Основи бюджетного регулювання економічного розвитку

78

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи функціонування бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні

1.1 Суть, призначення, роль бюджету та бюджетної системи в регулюванні економічного розвитку

1.2 Необхідність та особливості становлення бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні

Розділ 2. Аналіз зведеного бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки

2.1 Аналіз дохідної частини бюджету району

2.2 Аналіз видатків бюджету

2.3 Аналіз міжбюджетних трансфертів

Розділ 3. Проблеми та перспективи використання механізму бюджетного регулювання в Україні

3.1 Зарубіжний досвід використання механізму бюджетного регулювання

3.2 Напрямки вдосконалення механізму бюджетного регулювання в Україні

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Бюджетний механізм та реалізація ефективної політики у сфері державних фінансів займають достатньо важливе місце у процесі регулювання економічного розвитку держави. Одним з основних інструментів державного регулювання економіки є бюджетний механізм, який суттєво впливає на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць та держави в цілому. Від якості та своєчасності прийняття рішень з питань формування дохідної частини бюджету, проведення податкової політики, державних видатків та міжбюджетних відносин залежить збалансованість державних фінансів, рівень ефективності державного регулювання економічних процесів.

Забезпечення цілеспрямованого впливу на темпи та якість економічного зростання потребує формування відповідної системи бюджетного регулювання, спрямованої на управління результатами на основі використання сукупності механізмів бюджетної підтримки, удосконалення інституційного забезпечення фінансово-економічних перетворень.

На етапі ринкової трансформації економіки необхідне, з одного боку, переосмислення системи фінансово-бюджетних знань, поглядів і парадигм, що склалися в країнах з розвинутою ринковою економікою стосовно можливості їх застосування в країнах орієнтованих на ринкову економіку, з іншого - здійснення поглибленого аналізу тенденцій бюджетного процесу в Україні та його впливу на економічний розвиток держави.

Зазначене дасть змогу поглибити розуміння сутності бюджету як економічної категорії та бюджетної системи як важливого регулятора економічних процесів і надасть можливість приймати оптимальні рішення стосовно роз-витку фінансово-бюджетних відносин в Україні.

На сьогодні в регіонах України загострилася проблема фінансового забезпечення, набуваючи загальнодержавної ваги. З посиленням процесів фінансової децентралізації надзвичайно гостро постало питання проведення такої бюджетної політики, яка б забезпечила послідовне й ефективне розв'язання питань економічного розвитку територій, фінансового забезпечення їх дохідної бази, від якої залежать реальні можливості місцевих органів самоврядування. Провідна роль у створенні умов для сталого розвитку регіонів належить бюджетному механізму.

Актуальність проблеми бюджетного механізму регулювання економічного розвитку зумовлена, насамперед, наявністю глибоких територіальних диспропорцій, неефективним перерозподілом бюджетних ресурсів, неузгодженістю інтересів держави та її територіальних одиниць. Зазначені питання набувають особливого значення за умов ринкової трансформації економіки, бюджетного реформування, що проводиться в країні, пошуку ефективних механізмів економічного розвитку регіонів.

Метою дипломної роботи є дослідження механізму бюджетного регулювання економічного розвитку держави, аналіз виконання дохідної, видаткової частини та міжбюджетних трансфертів місцевого бюджету, розгляд проблем та перспектив використання механізму бюджетного регулювання в Україні.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

З'ясувати сутність і роль бюджету та бюджетної системи у процесі регулювання економічного розвитку.

Розкрити необхідність та особливості становлення бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні

Провести аналіз дохідної частини бюджету району.

Здійснити аналіз видаткової частини бюджету району.

Проаналізувати міжбюджетні трансферти бюджету району.

Дослідити зарубіжний досвід використання механізму бюджетного регулювання.

Окреслити шляхи вдосконалення механізму бюджетного регулювання в Україні.

Предметом дослідження є фінансові ресурси органів місцевого самоврядування спрямовані на регулювання економічного розвитку.

Об'єктом дослідження дипломної роботи виступають місцеві бюджети Хотинського району.

Завдання роботи визначають її структуру: у першому розділі розкрито суть, призначення і роль бюджету та бюджетної системи в регулюванні економічного розвитку, а також необхідність та особливості становлення бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні; у другому розділі проаналізовано особливості планування та виконання дохідної та видаткової частини, а також міжбюджетних трансфертів місцевих бюджетів; у третьому розділі розглянуто зарубіжний досвід використання механізму бюджетного регулювання та напрями його вдосконалення в Україні.

Теоретико-методологічну основу написання дипломної роботи складають чинні законодавчі та нормативні акти з питань реалізації політики у сфері державних та місцевих фінансів в Україні, інформаційну - практичні матеріали фінансового управління Хотинської районної державної адміністрації.

Проблематика бюджетного механізму регулювання економічного розвитку займає важливе місце в дослідженнях зарубіжних вчених: О. Богачової, Дж. Б'юкенена, А. Вагнера, А. Ігудіна, П. Мальцева, І. Озерова, В. Панскова, М. Сперанського, Дж. Стігліца, В. Танзі, А. Улюкаєва, М. Ходоровича та інших. На сучасному етапі дана проблематика знаходяться в центрі уваги багатьох фахівців, зокрема, вони порушуються у працях вітчизняних вчених С. Буковинського, О. Василика, В. Гейця, А. Даниленка, І. Луніної, І. Лютого, Ц. Огня, Д. Полозенка, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи функціонування бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні

1.1 Суть, призначення і роль бюджету та бюджетної системи в регулюванні економічного розвитку

Бюджет як явище в історії людського суспільства з'явився порівняно недавно - в епоху капіталізму. Його поява пов'язана з відокремленням державних фінансів від фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад і суспільним життям. Бюджет в усіх країнах світу є основою державних фінансів і основним фондом грошових коштів держави.

Термін “бюджет” має декілька основних значень [16, 21]:

Як економічна категорія, бюджет є системою економічних за своїм змістом відносин з приводу утворення, розподілу і використання централізованого фонду грошових коштів держави. Ці економічні відносини виникають в результаті роз-поділу валового внутрішнього продукту країни.

За матеріальним змістом бюджет - це сам централізова-ний фонд грошових коштів держави.

В юридичному аспекті державний бюджет виступає у формі закону, який приймається найвищим органом законодавчої влади країни. Бюджетне законодавство України визначає бюджет як план.

Необхідність в існуванні державного бюджету обумовлюється природою держави, яка за своїм призначенням покликана виконувати загальносуспільні завдання і функції, а також об'єктивно існуючим законом вартості, існуванням товарно-грошових відносин та іншими факторами [17, 34].

В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особливості, викликані суспільними і економічними перетвореннями в країні за останні роки. Бюджету в системі державних фінансів належить центральне місце. Він, як система економічних розподільних відносин, охоплює фактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це пов'язано з тим, що бюджет повинен забезпечити виконання державою її основних функцій: управління, оборони, регулювання економіки, соціальної функції. Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення.

Основні напрямки бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції. Правові засади бюджетної системи становлять Конституція України, Бюджетний Кодекс України і такі підзаконні акти, як Правила складання і виконання бюджету, бюджетними регламентами, які затверджують органи місцевого самоврядування. Згідно з цими документами планування показників бюджетів покладено на Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи, які виконують заключні розрахунки та їх обґрунтування [8, 151].

Таким чином, в основу законодавства України занесене поняття бюджету як плану. В той же час це фонд, з якого держава черпає свої фінансові ресурси для забезпечення свого функціонування. Вище вже йшла мова про те, що термін “бюджет” має кілька понятійних аспектів. Державний бюджет України є планом, що містить в собі перелік доходів і прибутків, які повинні отримати в наступному році, і майбутніх видатків, тому це розпис доходів і видатків держави на наступний бюджетний рік. Водночас бюджет є фондом грошових коштів, але в фінансово-правовій літературі відмічалось, що бюджет ніколи в цілісному вигляді не існує, оскільки відразу після надходження коштів на бюджетний рахунок вони використовуються на фінансування державних потреб.

Тому суть бюджету полягає не в тому, що це певна сума грошових коштів, які знаходяться на певному рахунку, а в тому, що він передбачає напрями спрямування доходів на певні видатки, а сама по собі сума може бути лише зафіксованою в певний період величиною коштів, які надійшли і які вже використані [16, 42].

Державний бюджет України є основним фінансовим планом. В Україні існує багато фінансових планів утворення і використання певних фондів коштів. Але бюджет є основним з них за величиною, за суспільно-політичним значенням, за ступенем впливу на інші фонди коштів. Крім того, Державний бюджет України об'єднаний організаційно з місцевими бюджетами через відносини, які пов'язані із надходженням або витрачанням певних грошових коштів.

Державний бюджет України має велике суспільне, економічне, політичне та інші значення.

Суспільне значення бюджету полягає в тому, що за допо-могою бюджету досягається вирішення багатьох питань соціального характеру, хоча стан цієї сфери життя суспільства на сьогоднішній день складний. Кризові явища в економіці зумовлюють напружений стан бюджету, недостатність фінансування соціальної сфери, але і в цих умовах державний бюджет залишається головним джерелом підтримання життєвого рівня населення.

Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави. Специфічними ознаками даних відносин є: перерозподільний характер (бюджет виконує функції розподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик), всеохоплюючий характер (охоплення всіх юридичних та фізичних осіб), законодавче регулювання.

Політичне значення бюджету багатогранне і, зокрема, воно полягає в тому, що законодавчий орган затверджує обсяги доходів і видатків бюджету на плановий рік, а тим самим народні представники реалізують волю народу.

Державний бюджет України набуває свого статусу тільки після затвердження його Верховною Радою України в формі закону. Виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України [8, 169]. Якщо утворення державного бюджету і використання його коштів здійснюють органи виконавчої влади, то розподіл бюджетних ресурсів - прерогатива Верховної Ради України. Парламент України також розглядає і приймає рішення щодо звіту про Державний бюджет України [8, 459].

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі. Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі і функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Бюджетна система України - це сукупність державного бюджету й місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права [2].

Склад бюджетної системи України визначаються в бюджетному законодавстві - спочатку в Законі України “Про бюджетну систему України”, а нині в Бюджетному кодексі України.

Бюджетним кодексом визначено структуру бюджетної системи України, до складу якої віднесено державний бюджет та місцеві бюджети. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування, до яких віднесено бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. У цьому переліку “втрачено” два види бюджетів, що формуються в Україні, - республіканський бюджет Автономної Республіки Крим (центральний бюджет даної автономії) та міські бюджети (централізовані бюджети міст з районним поділом).

На загальнодержавному рівні формується центральний бюджет нашої країни - Державний бюджет України. На обласному рівні формуються Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та обласні і міські (міст державного значення) бюджети. На районному рівні формуються районні бюджети та міські (міст обласного значення з районним поділом) і бюджети міст обласного значення без районного поділу. Сюди ж можуть бути віднесені бюджети районів у містах. На низовому рівні формуються бюджети міст районного значення, селищ, сіл та бюджети сільських Рад (якщо одна сільська Рада об'єднує два чи більше села, то у них формується один бюджет). Усі бюджети, які утворюються в населених пунктах, належать до бюджетів місцевого самоврядування [8, 80].

Бюджет складається із загального та спеціального фондів. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України. Підставою для рішення відповідної ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно закон про Державний бюджет України. Передача коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішення відповідної ради.

Структура бюджетної системи характеризується питомою вагою окремих видів бюджетів у зведеному бюджеті. В Україні склалася структура бюджетної системи, в якій переважає централізація бюджетних коштів.

Сконцентровані у бюджеті кошти призначаються для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони та безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку і успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу й культури, покращення матеріального становища населення та окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція у бюджетній системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки і соціальної сфери на усій території країни. Бюджет є могутнім інструментом державного управління. Значення державного бюджету обумовлено не лише обсягом коштів, які зосереджено у ньому. В безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їхньої пріоритетності протягом певного проміжку часу.

Науковці визнають бюджет найдієвішим інструментом впливу на економічний розвиток країни. У наукових дискусіях XX ст. саме бюджету віддавалася перевага у досягненні повної зайнятості, цінової стабільності, економічного зростання та інших макроекономічних цілей. При оцінці ролі бюджету у забезпеченні економічного зростання слід завжди пам'ятати, що ринкова економіка розвивається циклічно і до того ж, як свідчить досвід країн Центральної та Східної Європи, в сучасній економіці економічне зростання має нестабільний і нетривалий характер.

Аналіз показує, що при всій важливості наведення порядку у формуванні і використанні бюджету, головним джерелом його зростання є розвиток економіки, органічне поєднання результатів кількісного її зростання з поліпшенням якісних показників господарювання. Цього можна досягти на основі переходу економіки країни на інноваційний тип розвитку, тобто шляхом широкого впровадження досягнень науково-технічного прогресу, нової техніки і технологій у виробництво та удосконалення організації праці, поліпшення управління економікою, підвищення її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках [22, 238].

Економічне зростання за усією гостротою поставило проблему накопичення, тобто проблему інвестицій в економіку. Світовий досвід свідчить, що високі темпи економічного зростання на основі науково-технічного прогресу вимагають великих коштів, значного фонду накопичення.

Досвід країн з ринковою економікою свідчить, що бюджет як основний інструмент державного регулювання економічних процесів має великі можливості. Використовуючи фінансове програмування, розвинені держави через бюджет впливають на структурну перебудову економіки, науково-технічну політику, норму нагромадження, самозабезпечення енергетичними ресурсами, ефективність зовнішньоекономічних зв'язків, обсяг валового національного продукту.

Бюджет є основним засобом впливу на розвиток економіки. Розміри бюджету (а особливо його дефіциту), характер податкової політики і структура видатків допомагають визначити темпи економічного розвитку. Концептуальні підходи до регулювання економічних процесів у країнах з ринковою економікою побудовані відповідно до теорії циклічності економічного розвитку [17, 56].

Регулярність повторення економічних циклів, їх дестабілізуючий вплив на економіку загалом і визначають необхідність державного антициклічного регулювання. Використання бюджету як інструменту державного регулювання економіки базується на принципі акселерації. Західні економісти давно звернули увагу на це явище і почали використовувати його на практиці. Воно полягає в тому, що відносно невеликі інвестиції сприяють значному приросту національного доходу.

Економіка кожної країни у своєму розвитку робить вибір між орієнтацією на зовнішній чи внутрішній попит. Зважати необхідно на спроможність економіки зберігати протягом тривалого періоду високі темпи зростання і забезпечувати бюджет країни необхідними ресурсами.

Українська економіка після отримання незалежності також стояла перед вибором, певною мірою обмеженим через низьку платоспроможність внутрішнього попиту. Поряд із цим економіка країни не змогла отримати навіть на сьогодні достатніх фінансових надходжень через інше джерело - прямі іноземні інвестиції. Враховуючи це, ставку було зроблено на експортну модель економічного розвитку.

За твердженнями зарубіжних науковців відкриття економіки приводить до впливу на економіку країни двох ефектів: ефекту впливу та ефекту акумуляції капіталу (дія відбувається як у коротко-, так і довготерміновому періоді). Перший проявляється у кількісному збільшенні обсягів експортованої з країни продукції, що призводить до збільшення реального доходу та споживання без збільшення обсягів виробництва. Ефект акумуляції капіталу має місце за умови, якщо частину доходів, що були отримані від збільшення обсягів експорту, буде інвестовано у розширення виробництва на інноваційній основі. Саме це забезпечить у майбутньому високі темпи економічного зростання [23, 102].

За останні роки бюджетна політика економічного зростання в Україні під впливом політичних та організаційних чинників зазнала значних змін. При чому вона не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядових команд призводили не тільки до запровадження різних важелів її реалізації. Суттєві корективи вносилися також у визначення цілей та пріоритетів бюджетної політики економічного зростання. Такі зміни зумовлені не тільки суто політичними факторами, а й факторами державного управління.

В сучасній ситуацій в умовах світової фінансово-економічної кризи прослідковується тенденція щодо зниження результативності бюджетної політики, передусім у сфері розвитку економіки. Мало місце різке погіршення показників економічної динаміки. Намагання розв'язати гострі соціальні проблеми шляхом істотного штучного збільшення обсягів перерозподілу через державний бюджет без забезпечення реального підґрунтя для дослідження цієї мети не дало очікуваного результату. Натомість у здійсненні бюджетної політики стали активніше використовуватися адміністративні важелі; значно загострилися проблеми фінансового розвитку місцевого самоврядування; знизилася ефективність бюджетного регулювання. Наслідком стало погіршення економічного розвитку країни.

Економічне зростання об'єктивно потребує зміцнення бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто, держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним і місцевим.

Оскільки в перехідний період функції держави набувають більшого змісту, то похідним є обов'язкове забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому механізмові, а також зумовлені кожною людиною. Отже, головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети усіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Пошук оптимального співвідношення бюджетів різних рівнів має ґрунтуватися на визначенні оптимального співвідношення процесів централізації та децентралізації державного управління, на відповідному розподілі повноважень і функцій органів державного управління і місцевого самоврядування. Саме розмежування їхніх функцій повинно стати основою для визначення видатків, а також доходів різних рівнів влади.

В сучасних умовах орієнтації економіки України до ринкових відносин державний бюджет зберігає свою важливу роль, однак при цьому змінюються методи його впливу на суспільне виробництво і сферу соціальних відносин. Тому він широко використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки і культури на всій території України. В умовах переходу до ринкових відносин кошти державного бюджетів повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково-технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення.

1.2 Необхідність та особливості становлення бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні

Досліджуючи бюджет та бюджетну систему за організаційною побудовою під бюджетним механізмом можна розуміти сукупність організаційних та методологічних положень і засобів, що забезпечують функціонування бюджетної системи держави. Розглядаючи державний бюджет як правовий документ, під бюджетним механізмом вважаємо сукупність законодавчих і нормативних положень, що регулюють бюджетні відносини у суспільстві.

Виходячи із сутності державного бюджету як об'єктивної економічної категорії, під бюджетним механізмом вважаємо сукупність видів бюджетних відносин, гармонізацію їх послідовності і взаємозв'язку у процесі формування та використання централізованого фонду грошових коштів держави. Таким чином, бюджетний механізм як об'єктивне економічне явище - це теоретична модель державного бюджету [24, 33].

За економічною сутністю бюджетний механізм відображає комплексну взаємодію організаційних і методологічних заходів у формі бюджетних методів, бюджетних інструментів і бюджетних важелів, що діють на правовій основі і забезпечують функціонування бюджетної системи в економіці держави, їх практичне застосування для виконання цілей і завдань, окреслених бюджетною політикою. Бюджетний механізм - це складна економічна форма цілеспрямованої взаємодії його елементів для забезпечення мобілізації фінансових ресурсів держави та їх використання відповідно до бюджетної політики держави.

Функціонування бюджетного механізму визначається кількісними і якісними характеристиками. Кількісна характеристика бюджетного механізму визначається обсягом фінансових ресурсів, що мобілізуються і використовуються бюджетною системою для виконання цілей та завдань, окреслених бюджетною політикою. А якісна характеристика показує технологію формування і використання фінансових ресурсів із застосуванням бюджетних інструментів (ставки, норми, строків, санкції, стимулів тощо) з метою забезпечення виконання кількісних характеристик. Організаційна будова бюджетного механізму має трирівневу структуру. На першому (визначальному) рівні діють методи бюджетного механізму. Функціонування бюджетної системи на другому рівні забезпечують бюджетні інструменти, а на третьому рівні діють важелі бюджетного механізму [34, 131].

Методи бюджетного механізму виступають як засоби впливу на процес формування оптимального обсягу ресурсів бюджету та їх найбільш економного розміщення і використання. Вони включають такі елементи, як бюджетне прогнозування і планування, оподаткування, фінансування, бюджетне регулювання і бюджетний контроль.

Інструменти бюджетного механізму - це засоби, що застосовуються для виконання завдань, передбачених бюджетною політикою. Вони вказують на економічний зміст окремої сукупності бюджетних відносин таких, як бюджети різних рівнів, перспективне, поточне і оперативне бюджетне планування, різні види податків і зборів, бюджетні норми і нормативи, бюджетні стимули і міжбюджетні трансферти, форми і методи бюджетного контролю тощо. Інструменти бюджетного механізму тісно пов'язані між собою. Кожен інструмент породжує певне економічне навантаження та має об'єктивні межі застосування. Тому розширення дії одних інструментів за рахунок обмеження дії інших може негативно вплинути на функціонування бюджетного механізму в цілому.

Важелі бюджетного механізму діють у межах бюджетного інструменту. З їх допомогою здійснюється стимулювання або обмеження впливу на процес формування і використання фінансових ресурсів. До них належать методи і методологія бюджетного планування і прогнозування, визначення податкової бази, об'єктів оподаткування та податкових ставок, ставки заробітної плати, стипендій та норми витрат, штрафи та пільги, ревізія, аудит, моніторинг тощо. Важелі бюджетного механізму випливають із бюджетного інструменту і конкретизують його функціонування у бюджетному механізмі.

Діапазон дії методів, інструментів і важелів бюджетного механізму обмежений бюджетним законодавством. Важелі бюджетного механізму діють у межах бюджетного інструменту. З їх допомогою здійснюється стимулювання або обмеження впливу на процес формування і використання фінансових ресурсів. До них належать методи і методологія бюджетного планування і прогнозування, визначення податкової бази, об'єктів оподаткування та податкових ставок, ставки заробітної плати, стипендій та норм витрат, штрафи та пільги, ревізія, аудит та моніторинг тощо. Важелі бюджетного механізму випливають із бюджетного інструменту і конкретизують його функціонування у бюджетному механізмі.

Цілеспрямований вплив бюджетного механізму на процес формування ресурсів бюджетів різних рівнів та їх найраціональніше розміщення й використання забезпечується вертикальною й горизонтальною координацією його елементів. Вертикальна координація здійснюється за допомогою елементів вищого рівня (методів бюджетного механізму), рознесених по елементах нижчого рівня (інструментах бюджетного механізму), які безпосередньо конкретизують їх дієвість за певними елементами механізму (важелі бюджетного механізму). Горизонтальна координація, що забезпечується саморегулюючою налаштованістю кожного елемента на виконання лише властивого йому навантаження, узгоджує дії безпосередньо непов'язаних між собою елементів бюджетного механізму за вертикальним рівнем та елементів, що належать до різних вертикальних рівнів.

Бюджетний механізм включає комплексну взаємодію бюджетних методів, бюджетних інструментів і бюджетних важелів, за допомогою яких визначаються оптимальні параметри формування фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів та максимальна ефективність їх роз-міщення й використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Функціонування лише одного бюджетного ме-ханізму не може забезпечити оптимального обсягу формування ресурсів бюджетів різних рівнів та їх раціонального використання, ефективність функціонування бюджетного механізму може бути досягнута за узгодженої взаємодії усіх складових господарського механізму. Тому надзвичайно важливим є забезпечення узгодження заходів щодо удосконалення усіх складових господарського механізму, спрямованих на підвищення ефективності суспільного виробництва.

Бюджетний механізм є одним з основних інструментів державного регулювання економічних процесів, в тому числі й економічного зростання. Для розробки ефективного бюджетного механізму у даний час та в майбутньому необхідно враховувати досвід бюджетних процесів, які відбувалися у минулі періоди. Розглянемо ці періоди детальніше скориставшись аналізом, котрий передбачає вивчення предмета за допомогою уявного розчленування його на складові елементи, де кожний елемент, у даному разі історичний період, досліджується окремо у межах єдиного цілого [29, 64].

Еволюції фінансової системи в період утворення Київської Русі притаманно те, що до наших днів дійшло небагато письмових свідчень фінансової політики держави за часів Київської Русі - “Повість временних літ” (початок XII ст.), Київський літопис (XII ст.), Галицько-волинський літопис (XIII ст.), три редакції “Руської правди”. Підвалини місцевого самоврядування і оподаткування майбутньої Київської Русі закладалися ще у 862-879 роках князем Рюриком. Саме тоді нарівні з верховною князівською владою утверджується помісна влада. Основним загальнодержавним податком у Київській Русі була данина з підкорених земель, розмір якої варіювався і залежав переважно від політичних інтересів і сили князя, який володарював. Розмір данини визначався для кожного племені окремо.

У період Польсько-литовської доби XIV-XVI ст. бюджетні відносини характеризуються багаторівневістю, мінливістю і певною хаотичністю, що пояснюється тими соціально-економічними процесами, які мали місце в цей період. Але певна впорядкованість все ж простежується. Цьому сприяло запровадження нових юридичних норм, поступовий відхід від звичаєвого права, зміцнення адміністративного впливу на економічні процеси. Рівнів зборів податків було кілька - загальнодержавний, окремого князівства (пізніше - воєводства), повіту, села, окремого пана і, насамкінець осадчого.

Так званий козацький період в процесі еволюції бюджетної системи розпочався на початку XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. У Новій Січі основу загальновійськової казни становили доходи від ведення господарства, хоча в окремі періоди правителі Росії щедро винагороджували запорожців за допомогу у військових операціях. Податки стягувались через ціни на товари. Запорозька Січ мала завершену систему збирання і витрачання коштів скарбу. Характерною особливістю дохідної частини є трудові повинності, які виконувались безоплатно. Бюджет Січі був беззбитковим, і його збалансування досягалось трудовими повинностями, зменшенням платні, регулюванням експортно-імпортних операцій, покриванням частини державних потреб за рахунок старшини, хоча щодо останнього зворотний процес також мав місце. Видатки передбачались на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних місій тощо.

Для бюджету України у складі бюджетної системи Росії в кінці XVIII - на початку XX ст. притаманно було те, що доходи бюджету формувалися в основному за рахунок оброчного і подушного податку з селян, шинкових та митних зборів, податків з капіталів і торговельних оборотів. Платили ці податки, переважно селяни і торговці, натомість дворяни сплачували незначні збори. Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Перший крок до самостійних бюджетних відносин зробила Центральна Рада, відокремившись від фінансової системи Росії і намагаючись забезпечити власний грошовий обіг. Проте на початок 1917 року Україна не мала своїх грошей, податків, банку. З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського окремі економічні питання вдалося вирішити, завдяки чому почала відновлюватись розбалансована фінансова система, вдалося створити державний бюджет. Стабільність грошової одиниці карбованця забезпечувалась природними багатствами України, а також цукром. Але ці спроби з різних причин не мали успіху.

Утворення СРСР і прийняття Конституції Союзу РСР передбачало створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних республік. Основні положення Конституції були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у віданні союзних органів і регламентація видатків, включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу. Бюджетна система Союзу РСР об'єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів (країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад). Така бюджетна система існувала з 1924 року, коли державні бюджети союзних республік були вперше законодавчо закріплені Конституцією СРСР. В умовах Союзу Державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на територіях України, а також між територіями всередині республіки.

Суттєвою особливістю формування бюджетів на 1991 рік був розвиток принципово нових фінансових взаємостосунків між центром та суверенними державами, між суверенними і автономними республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві бюджети [10, 144].

В 1991 році були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту та державні податки з населення. Замість цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на покриття видатків на народне господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов'язань. Таким чином, в 1991 році практично було ліквідовано єдину бюджетну систему країни, яка розпалась більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний грошовий фонд був поділений за сферами ведення Союзу РСР та суверенних республік.

При визначенні особливостей бюджетної системи України як самостійної держави на початковому етапі слід відмітити про незадовільний рівень регулюючої функції бюджетної системи, наявністю значного розміру дефіциту бюджету, нарощуванням обсягів державного боргу, недосконалим регулюванням міжбюджетних відносин. З прийняттям у 2001 році Бюджетного кодексу України який став певним кроком уперед у розбудові дієздатної бюджетної системи у нашій країні було здійснено більш обгрунтований і чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами, на прозору основу переведено міжбюджетні відносини, упорядковано бюджетний процес. Але у завершеному вигляді засади побудови бюджетної системи так і не визначені. Це багато в чому пояснюється тим, що в ньому взагалі зникло поняття “бюджетного устрою”, а замість принципів побудови бюджетної системи встановлені принципи бюджетної системи. Відбувається формування засад організації бюджетного процесу з урахуванням здійснення економічних реформ, запровадження нових форм і методів державного регулювання суспільно-економічних процесів та формування більш прогресивних і прозорих міжбюджетних відносин, спрямованих на стимулювання, зміцнення окремих територій і економіки в цілому. У цей період побудова бюджетної системи відбувається відповідно до положень та правових норм Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог і стандартів бюджетного законодавства у країнах ЄС.

Бюджетна система України постійно розвивалася та вдосконалювалася і на сьогодні має в основному сформований механізм для здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-економічного розвитку України. Разом з тим зазначені позитивні результати ще не дають підстав для висновку про радикальні зрушення у фінансово-бюджетній сфері, в якій залишається ряд невирішених проблем. Бюджетна політика у сфері видатків не досить ефективно впливає на соціальний розвиток та економічне зростання як передумову підвищення життєвого рівня та добробуту населення. Має місце недостатній рівень поєднання фіскальної і стимулюючої функцій податкової політики, потребують подальшого вдосконалення міжбюджетні взаємовідносини, які ще не повністю враховують економічний потенціал регіонів. У цілому фінансово-бюджетна політика ще не відповідає у достатній мірі вимогам стратегічних завдань економічного й соціального розвитку держави. Основні зусилля в бюджетній політиці України повинні бути спрямовані на вдосконалення системи управління фінансовими ресурсами держави, у тому числі їх перерозподіл через бюджет, досягнення реальної збалансованості бюджетної системи.

Розділ 2. Аналіз зведеного бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки

2.1 Аналіз дохідної частини бюджету району

Бюджет - це не тільки фінансовий план, у якому особлива увага приділяється механізмам платежів, обліку й звітності, він одне з основних знарядь економічної стабілізації та економічного зростання. Це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного надходження до бюджету доходів і здійснення витрат, постійного аналізу доходів і витрат бюджету в плані їх впливу на економічний стан регіону.

Головною ланкою місцевих фінансових ресурсів є доходи місцевих бюджетів, вони виражають певні відносини суспільства, які виникають в процесі формування, розподілу та використання фінансових ресурсів регіонального рівня і використовуються органами місцевої влади для забезпечення поточних і майбутніх завдань розвитку регіону.

Забезпечення повного і своєчасного надходження доходів по кожному джерелу і ефективного фінансування усіх галузей господарства району - це основні завдання, які необхідно вирішувати в процесі виконання бюджету Хотинського району. Від того чи своєчасно і в повному обсязі буде проходити мобілізація доходів залежить безперебійне фінансування усіх галузей соціально-культурної, економічної сфер, а отже і соціально-економічних розвиток району. Результати виконання бюджету дуже часто тією чи іншою мірою різняться від тих цілей і завдань, якими керувалися при його складанні і затвердженні. В окремих випадках такі розбіжності, хоча вони й не були заплановані, можна визнати корисними. Однак, як правило, одержання результатів, відмінних від запланованих, означає, що бюджетна політика, покладена в основу затвердженого бюджету, не проводилась, не було й дієвого контролю за її здійсненням.

Якщо розбіжність результатів із запланованими виявиться суттєвою, це може не тільки завадити досягненню стабілізації в економіці району, а й внести в господарське життя численні викривлення, які треба буде виправляти протягом наступного фінансового року чи навіть кількох років.

Звідси випливає необхідність дотримання бюджетної політики і суворого її виконання, відхилення при цьому повинні розглядатись як індикатори збоїв як у функціонуванні економіки в цілому, так і в самому бюджетному процесі.

Зведений бюджет Хотинського району включає 33 бюджети, в тому числі 31 сільський, районний та міський бюджети.

Проаналізуємо доходи зведеного бюджету Хотинського району використовуючи дані табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Аналіз складу та структури доходів зведеного бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки, тис. грн.

Аналіз надходжень до бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки свідчить, що у даному періоді існує стійка позитивна тенденція щодо збільшення розміру доходів вцілому та в розрізі загального і спеціального фондів бюджету зокрема. Доходи загального фонду бюджету району за 2009 рік (без урахування обсягів міжбюджетних трансфертів) становлять 19500,7 тис. грн., до спеціального фонду місцевих бюджетів за аналогічний період надійшло 4967,1 тис. грн.

Як видно із даних табл. 2.1 дохідна частина зведеного бюджету району формується в основному за рахунок офіційних трансфертів, розмір яких становив 95748,8 тис. грн. в 2007 році; 127903,4 тис. грн. в 2008 році, та 138906,6 тис. грн. в 2009 році, що складає відповідно 84,5%, 83,0% та 85,0% від загальної структури доходів. Із даної ситуації слідує, що Хотинський район є дотаційним, тобто не існує належного забезпечення бюджету власними фінансовими ресурсами.

Другою наповнюючою складовою бюджету виступають податкові надходження, які складають 12,8% у 2007 році, 11,8% у 2008 році та 11,4% у 2009 році загальної суми доходів. Слід відмітити, що існує певна негативна тенденція на фоні абсолютного зростання обсягів податкових надходжень, яка спричинена зменшенням їх питомої ваги, що ще більшою мірою робить бюджет дотаційним. Дана обставина пояснюється ціновим та інфляційним факторами. Неподаткові надходження представлені в переважній мірі доходами по спеціальному фонду бюджету, загалом їх розмір становив 1851,2 тис. грн. або ж 1,6% в 2007 році; 7087,9 тис. грн. (4,6%) - 2008 році, та 3580,1 тис. грн., (2,2%) відповідно в 2009 році.

Не значну частку як в абсолютному так і у відносному розмірі мають такі джерела доходів бюджету як доходи від операцій з капіталом та цільові фонди, які представлені надходженнями по спеціальному фонду бюджету. Основними складовими даних доходів є кошти отримані від продажу землі та матеріальних активів (зокрема дані надходження спостерігаються в 2009 році в розмірі 1917,7 тис. грн. або 1,2%), внески до фондів забруднення навколишнього природного середовища склали 0,2-0,3% за період, що аналізується. Джерелом наповнення цільових фондів являються кошти самооподаткування.

Аналіз динаміки доходів бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки представлено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз динаміки доходів бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки, тис. грн.

Аналіз надходжень до бюджету Хотинського району за 2007-2009 роки свідчить, що надходження до бюджету району у 2009 році значно зросли порівняно з 2008 роком на 9262,0 тис. грн., з 2007 роком - на 50068,5 тис. грн. Зростання відбулося за рахунок збільшення обсягу дотацій та субвенцій, а також податкових надходжень та доходів від операцій з капіталом. В 2009 році як бачимо, значно зменшилися неподаткові надходження на 3507,8 тис. грн. проти рівня 2008 року, ця зміна пояснюється зменшенням надходжень від власності та підприємницької діяльності та зменшення власних надходжень бюджетних установ.

Зростання податкових надходжень на 431,2 тис. грн. у порівняні з 2008 роком спричинене збільшенням бази оподаткування, доходів від операцій з капіталом на 1408,9 тис. грн. - за рахунок зростання надходжень від продажу землі. Якщо порівнювати 2009 рік із 2007, то по надходженнях до бюджету району прослідковується позитивна тенденція щодо їх збільшення, оскільки позитивним ростом відзначилися всі складові доходів.

Проте, як уже було зазначено власних доходів Хотинському району не вистачає, тому ми бачимо значну державну підтримку у вигляді дотацій вирівнювання та субвенцій зведеному бюджету Хотинського району, динаміка яких зростає, зокрема високим ростом відзначився ріст даного джерела доходів у 2008 році, що пов'язане із виділенням коштів із резервного фонду Кабінету Міністрів України на ліквідацію збитків, які були завдані повінню в липні-серпні 2008 року. Сума офіційних трансфертів в 2009 році склала 138906,6 тис. грн., що відповідно на 43157,8 тис. грн. та 11003,2 тис. грн. більше порівняно із 2007 та 2008 роками.

Наочніше склад дохідної частини зведеного бюджету району зображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Структура доходів бюджету Хотинського району

Як видно із рис. 2.1., за звітні 2007-2009 роки, прослідковується позитивна тенденція щодо зростання всіх груп доходів, що формують бюджет Хотинського району. Вцілому по податковим надходженням динаміка їх росту в порівнянні 2009 року до 2007 складає 28,8%, 2009 року до 2008 - 2,4%. Водночас слід відзначити про спад неподаткових надходжень в 2009 році їх розмір становив 50,5% надходжень отриманих в 2008 році. Темп росту неподаткових надходжень в порівнянні 2009 року з 2007 становить 93,4%. Зростання даного показника пов'язане із зростанням власних надходжень бюджетних установ (в 2008 році вони складали 891,9 тис. грн.), а також із значним зростанням показника доходи від операцій з капіталом.

Отже, на збільшення загальної суми доходів бюджету району протягом 2007-2009 років вплинуло збільшення офіційних трансфертів, які становлять найбільшу частку серед них. Негативною тенденцією є невелика частка такої складової доходів, як податкові надходження, на які слід звернути увагу при вдосконаленні механізму формування дохідної частини місцевих бюджетів.

Найбільшу частку серед податкових надходжень займають податки на доходи, податки на прибуток, податок на збільшення ринкової вартості, які протягом досліджуваних років дедалі збільшуються як в абсолютній величині так і в абсолютному розмірі.

Далі проаналізуємо рівень виконання плану доходів бюджету Хотинського району за останні роки (табл. 2.3).

Як видно із даних таблиці, план по формуванню дохідної частини бюджету було виконано в повному обсязі, окрім 2007 року у зв'язку із недофінансуванням в частині офіційних трансфертів, тоді було профінансовано 95748,8 тис. грн. із запланованих 98530,1 тис. грн. тобто тільки 97,2%. Порівняно з 2008 роком в 2009 році перевиконання дохідної частини бюджету знизилось на 1,0% і становило 100,6%.

Таблиця 2.3

Аналіз виконання бюджету Хотинського району за доходами в 2007-2009 роках, тис. грн.

Протягом звітних років спостерігається недовиконання плану по офіційним трансфертам, так в 2007 році відсоток недовиконання плану становив 2,8%, в 2008р. - 2,1% та в 2009 році - 0,8%. Дане недовиконання пов'язане з зменшенням субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми та малозабезпеченим, також на надання пільг та житлових субсидій населенню, надання пільг з послуг зв'язку та ін.

В 2009 році доходи бюджету району (без урахування обсягів міжбюджетних трансфертів) становлять 24468,4 тис. грн., що складає 102,4% до планових показників МФУ в тому числі: по доходах, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів надійшло 17354,0 тис. грн., що на 670,1 тис. грн., більше ніж за минулий рік. До цільових фондів за звітний період надійшло 346,2 тис. грн., що порівняно з минулим 2008 роком надходження зменшились на 17,7%.

Надходження у 2009 році доходів державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій вирівнювання становлять 7318,7 тис. грн. в тому числі за І півріччя 3356,8 тис. грн., за ІІ півріччя 3961,9 тис. грн.

Доходи загального фонду (без урахування обсягів міжбюджетних трансфертів) становлять 19500,7 тис. грн., що складає 109,1% до планових показників МФУ в тому числі: по доходах, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів надійшло 17353,9 тис. грн., що на 670,1 тис. грн., більше ніж за минулий рік. До спеціального фонду місцевих бюджетів за звітний період надійшло 4967,1 тис. грн., що становить 105,7 % або на 265,8 тис. грн., більше планових показників, та на 2584,2 тис. грн., менше ніж за відповідний період минулого року.

Бюджет розвитку затверджено місцевими радами з урахуванням змін на 2009 рік в сумі 5889,9 тис. грн. фактичне надходження склало 4481,8 тис. грн. в тому числі: коштів від відчуження майна яке знаходиться у комунальній власності 1047,4 тис. грн. від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення 869,9 тис. грн. коштів що передаються з загального фонду бюджету до бюджету розвитку 2564,5 тис. грн.