Податкове регулювання доходів місцевого бюджету

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему Податкове регулювання доходів місцевого бюджету

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СКЛАД ТА УПРАВЛІННЯ ДЖЕРЕЛАМИ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ

1.1 Сутність місцевих бюджетів та їх структура

1.2 Джерела та порядок формування доходів місцевих бюджетів

1.3 Сутність та нормативне регулювання податків, які формують власні "податкові кошики" місцевих бюджетів в Україні

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТА СІЛЬСКОГО ПЕТРОПАВЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2005 - 2009 РОКАХ

2.1 Загальна характеристика соціально-економічного розвитку сільського Петропавлівського району Дніпропетровської області

2.2 Аналіз структури та динаміки рівня власних податкових надходжень в місцевий бюджет Петропавлівського району

2.3 Аналіз рівня дотаційності місцевого бюджету Петропавлівського району

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

3.1 Шляхи удосконалення та оптимізації формування дохідної частини місцевих бюджетів

3.2 Аналіз пропозицій покращення нормативної податкової бази місцевих бюджетів в законодавчих проектах - 2009 Податкового Кодексу України

3.3 Міжнародний досвід податкового регулювання податків місцевого бюджету

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Роль місцевих бюджетів в управлінні економікою досить вагома, оскільки вони є значними важелями, що впливають на темпи та пропорції суспільного розвитку. Рівень формування місцевих бюджетів є водночас і умовою, і результатом соціально-економічного розвитку певних територій. Тому створення ефективного механізму управління формуванням місцевих бюджетів стає однією з актуальних проблем, від вирішення якої залежатиме стабілізація та зростання економіки. В теперішній час Україна має розгалужений механізм управління формуванням місцевих бюджетів, окремі складові якого виявились недостатньо обґрунтованими та узгодженими.

Проблематика місцевих бюджетів займає важливе місце в дослідженнях зарубіжних вчених. Теоретичні витоки сучасних уявлень про природу і функції бюджетів місцевих адміністрацій, засади міжурядових відносин, сутність, роль і завдання місцевого оподаткування, фінансового вирівнювання, бюджетних трансфертів знаходимо у працях корифеїв фінансової науки: А.Вагнера, Р.Гнейста, К.Рау, Л.Штейна; сучасних західних науковців: Р.Аграноффа, Дж.Аронсона, Ш.Бланкарта, Р.Джекмена, Р.Майсгрейва, Ю.Немеца, У.Оутса, М.Перлмана, Г.Райта, П.Рассела, Ч.Тібо, К.Фостера, Дж.Хіллі, С.Чапкової, А.Шаха та інших. В даний час питання місцевих бюджетів знаходяться в центрі уваги багатьох фахівців, зокрема, вони порушуються у працях вітчизняних вчених О.Василика, В.Гейця, М.Долішного, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, В.Кравченка, В.Лагутіна, І.Луніної, В.Опаріна, В.Федосова, Н.Чумаченка, А.Чухна, С.Юрія.

Актуальність теми дипломного дослідження полягає в тому, що в Украї-ні питання бюджетної децентралізації та зміцнення власної дохідної бази місце-вих бюджетів потребують на першочергове вирішення для чого необхідне проведення числених досліджень конкретних місцевих бюджетів та методів прогнозування кошика їх доходів.

Об'єктом дослідження є місцевий бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Предметом дослідження є механізм управління податковими джерелами формуванням місцевих бюджетів України.

Мета дипломного роботи полягає у подальшому розвитку теоретичних основ організаційно-економічного механізму управління податковим джерелами формуванням місцевих бюджетів України та науковому обгрунтуванні пропозицій та рекомендацій щодо його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

- систематизовано питання теорії та методології сучасного механізму управління податковими джерелами формуванням місцевих бюджетів;

- розкрито загальні та специфічні умови формування місцевих бюджетів;

- обгрунтовано необхідність вдосконалення механізму управління формуванням місцевих бюджетів;

- визначено особливості сучасних міжбюджетних відносин та розглянуто зв'язок між власною дохідною базою місцевого бюджету та розміром трансфертних надходжень до нього;

- розроблено механізм безперервного бюджетного планування та опрацьовано можливість прогнозування бюджетних доходів за допомогою економіко-математичних методів та моделей;

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є класичні положення економічної теорії, що використані при дослідженні процесів формування бюджетів. У дипломній роботі використовувалися методи логічного, економічного та системного аналізу, які в сфері податково-бюджетних відносин характеризуються використанням системи бюджетних показників, вивченням причин змін цих показників, виявленням та виміром взаємозв'язку між ними з метою підвищення соціально-економічної ефективності. Економіко - статистичні методи (кореляційно - регресійний аналіз, прогнозування) використано при визначенні впливу основних економічних показників на дохідну частину місцевого бюджету і прогнозуванні обсягів доходів місцевого бюджету. Обробка інформації, аналіз і прогнозування здійснено за допомогою сучасних ПЕОМ.

Інформаційна база роботи формувалася на основі законодавчих та нормативно - правових документів України, праць провідних фахівців у системі державного управління і регулювання економіки, спеціальної економічної літератури, статистичних даних Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, фінансових управлінь органів місцевого самоврядування, особистих досліджень автора.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в виявлені можливості прогнозування рівня сумарних власних доходів місцевого бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області з використанням законодавчо плануємого рівня мінімальної заробітної плати в Україні. Тобто, основним регулятором доходів місцевих бюджетів є фіскальна політика регулювання мінімального рівня заробітної плати в Україні, що є феноменом "тіньової" економіки України, при якій держава примушує підвищувати рівень заробітної плати методом регулювання її найнижчого рівня.

РОЗДІЛ 1. СКЛАД ТА УПРАВЛІННЯ ДЖЕРЕЛАМИ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ

1.1 Сутність місцевих бюджетів та їх структура

Поняття "місцеві фінанси" є синонімом поняття "фінанси місцевих органів влади". Синонімами останнього поняття можуть бути такі визначення, як муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси міста, області, району, селища, села тощо. Ці визначення свідчать, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від територіального й адміністративного устрою країни [44].

В Україні формами місцевих фінансів є комунальні фінанси, фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси області, фінанси району, фінанси міста, фінанси району в місті, фінанси селища та фінанси села.

Яка ж сутність поняття місцеві фінанси? Такі визначення, як місцеве фінансове господарство, сукупність ресурсів для виконання функцій чи система економічних відносин, про які вже йшлося, не можуть повною мірою відобразити зміст цього складного фінансового явища.

У сучасних правових державах місцеві органи влади входять до загальної системи організації державної влади, а їхня компетенція визначається центральною владою. Однак залишається перелік таких справ, які держава вважає за доцільне передати для розв'язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об'єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів. їх необхідно розглядали лише в контексті ролі та функцій, що покладаються на місцеві органи влади. Якщо в державі роль та функції місцевих органів влади не визначено, а управління в центрі та на місцях здійснює центральна влада, то в такій державі місцевих фінансів немає. Залежно від того, який обсяг функцій і завдань покладається на місцеві органи влади, відповідно такими ж будуть роль і значення місцевих фінансів у фінансовій системі держави. Отже, ключовими питаннями, які необхідно вирішити, перш ніж будувати місцеві фінанси, - це визначити межі між завданнями, які має розв'язати центральна влада, і тими, що покладаються на місцеві органи влади.

В Україні триває пошук межі між завданнями центральної й місцевої влади. Фінанси місцевих органів влади України перебувають нині в процесі формування.

Процес формування місцевих фінансів України супроводиться значними труднощами, пов'язаними з численними факторами. Один з них - необхідність ліквідації деформацій у фінансовій системі, що сформувалися в попередній період. Інший фактор, який стримує формування місцевих фінансів - відсутність сучасного управлінського досвіду організації фінансової системи, сформованого правового поля, політичної культури і традицій, без яких не можуть існувати фінанси місцевих органів влади. Фінанси місцевих органів влади як система охоплюють кілька основних взаємопов'язаних структурних елементів. Це - видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, суб'єкти й об'єкти системи та відносини між суб'єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Саме вони є точним відображенням функцій та завдань, що покладаються на місцеву владу [43].

Видатки місцевих органів влади, залежно від їх завдань, поділяють на декілька видів. Насамперед виділяють обов'язкові видатки, тобто видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, покладених на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах країни. До обов'язкових видатків належать також видатки місцевих органів влади, пов'язані з їх борговими зобов'язаннями за кредитами.

Крім цього, виділяють поточні, або адміністративні, видатки, які фінансуються з поточного бюджету, і капітальні, або інвестиційні, які фінансуються з бюджету розвитку. В Україні такий поділ вперше запроваджено Законом "Про бюджетну систему" в редакції 1995 р. У структурі видатків місцевих органів влади виділяють також видатки для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також видатки для реалізації завдань, доручених центральною владою.

Наявність видатків місцевих органів влади є причиною утворення доходів цих органів влади. Їх можна класифікувати за джерелами й економічною природою.

Стан і рівень доходів місцевих органів влади визначаються способами їх формування. Способи формування доходів, у свою чергу, залежать від характеру й особливостей економічної системи країни. Закономірним явищем є те, що в більшості розвинутих країн основним способом формування доходів місцевих органів влади є місцеві податки та збори. Велику роль відіграють комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, залучення кредитних ресурсів і комунальних позик, дотації та інші трансферти.

В Україні основним способом формування доходів місцевих органів влади нині є відрахування від регульованих доходів. Місцеві податки та збори, кредити й інші джерела формування доходів місцевих органів влади в Україні відіграють незначну роль.

З видатками, доходами та способами їх формування тісно пов'язане функціонування певних фінансових інститутів.

Під інститутами в системі місцевих фінансів слід розуміти, з одного боку, сукупність норм права, звичаїв, традицій. З іншого - це сукупність організаційних структур, які забезпечують функціонування місцевих фінансових систем. В Україні з 90-х років розпочався процес правового та організаційного закріплення фінансів місцевих органів влади, формування відповідних традицій, звичаїв і норм політичної та загальної культури. У системі місцевих фінансів з'явились і розвиваються такі інститути, як самостійний місцевий бюджет, позабюджетні, валютні й цільові фонди, комунальна власність, місцеві податки та збори, комунальний кредит, комунальні позики, комунальні платежі, поточні видатки і видатки розвитку, поточний бюджет і бюджет розвитку тощо.

Становлення фінансів місцевих органів влади в Україні є процесом становлення особливої системи фінансових відносин. Утвердження згаданих відносин безпосередньо пов'язане з діяльністю суб'єктів цих відносин. Головним суб'єктом таких відноси в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено Конституцією України. Це територіальна громада села, селища або міста; сільська, селищна, міська ради та їхні виконавчі органи; сільський, селищний або міський голова; обласна та районна ради. Ще один суб'єкт таких відносин -- держава в особі її органів: обласної, районної, міської (міст Києва та Севастополя), місцевої державної адміністрації та центральних органів державної влади (Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України).

Об'єктами такої системи відносин є фінансові ресурси, які мобілізуються, розподіляються й використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій. Фінансові ресурси місцевих органів влади створюються як у фондовій, так і в нефондовій формах. Основними фінансовими фондами місцевих органів влади є місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди. Ресурси, що залучаються місцевими органами влади у вигляді банківських кредитів, перебувають у нефондовій формі.

Місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові відносини, що виникають між місцевими органами влади та суб'єктами розподілу частини вартості валового внутрішнього продукту з приводу формування фондів грошових ресурсів для забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення. Вони мають трирівневу структуру, яка складається відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відновлення в Україні інституту місцевого самоврядування об'єктивно пов'язане із зростанням ролі місцевих органів влади. З 1991 р. в Україні встановилася тенденція розширення функцій, які покладаються на місцеві органи влади. Розглянемо вплив фінансів місцевих органів влади на економіку та соціальну сферу держави.

По-перше, до фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту. Через них здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини валового внутрішнього продукту. Отже, місцеві фінанси є інструментом регулювання економічного й соціального розвитку держави.

По-друге, місцеві фінанси виконують фіскальну функцію. Це дозволяє забезпечувати фінансовими ресурсами розв'язання завдань, покладених на місцеві органи влади.

Місцеві органи влади мають право в межах чинного законодавства встановлювати місцеві податки та збори, надавати пільги із сплати податків, що надходять до місцевих бюджетів.

Створюючи пільговий режим оподаткування, місцева влада залучає додаткові кошти, сприяє новому будівництву, створенню спеціальних економічних зон. Досвід інших країн показує, що чим менше розвинута та чи інша територія, тим більші податкові пільги надають її органи влади з метою подолання відставання.

По-третє, місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання країни. Вплив фінансів місцевих органів влади на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості, землі.

Важливим чинником економічного зростання є діяльність місцевих органів влади на ринку позичкового капіталу. Позики, що розміщуються місцевими органами влади, а також банківські кредити, отримані ними, використовуються лише на інвестиційні програми та придбання обладнання.

На економічну ситуацію значно впливає діяльність місцевих органів влади на ринку землі й нерухомості. Здійснюючи різні операції із землею та нерухомістю (здаючи в оренду, відчужуючи та резервуючи) місцеві органи влади впливають на рівень ділової активності підприємницьких структур, які використовують землю й нерухомість.

Надзвичайно важлива роль фінансів місцевих органів влади у сфері надання громадських послуг. В Україні місцеві органи влади фінансують основну частину державних соціальних видатків. Державні видатки на житлово-комунальне господарство майже повністю фінансуються з місцевих бюджетів.

Ще одна соціальна сфера, де значний вплив мають фінанси місцевих органів влади, - це зайнятість населення. Місцеві органи влади - один з найбільших роботодавців на ринку праці. У 2004 р. на підприємствах кому-нальної власності працювало близько 17% усіх зайнятих у народному госпо-дарстві України. Таким чином, фінанси місцевих органів влади в економічній системі держави є важливим інструментом регулювання економічного зростання, забезпечення громадських послуг і виконання фіскальних функцій.

Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів [1]. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і у соціально - економічному розвитку території, адже з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

Місцеві бюджети - це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами і управліннями на відповідній території.

При дослідженні проблеми місцевих бюджетів, їх необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансивих ресурсів у розпорядження місцевих органах самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державними бюджетами, а також у середині місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 27.05.97р.[2], активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме [62]:

- формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;

- розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

- контроль за фінансово - господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають обумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сфери економічних відносин суспільства, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально - економічного розвитку конкретних регіонів країни [63].

1.2 Джерела та порядок формування доходів місцевого бюджетів

22 червня 2001 р. був прийнятий Бюджетний Кодекс України [1], який визначив засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. До основних новацій Бюджетного кодексу слід віднести таке:

- по-новому представлено склад бюджетної системи України з виділенням державного і місцевих бюджетів, запроваджено нову дефініцію - бюджети місцевого самоврядування;

- визначено принцип вітчизняної бюджетної системи;

- запроваджено єдину бюджетну термінологію;

- здійснено чіткий розподіл доходів і видатків між бюджетами всіх рівнів та видів;

- застосовано принципово новий підхід до класифікації доходів і видатків місцевих бюджетів;

- визначено внутрішню будову місцевих бюджетів;

- встановлено джерела формування та напрями використання бюджету розвитку;

- зміцнена фінансова база органів місцевого самоврядування за рахунок розширення переліку власних доходів;

- встановлено заінтересованість органів місцевого самоврядування у додатковому одержанні доходів як державного, так і місцевих бюджетів;

- визначено основні підходи до здійснення місцевих запозичень;

- запроваджено прозору процедуру міжбюджетних відносин;

- встановлено формульний порядок розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання місцевим бюджетам з держбюджету);

- заборонено здійснення міжбюджетних позичок і створення органами місцевого самоврядування позабюджетних фондів;

- визначено відповідність усіх учасників бюджетного процесу, а також контрольні повноваження владних органів.

У зв'язку з тим, що в Бюджетному кодексі України обумовлено засади організації міжбюджетних відносин і, зокрема, порядку розрахунку дотацій вирівнювання лише для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст обласного значення і районних бюджетів, то 1 липня 2004 р. був прийнятий Закон України "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань" [11]. У Законі визначено основні вимоги до формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетами сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань і параметрів, які враховуються у формулі.

У щорічних законах України про державний бюджет України конкретизується механізм реалізації окремих концептуальних положень Бюджетного кодексу України. Так, в цих законах визначається вичерпний перелік доходів загального і спеціального фондів місцевих бюджетів, особливості здійснення взаємовідносин між державним бюджетом України та місцевими бюджетами, встановлюються обсяги та порядок перерахування міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам, а також обумовлюються додаткові положення, які регламентують бюджетний процес.

Згідно статтей 63, 64 Бюджетного Кодексу України [1] до доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній статтею 65 [1]:

- До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується 100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст.

- До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території цих міст.

- До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на цій території.

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

6¹) 50 відсотків надходження адміністративних штрафів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що накладаються уповноваженими органами (посадовими особами);

Кошик № 1

Рис. 1.1 Схема розподілу доходів, що враховуються при визначені обсягів міжбюджетних трансфертів [1]

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

2. Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у цій статті, складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

3. При цьому податок з доходів фізичних осіб, який сплачується юридичною особою (працедавцем), зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням та місцезнаходженням її підрозділів, уповноважених підрозділів в обсягах податку, нарахованого працівникам цих підрозділів.

Згідно статті 66 Бюджетного Кодексу України [1] затверджений наступний склад доходів бюджету АР Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів :

1. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету АР Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансферів, формуються за рахунок:

1) 25 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на відповідній території;

2) 25 відсотків плати за землю, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території АР Крим та відповідної області;

3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності.

2. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:

1) 50 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

2) 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3) плати за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;

4) плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що сплачуються (перераховуються) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" районними державними адміністраціями;

5) надходження адміністративних штрафів.

Згідно статті 69 Бюджетного Кодексу України [1] - до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100 відсотків плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 відсотків плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету.

4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

Кошик № 2

Рис. 1.2. Схема розподілу доходів, що не враховуються при визначені обсягів міжбюджетних трансфертів [1]

7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;

9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених статтею 17 цього Кодексу;

13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

17) інші надходження, передбачені законом.

В таблиці Додатку А наведена класифікація доходів місцевих бюджетів згідно бюджетній класифікації України [12].

Згідно Закону України "Про державний бюджет України 2009 року" [3] - уточнено, що до доходів загального та спеціального фондів місцевих бюджетів у 2009 році належать кошти згідно наступних статей :

" Стаття 35. Установити, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2009 році належать:

1) податок з доходів фізичних осіб;

2) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва і фіксований податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (крім частини цих податків, що зараховується до Пенсійного фонду України, та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування) та у повному обсязі фіксований сільськогосподарський податок;

3) акцизний збір із вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів), що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, - до доходів бюджету Автономної Республіки Крим, у тому числі тих, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів;

4) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами - до доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та міських бюджетів міст Києва і Севастополя;

5) дотації та субвенції з Державного бюджету України (міжбюджетні трансферти);

6) плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значення;

7) штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів угод із суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування;

8) доходи, що підлягають зарахуванню до загального фонду місцевих бюджетів згідно із статтями 64, 66, 69 Бюджетного кодексу України;

9) кошти, що надійдуть від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню цим учасникам, у випадках, передбачених законодавством України з питань закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів;

10) кошти, що надійдуть від учасника - переможця процедури закупівлі під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню учаснику-переможцю, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів;

11) 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих цими підприємствами, установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

12) кошти від реалізації безхазяйного майна (у тому числі такого, від якого відмовився власник або отримувач), знахідок, спадкового майна (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття), майна, одержаного територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі.

Податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

Фіксований податок зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для податку з доходів фізичних осіб.

Стаття 48. Установити, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2009 році є:

1) надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів, які включають:

- кошти від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває у комунальній власності;

- 90 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності (крім земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, 10 відсотків від продажу яких зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування), при цьому від продажу земельних ділянок або прав на них, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, 35 відсотків зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим та 55 відсотків - до бюджетів місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим; 100 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у комунальній власності після розмежування земель державної та комунальної власності;

- дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;

- кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом України, та відсотки, сплачені за користування ними;

- кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради (міжбюджетні трансферти);

- запозичення, здійснені у порядку, визначеному законодавством;

- субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів;

2) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується у розмірі 30 відсотків до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 70 відсотків - до бюджету міста Сімферополя і бюджетів міст - обласних центрів у разі реєстрації транспортних засобів на території цих міст; 50 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та 50 відсотків - до міських, селищних і сільських бюджетів у разі реєстрації транспортних засобів на відповідній території.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зареєстрованих у місті Києві, зараховується у розмірі 70 відсотків до міського бюджету міста Києва та 30 відсотків до обласного бюджету Київської області, а зареєстрованих у місті Севастополі - у повному обсязі до міського бюджету міста Севастополя.

При цьому на період підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні до міських бюджетів приймаючих міст обласного значення зараховується 100 відсотків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зареєстрованих у цих містах.

3) плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами);

4) власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів;

5) 70 відсотків збору за забруднення навколишнього природного середовища (крім надходжень, визначених пунктом 40 статті 6 цього Закону) до відповідних місцевих бюджетів згідно із законодавством.

6) відрахування 10 відсотків вартості питної води суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи централізованого водопостачання з відхиленням від відповідних стандартів, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

7) надходження до цільових фондів, утворених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами;

8) кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

9) 30 відсотків збору за проведення гастрольних заходів;

10) повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів індивідуальним сільським забудовникам;

11) повернення кредитів, наданих з місцевих бюджетів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) та придбання житла, пеня, відсотки за користування ними;

12) субвенція з державного бюджету міському бюджету міста Запоріжжя на будівництво автотранспортної магістралі через річку Дніпро у місті Запоріжжя;

13) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування ремонту приміщень управлінь праці та соціального захисту виконавчих органів міських (міст республіканського в Автономній Республіці Крим і обласного значення), районних у містах Києві і Севастополі та районних у містах рад для здійснення заходів з виконання спільного із Світовим банком проекту "Вдосконалення системи соціальної допомоги";

15) 100 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

16) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування;

17) субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.

Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

1.3 Сутність та нормативне регулювання податків, які формують власні "податкові кошики" місцевих бюджетів в Україні

В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

В Україні справляються [14]:

- загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), ставки та територіальний перерозподіл за якими на території України визначаються загальнодержавними законодавчими та виконавчими структурами;

- місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), ставки та територіальний перерозподіл на місцевому рівні за якими регулюються рішення місцевих органів влади в діапазоні, передбаченому загальнодержавними законами України;

До загальнодержавних станом на 01.02.2010 року належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

16) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

17) фіксований сільськогосподарський податок;

18) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

19) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

20) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

21) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

22) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

23) збір за проведення гастрольних заходів;

24) судовий збір;

25) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

26) збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з Бюджетним Кодексом України та окремими законами України.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1) збір за припаркування автотранспорту;

2) ринковий збір;

3) збір за видачу ордера на квартиру;

4) курортний збір;

5) збір за участь у бігах на іподромі;

6) збір за виграш на бігах на іподромі;

7) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

8) збір за право використання місцевої символіки;

9) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

11) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) збір з власників собак.

Згідно з проаналізованим в попередніх підрозділах Бюджетним Кодексом України [1], доходна частина місцевих бюджетів складається як власне з місцевих податків та зборів, так і з певної частини загальнодержавних податків та зборів, які коротко розглянуті в наступних підрозділах.

1. Податок з доходів фізичних осіб

Податок на доходи фізичних осіб визначений Законом України „Про податок на доходи фізичних осіб" [10 ], згідно якому:

Платниками податку є (стаття 2):

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента є (стаття 3):

1. загальний місячний оподатковуваний дохід;

2. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

4. іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування нерезидента є (стаття 3):

1. загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

2. загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

3. доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

(7.1). Ставка податку (стаття 7) становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 статті 7.

(7.2). Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

- процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

- процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;

- інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

- дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;

- дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;

- дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва;

- дохід учасника фонду банківського управління;

- в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону [10].

(7.3). Ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону [10].

(7.4). Ставка податку становить 10 відсотків від об'єкта оподаткування з доходів шахтарів-працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

(7.5). Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону [10].

В дохідній частині місцевих бюджетів податок на доходи фізичних осіб розбивається на облікові підсегменти згідно бюджетній класифікації [12], наведеній в табл.А.1 Додатку А.

2. Податок на прибуток підприємств місцевої комунальної власності

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства" [16] платниками податку є (стаття 2):

1. З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

2. З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

3. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

4. Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Об'єктом оподаткування (стаття 3) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону [16];

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону [16].

Прибуток платників податку (стаття 10), включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

В табл.А.2 Додатку А наведена бюджетна класифікація доходних сегментів по податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності [12].

3. Податки на власність

Згідно бюджетній класифікації (табл.А.3 Додатку А) в Україні передбачено 2 напрямки податків на власність як підприємств (юридичних осіб), та к і громадян (фізичних осіб):

- періодичний податок на нерухомість;

- періодичний податок на власників автотранспорту, власників водомоторних видів транспорту та інш. транспорту.

Податок на нерухомість не обумовлений окремим Законом України та прогнозується введенням у проектах Податкового Кодексу, при цьому є два підходи:

- введення податку на нерухомість в проекті Податкового Кодексу Катеринчука - 2009 [56];

- відсутність податку на нерухомість в проекті Податкового Кодексу Азарова - 2007, який пояснює, що нерухомість придбана за доходи, які вже оподатковані податком на доходи юридичних та фізичних осіб, тому введення податку на нерухомість є помилкою "подвійного" оподаткування одного і того ж об'єкту [72].

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів [13] є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування(стаття 1).

Об'єктами оподаткування є (стаття 2):

- трактори (колісні) - код за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - код) - 8701, крім гусеничних;

- тільки сідельні тягачі - код 8701 20;

- автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702;