Податкове регулювання доходів місцевого бюджету

- автомобілі легкові - код 8703;

- автомобілі вантажні - код 8704;

- автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 8705 (крім пожежних і швидкої допомоги);

- мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном - код 8711, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб. см, - код 8711 10;

- яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних) - код 8903 91;

- човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних), - код 8903 92;

- інші човни (крім спортивних) - код 8903 99.

Транспортні засоби, що не є об'єктами оподаткування:

- трактори на гусеничному ходу - код 8701 30;

- мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном з об'ємом циліндра двигуна до 50 куб. см - код 8711 10;

- тільки автомобілі спеціального призначення швидкої допомоги та пожежні - код 8705;

- транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, - код 8709;

- машини і механізми для сільськогосподарських робіт - коди 8432; 8433;

- тільки яхти, судна парусні і човни спортивні - коди 8903 91; 8903 92; 8903 99.

Стаття 3. Ставки і зарахування податку (у 2009 році - стаття 3):

а) тракторно-колісна техніка, автобуси , легкові автомобілі-пікапи

Від 2.5 грн. до 15 грн. /100 см3 для транспорту до 8 років

Від 100 - 1000 грн./100см3 для транспорту більше 8 років

б) легкові автомобілі

Від 10 - до 40 грн./100см3 (до 8 років)

Від 100 до 800 грн./100 см3 (після 8 років)

в) вантажні автомобілі

Від 15 до 25 грн./100 см3

г) мотоцикли

Від 3 до 10 грн./100 см3

д) водомоторні

Від 7 до 14 грн. зо 100 см довжини

4. Збори на спеціальне використання місцевих природних ресурсів

Збори на спеціальне використання природних ресурсів складаються з (табл.А.4 Додатку А):

- зборів за спеціальне використання лісових ресурсів;

- зборів за спеціальне водовикористання;

- зборів за спеціальне використання надр;

- плати за використання землі (земельний податок та плата за оренду земель державної та комунальної власності);

Згідно статті 30 Водного Кодексу України [30] збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин.

Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води.

Розмір збору за використання води водних об'єктів для потреб, не пов'язаних з вилученням води з водних об'єктів, визначається:

- для потреб гідроенергетики - на основі нормативів збору, фактичних обсягів води, пропущеної через турбіни, та лімітів використання води (крім гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями);

- для потреб водного транспорту - на основі нормативів збору та часу користування поверхневими водами у звітному періоді;

- для потреб рибництва - на основі нормативів збору та фактичних обсягів води, необхідної для поповнення ставків під час розведення риби та інших водних живих ресурсів у рибних господарствах.

Розмір збору за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів збору, фактичного обсягу скидів забруднюючих речовин та встановлених лімітів скиду.

Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання.

За скидання забруднюючих речовин з дренажними водами у водні об'єкти з систем, що захищають сільськогосподарські угіддя та населені пункти від підтоплення (за винятком дренажних вод промислових об'єктів), збір не справляється, якщо таке скидання не погіршує якість води водних об'єктів в межах встановлених категорій.

Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Збори за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення зараховуються до державного бюджету (стаття 33).

Збори за використання поверхневих вод для потреб гідроенергетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води при її транспортуванні зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 100 відсотків.

Збори за використання води з водних об'єктів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Порядок розподілу та використання зборів за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти та за понадлімітне використання води з них, а також коштів, відшкодованих за завдані водним об'єктам збитки, визначаються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" [25].

Згідно з Лісовим Кодексом України [32] визначений збір за використання лісових ресурсів, оскільки спеціальне використання лісових ресурсів, крім розміщення пасік, є платним (стаття 77).

Розподіл зборів за використання лісових ресурсів на землях державної та комунальної власності визначається законом.

Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Кодексом України "Про надра" [31] введена плата за користування надрами, яке є платним(стаття 28), крім випадків, передбачених статтею 29 цього Кодексу. Плата справляється за користування надрами в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів;

4) акцизного збору.

Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов'язкових платежів, передбачених законодавчими актами України.

Від плати за користування надрами звільняються(стаття 29):

1) землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках;

2) користувачі надр - за проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт, в тому числі розвідувального буріння з відбором зразків, проб, спрямованих на загальне вивчення надр, пошуки і розвідку родовищ корисних копалин, та робіт по прогнозуванню землетрусів і дослідженню вулканічної діяльності, інженерно-геологічних, еколого-геологічних та палеонтологічних досліджень, контролю за режимом підземних вод, а також за виконання інших робіт, що проводяться без порушень цілісності надр, якщо вони виконуються за рахунок державного бюджету, бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

3) користувачі надр - при організації геологічних об'єктів природно-заповідного фонду;

4) користувачі надр - за здійснення розвідки корисних копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування корисних копалин;

5) користувачі надр - державні дитячі спеціалізовані санаторно-курортні заклади за здійснення видобутку мінеральних вод у частині, що використовується для лікування на їх території.

Користувачам надр можуть надаватися й інші пільги щодо плати за користування надрами відповідно до законодавства України.

Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків та (або) регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків(стаття 30).

Розміри платежів за проведення пошукових і розвідувальних робіт визначаються залежно від економіко-географічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, стану геологічного вивчення території та ступеня ризику.

Платежі за видобування корисних копалин визначаються з урахуванням геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Розміри платежів за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони визначаються залежно від площі ділянки, що надається у користування, глибини моря та мети користування надрами.

Платежі за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі для будівництва і експлуатації підземних споруд, визначаються залежно від розмірів ділянки надр, що надається у користування, корисних властивостей надр і ступеня екологічної безпеки при їх використанні.

Нормативи плати за користування надрами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Платежі за користування надрами спрямовуються у державний бюджет, бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у такому співвідношенні (стаття 31):

1) за видобування корисних копалин загальнодержавного значення: у державний бюджет - 100 відсотків;

2) за видобування корисних копалин місцевого значення та за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин: у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 100 відсотків;

3) за пошук та розвідку родовищ корисних копалин: у державний бюджет - 80 відсотків, у бюджети Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя - 20 відсотків;

4) за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони: у державний бюджет - 100 відсотків.

Платежі за користування надрами, що надходять до бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, розподіляються між місцевими бюджетами різних рівнів відповідно Верховною Радою Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими Радами народних депутатів.

Згідно з Законом України "Про плату за землю" [21] використання землі в Україні є платним (стаття 2). Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів(стаття 4).

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди (стаття 5).

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах(стаття 6):

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

- для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставки земельного податку з земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки (стаття 7).

Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

- від 0,075 грн./м2 (при чисельності населення до 0,2 тис.осіб) до

1,05 грн./м2 (при чисельності населення більше 1 млн.осіб);

- Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення (від 1,2 (20-50 тис.осіб) до 3,0 для міст, де проживає більше1 млн.осіб)

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку, встановлених частиною другою цієї статті, застосовуються коефіцієнти:

на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0;

на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2,0;

у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" віднесені до категорії гірських;

на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частиною другою і третьою цієї статті.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

5. Фіксований сільскогосподарський податок

Згідно з Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" [20] особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарств-ва, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу (стаття 2).

Не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкти господарювання, які реалізують інвестиційні або інноваційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності, в умовах технологічних парків, реалізують інноваційні проекти відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" або зареєстровані платниками єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва.

У разі, коли у звітному податковому періоді валовий доход від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі - платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) (стаття 3).

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15;

- для багаторічних насаджень - 0,09;

- для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, - 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах (стаття 4):

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,09;

- для багаторічних насаджень - 0,03.

Перелік платників податку, на яких поширюється дія цієї статті, затверджується до 15 січня 1999 року на пленарних засіданнях обласних рад за поданням районних державних адміністрацій виходячи з критеріїв, установлених статтею 1 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" та визначених Кабінетом Міністрів України поліських територій.

В табл. А.5 Додатку А наведена бюджетна класифікація доходних сегментів по фіксованому сільськогосподарському податку [12].

6. Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва

Згідно з Указом Президента "Про спрощену систему оподаткування" [27]. встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень;

- юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до Державного бюджету України - 20 відсотків;

до місцевого бюджету - 23 відсотки;

до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;

податку на прибуток підприємств;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

плати (податку) за землю;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

комунального податку;

податку на промисел;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" [23].

В табл. А.6 Додатку А наведена бюджетна класифікація доходних сегментів по єдиному податку [12]

7. Неподаткові надходження

Згідно з бюджетною класифікацією [12] до неподаткових надходжень в місцеві бюджети віднесені наступні (табл.А.7 Додатку А):

- доходи у вигляді частини чистого прибутку комунальних підприємств;

- дивіденди від акцій господарських товариств, які є власністю територіальних громад;

- плата за надані в оренду водні об'єкти місцевого значения.

8. Надходження від продажу землі комунальної власності

Згідно з бюджетною класифікацією [12] до надходжень в місцеві бюджети від продажу власності віднесені наступні (табл.А.8 Додатку А):

- надходження від продажу ділянок землі несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної і комунальної власності;

- надходження від продажу ділянок землі несільськогосподарського призначення після розмежування земель державної і комунальної власності;

9. Офіційні трансферти (дотації та субвенції) до місцевих бюджетів

Згідно з бюджетною класифікацією [12] офіційні трансферти в місцеві бюджети складаються з наступних 3-х сегментів (табл.А.9 Додатку А):

- кошти, що надходять з інших бюджетів;

- дотації;

- субвенції.

10. Цільові фонди

Згідно бюджетній класифікації [12], до цільових фондів надходжень в місцеві бюджети віднесені (табл.А.10 Додатку А):

- збір за забруднення навколишнього природного середовища;

- інші цільові фонди, створені рішеннями місцевих рад.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за [25]:

- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди);

- розміщення відходів;

- утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

- тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Територіальні органи Мінприроди подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів.

Згідно Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" [25] збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів збору і лімітів їх використання (стаття 43).

Нормативи збору за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки, знешкодження і утилізації відходів та інших факторів.

Нормативи збору за використання природних ресурсів, а також порядок його стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Ліміти використання природних ресурсів встановлюються в порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.

Ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

Збори за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та Державного бюджету України і спрямовуються на виконання робіт по відтворенню, підтриманню цих ресурсів у належному стані (стаття 46).

Збори за використання природних ресурсів місцевого значення надходять до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Збори за використання природних ресурсів зараховуються до відповідних бюджетів згідно з чинним законодавством.

Кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища (за винятком тих, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками) розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30 відсотків, а між Київським, Севастополь-ським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища - у співвідношенні 70 і 30 відсотків. Розподіл коштів від збору за забруднення навколишнього природного середовища, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, визначається Законом України "Про поводження з радіоактивними відходами".

11. Місцеві податки та збори

Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України ( табл.А.11 Додатку А) [28].

ЗгідноДекрету Кабінету міністрів України "Про місцеві податки і збори" [28], місцеві податки визначаються та обраховуються наступним чином:

а) Збір за парковку автотранспорту (стаття 3)

Платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка у відведених місцях.

Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.

б) Ринковий збір (стаття 4)

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

в) Збір за видачу ордера на квартиру (стаття 5)

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири.

Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується через установи банків до одержання ордера і перераховується до бюджету місцевого самоврядування. Документом про сплату збору є квитанція, видана установою банку.

Облік надходжень збору за видачу ордера на квартиру здійснюється органами з обліку та розподілу житла.

г) Збір з власників собак (стаття 6)

Платниками збору з власників собак є громадяни - власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах.

Збір з власників собак справляється за кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору.

Збір з власників собак стягується органами житлово-комунального господарства.

д) Курортний збір (стаття 7)

Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість.

Граничний розмір курортного збору не може перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняються:

діти віком до 16 років;

інваліди та особи, що їх супроводжують;

учасники Великої Вітчизняної війни;

воїни-інтернаціоналісти;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

особи, які прибули в курортну місцевість у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ і організацій, а також які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання.

При зміні платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється

З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніше як у триденний термін від дня прибуття.

Курортний збір справляється:

адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих;

квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб (крім прибулих за путівками туристично-екскурсійних установ і організацій) на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам на праві власності.

З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах) громадян без направлення квартирно-посередницьких організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож за маршрутними книжками), які проживають у наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється у порядку, визначеному Радами народних депутатів, що встановлюють цей збір.

е) Збір за участь у бігах на іподромі (стаття 8)

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

Граничний розмір збору за участь у бігах на іподромі за кожного коня не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється адміністрацією іподромів до початку змагань.

ж) Збір за виграш на бігах (стаття 9)

Збір за виграш на бігах справляється адміністрацією іподромів з осіб, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищувати 6 відсотків від суми виграшу.

з) Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі(стаття 10)

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, справляється у вигляді відсоткової надбавки до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5 відсотків від суми цієї надбавки. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі.

к) Податок з реклами (стаття 11)

Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами не сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення соціальної реклами.

л)Збір за право на використання місцевої символіки (стаття 12)

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

м) Збір за право на проведення кіно- і телезйомок (стаття 13)

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

н) Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей (стаття 14)

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є юридичні особи і громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення.

Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї.

Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

о) Комунальний податок (стаття 15)

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

п) Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі (стаття 17)

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право. Встановлення цього збору не стосується тих об'єктів торгівлі, які створені до набрання чинності цим Декретом.

Для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях (стаціонарних об'єктах), збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягується одноразово.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТА СІЛЬСКОГО ПЕТРОПАВЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ У 2005 - 2009 РОКАХ

2.1 Загальна характеристика соціально-економічного розвитку сільського Петропавлівського району Дніпропетровської області

Основні економіко - адміністративні характеристики Дніпропетровської області, в якій розташований досліджуємий Петропавлівський район, наведені в табл. 2.1 -2.3 та на мапі рис.2.1 за даними сайту облдержадміністрації [98].

Таблиця 2.1 Промисловий потенціал Дніпропетровської області

Назва показника	Рівень показника
Обсяг реалізованої промислової продукції, млрд. грн (за 2009 рік) - у розрахунку на 1 мешканця, тис.грн.	135,5 39,7
Питома вага виробництва в Україні, %
- залізна руда	79,4
- марганцева руда	100,0
- чавун	31,9
- сталь	42,8
- прокат	27,3
- труби	63,2
- вугілля	22,8
- кокс	23,1
- електродвигуни	9,4
- верстати для оброблення деревини	11,7
- трактори	10,2
- ковбасні вироби	17,0
- молоко оброблене	5,9
- олія нерафінована	9,4
- вироби хлібобулочні	10,6
Чисельність працюючих в промисловості області, тис. осіб	417,3

Таблиця 2.2 Агропромисловий потенціал Дніпропетровської області

Назва показника	Рівень показника
Площа сільгоспугідь, тис.га (5,3% сільгоспугідь України)	2514
Суб'єкти господарювання:	3726
- фермерські господарства	3053
- господарські товариства	427
- приватні підприємства	167
колективні підприємства	15
- державні підприємства	17
Валова продукція сільськогосподар-ського виробництва, млрд. грн	6,7
- рослинництво	61,3%
- тваринництво	38,7%
Валовий збір та питома вага продукції рослинництва в загальних обсягах України, млн тонн (за 2009 рік):
- зернові та зернобобові	3,8 (7,2%)
- соняшник	0,85 (13,0%)
- цукровий буряк	0,04 (0,3%)
- овочі	0,54 (6,8%)
- плоди, ягоди	0,15 (10,4%)
Виробництво продукції тваринництва та питома вага в Україні (за 2009 рік):
- м'ясо, тис. тонн	235,5 (8,6%)
- молоко, тис. тонн	381,4 (3,2%)
- яйця, млн.шт	904,1 (6,1%)
Чисельність працюючих в АПК області, тис. осіб	41,1

Таблиця 2.3 Основні географічно-адміністративні характеристики Дніпропетровської області (станом на 01.01.2010)

Географія	Територія області:	31,9 тис. кв. км (5,3% території України)
	Межує із 7 областями України:	Донецькою, Харківською, Полтавською, Кіровоградською, Миколаївською, Херсонською, Запорізькою
Населення	Всього:	3374,2 тис. осіб (7,3% населення України)
	Щільність населення:	107 осіб/кв.км
	Міське населення	83%
	Сільське населення	17%
	Діти	464,3 тис. Осіб
	Пенсіонери	1002,4тис.осіб
	Національності:
	Українці	79,3%
	Росіяни	18%
	інші (78 національностей)	2,7%
Адміністративно-територіальний устрій	13 міст обласного значення 22 адміністративних сільських районів
	1504 населених пунктів, з них:
	Міських	66
	Сільських	1438
	Найбільші міста:
	Дніпропетровськ	1031,8 тис.
	Кривий Ріг	684,7 тис.
	Дніпродзержинськ	252,7 тис.
	Нікополь	127,5 тис.
	Павлоград	111,1 тис.

Рис.2.1 Адміністративна карта Дніпропетровської області

Петропавлівський район Дніпропетровської області створений 1 жовтня 1923 року. До його складу входять селищна та 12 сільських рад, які об'єднують 51 населений пункт, у яких проживалоу 2006 році 31,5 тис. чоловік. Щільність населення становила 28,320 осіб/кмІ. Район розташований у східній частині Дніпропетровської області, на відстані 102 км від обласного центру. Площа району - 124,8 тис. га. На території району протікає річка Самара з притокою Бик.

Рис.2.2 Петропавлівський район Дніпропетровської області

Петропавлівський район (районний центр - смт Петропавлівка) міститься у степовій зоні, у східній частині Дніпропетровської області. Межує з Василь-ківським, Межівським, Павлоградським районами і Червоноармійським райо-ном Донецької області. На території району протікає ріка Самара з притокою Бик. З природних багатств тут маються родовища кам'яного вугілля.

Площа району - 124,8 тис. га, з яких 5 тис. га - лісу , а 2,14 тис. - водойми. Населення - 36,6 тис. чоловік.

Агропромисловий комплекс, в якому діють 243 сільгосппідприємства, виробляє 90% продукції. У сільськогосподарському виробництві використову-ється 90,40 тис. га ріллі. У структурі посівних площ майже 45,1 % зернових. Технічні культури у структурі посівів займають 22,7 %. Кормовий клин займає 15 % посівних площ.

У районі функціонують 4 промислових підприємства. Також на його території розташовано 5 шахт в місті Першотравенськ, яке структурно виділене як місто обласного значення та має власний відокремлений бюджет міста, який не входить до бюджету Петропавлівського району.

До складу району входить одна селищна рада та 12 сільських рад, що об'єднують 51 населений пункт (табл.Б.1 Додатку Б).

В табл.Б.2 Додатку Б наведені статистичні дані про кількість населення в районах і містах Дніпропетровської області станом на 01.01.2009 року. Як показує аналіз даних табл.Б.2 на початок 2009 року чисельність населення в Петропавлівському бюджетному районі становить 29 766 осіб. Чисельність населення в окремому бюджетному м. Першотравенськ, розташованому в центрі Петропавлівського району становить 29 350 осіб, тобто практично дорівнює всій чисельності населення району. Чисельність населення в граничних Межівському, Покровському, Павлоградському районі становить від 25 до 32 тис.осіб.

В табл.2.4 наведені основні планові та фактичні показники виконання доходної частини (власні надходження) міського бюджету Петропавлівського району у 2005 -2009 роках (без бюджету м.Першотравенськ).

Таблиця 2.4Динаміка основних показників планових та фактичних надходжень в місцевий бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області у 2005 -2009 роках

2.2 Аналіз рівня та динаміки власних надходжень в міський бюджет Петропавлівського району

Результати проведеного в дипломному дослідженні аналізу рівня та динаміка власних надходжень в сумарний міський бюджет Дніпропетровської області представлені графічно на комплексі рис.2.3 - 2.4.

Аналіз діаграм структур власних надходжень при формуванні доходної частини сумарних міських бюджетів у Дніпропетровській області у 2005 - 2009 роках показав, що основним фактором впливу є рівень податку з доходів фізичних осіб, оскільки його питома вага становить: 62,6% - за 2005 рік; 63,4 % за 2009 рік. Питома вага інших найбільших податків в сумарний міський бюджет у Дніпропетровській області становить: плата за землю з юридичних осіб - 6,19%(2009); орендна плата за землю юридичних осіб - 12,7%(2009); збір за забруднення зовнішнього середовища - 3.2%(2009); податок на прибуток підприємств комунальної власності - 2,45%(2009);

Рис.2.3 Структура податків в сумарний місцевий бюджет по Дніпропетровській області за 2005 рік



Рис.2.4 Структура податків в сумарний місцевий бюджет по Дніпропетровській області за 2009 рік

Результати проведеного в дипломному дослідженні аналізу рівня та динаміка власних надходжень в міський бюджет Петропавлівського району представлені графічно на комплексі рис.2.5 - 2.10:

- Динаміка загального рівня власних надходжень та надходжень від податку з доходів фізичних осіб в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки (рис.2.5);

- Динаміка планового та фактичного рівня власних надходжень в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки (рис 2.6);

- Динаміка планового та фактичного рівня надходжень від податку з доходів фізичних осіб в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки (рис.2.7);

- Динаміка фактичного рівня надходжень від плати за землю від юридичних та фізичних осіб в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки (рис.2.8);

- Динаміка фактичного рівня надходжень від фіксованого сільського-подарського податку та єдиного податку від юридичних та фізичних осіб в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки (рис.2.9);

- Динаміка фактичного рівня надходжень від транспортного податку та місцевих податків на зборів в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки (рис.2.10).

Рис.2.5 Динаміка загального рівня власних надходжень та надходжень від податку з доходів фізичних осіб в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки

Як показує аналіз графіків рис.2.5 - 2.6:

- Обсяг щомісячних власних надходжень в місцевий бюджет району зріс з рівня 1,5 млн.грн./ місяць за січень 2007 року до рівня 3,3 млн.грн./мі сяць за грудень 2008 року;

- у першому кварталі 2009 року рівень щомісячних власних надходжень в місцевий бюджет району різко знизився до 2,5 млн.грн./ місяць;



Рис.2.6 Динаміка планового та фактичного рівня власних надходжень в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки

- графік сумарних власних надходжень в місцевий бюджет району пов-ністю повторює характер графіка надходження податку з доходів фізичних осіб в місцевий бюджет району, а рівень податку з доходів фізичних осіб показує його визначальний характер для кошика влас-них доходів місцевого бюджету;

- планування власного кошика доходів в місцевий бюджет виконується в "ручному" режимі, оскільки передбачити хвилеобразний тип падіння податку з доходів фізичних осіб на зимовий період можливо тільки за рахунок прогно-зування відсутності доходів працівників у сільськогоподарських підприємствах району в зимовому періоді;

- графік фактичного надходження коштів в місцевий бюджет за 2007 - 2008 роки та плановий характер хвилі очікуємих доходів в місцевий бюджет 2009 року у другій половині року після початку збирання та продажу врожаю нового року підтверджують принципово сезонний характер сільськогосподар-ського району;

- виділення в Петропавлівському районі окремого бюджету промисло- во- щахтарського м.Першотравенськ з цілорічним графіком добутку та прода-жу вугілля приводить до необхідності у першому півріччі кожного року плану-вати "анти хвилевий" характер дотації з бюджетів вищого рівня на перше пів-річчя року для компенсації специфіки надходження власних доходів в місце-вий бюджет Петропавлівського району;

- слід відмітити, що фактичний обсяг податку з доходів фізичних осіб за перший квартал 2009 року перевищує песимістичний рівень плану, заснова-ний на планових очікуваннях зниження обсягів роботи підприємств переробки врожаю 2008 року на підприємствах району.

Рис.2.7. Динаміка планового та фактичного рівня надходжень від податку з доходів фізичних осіб в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки



Рис.2.8 Динаміка фактичного рівня надходжень від плати за землю від юридичних та фізичних осіб в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки

Рис.2.9 Динаміка фактичного рівня надходжень від фіксованого сільськогосподарського податку та єдиного податку від юридичних та фізичних осіб в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 - 2009 роки



Рис.2.10 Динаміка фактичного рівня надходжень від транспортного податку та місцевих податків на зборів в міський бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2007 -2009 роки

Для визначення факторів впливу при формуванні дохідної частини влас-ного "кошика" доходів в Петропавлівському районі Дніпропетровської області проведемо структурний аналіз даних за 2005 - 2009 роки (таблиці В.1 - В.3 Додатку В). На рис.2.11 - 2.14 наведені даграми структур власних надходжень при формуванні доходної частини міського бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області у 2005 - 2009 роках. Як показує аналіз діаграм рис.2.11 - 2.14 основним фактором впливу є рівень податку з доходів фізичних осіб, оскільки його питома вага становить: 73,17% - за 2005 рік; 83,51% за 2007 рік; 87,04% за 2008 рік; 83,05 % за 2009 рік;

Тобто структурна частка податку з доходів фізичних осіб зросла з 2005 до 2009 року на 10 -14%. Питома вага інших найбільших податків становить: плата за землю з юридичних осіб - 5,26%(2007) - 3,56%(2009); плата за землю фізичних осіб - 2,9%(2007) - 3,0%(2009); єдиний податок з юридичних осіб - 1,01%(2007) - 0,3%(2009); єдиний податок з фізичних осіб - 0,54%(2007) - 0,66%(2009); фіксований сільськогосподарський податок - 2,18%(2007) - 0,98%(2009); місцеві податки та збори - 1,13%(2007) - 0,97%(2009); транспорт-ний податок - 1,98%(2007) -0,89%(2009);



Рис.2.11 Структура власних надходжень при формуванні доходної частини міського бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області у 2007 році

Рис.2.12 Структура власних надходжень при формуванні доходної частини міського бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області у 2008 році



Рис.2.13 Структура податків в місцевий бюджет в Петропавлівському сільському районі за 2005 рік

Рис.2.14 Структура податків в місцевий бюджет в Петропавлівському сільському районі за 2009 рік

Для порівняльного визначення факторів впливу при формуванні дохідної частини власного "кошика" доходів в окремому міському бюджеті м. Першо-травенська Петропавлівського районі, а також сумарного місцевого бюджету у Дніпропетровській області проведемо структурний аналіз даних за 2005 - 2009 роки.

На рис.2.15 - 2.16 наведені даграми структур власних надходжень при формуванні доходної частини міського бюджету м.Першотавенська Петропавлівського району Дніпропетровської області у 2005 - 2009 роках. Як показує аналіз діаграм рис.2.15 - 2.16 основним фактором впливу є рівень податку з доходів фізичних осіб, оскільки його питома вага становить:

- 89,2% - за 2005 рік;

- 80,2 % за 2009 рік;

Таким чином, як в міському бюджеті сільського Петропавлівського райо-ну, так і в окремо виділеному міському бюджеті м.Першотравневська Петро-павлівського району основним бюджетоформуючим податком є податок з доходів найманих працівників.