Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Стратегічний аналіз діяльності фірми»

ТЕМА «Формування міського бюджету»

Зміст

Вступ

1. Характеристика та структура міської ради

2. Формування місцевого бюджету.

2.1 Складання і виконання бюджету.

2.2 Проблеми збалансування місцевого бюджету

2.3 Доходи місцевих бюджетів

2.4 Видатки місцевих бюджетів

3. Аналіз виконання бюджету Сокальському району

3.1 Аналіз місцевого бюджету по м. Сокаль за 2009 - 2010 рр.

3.2 Аналіз видатків місцевого бюджету по м. Сокаль за 2009-2010 рр.

3.2.1 Стан видатків на соціальний захист населення

3.2.2 Фінансування соціально-культурної сфери

3.2.3 Особливості фінансування народного господарства по місцевому бюджету м. Сокаль за 2009-2010 рр.

3.2.4 Фінансування органів місцевого самоврядування

4. Шляхи вдосконалення надходжень до місцевого бюджету

4.1 Фінансове забезпечення сфери

Висновок

Використана література

Вступ

Для виконання своїх функцій держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту є Державний бюджет. Через бюджет держава відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її доходів.

Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи.

Бюджети всіх рівні складаються і виконуються згідно з бюджетною класифікацією.

На виконання як державного так і місцевих бюджетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягу випуску товарів та їх реалізації збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету.

Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.

Об'єктом дослідження в випускній роботі є бюджетний процес по м. Сокаль, економічний аналіз стану доходів та видатків місцевого бюджету та контролю за видатками.

Мета роботи - досконало вивчити бюджетний процес, аналіз, стану і руху бюджетних коштів, відпрацювати рекомендації щодо наповнення бюджету та використання коштів.

1. Характеристика та структура міської ради

Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантовано­му державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв'язувати значну частину місцевих справ і управ­ляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення.

Територіальна організація самоврядування в Україні ґрун­тується на поєднанні загальнодержавних і місцевих інтересів.

Серед найважливіших ознак органів місцевого самовряду­вання виділяють їх правову, організаційну, матеріальну та фінансову автономії.

Правова автономія означає, що органи місцевого самовря­дування наділено своїми власними повноваженнями, передба­ченими Конституцією та чинним законодавством України. В межах цих повноважень органи місцевого самоврядування ма­ють повну свободу дій.

Організаційна автономія органів місцевого самоврядуван­ня виявляється в їх можливості самостійно визначати та буду­вати свою внутрішню структуру для того, щоб вона відповіда­ла місцевим потребам і забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах закону, органи місцевого самоврядування не підпорядковуються іншим органам. Контроль за органами місцевого самоврядування здійснюють лише для забезпечен­ня законності їх дій.

Матеріальна та фінансова автономія органів місцевого са­моврядування виявляється в їх праві володіти й розпоряджа­тися коштами та майном для здійснення своїх функцій і пов­новажень.

Місцеве самоврядування має свою систему, що складаєть­ся з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного і міського голови, виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, районних і обласних рад.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною гро­мадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самовря­дування -- сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У свою чергу сільські, селищні, міські ради можуть дозво­ляти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші самоорганізації населення й наділяти їх ча­стиною власної компетенції, фінансів, майна. Серед «інших» органів місцевої самоорганізації населення Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.1, крім будинкових, вуличних, квартальних, називає також фор­ми безпосереднього волевиявлення народу -- місцеві референ­думи, загальні збори громадян, громадські слухання. Органи місцевого самоврядування села, селища, міста для активнішого здійснення своїх прав і обов'язків можуть також об'єднувати­ся в асоціації, інші форми добровільних об'єднань.

До органів місцевого самоврядування, таких, що представ­ляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, Конституція України та Закон України «Про місцеве самовря­дування в Україні» відносять районні та обласні ради. Питан­ня організації управління районами в містах належить до ком­петенції міських рад.

Органами місцевої влади в АРК Закон України «Про Авто­номну Республіку Крим» від 17 березня 1995 р.2 називає сільські, селищні, районні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, яку складають рухоме та неру­хоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси тощо. Вони затверджують програми соціаль­но-економічного та культурного розвитку й контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністратив­но-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки й збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують ко­мунальні підприємства, організації і установи, а також здій­снюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднува­ти на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а та­кож кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підпри­ємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи й служби.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єк­та комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Обласні та районні ради затверджують програми соціаль­но-економічного й культурного розвитку відповідних облас­тей і районів та контролюють їх виконання; затверджують рай­онні й обласні бюджети, які формуються з коштів Державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів і з коштів, за­лучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалі­зації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; розв'язують інші питання, відне­сені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. В такому разі держа­ва фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України.

У свою чергу місцеві ради (обласні та районні) можуть де­легувати частину своїх повноважень відповідно обласним та районним державним адміністраціям і контролювати реаліза­цію цих повноважень.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, виз­начених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до ви­конання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Усе це дозволяє вважати, що органи місцевого самовряду­вання мають риси, що наближають їх до органів виконавчої влади, з якими вони тісно взаємодіють під час вирішення пи­тань місцевого значення.

З питань здійснення повноважень органів виконавчої вла­ди органи місцевого самоврядування підконтрольні відповід­ним органам виконавчої влади. Правові акти органів місцево­го самоврядування, прийняті з порушенням Конституції та за­конодавства України, можуть бути зупинені до розв'язання питання про їх законність у судовому порядку. Шкода, завда­на в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується ними в повному обсязі за рахунок власних коштів.

Місцеві ради підконтрольні також Верховній Раді України, територіальним громадам, суду. Так, відповідно до Закону Ук­раїни «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження місцевої ради можуть бути достроково припинені за рішенням місцевого референдуму в разі, якщо рада прийняла рішення з по­рушенням Конституції та інших законів України, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень відповідно до закону, а також, якщо сесії ради не проводять без поважних причин у встановлені законом строки або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

За наявності рішення суду про визнання актів ради незакон­ними, висновків відповідного комітету Верховної Ради Украї­ни остання може призначити позачергові вибори сільської, се­лищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради.

До складу сільської, селищної, міської ради входять депута­ти, яких обирають жителі села, селища, міста на основі загаль­ного, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голо­сування строком на чотири роки (ст. 141 Конституції України).

Сільські, селищні, міські ради та ради районів міста мають свої виконавчі органи -- виконавчі комітети. Виконавчий ко­мітет є юридичною особою. Його утворює рада на строк своїх повноважень у складі голови відповідної ради, заступника (за­ступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (сек­ретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, уп­равлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До скла­ду виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою входить також секретар відповідної ради. Кількісний і персональний склад виконавчого комітету визначає відповід­на рада за поданням її голови. Основними структурними підрозділами виконкому є відділи й управління.

У сільських радах, що представляють територіальні грома­ди, які нараховують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчі комітети можуть не створювати. У цих випадках виконавчо-розпорядчі функції (крім розпорядження земельними та природними ре­сурсами) здійснює голова ради одноособово.

Виконавчий комітет ради попередньо розглядає проекти місцевих програм соціального, економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюдже­ту, проекти рішень, які виносять на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінюва­ти або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, уп­равлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб. Виконавчий комітет здійснює також окремі повноважен­ня, делеговані йому державою.

Перераховані повноваження належать до загальних повно­важень виконавчого комітету. Крім них, він має широке коло спеціальних повноважень у окремих напрямах його діяль­ності: в галузі планування й обліку, бюджету та фінансів, уп­равління комунальною власністю, розвитку місцевого госпо­дарства, охорони навколишнього природного середовища, бу­дівництва, житлового господарства, транспорту, зв'язку, соціального обслуговування тощо. Так, виконавчий комітет розробляє й подає на затвердження ради бюджет і звіт про його виконання; забезпечує виконання затверджених радою планів приватизації об'єктів комунальної власності; припиняє або обмежує господарську діяльність підприємств (об'єднань), організацій і установ різних форм власності в разі порушення ними законодавства про охорону природного середовища; організовує місцеві ринки, сприяє розвиткові всіх форм торгівлі; управляє підприємствами й організаціями транспор­ту та зв'язку, що належать до комунальної власності; реєструє право власності, право користування землею, підприємства, організації і установи, громадські формування; звертається до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої вла­ди, інших органів місцевого самоврядування тощо.

Значними повноваженнями чинне законодавство наділяє голів сіл, селищ і міст. Їх обирає відповідна територіальна громада стро­ком на чотири роки. Вони очолюють раду та її виконавчий комі­тет. Сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення наданих законом повноважень органів виконавчої влади на від­повідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів органів виконавчої влади; організовує роботу відповідної ради та її виконавчого комітету, призначає на поса­ду та звільняє з посади керівників відділів, управлінь та інших структурних підрозділів ради, підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності та відповідних територ­іальних громад; скликає загальні збори громадян за місцем про­живання; представляє територіальну громаду, раду та її вико­навчий комітет у відносинах з іншими державними й недержав­ними органами; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а та­кож повноваження ради та її органів; укладає від імені терито­ріальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відпо­відно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної ком­петенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; веде особистий прийом громадян тощо.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти такої форми приймають і виконавчі комітети ради. Рішення ради приймають на її пленарному за­сіданні після обговорення більшістю голосів депутатів від загаль­ного складу ради (крім деяких випадків, передбачених чинним законодавством). Рішення ради нормативно-правового характе­ру набувають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено пізніший строк уведення цих рішень у дію.

Рішення виконавчого комітету приймають на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету й підписують сільський, селищний, міський голова, голова ра­йонної у місті ради.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування доводять до відома населення.

Сокальська міська рада представляє відповідну територіальну громаду - жителів міста Сокаль. Здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.

Обирається жителями міста Сокаль, на 5 років. Сьогодні діючий голова Сокальської міськради - Зарічний Б.С.

Власні й делеговані повноваження виконкомів закріплені в розділі 2 ст.52 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Організує роботу виконавчого комітету голова. Основною організаційною формою роботи виконкому є засідання, що скликаються головою або його заступником за потреби, але не рідше одного разу на місяць. Засідання є правомочними, якщо в них беруть участь більше половини від загального складу виконкому.

Таблиця 1.1

Схема управління Сокальської міської ради

Депутатський корпус Сокальської міської ради складається з 50 депутатів.

Загальна середня чисельність працівників: 230 людей.

Виконавчі органи Сокальської міської ради - органи, які відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створюються відповідною міською радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законами України. Виконавчі органи Сокальської міської ради складаються з виконавчого комітету Сокальської міської ради та інших виконавчих органів Сокальської міської ради (управлінь та відділів), які є підконтрольними і підзвітними Сокальській міській раді, а з питань делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (п.2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи виконавчої влади Сокальської міської ради та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України (п. 2, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виконавчим органом Сокальської міської ради є виконавчий комітет Сокальської міської ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету (п. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Кількісний склад виконавчого комітету Сокальської міської ради визначається радою. Персональний склад виконавчого комітету Сокальської міської ради затверджується відповідною радою за пропозицією Сокальського міського голови (п. 2 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виконавчий комітет Сокальської міської ради V скликання утворюється у складі відповідно:

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (п. 8 ст 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До складу виконавчого комітету міської ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради (п.9. ст..51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ).

Виконавчий комітет ради попередньо розглядає проекти місцевих программ соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб (п. 2 ст 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Основною формою роботи виконавчого комітету ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно міським, а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету (ст. 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виконавчий комітет ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою, а також головмами районних у місті рад (п. 6 ст 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У разі незгоди міського голови з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням та внести це питання на розгляд відповідної ради (п. 7 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою (п. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виконавчі органи Сокальської міської ради несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (п. 2 ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міської ради (п. 1 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До інших виконавчих органів Сокальської міської ради (окрім виконавчого комітету Сокальської міської ради) належать 32 відділка та управління:

- Державна інспекція архітектурно-будівельного контролю м. Сокальська,

- Архівний відділ,

- Фінансове управління,

- Юридичне управління,

- Відділ компьютерно-телекомунікаційного забезпечення та захисту інформації,

- Відділ Сокальської міської ради з питань надзвичайних ситуацій,

- Відділ Сокальської міської ради по роботі з депутатами,

- Відділ реклами,

- Відділ кадрів,

- Відділ Сокальської міської ради з питань охорони культурної спадщини,

- Відділ Сокальської міської ради з питань сім'ї та молоді,

- Патронатна служба,

- Прес-служба,

- Служба телевізіойної інформації,

- Управління архітектури та містобудівництва,

- Управління комунальним майном,

- Управління житлово-комунального господарства,

- Управління економіки,

- Управління справами,

- Управління з питань екологічної безпеки,

- Управління з питань фізичної культури та спорту,

- Управління контролю,

- Управління культури,

- Управління освіти,

- Управління державної реєстрації та державного реєстра,

- Управління з питань будівництва,

- Управління транспорту,

- Управління охорони здоров'я,

- Міське управління праці та соціального захисту населення,

- Управління обліку та звітності виконавчих органів,

- Управління з питань внутрішньої політики,

- Управління з питань регулювання земельних відносин.

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові, головам районних у місті рад (п. 2 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

2. Формування місцевого бюджету

бюджет місцевий самоврядування доход

До місцевих бюджетів належать області, райони, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого і регіонального самоврядування кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Всього місцевих бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисельніша група це сільські селищні та міські бюджети.

Система місцевих бюджетів існує в усіх країнах світу. Проте її розвиток і функції зумовлені рядом національних, політичних, економічних та інших факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори. Майже в усіх країнах світу бюджетні відносини поділяються на поточні та нагальні витрати. Відповідно кожний підрозділ має свої джерела доходів. Місце в бюджеті затверджується місцевими органами влади, до державного бюджету не включаються.

У зв'язку з цим пошук форм і методів зміцнення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування є досить актуальним завданням. Тут має бути щонайменше дві мети.

Госпрозрахункові ланки економіки повинні мати нормальні умови для господарської діяльності та бути зацікавленими в кращому використанні всіх видів ресурсі, а місцеві Ради у стабільному економічному зростанні та підвищенні ефективності всіх видів діяльності.

Цього можна досягти, якщо основу дохідної частини бюджетів становитимуть платежі за ресурсами. Такий підхід економічно обгрунтований, оскільки забезпечує реалізацію права власності місцевої Ради на ресурси надані в розпорядження і користування суб'єктами господарювання. Прив'язка доходів місцевого бюджету до платежів за ресурси створює умови за яких місцеві Ради увійдуть як рівноправний партнер. Важливо, що платежів за ресурси запобігатимуть марнотратству при їх використанні, а місцеві Ради будуть заінтересовані в розширені відтворення ресурсів та посилення контролю за їх використанням. Звідси можна зробити висновок: для покриття дефіциту бюджету є потреба у запровадженості ряду місцевих податків: на перепродаж нерухомого майна, автомобілів, технічних засобів, зборів з біржових операцій, за забруднення навколишнього середовища, податків на майно, банківських депозитів тощо. Практична реалізація цих пропозицій не викликає серйозних труднощів.

Місцеві Ради народних депутатів самостійно визначають напрямки використання коштів своїх бюджетів. Ці бюджети місять видатки на фінансування підприємств, організацій місцевого господарства на фінансування здійснюваних місцевими органами заходів у сфері освіти, культури, охорони здоров'я фізичної культури, соціального забезпечення, на утримання місцевих органів влади та управління. В умовах високих темпів розвитку науково-технічного прогресу зростають вимоги до робочої сили. Виробництво не може розвиватись без високої загальної культури, спеціальних знань, професійної підготовки працівників.

Система освіти значно впливає на рівень продуктивності праці і з цього погляду видатки місцевих бюджетів мають виробничий характер.

Турбота про підвищення культурного рівня населення виявляється у планомірному зростанні видатків бюджету на проведення культурно-освітньої роботи - утримання масових бібліотек, клубів, будинків і палаців культури, музеїв, фінансову підтримку театрально-видовищних закладів.

Важливе соціальне значення мають видатки бюджету на фінансування заходів з охорони здоров'я. Найбільшу частину в загальній сумі бюджетних видатків на охорону здоров'я становить фінансування лікувально-профілактичних закладів.

У 2009 р. на це з місцевих бюджетів було витрачено 90% всіх витрат на охорону здоров'я. Крім того, за рахунок бюджету утримується велика кількість інших лікувально-профілактичних та санітарно-епідиміологічних установ. Видатки на медичну допомогу на сучасному етапі одержують нове якісне поповнення. Розширюється робота з диспансеризації населення, боротьби з алкоголізмом, наркоманією, СНІДом.

Значні кошти виділяються на фінансування місцевого господарства. Це насамперед житлове будівництво, водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ міського типу.

Перехід до ринкової економіки потребує суттєвої реформації системи фінансового забезпечення соціальної сфери. Багато років розвиток соціальної сфери був тісно пов'язаний з суспільними фондами споживання. Разом з тим при зростанні асигнувань на соціальні потреби значних зрушень у якості соціально-культурного обслуговування за останні роки відбулося.

Причини такого становища полягають у відсутності у споживача дійових важелів контролю і оцінки якості послуг монополістичних закладів соціальної сфери, їхньої орієнтації на відомчі показники, зростаючий розрив, у рівнях оплати праці працівників соціально-культуринх закладів та інших галузей економіки, значна централізація в розділі коштів, спрощений, зрівняльний підхід до забезпечення соціальними благами і послугами.

Зрівняльний розподіл грошових ресурсів, які направляються на розвиток соціальної сфери привів до появи нового виду соціальної нерівності, зумовленою неможливістю в ряді регіонів збільшити фінансування соціальної сфери відповідно до зростання національного доходу і обсягу створюваних у регіоні фінансових ресурсів.

В умовах незалежності України та розширення самостійності територіально-адміністративних одиниць відкриваються можливості для принципово нового підходу до фінансового забезпечення потреб соціальної сфери. Вирішення потреби має бути перенесене на рівень місцевих рад. Це забезпечить дійовий контроль за розподілом ресурсів, раціональний підбір пріоритетів розвитку. Поставить фінансування розвитку соціальної сфери у залежність від зростання ефективності виробництва у регіоні. З державного бюджету мають фінансуватися лише заходи загальнодержавного значення. Справедливий і економічно обгрунтований розподіл соціальних благ і послуг може бути забезпечений тільки в межах міста або регіону. Зрозуміло, що в окремих випадках підтримка гарантованого державним законодавством рівня соціального обслуговування може потребувати субвенцій з загальнодержавного бюджету важливим напрямком поліпшення фінансового забезпечення соціальної сфери є удосконалення системи управління її розвитком. Насамперед, потрібен підхід до децентралізації управління.

Основним суб'єктом управління повинні стати постійні комісії місцевих Рад, в їх розпорядження мають бути передані відповідні грошові фонди. Вони можуть використовуватись на розвиток загальної освіти, культури, охорони здоров'я. Джерелами ресурсів для створенні цих фондів мають бути кошти місцевих бюджетів, надходження зацікавлених підприємств і організацій, власні кошти населення, пожертвування на добровільні внески, субвенції з державного бюджету.

Виконавчі органи, що існують сьогодні створені за галузевим принципом і мають подвійне підпорядкування - місцевій раді і вищому виконавчому органу. Через це вони не можуть виконувати роль суб'єкта соціально-економічної політики в місті. В їхньому розпорядженні знаходяться переважно фінансові ресурси, передбачені в місцевих бюджетах. Проте місцевий бюджет - це тільки частина фінансових ресурсів. Наприклад, у 2009 році на освіту було використано з місцевих бюджетів дещо більше ніж 65% загального обсягу коштів на ці цілі. Решту склали кошти підприємств і організацій, профспілок, та ін.

Аналогічне становище з фінансуванням охорони здоров'я, культури.

2.1 Складання і виконання бюджету

Державний бюджет України складається і затверджується на рік. Бюджетний рік розпочинається першого січні і закінчується 31 грудня. Строк дії бюджету називається бюджетним періодом. В Україні бюджетний період збігається з календарним роком. Бюджет складають і затверджують до початку бюджетного року. Складання бюджету належить до відання органів державної виконавчої влади і виконавчих органів місцевих рад народних депутатів, які згідно з основними напрямами бюджетної політики визначені відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за цільовим, економічним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів.

Верховна Рада України визначає основні напрями бюджетної політики спеціальною постановою (бюджетною резолюцією), яка є в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний бюджетний рік. Закони України щодо змін доходів або видатків державного бюджету на наступний бюджетний рік не можуть бути прийняті до затвердження Верховною Радою України бюджетної резолюції.

Втручання інших органів і організацій процес складання, затвердження та виконання бюджету не допускається, крім винятків передбачених законодавством України.

Порядок складання і розгляду бюджету визначається Законом України “Про бюджетну систему України”. Згідно з ним Кабінет Міністрів України щорічно своєю Постановою встановлює порядок і строки виконання робіт зі складанням і розгляду бюджету кожним учасником бюджетного процесу.

Організацією роботи зі складання і розгляду бюджету очолює Міністерство фінансів України. Йому в установлені Кабінетом Міністрів строки міністерства і відомства України надають необхідну інформацію і розрахунки про взаємовідносини цих міністерством і відомств з бюджетом в наступному році.

Основним джерелом інформації для складання бюджету є розрахунки Міністерства економіки України про темпи зростання виробництва економіки, валового внутрішнього продукту, фонду оплати праці та інших показників у наступному році.

Міністерство статистики України надає в розпорядження Міністерства фінансів дані про виконання загальноекономічних показників у поточному році на останню звітну дату. Міністерства і відомства невиробничої сфери подають дані про потребу в коштах для галузей освіти, дошкільного виконання, підготовки кадрів, охорони здоров'я, культури тощо.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети забезпечують фінансування заходів економічного і соціального розвитку відповідних територій чи населених пунктів, що здійснюються органами державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Виконавчі орган міських (міст районного підпорядкування), селищних, сільських рад народних депутатів на основі прогнозу економічного і соціального розвитку міста, селища, села і проектів фінансових планів підприємств і господарських організацій, планів доходів і кошторисів видатків бюджетних установ і нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів, установлених місцевою радою народних депутатів вищого рівня, складають проекти міських, селищних та сільських бюджетів і подають їх на розгляд відповідних рад народних депутатів до 25 грудня.

Обласні, міських, районних ради народних депутатів затверджують міський, районний бюджети - у загальній сумі доходів - з виділенням окремих доходних джерел, і в загальній сумі видатків з виділенням всіх асигнувань на фінансування підпорядкованого господарства соціально-культурних заходів, соціального захисту населення, на утримання органів державної влади та їх виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки. Для бюджетів нижчого рівня затверджуються нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, розміри дотацій чи субвенцій.

Міська (міста районного підпорядкування), селищна, сільська рада народних депутатів затверджують бюджет у загальній сумі доходів з виділенням усіх доходних джерел, і в загальній сумі видатків, з виділенням асигнувань на фінансування підвідомчого господарства, благоустрою, освіти культури, охорони здоров'я, соціального забезпечення на утримання відповідної ради народних депутатів та її виконавчих органів, а також розмір оборотної касової готівки бюджету.

Організацію виконання загальнодержавного бюджету здійснює Міністерство фінансів України. Відповідно до затвердження законодавством доходів і асигнувань воно здійснює заходи з мобілізації коштів та фінансування виробничого і невиробничого будівництва, геологорозвідувальних і природоохоронних робіт, в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення і захисту утримання органів державної влади і управління, судів, правоохоронних органів, цільових економічних програм.

Міністерство фінансів контролює витрачання коштів виділених з загальнодержавного бюджету за всіма напрямами і видами витрат. У встановленому законом порядку проводяться ревізії та перевірки в концернах, асоціаціях, акціонерних, орендних, спільних підприємствах, кооперативах та інших організаціях.

Касове виконання бюджетів здійснюють установи державного бюджетного банку України. Він виконує доручення розпорядника коштів на перерахування бюджетних коштів лише за наявності підпису уповноваженого контролера. Міністерство фінансів України повноваження якого визначаються положенням, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок складання, використання і складання звіту про виконання державного бюджету України встановлено ст. ст. 7, 8, 9 і 10 Закону “Про бюджетну систему України”. Ст. 13, 14, 15 цього закону регламентує складання і використання місцевих бюджетів, а ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97 регламентує дії органів місцевого самоврядування в бюджетному процесі.

Бюджетний процес це регламентований законодавством порядок; складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх виконання і контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України. затверджено Законом України.

Правове регулювання бюджетного процесу в Україні проводиться згідно з Конституцією України (п.4.14 ст.85; п.1 ст.94; ст.ст. 95-98; п.6 ст.116; п.4 ст.119; п.4 ст.138; ст.143); Законом України “Про бюджетну систему України” від 05.12.90 р. з змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 08.10.91 р., 05.05.93 р., 29.06.95 р., 21.05.97 р.; Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97р.; Законом України “Про рахункову палату Верховної Ради України” від 11.07.98.

Бюджетний процес від початку складання проекту бюджету і до затвердження звіту про виконання бюджету проходить під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади. Це дисциплінує всі органи управління, які виконують бюджети відповідних рівнів.

Складання бюджету передує забезпечення відповідними даними бюджетів різних рівнів. Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів інструктивні листи про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.

Складенню проектів бюджету передує розробка основних програмних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України на плановий рік, зокрема щодо обсягу валового внутрішнього продукту, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану.

У своїй діяльності і Верховна Рада України, і відповідні місцеві ради часто приймають такі рішенні, які зумовлюють скорочення надходжень або збільшення видатків по нижче стоячих бюджетах бюджетної системи. у таких випадках вони повинні передбачити джерела їх покриття. Тобто у разі коли рада вищого рівня або її виконавчій орган у межах своєї компетенції приймає рішення, яке зумовлює зменшення доходів або збільшення видатків бюджетів нижчого рівня, то кошти, необхідні для збалансування мінімального бюджету нижчого рівня, мають комплектуватися тим органом, який прийняв рішення за рахунок коштів його бюджету або коштів передбачених для цього Законом. Слід зазначити, що при визначені нестачі коштів у бюджеті нижчого рівня не враховується вільний залишок коштів цього бюджету, який створився на початок поточного бюджетного року і який не було використано до моменту прийняття даного рішення.

Виконання Державного бюджету провадиться за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів відповідно до показників цього бюджету. Аналогічно складаються фінансовими управліннями розписи доходів і видатків з поквартальним розподілом бюджетів місцевих рад.

У разі, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, Верховна Рада України, Верховна Рада України Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів за пропозицією Кабінету Міністрів України та відповідних виконавчих органів або державних адміністрацій приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету до кінця поточного року. Пропорційне скорочення може бути запроваджене тоді коли в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується і, фінансування передбачених бюджетних заходів стає неможливим.

Якщо Верховна Рада не прийме рішення про скорочення видатків бюджету при зростаючому дефіциті, то Президент України має право зупинити або скоротити фінансування окремих видів видатків, відповідним чином попередивши про це Верховну Раду України.

2.2 Проблеми збалансування місцевого бюджету

Органи виконавчої влади областей, міст Києва і Севастополя у встановлений їх радами строк виходячи з необхідності затвердження бюджетів до початку нового бюджетного року доводять до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів нижчого рівня вказівки щодо розробки проектів бюджету.

У разі незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бюджетів селищних, сільських рад народних депутатів, бюджет районів та міст виконавчі органи місцевих рад народних депутатів подають до виконавчих органів місцевих рад народних депутатів вищого рівня, а в разі незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків бюджетів - Кабінету Міністрів України необхідні розрахунки для обгрунтування нормативів відрахувань від регулюючих доходів, розмірів дотацій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню.

Мінімально необхідні видатки обчислюють за єдиними або груповими мінімальними соціальними і фінансовими нормами та нормативами, встановленими вищими органами виконавчої влади на основі чинних законодавчих актів, з урахуванням індексу інфляції в межах фінансових можливостей держави. Та відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Якщо в ході виконання бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або значно знижуючий надходження від доходних джерел, місцеві ради народних депутатів за пропозицією Кабінету Міністрів України, виконавчих органів відповідних рад приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно за усіма статтями бюджету крім захищених статей, переліз яких визначається відповідною радою до кінця бюджетного року. Пропорційне скорочення може бути застосоване також якщо в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується, в наслідок чого не можуть фінансуватись передбачені бюджетом закони. Якщо в ході виконання бюджету рада вищого рівня або її виконавчий орган Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції приймає рішення яке призводить до зменшення доходів або збільшення видатків бюджету нижчого територіального рівня, то відсутні для збалансування мінімального бюджету кошти компенсуються органом, який прийняв рішення, за рахунок коштів його бюджету або коштів передбачених для цього законом.

Бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання видатків, викликаних безгосподарністю. Можна виділити чотири форми регулювання бюджетів:

централізована, здійснювана мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами держави;

децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад;

забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи;

забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.

2.3 Доходи місцевих бюджетів

Як державні так і місцеві доходи це грошові відносини з приводу розподілу вартості валового внутрішнього продукту, це частина внутрішнього валового продукту, що використовується державою для здійснення своїх функцій. Доходи формуються через податкові надходження від підприємств усіх форм власності та від населення. Вони об'єднуються у централізовані фінансові ресурси і зосереджуються у державному бюджеті.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів і інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Вони поділяються на доходи Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

У доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються:

податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;

прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;

плата за землю у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня;

податок на нерухоме майно громадян;

місцеві податки і збори;

частина доходів від приватизації і державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня;

надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальної власності цього рівня;

відрахування, дотації і субвенції з бюджету вищого рівня;

інші надходження.

Доходи районних і місцевих бюджетів не відрізняються від доходів районних бюджетів.

Доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних і сільських бюджетів також встановлюються залежно від:

податку на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня;

прибуткового податку з громадян у відсотках громадян;

плати за землю в розмірах, передбачених законодавством;

місцевих податків та зборів;

відрахувань, дотацій і субвенцій, отриманих з бюджету вищого рівня;

інших надходжень.

Держава в особі органів управління зобов'язана гостро реагувати на зміну економічної ситуації і коригувати податкову систему. Можна зрозуміти бажання в умовах дефіциту бюджету посилити фіскальну сторону податкової політики, але це загрожує важкими наслідками, оскільки без стимулювання розвитку виробництва та підприємництва, фіскальна функція податків починає переважати над стимулюючою, що зрештою призводить до зменшення надходжень до бюджету.

У доходи бюджетів в районах у містах зараховується:

податок на прибуток підприємств і організацій усіх форм власності та підпорядкування (крім комунальної власності цього рівня у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня);

прибутковий податок з громадян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня, але не менше 50%;

плата за землю до місцевих бюджетів у розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня і 60% - до бюджету міста;

податок на нерухоме майно громадян;

місцеві податки і збори у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня;

частина доходів від приватизації і державного майна, яка визначена радою народних депутатів вищого рівня;

надходження від оренди цільових майнових комплексів, що перебувають у комунальної власності цього рівня;

відрахування, дотації і субвенції з бюджету вищого рівня;

інші надходження.

Набутий досвід показує, що проблема переходу до ринкової економіки вимагає комплексності нерозривності та взаємозв'язки при формуванні фінансів, державних доходів і податкової політики.

Зміни цін вплинули як на доходи, так і на витрати бюджету. Розрахунки показали неможливість збалансувати місцеві доходи і видатки без виділення субвенцій, субсидій і дотацій.

Структуру доходів бюджету можна визначити і за джерелами доходів, тобто державних доходів та закріплених за місцевими бюджетами інших джерел доходів. Вирішення цього питання повинно йти через структурну перебудову доходів держави.

Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок:

податку на додану вартість;

акцизного збору;

податку на прибуток підприємств усіх форм власності і підпорядкування у розмірах, визначених Законом “Про Державний бюджет України” на наступний рік;

надходження від зовнішньо-економічної діяльності;

доходів від приватизацій державного майна та від його реалізації;

кредитної сплати за оренду майна, цільових майнових комплексів загальнодержавної власності;

внесків до Пенсійного фонду, фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

надходження від внутрішніх позик;

перевищення доходів над видатками національного банку України;

та інші доходи встановлені законодавством України.

Якщо в наслідок відсутності достатньої фінансової бази районна рада народних депутатів приймає рішення про ліквідацію сільського чи селищного бюджету то платежі виключно цього рівня бюджетів зараховуються до відповідного районного бюджету.

З Державного бюджету до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків зборів і обов'язкових платежів, які є на даній території, або дотацій і субвенцій. Розмір відрахувань за подання Президента України затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет на відповідний рік з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

Розмежування доходів закріплених за бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і бюджетами районів, міст, міст обласного підпорядкування, районів в містах (міст Києва і Севастополя) здійснюється Верховною Радою Криму, обласними, міськими (міст Києва і Севастополя).

Радами народних депутатів, з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних районів та населених пунктів за поданням рад нижчих рівнів.

Проаналізувавши діючу систему оподаткування прибутку і доходів можна зробити чіткий висновок, що при їх позитивних і негативних якостях для України потрібен податок, який стимулює виробництво. Прийняття декретів, постанов, законів не забезпечує надходження коштів до бюджету, необхідно забезпечити їх надходження. Цю функцію виконує Державна податкова інспекція.

Основним джерелом формування фінансових ресурсів є податки. Суть податків криється насамперед у примусовому відчужувані державою частини знову утвореної вартості.

Перехід до нової економічної системи пов'язаний з тим, що держава має прибутково регулювати нові економічні відносини, а це потребує гнучкої податкової політики, яка дає змогу оптимально пов'язати інтереси держави з інтересами товаровиробників, рядових платників податків.

При переході до ринкової економіки повинні змінюватися як податкова система, так і методи обрахування й сплати податків. При цьому податкове законодавство розвинених країн має гнучкий механізм, що чітко реагує на зміни в економіці.

Необхідність формування податкової системи, яка базуватиметься на досвіді науки і практики. Податки не можуть бути інструментом швидкого й оперативного втручання у фінанси підприємств усіх форм власності та інших ринкових структур.

Досвід останніх років свідчить, що як фінансові, так і економічні і соціальні наслідки податкових реформ фактично не прогнозуються, а це є однією з причин напруженості в суспільстві.

2.4 Видатки місцевих бюджетів

Формування і розподіл видатків починається на стадії планування, за основу беруться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період.

Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпряженні як Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків виключаються видатки яких не буде у плановому році.