Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОНАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЯК СКЛАДОВОЇ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ
• 1.1 Сутнісний зміст та структурне наповнення системи виконання місцевих бюджетів
• 1.2 Інформаційне та програмне забезпечення дослідження процесу виконання місцевих бюджетів
• 1.3 Критична оцінка наукових публікацій з проблематики виконання місцевих бюджетів
• РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ (НА ПРИКЛАДІ БЮДЖЕТУ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ С. МАЛЮТЯНКА КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
• 2.1 Організація виконання бюджету сільської ради с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області
• 2.2 Аналіз виконання дохідної частини місцевого бюджету сільської ради с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області
• 2.3 Аналіз виконання видаткової частини бюджету сільської ради с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області
• РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ
• 3.1 Основні проблеми формування системи доходів місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення
• 3.2 Основні проблеми та шляхи вдосконалення системи видатків місцевих бюджетів
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Успішне розв'язання проблеми реформування економіки України значною мірою залежить від достатнього фінансового забезпечення. Успіх фінансової стабілізації досягається чітким збалансуванням централізованих ресурсів для зосередження їх на пріоритетних ділянках економічного і соціального розвитку національної економіки та задоволення суспільних потреб населення.

Актуальність теми для національної економіки сьогодні обумовлена глобальними тенденціями в розвитку місцевих фінансів, що посилюються дією взаємопов'язаних між собою фінансових явищ, у зв'язку з чим соціально-економічні процеси формування багатоукладної української економіки зумовили нові суспільні потреби, які через низький рівень отримання доходів населення потребують додаткового фінансового забезпечення.

Предметом нашого дослідження є не тільки формування і виконання місцевих бюджетів, а й пошук нових джерел дохідної частини місцевих бюджетів, що суттєво впливає на розв'язання проблем при виконанні органами державної влади своїх функцій, зокрема соціальної. На сьогодні вітчизняна практика формування і виконання місцевих бюджетів підлягає вдосконаленню і в перспективі повинна зайняти одне із чільних місць в національній бюджетній системі.

На даний час подальшого вдосконалення потребують такі питання функціонування місцевих бюджетів як наявність низького рівня економічних можливостей адміністративно-територіальної одиниці та високого рівня показників фінансового вирівнювання.

Крім того, існування впродовж тривалого періоду централізації різних гілок державної влади привело до послаблення функцій місцевих органів влади щодо формування і виконання місцевих бюджетів. На сучасному етапі на місцях недостатньо науково обґрунтована фінансова політика в сфері дохідної частини місцевих бюджетів та цільового використання бюджетних коштів. Отже, низький економічний рівень окремих адміністративно-територіальних одиниць не забезпечує створення умов для виходу національної економіки на траєкторію економічного зростання.

У сучасних умовах проблема місцевих бюджетів винесена на рівень вищих національних державних пріоритетів. Обрана тема дослідження у сфері місцевих бюджетів є актуальною як з теоретичних, так і практичних позицій.

Фундаментальну роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики місцевих фінансів відіграють праці вчених економістів зарубіжної та вітчизняної науки.

Багато українських і зарубіжних вчених досліджували проблеми місцевих бюджетів. Вагомий вклад у фінансову науку з питань взаємозв'язку фінансових ресурсів і бюджету внесли зарубіжні вчені: І.Х. Озеров, С.Ю. Вітте, М.І. Боголєпов, Д. Боголєпов, Ф.О. Мєшков, М.І. Фрідман та інші.

Значний внесок у розробку бюджетної проблематики також зробили українські вчені. Серед них необхідно відзначити праці М.І. Туган-Барановського, І.І. Янжула, М.П. Яснопольського, М.Х. Бунге, М.М. Олексієнко, І. Мирнікова, Х. Лебедя-Юрчика.

У працях вказаних вище вчених місцеві бюджети розглядались з погляду того часу, в якому досліджувалась дана проблема.

Реалії дійсності вимагають удосконаленого підходу до визначення сутності та ролі місцевих бюджетів в економічному та соціальному розвитку регіонів.

Бюджетну проблематику сьогодення розглядають такі відомі вчені, як В.Л. Андрущенко, Й.М. Бескид, С.А. Буковинський, С.О. Булгакова, О.Д. Василик, З.М. Васильченко, В.Г. Дем'янишин, А.О. Єпіфанов, О.П. Кириленко, В.І. Кравченко, М.І.Кульчицький, І.О. Луніна, С.Я. Огороднік, В.М. Опарін, К.В. Павлюк, Ю.В. Пасічник, І.В. Сало, Л.Д. Сафонова, В.М. Суторміна, В.М. Федосов, О.П. Чернявський, М.Г. Чумаченко, С.І. Юрій та багато інших.

Необхідно зазначити, що у вітчизняній фінансово-економічній літературі більшість праць висвітлює лише окремі аспекти місцевих фінансів.

Метою дипломної роботи є наукове обґрунтування системи виконання місцевих бюджетів та визначення шляхів її удосконалення.

Відповідно до поставленої мети основними завданнями дослідження є:

- розкрити сутнісний зміст та структурне наповнення системи виконання місцевих бюджетів;

- визначити інформаційне та програмне забезпечення дослідження процесу виконання місцевих бюджетів;

- здійснити критичну оцінку наукових публікацій з проблематики виконання місцевих бюджетів;

- розкрити порядок організації виконання бюджету сільської ради с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області;

- здійснити аналіз виконання дохідної частини місцевого бюджету сільської ради с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області;

- провести аналіз виконання видаткової частини бюджету сільської ради с. Малютянка Києво-Святошинського району Київської області;

- визначити основні проблеми формування системи доходів місцевих бюджетів та шляхи їх вирішення;

- розкрити основні проблеми та шляхи вдосконалення системи видатків місцевих бюджетів.

Об'єктом дипломної роботи є місцеві бюджети, їхні доходи і видатки.

Предметом дослідження є економічні відносини, пов'язані з порядком виконання місцевих бюджетів в Україні.

Методи дослідження. Виходячи із специфіки теми, у роботі використовувалися методи діалектичного і системного підходів, а також концептуальний аналіз і метод порівнянь (перший розділ); статистичний метод дослідження фактів і реальностей існуючої практики функціонування місцевих бюджетів (другий розділ); нормативно-оцінний метод постановки цілей і рекомендацій щодо їх досягнення (третій розділ).

Методологічно-теоретичну та інформаційну базу роботи складають Конституція і Закони України, та інші нормативні акти; теоретичні положення економічної та фінансової науки; праці вітчизняних та зарубіжних вчених, річні звіти про виконання місцевих бюджетів, дані Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, матеріали Державного комітету статистики України.

Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОНАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЯК СКЛАДОВОЇ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

1.1 Сутнісний зміст та структурне наповнення системи виконання місцевих бюджетів

Головною метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її територій, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування [11, с. 61].

Для досягнення даної мети необхідно збільшити обсяг валової доданої вартості, як важливого фактору соціально-економічного розвитку держави та її регіонів, що позитивно впливатиме на наповнення місцевих бюджетів, а також удосконалення фінансових міжбюджетних відносин, вироблення чітких критеріїв і ефективних механізмів надання державної підтримки розвитку регіонів. Багатогранність бюджету і вплив на нього різних факторів породжують проблеми формування та виконання бюджету, особливо в регіонах з обмеженими фінансовими ресурсами.

Основним призначенням місцевих бюджетів є фінансове забезпечення розвитку регіонів, вирішення соціально-економічних завдань органів місцевого самоврядування. Проте механізм перерозподілу бюджетних коштів виступає об'єктом централізованого державного регулювання і багато в чому визначається системою оподаткування, монетарною політикою і макроекономічними факторами. Тому необхідність його постійного вдосконалення об'єктивна. Це вимагає визначення такого перерозподілу, який зумовлений потребою підтримання певного життєвого рівня в окремих регіонах країни, а також забезпечення умов діяльності підприємств державної й недержавної форм господарювання. Виходячи з цього, що існують значні відмінності між численними інтересами державної влади і управління, з одного боку, та підприємницькими структурами і фізичними особами - з іншого, проблема використання завжди обмежених централізованих фінансових ресурсів має велику актуальність [12, с. 37].

Місцеві бюджети -- це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території [11, c. 89].

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Так, Скворцова С.Я. в своїх працях вказує, що “місцевий бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією” [48, с. 126].

Результатом первинного розподілу вартості ВВП є сформовані фінансові ресурси суб'єктів господарювання у середовищі, де формується новостворена вартість. Водночас, враховуючи той факт, що обсяг ВВП в усіх регіонах держави не створюється пропорційно: в одних регіонах його частка в загальному обсязі ВВП є досить великою, а в інших - невеликою, що залежить від багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів розвитку регіонів, можна стверджувати про те, що саме вартість ВВП територіальної одиниці породжує обмеженість фінансових ресурсів на загальнодержавному рівні для задоволення суспільних потреб. Ця обмеженість є об'єктивною, оскільки ресурси - це продукт діяльності і їх, як правило, менше, ніж необхідно для задоволення всіх потреб на даному рівні економічного розвитку.

Бюджет широко використовується для міжгалузевого й територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням вимог найраціональнішого розміщення виробничих сил, економічного зростання в усіх регіонах та в державі в цілому [48, с. 127].

Об'єктом розподілу і перерозподілу, що здійснюється за допомогою бюджету, є валовий внутрішній продукт, а серед суб'єктів цього процесу завжди три контрагенти: держава, підприємці і населення.

Узагальнюючи наукові праці вчених-економістів, можна зазначити, що місцеві бюджети - це:

- економічна категорія, оскільки бюджет є економічним атрибутом адміністративно-територіальної одиниці;

- фінансова категорія;

- правовий акт, згідно з яким органи місцевого самоврядування отримують право розпоряджатися фінансовими ресурсами;

- фінансовий план, тобто кошторис доходів і видатків відповідних органів влади.

“Бюджет як економічна категорія виражає систему імперативних грошових відносин між державою і іншими суб'єктами відтворення з приводу перерозподілу частини вартості суспільного продукту (головним чином, національного доходу) в процесі утворення основного суспільного фонду грошових коштів і його використання для задоволення найбільш важливих на даному етапі розвитку потреб суспільного відтворення” [42, с. 26].

До місцевих бюджетів С.І. Юрій відносить бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, міст Києва та Севастополя [54, с. 86].

“Склад місцевих бюджетів, - відзначає В.М. Опарін, - відображає територіальний поділ країни: в Україні - області, райони, поселення. Відповідно місцеві бюджети поділяються на дві групи: централізовані (обласні, районні, міські) і бюджети базового рівня (сіл, селищ, міських районів)” [32, с. 86].

Кириленко О.П. звертає увагу на те, що “система місцевих бюджетів відображає сукупність місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного” [24, с. 28].

Отже, з погляду теоретичних міркувань українських вчених можна стверджувати, що місцеві бюджети виражають економічні відносини щодо формування, розподілу та використання фонду фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначені для соціально-економічного розвитку регіону, в якому сформоване сприятливе середовище для створення валового внутрішнього продукту.

Важливу роль для становлення самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення та склад видатків. У місцевих органів влади мають бути, що вже наголошувалося, визначені функції і завдання. У рамках цих функцій у сфері власних повноважень необхідною є свобода рішень місцевих органів влади у здійсненні видатків із місцевих бюджетів.

Головною передумовою розподілу доходів бюджету слугує єдність його дохідної бази, яка дозволяє регулювати бюджетні ресурси таким чином, щоб у необхідних випадках надавалась допомога бюджетам, котрі її потребують, і разом з цим здійснювались заходи загальнодержавного значення.

Вивчення літературних джерел свідчить, що питання класифікаційних аспектів доходів та видатків місцевих бюджетів є достатньо дискусійним, адже кожен з науковців розглядає й розрізняє види класифікацій доходів та видатків з різних позицій. Саме тому не має однієї універсальної класифікації доходів та видатків місцевого бюджету. Класифікаційний аналіз доходів та видатків місцевих бюджетів на сьогодні вельми актуальний. Основною специфікою такого аналізу є те, що він дає системне уявлення про наявність існуючих категорій видатків та допомагає визначитися щодо використання певного виду доходу, стосовно потреб учасників бюджетного процесу на рівні місцевих органів влади. Але представлені різновиди доходів та видатків місцевих бюджетів свідчать про неповноту охоплення багатогранної проблеми джерел формування доходів місцевих бюджетів та функціональних напрямків їх використання, що значно обмежує уявлення про них (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація доходів місцевих бюджетів

Критерії	Характеристика
1	2
За повнотою зарахування доходів до бюджету	Закріплені доходи -- це кошти, які за постійно чинними нормативними актами віднесені до місцевих бюджетів відповідних рівнів на невизначений час, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі. Закріплені доходи утворюють основу дохідної бази кожного місцевого бюджету
	Регулюючі доходи -- це доходи, надходження яких у місцеві бюджети визначаються щорічно Верховною Радою України та які передбачені в законі про державний бюджет на поточний рік і перерозподіляються між різними ланками бюджетної системи
За розділами відповідно до Бюджетної класифікації	Податкові надходження (податки, збори та обов'язкові платежі)
	Неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності, надходження від штрафів та ін.)
	Доходи від операцій з капіталом (надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємця перейшло у власність держави, та скарбів)
	Офіційні трансферти (субвенції, дотації, субсидії)
За умовами повернення	Зворотні доходи - розміщення місцевих позик
	Незворотні доходи -- платежі та відрахування юридичних і фізичних осіб
За рівнем централізації	Децентралізовані -- доходи, що використовуються за місцем утворення
	Централізовані -- доходи, що концентруються у державному бюджеті та інших цільових централізованих фондах грошових коштів
За надходженнями від форми власності	Доходи від державної форми власності
	Доходи від інших форм власності
За методом залучення	Податки
	Збори
	Обов'язкові платежі
	Інші надходження
За частотою появи	Звичайні - регулярно включаються в доходи
	Надзвичайні - включаються в доходи за виняткових, але обґрунтованих обставин
За способом зарахування	Загальний фонд
	Спеціальний фонд

Класифікацію видатків місцевого бюджету можна навести у вигляді табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація видатків місцевих бюджетів

Критерії	Характеристика
1	2
За складовими	Видатки спеціального фонду, що фінансуються за рахунок цільових фондів, які виділені під конкретну мету
	Видатки загального фонду, що фінансуються за рахунок доходів загального фонду місцевого бюджету та не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування
За економічною характеристикою	Поточні - це видатки місцевого бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування соціального захисту населення
За економічною характеристикою	Капітальні - це видатки місцевого бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме капітальні вкладення, включаючи субсидії приватному сектору і перекази за кордон на капіталовкладення та ін.
За направленістю використання	Видатки на розвиток матеріального виробництва - фінансування виробничих галузей народного господарства
	Видатки на розвиток нематеріального виробництва - фінансування соціальної сфери
За суспільним призначенням	Видатки на економічний розвиток
	Видатки на соціально-культурні заходи
	Видатки на науку та освіту
	Видатки на обороноздатність країни
	Видатки на правоохоронну діяльність
	Видатки на управління
	Видатки на зовнішньоекономічну діяльність
	Видатки на обслуговування державного боргу
За цільовим призначенням	Видатки на заробітну плату
	Видатки на нарахування на заробітну плату
	Господарські витрати
	Видатки на поточний на капітальний ремонт
	Дотації тощо
За розділами відповідно до бюджетної класифікації	Видатки за функціональною класифікацією
	Видатки за економічною класифікацією
	Видатки за відомчою класифікацією
За повнотою надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача	Видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів
	Видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України
	Видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України
За функціональними повноваження між окремими рівнями влади	Видатки на здійснення власних повноважень
	Видатки на здійснення неделегованих повноважень
	Видатки на здійснення делегованих повноважень
За структурою	Ураховуються при визначенні обсягу трансфертів
	Не враховуються при визначенні обсягу трансфертів

Отже, запропонована багатокритеріальна класифікація доходів і видатків місцевого бюджету не лише узагальнює та уточнює вже існуючі класифікації, а й виділяє більш ширший спектр критеріїв.

Таким чином, можна назвати такі основні ознаки місцевих бюджетів, які виділяють їх із загальної системи економічних відносин:

- наповнення дохідної частини місцевих бюджетів об'єктивно залежить від економічного потенціалу адміністративно-територіальної одиниці та суб'єктивно залежить від побудови системи міжбюджетних відносин;

- сфера дії місцевих бюджетів регламентована не тільки Бюджетним кодексом, але й іншими нормативно-правовими актами;

- учасниками бюджетних відносин є, з одного боку, місцеві органи влади, а з іншого - підприємства, установи та населення;

- забезпечується рух фінансових потоків від платника податків до бюджету і здійснюється бюджетне фінансування установ і організацій, які знаходяться на бюджетному утриманні;

- місцеві бюджети, концентруючи фінансові ресурси на необхідних ділянках і напрямках, дозволяють здійснювати державне регулювання регіональною економікою і забезпечують проведення соціальної політики;

- структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України: кожна адміністративно-територіальна одиниця створює власний бюджет, який є фінансовою основою діяльності місцевих органів влади.

Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від:

- кількості населення та споживачів соціальних послуг;

- соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення) адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з ст. 95 Конституції України, бюджетна система України будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, місцеві бюджети є формою утворення і використання бюджетних ресурсів, інструментом фінансового забезпечення і регулювання соціально-економічного розвитку регіону [1].

В умовах ринкової економіки роль місцевих бюджетів зростає, але змінюються форми і методи їх впливу на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальної одиниці.

При визначенні поняття “місцевий бюджет” найбільш поширене їх трактування як основного елемента системи “територіальних”, “муніципальних” чи “місцевих” фінансів. В пункті 26 статті 2 Бюджетного кодексу України приведено наступне їх визначення: “місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування”; пунктом 2 цієї ж статті до останніх віднесено “бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань” [3].

Тим самим підкреслюється статус місцевих бюджетів, як бюджетів адміністративно-територіальних одиниць, і їх відмінність від державного бюджету як “центрального” чи “централізованого”.

На даний час до складу місцевих відносяться 12213 бюджетів:

– бюджет Автономної Республіки Крим;

– бюджети міст Києва і Севастополя, що мають статус міст державного значення;

– 24 бюджети органів влади обласного рівня;

– 453 міських бюджетів, в тому числі 174 бюджети міст обласного значення;

– 488 бюджетів органів влади районного рівня;

– 83 районних у містах бюджетів;

– 887 селищних бюджети;

– 10275 бюджетів сільських рад.

Необхідно звернути увагу на ту обставину, що критерієм віднесення бюджету до категорії місцевих є не власне адміністративно-територіальна належність, а належність до відповідної громади, тобто форми самоорганізації громадян. Тому, не дивлячись на наявність, згідно експрес-інформації Державного комітету статистики України станом на 1 січня 2014 р., 28612 сільських населених пунктів, бюджетів сільських рад на цю дату в Україні було лише 10275, оскільки практикується об'єднання ряду з цих населених пунктів в одну територіальну громаду.

Безумовно, адміністративно-територіальна приналежність відповідної громади є важливою характеристикою місцевих бюджетів, визначаючи сферу їх дії. Однак цим не вичерпується специфіка даної категорії бюджетів - їм притаманні суттєві особливості зі сторони економічного змісту, форми прояву та матеріального змісту.

Як вважає Несторенко А.С. місцеві бюджети - “це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої самостійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом”, з чим не можна не погодитись [29, с. 41].

За економічним змістом місцевий бюджет, як невід'ємний елемент бюджету країни, опосередковує економічні відносини між територіальною громадою, суб'єктами господарювання та фізичними особами, що формуються з метою створення фонду грошових коштів шляхом централізації частини валового внутрішнього продукту для фінансування державних та громадських потреб.

Суттєва особливість цих відносин пов'язана з розмежуванням повноважень між державним бюджетом і місцевими бюджетами, а також між окремими видами місцевих бюджетів. Ці розмежування в значній мірі визначається системою державного устрою країни: як унітарної держави, федерації чи конфедерації. Оскільки Україна є унітарною державою, то її адміністративно-територіальні підрозділи не мають власного суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права. Тим самим забезпечення міжнародних відносин, національного суверенітету та безпеки держави відноситься до виключної компетенції державного бюджету України і не може виконуватись місцевими бюджетами. Забезпечення належного функціонування цієї сфери відносин - виключне повноваження державного бюджету. В підпункті 1 статті 82 Бюджетного кодексу України в цьому зв'язку зазначено: “видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства ... не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню”. Тим самим зазначені повноваження визначаються як неделеговані.

Унітарність обумовлює єдність бюджетної системи України - принцип її побудови, згідно якого бюджети усіх рівнів ”забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності”.

Принциповою особливістю місцевих бюджетів виступає наявність у них власної доходної бази та власних видаткових повноважень. Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” закріплено принцип правової, організаційної та матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування. Так, в пункті 6 статті 16 цього Закону зазначено, що “місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів”. А пунктом 3 цієї ж статті встановлено, що “матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад” [3].

Однак місцеві бюджети в Україні не тільки акумулюють власні доходи та забезпечують виконання власних повноважень. Керуючись принципом субсидіарності, що полягає у максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача, ряд повноважень державного бюджету, які визначаються функціями держави, передаються до виконання місцевим бюджетам і, тим самим, отримують статус делегованих. При цьому делегування розмежовується між різними рівнями місцевих бюджетів.

Згідно з Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 р. № 2456-VІ, бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням та контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Бюджетний кодекс України визначає чотири стадії бюджетного процесу (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Стадії бюджетного процесу в Україні

Перелік стадій, конкретних учасників, проходження інформації та терміни стадій подамо у табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Стадії бюджетного процесу на місцевому рівні

Стадія	Складові стадії	Виконавці	Контрольні терміни
І. Складання проекту бюджету	1. Отримання інформації від Міністерства фінансів України про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів та її опрацювання 2. Надання необхідної інформації: Міністерству фінансів для проведення розрахунків по міжбюджетним трансфертам; Верховній Раді України - для перевірки достовірності цих розрахунків 3. Розробка і доведення до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції 3 підготовки бюджетних запитів 4. Подання бюджетних запитів місцевим фінансовим органам 5. Подання пропозицій щодо показників проектів бюджетів міським фінансовим органам 6. Отримання від Кабінету Міністрів положень та показників міжбюджетних відносин після другого читання проекту Закону про Державний бюджет та їх опрацювання 7. Підготовка проекту рішення про місцевий бюджет	Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад Місцеві фінансові органи Головні розпорядники бюджетних коштів Виконавчі органи рад райдержадміністрації в м. Києві Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад	Визначаються місцевими фінансовими органами у тижневий термін після другого читання проекту закону
II. Розгляд та прийняття рішення	1. Схвалення проекту рішення про місцевий бюджет 2. Розгляд проекту рішення про місцевий бюджет 3. Затвердження місцевих бюджетів	Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад Відповідні ради Відповідні ради	Не пізніше, ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону
ІІІ. Виконання бюджету	1. Затвердження розпису місцевого бюджету 2. Виконання місцевого бюджету 3. Загальна організація та управління виконанням відповідного місцевого бюджету 4. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів 5. Здійснення видатків 6. Внесення змін до рішення про місцевий бюджет	Керівник місцевого фінансового органу Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи рад Місцеві фінансові органи Територіальні органи Державного казначейства Розпорядники бюджетних коштів Місцеві фінансові органи, місцеві ради	Протягом року Так само Протягом року У разі необхідності
IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету	1. Отримання інформації про визначення періодичності, структури та термінів подання звітності про виконання місцевих бюджетів від Державного казначейства 2. Складання та подання відповідним місцевим фінансовим органам балансів, звітів про виконання місцевих бюджетів 3. Подання зведених звітів про виконання місцевих бюджетів та подання їх Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам місцевих адміністрацій, виконавчим органам відповідних рад 4. Подання річного звіту про виконання місцевого бюджету до Верховної Ради АРК, відповідних місцевих рад 5. Перевірка звіту 6. Затвердження звіту про виконання місцевого бюджету або прийняття іншого рішення	Територіальні органи Державного казначейства Територіальні органи Державного казначейства Територіальні органи Державного казначейства Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад Відповідні ради Комісія з питань бюджету відповідної ради, відповідні місцеві ради	У двомісячний термін після завершення бюджетного періоду (до 1 березня)

Бюджетний процес на місцевому рівні починається зі складання проекту бюджету політиками регіону. Закінчується складанням звіту про виконання місцевого бюджету.

Таким чином, для місцевих бюджетів характерна складна система відносин, що забезпечують виконання як власних, так і делегованих державою повноважень.

1.2 Інформаційне та програмне забезпечення дослідження процесу виконання місцевих бюджетів

Бюджетна система функціонує на відповідній законодавчій та нормативній базі. Законодавством передбачені інформаційні процеси усередині бюджетної системи та у її зв'язках із зовнішнім середовищем.

Законодавство України регламентує як отримання відповідної інформації, так і її передання. За затримку певної інформації, перекручування її передбачена відповідальність організацій, їхніх керівників, включаючи карну.

Розглянемо найважливіші законодавчі акти, що стосуються інформаційних процесів.

Бюджетний кодекс України. Ст. 28 передбачає доступність інформації про бюджет.

Інформація про бюджет має бути оприлюднена. Міністерство фінансів України забезпечує доступність для публікації:

- проекту Закону про Державний бюджет;

- Закону про Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід'ємною частиною;

- інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року;

- інформації про показники виконання зведеного бюджету України;

- іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

Проект Закону про Державний бюджет підлягає обов'язковій публікації в газеті "Урядовий кур'єр" не пізніше, ніж через сім днів після його подання Верховній Раді України.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформації про місцеві бюджети, у тому числі рішень про місцевий бюджет та періодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджет має бути оприлюднене не пізніше десяти днів із дня його прийняття.

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну статистику" (2000 p.).

Цей закон регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики, забезпечення конфіденційності статистичної інформації, регламентує порядок її надання органам влади, юридичним і фізичним особам. Так, у ст. 14 "Основні обов'язки органів державної статистики" передбачено:

- надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування статистичну інформацію в обсягах, за формами й у строки, визначені планом державних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів;

- забезпечувати гласність статистичної інформації, видавати статистичні збірники, бюлетені, огляди, прес-випуски тощо;

- забезпечувати рівний доступ до статистичної інформації юридичних і фізичних осіб.

У ст. 24 передбачено, що безкоштовне надання інформації органам державної влади та органам місцевого самоврядування здійснюється органами державної статистики у межах коштів, виділених на зазначені цілі з Державного бюджету України. Ця інформація надається із дотриманням вимог конфіденційності.

Додаткова інформація може бути надана юридичним або фізичним особам на договірній основі.

Таблиця 1.4

Нормативно-правові акти, які стосуються виконання видаткової частини місцевих бюджетів

Назва, дата прийняття та номер	Короткий зміст документа у частині, що стосується виконання видаткової частини місцевих бюджетів
Бюджетний кодекс України від 8.07.2010 № 2456-VI, зі змінами від 05.02.2012	У ст. 78 йдеться про виконання місцевих бюджетів, ст. 46-51 присвячено виконанню місцевих бюджетів за видатками, прописано стадії виконання бюджету за видатками, встановлення бюджетних асигнувань,затвердження кошторисів та паспортів бюджетних програм (див. Наказ Мінфіна № 679), взяття бюджетних зобов'язань, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань) та детально охарактеризовано кожну з них;
Рішення про відповідний місцевий бюджет міста	Наприклад, у рішенні про місцевий бюджет міста Києва у ст. 2 затверджено обсяг витрат бюджету міста Києва на 2011 рік у сумі 16391129,6 тис. грн. Згідно з ст. 29.1 Головне фін. управління виконавчого органу Київської міської ради проводить фінансування головних розпорядників коштів бюджету міста Києва відповідно до затверджених у встановленому порядку помісячних розписів доходів і видатків з урахуванням бюджетних зобов'язань, зареєстрованих в ГУДКСУ у місті Києві. Вказано, що ГУДКСУ у м. Києві здійснює контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень та проведенні платежів за всіма кодами бюджетної класифікації;
Закони України «Про державний бюджет на відповідний рік»	У ст. 14.1 Закону на 2011 рік прописано, що кошти зі спеціального фонду ДБУ спрямовуються у тому числі на субвенції місцевим бюджетам (на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності тощо). Територіальні органи ДКС перераховують субвенцію на рахунки, відкриті замовниками робіт у зазначених органах, для здійснення передбачених у відповідних бюджетах видатків на підставі розподілів відкритих бюджетних асигнувань, здійснюють видатки за рахунок субвенції на підставі платіжних доручень замовників робіт і документів про цільове спрямування субвенції, які подаються у межах зареєстрованих у зазначених органах зобов'язань, згідно з планом спрямування бюджетних коштів і з урахуванням їх залишків на рахунках замовників робіт;
Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ № 228 від 28.02.2002	У ст. 1, 6, 7 визначено поняття розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, основних первинних документів: кошторису бюджетної установи та лімітної довідки про бюджетне асигнування, прописано вимоги щодо виконання кошторисів (ст. 42-52);

Оцінка ефективності місцевих бюджетів виявляється складною задачею тому що не має стандартів та державних критеріїв, які характеризують поняття «ефективність бюджету». На нашу думку, кінцевої оцінкою має бути добробут населення території, для якої така оцінка здійснюється. Але поняття добробуту теж є складним, і тільки грошова його оцінка буде дуже спрощеним показником. Якщо існує така проблема, то для її рішення мають місце численні підходи [28].

На сьогоднішній день для оцінки ефективності використовуються такі методи:

- порівняльний аналіз результатів, досягнутих у попередній період з визначеними цілями;

- порівняльний аналіз альтернативних шляхів вирішення тих чи інших завдань;

- факторний аналіз впливу змін факторів на результат.

На основі нашого дослідження для оцінки ефективності бюджету ми пропонуємо робити оцінку планових обґрунтувань видатків, показників фінансової продуктивності та соціальної та економічної ефективності місцевих бюджетів.

Для оцінки економічної ефективності бюджетного процесу будемо використовувати наступні показники: рівень точності поточних планових обґрунтувань зроблених видатків; показник фінансової продуктивності бюджету; коефіцієнти економічної та соціальної ефективності бюджету і збалансованості місцевого бюджету. Ці показники та коефіцієнти ілюструють як ефективність місцевих бюджетів, так і динаміку бюджетного процесу.

Для розрахунків показників ефективності бюджету пропонується використати наступні формули (табл. 1.5).

Розвиток казначейської системи, її зростаючі вимоги та фінансові можливості породжують як кількісні зміни інформаційного середовища - збільшення обсягу оброблюваної інформації, виконуваних функцій, так і якісні - розширення функціонального спектру розв'язувальних задач, зміни їх характеру тощо.

Таблиця 1.5

Система показників для аналізу виконання видаткової частини місцевого бюджету

№ п/п	Назва показника	Формула	Одиниці виміру	Економічна інтерпретація
Абсолютні показники
1.	Обсяг планових видатків місцевого бюджету	Вид.план.	млн. грн.	Характеризує запланований обсяг видатків місцевого бюджету на рік
2.	Обсяг фактичних видатків місцевого бюджету (в т.ч. в розрізі загального та спеціального фондів)	Вид.факт.	млн. грн.	Характеризує здійснений обсяг видатків місцевого бюджету за рік
Відносні показники
1.	Відсоток виконання плану по місцевим видаткам		%	Характеризує відхилення виконання фактичних показників від планових
2.	Частка видатків і-го виду у загальній сумі видатків місцевого бюджету		%	Відображає вагу певного виду видатків у загальній їх сумі

Різноманітність та складність виконуваних органами казначейства задач визначили його орієнтацію на використання у своїй діяльності сучасних автоматизованих інформаційних технологій.

Використання автоматизованих систем забезпечує створення єдиного інформаційного простору, що охоплює всі ділянки та всіх учасників бюджетної сфери. Ядром побудови єдиного інформаційного простору бюджетної сфери є повна автоматизація процесу касового виконання бюджету, що забезпечує оптимізацію комплексного бюджетного обліку, фінансового контролю і ефективне управління державними фінансовими ресурсами.

Основним призначенням автоматизованої інформаційної системи (АІС) казначейства є узгодження та забезпечення взаємодії казначейських органів усіх рівнів між собою та з іншими учасниками бюджетного процесу, їх оперативне інформаційне забезпечення, автоматизація основних процесів, організація систем зв'язку та передачі даних.

Структура інформаційно-обчислювальної системи органів Державного казначейства залежить від низки факторів:

- характеру виконуваних функцій та завдань, що вирішуються;

- нормативно-інструктивної бази;

- внутрішньої організаційної структури тощо.

Кожен з цих факторів суттєвим чином впливає на організацію інформаційно-обчислювальної мережі казначейської системи.

Певною мірою на організацію АІС Державного казначейства та його територіальних органів, а також на технологію обробки даних спричиняє структура казначейської системи, яка включає три ієрархічні рівні:

- перший рівень представлений центральним апаратом Державного казначейства;

- на другому рівні розміщені Головні управління Державного казначейства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі;

- на третьому рівні знаходяться управління (відділення) Державного казначейства у містах та районах.

Відповідно, АІС казначейства має ієрархічну організацію, за якої централізована обробка інформації та єдине управління ресурсами системи на верхньому рівні поєднується з відповідною обробкою даних на нижніх ланках. Таку організацію АІС називають централізованою мережею.

Організація та функціонування інформаційних систем казначейства суттєвою мірою залежить від завдань і функцій, які виконують органи казначейства. Основна діяльність органів казначейства пов'язана із забезпеченням касового виконання державного та місцевих бюджетів, обслуговування державних цільових фондів і боргу, ефективним управлінням фінансовими ресурсами держави. А тому, об'єкт управління, або “основне виробництво” органів казначейства, пов'язане з формуванням та обробкою інформації про рух грошових потоків.

Якщо на промислових підприємствах автоматизація основного виробництва являє собою автоматизацію матеріальних потоків, то створення АІС в органах казначейства означає автоматизацію інформаційних потоків. Це пояснюється тим, що основою діяльності органів казначейства є робота з інформацією про наявність і рух фінансових ресурсів держави. До того ж, понад 90% від загальної суми грошового обігу операцій з бюджетними коштами і коштами позабюджетних цільових фондів здійснюється у безготівковій формі. А, відтак, у наявності є лише записи про грошові кошти і операції з ними на відповідних носіях, тобто є інформація яка за певних умов може матеріалізуватися. Отже, в органах казначейства автоматизація “основного виробництва” зводиться до автоматизації обробки інформації, яка по суті є предметом і продуктом праці не лише відповідних інформаційних систем, а й органу в цілому.

У процесі касового виконання бюджетів усіх рівнів в АІС органів казначейства відображаються реальні грошові потоки про надходження доходів і здійснення видатків. Інформація про рух грошових коштів подається до відповідних органів казначейства, а також до інших учасників бюджетного процесу.

Разом з тим, формується інформація про, так звані, не грошові потоки, такі як: доведення планових показників, взяття зобов'язань, формування та подання звітів про стан виконання бюджетів, які існують тільки у вигляді відповідних звітних даних і відповідної нормативно-довідкової інформації.

Тому, в автоматизованих інформаційних системах казначейства окремо формується інформація, пов'язана з рухом грошових і не грошових потоків. Відображення в інформаційній системі казначейства зазначених інформаційних потоків, їх автоматизована обробка є вирішальним фактором підвищення оперативності, аналітичності та достовірності інформації про стан і рух бюджетних коштів.

Нинішній стан охоплення казначейськими функціями, враховуючи інформаційну насиченість системи, її багаторівневу ієрархічну структуру, функціональну складність та необхідність роботи практично в реальному режимі часу синхронно з банківською системою, стало можливим завдяки проведеній значній роботі з автоматизації обчислювальних процесів. Практика переконує, що від надійної роботи інформаційної системи великою мірою залежить успішність виконання органами державного казначейства своїх функціональних повноважень.

Автоматизовані інформаційні системи, що використовуються у системі казначейства, постійно модернізуються, що пов'язано з появою досконаліших апаратних і програмних засобів. Це дозволяє адекватно реагувати на вплив змінного внутрішнього і зовнішнього середовища, забезпечувати ефективне управління фінансовими ресурсами держави.

1.3 Критична оцінка наукових публікацій з проблематики виконання місцевих бюджетів

Кондусова Л. Ф., Нескородєва І. І., Алексєєнко І. І., Жихор О. Б., Плехатий А. О. в монографії «Управління фінансовими ресурсами місцевого бюджету: монографія» розглядають проблеми формування місцевих бюджетів та їх роль у соціально-економічному розвитку адміністративно-територіальної одиниці. Автори визначають проблеми та переваги програмно-цільового методу у бюджетному процесі та обґрунтовують необхідність проведення аналізу системи управління фінансовим потенціалом регіону.

На думку авторів, фундаментальними засадами, на яких будуються ефективні системи управління фінансовими потоками на місцевому рівні, є нормативні положення, закріплені у законодавчих актах нашої країни. До них належать: Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про місцеві державні адміністрації», Бюджетний кодекс України, щорічні закони України про державний бюджет України, Податковий кодекс України та ін.

Проте, суттєвою перешкодою на шляху становлення ефективної системи місцевих фінансів є відсутність ефективної законодавчо-нормативної бази.

Таким чином, погодимось з авторами, що багато питань з управління місцевими фінансами потребують удосконалення, у тому числі й ті питання, які зачіпають між владні взаємини. У зв'язку з цим виникла необхідність удосконалення регулювання правового поля розвитку адміністративно-територіальних одиниць не тільки шляхом внесення пропозицій до вже існуючих нормативно-правових актів, а й розроблення та прийняття нових законопроектів.

Кириленко О.П. в підручнику «Місцеві фінанси» розглядає виникнення та порядок функціонування місцевих бюджетів в Україні. Автор зазначає, що характерною ознакою сучасної побудови бюджетної системи України є самостійність усіх бюджетів. Місцеві бюджети одного рівня не можуть бути включені до місцевих бюджетів іншого рівня. Закон України "Про місцеве самоврядування в країні" визначає, що самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та законодавчо закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів.

Можна погодитись з автором, що за допомогою місцевих бюджетів реалізуються загальнодержавні програми, пов'язані з розвитком галузей народного господарства, здійснюється підтримка вітчизняних виробників, фінансуються заходи з підвищення життєвого рівня населення, створення нових робочих місць, з реабілітації та працевлаштування інвалідів, виплачуються допомоги незаконно депортованим особам, біженцям, реабілітованим. За кошти місцевих бюджетів проводяться превентивні, оздоровчі, спортивні та культурні заходи.

Якубовська О.О., Вітренко М.С. в статті «Проблеми формування місцевих бюджетів в Україні» зазначають, що в Україні триває процес становлення національної фінансової системи. Важливою складовою цього процесу є відродження місцевих фінансів як об'єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх сучасних цивілізованих держав, що пов'язано з радикальною зміною концепції державної влади.

На думку авторів, формування місцевих фінансів, як і всієї фінансової системи України, відбувається в жорстких умовах. Це гальмує процес становлення основ фінансової автономії місцевих органів влади. В даний час регіональні фінанси знаходяться в незадовільному стані. Комплекс проблем можна умовно поділити на дві частини: проблеми, які неможливо розв'язати при чинному законодавстві і проблеми, які можна розв'язати, але у віддаленій перспективі.

До найбільш гострих проблем у сфері формування місцевих бюджетів, а також їхніх відносин із державним бюджетом України, у першу чергу, автори відносять використання вільних бюджетних коштів, нестабільність доходної бази, неефективну систему вилучення надлишків загальнодержавних податків, недостатнє фінансування з державного бюджету.

Можемо погодитись з авторами, що успішний розвиток процесу становлення місцевих фінансів в Україні можливий лише за умови проведення в державі широкомасштабної адміністративної реформи, результатом якої має стати формування нової, сучасної організації як державної влади, так і місцевого самоврядування, перебудова неефективних фінансово-бюджетної та податкової систем країни.

Т. М. Дерун в статті «Актуальні питання бюджетного забезпечення місцевого самоврядування на 2013 та 2014 роки: загрози та перспективи» розглядає актуальні питання бюджетного забезпечення місцевого самоврядування.

Автор зазначає, що на сьогодні в Україні існує низка проблем в фінансовому забезпеченні органів місцевого самоврядування, зокрема пов'язаних із: невідповідністю між завданнями органів місцевого самоврядування і ресурсами, необхідними для їх виконання; невизначеністю критеріїв фінансового вирівнювання та розподілу місцевих субвенцій; необґрунтованим обмеженням використання позикових капіталів; суттєвим домінуванням трансфертів над власними фінансовими ресурсами; обмеженою часткою надходжень від місцевого оподаткування.