Податкове регулювання доходів місцевого бюджету

Відповідно, економісти України відмічають, що при середньому рівні питомої ваги заробітної плати у вартості продукції підприємств в Європі 25 - 28%, в Україні середній рівень питомої ваги заробітної плати у вартості продукції становить 11,5%, при цьому 20% підприємств рівень питомої ваги заробітної плати знаходиться на рівні не вище 1% від обсягів доходів від реалізації продукції та послуг.

З метою підвищення наповнення місцевих бюджетів за рахунок податку з доходів фізичних осіб та протидії тіньовій виплаті неоподатковуваної заробітної плати у "конвертах" згідно прийнятому 20.05.2010 р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" [10] підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 викладено у такій редакції:

"8.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банківські установи не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, в яких податок, що підлягає перерахуванню, становить менше 5 відсотків суми отримуваного доходу. Банківські установи, які не забезпечили перерахування податку з видачею коштів на виплату заробітної плати, сплачують за рахунок власних коштів податок до бюджету у сумі 5 відсотків від суми виплаченого доходу. Якщо оподатковуваний доход нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який утримується з такого доходу, має бути сплачений (перерахований) до бюджету у строки, встановленні законом для місячного звітного (податкового) періоду."

3.2 Аналіз пропозицій покращення нормативної податкової бази місцевих бюджетів в законодавчих проектах - 2009 Податкового Кодексу України

Економічна криза змусила замислитися про доцільність реалізації зараз податкової реформи. Світовий досвід не дає однозначної відповіді на питання про те, чи варто проводити перетворення податкової системи під час глибокого економічного спаду. З одного боку, криза - унікальна можливість реалізувати давно назрілі зміни як заходи із порятунку країни. З іншого боку, криза багато-разово підвищує ризики, властиві глибоким перетворенням: невдача може приз-вести послаблену економіку до катастрофи.

Аргументи прихильників податкової реформи під час кризи ґрунтуються на думці, що зрозуміла й передбачувана податкова система - одна із найважли-віших складових ділового клімату країни, що надалі відіграватиме визначальну роль у залученні необхідних для виходу із кризи ресурсів. Зокрема, розробка й ухвалення податкового кодексу, з одного боку, знижує надмірний тягар поддат-кового адміністрування з підприємств, вивільняючи їхні ресурси, з іншого боку, зменшує корупцію та тіньову економіку, сприяючи збільшенню надходжень до державного бюджету. Все це надзвичайно важливо в умовах економічного спа-ду й дефіциту бюджету.

Крім цього, негайне впровадження податку на нерухомість - одна з мож-ливих складових реформи - створить додаткове джерело фінансування для міс-цевих бюджетів, дотримуючи при цьому принцип соціальної справедливості. Основний тягар податку ляже на заможних громадян, які володіють найбільш дорогою нерухомістю у країні, а отримані кошти зможуть бути витрачені само-управліннями на відновлення зношеної інфраструктури ЖКГ, доріг, соціальні потреби.

Противники негайної податкової реформи вважають, що можливе пос-лаблення твердої фіскальної дисципліни неминуче призведе до значного змен-шення надходжень до бюджету. Це унеможливить виконання соціальних зобо-в'язань і реалізацію інвестиційних програм, які необхідні для подолання кризи.

Крім цього, адаптація до нових правил податкового обліку збільшить на-вантаження на керівництво підприємств у той момент, коли всі зусилля спрямо-вані на виживання. Податкова реформа необхідна, але проводити її треба тільки після досягнення стабільності в економіці.

Головними цілями податкової реформи є [59]: 1. Зниження прямого та непрямого податкового тягаря на бізнес до середнього рівня країн Центральної Східної Європи, 2. Підвищення ефективності податкового адміністрування для зменшення розмірів тіньової економіки 3. Підвищення фінансової самостійності місцевих самоуправлінь

Досягнення головних цілей податкової реформи щляхом прийняття Податкового Кодексу України вимагає розв'язання наступних першочергових завдань:

- Ухвалення податкового кодексу, що інтегрує розрізнені нормативні акти податкового права в єдине зрозуміле джерело податкового регулювання, а також усуне суперечливі й неоднозначні норми;

- Скорочення кількості платежів і зборів;

- Удосконалювання адміністрування оподатковування;

- Відновлення балансу прав платників податків і податкових органів, зменшуючи, таким чином, можливості для зловживань;

- Перехід на електронну форму звітності;

- Спрощення обліку податку на прибуток із підприємств шляхом збли-ження принципів податкового та бухгалтерського обліку;

- Впровадження податку на нерухомість.

Власне, стабільність системи оподаткування є необхідним елементом еко-номічного розвитку не лише, зокрема, регіонів, а й держави в цілому. Кабінет Міністрів України уже намагався виправити ситуацію, оприлюднивши "Кон-цепцію реформування податкової системи України", яка передбачає забезпе-чення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовід-носин. Однак одним з етапів реалізації цієї концепції став проект Податкового кодексу України, який має замінити понад 20 законодавчих актів, серед яких закони України „Про систему оподаткування", „Про податок на додану вар-тість", „Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок з доходів фізичних осіб", „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та низку інших.

В існуючих Проектах Податкового кодексу розробники проекту не праг-нули до якихось дуже радикальних змін. Пропонуєма податкова система базу-ється на загальноприйнятих підходах, прийнятих в європейських країнах. А са-ме: оподаткування доходів, оподаткування власності і оподаткування спожи-вання. Виходили з того, що Податковий кодекс повинен містити тільки поддат-ки, які є джерелом формування бюджету [56], [68], [69], [72].

Загальнодержавних податків згідно з кодексом, у державі має бути 13-14. Місцевих податків і зборів - 10. Це чи не найменша кількість податків з тих, які існують в інших європейських країнах. Причому дуже важливо, щоб розмір податків відповідав можливостям економіки їх сплатити. При цьому ставиться завдання вилучати у вигляді податків не більше 30% до валового внутрішнього продукту, орієнтовно - 22-23% без страхових платежів, без відрахувань до Пенсійного та інших фондів [68].

Враховуючи те, що розширення податкової бази не буде суттєво збільшено в перші роки застосування системи оподаткування, і отже нова система на першому етапі не дасть можливості перекрити втрати, які понесе Державний бюджет, пропонується зменшувати ставки податку поступово - впродовж двох чи трьох років [68 ].

6 травня 2006 р. Державна податкова адміністрація України опублікувала на своєму офіційному сайті доопрацьований проект Податкового Кодексу України - 2006 [69].

Проект Податкового Кодексу - 2007 [72] є доопрацьованим варіантом прийнятого у 2-му читанні Верховною Радою України у 2000 році проекту Податкового Кодекса України, з врахуванням прийнятих у 2000 - 2006 роках змін до основних законів про окремі види податків в Україні.

Згідно статей 15, 16, 17 проекту Податкового Кодексу [72]:

В Україні будуть справлятися такі податки:

а) загальнодержавні податки;

б) місцеві податки.

До загальнодержавних належать такі податки:

а) податок на прибуток підприємств;

б) податок на доходи фізичних осіб;

в) податок на додану вартість;

г) акцизний податок;

д) податок на майно;

е) державне мито;

ж) мито;

з) податок на транспортні засоби;

и) рентні платежі;

і) єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України;

ї) платежі за спеціальне використання природних ресурсів;

й) екологічний збір.

1. До місцевих податків належать:

а) податок з реклами;

б) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг

в) податок за використання місцевої символіки;

г) ринковий збір;

д) готельний збір;

е) збір за паркування автотранспорту;

є) курортний податок;

ж) збір за організацію гастрольних заходів;

з) збір за видачу дозволів на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів.

Згідно альтернативного Проекту Податкового Кодексу України (редакція № 2215 від 21.07.2009 - Верховна Рада України, ініціатори законопроекту на-родні депутати України: Катеринчук М.Д., Кармазін Ю.А. I , Ляпіна К.М., Ко-ролевська Н.Ю., Матвієнко А.С. , Тарасюк Б.І., Мартиненко М.В. , Стретович В.М.) [56]:

1.В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори.

2.Загальнодержавними визнаються податки і збори, які встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на всій території України.

3.Місцевими визнаються податки і збори, що встановлюються відповідно до цього Кодексу рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад, прийнятими в межах їх компетенції.

4.Цим Кодексом встановлюються спеціальні податкові режими, які можуть встановлювати інші податки, не передбачені статтями 12 та 13 цього розділу, визначається порядок встановлення таких податків і зборів, введення в дію і застосування таких спеціальних податкових режимів.

5.Спеціальні податкові режими можуть передбачати звільнення від сплати окремих податків і зборів, визначені статтями 12 та 13 цього Кодексу.

6.Визначення нових загальнодержавних або місцевих податків і зборів, внесення змін до переліку чинних податків і зборів та їх скасування може здійснюватися лише шляхом внесення змін у цей Кодекс, але не раніше, як через п'ять років з дня набрання чинності цим Кодексом.

Загальнодержавні податки і збори (стаття 11)

В Україні встановлюються такі загальнодержавні податки і збори:

1) податок на додану вартість односторонньої дії;

2) акциз;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) державне мито;

6) податок на нерухоме майно;

7) податок на землю;

8) рентні платежі та плата за користування надрами;

9) податок на транспортні засоби;

10) збори за спеціальне використання природних ресурсів;

11) екологічний податок;

12) плата за патент при здійсненні окремих видів господарської діяльності;

13) фіксований сільськогосподарський податок;

14) єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через митний кордон України;

15) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

16) цільова надбавка до діючого тарифу на електричну і теплову енергію

17) судовий збір.

До місцевих податків і зборів належать (стаття 12):

1.1) Податок на рекламу;

1.2) Збір за використання місцевої символіки;

1.3) Збір за спеціально відведені місця на ринку;

1.4) Будівельний збір;

1.5) Гастрольний збір;

Обов'язковими для запровадження сільськими, селищними, міськими радами є податок на рекламу, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та грального бізнесу, збір використання місцевої символіки, збір за спеціально відведені місця на ринку, збір за спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів.

Сільські, селищні та міські ради, відповідно до вимог цього Кодексу, самостійно визначають запровадження інших зборів, що визначені ч. 1 цієї статті.

Запровадження місцевих податків і зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Порядок зарахування місцевих податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством.

Спеціальні податкові режими (стаття 13)

1. Спеціальним податковим режимом є особливий порядок нарахування, сплати податків і зборів та податкової звітності, який застосовують у випадках і згідно з порядком, що їх встановлює цей Кодекс.

2. До спеціальних податкових режимів відносяться: спрощена система оподатковування суб'єктів малого підприємництва і особливий порядок оподатковування під час виконання угод про розподіл продукції.

3. Спеціальні податкові режими під час виконання договорів про розподіл продукції діють упродовж дії таких угод.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо місцевих податків i зборів (стаття 16)

1. Сільські, селищні, міські ради щодо місцевих податків і зборів i зборів уповноважені:

1.1) приймати рішення про встановлення місцевих податків і зборів з одночасним затвердженням положення про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи місцевого збору.

1.2) скасовувати або призупиняти справляння відповідного місцевого податку чи збору, крім місцевих податків і зборів, що є обов'язкові для встановлення згідно з нормами цього Кодексу;

1.3) установлювати стосовно окремих об'єктів оподаткування пільгові ставки місцевих податків і зборів, які не є обов'язковими для встановлення згідно з нормами цього Кодексу;

1.4) звільняти певні категорії платників податків і зборів (громадян) від сплати місцевих податків і зборів.

2. Місцеві податки і збори встановлюються за наявності об'єктів оподаткування або умов, пов'язаних із встановленням таких податків і зборів, у межах граничних розмірів ставок (крім комунального податку) та з урахуванням особливостей їх визначення згідно з цим Кодексом. Підготовка та прийняття рішення про встановлення місцевих податків і зборів здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

3. Рішення про встановлення місцевих податків і зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання пільг, які тягнуть за собою зміну податкових зобов'язань платників, приймається до початку наступного бюджетного періоду та набирають чинності з його початку. Такі рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних рішень, що впливають на формування дохідної та/або видаткової частин бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим. Рішення про встановлення місцевих податків і зборів оприлюднюють органи місцевого самоврядування встановленим порядком.

4. Копію ухваленого Рішення до податкових органів у десятиденний термін направляє орган місцевого самоврядування, на території якого установлено місцеві податки і збори, з метою здійснення заходів щодо організації стягнення податковими органами місцевих податків і зборів.

5. Пільги зі сплати місцевих податків і зборів визначаються лише у межах сум, що надходять до відповідних місцевих бюджетів. Не дозволяється встановлювати пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних чи фізичних осіб або звільняти їх від сплати цих податків і зборів. Пiльгова ставка мiсцевого податку або збору не може бути нижчою за мiнiмальну ставку, якщо таку встановлює цей Кодекс

Основною проблемою наповнення місцевих бюджетів в обох варіантах проектів Податкового Кодексу є формування "кошика доходів" місцевого бюджету за рахунок перерозподілу загальнодержавних податків в державний та місцевий бюджети. Це питання може бути вирішене тільки при зміні існуючої редакції Бюджетного Кодексу України, який формує відповідні "кошики дохо-дів", особливо відносно зарахування в місцеві бюджети майбутнього податку з нерухомості.

Стан проходження Закону про відповідні зміни у Бюджетному Кодексі України для перерозподілу податків у "кошик" місцевого самоврядування наведений в табл.3.1

Таблиця 3.1 Проект Закону України від 02.07.2008 р. N 2709 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" (Проходження проекту за стадіями) [97]

Стадія проходження	Дата
Підготовлений до 2-го читання	11.06.2009
Прийнятий ВР України	23.06.2009
Пропозиції Президента України до проекту закону України	18.07.2009
З пропозиціями Президента України	09.09.2009
Не прийнятий (направлений на доопрацювання)	21.10.2009
Відхилений ВР України	01.12.2009

До Бюджетного кодексу України [1] повинні бути внесені наступні зміни з викладенням окремих статей в наступній редакції:

Стаття 64. Склад доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

2. Податок з доходів фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом, його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, зараховується до відповідного місцевого бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого їх працівникам.

Стаття 65. Нормативи відрахувань від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів місцевого самоврядування

3. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об'єднань зараховується 50 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на цій території.

Стаття 66. Склад доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

1. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм Автономної Республіки Крим, територіальних громад до доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

1) 25 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення;

15 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

2) 25 відсотків фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності, що сплачується (перераховується) на території міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення;

15 відсотків фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності, що сплачується (перераховується) на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

2. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад до доходів районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

1) 20 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

2) 20 відсотків фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності, що сплачується (перераховується) на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

Стаття 67. Окремі особливості формування місцевих бюджетів

4. Бюджети об'єднань сіл, селищ і міст, що створюються згідно із законодавством про місцеве самоврядування, формуються відповідно до цього Кодексу з урахуванням таких особливостей:

1) доходи цих бюджетів визначаються відповідно до статті 64, частини другої статті 65 та статті 69 цього Кодексу;

2) видатки та кредитування цих бюджетів визначаються відповідно до статей 88, 89 і 91 цього Кодексу;

3) відносини між цими бюджетами та державним бюджетом визначаються відповідно до статей 97, 98, 100 і 108 цього Кодексу;

4) місцеві запозичення здійснюються відповідно до статей 16 і 74 цього Кодексу.

Стаття 69. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

2. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать:

2) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування;

4) кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя; 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ, сіл та їх об'єднань;

10) збір за забруднення навколишнього природного середовища (крім збору, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками), що зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування;

Стаття 71. Бюджет розвитку місцевих бюджетів

1. Надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

1) 10 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток державних, казенних, комунальних підприємств і фінансових установ, державних холдингових компаній, акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі або органу місцевого самоврядування), що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, крім бюджету міста Києва;

2) 15 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується) згідно із Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань і зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування;

3) 15 відсотків фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності, що сплачується (перераховується) на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань і зараховується до відповідних бюджетів місцевого самоврядування;

8) 10 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності до розмежування земель державної і комунальної власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, з них 100 відсотків до бюджетів міст Києва та Севастополя; 25 відсотків до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів; 75 відсотків до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення; 15 відсотків до районного бюджету; 60 відсотків до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3.3 Міжнародний досвід податкового регулювання податків місцевого бюджету

3.3.1 Регіональні та місцеві податки і збори в Російській Федерації

Бюджетна система Російської Федерації складається з бюджетів трьох рівнів [64]:

- перший рівень - федеральний бюджет і бюджети державних позабюд-жетних фондів;

- другий рівень - бюджети суб'єктів Російської Федерації і бюджети тери-торіальних державних позабюджетних фондів;

- третій рівень - місцеві бюджети.

Регіональними податками визнаються податки, що встановлені Податковим Кодексом РФ [64] і законами суб'єктів Російської Федерації про податки й обов'язкові до сплати на територіях відповідних суб'єктів Російської Федерації.

Місцевими податками визнаються податки, що встановлені Податковим Кодексом і нормативними правовими актами представницьких органів муні-ципальних утворень про податки й обов'язкові до сплати на територіях від-повідних муніципальних утворень.

Станом на кінець 2009 року згідно Податковому Кодексу РФ [64] до регіональних податків і зборів відносяться (стаття 14):

1) податок на майно організацій;

2) податок на нерухомість (не введений *);

3) транспортний податок;

4) податок на ігорний бізнес;

5) регіональні ліцензійні збори.

*) При введенні в дію податку на нерухомість припиняється дія на тери-торії відповідного суб'єкта Російської Федерації податку на майно організацій, податку на майно фізичних осіб і земельного податку.

Станом на кінець 2009 року згідно Податковому Кодексу РФ [64] до місцевих податків і зборів відносяться (стаття 15):

1) земельний податок;

2) податок на майно фізичних осіб;

3) місцеві ліцензійні збори.

а) Регіональний податок на майно організацій

Податок на майно організацій установлюється Податковим Кодексом РФ і законами суб'єктів Російської Федерації, вводиться в дію відповідно до Кодек-су законами суб'єктів Російської Федерації і з моменту введення в дію обов'яз-ковий до сплати на території відповідного суб'єкта Російської Федерації [64].

Встановлюючи податок, законодавчі (представницькі) органи суб'єктів Російської Федерації визначають податкову ставку в межах, установлених Податковим Кодексом РФ, порядок і терміни сплати податку, форму звітності по податку.

Податкова база визначається як середньорічна вартість майна, визнаного об'єктом оподатковування.

Податкові ставки встановлюються законами суб'єктів Російської Феде-рації і не можуть перевищувати 2,2 відсотки.

Допускається встановлення диференційованих податкових ставок у залежності від категорій платників податків і (або) майна, визнаного об'єктом оподатковування.

б) Регіональний транспортний податок

Транспортний податок встановлюється дійсним Кодексом і законами суб'єктів Російської Федерації про податок, вводиться в дію відповідно до дійс-ного Кодексу законами суб'єктів Російської Федерації про податок і обов'язко-вий до сплати на території відповідного суб'єкта Російської Федерації [64].

Вводячи податок, законодавчі (представницькі) органи суб'єкта Російсь-кої Федерації визначають ставку податку в межах, установлених дійсним Ко-дексом, порядок і терміни його сплати.

Об'єктом оподатковування визнаються автомобілі, мотоцикли, мотороле-ри, автобуси й інші самохідні машини і механізми на пневматичному і гусенич-ному ході, літаки, вертольоти, теплоходи, яхти, вітрильні судна, катери, сніго-ходи, мотосані, моторні човни, гідроцикли, несамохідні (буксируємі суда) і інші водні і повітряні транспортні засоби, зареєстровані у встановленому порядку відповідно до законодавства Російської Федерації.

Податкові ставки встановлюються законами суб'єктів Російської Феде-рації відповідно в залежності від потужності двигуна, тяги реактивного двигуна або валової місткості транспортних засобів, категорії транспортних засобів у розрахунку на одну кінську силу потужності двигуна транспортного засобу, один кілограм сили тяги реактивного двигуна, одну реєстрову тонну транспорт-ного засобу або одиницю транспортного засобу.

Податкові ставки можуть бути збільшені (зменшені) законами суб'єктів Російської Федерації, але не більш ніж у п'ять разів.

Допускається встановлення диференційованих податкових ставок у відношенні кожної категорії транспортних засобів, а також з урахуванням терміну корисного використання транспортних засобів.

в) Регіональний податок на ігорний бізнес

Для цілей оподатковування використовуються наступні поняття [64]:

- ігорний бізнес - підприємницька діяльність, зв'язана з отриманням організаціями або індивідуальними підприємцями доходів у виді виграшу і (або) плати за проведення азартних ігор і (або) парі, що не є реалізацією товарів (майнових прав), робіт або послуг.

Платниками податків податку на ігорний бізнес визнаються організації або індивідуальні підприємці, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері ігорного бізнесу.

Об'єктами оподатковування визнаються:

1) ігровий стіл;

2) ігровий автомат;

3) каса тоталізатора;

4) каса букмекерської контори.

Кожен об'єкт оподатковування підлягає реєстрації в податковому органі по місцю установки цього об'єкта оподатковування не пізніше ніж за два робочі дня до дати установки кожного об'єкта оподатковування.

г) Місцевий земельний податок

Земельний податок (далі в дійсній главі - податок) встановлюється По-датковим Кодексом РФ (стаття 387) і нормативними правовими актами пред-ставницьких органів муніципальних утворень, обов'язковий до сплати на тери-торіях цих муніципальних утворень [64].

При встановленні податку нормативними правовими актами представ-ницьких органів муніципальних утворень (законами міст федерального значен-ня Москви і Санкт-Петербурга) можуть також установлюватися податкові піль-ги, підстави і порядок їхнього застосування, включаючи встановлення розміру не оподатковуваної податком суми для окремих категорій платників податків.

Платниками податків податку (далі в дійсній главі - платники податків) визнаються організації і фізичних осіб, що володіють земельними ділянками на праві власності, праві постійного (безстрокового) користування або праві довіч-ного наслідуваного володіння.

Податкова база

1. Податкова база визначається як кадастрова вартість земельних ділянок, визнаних об'єктом оподатковування .

Податковим періодом визнається календарний рік. Звітними періодами для платників податків - організацій і фізичних осіб, що є індивідуальними підприємцями, визнаються перший квартал, півріччя і дев'ять місяців календар-ного року.

При встановленні податку представницький орган муніципального утворення (законодавчі (представницькі) органи державної влади міст феде-рального значення Москви і Санкт-Петербурга) вправі не встановлювати звіт-ний період.

Податкові ставки встановлюються нормативними правовими актами представницьких органів муніципальних утворень (законами міст федерального значення Москви і Санкт-Петербурга) і не можуть перевищувати:

1) 0,3 відсотки у відношенні земельних ділянок:

- віднесених до земель сільськогосподарського призначення або до зе-мель у складі зон сільськогосподарського використання в поселеннях і вико-ристовуваних для сільськогосподарського виробництва;

- зайнятих житловим фондом і об'єктами інженерної інфраструктури житлово-комунального комплексу (за винятком частки в праві на земельну ділянку, що приходитися на об'єкт, що не відноситься до житлового фондові і до об'єктів інженерної інфраструктури житлово-комунального комплексу) або наданих для житлового будівництва;

- наданих для особистого підсобного господарства, садівництва, огородничества або тваринництва;

2) 1,5 відсотка у відношенні інших земельних ділянок.

Допускається встановлення диференційованих податкових ставок у за-лежності від категорій земель і (або) дозволеного використання земельної ділянки.

д) Податок на майно фізичних осіб

Платниками податків на майно фізичних осіб є громадяни Російської Федерації, іноземні громадяни й особи без громадянства (далі - фізичні особи), що мають на території Російської Федерації у власності майно, визнане Зако-ном Російської Федерації "Про податки на майно фізичних осіб" об'єктом опо-датковування [64].

Об'єктами оподатковування є, що знаходяться у власності фізичних осіб: житлові будинки, квартири, дачі, гаражі й інші будівлі, приміщення і споруд-ження (далі - будівлі, приміщення і спорудження);

Податковою базою для нарахування податку на будівлі, приміщення і спорудження є сумарна інвентаризаційна вартість об'єкта, обумовлена органами технічної інвентаризації.

Податок на будівлі, приміщення і спорудження сплачується щорічно по ставках, установлюваним нормативними правовими актами представницьких органів місцевого самоврядування в залежності від сумарної інвентаризаційної вартості. Ставки встановлюються в наступних межах:

Вартість майна Ставка податку

до 300 тис. руб. до 0,1 відсотка

від 300 тис.руб. до 500 тис.руб. від 0,1 до 0,3 відсотки

Понад 500 тис.руб. від 0,3 до 2 відсотків

Представницькі органи місцевого самоврядування можуть визначати ди-ференціацію ставок у встановлених межах у залежності від сумарної інвентари-заційної вартості, типу використання і за іншими критеріями, тобто ставки мо-жуть встановлюватися в залежності від того, житлове це приміщення або нежи-ле, використовується для господарських нестатків або комерційних, цегельні, блокові або з дерева будівлі, приміщення і спорудження і т.п.

3.3.2 Регіональні(департаментні) та місцеві податки і збори у Франції

Податкова система Франції є головним джерелом надходжень до цент-рального бюджету, податки складають понад 90% його прибуткової бази. Ос-новними видами податків, що надходять до центрального бюджету, є непрямі і прямі податки, а також гербові збори (держмито). Протягом останніх 30 років домінуючими податками по сумі надходжень є непрямі, насамперед, податок на додану вартість (біля 50% від суми непрямих податків).

Існує жорсткий розподіл податків на ті, що надходять до центрального бюджету і на місцеві податки. Це пов'язано з політикою формування місцевих бюджетів на принципах самофінансування і бездефіцитності. Є лише поодинокі винятки, коли суми центральних податків частково розподіляються у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. При цьому збір як центральних, так і місцевих податків здійснюється єдиною податковою службою. Місцеві податки склада-ють трохи більше за третину від суми податків, що надходять до центрального бюджету.

Основні федеральні податки Франції: ПДВ, прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, мита на нафтопродукти, акцизи (крім звичайних продуктів до акцизного відносять: сірника, мінеральна вода, послуги авіатранспорту), податок на власність, мита, податок на прибуток від цінних паперів і ін. [65]

Основні місцеві податки Франції: туристський збір, податок на родину (складається з трьох податків: на житло, земельний податок на будинки і будівлі, податок на землю), податок на професію, податок на збирання території, податок на використання комунікацій, податок на продаж будинків. У цілому, місцеві податки складають 30% загального податкового тягаря, вони ж наповняють 40% місцевих бюджетів [39].

Французькі податки взаємопов'язані в цілісну систему, у якій існує механізм захисту від подвійного оподатковування. Місцеві органи мають досить широкі права в цій області, але обмежені поруч умов. Протягом ряду останнього років спостерігається тенденція зниження ставок з одночасним розширенням бази за рахунок скасування пільг і привілеїв.

Адміністративно-територіальна структура Франції включає 22 регіона, 95 департаментів і 36 000 комун. Це визначає наявність різних бюджетів і джерел їхніх надходжень. До прямих місцевих податків відносяться:

- один податок на підприємства (податок на професію)

- три податки на родину (на житло, на землю і на будинки).

Частка податків у місцевому бюджеті - 40%, дотації держави - 30%, інші 30% - власні надходження і позики.

Місцеві органи влади (комуни, об'єднання комун, департаменти і т.д.)

- важливі суб'єкти економічного життя. Загальні витрати місцевих адміністра-тивних органів на початку 90-х років складали більш 10% валового внутрішнь-ого продукту. Для порівняння помітимо, що в 1970 р. ця величина була в межах 7,3%. Загальна величина місцевих бюджетів доходить до 60% державного бюд-жету країни.

Із системи місцевих податків варто виділити чотири основних:

- земельний податок на забудовані ділянки;

- земельний податок на незабудовані ділянки;

- податок на житло;

- професійний податок.

Ставки цих податків визначаються місцевими органами влади (генеральними радами, муніципальними радами) при визначенні бюджету на майбутній рік. Причому ставки не можуть перевищувати законодавчо встановленого максимуму.

Крім чотирьох основних, місцеві органи керування можуть вводити й інші місцеві податки:

- податок на збирання територій;

- мито на утримання сільськогосподарської палати, стягнуте понад податок на незабудовані ділянки з того ж базису;

- мито на утримання торгово-промислової палати, внесена тими, хто сплачує професійний податок;

- мито на утримання Палати ремесел, що сплачується підприємствами, що зобов'язані бути включеними до реєстру підприємств і ремесел;

- місцеві збори на освоєння рудників;

- збори на установку електроосвітлення;

- мито на використовуване устаткування;

- податок на продаж будинків, що перелічується в бюджети департа-ментів;

- мито на автотранспортні засоби, що накладається на всі автотранспортні засоби;

- податок за перевищення припустимого ліміту щільності забудови;

- податок за перевищення межі питомої зайнятості площі;

- податок на озеленення, внесений у бюджети департаментів.

Основне джерело податкових надходжень місцевих бюджетах (43%) - податок на професію, що сплачується всіма підприємствами. База податку - вартість будинків, споруджень, машин, устаткування і фонд з/п. Розраховується в такий спосіб:

- вартість будинку: 8% від первісної вартості, щорічно робиться переоцінка;

- вартість устаткування і майна: 16% від первісної вартості, 18% від фонду оплати праці.

Три податки на сім'ю сплачують усі проживаючі на території місцевого органа керування. Кожна комуна голосує за свої ставки податку.

Податок на будинки і будівлі, в основі якого їхня вартість, сплачується усіма власниками цього виду власності. Він вноситься по диференційованих ставках у бюджет комуни (найбільша частина), департаменту (50% внеску в комуну) і регіону (3% від ставки комуни). Базою розрахунку податку на житло є оцінка житлового фонду (проводилася в 70 році). Виділяють 8 категорій жит-ла. Податок складається з тарифу за один кв. метр, надбавок за додаткові зруч-ності і поправочний коефіцієнт, зв'язаного з територіальним розташуванням. У країні нараховується 25 млн. чоловік - платників цього податку. Близько 20% з них одержують державну допомогу на оплату цього податку шляхом зниження прибуткового податку.

Податок на землю платять усі землевласники. База розрахунку - оцінка вартості 1 га чи землі можлива вартість орендної плати.

Місцеві податки виконують перерозподільні функції, однак бюджети кожної територіальної одиниці незалежний друг від друга. Місцеве керування має обмеження. Ступінь волі в прийнятті рішень базується на законних актах по оподатковуванню і директивах республіканських і регіональних органів. Самофінансування регіонів засноване на принципі бюджетної рівноваги, тобто місцевий бюджет не може бути прийнятий з дефіцитом чи надлишком. Тому первинним у бюджетному плануванні регіонів є визначення витрат. Перерозподіл засобів між комунами здійснюється департаментами, а з держбюджету виділяються цільові субсидії для вирівнювання економічного становища окремих територій. Допомога держави здійснюється шляхом надання пільг по сплаті податків.

3.3.3 Регіональні (префектурні) та місцеві податки і збори у Японії

Податкова система Японії характеризується множинністю податків. Усьо-го в країні налічується біля тридцяти державних і стільки ж місцевих податків. Вони розподілені на три основні групи [39].

1. Перша - це прямі прибуткові податки як з юридичних, так і з фізичних осіб.

2. Друга - прямі податки на майно.

3. Третя - прямі й непрямі споживчі податки.

Більшість японців є платниками одного з основних у країні податків - прибуткового. Цей податок з фізичних і юридичних осіб приносить найвищий дохід державі. Об'єктами оподатковування в рамках системи прибуткового податку є, крім усього іншого, трудовий дохід і дохід від допомоги при звільненні. В об'єкти цієї системи також входить цілий блок інших видів доходів, у тому числі:

- процентні доходи;

- доходи від дивідендів по акціях;

- авторські гонорари, гонорари за музичні твори;

- винагороди за види особистих послуг;

- винагороди, одержувані лікарями з фондів соціального страхування;

- оплата працівників мистецтв, професійних бейсболістів, футболістів, офіціантів у барах;

- прибуток від продажу акцій, зареєстрованих на фондових біржах.

Сплата державного прибуткового податку фізичними особами здійснюється по прогресивній шкалі, що має п'ять ставок: 10, 20, 30, 40 і 50 відсотків. Крім того, діє прибутковий префектурний податок по трьох ставках: 5, 10 і 15 відсотків, а так само існують місцеві прибуткові податки. Поверх того кожний незалежно від величини доходу сплачує податок на жителя в сумі 3200 ієн у рік. Рівень неоподатковуваних податкових пільг по прибутковому податку при середньорічному доході жителя Японії 2,5 - 7,0 млн.ієн може досягати 30 % , додатково не обкладаються підтверджені видатки на лікування й утримування багатодітної родини [85].

До прямих податків [90] ставляться прибутковий податок з юридичних і фізичних осіб, податок на майно, на спадщину, на доходи від операцій із цінни-ми паперами й деякі інші. Податок на майно сплачують і юридичні, і фізичні особи по ставці 1, 4 % від вартості майна. Переоцінка майна провадиться один раз у три роки. В об'єкт оподатковування входять: все нерухоме майно, земля, відсотки по банківських депозитах [85]. При придбанні або продажу майна, тобто в момент переходу власності від одного власника до іншого, також сплачуються податки.

Серед непрямих податків в Японії основним виступає податок на споживання, що стягується по ставці 3 %. В 1997 році податок на споживання підвищений з 3 до 5 % "з метою поповнення доходів державного бюджету" [90]. Цей крок уряду вплинув на збільшення питомої ваги податку на споживання в 1997/98 фінансовому році в порівнянні з 1990/91 роком з 7, 4 % до 16, 5 % .

До непрямих податків також ставляться акцизи на спиртне, тютюнові ви-роби, нафту, газ, бензин; акцизи за послуги: за проживання в готелі, харчування в ресторанах. До цієї ж групи ставляться мита.

Дохідна частина місцевих бюджетів складається з податкових і неподаткових надходжень . В 2000 році загальні доходи місцевих органів управління склали 80, 41 трлн ієн. З них власні податкові надходження склали 33, 45 трлн ієн, або 41, 6 % дохідної частини місцевих бюджетів; 14, 33 трлн ієн, або 17, 8 %, дали відрахування від загальнодержавних податків; 10, 65 трлн ієн, або 13, 2 %, склали дотації держави на здійснення загальнонаціональних заходів; інші 21, 98 трлн ієн, або 27, 3 % доходів місцевих бюджетів, - це неподаткові надходження, включаючи позики [90].

Структура доходів місцевих органів влади Японії в 2000 році свідчить про те, що в Японії місцеві податки не домінують у місцевих бюджетах, становлячи менше половини їхньої дохідної частини. Це відрізняє японську податкову систему від Північно - американської, де місцеві податки перевищують 2/3 бюджету муніципалітетів [39].

Закон про місцеві податки визначає їх види й граничні ставки, і рамках яких керування ведеться місцевими органами влади. Усього в країні 30 місцевих податків. У місцевих податках вирішальна роль належить прямим податкам: в 1978 році на них доводилося 79 % [90]; в 2000 році - 87, 5 % [90]

Юридичні особи сплачують префектурний прибутковий податок у розмірі 12.3 % від державного, що дає ставку 1, 67 % від прибутку й міський (селищний, районний) прибутковий податок у розмірі 12, 3 % від державного, або 4.12 % від прибутку.

Крім того, прибуток служить джерелом виплати податку на підприємницьку діяльність, що надходить у розпорядження префектур; його ставка 10,7 % [90].

До прямих податків ставляться й деякі місцеві майнові податки. З місцевих непрямих податків слід зазначити податок на тютюн, бензин, на ресторани й бари, на споживання електрики й газу.

ВИСНОВКИ

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме:

- формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;

- розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

- контроль за фінансово - господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають обумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сфери економічних відносин суспільства, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально - економічного розвитку конкретних регіонів країни.

Проведений в дипломному дослідженні аналіз рівня та динаміки надходжень коштів в місцевий бюджет Петропавлівського району Дніпропетровської області за 2005 -2009 роки показав, що:

- Обсяг щомісячних власних надходжень в місцевий бюджет району зріс з рівня 1,5 млн.грн./ місяць за січень 2007 року до рівня 3,3 млн.грн./місяць за грудень 2008 року;

- у першому кварталі 2009 року рівень щомісячних власних надходжень в місцевий бюджет району різко знизився до 2,5 млн.грн./ місяць;

- графік сумарних власних надходжень в місцевий бюджет району повністю повторює характер графіка надходження податку з доходів фізичних осіб в місцевий бюджет району, а рівень податку з доходів фізичних осіб показує його визначальний характер для кошика власних доходів місцевого бюджету;

- планування власного кошика доходів в місцевий бюджет виконується в "ручному" режимі, оскільки передбачити хвилеобразний тип падіння податку з доходів фізичних осіб на зимовий період можливо тільки за рахунок прогнозування відсутності доходів працівників у сільськогосподарських підприємствах району в зимовому періоді;

- графік фактичного надходження коштів в місцевий бюджет за 2007 - 2008 роки та плановий характер хвилі очікуємих доходів в місцевий бюджет 2009 року у другій половині року після початку збирання та продажу врожаю нового року підтверджують принципово сезонний характер сільськогосподарського району;

- виділення в Петропавлівському районі окремого бюджету промислово-шахтарського м.Першотравенськ з цілорічним графіком добутку та продажу вугілля приводить до необхідності у першому півріччі кожного року планувати "анти хвилевий" характер дотації з бюджетів вищого рівня на перше півріччя року для компенсації специфіки надходження власних доходів в місцевий бюджет Петропавлівського району;

- слід відмітити, що фактичний обсяг податку з доходів фізичних осіб за перший квартал 2009 року перевищує песимістичний рівень плану, оснований на планових очікуваннях зниження обсягів роботи підприємств переробки врожаю 2008 року на підприємствах району.

- результати аналізу рівня дотаційності міського бюджету Петропав-лівського району у 2005 -2009 роках свідчать про катастрофічну нестачу джерел власного кошика доходів (дотаційність від 70,5% у 2005 році та зниження рівня до 55,3% у 2009 році).

- Аналіз дотаційності та сезонного характеру власних надходжень в місцевий бюджет Петропавлівського району показує, що дотаційність викликана неоптимальною структурою розподілу промислових та сільськогосподарських джерел надходження бюджетних платежів, а також нестачею джерел бюджетних надходжень на території сільськогосподарського району в умовах відсутності податку на власність.

Як показав аналіз структур власних надходжень при формуванні доходної частини міського бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області у 2007 - 2009 роках, основним фактором впливу є рівень податку з доходів фізичних осіб, оскільки його питома вага становить:

- 73,17% - за 2005 рік;

- 83,51% за 2007 рік;

- 87,04% за 2008 рік;

- 83,05 % за 2009 рік;

Тобто структурна частка податку з доходів фізичних осіб зросла з 2005 до 2009 року на 10 -14%. Питома вага інших найбільших податків становить:

- Плата за землю з юридичних осіб - 5,26%(2007) - 3,56%(2009);

- Плата за землю фізичних осіб - 2,9%(2007) - 3,0%(2009);

- Єдиний податок з юридичних осіб - 1,01%(2007) - 0,3%(2009);

- Єдиний податок з фізичних осіб - 0,54%(2007) - 0,66%(2009);

- Фіксований сільськогосподарський податок - 2,18%(2007) - 0,98%(2009);

- Місцеві податки та збори - 1,13%(2007) - 0,97%(2009);

- Транспортний податок - 1,98%(2007) -0,89%(2009);

Для порівняльного визначення факторів впливу при формуванні дохідної частини власного "кошика" доходів в окремому міському бюджеті м. Першотравенська Петропавлівського районі, а також сумарного місцевого бюджету у Дніпропетровській області проведений структурний аналіз даних за 2005 - 2009 роки показав, що основним фактором впливу є рівень податку з доходів фізичних осіб, оскільки його питома вага становить:

- 89,2% - за 2005 рік;

- 80,2 % за 2009 рік;

Таким чином, як в міському бюджеті сільського Петропавлівського району, так і в окремо виділеному міському бюджеті м.Першотравневська Петропавлівського району основним бюджетоформуючим податком є податок з доходів найманих працівників.

Аналіз діаграм структур власних надходжень при формуванні доходної частини сумарних міських бюджетів у Дніпропетровській області у 2005 - 2009 роках показав, що також основним фактором впливу є рівень податку з доходів фізичних осіб, оскільки його питома вага становить:

- 62,6% - за 2005 рік;

- 63,4 % за 2009 рік;

Питома вага інших найбільших податків в сумарний міський бюджет у Дніпропетровській області становить:

- Плата за землю з юридичних осіб - 6,19%(2009);

- Орендна плата за землю юридичних осіб - 12,7%(2009);

- Збір за забруднення зовнішнього середовища - 3.2%(2009);

- Податок на прибуток підприємств комунальної власності - 2,45%(2009);

Як показав аналіз внутрішньої структури податку з фізичних осіб у Петропавлівському районі за 2007 - 2009 роки, питома вага податку з доходів найманих працівників займає частки 98,61% (2007) - 97,56%(2009). Таким чином ми практично на 98% маємо показник, який характеризує заробітну плату найманих працівників.

В дипломному дослідженні побудовані кореляційно-регресійні моделі:

- між середньою щомісячною фактичною заробітною платою в Україні (результативна ознака) та між законодавчо встановленим рівнем мінімальної заробітної плати (вхідний регулюючий параметр моделі - факторний чинник впливу) в України - стійкий лінійний кореляційний зв'язок високого рівня (R²=0,79) щільності;

- зв'язку між фактичним рівнем середньомісячної заробітної плати в Україні та рівнем щомісячного податку з фізичних осіб в доходній частині місцевого бюджету Петропавлівського району (за результатами 2007 -2009 року). Лінійна модель кореляційного зв'язку вище середнього рівня щільності (R²=0,695);

- зв'язку між фактичним рівнем щомісячного податку з фізичних осіб в доходній частині місцевого бюджету Петропавлівського району та рівнем щомісячного загального власного доходу місцевого бюджету Петропавлівського району (за результатами 2007 -2009 року). Лінійна модель кореляційного зв'язку високого рівня щільності (R²=0,977).

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в виявлені можливості прогнозування рівня сумарних власних доходів місцевого бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області з використанням законодавчо плануємого рівня мінімальної заробітної плати в Україні. Тобто, основним регулятором доходів місцевих бюджетів є фіскальна політика регулювання мінімального рівня заробітної плати в Україні, що є феноменом "тіньової" економіки України, при якій держава примушує підвищувати рівень заробітної плати методом регулювання її найнижчого рівня.