Податкове регулювання доходів місцевого бюджету

Рис.2.15 Структура податків в окремий місцевий бюджет в м.Першотрав-невськ Петропавлівського району за 2005 рік



Рис.2.16 Структура податків в окремий місцевий бюджет в м.Першотрав-невськ Петропавлівського району за 2009 рік

Для обґрунтування вибору податку з доходів фізичних осбі як факторного чинника проаналізуємо його внутрішню структуру, враховуючи, що згідно бюджетній класифікації [12] цей податок складається з десятків окремих обліковуємих статей які мають різний економічний зміст.

На рис.2.17 -2.18 наведені діаграми структури податку з фізичних осіб у Петропавлівському районі за 2007 - 2009 роки. Як показує аналіз діаграм рис.2.17- 2.18, питома вага податку з доходів найманих працівників займає частки 98,61% (2007) - 97,56%(2009). Таким чином ми практично на 98% маємо показник, який характеризує заробітну плату найманих працівників.

Економетрична модель прогнозування доходної частини місцевого бюд-жету Петропавлівського району Дніпропетровської області побудована за рез-ультатами досліджень 2 розділу дипломної роботи та заснована на наступному багатоступеневому алгоритмі обробки вихідних даних:

Рис.2.17. Структура податку з фізичних осіб в Петропавлівському районі за 2007 рік

Рис.2.18. Структура податку з фізичних осіб в Петропавлівському районі за 2009 рік

1. Перший рівень моделі. Факторний чинник впливу - законодавчо встановлений рівень щомісячної мінімальної заробітної плати в Україні. Результативна ознака - середній рівень фактичної щомісячної зарплати в Україні.

Аналіз динаміки росту та відносних рівнів мінімальної, середньої фактич-ної по Україні та середньої фактичної по сільському господарству України мі-сячної заробітної плати в Україні у 2007 - 2009 роках (рис.2.19) показав, що між середньою щомісячною фактичною заробітною платою в Україні (результативна ознака) та між законодавчо встановленим рівнем мінімальної заробітної плати (вхідний регулюючий параметр моделі - факторний чинниук впливу) в України існує стійкий лінійний кореляційний зв'язок високого рівня (R²=0,79) щільності (рис.2.20).

(2.1)

Рис.2.19 Динаміка мінімальної, середньої фактичної по Україні та середньої фактичної по сільському господарству України місячної заробітної плати в Україні у 2007 - 2009 роках [77]

2.Другий рівень моделі. Факторний чинник впливу - середній рівень фактичної щомісячної зарплати в Україні. Результативна ознака - рівнем щомісячного податку з фізичних осіб в доходній частині місцевого бюджету Петропавлівського району.

Рис.2.20 Лінійна кореляційно-регресійна модель залежності рівня середньої фактичної по Україні місячної заробітної плати в Україні у 2007 - 2009 роках від законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати в Україні

В дипломному дослідженні побудована кореляційно-регресійна модель зв'язку між фактичним рівнем середньомісячної заробітної плати в Україні та рівнем щомісячного податку з фізичних осіб в доходній частині місцевого бюджету Петропавлівського району (за результатами 2007 -2009 року). Лінійна модель кореляційного зв'язку вище середнього рівня щільності (R²=0,695) наведена на рис.2.21

(2.2)

3. Третій рівень моделі

Факторний чинник впливу - рівень щомісячного податку з фізичних осіб в доходній частині місцевого бюджету Петропавлівського району.

Результативна ознака - рівень щомісячного загального власного доходу місцевого бюджету Петропавлівського району.

Рис.2.21 Лінійна кореляційно-регресійна модель залежності рівня щомісячного податку з фізичних осіб по Петропавлівському району віл середньої фактичної по Україні місячної заробітної плати в Україні у 2007 - 2009 роках

В дипломному дослідженні побудована кореляційно-регресійна модель зв'язку між фактичним рівнем щомісячного податку з фізичних осіб в доходній частині місцевого бюджету Петропавлівського району та рівнем щомісячного загального власного доходу місцевого бюджету Петропавлівського району (за результатами 2007 -2009 року). Лінійна модель кореляційного зв'язку високого рівня щільності (R²=0,977) наведена на рис.2.22:

(2.3)

Згідно з вищенаведеним алгоритмом, прогнозування сумарних власних доходів міського бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області можна на 2010 - 2012 роки можна провести як показник комплексної функції залежності власних доходів міського бюджету Петропавлівського району від рівня законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати в Україні.

Рис.2.22 Лінійна кореляційно-регресійна модель залежності щомісячного рівня сумарних власних доходів міського бюджету Петропавлівського району від рівня щомісячного податку з фізичних осіб по Петропавлівському району у 2007 - 2009 роках

Прогнозуючи лінійній характер мінімальної заробітної плати в Україні, слід очікувати наступний характер зростанні власних доходів місцевого бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області (табл.2.5, рис.2.23):

Таблиця 2.5 Прогноз щомісячного рівня власних доходів місцевого бюджету Петропавліського району Дніпропетровської області у 2009 -2012 роках

Дата	Прогнозний рівень мінімальної заробітної плати, грн./міс	Прогнозний рпівень середньої заробітної плати в Україні, грн./ міс	Прогнозний рівень щомісячного податку з доходів фізичних осіб в Петропавлівському районі, тис.грн./міс	Прогнозний рівень щомісячного сумарного власного доходу в місцевий бюджет в Петропавлівському районі, тис.грн./міс
07-2009	630	1 782,90	2 396,22	2 595,11
10-2009	650	1 839,50	2 472,29	2 677,49
12-2009	670	1 896,10	2 548,36	2 759,87
01-2010	700,00	1 981,00	2 662,46	2 883,44
07-2010	750,00	2 122,50	2 852,64	3 089,41
01-2011	800,00	2 264,00	3 042,82	3 295,37
07-2011	850,00	2 405,50	3 232,99	3 501,33
01-2012	900,00	2 547,00	3 423,17	3 707,29
07-2012	950,00	2 688,50	3 613,34	3 913,25
12-2012	1 000,00	2 830,00	3 803,52	4 119,21

Рис.2.23 Прогноз щомісячного рівня власних доходів місцевого бюджету Петропавліського району Дніпропетровської області у 2009 -2012 роках

Таким чином, в результаті дипломного дослідження виявлена можливість прогнозування рівня сумарних власних доходів місцевого бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області з використанням законодавчо плануємого рівня мінімальної заробітної плати в Україні. Тобто, основним регулятором доходів місцевих бюджетів є фіскальна політика регулювання мінімального рівня заробітної плати в Україні, що є феноменом "тіньової" економіки України, при якій держава примушує підвищувати рівень заробітної плати методом регулювання її найнижчого рівня.

Значення прогнозу показують, що в кінці 2009 року при законодавчо встановленому рівні мінімальної заробітної плати в 670 грн./міс. - щомісячний рівень власних доходів бюджету Петропавлівського району становитиме 2,76 млн.грн., у 2012 році при мінімумі зарплати в 1000 грн./міс. - 4,1 млн.грн.

2.3 Аналіз рівня дотаційності міського бюджету Петропавлівського району

В умовах дотаційності місцевого бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області загальний обсяг власних надходжень та дотаційних трансфертів в сумі складає:

- 71,3 млн.грн. у 2005 році;

- 71,43 млн.грн. у 2009 році;

На графіках рис.2.24 - 2.25 наведені результати аналізу рівня дотаційності міського бюджету Петропавлівського району у 2005 - 2009 роках, як свідчать про катастрофічну нестачу джерел власного кошика доходів (дотаційність від 70,5% у 2005 році та зниження рівня до 55,3% у 2009 році).

Доходна структура сумарного місцевого бюджету Петропавлівського району її динаміка характеризується настпуними показниками:

1. 2005 рік:

- Загальний обсяг місцевого бюджету - 71, 3 млн.грн. (100%);

- Обсяг власних податкових надходжень - 19,64 млн.грн. (27,55%);

- Обсяг власних неподаткових надходжень - 1,64 млн.грн. (2,3%);

- Обсяг дотаційних трансфертів з обласного бюджету - 50,23 млн.грн. ( 70,45%);

- Обсяг податку з доходів ФО в власних податкових надходженнях - 11,6 млн.грн. (16,27%);

2. 2009 рік:

- Загальний обсяг місцевого бюджету - 71,43 млн.грн. (100%);

- Обсяг власних податкових надходжень - 31,62 млн.грн. (44,27%);

- Обсяг власних неподаткових надходжень - 0,53 млн.грн. (0,61%);

- Обсяг дотаційних трансфертів з обласного бюджету - 39,37 млн.грн. (55,12%);

- Обсяг податку з доходів ФО в власних податкових надходженнях - 27,4 млн.грн. (38,36%).

Таким чином, формування загального обсягу місцевого бюджету Петропавлівського району у 2005 - 2009 роках ведеться за алгоритмом:

- Сумарний обсяг бюджету - практично постійна величина;

- При зростанні обсягів власних податкових та неподаткових надходжень - сума трансфертних дотацій з обласного бюджету відповідно зменшується.

Аналіз дотаційності та сезонного характеру власних надходжень в місцевий бюджет Петропавлівського району показує, що дотаційність визвана неоптимальною структурою розподілу промислових та сільськогосподарських джерел надходження бюджетних платежів, а також нестачею джерел бюджет-них надходжень на території сільськогосподарського району в умовах відсут-ності податку на власність.

Рис.2.24 Рівень дотаційності місцевого бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області у 2005 році

Рис.2.25. Рівень дотаційності місцевого бюджету Петропавлівського району Дніпропетровської області у 2009 році

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ

3.1 Шляхи удосконалення та оптимізації формування дохідної частини місцевих бюджетів

Сучасне розуміння шляхів удосконалення та оптимізації формування дохідної частини місцевих бюджетів сконцентроване в "Стратегії реформуван-ня податкової системи України", затвердженої наприкінці 2009 року Кабінетом Міністрів України [35]:

1. У ряді європейських країн запроваджено єдину ставку податку з доходів фізичних осіб: у Литві, Латвії та Естонії відповідно 33, 25 і 26 відсотків, у Словаччині - 19 відсотків. У 2005 - 2006 роках Естонія знизила ставку податку до 23 відсотків, Литва - до 27 відсотків. У решті країн - нових членів ЄС податок з доходів фізичних осіб має прогресивний характер, однак у ході його реформування ступінь податкової прогресії зменшувався внаслідок зниження величини ставок та зменшення їх кількості, зокрема в Угорщині, Польщі та Чехії.

2. Перетворення податкової системи ряду європейських країн відбувається у напрямі перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва, передусім праці, на природні ресурси. Відповідні податкові реформи, в ході яких відбувається узгоджена різновекторна зміна ставок екологічних податків і внесків до соціальних фондів, проведені у Данії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Великобританії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії. Згідно з Директивою про реструктуризацію Концепції ЄС з питань оподаткування енергоносіїв та електроенергії, втрати бюджету від зниження рівня оподаткування праці та капіталу повинні компенсуватися шляхом підвищення податкового навантаження на природні ресурси. У результаті зниження податкового навантаження на капітал у країнах - нових членах ЄС підвищується податкове навантаження на природні ресурси, про що свідчить збільшення протягом 1995 - 2006 років частки відповідних податків у валовому внутрішньому продукті у середньому з 2,1 до 2,7 відсотка. В Україні при значних запасах природних ресурсів розвиток екоресурсних платежів незначний, зокрема їх частка у валовому внутрішньому продукті в 2006 - 2007 роках становила лише 1,9 відсотка, а в 2008 році зросла до 2 відсотків.

3. Цілісність податкової системи України порушується внаслідок співіснування в ній стандартної та спрощеної підсистем оподаткування. У країнах - членах ЄС замість спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва використовуються такі форми державної підтримки зазначеного типу підприємств, як звільнення деяких видів підприємств від необхідності ведення звітності про результати провадження господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності, а також спеціальних режимів обкладення податком на додану вартість для деяких типів підприємств, передусім фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів.

4. Недостатньо обґрунтоване зниження ставок податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств без відповідної компенсації втрат бюджету за рахунок коштів, що надійшли до бюджету від сплати податків, пов'язаних з вилученням надприбутків від видобутку та використання природних ресурсів, та акцизних зборів, значною мірою спричиняє напруження під час формування дохідної частини бюджету.

5. Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб за п'ять років після запровадження становила 4,8 відсотка валового внутрішнього продукту в 2008 році (2003 році - 5 відсотків). Це свідчить про відсутність істотного прогресу в досягненні цілей реформування податку - розширенні його бази шляхом виведення доходів з "тіні".

6. До системи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) включені неефективні податки і збори (обов'язкові платежі), витрати на адміністрування яких перевищують суму їх надходжень до місцевих бюджетів. Так, надходження від зборів за видачу ордера на квартиру, з власників собак, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах на іподромі, за право проведення кіно- і телезйомок, за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, в 2008 році становили 0,8 млн. гривень при податкових надходженнях до місцевих бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів обсягом 59281,4 млн. гривень. Питома вага таких податків у загальній сумі надходжень від місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) становить 0,1 відсотка, в доходах місцевих бюджетів від податкових надходжень - 0,001 відсотка. У цілому кошти від сплати місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) забезпечують лише 0,6 відсотка надходжень до місцевих бюджетів.

7. Проблемою місцевих бюджетів є також недостатнє фінансове забезпечення і їх істотна залежність від субвенцій, дотацій та інших трансфертів з державного бюджету.

Реформування податкової системи здійснюватиметься одночасно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків, поетапно, системно, прозоро та науково обґрунтовано шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, базовим з яких буде Податковий кодекс України.

Реформування податкової системи здіснюватиметься шляхом:

- забезпечення принципу нейтральності податків;

- зміщення акцентів з прямих податків на непрямі, зокрема перенесення податкового навантаження з праці і капіталу на споживання, ресурсні та екологічні платежі;

- вирівнювання умов прямого оподаткування доходів (прибутку) юридичних осіб та особливо великих доходів фізичних осіб з метою поступового наближення ставки податку на прибуток підприємств до ставки податку з доходів фізичних осіб;

- розширення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності шляхом установлення ними ставок місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів);

- оптимізації міжбюджетних відносин, посилення фінансового самозабезпечення органів місцевого самоврядування;

- усунення подвійного оподаткування доходів;

- скорочення податкових пільг (преференцій) юридичним особам та надання пільг фізичним особам виключно з урахуванням рівня їх річного доходу незалежно від професійної або галузевої ознаки;

- створення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності;

- забезпечення економічної ефективності, фіскальної достатності, соціальної справедливості та рівності усіх перед законом, запобігання будь-яким проявам податкової дискримінації;

З метою створення ефективної податкової системи планується вжити заходів до:

1) Вилучення із складу податків і зборів (обов'язкових платежів) як таких, що:

- за своєю економічною сутністю мають неподаткове походження (державне мито; судовий збір; єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон);

- є малоефективними для місцевих бюджетів у частині забезпечення незначних, але досить обтяжливих в адмініструванні надходжень (збір за проведення гастрольних заходів; комунальний податок; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір за право використання місцевої символіки; збір з власників собак; збір за видачу ордера на квартиру; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей);

2.Зміни статусу (виду) податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема:

- включення до складу місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) податку на нерухоме майно, плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності та плати за землю, які на даний час належать до загальнодержавних;

- віднесення до сфери оподаткування акцизним збором, відповідно до міжнародного законодавства і фіскального призначення, природного газу, електричної та теплової енергії і водночас скасування збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію і збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

- запровадження плати за користування надрами замість збору за спеціальне використання природного ресурсу надр для видобування корисних копалин, збору за спеціальне використання природного ресурсу надр у цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок коштів державного бюджету, та рентної плати за нафту, природний газ, зокрема нафтовий (попутний) газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

- запровадження єдиного соціального внеску;

- впровадження податку на нерухоме майно (нерухомість);

- проведення з урахуванням міжнародного досвіду заміни курортного збору на туристичний збір та збору за забруднення навколишнього природного середовища на екологічний податок.

Реформування окремих податків і зборів (обов'язкових платежів), які на-повнюють місцеві бюджети планується здійснювати у напрямках [35]:

1. Податок на прибуток підприємств

Основними вимогами до реформування податку на прибуток підприємств є:

- максимальне охоплення - прибуток, отриманий резидентами на території України та за її межами, повинен оподатковуватися з урахуванням вимог міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування;

- однаковий рівень оподаткування незалежно від способу розподілу прибутку.

У зв'язку із зазначеним необхідно вирішити питання щодо:

- переходу до визначення податку на прибуток з урахуванням світового досвіду та застосуванням методу зіставлення доходів та витрат платників податків;

- усунення викривлень конкурентного середовища шляхом установлення спеціальних правил оподаткування суб'єктів, що розміщують інвестиції у державах (на територіях) із шкідливою податковою конкуренцією або відмінною від загальної системою оподаткування та вступають у договірні відносини із суб'єктами таких держав;

- досягнення максимальної нейтральності податку шляхом скасування пільг (преференцій) за операціями, що проводяться на ринку фінансових послуг, зокрема у сфері страхової діяльності, торгівлі цінними паперами та використання інституту спільного інвестування, виключення кредитних спілок із складу неприбуткових організацій та переведення їх на загальну систему оподаткування;

- переходу до застосування загальної системи оподаткування у сфері страхової діяльності і запровадження перехідного періоду, протягом якого податок на прибуток підприємств сплачуватиметься в сумі не менш як розрахована за діючою системою оподаткування;

- запровадження оподаткування "тонкої" капіталізації нерезидентів та платників податку на прибуток, які сплачують його на особливих умовах, з урахуванням міжнародного досвіду;

- сплати податку філіями, оподаткування доходів від операцій з іноземною валютою, удосконалення поняття "роялті" та порядку визначення ринкової вартості цінних паперів;

- виключення під час проведення розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток витрат, які підтверджені фіскальними документами осіб, що є платниками єдиного податку, для забезпечення врівноваження податкового навантаження на розподілений прибуток;

- удосконалення порядку амортизації основних засобів та нематеріальних активів з метою встановлення обґрунтованих строків відшкодування витрат на створення, розширення або модернізацію виробництва, виконання науково-дослідних та конструкторських робіт;

- запровадження механізму "звичайних цін" як способу адекватного реагування держави на застосування схем мінімізації податку, що сприятиме достовірному відображенню господарських операцій, які проводяться з метою формування оподатковуваного прибутку;

- гармонізації правил ведення податкового обліку з правилами ведення бухгалтерського обліку з одночасним наближенням системи бухгалтерського обліку та звітності до міжнародних стандартів, зокрема застосування у податковому обліку принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, визначення об'єкта оподаткування на підставі даних бухгалтерського обліку, формування даних про валові витрати і валові доходи на основі даних первинних документів, прийнятих для відображення у регістрах бухгалтерського обліку, з метою складення фінансової звітності;

- запровадження поетапного зниження ставки податку на прибуток підприємств за умови достатнього ресурсного забезпечення бюджету, а також за рахунок скасування пільг (преференцій).

2.Податок з доходів фізичних осіб

Реформування податку з доходів фізичних осіб здійснюватиметься шляхом:

- удосконалення системи справляння інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які нараховуються на фонд оплати праці. Високий рівень податкового навантаження на фонд оплати праці спричиняє неофіційні домовленості щодо розподілу заробітної плати на офіційну та неофіційну, у зв'язку з чим насамперед необхідно здійснити реформування обов'язкових платежів на заробітну плату, зокрема запровадити єдиний соціальний внесок з метою поступового зниження рівня оподаткування фонду оплати праці;

- удосконалення системи пільг (преференцій) у результаті застосування критерію рівня річних доходів та підготовки плану поступового переходу до монетизації пільг;

- удосконалення порядку надання податкового кредиту;

- підвищення ефективності оподаткування доходів самозайнятих осіб, скасування щоквартального подання платником податку декларацій;

- визначення порядку оподаткування доходів осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;

- удосконалення системи оподаткування доходів від операцій з продажу нерухомого майна, спадщини і подарунків;

- запровадження сплати податковим агентом податку до відповідного місцевого бюджету за місцем податкової адреси фізичної особи;

- удосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб з метою посилення регулюючої функції податку та забезпечення нейтральності прибуткового оподаткування, зокрема відмова від фіксованого податку для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх послуг на ринку, під час законодавчого врегулювання питання щодо сплати єдиного податку;

- уніфікації ставок оподаткування доходів резидентів та нерезидентів;

- забезпечення нейтральності в оподаткуванні доходів від капіталу, що розміщується фізичною особою у різних секторах національної економіки;

- запровадження непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи, в тому числі виходячи з розміру понесених витрат, наявності фінансових вкладень та інших інвестиційних активів;

- наближення принципів оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб з метою поступового вирівнювання податкового навантаження на капітал незалежно від напрямів його інвестування.

3. Природно-ресурсні та рентні платежі

У процесі проведення реформи податкової системи особлива увага приділятиметься питанням щодо:

- удосконалення системи платежів за використання природних ресурсів і видобуток корисних копалин;

- здійснення поступового переходу до нової системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципів рентного доходу та створення відповідного регуляторного механізму, який дасть можливість стимулювати раціональне використання, забезпечення охорони і відтворення природно-ресурсного потенціалу держави;

- удосконалення системи рентних платежів як механізму розподілу рентного доходу під час раціонального використання природних ресурсів у господарській діяльності із запровадженням двоскладової структури рентної плати, в тому числі абсолютної складової (плати за реалізацію набутого права використання у господарській діяльності об'єкта природного ресурсу, розмір якої визначається за результатами проведення державної експертизи і не залежить від результатів господарської діяльності); диференційної складової (плати за реалізоване право на використання під час провадження господарської діяльності об'єкта природного ресурсу, розмір якої визначається з урахуванням величини рентного доходу);

- оптимізації нормативної бази та ставок платежів за спеціальне водокористування;

- запровадження порядку індексації ставок збору за використання радіочастотного ресурсу України, зокрема з урахуванням індексу цін виробників промислової продукції або іншого прогресивного коефіцієнта;

- вироблення єдиного підходу до оподаткування земельних ділянок на основі нормативної грошової оцінки землі, яка є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки;

- розширення бази оподаткування плати за землю шляхом:

а) удосконалення механізму оподаткування земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів;

б) розмежування плати за землю та збору за спеціальне використання лісових ресурсів;

в) залучення до оподаткування нелісових земель, зайнятих чагарниками, ярами, інших малопродуктивних земель;

г) удосконалення порядку внесення плати за землю та/або за земельні ділянки, надані залізницям, гірничодобувним підприємствам та дорожнім господарствам, а також за земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення за межами населених пунктів, передані у власність або надані в користування;

д) вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів господарювання у різних сферах економічної діяльності у результаті скасування пільгових ставок плати за землю та звільнень від її сплати;

е) включення земельного податку за земельні ділянки комунальної та приватної власності, а також орендної плати за земельні ділянки комунальної власності до складу місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) з наданням відповідних повноважень місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування щодо регулювання податкового навантаження;

ж) запровадження коригуючого коефіцієнта до ставок рентної плати за отримане право користування магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами під час транспортування нафти і нафтопродуктів, транзитного транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України у разі зміни тарифів на транспортування продукції магістральними трубопроводами України.

4. Екологічний податок

Удосконалення механізму сплати екологічного податку (в Україні - збір за забруднення навколишнього природного середовища) з метою встановлення відповідності його величини витратам із запобігання шкідливому впливу на навколишнє природне середовище здійснюється з урахуванням рівня технічного розвитку і технологій шляхом:

- розширення бази податку в результаті включення до неї викидів в атмосферу, що здійснюються повітряними суднами, іншими пересувними джерелами забруднення, радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або зберігаються понад установлений строк, екологічно небезпечної продукції, виробництво, зберігання, транспортування і споживання якої негативно впливає на навколишнє природне середовище та здоров'я населення;

- збільшення розміру податку за розміщення відходів з метою розв'язання проблеми їх накопичення та переробки;

- зарахування податку до бюджетів територіальних громад, на території яких здійснюється забруднення.

5. Податок на нерухоме майно (нерухомість)

З метою наближення національного податкового законодавства до діючих систем оподаткування розвинутих країн необхідно запровадити податок на нерухоме майно (нерухомість).

У зв'язку з цим передбачається:

- визначити платниками податку власників нерухомості, відмінної від землі (фізичні і юридичні особи, фізичні особи - підприємці);

- віднести до об'єктів оподаткування будівлі, зокрема жилий будинок квартирного типу або його частини (квартири), жилий будинок садибного типу, дачний і садовий будинок;

- визначити базою оподаткування загальну площу кожної будівлі;

- з метою зміцнення бази власних доходів місцевих бюджетів віднести до повноважень органів місцевого самоврядування визначення порядку справляння податку на нерухоме майно (нерухомість) відповідно до спеціального закону з питань оподаткування нерухомого майна (нерухомості).

Крім того, передбачається надати органам місцевого самоврядування право на встановлення ставок податку в межах граничних розмірів, визначених законом, та пільг з оподаткування залежно від місця розташування, типу об'єкта оподаткування в розрахунку на рік за 1 кв. метр площі.

З метою запровадження загальних підходів до оподаткування нерухомості необхідно вирішити питання щодо:

- формування реєстру об'єктів нерухомості;

- зіставлення реєстру об'єктів нерухомості з інформацією про земельні ділянки, на яких вони розташовані;

- запровадження на місцевому рівні гнучкого механізму визначення розміру ставок податку.

6. Спрощена система оподаткування

Комплексне реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва потребує:

- удосконалення правил адміністрування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, що дасть змогу запобігти зловживанням у цій сфері та покращити умови для провадження діяльності представників малого бізнесу - платників єдиного податку;

- конкретизації (уточнення) норм законодавства з питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів господарювання, які провадять окремі види діяльності, зокрема зовнішньоекономічну;

- значного підвищення рівня відповідальності суб'єктів малого підприємництва у разі порушення ними норм, якими визначається порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

- сплати єдиного податку виключно в рахунок прямих податків без включення до складу єдиного податку непрямих податків, податків на майно та соціальних внесків;

- удосконалення системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва у разі переходу від спрощеної до загальної системи оподаткування.

Реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами.

На першому етапі (2010 - 2011 роки) з метою удосконалення податкової системи та розширення бази оподаткування планується вжити невідкладних заходів до:

- розроблення і прийняття Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування;

- реформування системи та удосконалення методів адміністрування податків (пріоритет - податок на додану вартість) і зборів (обов'язкових платежів);

- зменшення кількості податків і зборів (обов'язкових платежів);

- поступового зменшення навантаження на фонд оплати праці в результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та запровадження єдиного соціального внеску;

- упровадження механізму екологічного оподаткування;

- реформування спрощеної системи оподаткування для суб'єктів малого підприємництва;

- запровадження:

а) податкового механізму відповідно до європейських вимог для зниження рівня доступності та споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

б) податку на нерухоме майно (нерухомість);

в) механізму "звичайних цін";

г) індексації ставок збору за використання радіочастотного ресурсу України;

д) підвищення ставок оподаткування у сфері грального бізнесу як надприбуткової діяльності;

е) врегулювання питання щодо застосування спеціальних режимів оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, рибальства, передбачивши зменшення субсидіювання з боку держави з урахуванням міжнародної практики оподаткування;

ж) визначення податку на прибуток підприємств із застосуванням методу нарахування;

з) досягнення нейтральності податку на прибуток підприємств шляхом ліквідації пільг (преференцій) за операціями особливого виду;

к) врівноваження податкового навантаження на розподілений прибуток шляхом виключення під час проведення розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств витрат, які підтверджені фіскальними документами осіб, що є платниками єдиного податку;

л) реформування законодавства щодо плати за землю;

м) застосування непрямих методів для визначення об'єкта обкладення податком доходів фізичних осіб;

н) оптимізації міжбюджетних стосунків, посилення фінансового самоза-безпечення органів місцевого самоврядування;

п) зближення податкового та бухгалтерського обліку;

р) удосконалення правових норм щодо реєстрації платників податку, зокрема зміни порядку реєстрації платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Під час виконання другого етапу (2012 - 2013 роки) планується скоротити бюджетні видатки у структурі валового внутрішнього продукту та податки (платежі), які впливають на собівартість національних товарів (послуг) та їх конкурентоспроможність, шляхом здійснення заходів щодо:

- зменшення навантаження на фонд оплати праці у результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- поетапного зниження ставки податку на прибуток підприємств;

- зменшення кількості пільг (преференцій) із сплати податку на додану вартість, зокрема звільнення медичних та освітніх послуг, а також ліків;

- забезпечення переходу до системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу з метою встановлення справедливої плати за використання природних ресурсів;

- досягнення нейтральності оподаткування доходів від капіталу;

- запровадження методики проведення оцінки діапазону коливання цін, розширення переліку пов'язаних осіб у контексті невідповідності бази оподаткування ринковій вартості (окремі питання трансфертного ціноутворення);

- монетизації пільг.

На третьому етапі (2014 - 2018 роки) планується завершити реформування податкової системи з урахуванням принципів економічної ефективності та соціальної справедливості, зокрема щодо:

- зниження ставки податку на прибуток підприємств і підвищення ставки податку з доходів фізичних осіб для особливо великих доходів з метою забезпечення їх уніфікації;

- активного застосування податкового інструменту стимулювання економічної діяльності;

- запровадження диференційованого неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;

- скасування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, рибальства і переведення цієї сфери національної економіки на загальні умови оподаткування;

завершення процесу адаптації податкового законодавства до вимог ЄС.

З часу прийняття Бюджетного кодексу України [1] накопичилось ряд проблем, які мають системний характер і потребують врегулювання, зокрема:

- нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів;

- задекларовані державою низка соціальних зобов'язань, які не забезпечені реальним фінансовим ресурсом;

- достатньо високий рівень дотаційності місцевих бюджетів;

- недостатній рівень власної дохідної бази місцевих бюджетів;

- низька ефективність планування видатків місцевих бюджетів;

- забезпечення підвищення якості надання житлово-комунальних послуг та оптимізація їх вартості;

- недопущення заборгованості із заробітної плати та забезпечення розрахунків за енергоносії.

"Концепція реформування місцевих бюджетів" [38] передбачає перетворення місцевих бюджетів у ефективний інструмент соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць шляхом виконання таких основних завдань:

- зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування;

- підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів та децентралізація управління бюджетними коштами;

- удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин;

- запровадження планування місцевих бюджетів на середньострокову перспективу;

- посилення інвестиційної складової місцевих бюджетів;

- підвищення ефективності управління коштами місцевих бюджетів та посилення контролю і відповідальності за дотримання бюджетного законодавства;

- забезпечення прозорості процесу формування та виконання місцевих бюджетів.

Зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування передбачає:

- посилення заінтересованості органів місцевого самоврядування у підвищенні рівня власних доходів шляхом стимулювання збільшення обсягів виробництва, валової доданої вартості, обсягу інвестицій та рівня доходів населення відповідно до інноваційного напряму економічного розвитку;

- щорічне збільшення питомої ваги загального фонду місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України на декілька відсоткових пунктів;

- підвищення рівня самодостатності місцевих бюджетів шляхом удосконалення податкового законодавства відповідно до напрямів реформування податкової системи, зокрема системи місцевих податків і зборів та механізму здійснення зарахування податку з доходів фізичних осіб;

- оптимальний розподіл податків і зборів (обов'язкових платежів) між державним та місцевими бюджетами, передача окремих джерел доходів місцевим бюджетам (частина податку на прибуток, збір за спеціальне водокористування, плата за видачу ліцензій та інших);

- перерозподіл доходів між місцевими бюджетами та перегляд складу доходів, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (податок з доходів фізичних осіб, плата за землю тощо).

Для підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів, децентралізації управління бюджетними коштами необхідно:

- чітко розмежувати на законодавчому рівні видатки на виконання делегованих державою і власних повноважень органів місцевого самоврядування;

- конкретизувати видаткові повноваження місцевих бюджетів у галузях бюджетної сфери (окремі видатки на забезпечення функціонування закладів освіти, охорони здоров'я, культури і мистецтва, соціального захисту та здійснення заходів у відповідних сферах);

- перерозподілити видатки між державним та місцевими бюджетами;

- переглянути склад видатків місцевих бюджетів, які враховуються та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів;

- завершити формування бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, для отримання детальної інформації про таких осіб (у тому числі членів їх сімей, що мають право на пільги), перелік пільг, якими вони користуються чи мають на них право, та розмір пільг.

Удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин здійснюватиметься шляхом:

- удосконалення методики обчислення видатків місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, у результаті перегляду існуючих і введення нових коригуючих коефіцієнтів з метою врахування особливостей адміністративно-територіальних одиниць та методики обчислення обсягів субвенцій соціального характеру з державного бюджету місцевим бюджетам;

- передбачення у державному бюджеті коштів для місцевих бюджетів на зменшення диференціації у забезпеченні місцевих бюджетів коштами для виконання делегованих повноважень;

- запровадження нового механізму формування місцевих бюджетів шляхом передачі на договірних засадах повноважень відповідних рад щодо складення та виконання бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст районного значення, в яких питома вага дотації вирівнювання на планований бюджетний період становить понад 70 відсотків обсягу загального фонду відповідного бюджету, відповідній райдержадміністрації (міському виконавчому комітету);

- посилення стимулювання органів місцевого самоврядування до нарощування дохідної бази, для чого необхідно:

- здійснити обчислення додаткового фінансового ресурсу, який залишається у розпорядженні місцевих бюджетів, з урахуванням стану виконання прогнозного обсягу доходів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, за три останніх звітних періоди;

- передбачити у державному бюджеті кошти для розподілу між місцевими бюджетами, які отримують дотацію вирівнювання та щороку нарощують свою дохідну базу;

- спрямувати частину коштів від збільшення надходжень до державного бюджету на соціально-економічний розвиток регіонів, що забезпечили таке збільшення.

До прийняття Податкового Кодексу у 2009 році була прийнята спроба удосконалити закріплення джерел місцевих податків відміною існуючого Декрету КМУ "Про місцеві податки та збори" [28] та прийняттям спецального Закону України "Про місцеві податки та збори".

Згідно проекту Закону України "Про місцеві податки і збори" (№ 3522 від 23.12.2008 року у редакції 2-го читання 31.03.2009, відхилений ВРУ 19.05.2009 [97]) склад місцевих податків та зборів змінювався наступним чином:

1. До місцевих податків належать (стаття 4 проекту):

1) податок за місця для паркування транспортних засобів;

2) податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки;

3) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

4) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

2. До місцевих зборів належать (стаття 4 проекту):

1) рекламний збір;

2) туристичний збір;

3) ринковий збір

4) ярмарковий збір

Місцеві податки в проекті Закону мали нові визначення як суб'єктів оподаткування, так і об'єктів оподаткування:

1. Податок за місця для паркування транспортних засобів

Спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів - площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається радою із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу або без такої відповідальності.

До спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів.

Не належить до спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що відносяться до прибудинкових територій.

Платниками податку є юридичні особи та фізичні особи --підприємці, які згідно з рішенням органу місцевого самоврядування організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на спеціально відведених земельних ділянках.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням органу місцевого самоврядування спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки податку встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 1 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

2. Податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки, встановлюється окремим законом ( неприйнятий ВРУ).

3. Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) встановлюються окремим законом "Про плату за землю" [21], але проектом Закону України "Про місцеві податки та збори" передбачалось одночасне введення уточнень:

- у Законі України „Про плату за землю" [21] внести такі зміни:

а) частини десяту статті 7 викласти у такій редакції:

„Податок за частину площ земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у десятикратному розмірі відповідного земельного податку".

б) доповнити статтю 8 частинами такого змісту:

„Податок за частину площ земельних ділянок (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у десятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частиною першою цієї статті та/або в розмірі 10 відсотків грошової оцінки земельних ділянок, органами державної податкової служби в порядку, визначеному Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за поданням державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель відповідно до Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Ставка земельного податку за земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь), грошову оцінку яких встановлено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від грошової оцінки таких земельних ділянок";

4. Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності встановлюється окремим Законом [23].

5. Новий місцевий збір - Туристичний збір.

Туристичний збір це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету і використовуються на розвиток туристичної і курортної інфраструктури відповідної територіальної громади.

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений термін.

Cтавка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази оподаткування, визначеної пунктом 3 цієї статті.

Податкові агенти - згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно - посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною та міською радою справляти збір на умовах угоди, укладеної з відповідною радою.

6. Нове формулювання збору - Ринковий збір.

Об'єктом оподаткування ринковим збором є загальна площа торгових місць.

Ринок самостійно розробляє паспорт торгових місць та його інфраструктури, який подається на погодження до відповідного виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.

Платником ринкового збору є ринок. Платник не може користуватися спрощеними системами оподаткування, встановленими законодавством, та не може звільнятися від сплати ринкового збору згідно з іншими нормами законодавства. Пільги з ринкового збору не надаються.

Виконавчий орган територіальної громади самостійно визначає ставку ринкового збору для кожного платника або для всіх платників, розташованих на її території, виходячи з місця розташування платника, асортименту товарів (послуг) та сезонності роботи, та подає на затвердження місцевій раді.

Ставки ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,2 відсотків відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року у розрахунку на один квадратний метр торгівельного місця та за один робочий день ринку кожного податкового (звітного) періоду. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати всередині бюджетного року, ставки ринкового збору протягом такого бюджетного року перегляду не підлягають.

Для ринків, де здійснюється торгівля транспортними засобами, до ставок ринкового збору може застосовуватися коефіцієнт підвищення, більший та кратній одиниці, але не вище п'яти.

6. Новий збір - Ярмарковий збір

Ярмарковий збір - це плата за послугу надання юридичним і фізичним особам (резидентам і нерезидентам) торгового місця на земельних ділянках комунальної власності, що не передані у власність або користування суб'єктам господарювання, а також у будівлях, спорудах (їх частинах), що належать до комунальної власності.

Ярмарковий збір справляється з юридичних і фізичних осіб - підприємців, а також громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ярмарковий збір справляється за кожний день торгівлі. Розмір встановлюється у розмірі від 0,25 до 3 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Ярмарковий збір справляється працівниками органів місцевого самоврядування до початку реалізації продукції і сплачується до місцевого бюджету на наступний день.

7. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:

1) Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року № 24 --93 "Про податок на промисел" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 19, ст. 208; 1995 р., № 16, ст. 111, № 30, ст. 229; 1996 р., № 45, ст. 237);

2) Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року № 56 -- 93 "Про місцеві податки і збори" [28] крім абзацу тринадцятого статті 15 (щодо комунального податку), який втрачає чинність з 1 січня 2011 року;

3) у Законі України "Про систему оподаткування" [14] статтю 15 (Місцеві податки та збори)викласти в новій редакції.

Однією з проблем наповнення місцевих бюджетів за рахунок податку з доходів фізичних осіб є документальна виплата практично у 50% підприємств, особливо сілськогосподарських, мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет" на відповідний рік, з якої, відповідно, сплачуються мінімальний податок з доходів фізичних осіб(найманих працівників) та мінімальні внески до Пенсійного Фонду України та фондів соціального страхування. Друга ("тіньова") частина заробітної плати найманим працівникам виплачується неоприходованою в касі підприємства готівкою недокументованими "конвертами", джерелом наповнення яких є "тіньові" готівкові комерційні операції та фіктивні комерційні операції по переводу безготівкових коштів в готівку у підпільних "конвертаційних центрах".