Сучасний стан кріосфери

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ:

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Загальні відомості

1.1 Основні визначення, поняття та елементи кріосфери

1.2 Історія дослідження кріосфери. Науки, що досліджують кріосферу

1.3 Льодовикові форми рельєфу

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан кріосфери. Процес глобального потепління

2.1 Загальні обсяги зледеніння Землі

2.2 Існування глобальних змін клімату

2.3 Вплив змін клімату на кріосферу: арктичні льоди, гірські льодовики, багатолітня мерзлота

2.4 Наслідки змін клімату

2.5 Шляхи протидії глобальним змінам клімату. Варіанти адаптації до них

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

кріосфера зледеніння клімат мерзлота

ВСТУП

Багато сучасних людей вважають географію наукою, що її розквіт прийшовся на Середньовіччя та епоху Відродження, а зараз вона - майже непотрібна. Та з такими думками категорично не можна погодитись, бо сучасна географія - надзвичайно важлива для розвитку суспільства, бо вона досліджує земні процеси, увесь цей гігантський механізм під назвою Земля. Географи постійно поповнюють знання людства про нашу планету та про окремі її компоненти.

Наразі однією з найбільш цікавих та актуальних частин-сфер Землі є кріосфера. Усім відомі постійні заяви людей близьких до науки та не дуже про "глобальні зміни клімату". Упродовж останніх років звучать фрази про "глобальне потепління" та про пов'язану з ним можливість танення льодовиків, що призведе до затоплення значної частини суходолу. Такі заяви збуджують серйозний інтерес до географії (бо вона є дослідником Землі і її процесів) загалом та до гляціології й кріосфери зокрема. Тобто тема кріосфери, як конкретного компоненту земної оболонки, є актуальною саме зараз, бо дозволяє, проаналізувавши окремо кріосферу та її зв'язки з іншими оболонками, зрозуміти та навіть передбачити деякі процеси, що мають місце зараз або у майбутньому.

Звісно, у дослідженні кріосфери є й практичний сенс. Танення льодовиків та затоплення суходолу вважається теоретичним тільки доти, доки нема реальної загрози. Тобто практичний сенс полягає у допущенні реальної ситуації та розробці плану попередження цього явища або конкретних протидій катастрофі. Зрозуміло, що вищенаведене важливе у тому випадку, якщо можливість таких подій буде підтверджена науково.

Виходячи з усього зазначеного, можна сформулювати завдання наукової роботи:

Проаналізувати кріосферу, як самостійний компонент Землі, її складові, характер розповсюдження, історію дослідження.

Виявити та дослідити зв'язки кріосфери з іншими оболонками Землі.

Обробити допущення глобального танення льодовиків та глобальної зміни клімату взагалі з метою встановити можливість таких подій.

Змоделювати сценарій, зазначений у п. 3 теоретично.

Навести шляхи протидії явищам, зазначеним у п. 3. Розробити практичні міри у випадку реальності таких явищ.

Тобто загальною метою роботи є дослідження кріосфери у рамках сучасності, беручи до уваги процеси "глобальної зміни клімату".

РОЗДІЛ 1. Загальні відомості

1.1 Основні визначення, поняття та елементи кріосфери

Логічним буде почати дослідження цієї оболонки Землі з загальних понять, визначень та закономірностей. Також у цьому розділі розглядається будова кріосфери. Окрім того, наведена історична складова дослідження кріосфери.

Отже, кріосфера (від грец. kryos - холод, мороз, лід і sphaira - сфера) - це особлива оболонка Землі, для якої характерні від'ємні температури повітря, води і гірських порід та наявність льоду. Кріосфера містить частини літосфери, атмосфери та гідросфери. [4] Кріосфера - непостійна та може перериватися (у випадку прогрівання води вище 0°С). Основна характеристика кріосфери - можливість існування води у твердій фазі. Внаслідок пониження точки замерзання води через певні сили або домішки у кріосфері вода може існувати і у рідкій фазі, охолодженій нижче 0°С. [5]

Саму оболонку можна розділити за часовим фактором, тобто за часом її існування. Так, є короткочасна, сезонна і багатолітня (постійна) кріосфера. [4] Короткочасна та сезонна кріосфера залежить від зміни погодних умов, тобто такі частини оболонки - непостійні, внаслідок чого вона і є переривистою. Нижньою межею постійної кріосфери є підошва шару промерзлих або охолоджених гірських порід. Шар таких порід - найбільш стійкий та глибокий (у полярних та приполярних широтах), але може змінюватися у більш теплих широтах. Верхня межа постійної кріосфери - висоти 90-100 км. над поверхнею Землі, вона співпадає із мезопаузою (межею мезосфери та термосфери, що характеризується найменшими температурами). [4]

Взагалі, кріосфера містить у собі кілька елементів - частин інших сфер (як-то атмосфери, гідросфери та літосфери). І хоча іноді дуже важко виокремити якісь компоненти, як складову іншої оболонки, деякі все ж мають яскраво виражену приналежність до однієї з них. Основним елементом кріосфери, а водночас - частиною літосфери є кріолітозона.

Кріолітозона (від грец. kryos -- холод, мороз, лід, lithos -- камінь и zone -- пояс) - це частина земної кори, що характеризується від'ємними температурами ґрунтів та гірських порід і можливістю існування підземних льодовиків. У складі кріолітозони - мерзлі породи, морозні породи та охолоджені породи. [4]

Мерзлі породи - це породи, що мають від'ємні температури та містять у собі лід. [4] Морозні породи, у свою чергу, також характеризуються від'ємними температурами, але не містять льоду. [4] Охолоджені породи вступають у контакт із іншим компонентом кріосфери - кріогаліновими водами. Такі породи насичені високомінералізованими водами з нульовою або від'ємною температурою. [4]

Кріолітозона за часом існування, як і кріосфера, поділяється на багатолітню і сезонну. Багатолітня у свою чергу поділяється на субаеральну (приблизно співпадає із вічною мерзлотою), субгляціальну (під льодовиками) і субмаринну (під акваторіями морів та океанів) кріолітозони. [4]

Взагалі, вічна мерзлота - це інший термін багатолітньою мерзлоти, що є частиною кріолітозони, у якій гірські породи містять підземний лід. Тобто, виходячи з вищенаведених даних можна сказати, що багатолітня мерзлота складається мерзлими породами, а субаеральна частина кріолітозони і є тією частиною, що містить такі породи. [4]

Друга частина кріолітозони - субмаринна. Вона простягається у глибоководній частині Північного Льодовитого океану, що обмежена шельфами Євразії та Північної Америки - Полярному басейні. [4]

І третя частина - субгляціальна - поширена під льодовиками, температура підошви яких нижче 0°С. Вона представлена загалом мерзлими породами, а піл льодовиками, що спускаються до акваторій - охолодженими породами. [4]

Сезонна кріолітозона також має свою класифікацію. Вона поділяється на дві зони: систематичного та несистематичного промерзання. Перша зона, як зрозуміло з назви, промерзає кожний рік, друга - несистематично, не щорічно. [4]

Отже, кріолітозона - частина літосфери, один з найважливіших компонентів кріосфери. Інший компонент проявляється у взаємодії її з атмосферою. Це - сріблясті (мезосферні) хмари, що формуються у верхніх шарах атмосфери (на верхній межі кріосфери). Такі хмари - сукупність малих частинок, що розсіюють сонячне світло. У контексті кріосфери такі частинки - льодові кристали, що утворилися при конденсації водяного пару. [5]

Якщо виділяти компонент кріосфери, який утворюється у взаємодії з гідросферою, то можна назвати (окрім кріогалінових вод) морську кригу. Така крига утворюється у результаті замерзання морської води. Як наслідок цього можна назвати основний фактор, за яким таку кригу відрізняють від інших видів - її солоність. За типами морська крига може бути нерухомою (припай), що примерзла до берегу, плавучою, що дрейфує у водах та паковою - багатолітньою. [5]

Як вже було зазначено, важко представити усі елементи кріосфери як складову якоїсь однієї оболонки. Таким "комплексним" елементом можна назвати льодовики. Взагалі, їх потрібно віднести до області взаємодії з атмосферою, бо льодовик - не що інше як замерзлі атмосферні опади (утворюються у районах, де опадів за рік відкладається більше, ніж випаровується). [5] Але льодовик існує не у повітрі - він знаходиться на земній поверхні. Розрізняють льодовики наземні (поверхневі), шельфові (що "стікають" у акваторії) та гірські. [5] Взагалі, льодові утворення об'єднують у спеціальну оболонку - ще одну частину кріосфери - гляціосферу, що включає у себе усі види льоду на земній поверхні. [2 с. 3]

Тож, підсумовуючи основні елементи кріосфери, можна зробити висновок, що ця оболонка Землі - дійсно особлива, бо існує водночас в декількох різних формах (в гірських породах, у товщі вод, на поверхні Землі та у повітрі), а також може перериватися, тобто існувати не постійно. Звісно, основна частина кріосфери - саме постійна, існуюча протягом усього року, але інші її частини (сезонна та короткочасна) існують тільки у певні періоди. Окрім того, кріосфера - надзвичайно складна, бо є результатом взаємодії трьох основних земних оболонок (літосфери, гідросфери та атмосфери) і складається з великої кількості різних за складністю, розповсюдженням та розмірами елементів.

1.2 Історія дослідження кріосфери. Науки, що досліджують кріосферу

З давніх часів людина пізнавала навколишній світ, не замислюючись над законами, визначеннями та самим фактом дослідження. З початку спілкування людей з різних регіонів стало зрозуміло, що на півночі клімат холодніше, що там люди живуть в умовах більш жорстких. Окрім того, усі бачили, що у холодну пору року вода замерзає, утворюючи лід.

Але по-справжньому наукові дослідження кріосфери (та взагалі її відкриття) почалися доволі пізно. Першим дослідником кріосфери можна справедливо вважати видатного вченого М. В. Ломоносова. Саме він у своїй праці "О слоях земных" викладає думки про так званий "морозный слой атмосферы": "Кому расстояние вечной зимы, то есть холодного слоя атмосферы от нижней земной, или от морской поверхности известно, тот не будет сомневаться о причине толь холодного растворения воздуха в Тибете, в рассуждении других мест на одной широте с ним положение имеющих. Не обинуясь скажет, что Тибет возвышен много далее равновесия морской поверхности; стоит в приближении морозного слоя атмосферы, в котором снег и град родится; и из коего, не взирая на летние жары, не токмо в наших краях, но и под самым жарким поясом сверьху упадают; за подлинно уверяя, что лютая зима беспрестанно господствует не далече над нашими головами. Отстояние ее показывают за всегда льдом и снегом покрытые высоких гор вершины. По сему искусные Астрономы и Географы измерили, что под Екватором морозной слой атмосферы отстоит близко четырех верст от равновесия морской поверхности. Около полярных поясов, то есть на 661/2 градуса, лежит уже на земли. Сие соединение переменяется, отдаляясь от оного пояса летом к северу, зимою к полудни; так что тут зима, где морозной слой атмосферы до земли досягает." [1 с. 21-22]

Як можна зрозуміти з вищенаведеного тексту, Михайло Васильович став першим, хто виділив у складі земних оболонок нову. Фактично це і була кріосфера, але по-іншому названа. До того ж, уже тоді Ломоносов не обмежив кріосферу лише атмосферною зоною, а приєднав до неї ще й елементи літосфери і гідросфери.

Варто визначити науки, що вивчають кріосферу (її компоненти). Основні науки - мерзлотознавство (геокріологія) та гляціологія.

Мерзлотознавство - наука про мерзлі зони літосфери (мерзлі породи, про які йшлося вище), про склад і властивості гірських порід при від'ємних температурах, про літогенез у таких умовах. [3 с. 5] Тобто мерзлотознавство вивчає один із компонентів кріолітозони - мерзлі породи, субаеральну кріолітозону.

Історія мерзлотознавства починається, як і було зазначено, у давні часи, коли племена регіонів з поширеною мерзлотою накопичували знання про ці зони у повсякденному житті. Але наукові дослідження почались у XIX столітті. Особливу цікавість викликала знахідка мамонта у льодовій породі, описана Адамсом. [3 с. 8] У 40-і роки XIX століття академік А. Ф. Міддендорф науково довів існування вічної мерзлоти. [3 с. 8] Важливим етапом у розвитку мерзлотознавства та дослідження кріосфери стало введення терміну "кріосфера" А. Б. Добровольським у 1923 році. [3 c. 8]

Інша важлива наука - гляціологія. Ця наука вивчає усі види природних льодів, що утворюються на земній поверхні. Вона також вивчає причини виникнення льодових утворень, їх дія на ландшафти. Також гляціологія розробляє міри захисту від негативної дії льоду. Згадуючи вже відомий термін "гляціосфера" об'єктом вивчення гляціології можна назвати саме її, бо гляціосфера містить у собі усі види наземного льоду, тоді як гляціологія займається вивченням того ж самого льоду. [3 с. 112], [2 с. 3]

Окрім М. В. Ломоносова значну роль у розвитку саме гляціології зіграв інший видатний російський вчений - Дмитро Іванович Менделєєв. Він багато уваги приділяв дослідженням Північного полюса та освоєнню Північного морського шляху. Менделєєв проектував експедицію у Арктику, розробляв завдання експедиції та методи боротьбу з льодом. [2 с. 5]

Тож, зрозуміло, що дослідження кріосфери з дійсно наукової точки зору почалося у XVIII столітті, але пізнання цієї оболонки людством почалося з розвитку племен, що жили у зонах багатолітньої мерзлоти, а також з обміну досвідом та інформацією між різними племенами та народами (вікінги, що жили у високих широтах та більш південні народи - греки або візантійці).

1.3 Льодовикові форми рельєфу

Взагалі, форм льодовикового рельєфу (форм рельєфу, що утворені геологічною діяльністю льодовиків) багато. І зрозуміло, що такий рельєф - невід'ємна частина кріосфери, хоч вона і не є фактично кріосферою, бо це наслідок діяльності льодовика. Але, незважаючи на це, льодовикові форми рельєфу мають відношення до основної теми та мають важливе значення у дослідженні кріосфери. Отже, далі буде наведено кілька льодовикових форм рельєфу.

Ками - пагорби та гряди, утворені акумуляційною діяльністю потоків, що циркулювали на поверхні та всередині великих льодових утворень у період деградації льодовику. [5]

Зандри - простори, що складені пісками та примикають до краю льодовика. Це пласкі конуси виносу підльодовикових потоків. [5]

Друмліни - форми акумуляційної діяльності льодовиків, витягнуті у напрямку руху льодовику пагорби. Зустрічаються переважно на рівнинах та у передгірських районах. [5]

Байджерахи - бугри округлої форми, що виникають внаслідок танення з льоду уламкового матеріалу. [5]

Ози - довгі та вузькі, у висоти до кількох десятків метрів вали, що являють собою відкладення потоків талих вод, стікаючих по долинам та тунелям у тілі льодовика. [5]

Трог - це долина гірської річки, яку займав льодовик. Дно такої річки широке, схили - круті. На певній висоті схили мають пологу площадку (плече трога). [5]

Морена - сукупність уламкового матеріалу, який переносить льодовик. Розрізняють рухомі та відкладені морени. Відкладені морени утворюються після відступу льодовика за рахунок рухомих морен (що утворювалися під час існування льодовика). [5]

Отже, очевидним є різноманіття льодовикових форм, що є наслідком роботи льодовиків (акумуляційної або денудаційної). Такий обсяг рельєфу надає привід замислитися над силою кріосфери та її значенням.

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан кріосфери. Процес глобального потепління

2.1 Загальні обсяги зледеніння Землі

У таблиці 2.1 наведені дані про обсяги зледеніння Землі, які можна назвати сучасними (дані за 1991 рік - у масштабах геологічного часу 12 років не мають суттєвого значення). Як можна побачити з таблиці загальний обсяг льодовиків - більше 15,5 млн. км2. [2 с. 238-239]

Таблиця 2.1

Зледеніння земної кулі у 1991 р. (за С. В. Калесніком) [2 с. 238-239]

2.2 Існування глобальних змін клімату

Останнім часом все більшої популярності набуває тема сучасних глобальних змін у кліматі, а саме - глобального потепління. Ця тема насправді є дуже важливою, а тому потребує серйозного аналізу.

Для початку варто визначитись із найбільш важливим пунктом - чи реально існує глобальне потепління? Головна проблема полягає у тому, що багато звичайних людей зараз досить скептично ставляться до цієї проблеми, вважаючи її науково не доведеною, але це докорінно невірно. Насправді, підвищення середньої температури на Землі - науково доведений факт. Зокрема, докази цього можна знайти у роботі Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), а саме у четвертій доповіді (рис. 2.1) [7 с. 3]

Рис. 2.1 "Щорічне відхилення температури повітря у поверхні Землі порівняно із середньою величиною за період 1961-1990 рр." [7 с. 3]

За метеорологічними даними температура на Землі за останні 100 років зросла на 0,7°С, при цьому темпи цього зростання стрімко збільшуються. За прогнозами вчених у найближчі десятиліття показник приросту температури буде становити 0,2°С. (рис. 2.2) [7 с. 3]

Рис. 2.2 "Прогнозована зміна температури поверхні Землі до 2020-2029 років і 2090-2099 років порівняно з середніми значеннями 1980-1999 років згідно з різними моделями" [7 с. 3]

Однак недоречно вживати фразу "глобальне потепління", бо по-перше приріст температур на земній кулі є неоднорідним, а в деяких районах температури навіть падають. По-друге, окрім просто потепління із глобальними змінами клімату пов'язують, наприклад, нерівномірність розповсюдження опадів. (рис. 2.3) [7 с. 4] З рисунку можна побачити, що надмірно зволожені райони будуть отримувати ще більше вологи, тоді як у посушливих районах дефіцит вологи буде зростати.

Рис. 2.3 "Прогнозовані зміни кількості опадів до 2080-2099 років порівняно з рівнем 1980-1999 років" [7 с. 4]

Отже, не викликає сумнівів, що глобальний процес зміни клімату, основними складовими якого є підвищення середньої температури на Землі та збільшення нерівномірності кількості опадів, не тільки існує, а й серйозно загрожує стабільності земних систем.

2.3 Вплив змін клімату на кріосферу: арктичні льоди, гірські льодовики, багатолітня мерзлота

Арктичні льоди найбільш чутливі до змін клімату, бо цей регіон залежить від тепла та вологи з інших регіонів планети (більш теплих). Тож, підвищення температури у цих регіонах призведе до ще більшого підвищення температури Арктики. За даними спостережень температура повітря у Арктиці збільшувалася майже вдвічі швидше, ніж у інших регіонах. Це викликано так званою оберненим зворотнім зв'язком: танення льоду у Арктиці зменшує відбивну здатність (чим менше площа льодовиків - тим менше альбедо), як наслідок - територія отримує більше сонячної радіації, що веде до ще швидшого зростання температур. [8 с. 5]

Тож, глобальні зміни клімату проявляються у зменшенні площі льодового покриву (переважно, морського). До природних циклічних процесів додається людський фактор, що прискорює і підсилює зміни клімату. Дані спостережень підтверджують серйозне зменшення площі зледеніння - за останні 30 років на 15-20%. (рис. 2.4) [8 с. 6] На рисунку (зелений колір - однорічні льоди, помаранчевий - багаторічні, синій - території без льодового покриву) можна побачити , що площа зледеніння морів суттєво змінилася. Площа багаторічного зледеніння майже зникла, замість неї поширилися однорічні льоди та території взагалі не покриті льодом.

Логічним наслідком танення льоду є підвищення рівня океану. За останні 100 років він зріс на 17 см, а може зрости ще на 20-50 см. до кінця XXI століття. [8 с. 7]

Рис. 2.4 "Зміна площі льодового покриву сибірських морів (1998 і 2008 рр.)" [8 с. 6]

Гірські льодовики є доволі точним індикатором змін клімату, вони реагують на зміни, збільшуючи або зменшуючи свою масу. І спостереження за динамікою льодовиків змушують замислитися. Льодовики Гімалаїв відступають на 10-15 метрів за рік. У Перу за останні 30 років зареєстровано зменшення площі льодовиків на 20-30%. Льодовик Кіліманджаро у період з 1912 по 2003 рр. зменшився на 80%. [8 с. 10]

Вплив змін клімату на багатолітню (вічну) мерзлоту проявляється у зростанні шару сезонного відтаювання. Цей шар являє собою верхню частину усієї багатолітньої мерзлоти, яка весною та літом прогрівається та тане на невелику глибину, а осінню та зимою знову замерзає. (рис. 2.5) [8 с. 16]

Рис. 2.5 "Динаміка шару сезонного відтаювання у період 1955-1990 рр." [8 с. 16]

2.4 Наслідки змін клімату

Цілком зрозуміло, що наразі є тенденція до погіршення загальної ситуації у світі. Вище були наведені рисунки та карти, побудовані за прогнозами зміни температури та опадів (рис. 2.2, 2.3). Далі розглянемо деякі прогнозовані зміни за системами та регіонами. Потрібно зауважити, що всі дані та прогнози взяті з Узагальнюючої доповіді Міжнародної групи експертів зі змін клімату (МГЕЗК) [9 с. 48-52]

По-перше, найбільших змін зазнає вода, передусім, питна. Вплив змін клімату на запаси води та, як наслідок, на розвиток усього людства важко переоцінити. Наразі сніговий покрив у горах та льодовики грають дуже важливу роль у забезпеченні людства питною водою. У результаті їх танення збільшиться потреба у прісній воді. Крім того, зміни у кількості опадів та температурі, про які йшлося вище, зумовлять зменшення стоку вод у посушливих районах та його збільшення у тих, що зволожені достатньо. У результаті цього значно підвищиться попит на воду для іригації у посушливих районах. Також збільшиться сумарний об'єм опадів, що призведе до частіших повеней.

По-друге, під загрозою є екосистеми, стійкість яких знизиться через зміни клімату та пов'язаних з цим другорядних змін (посухи, повені, пожежі). Також збільшиться загроза вимирання 20-30% видів тварин та рослин, які зараз знаходяться під загрозою.

По-третє, серйозна загроза ерозії чатує на узбережжя, бо рівень океану буде підвищуватися (див. додатки) За прогнозами МГЕЗК до 2080 року збільшиться кількість населення, що знаходиться під загрозою повеней, особливо у дельтах річок Азії та Африки. Також підвищення рівня океану призведе до засолення запасів підземних вод, як наслідок - до ще більшого попиту на воду.

Наслідки змін клімату становлять окрему загрозу для кожного з регіонів.

Африка: до 2020 року родючість сільськогосподарських культур зменшиться майже на 50%, що призведе до ще більшої гостроти проблеми голоду. До 2080 року площа посушливих земель зросте на 5-8%.

Азія: до 2050 року прогнозовано зменшення забезпеченості питною водою, особливо в басейнах великих річок. Зміни клімату збільшать антропогенний вплив на природу та природні ресурси.

Австралія та Нова Зеландія: до 2020 року серйозно зменшиться біологічне різноманіття у таких регіонах, як Великий бар'єрний риф та вологі тропіки Квінсленда. До 2030 року через пожежі та посухи зменшаться обсяги лісового та сільського господарства у південних та східних районах Австралії та східних районах Нової Зеландії.

Європа: прогнозоване зменшення площі снігового покриву та льодовиків у горах, скорочення обсягів гірського туризму та значні втрати біологічного різноманіття. Південна Європа через підвищену вірогідність посух та пожеж зменшаться обсяги літнього туризму та сільського господарства.

Латинська Америка: до 2050-х років тропічні ліси будуть заміщені саванами, рослинність напівпосушливих зон буде заміщена рослинністю посушливих зон. Через зменшення родючості сільського господарства збільшиться кількість людей, що знаходяться під загрозою голоду.

Північна Америка: сільськогосподарські культури, які залежать від водних ресурсів можуть зазнати серйозних проблем у розвитку. Зменшення снігового покриву призведе до загострення конкуренції за водні ресурси.

Загалом, наслідки та загрози являють собою цілком серйозну проблему. Головними наслідками можна назвати підвищення рівня океану, загрозу існуванню багатьох екосистем та стійкості природних зон, підвищення ризику пожеж, повеней та посух, що призведе до загроз розвитку людства. Взагалі, можна говорити про загрозу існування окремих регіонів (узбережжя, острови) та категорій населення країни з низьким рівнем розвитку, країн, населення яких і зараз страждає від голоду.

2.5 Шляхи протидії глобальним змінам клімату. Варіанти адаптації до них

Аспект антропогенного фактору у сучасних змінах клімату - спірне питання. Однак цілком відкидати його не досить розумно. Тож, за відправну точку для розробки шляхів адаптації взята думка, що зміни клімату - наслідок природних циклів, але і антропогенний фактор наявний. [7 с. 3] Шляхи протидії та адаптації розроблені за матеріалами доповіді МГЕЗК. [9 с. 56-57]

Головним шляхом сповільнення змін клімату логічно буде вказати зменшення антропогенного фактору. Звісно, це не зупинить зміни, бо основою є природні цикли, але, як мінімум, це зменшить фактор людини та сповільнить природний процес. До того ж, зменшення викидів парникових газів (що є основним прискорюючим фактором змін) зменшить можливі наслідки змін клімату. Певні шляхи зменшення антропогенного впливу вже проаналізовані та із високою вірогідністю будуть ефективними: лояльна та заохочувальна політика щодо використання альтернативного палива, державні обмеження на використання автомобільного палива та автотранспорту взагалі, фінансові заохочення для покращення норм землеустрою та раціонального використання добрив, державні та фінансові стимули та стандарти у лісовому господарстві (збільшення площ лісів, їх охорона), нормативні акти щодо обробки та утилізації відходів.

Адаптація до зазначених змін полягає, загалом, також у людській діяльності. Нерозумно просто чекати закінчення природного циклу - потрібні конкретні дії, що направлені на мінімізацію або взагалі ліквідацію негативних наслідків. Основними шляхами адаптації є: раціональне використання води та розробка простих методів її опріснення, зміна зон сільськогосподарських культур у відповідності зі змінами та модернізація землеустрою (боротьба з ерозією), корекція розміщення населення та комплекс дій проти підвищення рівня моря, комплексний контроль за хворобами, пов'язаними зі змінами клімату, зміна пріоритетів у туризмі, зміна стандартів проектування будівель та шляхів сполучення відповідно до змін клімату (залежно від регіону).

ВИСНОВКИ

Отже можна підбити підсумки проведеного дослідження. Кріосфера - надзвичайно важлива оболонка Землі, що містить у собі, зокрема, увесь лід нашої планети. Важливість цієї оболонки особливо зросла у останні роки, через природні процеси глобальних змін клімату.

Тож сформульовані у вступі до роботи завдання були виконані у повному обсязі, зокрема:

Кріосфера, як окремий компонент земної оболонки, була проаналізована. Розглянуті основні складові кріосфери, її вплив на земну поверхню (у вигляді особливих форм рельєфу),

Були визначені сфери взаємодії кріосфери з іншими оболонками Землі, зокрема з атмосферою, гідросферою та літосферою. Ця взаємодія проявляється у окремих елементах кріосфери, які існують у одночасно у двох або більше сферах.

Допущення глобальних змін клімату підтверджено науково - сучасні глобальні природні процеси дійсно підтверджують теорію глобального потепління. Антропогенний фактор теж грає свою роль у прискоренні цих змін. Одночасно, глобальне танення льодовиків досі залишається доволі фантастичним прогнозом.

Оброблені прогнози науковців відносно близького майбутнього планети та людства у випадку збереження темпів змін у кліматі. Окремо виділені наслідки для сфер та регіонів.

Наведені варіанти протидії та адаптації до глобальних змін за сферами людського життя.

Отже, підсумовуючи усе написане, можна однозначно заявити, що одна з найважливіших оболонок зараз знаходиться під серйозною загрозою, бо природні фактори зміни клімату підсилюються антропогенними. Прогнози темпів цих змін невтішні і, якщо вони підтвердяться, людство у майбутньому цілком імовірно серйозно постраждає.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Книги:

Один автор 1. М. Ломоносов. О слоях земных и другие работы по геологии. / Ломоносов Михаил Васильевич - Госгеолиздат, 1949. - 212 с.

2. Савельев Б. А. Гляциология: Учебник / Савельев Борис Александрович. - М.: Изд-во МГУ, 1991. - 288 с.: ил.

Два автори 3. Попов А. И. Тушинский Г. К. Мерзлотоведение и гляциология. Учеб. пособие для ун-тов СССР. М., "Высшая школа", 1973. 272 с. ил., рис., табл.

Електронні енциклопедії:

4. Горная энциклопедия онлайн [Електронний ресурс]: за даними Великої Радянської Енциклопедії 1984-1990 років. / Горная энциклопедия, © 2008--2013 - http://www.mining-enc.ru/

5. Большая Советская Энциклопедия, БСЭ [Електронний ресурс]: за даними 3-го видання ВРЕ 1969-1978 годов. / Большая Научная Библиотека - http://sci-lib.com

Електронні ресурси:

6. Інтерактивна карта "Якщо увесь лід розтане" / SEPTEMBER 2013 NATIONAL GEOGRAPHIC SOCIETY - © 1996-2013 National Geographic Society. All rights reserved - http://ngm.nationalgeographic.com/2013/09/rising-seas/if-ice-melted-map

Матеріали доповідей, науково-популярні брошури:

7. 10 самых популярных заблуждений о глобальном потеплении и Киотском протоколе / Добролюбова Ю. С. Жуков Б. Б. Российский региональный экологический центр - Москва, 2008 - 11 с.

8. Тающая красота. Изменение климата и его последствия. / Под редакцией Добролюбовой Ю.С. - М.: Фонд им. Генриха Бёлля, Российский региональный экологический центр - Москва, 2009 - 26 с.

9. МГЭИК, 2007: Изменения климата, 2007 г.: Обобщающий доклад. Вклад рабочих групп I, II и III в Четвертый доклад об оценке Межправительственной группы экспертов по изменению климата [Пачаури, Р. К., Райзингер, А. и основная группа авторов (ред.)]. МГЭИК, Женева, Швейцария, 104 с.

ДОДАТОК

Карти, що показують стан земної поверхні та рівень океану у випадку танення усіх льодів на Землі, змодельовані журналом National Geographic. За прогнозами вчених рівень океану підвищиться більше ніж на 65 метрів.

Блакитна лінія на картах - це сучасна берегова лінія, блакитні зони - сучасний суходіл, який буде затоплений. Як можна побачити, прогнози невтішні.

Звісно, такий сценарій - майже фантастика, однак, за умови збереження сучасних темпів природокористування, і настільки фантастичний та жахаючий прогноз може стати реальністю. [6]

Размещено на Allbest.ru