Ґрунти Українських Карпат

Географічна характеристика, історія формування території та геологічна будова, регіональні відмінності природних умов та процесів ґрунтоутворення, екологічна ситуація в Українських Карпатах. Природні умови і ґрунти Передкарпаття, Карпат, Закарпаття.

Рубрика География и экономическая география
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 18.01.2013
Размер файла 56,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

На безлісому гірському поясі, що залягає в середньому вище 1450 м над рівнем моря і має назву "полонини", поширені гірські лучно-буроземні ґрунти.

Таким чином, з огляду на генетико-морфологічну будову, ці ґрунти недоцільно розорювати, а найкраще їх використовувати як природні кормові угіддя.

3.3 Природні умови і ґрунти Закарпаття

За фізико-географічним та агроґрунтовим районуванням підзона Закарпаття представлена двома провінціями: Закарпатське передгір'я і Закарпатська низина.

Закарпатське передгір'я - це досить чітко відокремлена вертикальна лісо-лучна зона буроземно-підзолистих ґрунтів. Вона простягається з північного заходу від кордону із Словаччиною на південний східний м. Хуста - так званих Хустських воріт, які порізала р. Тиса. У Вигорлат-Гутинському магматичному хребті, над Закарпатською низиною Передгір'я підноситься на 175-275 м. Різниця у висотах визначила насамперед значну різницю у кліматичних умовах - збільшення атмосферних опадів і зниження температури повітря порівняно з низиною.

Біля Хуста середньорічна кількість опадів дорівнює 1029 мм, а в Буштині - 907 мм, тоді як на низині у с. Варах випадає в середньому за рік 670 мм, а в Ужгороді - 782 мм. Середньорічна температура повітря у Хусті коливається від +8 °С до +9 °С, у Буштині - від +7,7 до +9,0 °С, а в с. Кам'янці - навколо +8,4°С, тоді як на низині у Берегові - від +9,8 °С до +11 °С, а в Ужгороді - від +8 °С до + 1 єС.

У північно-східній частині Передгір'я кількість атмосферних опадів за рік коливається в межах від 800 до 1000 мм і більше, а за період з температурою понад 10°С - в межах 500-550 мм. Гідротермічний коефіцієнт дорівнює 1,3.

У своїй основі Закарпатське передгір'я складено магматичними, переважно середніми породами (андезитами та ін.) Вигорлат-Гутинського хребта. Цей хребет простягається вздовж північної межі Закарпатського прогину і входить до складу Гірської буроземно-лісової зони. У зону ж Закарпатського передгір'я він входить у формі як кристалічних вулканічних утворень, так і вулканічних туфів, які, виходячи місцями на поверхню, с причиною поширення бурих лісових і глибоко дерново-буроземних ґрунтів серед буроземно-підзолистої зони. Окремі куполи вулканічних утворень, які розкидані по Закарпатській низині, відомі під назвою Берегівського і Косинського передгір'їв Чорної гори (біля м. Виноградова). У зв'язку з цим за материнські породи тут служать щебенюваті делювії магматичних порід, у тому числі червоноколірні глини і місцями конгломерати, а також елювій флішу.

Закарпатське передгір'я має горбисто-увалистий, часто зсувний рельєф, є сильно еродованим. Природна рослинність, під якою проходить ґрунтоутворення, складається переважно із дубових лісів, представлених дубом черешчатим і скельним. Крім дубів, тут ростуть бук, граб, а на вологих місцях - ясен, в'яз шорсткий, береза. Трав'яний покрив становить 30-40 % і складається переважно з осоки.

Природні умови Закарпатського передгір'я, які характеризуються промивним і застійно-промивним водними режимами, різким ступенем дренованості та щебенюватості ґрунтотворних порід, сприяли утворенню буроземно-підзолистих, бурих лісових, глибокодерново-буроземних, дерново-глейових лучно-буроземних алювіальних і лучних глейових ґрунтів.

Буроземно-підзолисті або підзолисто-буроземні оголені ґрунти утворюються на малодренованому і щебенюватому елювії-делювії флішу магматичних порід.

Профіль підзолисто-буроземного поверхнево-оглеєного ґрунту, поширеного біля с. Колчина Мукачівського району Закарпатської області.

Валовий хімічний склад підзолисто-буроземних ґрунтів Закарпатського передгір'я не відрізняється від хімічного складу інших ґрунтів цієї під зони. У них переважають SiO2 (72,0-81,9 %) та АІ2О3 (10,0-15,2 %). Відносно велика кількість Fe2O3 (2,9-6,0 %). Всі інші оксиди містяться на рівні 0,1 -1,0 %. На відміну від інших ґрунтів, у підзолисто-буроземних поверхнево-оголених дещо звужене співвідношення SiO,: R2O3 - 6,6-11,8.

Підзолисто-буроземні ґрунти переважно важкі за гранулометричним складом. Зокрема, у важко суглинкових ґрунтах явно переважає грубий пил (фракція 0,05-0,01 мм). У верхньому гумусово-елювіальному горизонті He(gl) на нього припадає 43.9 %. а з глибиною збільшується до 44,6-45,1%. Відносно багато у цих ґрунтах дрібного пилу (13,6-20,0%) і мулу (18.7-25,8%).

З валовим хімічним і гранулометричним складами пов'язані фізико-хімічні властивості підзолисто-буроземних ґрунтів. Ці ґрунти мало гумусні. Якщо не враховувати лісової підстилки чи дернини, в яких вміст гумусу доходить до 8 % і більше, у верхньому гумусово-елювіальному горизонті Не гумусу міститься від 1,6-2,6 %, а з глибиною знижується до 0,5-0,8 %. Ці ґрунти дуже кислі - рН сольове дорівнює 4,2-5,5, а гідролітична кислотність - 4,7-9,1 мекв/100 г ґрунту. У більшості випадків у них мало обмінних катіонів Са" (4,0-5,4 мекв/100 г Ґрунту) і Mg" (2,2-2,0 мекв/100 г ґрунту). Недостатньо забезпечені ці ґрунти рухомими формами поживних речовин, особливо азоту і фосфору. Зокрема, рухомого фосфору в них є 18-66 мг/ кг ґрунту. За винятком верхнього гумусово-елювіального горизонту, у цих ґрунтах мало обмінного калію (24-89 мг/кг ґрунту).

Наведені показники свідчать про низьку природну родючість підзолисто-буроземних ґрунтів Закарпатського передгір'я, тому вони вимагають посиленого удобрення, хімічної меліорації і травосіяння.

У сільськогосподарському відношенні важливою є Іршавська терасова улоговина, на якій поширені дерново-буроземні опідзолені ґрунти.

Ці ґрунти відрізняються підвищеною родючістю. Вони містять понад 5% гумусу, слабокислі (рН сольове дорівнює 5,4-5,6, а гідролітична кислотність - 1,8-2,0 мекв/100 г ґрунту). Вміст увібраних катіонів Са** дорівнює 12,4-14,8, a Mg" - 1,6-2,4 мекв/100 г ґрунту. Відносно багаті вони на валові форми азоту (0,13-0,29 %) та калію (1,9-2,69%) і менше міститься валового фосфору (0,36-0,13 %), (%4 мг/кг ґрунту), фосфору (70-'іЗІ мг/кг ґрунту) і калію (62-63 мг/кг ґрунту). Тому у випадку використання їх у сільському господарстві особливу увагу необхідно звернути на удобрення.

На крутих схилах Вулканічних Карпат, нижній пояс яких належить до Передгір'я, і на підвищених передгірних помірно темних схилах поширені буроземи кислі, часто опідзолені та оглеєні, які сформувалися на обезлесованому елювії та делювії ефузних порід, на облесованих суглинках, на елювії та делювії флішових метаморфічних і вулканічних порід.

Буроземи кислі вилуговані, які утворилися на елювії-делювії дрібно-зернистого піщаника і поширені на полонині Думен (поблизу м. Рахова Закарпатської області).

Закарпатська низина протягається у межах Чопської тектонічної западини.

У зв'язку з віддаленістю від передгір'я, тут дещо інші кліматичні умови. Найбільша середньорічна кількість опадів спостерігаються в Ужгороді (782 мм), Мукачеві (796 мм) і найменша - у південній частині близько р. Тиса (с. Вари - 750 мм). Сума активних температур на місцях - до 3600"С. Але в північній частині гідротермічний коефіцієнт дорівнює 1.3. а в південний - 1,0.

У геоморфологічному відношенні Закарпатська низовина складається із сучасних заплавних терас річок Тиси, Боржави, Латориці й Ужу і не заплавних терас, які сформувались тими ж річками, але переважно р. Тисою.

В основі Закарпатської низини залягає шар алювіальних відкладів піщаного і гравелисто - піщаного гранулометричного складу.

Різна глибина залягання піщаного алювію і різна будова терас є причиною неоднакової дренованості та вилугованості ґрунтів. У результаті на притисенській надзаплавній терасі ґрунтовий покрив здебільшого представлений намитими глибокими і звичайними дерновими опідзоленими глейовими й лучно-буроземними кислими ґрунтами.

Формування цих ґрунтів тут відбувається під пологом головним чином дубових лісів. Ці ліси не утворюють зімкнутих пологів, і поверхня ґрунту під ними була покрита рясною трав'янистою рослинністю. Таким чином, провідним процесом ґрунтоутворення тут був дерновий, обумовлений трав'янистою рослинністю, на який тою чи іншою мірою накладався процес опідзолення, особливо інтенсивний на кислих безкарбонатних породах у фазі більш або менш зімкнутого лісу.

Профіль дернових опідзолених глейових ґрунтів, поширених на притисненській давній надзаплавній терасі, які сформувалися на суглинковому алювії, підстиленому на великій глибині 100-200 см піщаним та супіщаним алювієм.

Ці ґрунти переважно малогумусні - у верхньому елювіально-ілювіальному горизонті Ei(h)gl міститься лише 1,7-2,5 % гумусу. Вони сильнокислі - рН сольове дорівнює 4,0-4,2, а гідролітична кислотність - 6,6-6,8 мекв/100 г ґрунту, мають незначну кількість увібраних катіонів Са** (7,7-11,5 мекв/100 г ґрунту) і Mg** (6,5-7,0 мекв/100 г ґрунту), а також слабо забезпечені рухомими формами азоту - 58-70 мг/кг, фосфору - 38-96 і дещо краще калію - 91-205 мг/ кг ґрунту.

Серед лучно-буроземних ґрунтів виділяють підтипи: глеюваті, слабоглейово - елювіальні, глейові, сильноглейові та глейово-елювіальні.

Лучно-буроземні кислі слабоглейово - елювіальні ґрунти Закарпатської низини мають сильно кислу реакцію ґрунтового розчину (рН = 4,5-4,7, а гідролітична кислотність-5,9-6,1 мекв/100 г ґрунту). Мало насичені основами. Додаткові аналізи показують, що вони мають дуже високий вміст рухомого алюмінію - до 200 мг/ кг ґрунту, який з глибини 50-60 см різко знижується.

Верхні горизонти помітно гумусовані до 40 см, а слабка гумусованість прослідковується до глибини 90 см.

Про ступінь елювіально-ілювіальної диференціації профілю можна судити за даними вмісту в ньому мулистої фракції (менше 0,001мм), а також за співвідношенням SiO2 і R,Or. За мулистою фракцією профіль цих ґрунтів досить чітко диференційований на елювіальну (на глибині 0-39 см) та ілювіальну (40-90 см) частини. Збільшення м /л на глибині 160-170 см пов'язане з неоднорідністю породи.

Дані групового складу гумусу свідчать про переважання фульватів: за низьким співвідношенням гуматів до фульватів лучно-буроземні ґрунти ближчі до буроземів кислих.

Загальна площа лучно-буроземних ґрунтів Закарпатської низини становить 76,6 тис. га. Більша частина з них осушена гончарним дренажем та окультурена. Це найбільш родючі землі Закарпатської низини і взагалі Українських Карпат з добрим зволоженням і високою теплозабезпеченістю. їх інтенсивно використовують під ріллю, сад і виноградники.

4. Екологічна ситуація в Карпатах

Питання охорони життєвого середовища та раціонального його використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком все більше й більше турбує мешканців України.

Карпати є унікальною перлиною для України. Володіючи потужним ресурсним, особливо туристично-рекреаційним потенціалом, будучи місцем величезного біологічного різноманіття, вони служать домівкою майже для шести мільйонів чоловік, формують їх спосіб життя, визначають соціальну, економічну та культурну структуру великої кількості міст і сіл. Але тривале і не завжди продумане господарювання, на думку багатьох дослідників, призводить до порушення тут екологічної рівноваги. Катастрофічні стихійні явища, які в останні десятиліття значно почастішали, з одного боку підтверджують це, а з іншого змушують шукати шляхи переорієнтації економіки Карпатського регіону в бік розвитку екологічно безпечних видів діяльності, які базувались би в першу чергу на розвитку туристично-рекреаційної індустрії та більш ощадному режимі використання природних ресурсів. Саме для цього, в останні роки розроблена і схвалена ціла система законів та інших нормативно-правових актів. Серед них особливе значення мають Закони України “Про статус гірських населених пунктів в Україні”, “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону”, “Про Генеральну схему планування території України” та інші.

У 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію України зоною екологічного лиха. За 2 роки до цього спеціалістами-географами Української Академії наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України, за окремими компонентами природи.

Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави.

Одним з таких районів є Карпатський район. Серед основних природоохоронних проблем на Україні охорона природи Карпат привертає до себе постійну увагу спеціалістів різних галузей.

Поворотним моментом для майбутнього розвитку та збереження Карпат має стати ратифікована Верховною Радою України в 2004 році рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат. Використовуючи досвід Альпійської конвенції, цей важливий документ передбачає поглиблення міжнародної співпраці Карпатських країн, у забезпеченні інтегрованих підходів щодо управління земельними та водними ресурсами, збереженні та сталого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, територіального планування, забезпечення сталого розвитку сільського та лісового господарства, туризму та транспортної інфраструктури, промисловості та енергетики.

У цьому документі велике значення відводиться:

1) системній оцінці та інформуванню про стан довкілля;

2) здійсненню моніторингу;

3) підвищення обізнаності та екологічної освіти населення;

4) участі громадськості у прийнятті рішень стосовно охорони природи та сталого розвитку Карпат.

Українські Карпати є нині однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування трудящих нашої країни. На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів нижчих і вищих рослин.

Карпати за винятком певної території високогір'я були до початку агрокультурного періоду повністю вкриті лісами. Внаслідок господарського впливу лісистість тут скоротилася у 3 рази.

Українські Карпати - не лише один з наймальовничіших куточків України, це також регіон дуже важливого економічного значення, зона цінних лісових масивів, що очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи. Карпати відзначаються багатими й різноманітними біологічними ресурсами.

Карпати містять третину лісових запасів України, лісистість цієї території - одна з найвищих в Україні. Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин, багато цінних видів дерев і лікарських рослин. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення ґрунтового і рослинного покриву, але й від хімічного пере забруднення, кислотних дощів.

Програма наукових робіт передбачає виконання таких досліджень, як гігієнічні аспекти охорони природи, охорона екосистем і ландшафтів, охорона водних ресурсів та ряд інших. Діяльність карпатської природоохоронної комісії може бути корисною у вирішенні цих питань в Карпатському регіоні.

Індустріальна діяльність людини в багатьох аспектах веде до небажаних явищ і так званої ланцюгової реакції процесів шкідливих для органічного світу і, насамперед, для людей.

Шляхи вирішення екологічних проблем Карпат:

· активізація наукових досліджень та міжнародного співробітництва у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття;

· вирішення проблем охорони та сталого використання природних ресурсів;

· удосконалення системи захисту від природних і техногенних катастроф;

· розробка та запровадження нової, більш ефективної системи еколого-освітніх та навчально-виховних заходів, які би були спрямовані на формування у свідомості населення, особливо молоді, державних службовців та господарських керівників екологічного мислення ;

· бережливе ставлення до гірських екосистем;

· необхідність запровадження екологічно-безпечних технологій природокористування у горах;

· збереження природної та культурної спадщини.

Висновки

Частину розміщеної в Україні Карпатської гірської країни, що складається з Карпатських гір, Передкарпатської рівнини і Закарпатської низовини, називають Українськими Карпатами. Площа Карпатських гір в Україні становить близько 24 тис. км2 або 11,5 % загальної території Карпат (209 тис. км2). Карпати -- один з найбільших гірських масивів Європи.

Підняття Карпатських гір почалося більш 25 млн. років тому і їх загальний орографічний план прийняв вигляд, подібний із сучасним, уже до початку міоцену. Надалі продовжувалися періодичні висхідні рухи, відповідно поглиблювалася гідрографічна мережа, розчленовувався рельєф, формувалися різні за характером висотні ландшафтні місцевості.

Утворення й поширення ґрунтів, рослинності, тваринного світу залежить від властивостей порід, що складають земну поверхню, форм рельєфу, кліматичних умов, господарської діяльності людини. Щодо поширення їх територією України простежуються дві основні закономірності: широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність в Українських Карпатах.

Висотна поясність ґрунтів, рослинності, тваринного світу Українських Карпат є різною, оскільки Українські Карпати розташовані в помірному поясі.

Значні зміни в поширенні та властивостях цих природних компонентів сталися за історичний період унаслідок освоєння земель, господарської діяльності на них, що супроводжувалося розорюванням земель, зникненням степової рослинності й тварин, вирубуванням лісів, вирощуванням сільськогосподарських культур, одомашненням та акліматизацією тварин, насадженням нових лісів, створенням парків та ін.

В Українських Карпатах характер ґрунтового покриву змінюється з висотою. На Закарпатській низовині ґрунтознавці вирізняють лучно- буроземні ґрунти. Вони утворилися під лучною та деревною рослинністю на алювіальних відкладах. Уміст гумусу в їхньому верхньому шарі становить 3-5%, вони використовуються як сільськогосподарські вгіддя, сіножаті й пасовища.

У Передкарпатті розповсюджені буро-підзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти. Явище поверхневого оглеєння зумовлене значним атмосферним зволоженням і застоюванням води на поверхні. Ці ґрунти кислі, природна родючість їх невелика.

У межах південно-західних передгір'їв поширені буроземно-підзолисті ґрунти. Їх профіль має буруватий колір завдяки присутності сполук заліза. Ґрунти утворилися під широколистяними лісами за теплого й вологого клімату. В передгір'ях сприятливі умови для вирощування садів і виноградників. У гірсько-лісовому поясі від 325 до 1450 м переважають бурі лісові ґрунти. Вони сформувалися під широколистяними і хвойними лісами, на продуктах вивітрювання гірських порід. Гумусовий горизонт їх має потужність від 30 до 40 см. Ці горизонти щебенюваті, містять 2,3-4% гумусу на орних землях; вони кислі, придатні для вирощування сільськогосподарських культур. На північно-західних схилах над бурими лісовими ґрунтами вузькою смугою залягають гірсько-підзолисті ґрунти. Вони мають неглибокий профіль, характеризуються значною щебенюватістю.

Вище під лісового поясу на плоско вершинних схилах хребтів і вершинах поширені гірсько-лучні та гірсько-торфові ґрунти. Вони утворили під лучною рослинністю за надмірного зволоження на пісковикових породах. Гірсько-торфові ґрунти мають незначний оторфований горизонт.

Щодо екологічної ситуації в Українських Карпатах, то на сьогоднішній день вона викликає у нас занепокоєння. Бездумне вирубування лісів, забруднені отрутохімікатами гірські води та ґрунти. Завдяки цьому, Карпати перебувають зараз в набагато гіршому стані, ніж колись.

Існує постійна небезпека паводкових процесів, насамперед у Закарпатті, розташованому на більш теплому південно-західному макросхилі Карпат.

Випадки катастрофічних паводків, зсувів і ерозії ґрунтів, селевих потоків, карстових явищ, що стали частішими в останні десятиліття, викликають занепокоєння не тільки вчених, але і широких кіл громадськості України.

Література

1. Андрушко Г.О. "Ґрунти західних областей УРСР": Учб. посібник - Львів Дубмени: ЛСГІ, 1970. - 181 ст.

2. Атлас почв Української ССР / Под. ред. И.К. Крупкого, Н.И. Полупана. - К.: Урожай, 1979. - 114 с.

3. Бабаева И.П., Зенова Г.М. Биология почв: Учебник. - 2-е изд., перероб. и доп. - М.: Изд-во МГУ, 1898. -336 ст.

4. Верес В.Ф. “Земне намисто Карпат”. - Ужгород, видавництво “Карпати”, 1989 р.

5. Гален В.Г. Ґрунти Закарпатської області / За ред.. С.О. Скорина. - Ужгород: Карпати, 1969. - 70 с.

6. Гоголев И.Н. Бурые горно-лесные почвы Советских Карпат: Авто-реф. дис. д-ра с.-х. наук. - М., 1965. - 40 с.

7. Добровольский Г.В., Урусевская И.С. География почв. - М.: МГУ, 1984. - 426 с.

8. Екологічна енциклопедія. - Кишинів, 1996.

9. Екологічний енциклопедичний словник / Під заг. ред. І.І. Дедю. - Кишинів, 1990.

10. Загальногеографічний атлас України/ Голов. ред. І. Руденко.- К.: ДНВП "Картографія", 2004.- 112с.-

11. Заставний Ф.Д. Географія України. Львів. 1990. - 528 с.

12. Заставний Ф.Д. Фізична географія України. Львів. 1996. - 428 с.

13. Заставний Ф.Д. Фізична географія України. - Київ. - 1999. - 542 с.

14. Крикунов В.Г. Ґрунти і їх родючість: Підручник. - К.: Вища школа, 1993. - 287 с.

15.Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. - К.: Зодіак-ЕКО, 2000.- 432с.

16. Панас Р.М.Ґрунтознавство. Львів "Новий світ - 2000". 2005. - 368 с.

17. Позняк С.П. Орошамые черноземы юго-запада Украины. - Львов ВНТП, 1997. - 240 с.

18. Позняк С.П., Красуха Є.Н. Ґрунтово-географічні дослідження. Понятійно-термінологічний словник. - Львів-Одеса, 1999. - 96 с.

19. Почвоведение: Учебн. для ун-тов. В 2 ч. / Под ред. В.А.Ковды, Б.Г. Розанова. - Ч. 1. Почвы и почвообразование / Г.Д. Белиутина, В.Д.Василевская, Л.А. Гришина и др. М.: Высш. шк., 1988. - 400 с.

20. Почвоведение: Учебн. Для ун-тов. В 2 ч. / Под. ред. В.А. Ковды, Б.Г. Розанова. Ч. 2. Типы почв, их география и использование / Богатырев Л.Г., Василевская В.Д., и др. М.: Высш. Шк., 1988. - 368 с.

21. Розанов Б.Г. Морфология почвы. Изд-во. МНГУ, 1983 - 321.

22. Руднева Е.Н. Почвенный покров Закарпатской области. М. Изд-во. АНСРСР 1960 - 228.

23.Сиротенко А.Й., Чернов Б.О. Географія України. - К.: Благовіст, 1998.- 256с.

24. Соколовський О.Н. Курс сільськогосподарського ґрунтознавства. К., Держсільгоспвидав, 1954. - 427.

25. Стойко С.М. “Карпатам зеленіти вічно”. - Ужгород, видавництво “Карпати”, 1977 р.

26. Физико - географическое районирование Украинской ССР. К., Изд-во. Киевского университета, 1968. - 669.

27. Яришева Н.Ф. Природа України. К., 1995. - 255.

28. Энциклопедический словарь юного земледельца. - М., 1988.

29. www.carpathians.org.ua

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Історія утворення Галицького району, його географічне положення, геологічна будова і рельєф території, кліматичні і метеорологічні умови, водні ресурси, рослинний і тваринний світ, ґрунти. Ландшафтні особливості лівобережжя та правобережжя Дністра.

    реферат [27,9 K], добавлен 07.09.2015

  • Історико-географічні, природно-географічні особливості формування та розвитку регіону Сахари. Рельєф, геологічна будова та корисні копалини. Географічне положення, водні ресурси, ґрунти, клімат, флора та фауна. Антропогенний вплив та екологічні проблеми.

    курсовая работа [2,7 M], добавлен 29.11.2015

  • Розташування Закарпатської області в південно-західній частині України, на південних схилах лісистих Карпат і прилеглої до них низовини. Столиця краю - Ужгород. Офіційний прапор Закарпаття. Центр Європи на території краю. Найдовша липова алея в Європі.

    презентация [3,9 M], добавлен 24.02.2014

  • Площа території Угорської Республіки. Чисельність населення, його поділ за національністю та релігією. Стан промисловості та сільського господарства. Природні умови: клімат, ґрунти, рельєф. Об'єкти на території Угорщини, що є частиною світової спадщини.

    презентация [3,7 M], добавлен 29.01.2013

  • Геологічна будова і рельєф, кліматичні умови Вільшанського району. Історія заселення та господарського освоєння досліджуваного району. Ознайомлення із статево-віковою структурою та національним складом населення; особливості його розселення по території.

    курсовая работа [478,4 K], добавлен 03.10.2014

  • Розташування Трипільських поселень у широкій смузі сучасного молдавського та українського лісостепу. Рельєф, ґрунти та кліматичні умови. Зміна рослинного покриву господарською діяльністю людини. Природні умови та рослинність доби Трипільської культури.

    реферат [23,2 K], добавлен 29.06.2009

  • Геологічна будова Кримських гір. Найвищі вершини. Гірські передгірні пасма. Кліматичні умови. Різноманітність ґрунтоутворюючих порід. Флора і фауна. Екологічні проблеми. Екологічна ситуація АР Крим. Транспортне перевантаження південного берега Криму.

    реферат [3,5 M], добавлен 23.01.2009

  • Геологічна будова Альпійської гірської країни та історія геологічного розвитку. Особливості рельєфу і клімату території. Циркуляційні процеси і опади по сезонам року. Внутрішні води, ґрунтово-рослинний покрив, тваринний світ та сучасний стан ландшафтів.

    курсовая работа [9,2 M], добавлен 17.10.2010

  • Природні та біосферні заповідники України, їх флора і фауна. Створення національних природних парків для охорони й вивчення природних комплексів. Регіональні ландшафтні парки, пам’ятки природи та ботанічні сади. Пам'ятники садово-паркового мистецтва.

    научная работа [113,9 K], добавлен 27.02.2009

  • Географічне положення Південної Америки. Геологічна будова, Південно-Американська платформа та складчастий гірський пояс Анд; корисні копалини. Клімат, внутрішні води та береги. Ґрунти і рослинність континенту, тваринний світ та природне районування.

    реферат [18,3 K], добавлен 26.10.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.