Суспільно-географічна характеристика населення Вільшанського району

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Передумови розвитку населення в Вільшанському районі

1.1 Загальна характеристика району

1.2 Геологічна будова і рельєф

1.3 Клімат, поверхневі води

1.4 Грунти, флора і фауна

Розділ 2. Історія заселення та господарського освоєння території Вільшанського району

Розділ 3. Загальна характеристика населення

3.1 Динаміка чисельності населення

3.2 Природний рух населення

3.3 Статево-вікова структура населення Вільшанського району

3.4 Міграційні процеси

3.5 Структура зайнятості населення

3.6 Національний склад населення

3.7 Розселення населення по території Вільшанського району

3.8 Основні проблеми і перспективи розвитку населення Вільшанського району

Висновки

Література

кліматичний вільшанський населення національний



ВСТУП

В наш час, в умовах складної демографічної ситуації в Україні, гостро постає питання визначення кількості населення та перспектив розвитку населення по більш дрібних адміністративних одиницях, для більш чіткого бачення демографічної ситуації по регіонах та прийняття відповідних заходів щодо поліпшення демографічної ситуації в Україні.

Актуальність роботи визначається необхідністю проведення аналізу перспектив та проблем розвитку району в цілому, та для прогнозування подальшого становища населення території, що досліджується. В даній роботі проводиться суспільно-географічна характеристика території Вільшанського району Кіровоградської області, для визначення особливостей розвитку району в цілому, та характеристики населення зокрема. Дана робота є важливою з огляду на те, що в наш час немає детальної характеристики районів України, а є лише дослідження великих міст чи областей.

Метою дослідження ми визначили суспільно-географічну характеристику території Вільшанського району Кіровоградської області. Об'єктом дослідження є населення Вільшанського району.

Предметом дослідження є суспільно-географічна характеристика населення Вільшанського району.

Виходячи з поставленої мети, об'єкту і предмета дослідження, для досягнення мети і цілей дослідження необхідно вирішити наступні завдання:

1) Дати загальну характеристику території Вільшанського району;

2) Провести суспільно-географічну характеристику Вільшанського району; кліматичний вільшанський населення національний

3) Розкрити проблеми та перспективи розвитку населення району;

4) Розглянути демографічну ситуацію в районі та зробити відповідні висновки.

Методологічною основою дослідження є сучасні методи пізнання як загальнонаукові, так і спеціальні: системний, історичний, порівняльний, спостережень, системного аналізу. У ході дослідження проведена суспільно-географічна характеристика Вільшанського району. Застосування цих методів дослідження дало можливість всебічно розглянути дану тему.

Структура роботи роботи складається зі вступу, трьох розділів та списку використаної літератури. В першому розділі йдеться про основні передумови утворення та розвитку населення на території Вільшанського району. Розглядаються природні умови та ресурси, тобто природні чинники розвитку населення на території району.

В другому розділі розглядається історія заселення території Вільшанського району, її подальшого господарського освоєння та подальшого розвитку населення.

В третьому розділі дається загальна характеристика населення Вільшанського району, його кількість, динаміка, статево-вікова структура, розкриваються міграційні процеси та розглядаються основні проблеми та перспективи розвитку населення в районі.



РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ НАСЕЛЕННЯ В ВІЛЬШАНСЬКОМУ РАЙОНІ

1.1 Загальна характеристика району

Площа району становить 0,645 тис.

Вільшанський район розташований на лівому та правому берегах р. Синюхи в західній частині Кіровоградської області. Він межує з Новоархангельським районом Кіровоградської області на півночі, з Голованівським районом Кіровоградської області на заході, з Первомайським районом Миколаївської області на півдні, Новоукраїнським районом Кіровоградської області на сході. Крайні точки району: північна - на північний захід від с. Плоско-Забузького, південна - біля с. Калмазового, західна - західніше с. Дорожинки, східна - на північ від с. Оброчного [11].

Рис. 1.1. Карта Вільшанського району [10]

У районі налічується 15 рад, з них одна - селищна, 14 - сільських, яким підпорядковані 25 населених пунктів:



Таблиця 1.1

Адміністративний поділ Вільшанського району [11]

Назва сільської ради	Населені пункти, що входять до складу даної сільської ради
Вільшанська селищна рада	смт. Вільшанка, с. Калмазове, с. Осички
Березовобалківська сільська рада	с. Березова Балка, с. Владиславка
Бузникуватська сільська рада	с. Бузникувате
Вівсяниківська сільська рада	с. Вівсяники
Добрівська сільська рада	с. Добре
Добрянська сільська рада	с. Добрянка
Дорожинська сільська рада	с. Дорожинка
Йосипівська сільська рада	с.Йосипівка, с. Залізничне
Коритно-Забузька сільська рада	с. Коритно-Забузьке, с. Вовча Балка
Котовська сільська рада	с. Котовське, с. Синюха, с. Степанівка
Маловільшанська сільська рада	с. Мала Вільшанка, с. Оброчне
Плоско-Забузька сільська рада	с. Плоско-Забузьке
Станкуватська сільська рада	с. Станкувате, с. Мала Мазниця
Сухоташлицька сільська рада	с. Сухий Ташлик
Чистопільська сільська рада	с. Чистопілля, с. Завітне

Район за структурою економіки - аграрний. Тут налічується 18 приватних сільськогосподарських підприємств і 52 селянсько-фермерських господарства. Рослинництво зерново-кормово-буряківничого напряму. Площа сільськогосподарських угідь - 57,9 тис. га, з них орних земель - 51,7 тис. га. Основні культури: озима пшениця, кукурудза, ячмінь, цукрові буряки, багаторічні трави. Тваринництво - м'ясо-молочного напрямку.

Є можливості залучення інвесторів для видобування корисних копалин:

Таблиця 1.2

Запаси корисних копалин Вільшанського району [10]

Назва родовища	Геологічні запаси тис.	Площа га
Чорноташлицьке родовище гранітів	3255	10,1
Тарасівське родовище гранітів	11652,4	14,9
Калмазівсько-Вільщанське родовище гранітів	10489,7	39,0
Вільшанське І родовище сугликів	559,0	-
Вільшанське ІІ родовище сугликів	540,8	-
Осичківське родовище пісків	205	-

1.2 Геологічна будова і рельєф

В основі геологічної будови Вільшанського району лежать докембрійські магматично-метаморфічні породи Українського кристалічного щита. Район лежить на південних відрогах Придніпровської височини. Поверхня території - пологохвиляста, розчленована долинами річок, балками, ярами. Загальний похил поверхні на південь. Найвища точка району розташована між Бузникуватим, Дорожинкою і Вівсяниками і сягає 195 м. В тектонічному відношені Вільшанський район лежить на Українському кристалічному щиті,що є складовою Східно-Європейськї платформи, утвореної 4,5 млрд років тому в архейський період докембрійської епохи .Це є фундамент основа яка утворена магматичними породами гранітами і лабрадоритами,що зверху перекриті осадовими більш молодим чохлом утворені піском(в Осичках) ,материнською породою лесом, в народі глина, утворені в четвертичний період .Так дійсно вважають,що розлом фундаменту проходить через Вільшанку з півночі на півден,по руслу Синюхи,через те річка має різні глибини,і даний розлом є однією із причин перерозподілом опадів у літній період над нашою територією. Із корисних копалин найпоширенішими є граніт, пісок, глина. Основна частина району розташована в Дністровсько-Дніпровській лісостеповій фізико-географічній провінції, південно-східна - у Дністровсько-Дніпровській північностеповій фізико-географічній провінції [8].

Рельєф: район лежить на південних відрогах Придніпровської височини. Поверхня території - пологохвиляста, розчлено- вана долинами річок, балками, ярами. Загальний похил по- верхні на південь .

1.3 Клімат і поверхневі води

Середня температура січня -6,0 °С, липня +20,6 °С. Період з температурою понад +10 °С становить 165 днів. Середньо- річна температура повітря +7,4…+7,6 °С. Опадів випадає близько 460 мм на рік (в основному в теплий період року). Район знаходиться в недостатньо вологій теплій агрокліма- тичній зоні. Спостерігаються часті засухи та суховії. Посуш- ливі періоди до 30 днів бувають навесні та в другій половині літа.

Поверхневі води: найбільші річки - Синюха (притока Південного Бугу, що перетинає район з півночі на південь), Сухий Ташлик та Чор- ний Ташлик (протікає південною межею району). На території знаходяться 37 ставків з площею водного дзеркала 137 га, одне водосховище з площею водного дзеркала 363 га. Прогнозні запаси підземних вод становлять 1,4 млн м3 на рік. Довжина Синюхи 111 км, з них 37 км припадає на Вільшанський район. Площа водозбору 16725 км2, річний стік - 28,5 м/с. Територією району протікає 12 основних невеликих за своїми розмірами приток Синюхи. Це Чорний та Сухий Ташлики, річка Березова, Вовча, Осичанка, Вівсянка, Костикова, Критянка, Площана, Репетуха, Вільшана, Добра. Всі ці річки створюють досить розгалужену гідрологічну систему, що призводить до розвитку ерозії в регіоні [8].

1.4 Грунти, флора і фауна

Найбільш поширені чорноземи типові на лесових породах, чорноземи типові мало-гумусні та середньо-гумусні, чорноземи типові середньо-гумусні.

Флора і фауна: основна частина району розташована в Дністровсько-Дніпровській лісо-степовій фізико-географічній провінції, південно-східна -у Дністровсько-Дніпровській північностеповій фізико-географічній провінції. Природний рослинний покрив (ковила, деревій, полин, пирій) зберігся тільки на схилах долин річок і балок. На території району поширені дуб (95% площі лісів), ясен, граб, клен, липа. Лісистість району складає лише 1,5 %.

Ліси належать до двох типів: свіжих гаїв з переважанням дуба, ясеня, в'яза та сухих гаїв з переважанням дуба, клена та липи. У лісах (які ще називаються урочищами) добре розвинутий підлісок з ліщини, бересклета, калини, терену, крушини. Найбільші ліси - урочища "Дорожинське", "Осичківське", "Добрівське".. У лісах водяться козуля європейська, борсук, тхір звичайний, ласка, білка, вовчок, миша лісова, кріт, їжак, сліпень. Із птахів поширені крук, ворона сіра, сойка звичайна, іволга, шишкар, зяблик, синиця, мухоловка сіра, дрізд, омелюх, зозуля, голуби, горлиці. Із амфібій та рептилій зустрічаються жаба трав'яниста, лісова гадюка, ящірки. У безлісих частинах району багато ссавців, переважно гризунів: заєць-русак, тхір степовий, куниця степова. У степу водяться хом'як, хом'ячок сірий, миша польова, миші, пацюки, кажани, ящірка звичайна, ящірка зелена, вуж звичайний Природний рослинний покрив (ковила, деревій, полин, пирій) зберігся тільки на схилах долин річок і балок [8].



РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ЗАСЕЛЕННЯ ТА ГОСПОДАРСЬКОГО ОСВОЄННЯ ТЕРИТОРІЇ ВІЛЬШАНСЬКОГО РАЙОНУ

Перші вихідці з Балкан поселились на території сучасного Вільшанського району на початку 50-х рр. XVIII ст. біля військового укріплення - шанцу. Пізніше до них підселяли інших переселенців із-за Дунаю.

Нинішня територія району була заселена в дуже далекі часи, про що свідчать виявлені археологами поселення доби неоліту та житла землеробських племен трипільської культури. Залишили свій слід скіфи, які в V ст. до н. е. вели жваву торгівлю з грецькими північно-чорноморськими колоніями.

У битвах на Синіх Водах в 1362 році, біля сучасних сіл Добрянка і Тишківка (одна з версій), були вщент розгромлені татаро-монгольські полчища.

Інтенсивне ж заселення цих земель припадає на XVII і XVIII століття. Це були селяни, вихідці із Поділля та Київщини, які тікали від нестерпного гніту польської шляхти. Правобережна частина нинішнього району в 1795 році ввійшла у Богопільський повіт Кам'янець-Подільської губернії. Царський уряд, вогнем і мечем утверджуючи експансіоністську політику, прагнув якомога швидше освоїти цю територію, аби хутчій включити її родючі землі в сільськогосподарський обіг і створити тим самим на кордоні надійні опорні пункти [1].

Ось тому з такою заповзятливістю заохочувалося поселення в Прибужжі селян-втікачів і навіть розкольників з центру Росії. На той час на півдні були спірними землі між Запорожжям і Єлисаветградською провінцією: від Тернівки на північ і аж до Єлисаветградського шанця (Ольвіополь та Орлик - нині частини м. Первомайська Миколаївської області). Не дивно, що згодом тут розселили козаків зі створеного в 1769 році вихідцями з Туреччини Бузького козацтва.

Першими поселенцями лівобережжя Синюхи були запорозькі козаки, які мали тут зимівники і хутори. До 1750 року згадані землі входили до складу Низового Запорозького війська - Бугогардівської паланки; в 1750-1764 рр. - до складу Нової Сербії; з 1764 р. - в Слисаветградську провінцію. Тож на Генеральних картах Новоросійської губернії і польських картах 1770-1795 років уже подаються назви річок та населених пунктів на правобережжі річки Синюхи в межах нинішнього Вільшанського району. З-поміж них - села Вовча Балка і Плоска; на притоці Синюхи Бузникувата - села Казимирівка і Бузникувате; на притоці Вербовець - с. Коритня, а трохи південніше притока мала назву Карлівка із селом Вівсяники.

За легендами і переказами, що дійшли до нас, села Коритня та Плоске названі забузькими тому, що вони засновані селянами, які переселилися в згадану місцевість із однойменних сіл із-за Бугу. Через села Бузникувате, Дорожинка, Березова Балка, Людвінка та Куца Балка пролягав шлях із Торговиці (нині Новоархангельський район) на Богопілля (нині частина м. Первомайська Миколаївської області).

У 1774 році біля слободи Маслово знайшли політичний притулок понад 100 сімей з с. Алфатар (Флатарь) Силістрійської округи Болгарії, які брали найактивнішу участь на боці російських військ у російсько-турецькій війні 1768-1774 років під командуванням генерал-фельдмаршала графа П. А. Румянцева. Відтоді урочище дістало назву "Вільшанка". Це був один з опорних пунктів на кордоні з Польщею і Туреччиною. У 80-х роках XVIII ст. болгар включено до складу Бузького козацького війська.

З 1 січня 1858 року населення округу переведено в стан південних поселенців і село разом з Добрянкою та Синюшиним Бродом увійшло в 13-ту волость Херсонського округу.

Південні поселенці наділялися податною землею і були зобов'язані платити за неї поземельний податок. Причому землю наділяли не за кількістю членів сім'ї, а за наявністю засобів для обробітку. Кожна родина мусила мати щонайменше 5 десятин податної землі й заплатити за неї поземельний податок. Для вільшанських селян державний поземельний податок в розмірі 50-60 копійок введено в дію з 18січня 1859 року. Згідно з проведеним у цьому ж році переписом у Вільшанці налічувалося 520 господарств і мешкало 2 544 особи,з них чоловіків - 1 327, жінок - 1 217. За згаданими господарствами закріплювалось 14 000 десятин землі [6].

У 1866 році вільшанців переведено в стан державних селян, але тяжке життя аж ніяк не полегшало. Як і раніше, вони виконували грабіжницькі земські та натуральні повинності. Тим часом класове розшарування набирало все більших розмірів. Так, у 1885 році налічувалося 222 безземельних господарства. Із 241 бідного господарства кожне обробляло до 10 десятин землі, 33 значно заможніших господарства (9,5 %) мали понад 25 десятин на двір, а всього 3 177 десятин, або 33,7 % всієї наділеної землі.

Без робочої худоби знаходились 29,7 % господарств. Найманою робочою худобою обробляли свої наділи 240 господарств. Мали одну-чотири голови робочої худоби 51,7 % селянських господарств, 18,6 % - п'ять і більше голів. У той же час 4 сім'ї служителів церкви володіли 120 десятинами землі, 5 кіньми, 2 волами, 44 головами великої рогатої худоби, на них працювало 9 наймитів. Уже в згаданому 1885 році лише у Вільшанці налічувалося 120 наймитів. Через тяжку фінансову скруту, борги, дорожнечу та непередбачені додаткові стягнення, котрі ускладнювали економічне становище селян, чимало з них йшли на заробітки до поміщиків довколишніх сіл, на цукроварні, а найбільш знедолені під час російсько - турецької війни 1877-1878 років їздили на заробітки навіть до Болгарії.

Після введення столипінської реформи із сільської общини Вільшанки відокремилися заможні господарства, які закупили понад третину общинної землі. Напередодні Першої світової війни на один двір заможного селянина припадало 20,7 десятини землі, селянина-бідняка - 3,3 десятини. Селянські господарства перебували в важкому становищі через брак реманенту й робочої сили: під час Першої світової війни майже 400 чоловік мобілізували в армію, а влітку 1916 року чисельний загін працездатних подався на будівництво окопів у Бесарабську губернію [2].

У селах Вільшанської волості панували голод, холод і розруха.

У 1923 році Вільшанка стала районним центром. Крок за кроком зростала роль району в економічному, політичному та культурному житті області й держави. Вільшанці активно включилися в розбудову рідного краю. Уже наприкінці 1932 року працювали Вільшанська і Калмазівська машинно-тракторні станції, діяла міжколгоспна школа бригадирів, агротехніків і трактористів. Лише в райцентрі було створено 12 колгоспів, що об'єднали 85 % селянських господарств. За підсумками соціалістичного змагання 1932 року район посів третє місце в Одеській області. У цей же рік відкривається лікарня на 25 ліжок, ще через чотири роки семирічну школу реорганізовано в середню, а при районному Будинку культури, двох колгоспних клубах та двох червоних кутках розпочали роботу драматичний, хоровий, музичний та фізкультурно-спортивний гуртки.

У співдружності, мирі й злагоді однією сім'єю будували нове життя українці, болгари, росіяни, молдовани.2 серпня 1941 року фашистські війська захопили райцентр.

На боротьбу з ворогом піднялося все населення. У Вільшанці, Дорожинці, Добрянці створюються підпільно-диверсійні групи, налагоджуючи тісні зв'язки з партизанським загоном "Південний", що знаходився в сусідньому Голованівському районі, та підпільниками Первомайського району Миколаївської області. Підпільну боротьбу в селах Добрянка, Осички, Вільшанка, Березова Балка, Сухий Ташлик, Дорожинка, Калмазове вели також бійці й командири 6-ї та 12-ї армій генералів І. М. Музиченка і П. Г. Понедєліна, яким вдалося вирватися з кільця Зеленої Брами. Особливу мужність у ці грізні роки виявили наші земляки А. Г. Абрамович, Л. М. Балицький, О. М. Луценко, М. 3. Телішевський, М. М. Топольников, яких удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Хоробро воювали на різних фронтах 1.1. Гуржос, Г. М. Сологуб, М. М. Цоток; брали участь у Берлінській операції Н. Я. Марущак, Г. І. Скляров, І. М. Безюля, Ф. Я. Рибачок; всю війну пройшли медсестрами Г. М. Апостолова, Г. Ф. Афанасьєва, Н. А. Чабанова, Г. М. Кириленко, Г. І. Руденко [3].

Окрім непоправних людських втрат, війна завдала величезної шкоди економіці району: знищена техніка, спалені й зруйновані ферми, майстерні, тракторні стани. До Німеччини було вивезено все, що тільки міг забрати ворог. Втрати району, завдані загарбниками, склали 610-710 тис. карбованців у довоєнних цінах. Але в людей, окрилених Перемогою, вистачило сил, енергії й завзяття, аби в стислі строки відновити зруйноване війною народне господарство й уже в перші повоєнні роки досягти вагомих результатів у розвитку місцевої промисловості, сільського господарства та соціальної сфери.

Починаючи з 1948 року, в районі підвищується врожайність зернових культур, різко збільшуються посівні площі. Поліпшуються агротехніка, якість та своєчасність обробітку земель. Усі артілі швидко відновили довоєнні орні площі, зросла кількість сільськогосподарської техніки, добрими темпами розвивалася тваринницька галузь.

Знаковою подією стало будівництво на Синюсі Червонохутірської ГЕС, яка дала перший струм у листопаді 1957 року й живить ним донині всі села району.

Кінець минулого століття ознаменований небаченим будівництвом культурно-просвітницьких закладів, житлових будинків, шляхів сполучення.

За цей час лише в райцентрі зведено типові приміщення музичної школи і естетичного центру з концертним залом на 150 місць, районної бібліотеки і Будинку піонерів, середньої школи, кінотеатру, поліклініки, санепідемстанції, ресторану, побуткомбінату, гастроному, універмагу, військкомату, ряду адміністративних приміщень, стадіону [10].

Протягом п'ятнадцяти років відчинили двері нові Будинки культури в селах Березова Балка, Бузникувате, Вівсяники, Добрянка, Дорожинка, Калмазове, Котовське, Мала Вільшанка, Осички, Чистопілля. У десяти населених пунктах були відкриті школи, в дев'яти - дитячі садки.

Успіхи окремих трудових колективів у роки незалежності України, мов стрімкі потічки, вливаються в загальні здобутки району. Це дає змогу й надалі нарощувати виробництво зерна, соняшнику, цукрових буряків, гречки, а також тваринницької продукції, дбати про розвиток соціальної сфери. Так, лише в 2003 році на капітальний ремонт мосту через Синюху освоєно 1 300 тис. грн державних коштів, а на поточний ремонт доріг та вулиць - 504 тис. грн. У той же час триває спорудження школи в селі Бузникувате на 192 учнівських місць, центральної районної лікарні на 150 ліжок та 300 відвідувань на зміну, газовідводу на відрізку Вільшанка-с. Мигія Первомайського району Миколаївської області.

У серпні 2004 року на святкування 230-річчя першого поселення на вільшанській землі приїхала численна делегація з м. Алфатар Силістрійського округу Республіки Болгарія разом із мером общини Алфатар Радкою Желєвою. В урочистостях взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні Ангел Ганєв і народний депутат України, президент Асоціації болгарських товариств в Україні А. І. Кіссе. Гості побували в СТОВ "Вікторія", СП ГОВ "Аврора", ПСП ім. Димитрова і "Мир", зустрічалися з трудівниками та керівниками сільгосппідприємств, головами селищної і сільських рад, підприємцями, освітянами та працівниками закладів культури. У результаті було вироблено чітку програму співробітництва на наступні чотири роки [11].



РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСЕЛЕННЯ

3.1 Динаміка чисельності населення

Протягом останніх десяти років на всій території району спостерігається тенденція до зменшення чисельності населення, у зв'зку з погіршенням економічного становища, скороченням робочих місць, недостатнім розвитком сфери соціального захисту. Останніми роками йде зменшення кількості шкіл та ФАПів в районі, що теж змушує населення до пошуку кращих умов життя, та спричиняє відтік молоді та працездатного населення ні інші території, з кращими соціально-економічними умовами для проживання.

Різке зменшення чисельності населення з 2001 року пояснюється закриттям кількох підприємств в районному центрі, що призвело до зменшення кількості робочих місць, та відтоку населення. Для прикладу, з 1989 року по 2001 рік, поки існували робочі місця, кількість населення за 12 років зменшилась на 1,3 тис. чол., в той час, як в період з 2001 року по 2007 рік, чисельність населення зменшилась на 1,8 тис. чол. Тобто за вдвічі менший проміжок часу темпи зменшення населення не те щоб були меншими, а навпаки збільшились, що свідчить про погіршення соціально-економічної ситуації в районі [9].

Більш повну картину ситуації, що склалася в динаміці чисельності населення Вільшанського району ми можемо побачити в таблиці 3.2.

Таблиця. 3.2

Динаміка чисельності наявного населення Вільшанського району [9]

Рік	1989	2001	2007	2011	2012
Чисельність населення тис.чол	17,7	16,4	14,6	13,5	13,2
Міське тис.чол	7,3	5,9	5,2	4,9	4,8
Сільське тис.чол	10,4	10,5	9,4	8,6	8,4
Щільність чол./кмІ	27,44	25,42	22,63	20,93	20,46

Розглянувши таблицю 3.2 ми можемо побачити помітну тенденцію до поступового зменшення чисельності населення Вільшанського району, причому темпи зменшення з кожним наступним періодом лише зростають. Якщо так і далі продовжуватиметься, то через 10 років, при збереженні темпів зменшення населення за останні роки, чисельність населення району зменшиться до 10 тисяч осіб, що вкрай негативно вплине і на розвиток району в цілому.

Рис. 3.1. Динаміка чисельності населення

3.2 Природний рух населення

Природний приріст (скорочення) населення - різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих.

Для визначення природного приросту (скорочення) населення, користуються коефіцієнтом природного приросту (скорочення) населення на 1000 осіб, який розраховується як відношення природного приросту (скорочення) населення до середньорічної кількості наявного населення [4].

Для визначення сучасних особливостей природного руху населення в Вільшанському районі, розглянемо показники смертності та народжуваності за період з 2009 по 2012 роки.



Таблиця 3.3

Абсолютні дані чисельності народжених і померлих, природного приросту, кількості зареєстрованих шлюбів та розлучень [6, 7, 9]

Рік	2009	2010	2011	2012(січень-лютий)
Кількість народжених, осіб	104	124	126	7
Кількість померлих, осіб	245	177	261	24
Природний приріст, осіб	-141	-153	-135	-17
Кількість померлих дітей віком до 1 року, осіб	-	4	1
Число шлюбів, одиниць,	-	54	75
Число розлучень, одиниць	-	27	8

Розглянувши таблицю 3.3, ми можемо зробити наступні висновки: на сучасному етапі природний рух населення в Вільшанському районі призводить до скорочення чисельності населення, про що свідчать від'ємні показники приросту населення; темпи природного скорочення населення коливаються в межах 5 - 15 %, тобто є відносно стабільними; рівень смертності майже вдвічі переважає над народжуваністю, що свідчить про велику кількість осіб похилого віку та недостатню кількість молоді для утримання природного приросту населення в межах зростання.

3.3 Статево-вікова структура населення Вільшанського району

Статево-вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення.

В демографії застосовуються два типи відносних показників певної статі в загальній чисельності населення. Перший тип - процентна частка населення певної статі в загальній чисельності населення. Другий тип - співвідношення чисельності населення однієї статі з чисельністю населення протилежної статі з наступним множенням частки на 1000. Таким чином, можна встановити, скільки чоловіків припадає на 1000 жінок або, навпаки, скільки осіб жіночої статі припадає на 1000 чоловіків [4].

У середньому хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, причому співвідношення статей серед новонароджених стабільне: 105 -106 хлопчиків на 100 дівчаток. На думку вчених-фізіологів, чоловічий організм в дитячому віці менш життєздатний і на перших порах життя хлопчиків помирає більше. Далі смертність видозмінюється: у розвинених країнах вища смертність чоловіків з причин травматизму і професійних захворювань, а також алкоголізму та куріння; в країнах, що розвиваються смертність жінок часто буває вище, що є наслідком ранніх шлюбів, частих пологів, важкої праці, недостатнього харчування та нерівного становища в суспільстві [5].

Вікова структура населення відіграє важливу роль у демографічних процесах, впливаючи на величину всіх демографічних показників. Так, при відносно високої відсоткової частки молоді у складі населення (якщо інші умови рівні) буде спостерігатися високий рівень шлюбності і народжуваності й низький рівень смертності (оскільки, цілком природно, молоді люди рідше хворіють і ще рідше вмирають). У свою чергу і демографічні процеси мають сильний вплив на вікову структуру населення [4].

Спочатку розглянемо статеву структуру населення району, що досліджується. Дані показані в таблиці 3.4.

Для порівняння розглянемо статеву структуру населення Вільшанського району на фоні Кіровоградської області взагалі.



Таблиця 3.4

Статева структура населення Вільшанського району [7, 9]

	2002	2011	На 1000 жінок припадає чоловіків
	чоловіки	у % до всього населення	жінки	у % до всього населення	чоловіки	у % до всього населення	жінки	у % до всього населення	2002	2011
Кіровоградська область	516610	45,8	609094	54,2	459048	45,7	544524	54,3	848	843
Вільшанський район	7490	45,7	8870	54,3	6223	46,2	7237	53,8	844	860

Таким чином, розглянувши таблицю 3.4 ми бачимо, що співвідношення між чоловічою та жіночою статями в районі практично не відрізняється від показників по області в цілому. Лише в 2011 році частка чоловіків серед загальної кількості населення по району вища на 0,5% ніж частка по області. Проте така різниця не значна і ми не можемо говорити про будь які чинники, які суттєво впливають на статеву структуру в області і в районі. Хоча спостерігаємо зменшення різниці між кількістю чоловіків і жінок в 2011 році, що свідчить про збільшення рівня смертності серед жінок.

Рис. 3.2. Співвідношення кількості чоловіків та жінок у відсотках(2011 рік)

Для того, щоб зрозуміти вікову структуру населення Вільшанського району, розглянемо дані таблиці 3.5, кількість осіб до працездатного, працездатного та пенсійного віку та їх співвідношення до загальної кількості населення (за 2011 рік).

Таблиця 3.5

Розподіл населення за віковими групами [7]

	Кількість населення	У тому числі у віці	У % до всього населення
		Молодшому за працездатний	Працездатному	Старшому за працездатний	Молодшому за працездатний	Працездатному	Старшому за працездатний
Кіроградська область	1003572	152609	582333	268630	15,2	58,0	26,8
Вільшанський район	13460	2108	7291	4061	15,6	54,2	30,2

З таблиці 3.5 ми бачимо наступне:

- Відсоток працездатного населення на території Вільшанського району дещо нижчий, ніж по області в цілому на 3,8%, це пояснюється меншою часткою серед населення області осіб в віці, старшому за працездатний (26,8 % в порівнянні з 30,2% по району):

- Відсоток населення до працездатного віку по району за своїм значенням майже ідентичний з загальнообласним;

- Відсоток населення пенсійного віку по району вищий ніж по області, що свідчить про старіння населення району, та подальше збереження рівня скорочення населення району, через нестачу молоді.

Розглянувши статево-вікову структуру населення Вільшанського району, можемо зробити висновок, що населення складає незначна приблизно однакова кількість людей працездатного та непрацездатного віку, проте кількість осіб похилого віку переважає над кількістю осіб до працездатного віку, що свідчить про депопуляцію населення району в майбутньому, якщо не будуть прийняті соціально-економічні заходи для поліпшення демографічної ситуації території.



3.4 Міграційні процеси

Термін "міграція населення" (від лат. migratio - переселення) позначає процес переселення (переміщення) людей, що перетинають кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди чи на тривалий термін. По визначенню ООН, міграцією вважається переміщення осіб на термін більш 6 місяців. Існує і більш широке тлумачення цього поняття, відповідно до якого: міграція - усі види руху населення, що мають суспільну значимість, аж до переміщення з пригороду в місто, всередині міста, з будинку на роботу і назад.

Виділяють 4 основних типи міграції: епізодичну (поїздки на відпочинок, навчання), маятникову (переміщення по відносно стабільних маршрутах в одну сторону, а потім назад), сезонну (як правило на сезонні роботи) - поворотні типи; і безповоротний тип міграції, що і є таким у строгому змісті слова. Переважно саме безповоротний тип, який породжує найбільшу кількість проблем і є об'єктом соціальної роботи [4].

Таблиця 3.6

Абсолютні дані прибулих, вибулих, міграційного приросту населення [6, 9]

Рік	У межах регіону на 1000 осіб	Зовнішня міграція на 1000осіб
	Число прибулих	Число вибулих	Приріст	Число прибулих	Число вибулих	Приріст
2009	6	6	0	8,4	16	-7,6
2010	6,3	6,8	-0,5	10,7	10,3	-0,4
2011	6,25	6,25	0	9,6	13,6	-4

З даних таблиці видно, що в районі переважає від'ємне сальдо міграції.

З огляду на нестачу робочих місць на території району, населення змушене мігрувати на території, де потребується робоча сила. Найпопулярнішими серед населення,. Що мігрує, є професії будівельників, охоронців, водіїв, працівників фабрик та заводів. Протягом останнього року, з відкриттям німецькою компанією в с.Добрянка заводу по виготовленню брекетів біопалива, на території району з'явилися додаткових понад 70 постійних робочих місць, не враховуючи робочі місця, які були підчас будівництва заводу. Таким чином в населення с.Добрянка та декількох сусідніх населених пунктів відпала потреба вдаватися до міграції в пошуках роботи, що позитивно вплинуло і на саме населення і на розвиток району в цілому.

3.5 Структура зайнятості населення

Одним з найголовніших питань в суспільній характеристиці населення будь-якої території є характеристика зайнятості населення. Вона необхідна для визначення трудового потенціалу району та подальшого прогнозування розвитку будь-яких галузей, в залежності від ситуації забезпечення трудовими ресурсами.

Структура зайнятості населення Вільшанського району виглядає наступним чином: працездатного населення 8 320 осіб, непрацездатного - 7 780 [10].

Таблиця 3.6

Структура зайнятості населення Вільшанського району за 2011 рік[10, 11]

Сфера зайнятості	Кількість зайнятих осіб	В % від загальної кількості зайнятих
Сільськогосподарське виробництво	2 168	33,5
Освіта	524	8,1
Підприємництво	332	5,1
Охорона здоров'я	324	5,0
Державна служба	275	4,3
Торгівля	92	1,4
Зв'язок	91	1,4
Органи місцевого самоврядування	87	1,3
Інші сфери	2 580	39,9
Всього	6473	100

Як бачимо з даних таблиці 3.6, найбільший відсоток зайнятих у сільському господарстві, не враховуючи сумарний відсоток по інших галузяг, що пояснюється аграрною направленістю району взагалі.

Проте останнім часом на ринку праці Вільшанського району спостерігається збільшення кількості безробітних у зв'язку зі зменшенням кількості робочих місць. Серед позитивних тенденцій ринку праці Вільшанського району у 2011 році можна назвати збільшення рівня надання соціальних послуг незайнятому населенню району та більш широке розгортання активних програм зайнятості населення як то залучення до громадських робіт, професійного навчання та орієнтації на відкриття власної справи. Протягом 2011 року до районного центру зайнятості звернулось 1009 незайнятих осіб. З них -- 407 жінок; 414 - молодь у віці до 35 років; 77 осіб квотної категорії, як то - жінки з дітьми до 6 років, особи передпенсійного віку; 4 особи з обмеженими фізичними можливостями.

Працевлаштовано на вільні та новостворені робочі місця 508 осіб. Рівень працевлаштування становить 50%, що на 15% більше за відповідний показник минулого року.

За направленням центру зайнятості в оплачуваних громадських роботах протягом поточного року взяло участь 334 особи, що на 19 % більше запланованого районною Програмою зайнятості показника. Протягом року зареєстровано 86 трудових договорів між найманими особами та фізичними особами-підприємцями [11].

Активними заходами політики зайнятості охоплено 1008 осіб або 99,9% зареєстрованих осіб.

Навантаження на одне вільне робоче місце одне з найбільших на Кіровоградщині. Станом на 15 листопада воно склало 37 осіб.

Не сприяє стабілізації ситуації на ринку праці і нелегальна зайнятість населення, що має місце в окремих господарствах району. Тому робочій групі з легалізації робочої сили необхідно посилити роботу в цьому напрямку спільно з головами сільських рад, які відповідно до статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повинні розробляти та затверджувати заходи щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття [10].

З метою зменшення напруги на ринку працi та забезпечення соцiального захисту населення районною програмою зайнятості населення на 2011 рік передбачено конкретні шляхи розв`язання проблем та завдання в сфері зайнятості, а саме:

- сприяння громадянам у працевлаштуванні;

- проведення роботи з професійної підготовки безробітних та тих, хто шукає роботу;

- участь у професiйнiй орієнтації робітників та учнів;

- надання допомоги підприємствам у питаннях регулюваного вивільнення працюючих, перепрофілювання при ліквідації чи з інших причин викликаних структурною перебудовою економіки.

Подальша робота всіх гілок влади, служби зайнятості та соціальних партнерів буде направлена на подальшу співпрацю в напрямку подолання сільського та сімейного безробіття й боротьбу з нелегальною зайнятістю.

Є тенденція до зростання рівня зайнятості населення в районі: якщо у 2008 році було 36% сільських жителів серед зареєстрованих безробітних у Вільшанському районі, то протягом 2009-2010 років до центру зайнятості звернулося 604 мешканці сільської місцевості, або 48% загальної чисельності незайнятих громадян. Це колишні доярки, скотарі, механізатори реформованих агрогосподарств, працівники соціальної сфери. На кожне вільне робоче місце в селі прете Економічні проблеми призвели до зростання родинного безробіття. У тих селах району, де зайнятість забезпечувало одне підприємство, люди працювали на ньому династіями, склалася напружена ситуація.Наприклад, село Сухий Ташлик. Ліквідовано ПСП "Дружба" - єдине господарство. Село стало осередком сільського та родинного безробіття. 116 мешканців працездатного віку звернулися до центру зайнятості за сприяння у працевлаштуванні. У І кварталі 2010 року перебувало на обліку 19 сімей з цього села. Ускладнює вирішення проблем сільського безробіття процес подальшого скорочення робочих місць [11].

3.6 Національний склад населення

На території району проживають національні меншини:болгари - 1593 чол., молдавани - 319 чол., вірмени - 112 чол., білоруси - 41 чол., грузини - 30 чол., росіяни - 467 чол. У тому числі в смт Вільшанка: болгари - 858 чол., білоруси - 15 чол., вірмени - 76 чол., грузини - 15 чол., росіяни - 219 чол.

За національним складом населення розподіляється таким чином: 83,9 % - українці, % - болгари, 2,9 % - росіяни, 1,9 % - молдовани, 0,7 % - білоруси, 0,2 % - грузини та інші національності. 80 % болгар від їх загальної чисельності в області проживає у Вільшанському районі [9].

Рис.3.3. Національний склад населення Вільшанського району (2011 рік).

Більша частина іноземних діаспор зосереджена в смт. Вільшанка ( болгарська та вірменська діаспори), в с.Добре ( балгарська та вірменська діаспори), в с.Добрянка ( молдавська діаспора). Решта іноземних діаспор більш-менш рівномірно розселені по території райони, без центрів скупчення. У вищезгаданих населених пунктах національні меншини є корінним населенням, саме вони заснували ці населені пункти в різні часи та при різних обставинах. В Вільшанському районі проживає така велика кількість болгарів відносно до їх загальної чисельності в області у зв'язку з тим, що саме болгари свого часу заснували майбутній районний центр Вільшанку у 1774 році.

3.7 Розселення населення по території Вільшанського району

Для того, щоб дати загальну характеристику населення будь-якої території, необхідно розглянути такі основні поняття:

наявне населення - населення, яке знаходиться на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово проживаючих;

постійне населення - населення, яке постійно проживає на момент перепису на певній території;

динаміку чисельності населення - зміну чисельності населення з часом.

Також необхідно встановити співвідношення між кількістю сільського і міського населення, тобто співвідношення чисельності населення, яке проживає в селах, до того, яке живе в містах. Ще однією важливою характеристикою є природний рух населення - співвідношення кількості народжених до кількості померлих за певний проміжок часу [5].

Чисельність наявного населення: станом на 01.01.2011 р. 13,5 тис. осіб або 1,3 % від всього населення області, у тому числі: сільського - 8,6 тис. осіб, міського - 4,9 тис. осіб.

Вільшанський район за чисельністю населення посідає 20 місце серед 21 району Кіровоградської області. Станом на 1989 рік район займав останню сходинку за чисельнісю населення серед решти районів Кіровоградської області, що свідчить про відносно повільні темпи депопуляції порівняно з Світловодським районом, населення якого в 1989 році становило 19,9 тис.чол, в порівнянні з 13,5 тис.чол в 2011 році [9].

В 2011 році частка населення району серед всього населення області становила 1,3%.

Чисельність населення району по населених пунктах розподілена наступним чином:

Таблиця 3.7

Розселення Вільшанського району [11]

Назва населеного пункту	Чисельність населення, осіб
смт. Вільшанка	5176
Березова Балка	510
Бузникувате	503
Вівсяники	582
Владиславка	87
Вовча Балка	46
Добре	850
Добрянка	1307
Дорожинка	738
Завітне	153
Залізничне	261
Йосипівка	627
Калмазове	552
Коритно-Забузьке	479
Котовське	449
Мала Вільшанка	350
Мала Мазниця	40
Осички	418
Плоско-Забузьке	627
Синюха	217
Станкувате	474
Степанівка	60
Сухий Ташлик	997
Чистопілля	307

Таким чином ми бачимо, що основну кількість населених пунктів району складають малі села, з чисельністю населення менше 1000 осіб, а в деяких проживають навіть менше 100 осіб. Таких сіл налічується 4 ( Степанівка, Мала Мазниця, Владиславка, Вовча Балка). В них загалом проживає 233 особи, що становить 1,7% від загальної чисельності населення району. Такі села включені до складу сусідніх сільських рад, і власного самоврядування не мають.

Дев'ять населених пунктів мають населення 100-500 осіб: Чистопілля, Станкувате, Синюха, Осички, Мала Вільшанка, Котовське, Коритно-Забузьке, Залізничне, Завітне. Частка їхнього населення серед всього населення району становить 18%.

Дев'ять населених пунктів мають населення 500-1000 осіб. Це такі села: Сухий Ташлик, Плоско-Забузьке, Калмазове, Йосипівка, Дорожинка, Добре, Вівсяники, Березова Балка, Бузникувате. Частка населення цих сіл серед загального населення району складає 39,8%.

Є два населених пункти з населенням понад 1000 осіб. Це село добрянка та смт. Вільшанка. Частка населення цих населених пунктів серед загального населення району складає 42%.

Таким чином ми можемо зробити висновок, що основна маса населення проживає в великих населених пунктах чисельністю більше 1000 осіб.

Населення розселене по території району нерівномірно, чисельність по населених пунктах в деяких випадках різко відрізняється. Це зумовлено суспільно-економічним розвитком та благоустроєм в певних населених пунктах в порівнянні з іншими.

3.8 Основні проблеми і перспективи розвитку населення Вільшанського району

На основі попередніх розглянутих розділів, ми можемо зробити суб'єктивні висновки щодо перспектив розвитку населення Вільшанського району, та спробувати знайти шляхи виходу зі складної демографічної ситуації.

Частка непрацездатного населення переважає над працездатним населенням і з кожним рком ця різниця збільшується, тому перспективи розвитку невтішні, з огляду на те, що населення має тенденцію до старіння, а молодь виїжджає за межі району в пошуках кращих умов для проживання.

Медицина, освіта, забезпеченість робочими місцями не задовольняють потреби місцевого населення, немає жодних стимулів для того, щоб молодь залишалась в рідних населених пунктах, а не виїжджала до більш розвинених міст.

При збереженні сучасних темпів від'ємного природного приросту менш ніж за десять років населення складатиме лише 10 тисяч осіб, що дуже мало для території таких розмірів.

Єдиним виходом буде інтенсивне втручання місцевої влади всіх рівнів в стимулювання народжуваності, залучання до співпраці інвесторів, з метою створення нових робочих місць та поліпшення соціально-економічної ситуації в районі. Прикладом співпраці влади та інвесторів є відкриття в

с. Добрянка заводу по виготовленню екологічного палива - пілетів, що дозволило надати місцевому населенню 70 робочих місць з повним соціальним пакетом та високою заробітною платою.

Проблемою району є те, що при наявності багатих природних ресурсів та вигідного положення, через різноманітні причини влада та населення не можуть повністю розкрити весь той прихований потенціал( як ресурсний так і трудовий), щоб вивести район на новий рівень розвитку.



ВИСНОВКИ

Виконавши основні задання, поставлені нами на початку роботи, та досягши поставленої мети, ми можемо зробити наступні висновки: Вільшанський район, адміністративна одиниця Кіровоградської області, що розташована в західній частині Кіровоградської області, з рівнинним типом рель'єфу, помірно-континентальним кліматом, з розвиненою гідрологічною сіткою та родючими грунтами; утворений в 1923 році, з районним центром смт. Вільшанка, що заснований 1774 року переселенцями з Болгарії; загальною площею 645 кв.км. 2.6% від загальної площі області; з населенням 13,5 тис. осіб - 1,3% населення області; район складається з 15 рад, з них одна - селищна, 14 - сільських, яким підпорядковані 25 населених пунктів.

За структурою господарства район аграрний. На території району проживає 13,5 тис. осіб. Густота населення становить 20,9 осіб/. за своїм природним рухом населення характеризується природним скороченням чисельності населення зі збереженням такої тенденції в подальшому. За розподілом населення за статями, спостерігається переважання жіночої частини населення над чоловічою.

Міграційні процеси на території району дослідження також спостерігаються, проте це в основному сезонна та епізодична міграція.

В структурі зайнятості населення Вільшанського кількість осіб працездатного віку переважає над кількістю осіб непрацездатного віку. Кількість осіб працездатного віку становить 50,7% від загального населення району.

За національним складом населення переважають українці, проте досить значна частка населення болгарсьї, вірменської та молдавської національностей.

Таким чином ми досягли мети роботи, виконавши поставлені задачі, використавши запропоновані методи та достапні матеріали.



ЛІТЕРАТУРА

1. Історія міст і сіл. Кіровоградська область.-К.: УРЕ, 2010. 356 с.

2. История УРСР. В 2-х томах.-К,: Темпора , 1969. 420 с.

3. Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945. Збірник документів і матеріалів.-Дніпропетровськ: Промінь, 1965.

4. Ковалев С.А. Ковальская Н.Я. География населения СССР.-М: МГУ., 1980.-285 с.

5. Народонаселення: Енциклопедичний словник. М., 2011. - С. 462.

6. Статистичний щорічник Кіровоградської області - 2010 рік. За ред. Яковенко Н.М..-Кіровоград: Видавництво ТОВ "Поліграф-Сервіс", 2011. - С.314-323.

7. Статистичний щорічник Кіровоградської області -2011 рік. За ред. Яковенко Н.М.-Кіровоград: Видавництво ТОВ "Поліграф-Сервіс", 2012. - С.318-322.

8. Фізико - географическое районирование. Характеристика региональніх единиц.-М., 2008.

9. http://www.kr.ukrstat.gov.ua

10. http://irp.kr.ua/map/vilshansk/

11. http://radavl@list.ru

Размещено на Allbest.ru