Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Географічний факультет

Кафедра географії

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з курсу

«Географія населення з основами демографії»

на тему:

«Комплексна суспільно-географічна характеристика населення Грузії»

Виконала:

Студентка 31 групи

Денної форми навчання

Спеціальності «географія»

Цуркан Я. І.

Перевірили:

ас. Голуб Г. С. доц. Слащук А. М.

Луцьк - 2015

1. 

Чисельність населення та його динаміка

За 22 роки чисельність населення зменшилось майже на мільйон. Найбільше втратив, не рахуючи окупованих регіонів, Цалкський муніципалітет за 10 років - майже половина населення (-44,3%). Це, в основному, через греків. Також багато втратили гірські регіони - Рача-Лечхумі, Казбегі. Великі міста так і не відновилися від від'їзду приїхавших під час радянських часів росіян.

Виросли ж Самегрєло і Аджарія, у першому регіоні в основному за рахунок біженців, у другому за рахунок відносно високої народжуваності.

Марнеулі виріс завдяки переселенню туди сванів, Ахмета - за рахунок чеченців, які втекли від російських бомб через Панкіську ущелину.

Згідно з переписом 1989, в Грузії проживали 5400000 чол. За попередній 10-річний період чисельність населення збільшилася на 8,7%, причому міського - на 16,7%, сільського - на 0,3%. Приблизно 56% населення проживали в містах (23% - в Тбілісі) і близько 44% - у сільській місцевості. У пострадянський час відбувається скорочення чисельності населення. За попередніми даними перепису населення, в липні 2003 року на території Грузії проживали приблизно 4900000 чол. (без урахування Абхазії і Південної Осетії, які не брали участь у переписі).

Наприкінці 2014 року, населення Грузії становило 4447058 чоловік. За 2014 населення Грузії зменшилася приблизно на 14 500 чоловік. Враховуючи, що населення Грузії на початку року оцінювалися в 4461558 чоловік, річний приріст склав -0,32%.

У 2015 році чисельність населення Грузії зменшиться на -14453 осіб і наприкінці року становитиме 4432605 чоловік. Природний приріст населення буде позитивним і складе 3602 людини. За весь рік народиться приблизно 47717 дітей і помре 44115 чоловік. Якщо рівень зовнішньої міграції залишиться на рівні минулого року, то в слідстві міграційних причин чисельність населення зміниться на -18055 чоловік. Тобто, сумарна кількість людей, що залишають країну (емігрантів) буде переважати над кількістю людей, що в'їжджають в країну з метою довгострокового перебування (іммігрантів).

Динаміка зміни чисельності населення Грузії в 2015 році

Нижче представлені коефіцієнти зміни чисельності населення Землі, розраховані для 2015:

· Народжуваність: в середньому 131 дітей в день (5.45 за годину)

· Смертність: в середньому 121 осіб на день (5.04 за годину)

· Міграційний приріст населення: в середньому -49 осіб на день (-2.06 на годину)

Швидкість спаду населення Грузії в 2015 році буде 40 чоловік в день.

Рис. 1. Динаміка населення Грузії, 1989-2014 роки.



Рис. 2. Динаміка зменшення населення Грузії у 1988-2005 роки

Природний та механічний рух населення Грузії

Природний рух населення. Зменшується група молодого віку і зростає частка населення пенсійного віку (вище 65 років). Ці процеси особливо проявили себе в після розпаду Радянського Союзу, і більше всього серед етнічних грузинів.

За даними Національного департаменту статистики Грузії у 2006 році 13 % мешканців, це особи у віці 65 років і старше, тоді, як на початку 1990-х років таких становило близько 8 %. У той час, за свідченнями The World FactBook, на початок 2009 року, частка населення Грузії старше 65 років склала 16,4%. Причому, доля жіночого населення країни і цій віковій категорії, на 50% перевищує чоловічу, 453 110 та 302 103 відповідно.

У порівнянні з 1980 роком народжуваність впала вдвічі -- у 2005 році народилися 46 тисяч дітей.

За офіційними даними найбільша кількість дітей -- 104 000, народилося в 1961 році. У 1960--1990 роках щорічно в середньому народжувалися 93 000 дітей.

Про існуючу демографічну проблему говорить й зниження базових показників, таких, як сумарний коефіцієнт народжуваності та нетто коефіцієнт приросту населення.

Зокрема, сумарний коефіцієнт народжуваності дітей в 1969--1970 роках дорівнював 2,2 дітей, в 1989 -- 2,1 дітей, а в 2005 -- 1,3 дитини, що недостатньо для чисельного оновлення покоління батьків.

Також систематично скорочується нетто коефіцієнт. У 1989 році він дорівнював 1,003, тобто одна жінка у віці відтворення народжувала приблизно одну дівчинку, на зміну кожних 1000 матерів йшли 1003 дівчаток. В останні роки цей показник значно скоротився і в 2004 році склав 0,662, а це означає, що на зміну кожних 1000 матерів йдуть всього 662 дівчаток.

На початку 2000-х років більшість грузинських сімей мали одну дитину. Зокрема в Грузії в 1960 році частка сімей, де народжувалася третя і більше дитина становила 36,5 %, то у 2007 році цей показник дорівнює 10,8 %.

Особливо висока частка перших дітей у сім'ї. Наприклад, у 2007 році 29883 дітей були первістками у матерів (60,6 %). Аналогічний показник в 1960 році становив лише 34,7 %.

У Грузії традиційно був низький рівень смертності, як у порівнянні з сусідніми, так і європейськими країнами, але останнім часом цей показник значно зріс. Зокрема, якщо в 1960 році на 1000 чоловік населення померло 6,5 чоловік, то цей показник в 2004 році вже дорівнював 11,3.

Спостерігається високий рівень дитячої смертності. Наприклад, в 2004 році народилося 49 572 дітей, але через рік їх кількість зменшилася на 1178 чоловік, тобто на кожні 1000 народжених 23,8 смертей. Однак, цей показник за даними Департаменту статистики Грузії в 2007 році значно зменшився, і склав 13,3 дитини на кожні 1000 народжених.

Є велика ймовірність того, що це не точний показник, якщо врахувати приклад 2005 року, коли в Грузії з допомогою фонду населення ООН було проведено дослідження репродуктивного здоров'я населення. За цим дослідженням коефіцієнт смертності дітей дитячого віку на 1000 народжених живими дорівнював 29,0, тоді як за офіційними даними влади, в тому ж році з 1000 народжених живими померли 19,7 дітей.

Основні демографічні показники Грузії за 2014:

· Народжених: 47873 людини

· Померлих: 44259 чоловік

· Природний приріст населення: 3614 осіб

· Міграційний приріст населення: -18114 осіб

· Чоловіків: 2094142 людини (за оцінкою на 31 грудня 2014)

· Жінок: 2352916 чоловік (за оцінкою на 31 грудня 2014)

Механічний рух населення. У радянський час піддавалися депортації понтійські греки і турки-месхетинці. В кінці 80-х років месхетинці через етнічні конфлікти бігли з Узбекистану, але до Грузії їх не пустили, і вони тимчасово оселилися в Краснодарському краї, очікуючи вирішення своєї долі. Проте, влада Краснодарського краю, зрештою, також відмовилися їх прийняти. І тільки в 2004 році уряд США запросило всіх месхетинців до себе.

Після розпаду СРСР багатьма росіянами, євреями, греками була покинута Грузія. Населення Осетії в результаті еміграції до Росії також зменшилося, а з Абхазії етнічні грузини бігли у внутрішні райони Грузії. Крім того, велика їх кількість проживає за межами Грузії, в основному в Росії.

До значного зростання зовнішньої і внутрішньої міграції призвели політичні і серйозні соціально-економічні потрясіння, що відбуваються в країні в останні роки. У 2009 Грузія посіла одне з перших місць за кількістю громадян, які попросили притулок за кордоном. В основному жителі цієї країни хочуть влаштуватися і жити в Європі, найчастіше прагнуть переїхати до Польщі, Греції, Австрії, Німеччини.

На думку експертів, населення Грузії мігрує з країни у зв'язку з важкою соціально-економічною ситуацією, яка була ще більш погіршена світовою економічною кризою і військовими подіями в серпні 2008 року. Сьогодні масштаби еміграції з країни дуже турбують уряд Грузії. До того ж багато громадян виїжджають за межі держави і працюють там в основному нелегально, що призводить до серйозних проблем.

Риc. 3. Приріст населення Грузії, 1961 - 2015 р.

Рис. 4. Природний і механічний рух населення Грузії в 2011 році по регіонах.

Статево-вікова структура населення

Вікову групу до 15 років становляться 18,6% населення, групу від 15 до 65 років - 68,4%, старше 65 років - 13%. Народжуваність в 2003 оцінювалася в 11,79 на 1000 чоловік, смертність - 14,71 на 1000, еміграція - 2,48 на 1000 чол. , природний спад - 0,59%. Дитяча смертність оцінюється в 51,24 на 1000 новонароджених. Очікувана тривалість життя - 64,76 року (61,33 для чоловіків и 68,36 для жінок).

Рис. 5. Статево-вікова піраміда населення Грузії. [5]

Історія заселення Грузії

Грузинський (картвельський) етнос виник ще за часів Вавілона та Ассирії в Малій Азії шляхом злиття декількох стародавніх народів. Предки грузинів, так само як і інших народів іберо-кавказької мовної сім'ї, прийшли на Кавказ з півдня, з Малої Азії орієнтовно в III тис. до н. е. У IX столітті під керівництвом династії Багратидів (Багратіонів) настає час економічного, культурного і політичного підйому Грузії. На початку XI століття цар Баграт III об'єднав дві основні частини Грузії -- Абхазію (в минулому Колхеті) на заході і Іберію на сході.

Грузинські племена здавна населяли західні і центральні райони Закавказзя. Формування єдиного грузинського народу відбувалося в результаті тривалого процесу спілкування і взаємопроникнення споріднених між собою племен, що носять збірне ім'я - «карти»; звідси походить самоназва грузин «картвелі», а також «Сакартвело», тобто країна, населена грузинами.

У різні історичні періоди чисельність населення сильно коливалася. Так, наприклад, в XII-ХШ століттях, в епоху розквіту феодальної Грузії, тут налічувалося до п'яти мільйонів чоловік. Це число набагато зменшилося починаючи з другої чверті XIII ст. в результаті нашестя хорезмійців, монголів і, нарешті, полчищ Тимура. Навали призвели до послаблення країни і розпаду єдиної держави.

Ще більш важкі часи перенесла Грузія пізніше через постійні вторгнення перських і турецьких завойовників. В результаті безперервних війн, виселень і винищення населення Грузії в епоху пізнього середньовіччя катастрофічно скоротилося.

До кінця XVIII століття його чисельність становила всього 675 тис. чоловік.

На початку XIX ст. Грузія приєдналася до Росії. Стали відроджуватися

спустошені міста і села, оживала економічне і культурне життя народу.

До кінця XIX в. населення Грузії досягло майже двох мільйонів чоловік.

У 1921-1940 рр. в Грузії природний приріст знаходився на досить високому рівні. Так, наприклад, в 1940 р переважання народжуваності над смертністю на кожну тисячу жителів становило трохи більше 18 чоловік. Після сильного скорочення народжуваності у важкі роки війни становище виправилася, і починаючи з 1945 р. природний приріст населення знову став збільшуватися. У 1950- 1965 рр. він досяг 16 осіб на 1000.

У минулому столітті характерна для Грузії динаміка співвідношення міського і сільського населення. Так, сільське населення за 1913-1966 рр. збільшилося на 24%, міське ж зросло більше ніж у три рази. Але це не тільки свідчення різкого відтоку сільських жителів у міста. Справа в тому, що дуже багато сіл Грузії за останній час перетворилися на селища міського типу.

Більшість жителів республіки - грузини. За даними перепису 1959, їх чисельність сягала 2 601 тис. Чоловік. Це становить 64,3% всього населення Грузії. Цікаво, що за межами республіки живе лише трохи більше 90 тис. Грузинів.

Історичні умови визначили розселення грузин і представників інших народів на території сучасної Грузії. У селах Східної та Південної Грузії значну частину жителів складають вірмени і азербайджанці, які переселилися в пізньофеодального епоху.

У XIX ст. в південні райони Грузії та в багато її міст, а з Туреччини хлинули потоки біженців-вірменів. У цей же період був створений і ряд російських поселень, головним чином військових, а в Південній Грузії - переслідуваних владою росіян сектантів.

Західна Грузія (виключаючи Абхазію), навпаки, відрізняється більш однорідним національним складом. У селах тут живуть майже виключно грузини. Особливою національною строкатістю відрізняються деякі великі міста - Тбілісі, Батумі, Сухумі, Руставі.

Основна маса осетин зосереджена в Південно-Осетинській автономній області. Абхазці населяють північно-західну частину Грузії - Абхазької АРСР. На південному заході, в Аджарській автономній республіці, корінні жителі - грузини, насильно звернені в мусульманство в часи турецького панування. Відторгнуті від своєї матері-батьківщини аджарці збереглись, проте, риси національного характеру і рідна грузинська мова змінились. Зараз від інших грузинів їх відрізняють лише деякі особливості побуту і звичаїв.

Свого часу феодальна роздробленість Грузії призвела до відокремлення окремих історико-географічних провінцій. Тісне спілкування єдинокровних грузин часто наражалося на місцеві політичні, і навіть географічні бар'єри. Особливо ізольовано жили горяни в малодоступних ущелинах між хребтами Великого Кавказу.



Історія населення Грузії

Рік	Населення	Приріст населення
1960	3 645 600	N/A %
1961	3 703 600	1.59 %
1962	3 760 300	1.53 %
1963	3 816 100	1.48 %
1964	3 870 300	1.42 %
1965	3 921 600	1.33 %
1966	3 966 700	1.15 %
1967	4 005 800	0.99 %
1968	4 042 300	0.91 %
1969	4 080 300	0.94 %
1970	3 967 800	-2.76 %
1971	4 009 400	1.05 %
1972	4 205 300	4.89 %
1973	4 242 500	0.88 %
1974	4 279 500	0.87 %
1975	4 311 200	0.74 %
1976	4 342 400	0.72 %
1977	4 372 100	0.68 %
1978	4 397 700	0.59 %
1979	4 430 200	0.74 %
1980	4 467 700	0.85 %
1981	4 504 500	0.82 %
1982	4 542 800	0.85 %
1983	4 582 900	0.88 %
1984	4 622 200	0.86 %
1985	4 662 900	0.88 %
1986	4 704 500	0.89 %
1987	4 743 500	0.83 %
1988	4 790 700	1.00 %
1989	4 803 300	0.26 %
1990	4 802 000	-0.03 %
1991	4 835 900	0.71 %
1992	4 873 500	0.78 %
1993	4 911 100	0.77 %
1994	4 861 600	-1.01 %
1995	4 734 000	-2.62 %
1996	4 616 100	-2.49 %
1997	4 531 600	-1.83 %
1998	4 487 300	-0.98 %
1999	4 452 500	-0.78 %
2000	4 418 300	-0.77 %
2001	4 386 400	-0.72 %
2002	4 357 000	-0.67 %
2003	4 328 900	-0.64 %
2004	4 318 300	-0.24 %
2005	4 361 400	1.00 %
2006	4 398 000	0.84 %
2007	4 388 400	-0.22 %
2008	4 383 800	-0.10 %
2009	4 410 900	0.62 %
2010	4 452 800	0.95 %
2011	4 483 400	0.69 %
2012	4 490 700	0.16 %
2013	4 476 105	-0.33 %
2014	4 461 558	-0.32 %
2015	4 447 058	-0.32 %

Всі дані в цій таблиці дані на 1 січня відповідного року.

Розселення населення

За попередній 10-річний період чисельність населення збільшилася на 8,7%, причому міського - на 16,7%, сільського - на 0,3%. Приблизно 56% населення проживали в містах (23% - в Тбілісі) i близько 44% - в сільській місцевості.

Гірський рельєф переважної частини Грузії, зумовив дуже неоднорідні умови проживання в різних її регіонах. Гірські хребти також стали бар'єрами, які спричинили ізольованість навіть жителів окремих долин. Через такі умови етногенезу для грузинського народу характерна класифікація на чіткі субетнічні групи.

Рівень урбанізації: 53%. Найбільші міста: Кутаїсі (188,6 тис. осіб), Руставі (180,3 тис. осіб), Батумі (122 тис. осіб), Зугдіді (76 тис. осіб), Поті (70 тис. осіб), Горі (50 тис. осіб), Сухумі (43,7 тис. осіб), Цхінвалі (42,3 тис. осіб).

Зайнятість та трудові ресурси

населення грузія трудовий етнічний

Національна служба статистики Грузії опублікувала показники зайнятості 2013 року. Статистика свідчить, що в 2013 році в Грузії рівень безробіття, порівняно з 2012 роком, скоротився на 0,4%, і склав 14,6%. Інакше кажучи це означає, що згідно зі статистикою, 85% населення в Грузії вважаються працюючим.

Згідно будь-якого дослідження, наприклад, по тому ж опублікованому в минулому місяці дослідженню NDI, 67% респондентів вважають себе не зайнятими, і номер першою проблемою в країні називають як раз таки проблему безробіття.

Однією з причин такої оптимістичної офіційної статистики є методологія, яка вважає населення, включене в сільське господарство, самозайнятим. Саме тому статистика свідчить, що рівень безробіття набагато нижче на селі, порівняно з містом.

У 2013 році по відношенню до 2012 року було зафіксовано рівне зниження (приблизно 0,4%) рівня безробіття в населених місцях як міського, так і сільського типу і, отже, в місті безробіття склало 25,6%, а на селі 6,5%. Традиційно, серед зайнятих переважає частка самозайнятих.

Стосовно показника рівня безробіття в регіональному світлі, в порівнянні з минулим роком зростання рівня безробіття було відзначене тільки в Аджарії (на 1,7%). У Тбілісі, де найвищий рівень безробіття серед регіонів, даний показник залишився незмінним, а в регіоні Квемо Картлі знизився на 3,0 проценти. Рівень реальної зайнятості (не рахуючи самозайнятих) знизився, тобто бізнес в Грузії в 2013 році дав роботу меншій кількості людей, ніж в минулі роки.

Між тим, враховуючи показник економічного зростання минулого року (3,2%), це зовсім не є несподіванкою.

Статистика показує, що в цьому напрямку в країні протягом останнього року не вдалося досягти будь-якої відчутної позитивної зміни, і навіть навпаки.

Проте, цікава одна деталь, пов'язана із зайнятістю за віковими групами, і відповідно віку, показує невелику зміну в зайнятості: розгляд рівня безробіття у віковому світлі показує, що рівень безробіття в 2013 році досяг найвищої відмітки серед молоді, однак знизився у віковій групі 35 років і вище.

У 2006 році загальна чисельність трудових ресурсів в Грузії склала 2021,8 тисяч чоловік (54 % населення країни), при цьому рівень безробіття склав 13,6 %. [3]

Національний і етнічний склад населення

Грузія являє собою багатонаціональне суспільство. У 1989 грузини становили 70,1% населення (у 1979 - 68,8%). Серед етнічніх грузин розрізняються регіональні групи - мегрели і свани. З національніх меншин віділялися вірмени (8,1%), росіяни (6,3%), азербайджанці (5,7%), осетини (3,0%), греки (1,9%) i абхази (1,8% ). У період 1979-1989 внаслідок асіміляції і в'їзду за межі Грузії відбувалося скорочення частки майже всіх перерахованих груп, за винятком абхазів і азербайджанців. Абхази - особлива етнічна група, що має власну автономію. Осетини (іраномовній народ Великого Кавказу) зосереджені в основному в межах колишньої Південно-Осетінської автономної області. За її межами більшість осетин проживали дисперсно по всій східній Грузії. Аджарці (прийняли мусульманство Грузиїї) мають свою автономну республіку, де в 1989 становили 82,8% населення. До найбільш нечисельних національніх меншин відносяться євреї, ассірійці, курди і татари.[2]



Рис. 6. Зміна відсотку грузин, 1989 - 2002 р.

Діаспора Грузії

За даними першого загального перепису населення російської імперії 1897 року, на території Грузії мешкало близько 8,5 тисяч українців, з яких близько 64 % у містах, а 36 % у сільській місцевості. Притік українського населення до Грузії не стихав і продовжувалося переселення українців різних верств, у тому числі й інтелігенції. Із середини XIX століття у Тбілісі існувала невелика українська колонія. У 1917 році тут відбувся Український Військовий з'їзд, на якому було створено Українську Військову Раду Закавказзя й Українську Раду в місті Тбілісі. З 1926 року починається новий, більш насичений етап переселення українців до Грузії. Він охоплює роки довоєнних п'ятирічок. Цьому сприяли високі темпи розвитку господарства, промисловості, розширення мереж курортних установ і залучення до цього значної кількості кваліфікованих спеціалістів з України.

В Грузіії налічується велика кількість діаспор, найбільшими з них у країні є вихідці з Азербайджану, Вірменії, Росії. [6]

Демографічна політика Грузії

Демографічна ситуація в Грузії відрізняється від інших країн. На думку експертів, населення Грузії мігрує з країни у зв'язку з важкою соціально-економічною ситуацією, яка була ще більш погіршена світовою економічною кризою і військовими подіями в серпні 2008 року. Сьогодні масштаби еміграції з країни дуже турбують уряд Грузії. До того ж багато громадян виїжджають за межі держави і працюють там в основному нелегально, що призводить до серйозних проблем.

Демографічна політика сприяє відтворенню населення, але в даний час народжується майже в два рази менше дітей, ніж це необхідно для простого відтворення покоління батьків. Співвідношення людей молодого віку та осіб старше 60 років змінюється на користь останніх. Навіть істотне поліпшення економічних умов навряд чи зможе змінити ситуацію на краще.



Список використаних джерел

1. Кочиева И. Грузия. Этнические чистки в отношении осетин./ - Кочиева И., Маргиев А. - Издательство "Европа", 2005 - 145 с.

2. Буракова Л. Почему у Грузии получилось./ Буракова Л. - Издательство «Юнайтед Пресс», 2011 р.

3. Електронний ресурс: http://www.regnum.ru/news/economy/1797415.html

4. Електронний ресурс http://www.slideshare.net/IrynaYevlakhovych/ss-44446471.html

5. Електронний ресурс: http://svitohlyad.com.ua/podorozhi/naselennya-hruziji-suchasnyj-stan.html

6. Електронний ресурс: http://www.geograf.com.ua/georgia-profile.html

Размещено на Allbest.ru