Нафтогазові ресурси світу: наявність, забезпеченість, використання

Значення природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів. Структура нафтогазових ресурсів, регіональні відмінності в розміщенні. Вплив на формування галузей спеціалізації господарства. Огляд проблем відтворення нафтогазових ресурсів.

Рубрика География и экономическая география
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 30.11.2014
Размер файла 83,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нафтогазові ресурси світу: наявність, забезпеченість, використання

Вступ

нафтогазовий економічний ресурс

Питання розвитку ринку нафти та газу щороку стає актуальнішим. Видобуток і споживання цих ресурсів, що активно почали використовуватися на початку ХХ ст., зростає з кожним роком.

Основною тенденцією розвитку нафтогазового ринку є конфліктна ситуація, закладена в розподілі нафтових та газових ресурсів на планеті. Основні споживачі - високорозвинені країни і країни, які набувають економічної і політичної активності, тоді як світові запаси енергоресурсів сконцентровані головним чином на територіях відносно невеликої групи країн, що розвиваються, та з країнами перехідної економіки.

Треба зазначити, що нафта не втрачає своїх передових позицій на світовому ринку енергетики. Це пояснюється браком коштів у більшості країн світу на розвиток і впровадження альтернативної енергетики. Прагнення підвищити продуктивність промисловості у післякризовий період стимулює закупівлю нафти на світовому ринку. Проте вплив монополізації сектору нафти залишається значним, непрозорість і заангажованість формування цін не надає змоги ринку нафти функціонувати за допомогою ринкових механізмів.

Питання розвитку, торгівлі, поставок, транспортування, збереження енергоресурсів, фактично, тією чи іншою мірою, стосується усіх держав світу, тому ринок нафти залишається на сьогодні нагальним питанням, оскільки нафта впливає на розвиток світової економіки та положення країн на світовій політичній арені, що обумовило актуальнсть вибору теми та завдання дослідження.

Мета - проаналізувати нафтогазові ресурси світу, їх наявність, забезпеченість, використання, та проблеми які виникають внаслідок їх видобутку.

Об'єкт дослідження - нафтогазові ресурси світу.

Предмет дослідження - ресурсозабезпеченість країн світу нафтогазовими ресурсами, їх використання та проблеми ресурсозбереженості.

Завдання роботи: дослідити значення і місце нафтопереробних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів; регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами; вивчити вплив нафтогазових ресурсів на формування галузей спеціалізації господарства регіонів; виявити регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики довкілля; виявити регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення нафтогазових ресурсів.

Методи дослідження: загальнонауковий, метод синтезу, аналізу, дедукції та індукції, графічний, картографічний.

1. Значення і місце нафтопереробних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів

нафтогазовий економічний ресурс

Нафтогазові ресурси світу є складовою ПЕК.

Паливно-енергетичний комплекс - 1)сукупність галузей промисловості, що забезпечують країну паливом, електроенергією та тепловою енергією; 2)міжгалузева система, що розвивається на основі видобутку палива і виробництва енергії, їх транспортування, розподілу і використання.

Рис. 1. Структура ПЕК (побудовано автором)

Від діяльності ПЕК залежать темпи розвитку, масштаби і техніко-економічні показники промисловості, сільського господарства, транспорту. Велику частку у структурі ПЕК займають нафтогазові ресурси світу (Рис. 1).

Основною рушійною силою світової економіки в цей час є природні джерела. Нафта та газ є джерелом енергії, що використовуються промисловістю, у домашньому господарстві, на транспорті тощо. У зміцненні матеріально-технічної бази всіх галузей господарства важливу роль відіграє розвиток паливно-енергетичного комплексу й, особливо, газової промисловості. Нерозривно пов'язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного комплексу прискорений соціально-економічний розвиток країни. Нафта та газ - це національне багатство, джерело могутності країни, фундамент її економіки, один з найважливіших джерел валютних надходжень. Значення нафти в народному господарстві країн велике: це сировина для нафтохімії, виробництві синтетичного каучуку, спиртів, поліетилену, широкої гами різних пластмас і готових виробів з них, штучних тканин; джерело для вироблення моторних палив (бензину, гасу, дизельного реактивного палива), масел та мастил, а також котельного пічного палива (мазут), будівельних матеріалів (бітуми, гудрон, асфальт); сировина для одержання ряду білкових препаратів, які використовуються як добавки в корм худобі для стимуляційного зростання.

Значення нафтовидобувної і нафтопереробної промисловості в економічному розвитку Росії надзвичайно велике, що обумовлено не тільки високим ступенем концентрації значного обсягу світових ресурсів нафти на території країни. Результати діяльності нафтової галузі є основною базою для формування платіжного балансу, підтримки курсу національної валюти, мають ключове значення для подолання кризових явищ. У 2010 році 44% доходів бюджету Росії і 20% внутрішнього валового продукту сформовано нафтогазовою галуззю; дефіцит бюджету без урахування нафтогазових доходів та зовнішніх запозичень за останні 10 років зріс з 1,7% ВВП у 2000 році до 13,7% ВВП в 2010 році. Чисельність зайнятих на підприємствах нафтової промисловості та обслуговуючих її галузей перевищує 16% загальної кількості зайнятих в Росії [3].

Нафтогазові ресурси є основою економіки країн ОПЕК. Організація країн-експортерів нафти була створена в 1960 р. Іраном, Іраком, Кувейтом, Саудівською Аравією й Венесуелою з метою координації відносин із закордонними нафтовими компаніями. ОПЕК була заснована після того, як провідні нафтовидобувні ТНК світу - British Petroleum, Chevron, Exxon, Gulf, Mobil, Royal Dutch/Shell і Texaco, об'єднані в картель « Сім сестер», дійшли згоди й в односторонньому порядку знизили закупівельні ціни на нафту. У 1960-х роках на світових ринках існувала надлишкова пропозиція на нафти, і метою створення ОПЕК було запобігти подальшому падінню цін шляхом створення режиму штучного дефіциту й твердого регулювання експортних квот. У січні 1973 р. ОПЕК почала регулювати нафтові потоки у світі, диктувати ціни і чинити політичний тиск на країни, надра яких виявились не настільки багатими на «чорне золото».

Станом на країни ОПЕК припадає 80% запасів нафти й 38% світового нафтовидобутку, і 35% світового експорту нафти; 42% запасів та 14% продажу природного газу. У 2020 році частка у світовому видобутку становитиме 45%.

Конкурентами країн ОПЕК на світовому ринку виступають Росія, Норвегія, Мексика й Казахстан - великі добувачі «чорного золота» і великі його експортери. США, Великобританія, Індія, Китай основну частину добутої нафти або навіть усю нафти споживають самі й великими експортерами не є.

Конференції ОПЕК проходять двічі на рік, на них кожна країна-член представлена галузевим міністром, відповідальним за видобуток нафти. Головне питання зустрічей і переговорів - регулювання обсягів видобутку нафти. Світова ціна на нафту залежить від «кошика ОПЕК». Цей термін (OPEK Reference Basket of crudes) був офіційно уведений 1 січня 1987 р. З 19 жовтня 2007 р. ціна «кошика» визначається як середнє арифметичне цін 12 сортів нафти. Еталонною нафтою вважається нафта із Саудівської Аравії. Нафта інших країн перераховується в еталонну залежно від паливної цінності[1]. Отже нафтогазові ресурси є основою економік країн, суттєво впливають на галузеву спеціалізацію країн та зростання ВВП країн.

2. Сучасна компонентна структура нафтогазових ресурсів , регіональні відмінності в розміщенні та рівнях забезпеченості ресурсами

Ресурсозабезпеченість - співвідношення між розмірами запасів природних ресурсів і розмірами їх використання; виражається кількістю років, на яку вистачить певного ресурсу, або його запасами із розрахунку на душу населення[25]. Розвідані запаси нафти - це реальні розвідані запаси нафти, виражені в барелях, які можна добути технологіями й устаткуванням.

За даними ОПЕК (в якій знаходяться тільки країни, що розвиваються), організація контролює 2/3 світових запасів нафти. Це означає, що країни, що розвиваються контролюють запаси найбільш необхідних людству ресурсів, як стрімко виснажуються.

Таблиця 1. Запаси нафти

Місце у світі по об'єму запасів

Країна

Запаси (млн.. бар.)

Запаси на людину ( бар.)

На скільки років вистачить при поточних об'ємах видобутку

1

Саудівська Аравія

262600

9527

72

2

Венесуела

211200

7237

234

3

Канада

175200

5144

26

4

Іран

137000

1833

88

5

Ірак

115000

3589

128

6

Кувейт

104000

29034

111

7

ОАЕ

97800

18743

94

8

Росія

60000

420

21

9

Лівія

46420

7075

77

10

Нігерія

37200

238

42

Джерело: [2]

Значна частка світових запасів нафти знаходиться в Саудівській Аравії (близько 25% усіх світових запасів) і Венесуелі. Росія за цим показником знаходиться на 8-му місці. При перерахуванні запасів на душу населення лідером стає Кувейт - 29034 бар, за ним слідують ОАЕ(18743 бар)і Катар (табл. 1)

У Росії нафта може закінчиться вже через 21 рік при надмірному видобутку. А взагалі вважають, що нафти вистачить приблизно на 50 років.

Запасами природного газу володіють такі країни. як Росія, Іран, Катар, ОАЕ, Саудівська Аравія, США, Туркменія, Індія, Бразилія, Китай, Алжир, Венесуела, Нігерія (картосхема 1).

За запасами природного газу перше місце у світі посідає Російська Федерація (47,5 трлн. м3), за нею зі значним відривом ідуть Іран (29,1 трлн. м3) і Катар (25,3 трлн. м3). За запасами газу на душу населення лідирує Катар з урахуванням незначної кількості жителів (1,7 млн. осіб) (табл. 2).

Таблиця 2. Запаси природного газу

Місце у світі по об'єму запасів

Країна

Запаси (млрд. м3)

Запаси на людину (тис. м3)

На скільки років вистачить при поточних об'ємах видобутку

1

Росія

47570

333

78

2

Іран

29160

396

214

3

Катар

25370

14924

217

4

Саудівська Аравія

7807

283

93

5

США

7716

25

13

6

Туркменія

7504

1380

197

7

ОАЕ

6453

1237

132

8

Нігерія

5292

34

228

9

Венесуела

5065

174

221

10

Алжир

4502

125

53

13

Китай

3030

2

32

Джерело: [2]

Найбільшими покладами нафти вирізняються Північна Америка, Росія, країни Перської затоки, країни Латинської Америки та Африки: Саудівська Аравія, Іран, Ірак, Кувейт, ОАЕ (картосхема 1).

При поточних обсягах наведених запасів і видобутку цього виду палива вистачить людству трохи більше ніж на 60 років. У Росії запасів природного газу за інших рівних умов вистачить на 80 років (на території Росії розташовано 24 сховища природного газу). У нафтогазоносних районах є зони переважно газо- або нафто накопичення, а також зони змішаного характеру.

Рис. 2. Динаміка видобутку природного газу у світі (побудовано автором на основі [22])

З рисунка видно, що перше місце за видобутком газу у період 2008-2010 роки посідає Росія, відповідно 662,2 млрд м3 та 610,1 млрд м3, за винятком 2009 кризового року, коли видобуток газу становив 546 8 млрд м3. Друге місце посідає США. Країни члени ОПЕК: Венесуела і Саудівська Аравія разом видобували природного газу за цей період у 6 разів менше (Рис. 2).

Таблиця 3. Ресурсозабезпеченість природного газу (2011 р.)

Країна

Запаси природного газу, млрд. м3

Річний видобуток, млрд. м3

Ресурсозабезпеченість

Росія

47570

670,5

70,9

США

7716

678

11,3

Саудівська Аравія

7807

87

89,7

Венесуела

5065

31,2

162,3

Катар

25370

146,8

172,8

Джерело: розраховано автором, на основі [22],[2]

Що стосується ресурсозабезпеченості природним газом, то станом на 2011 рік лідирує Катар - 172,8, з невеликим відривом після нього йде Венесуела - 162,3. Росія посідає 4 місце після Саудівської Аравії (89,7). (Табл. 3)

Рис. 3. Динаміка видобутку нафти (млн. т) (побудовано автором на основі [21]

Видобуток нафти у період з 2009-2010 таких країн як ОАЕ, Іран, Канада та Венесуела не зазнав суттєвих змін. А от у Саудівській Аравії збільшився видобуток з 9,76 млн. т до 10,52 млн. т., не поступаючись позиціями Росії із показником 10,13 млн. т.

Найбільше всього видобувається нафта у Росії та Саудівській Аравії, а от найменше всього видобувається у Венесуелі, показники якої з 2,47 млн.т зменшились до 2,37 млн. у період з 2009 по 2010 роки (Рис. 3.)

Таблиця 4. Ресурсозабезпеченість нафтою (2010 р.)

Країна

Запаси нафти, млн. т

Річний видобуток,

млн.т.

Ресурсозабезпеченість

Саудівська Аравія

41753,4

610,5282

68,4

Венесуела

33580,8

137,8331

243,7

Канада

27856,8

202,1359

137,8

Іран

21783

246,7648

88,3

ОАЕ

15550,2

163,2524

95,3

Росія

9540

587,8945

16,2

Джерело: розраховано автором, на основі [21],[2]

Що стосується ресурсозабезпеченості нафтою станом на 2010 рік, то передові позиції посідає Венесуела із показником 243,7, друге місце посідає Канада (137,8). Найменш ресурсозабезпечена нафтою Росія коефіцієнт якої 16,29 (табл. 4)

Рис. 4. Динаміка імпорту нафти (млрд. т) (побудовано автором на основі [9])

Показники динаміки імпорту нафти в період з 2005 року по 2011 свідчать, що найбільшими імпортерами нафти є Європа та США, яка, у свою чергу, має достатню кількість своїх запасів але імпортує також значну кількість нафти з інших країн. Японія після 2009 року почала менше закуповувати нафти змінивши свої показники імпорту з 5,22 млрд. т на 4,49 млрд. т. А от Європа з 2005 по 2007 та 2009 роки збільшила імпорт нафти з 13,26 млрд. т до 13,95 млрд. т та 13,48 млрд. т відповідно, але вже на станом на 2011 рік Європа мала показник імпорту 12,08 млрд. т , що набагато менше за 2005 рік. США після 2007 року досить різко зменшила імпорт нафти,з 13,62 млрд. т (2007 рік) до 11,34 млрд. т (2011 рік).

Загалом по усіх країнах спостерігається тенденція до зменшення імпорту сирої нафти у період з 2005 по 2011 роки (Рис. 4.).

Рис. 5. Динаміка імпорту природного газу (млрд. м3) (побудовано автором на основі [11])

Динаміка імпорту природного газу у період з 2009-2010 рік зазнала суттєвих змін по таких країнах як Канада та Росія. ОАЕ та США імпортують стабільно без якихось суттєвих змін.

Найбільше всього серед ОАЕ, США, Канади та Росії зазнала суттєвих змін по імпорту остання. Показники її змінились: 28,4 млрд. м3 (2009 рік) - 38,2 млрд. м3 (2010 рік).

Канада також збільшила свої показники імпорту природного газу, але не на стільки як Росія. У 2009 році Канада імпортувала 16,6 млрд. м3 а у 2010 - 22,5 млрд. м3(Рис. 5).

Рис. 6. Динаміка експорту природного газу (млрд. м3) (побудовано автором на основі [10], [12], [13])

Найбільшим експортером природного газу виступає Росія. Її показники перевищують показники США, ОАЕ, Канади та Катару у більше ніж 100%.

Проте показники найбільшого експортера з року в рік зменшуються: у 2008 році - 245 млрд. м3, у 2009 - 207,7 млрд. м3, а у 2010 - 223,4 млрд. м3.

Катар свої показники навпаки збільшує з кожним роком - з 56,8 млрд. (2008 рік) м3 по 94,8 млрд м3 (2010 рік) (Рис.6.).

Рис. 7. Динаміка експорту нафти (млн т) (побудовано автором на основі [15])

Головними експортерами нафти є Саудівська Аравія та Росія.

Показники експорту ОАЕ, Ірану, Венесуели залишились незмінними. Різкого скорочення експорту нафти зазнали Росія та Саудівська Аравія. Росія у 2006 році експортувала 397,5 млн. т нафти, а у 2009 році - 290,7 млн. т. Саудівська Аравія у цей період зменшила свої показники з 508,8 млн. до 443 млн. т. (Рис. 7).

Значна частка світових запасів нафти знаходиться в Саудівській Аравії. За запасами природного газу перше місце у світі посідає Російська Федерація. Катар- найбільш ресурсозабезпечена країна природним газом; Венесуела- найбільш ресурсозабезпечена нафтою.

3. Вплив нафтогазових ресурсів на формування галузей спеціалізації господарства регіонів

У другій половині XIX ст. різко зросло значення нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості. На формування галузей спеціалізації господарства регіонів впливають нафтогазові ресурси, тобто сировинний чинник спеціалізації.

Більшість нафтопереробних заводів створюються поряд з нафтовими вишками, що дає можливість компаніям не витрачати додаткові кошти на поставки сировини. Після переробки вже готовий продукт відправляється до кінцевого споживача.

Сьогодні нафтопереробна промисловість Росії вважається однією з успішних. Йде тенденція до збільшення кількості підприємств. В Росії найкраще ця галузь розвинена в Центральному регіоні країни, а також в Тюменській і Челябінській областях.

Це Газпромнафта-Омський НПЗ, а також Ангарський, Антіпінскій (Тюмень), Афіпскій (Краснодарський край), Красноленінскій (Ханти-Мансійськ), Уфимський (Башкирія) і т.д. На території суб'єктів РФ лідером з первинної переробки нафти є Башкирія. Основними центрами нафтопереробної промисловості Росії є Москва, Омськ, Перм, Тюмень, Самара, Новосибірськ.

Розміщення нафтопереробки США помітно відрізняється від видобутку нафти. Значна частина нафтопереробних заводів розміщується не тільки в районах видобутку, але і в районах споживання, тобто у найважливіших промислових вузлах Північного Сходу, в портових центрах, на трасах магістральних нафтопроводів. Найбільш великі нафтопереробні заводи фірм: "Ексон корпорейшен" розташовані в штатах Луїзіана і Техас, "Тексако інкорпорейд" в Техасі, "Амоко ойл" також у Техасі. Найголовнішими районами концентрації нафтопереробних заводів є:

- Узбережжя Мексиканської затоки (смуга шириною 200-300 км на території штатів Техас, Луїзіана, Міссісіпі),

- Південна і Центральна Каліфорнія,

- Смуга Атлантичного узбережжя від Нью-Йорка до Балтімора (головним чином гирла річок Гудзон і Делавер).

Найбільші родовища нафти Саудівської Аравії розташовані у східній частині країни, на узбережжі Перської затоки або на шельфі. Основні нафтопереробні заводи: Арамко - Рас-Таннура, Рабіг, Янбу, Рійяд , Джидда, Арамко-Мобіл - Янбу, Petromin/Shell - аль-Джубейль Arabian Oil Company - Рас-аль-Хафджі.

Таблиця 5. Нафтогазова промисловість

У тому числі працюють

Основні промислові центри

На власній сировині

На привізній сировині

Росія

Москва, Омськ ,Перм, Тюмень, Самара, Новосибірськ, Саратов

Саудівська Аравія

Ріяд, Бурайда, Янбу, Джадда, Джубайль

Франція

Страсбург, Ліон, Марсель

Китай

Тяньцзінь, Гуйчжоу, Ляонін, Сичуань, Фуцзянь, Хубей, Шанхай

Німеччина

Людвігсхафен, Рур, Гамбург, Леверкузен, Бордо, Дормаген

США

США

Сент-Луіс, Чикаго, Нью-Йорк, Філадельфія, Балтимор

Джерело: побудовано автором на основі [16], [17], [18], [19], [20]

Нафтопереробна промисловість Німеччини базується на імпортній сировині. Головні нафтопереробні заводи зосереджені в Рурі, Карлсруе, Інґольштадті та Гамбурзі.

Незначним є видобуток нафти і природного газу у Франції, хоча заводи переробляють понад 75 млн. т. сирої нафти. Нафта надходить переважно з країн Південно-Західної Азії і переробляється на нафтопереробних заводах Марселя, Гавра, Дюнкерка, Руана, Бордо, Страсбурга.

Нафтопереробна промисловість Китаю зосереджена у таких містах: Тяньцзінь, Гуйчжоу, Ляонін, Сичуань.

На формування галузей спеціалізації господарства регіонів впливають нафтогазові ресурси. В Росії найкраще нафтопереробна галузь розвинена в Центральному регіоні країни, а також в Тюменській і Челябінській областях. У США нафтопереробні заводи розміщені у найважливіших промислових вузлах Північного Сходу, в портових центрах.

4. Регіональні проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на якісні та кількісні характеристики довкілля

Природний газ - найбільше зручне й гігієнічне паливо, цінна сировина для хімічної промисловості. На початку його застосування коли масштаби видобутку ще не були настільки великі, роль газу і проблеми охорони навколишнього середовища розглядалася тільки з позитивної сторони.

Але природний газ, виявляється, не такий уже невинний. У процесі його розвідки, видобутку й використання багато чинників впливають на навколишнє середовище. При бурінні газопошукових і експлуатаційних свердловин необхідно розмістити великий комплекс устаткування. Кожна бурова установка з усім господарством і під'їзними коліями займає приблизно пів гектара. Для видобування газу на поверхню Землі будуються великі комплекси різноманітних споруд. Значні площі земельних угідь виділяються під будівництво газопроводів. І хоча це не витримує ніякого порівняння з площами, відібраними гірською й гірничорудною промисловістю, втрати земельних угідь можуть бути досить великі. Ось чому бурові і геологорозвідувальні підприємства зобов'язані вести рекультивацію земель.

Одним із джерел можливого забруднення навколишнього середовища є рідкі відходи газової промисловості. Насамперед, це відходи, пов'язані з видобутком газу. Газ, що надходить зі свердловини виносить певну кількість пластових вод, інколи сильно мінералізованих. Крім того, на промислах збирається досить великий об'єм метанолу, діетиленгліколю й хлористого кальцію. Використовуваних у системах підготовки й осушування газу. Як технологічні домішки в сухопутних водах наявні різноманітні кислоти, поверхнево активні й інші речовини, що використовуються при обробці при забійних зон свердловин. При очищенні газопроводів методами продукування частина накопичених шкідливих домішок потрапляє в навколишнє середовище, отруює посіви, зелені насадження, забруднює водойми. Забруднення стічними відходами, що утворюються на підприємствах хімічної переробки нафти й природного газу,- один із найбільших масових видів забруднення поверхневих і підземних вод. Деякі річки, по берегах яких концентруються підприємства хімічної промисловості, насичені відходами виробництва по всьому руслу. Велика кількість природного горючого газу в процесі його розвідки й видобутку з різних причин викидається в атмосферу. Це трапляється при аварійних газових фонтанах, дослідженнях або продуванні свердловин для їх очищення. Серйозною небезпекою є витоки газу при його транспортуванні по магістральних та інших газопроводах.

Спалювання різних видів палива, у тому числі й природних газів, сприяє прямому нагріванню атмосфери. Так, спостереження фахівців показали, що над сучасними містами й промисловими об'єктами утворюються «острови тепла». Загальне підвищення температури на поверхні Землі може спричинити зміна флори й фауни, посилення фотосинтезу, танення льодів Арктики й Антарктики, підняття рівня води в океанах.

Впливає на якість повітря, яким ми дихаємо, автомобільний транспорт, бензин для якого нерідко виробляють із газоконденсату.

Незважаючи на всі вище перераховані негативні наслідки від видобування природного газу, зростаюче видобування, використання нафти призводить до проблем із забрудненням повітря і морів та позначається на здоров'ї людини.

За підрахунками фахівців, у Світовий океан щорічно потрапляє за рахунок втрат при морському бурінні, перекачуванні по нафтопроводах, аваріях танкерів мільйони тонн нафти й нафтопродуктів, що стає загрозою для його біологічного життя.

При транспортуванні нафти танкерами, що у наш час можуть перевозити до 500000 тонн аварія на судні призводять до катастрофічних наслідків. Нафтова плівка розливається по величезній площі, через яку на поверхні морів та океанів, порушується газообмін. Птахи й риби, в'язнучи в шарі нафти, гинуть від отруєння. Страждає вся фауна і флора на забрудненій території. Токсична для організмів нафта потрапляє у морепродукти. До такого ж самого ефекту призводить не екологічної безпеки на нафтових платформах в морі[24].

Таким прикладом були : аварія на судні «Находка» у Японському морі, від чого у простори моря вилилося 4400 т нафти, на Уругвайському узбережжі аварія на «Сен Жорж», від якої вода забруднилась 53000 т нафти, аварія поблизу Іспанії - у відкрите море біля Галісії з судна «Престиж» витікло 77000 т нафти.

Щодо наслідків таких великих аварій, то наприклад від нафтової плями «Торрі Кайнон», що утворилася біля Лендс-Інд (Велика Британія): 119000 т нафти було пролито за один раз; 100000 т водоростей було вбито; 35000 т молюсків, ракоподібних і риби загинуло; морська катастрофа, що призвела до затоплення судна, спричинила зменшення поголів'я популяції морських тупиків на о-вах Шіллі зі 100000 до 100 особин (дод. А).

Спалювання нафти вивільняє 10 млрд т СО2 на рік у повітря. Збільшення СО2, в атмосфері зумовлює потепління планети через парниковий ефект. При використанні нафтопродуктів транспортом у навколишнє середовище виділяється чадний газ. Шкідливе повітря, яке люди щодня вдихають має негативні наслідки на організм людини. Від використання нафти у великих містах з'являється смог, що призводить до появи парникового ефекту та кислотних дощів. Не менш шкідливими є продукти переробки нафти. Наприклад, відпрацьовані нафтові масла, оливи становлять велику загрозу, бо дуже часто їх можуть зливати в каналізацію[24].

На сьогоднішній день застосовуються декілька методів очищення забруднень нафтою середовищ: біологічний розклад нафтопродуктів, випалювання нафти.

Закони, що забороняють забруднювати повітря, прийняті в багатьох державах. Існує серйозна техніка контролю. Створено міні-детектор індивідуального захисту, що має світлове табло з показником концентрації газу.

Сьогодні захист навколишнього середовища став глобальною проблемою сучасності.

Природний газ не наносить стільки шкоди скільки нафта. Видобуток першого найменше шкодить навколишньому середовищу. Від транспортування нафти та її видобутку страждають моря, океани, флора та фауна та, звичайно, людина.

5. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення нафтогазових ресурсів

На початку XX ст економіка опинилася перед наступними викликами, пов'язаними з ресурсозбереженням:

- необхідність підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів на внутрішньому ринку, і перш за все, паливно-енергетичних ресурсів, - В руслі загального курсу на модернізацію економіки:

- потреба в подальшому розвитку експортного потенціалу паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) в умовах посилючихся ресурсних обмежень і збільшення вартості освоєння нових запасів нафти і газу;

- підвищення конкурентоспроможності економіки завдяки скороченню надлишкових витрат виробництва;

- забезпечення ефективного внеску країн в стійкий розвиток, включаючи дотримання державних квот на викиди парникових газів в рамках міжнародних угод - діючих і нових;

- необхідність розробки і здійснення єдиної корпоративної політики вертикально-інтегрованих компаній по всьому технологічному циклу - від видобутку вуглеводневої сировини до його споживання в побуті і промисловості.

Енергозбереження невідривно пов'язане зі свого роду зворотним завданням - організацією ресурсозбереження в самому паливно-енергетичному комплексі, і перш за все, скорочення втрат нафти і газу по всьому технологічному ланцюжку. У перспективі стоїть практичне завдання забезпечення мінімально можливих втрат ресурсів.

Паливно-енергетичний комплекс Росії перебуває серед лідерів: 2-е місце після США по виробництву енергетичних ресурсів і 3-є по їх внутрішньому використанню (після США і Китаю). Якщо виробництво енергетичних ресурсів в цілому відповідає промисловому потенціалу Росії, то внутрішнє споживання, і особливо показник енергоефективності (визначуваної як відношення ВВП до обсягу споживаних енергоресурсів в т.н.е.), значно відстають від країн-лідерів.

Наприклад розташовуючи не менше 1/3 світових запасів природного газу, Росія в багатьох галузях не володіє ефективними технологіями його використання. Більше 90% природного газу використовується в якості енергоносія і лише незначна частина як вихідна сировина для отримання продуктів газохімії і виробництва мінеральних добрив. Існуючі технології використання природного газу в промисловості, електроенергетиці і в побутовому секторі відрізняються високим марнотратством, поступаючись в ефективності (ккал/од. утворюючого продукту) кращим зарубіжним технологіям в1,5-3,0 рази.

На даний момент більше 80% природного газу, видобутого в Західному Сибіру, направляється в західному напрямку для внутрішнього споживання в Європейській частині Росії і на експорт. Потреби Європейської частини країни забезпечуються за рахунок власних ресурсів всього на 22%. Однак, в перспективі при освоєнні ресурсів Прикаспійської низовини, Республіки Комі та Баренцового моря видобуток природного газу в Європейській частині зросте майже в три рази, що дозволить скоротить поставки газу із Західного Сибіру для внутрішніх потреб Європейській частині країни.

Одним із ключових факторів стабільного розвитку економіки Росії є енергозбереження. У прогнозних розрахунках очікується до 2025 року скорочення енергоємності ВВП на 55-65%. Це відповідає середньорічному темпу скорочення енергоємності в межах 2,7-3,3%. Якщо вдасться витримати ці темпи, то до 2025 року розрив в енергоємності ВВП у порівнянні з розвиненими країнами скоротиться до 2,5-3,0-кратного відставання проти 4-5-кратного в 2009 році.

За час реалізації Енергетичної стратегії до 2020 р. (ЕС-2020) ПЕК Росії розвивався в основному в рамках основних прогнозних тенденцій, що враховуються в стратегії, хоча при цьому спостерігалися істотні відхилення в значеннях базових економічних індикаторах розвитку країни та в сценарних умовах розвитку світового ринку енергоресурсів. Так, світові ціни на нафту підвищилися до 97,80 дол. в 2012 році, а фактичний обсяг експорту паливно-енергетичних ресурсів за той же період виріс в 1,6 рази. Також були перевищені майже на 300% оцінки вартості природного газу, що поставляється на експорт. При цьому обсяги видобутку нафти і природного газу практично збіглися з прогнозованими (видобуток нафти - 102,4%, видобуток газу 104,0) [23].

Низькі ціни на енергоносії в умовах планово-директивної економіки сприяли збереженню затратних технологій, які у багатьох випадках виявились неконкурентоспроможними в умовах ринку. Стійке зростання цін на енергоносії, а особливо на нафту і газ, а також вичерпання запасів вуглеводнів суттєво загострили проблему заощадження всіх видів ресурсів, включаючи паливно-енергетичні. Незважаючи на масштабну фінансову кризу, світові ціни на природний газ і нафту залишаються досить високими.

Енергетична стратегія Росії на період до 2030 року передбачає фактичне здійснення ресурсно-інноваційної стратегії розвитку вітчизняної економіки, при якому багатий ресурсний потенціал країни буде використовуватися для забезпечення надійного і безперервного постачання паливно-енергетичними ресурсами внутрішнього ринку, а також забезпечення переходу економіки країни до інноваційного розвитку:

- ліквідація непродуктивних втрат вуглеводневої (УВ) сировини на всіх стадіях технологічного ланцюжка ПЕК, підвищення стійкості постачання ними внутрішнього і зовнішнього ринків - у короткостроковій перспективі;

- технологічне переозброєння енергетики країни на нові прогресивні та інноваційні технології в період виходу економіки з кризи;

- формування високотехнологічних виробництв в нафтогазовому комплексі, в тому числі, газохімічних комплексів для ефективного використання попутного нафтового газу в середньостроковій перспективі;

- створення передумов для переходу від сировинної моделі розвитку економіки РФ до інноваційної, ресурсозберігаючої моделі економічного зростання та сталого розвитку в середньо-і довгостроковій перспективі.

Основні складові організації ресурсозбереження на підприємствах істотно розрізняються в залежності від горизонту часу, на який розраховуються ті чи інші рішення. У коротко-і середньостроковому періоді (термін окупності проектів та інженерних рішень в межах 1-3 року) ресурсозбереження буде, як правило, здійснюватиметься за рахунок організаційно-технічних заходів. У їх числі провідне місце займає скорочення непродуктивних втрат УВ-сировини по всьому технологічному ланцюжку нафтової і газової промисловості, насамперед енергозбереження.

Технологічне ресурсозбереження - основний метод управління обсягами та ефективністю споживаних ресурсів в довгостроковій перспективі. Воно представляється як модернізація основних фондів більшості підприємств ПЕК, де в якості одного з цільових критеріїв заміни старого обладнання на нове буде фігурувати перехід на технології з більш низькими питомими витратами нафти і газу на власні потреби, включаючи комплексне використання УВ-сировини у всіх технологічних процесах. Це один з найбільш капіталоємних процесів, який, можливо, зажадає коректування інвестиційних пріоритетів на рівні і нафтогазових компаній, і в самій стратегії державного регулювання ПЕК.

Іншим кроком до організації управління ресурсозбереження має стати аналіз втрат енергоресурсів по всьому технологічному ланцюжку ПЕК. Стосовно до нафтогазового комплексу, слід виділити основні джерела втрат ресурсів, які характерні для кожної зі стадій технологічного переділу, від свердловини до бензоколонки[23].

Можливо побудувати також малогабаритні реактори та високоефективні каталізатори для конверсії синтез-газу в метанол, синтетичну нафту, бензин, ароматичні вуглеводні. подібна технологія може бути впроваджена на базі наукових досліджень.

До інших джерел втрат при промисловий підготовки сировини, які також є вельми обтяжуючими для ПЕК, слід віднести:

- недостатньо повне вилучення цінних компонентів з УВ-сировини родовищ складного складу, в т.ч. сірки, інертних газів, рідких металів;

- витоку і викиди УВ з промислових трубопроводах, в т.ч. по причині корозії і фізичного зносу устаткування;

- втрати при переробці УВ-сировини;

- невідповідність фізико-хімічних характеристик сировини оптимальним параметрам технологічного процесу;

- випаровування сировини і напівфабрикату з резервуарів;

- неоптимальні режими роботи технологічних установок.

Заходи щодо скорочення цих втрат лежать в області модернізації технологій газо-і нафтопереробки.

Крім основних джерел втрат у традиційних підгалузях газової промисловості, слід розглянути основні напрямки ресурсозберігаючої модернізації основних галузей-споживачів первинних енергоносіїв (нафти і газу) - нафтопереробки, газопереробки.

В стратегічному плані, необхідно підвищувати роль вугілля, атома, поновлюваних джерел енергії, поступово знижуючи роль газу в енергобалансі країни. Для вирішення цього завдання на державному рівні необхідно ввести закони, які б буквально забороняли будувати нові газові електростанції на парових турбінах і прямо зобов'язали б при модернізації станцій ставити і на ТЕЦ, і особливо на конденсаційних станціях спеціальні блоки. Дорожнеча газу призведе до ще більшого поштовху для переходу галузі на парогазові установки.

Другий напрямок - атомна енергетика і реактори на швидких нейтронах. Скорочення споживання газу та вивід атомної енергетики на передові позиції заснований на русі в сторону реакторів на швидких нейтронах, використовують плутоній як запал і природний (незбагачений) уран як паливо.

До числа можливих заходів підтримки ресурсозбереження відносяться:

- організаційно-економічні;

- законодавчо-нормативні;

- технологічна модернізація;

- структурна реорганізація

Підготовка та реалізація заходів ресурсозбереження базуються на інноваційних рішеннях по створенню нових і модернізації діючих технологій та, включаючи саму технологію, техніку і обладнання, організацію праці та систему управління[8].

У зв'язку з вичерпністю запасів, їх обмеженістю і високою цінністю газу як ефективного енергоносія, власники газових родовищ повинні бути, принаймні, стратегічно зацікавлені в довготривалих постачання газу. В інтереси виробників газу входить висока ціна, що приносить прибуток, своєчасна оплата газу, а також економне витрачання газу на власні потреби.

Принципово важливим у новій схемі управління ресурсозбереженням є ліквідація безоблікового використування спочатку всіх видів енергоресурсів, а внаслідок - інтеграція високотехнологічних засобів і систем обліку споживання ресурсів в принципово нові інформаційно-керуючі системи, сприяючі практичній реалізації ресурсозберігаючої політики в нафтогазових країнах.

Розробка наукових основ формування ресурсозберігаючої політики і механізму її реалізації є об'єктивною необхідністю, обумовленою, вимогами, що пред'являються до реформування управління ресурсозбереженням в народному господарстві і умовах глобалізації.

У цих умовах організація ресурсозбереження на рівні держави поєднується з вирішенням проблем виживання країни, що ще більше актуалізує державний рівень управління ресурсозбереженням, а в зв'язку з цим і розробку наукових основ формування і механізму реалізації ресурсозберігаючої політики. Не може бути ефективної моделі управління ресурсозбереженням, якщо немає концепції, загального бачення розвитку цього процесу.

В основні напрямки ресурсозбереження в нафтогазовому комплексі необхідно включити енергетичну ефективність обладнання, пристроїв та приміщень, включаючи ті, що використовуються по всьому технологічному ланцюжку галузей - це сформує необхідний імпульс до модернізації всього виробництва в нафтогазовом комплексі та ПЕК в цілому.

Важливою складовою ефективного ресурсозбереження є спільна робота фундаментальних і прикладних науково-дослідних шкіл країни з разробниками та виробниками вітчизняного устаткування, а також розвиток міжнародного співробітництва в тих областях, де країна не володіє технологічним лідерством з метою організації інноваційних та спільних виробництв.

Законодавче регулювання ресурсозбереження повинно включати як адміністративні, так і економічні (цивільно-правові) методи регулювання, включаючи підтримку діяльності малих і середніх енергосервісних, енергоаудиторських компаній[23].

На даний час перед людством стоїть важливе питання - ресурсозбереження. Щоб цього досягти потрібно приймати адміністративні, економічні методи регулювання, розробляти наукові основи формування ресурсозберігаючої політики. Підготовка та реалізація заходів ресурсозбереження базуються на інноваційних рішеннях по створенню нових і модернізації діючих технологій.

Висновки

Велику частку у структурі ПЕК займають нафтогазові ресурси світу. Вони є основою економіки країн ОПЕК. На країни ОПЕК припадає 80% запасів нафти. Конкурентами країн ОПЕК на світовому ринку виступають Росія, Норвегія, Мексика й Казахстан.

Нафта та газ є джерелом енергії, що використовуються промисловістю, у домашньому господарстві, на транспорті тощо. Нафтогазові ресурси - це національне багатство, джерело могутності країни, фундамент її економіки, один з найважливіших джерел валютних надходжень. Значення нафти в народному господарстві країн велике: це сировина для нафтопереробної, хімічної галузі, тощо.

Країни, що розвиваються контролюють запаси найбільш необхідних людству ресурсів, які стрімко виснажуються. Значна частка світових запасів нафти знаходиться в Саудівській Аравії (близько 25% усіх світових запасів) і Венесуелі. Вважають, що нафти вистачить приблизно на 50 років. За запасами природного газу перше місце у світі посідає Російська Федерація. Запасів і видобутку природного газу вистачить людству трохи більше ніж на 60 років. Перше місце за видобутком газу посідає Росія. Найбільш ресурсозабезпечені природним газом - Катар та Венесуела. Найбільше всього видобувається нафта у Росії та Саудівській Аравії. Що стосується ресурсозабезпеченості нафтою, то передові позиції посідає Венесуела. Найбільшими імпортерами нафти є Європа та США, яка, у свою чергу, має достатню кількість своїх запасів але імпортує також значну кількість нафти з інших країн. Найбільшим імпортером природного газу є також США. Найбільшим експортером природного газу виступає Росія. Головними експортерами нафти є Саудівська Аравія та Росія.

На формування галузей спеціалізації господарства регіонів впливають нафтогазові ресурси, тобто сировинний чинник спеціалізації. В Росії найкраще ця галузь розвинена в Центральному регіоні країни, а також в Тюменській і Челябінській областях. Значна частина нафтопереробних заводів США розміщується не тільки в районах видобутку, але і в районах споживання, тобто у найважливіших промислових вузлах Північного Сходу, в портових центрах, на трасах магістральних нафтопроводів. Найбільші родовища нафти Саудівської Аравії розташовані у східній частині країни, на узбережжі Перської затоки або на шельфі.

Джерела можливого забруднення природним газом навколишнього середовища: рідкі відходи газової промисловості; при очищенні газопроводів, забруднення стічними відходами, що утворюються на підприємствах хімічної переробки нафти й природного газу, при дослідженнях або продуванні свердловин для їх очищення. Спалювання різних видів палива, у тому числі й природних газів, сприяє прямому нагріванню атмосфери. Але все це не зрівняється з тими наслідками які пов'язані з транспортуванням та видобутком нафти. У Світовий океан щорічно потрапляє за рахунок втрат при морському бурінні, перекачуванні по нафтопроводах, аваріях танкерів мільйони тонн нафти й нафтопродуктів. Від використання нафти у великих містах з'являється смог, що призводить до появи парникового ефекту. Не менш шкідливими є продукти переробки нафти, які після використання можуть зливати у каналізацію.

Оскільки нафта на газ є невідновними ресурсами світу, то перед людством постало питання про їх раціональне використання та збереження. Заходи щодо скорочення цих втрат лежать в області модернізації технологій газо-і нафтопереробки. В стратегічному плані, необхідно підвищувати роль вугілля, атома, поновлюваних джерел енергії, поступово знижуючи роль газу в енергобалансі країни. Для вирішення цього завдання на державному рівні необхідно вводити закони. Законодавче регулювання ресурсозбереження повинно включати як адміністративні, так і економічні (цивільно-правові) методи регулювання, використовуючи при цьому аудиторські компанії.

Список використаної літератури

1. Нафта та газ// Краєзнавство. Географія. Туризм. - К., 2010 - №41-43 с.21-70

2. «WOC» о нефтяных и других запасах Земли//Бюллетень иностранной коммерческой информации (БИКИ) - Москва, 2012 - №120 с.2-3

3. Мировые рынки. Нефть и газ//Діловий вісник - 2007-№2 с.8-9

4. Производство и потребление топливно-энергетических ресурсов//Мировая экономика и международные отношения - 2001-№9 с.28-33

5. Нефть и газ// Бюллетень иностранной коммерческой информации (БИКИ) - Москва, 2011 - №141 с.12-13

6. Н. Бойков, Г. Безмельницына. Нефть, газ и другие энергоносители прогнозные оценки динамики и структуры потребления первичных энергоресурсов, а так же ценовой коньюнктуры до 2020 г. //Риск: Ресурсы. Информация. Снабжение. Конкуренция - 2002 - №3 с. 80-89

7. Ю.Гребенчук. Боротьба на світовому ринку нафти: інтеграція і конкуренція//Економіст - 2000 - №9 с.59-60

8. П. Сергеев. Тенденции и проблемы мирового газообеспечения//Мировая экономика и международные отношения - 2004-№8 с.82-90

Інтернет - ресурси

9. http://iformatsiya.ru/tabl/471-import-nefti-v-stranax-mira.html - Импорт нефти в странах мира

10. http://iformatsiya.ru/tabl/32-yeksport-prirodnogo-gaza.html - Экспорт природного газа

11. http://iformatsiya.ru/tabl/473-import-gaza-v-stranax-mira-v-kub-metrax.html - Импорт газа в станах мира

12. http://iformatsiya.ru/tabl/536-yeksport-gaza-stranami-mira.html - Экспорт газа странами мира

13. http://iformatsiya.ru/tabl/725-eksport-gaza-v-stranah-mira-2010.html - Экспорт газа в станах мира

14. http://www.mirnefti.ru/index.php?id=3 - Расклад сил на мировом рынке нефти

15. http://mostinfo.su/156-eksport-nefti-stranami-mira-2009-2010.html - Экспорт нефти странами мира 2009-2010

16. http://geograf.at.ua/index/0-31 - Німеччина

17. http://svit.ukrinform.ua/SaudAravi/saudaravi.php?menu=economy - Економічна ситуація

18. http://www.geograf.com.ua/usa/251-usaind - Промисловість США

19. http://urbanica.spb.ru/?p=1321 - 250 крупнейших промышленных центров России

20. http://subject.com.ua/geographic/ekonomichna_socialna/67.html - Франція

21. http://iformatsiya.ru/tabl/720-dobycha-nefti-v-stranah-mira-2010.html - Добыча нефти в станах мира 2010

22. http://iformatsiya.ru/tabl/31-dobycha-prirodnogo-gaza-v-mire.html - Добыча природного газа в мире

23. http://onznews.wdcb.ru/publications/v02/2010NZ000015.pdf - Ресурсосбережение: основные задачи и направления ресурсосбережения в нефтяной и газовой промышленности

24. http://www.zoolog.com.ua/zbereg10.html - Забруднення нафтою. Наслідки

25 http://www.geograf.com.ua/glossary/suspilno-geografichni-terminy/resursozabezpechenist - Ресурсозабезпеченість

Додаток

Забруднення води

Судно

Місце

Тоннаж

«Находка»

Японське море

4400

«Сен Жорж»

Уругвайське узбережжа

53000

«Даймон Грейс»

Токійська затока

13400

«Орпайн Глобал Івоайкос»

Сінгапурська протока

26000

«Еріка»

Відкрите море поблизу Бретані (Франція)

20000

«Іеволі Сун»

Відкрите море поблизу о-ва Оріньї (Норманські о-ви)

6000 хімічних продуктів

Рухома нафтодобувна платформа

Відкрите море поблизу Бразилії

350000 дизельного пального

«Престиж»

Відкрите море біля Галісії (Іспанія)

77000

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Значення мінеральних ресурсів світу у формуванні економічного потенціалу регіонів. Сучасна їх структура, регіональні відомості про розміщення та формування галузей спеціалізації. Проблеми антропогенного впливу виробництва на характеристики довкілля.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 30.11.2014

  • Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу країни. Особливості компонентної структури, розміщення потенціалу, спеціалізація галузей Бразилії. Проблеми ресурсозабезпеченості та перспективи відтворення природних ресурсів.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 08.07.2012

  • Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу Америки. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів. Проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище.

    курсовая работа [622,1 K], добавлен 30.11.2014

  • Роль природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу. Структура та економічна оцінка ПРП. Провідні галузі господарства України, що розвиваються під впливом її ПРП. Найважливіші напрями раціоналізації використання, охорони і відтворення ПРП.

    курсовая работа [5,5 M], добавлен 26.12.2013

  • Поняття природних умов і ресурсів та їх класифікація. Вивчення природно-ресурсного потенціалу території та концепція ресурсних циклів. Видобуток та споживання мінеральних, земельних, водних, біологічних, рекреаційних, кліматичних та космічних ресурсів.

    реферат [59,1 K], добавлен 25.10.2010

  • Загальна характеристика водних ресурсів України, їх значення та використання. Основні напрями раціонального використання водних ресурсів України. Водний баланс України, головні річкові системи. Проблеми водних ресурсів України. Охорона водних ресурсів.

    дипломная работа [603,0 K], добавлен 19.08.2014

  • Поняття природних ресурсів, їх структура та класифікація: відновлювані (родючі ґрунти, рослинність і тваринний світ), невідновлювані (більша частина корисних копалин), невичерпні (водні, кліматичні), мінеральні. Розподіл земельних ресурсів на Землі.

    презентация [8,0 M], добавлен 20.03.2014

  • Групи і види рекреаційних ресурсів. Лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси, мінеральні води, лікувальні грязі, морські рекреаційні ресурси. Туристично-пізнавальні ресурси, заповідні території України. Рекреаційні ресурси регіонів України.

    контрольная работа [21,0 K], добавлен 04.12.2010

  • Місце і роль природних ресурсів в економіці країни. Характеристика природних ресурсів: паливно-енергетичні, рудні, нерудні, біологічні, заповідні, рекреаційні. Ресурсозбереження як фактор підвищення ефективності виробництва.

    реферат [54,1 K], добавлен 03.06.2003

  • Загальна характеристика економічного регіону. Аналіз його природно-ресурсного потенціалу, населення та трудових ресурсів. Структура і розміщення провідних галузей господарства: рибопромисловий, машинобудівний, лісопромисловий і агропромисловий комплекси.

    реферат [30,3 K], добавлен 16.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.