Системний підхід до дослідження рекреаційно-туристичного комплексу Бразилії

Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу країни. Особливості компонентної структури, розміщення потенціалу, спеціалізація галузей Бразилії. Проблеми ресурсозабезпеченості та перспективи відтворення природних ресурсів.

Рубрика География и экономическая география
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 08.07.2012
Размер файла 1,4 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу країни

Розділ 2. Особливості компонентної структури та розміщення ПРП Бразилії

Розділ 3. Вплив ПРП території на формування галузей спеціалізації господарства Бразилії

Розділ 4. Проблеми ресурсозабезпеченості та перспективи відтворення природних ресурсів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Розміщення продуктивних сил (РПС) - галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об'єктом вивчення є продуктивні сили.

Продуктивні сили - це система суб'єктивних (людина) і речових (засобів виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління.

Бразилія - найбільшою державою Латинської Америки, одна з найбільших за площею у світі (п'яте місце - після Росії, Канади, китаю та США). На півночі і сході омивається Атлантичним океаном. Офіційна назва - Федеративна Республіка Бразилія. Країна займає майже половину Південноамериканського континенту (47,7 %).

Бразилія має великий природно-ресурсний потенціал для створення багатогалузевого господарства. Приблизно 60% площі Бразилії займають плоскогір'я, найбільші з яких Гвіанське на півночі і Бразильське на півдні. Річкова сітка країни густа. Надра країни багаті на корисні копалини, насамперед рудні. Бразилія має величезні запаси залізних і марганцевих руд, бокситів, нікелю, вольфраму, олова, торію, золота. Їй належить 90% світового видобутку дорогоцінних каменів. Тут розвідані запаси нафти. Країна має величезні запаси промислового урану і багата на будівельну сировину.

До складу РПС входить і рекреаційно-туристичний комплекс країни. Рекреаційно-туристичний комплекс Бразилії має великі й різноманітні туристські ресурси, які залучали й залучають до себе увагу іноземних туристів. Туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере з давніх часів.

Об'єктом дослідження в роботі є природно-ресурсний потенціал та продуктивні сили Бразилії.

Предмет дослідження - аналіз природно-ресурсного потенціалу Бразилії та його вплив на розміщення продуктивних сил країни.

Мета дослідження - визначення сучасного стану розвитку продуктивних сил в державі, проблем та перспектив цього розвитку.

Ця мета досягається вирішенням окремих завдань:

- розкрити значення та місце природних ресурсів у формуванні

- економічного потенціалу Бразилії;

- аналіз компонентної структури природно-ресурсного потенціалу,

- особливостей розміщення та рівня забезпеченості Бразилії;

- вивчити вплив природно-ресурсного потенціалу Бразилії на

- формування галузей спеціалізації країни;

- розглянути проблеми антропогенного впливу господарської

- діяльності на навколишнє природне середовище;

- дослідити проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів.

Методологічною основою роботи є системний підхід до дослідження рекреаційно-туристичного комплексу Бразилії. Основними використовуваними методами є: статистичний, аналізу, порівняння, узагальнення. Інформаційну базу даної курсової роботи становлять підручники, методичні посібники, публікації в пресі, журнали.

Курсова робота складається із вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, п'яти пунктів плану, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаної літератури.

Розділ 1. Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу країни

Соціально-економічний розвиток будь-якої країни та її окремих регіонів, який характеризується зростанням антропогенних навантажень на природу, виснаженням багатьох видів природних ресурсів, збільшенням обсягів екологічно шкідливих викидів, зниженням якості середовища проживання людей, зумовлює необхідність створення науково обґрунтованої системи раціонального освоєння природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території. Як показник, що відображає всю сукупність природних ресурсів, ПРП є передумовою і чинником розвитку та функціонування суспільно-територіальних комплексів, фундаментом раціональної територіальної організації природокористування, продуктивних сил у цілому [20, с.51].

Природно-ресурсний потенціал - це важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови - це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.

На всіх етапах історичного розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людини з природою. В сучасних посилюється взаємозалежність господарства і природи. Розвиток в умовах ринкової економіки пов'язаний із включенням у господарство краю дедалі більшої кількості природних ресурсів та природних умов і збільшенням навантаження на навколишнє середовище.

Природні умови - елементи природного середовища, що не беруть безпосередньо участі в суспільному виробництві, але важливі для життя і діяльності людського суспільства [19, с.41].

Природні ресурси - такі елементи природного середовища, які можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства і підвищення якості життя і беруть участь як у матеріальному виробництві, так і в невиробничій сфері.

Продуктивні сили - це єдність засобів виробництва, які своєю працею приводять їх в дію. Серед факторів продуктивних сил виділяють природно-географічні, які включають якісну і кількісну характеристику мінерально-сировинних, водно-ресурсних, земельно-ресурсних, лісоресурсних, фауністичних, природно-рекреаційних та природних умов.

Обґрунтування розміщення продуктивних сил потребує врахування можливостей природних умов і природних ресурсів, або інакше природно-ресурсного потенціалу краю.

Поняття "природно-ресурсний потенціал" складає сукупність усіх природних умов і ресурсів, які можуть бути використані в економіці певної території [24, с.94].

Враховуючи це, поняття природно-ресурсний потенціал (ПРП) поширене в навчальних дисциплінах, які вивчають господарство певних територій. В географії - це "Економічна і соціальна географія", а в економіці - "Розміщення продуктивних сил".

Географічний аспект вивчення ПРП стосується як груп ресурсів, так і рівнів природно-ресурсних комплексів у межах певних територій.

Природно-ресурсний комплекс (ПРК) - це природно-ресурсний потенціал певної цілісної території. Так, доктор географічних наук В.П.Руденко виділяє б рівнів природно-ресурсних комплексів.

Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу стосується критерію оцінки кожного виду ресурсу як сукупного ефекту від певного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу. [18. c.180]

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одно цільового та багатоцільового призначення. Компонентну структуру ПРП можна представити наступним чином (див.рис.1.)

Рис. 1.1. Компонентна структура ПРП [20, с.41]

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу.

Компонентна структура характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна - різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна - можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів.

Функціональна структура природно ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.

Бразилія) (Федеративна Республіка Бразилія) - країна приголомшливої краси і різноманітності у всіх проявах життя, Бразилія для кожного - своя і ніколи - одна і та ж. На перший погляд, вона представляється місцем розслабленого від жаркого сонця життя, футболу і карнавалу круглий рік. Але ці цінності бразильської дійсності - тільки частина її багатогранного сьогодення. Бразилія - «країна-дитина», як називають її самі бразильці, історія якої розпочалася в 1500 році після відкриття її португальцем Педру Алвареш Кабралом. Однак вона вже встигла подарувала світу винахідника літака - «батька авіації» Сантуса Думона, найзнаменитішого футболіста Пеле, найталановитішого гонщика Формули-1 Аертона Сенну, незвичайно футуристичного в своїй творчості архітектора Оскара Німайера, мудрого письменника Жоржі Амаду, сентиментальні теленовели і саму запальну музику. Бразилія розташована в східній, найбільш широкої частини Южноамеріканського материка. Територія її дуже компактна по конфігурації. Це чотирикутник, протяжність якого з півночі на південь і з заходу на схід майже однакова (відповідно 4320 і 4328 км). Сухопутні кордони протягнулись майже на 16,5 тис. км. На північному сході, сході і південному сході Бразилія омивається водами Атлантичного океана (довжина берегової лінії - 7408 км), в якому їй належать численні острови, найбільший з них - Фернанду-ді-Норонья. Висунутість території в Атлантику обумовлює відноснуну близькість Бразилії з іншими латиноамериканськими країнами до Африканського континенту. [11.c.50].

Бразилія знаходиться на північному сході Південної Америки. На півночі вона межує з Гвіаною, Венесуелою, Суринамом і Французькою Гвіаною, на північно-заході - з Колумбією, на заході - з Перу, Болівією, Парагваєм і Аргентиною, на півдні - з Уругваєм. На сході, південному сході і північному сході Бразилії омиває Атлантичний океан.

Тільки дві країни в Південній Америці - Чилі та Еквадор не межують з Бразилією. Бразилія займає 20, 8% території Американського континенту і 47, 7% наземного простору Південної Америки. За величиною території ця країна знаходиться на п'ятому місце в світі, поступаючись тільки Росії, США, Канаді та Китаю.

Лінія екватора проходить через північну частину країни, перетинаючи штати Амазонас, Рорайма, Пара і Амара. 93% території країни знаходяться в Південній півкулі, 92% бразильських земель розташовуються в субтропічній зоні. [22.c.48]

Бразилія сьогодні - це розвинена індустріальна держава, що успішно конкурує на світових ринках в таких високотехнологічних галузях, як аерокосмічна галузь, автомобілебудування, інформатика, біотехнології. Будучи сьогодні одним з лідерів з експорту продукції агропромисловості і тваринництва, Бразилія щороку нарощує обсяги виробництва і підсилює свої позиції в світі, а тому є перспективним партнером для співпраці. У 2007 році Бразилія зайняла 6 місце у світовій економіці за обсягом валового внутрішнього продукту, і вийшла на однаковий рівень з Великобританією, Францією, Росією та Італією. 50% економіки всієї Латинської Америки зосереджено в Бразилії.

Природно-ресурсний потенціал Бразилії є багатокомпонентним і посідає значне місце у формуванні економічного потенціалу країни. До нього входять такі складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біологічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси.

природний ресурсний потенціал бразилія спеціалізація ресурсозабезпеченість

Розділ 2 Особливості компонентної структури та розміщення ПРП Бразилії

За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерпні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні не відновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.

Бразилія має великі запаси мінеральних ресурсів, у структурі яких переважають рудні корисні копалини. Запаси паливно-енергетичних ресурсів у країні незначні і не забезпечують власних потреб. Так, Бразилія має відносно невеликі поклади вугілля на південному сході країни. Великі прогнозні запаси нафти в Амазонській низовині, територія якої досліджена дуже слабо, та у межах шельфу зони Атлантичного океану, що простягається більш як на 7 тис. км. Брак власної нафти став поштовхом до широкого використання спирту з тростинового цукру як пального на автотранспорті. Велике значення для енергетики мяють великі поклади уранових руд.[26.c.96]

Бразилія має великі запаси залізних руд -- 40 млрд т (друге місце після Росії), мангановил руд (одне з перших місць у світі), значні поклади різноманітних руд кольорових металів, зокрема бокситів, нікелю, олов'яних, титанових і вольфрамових руд. Здавна Бразилія славилась великими запасами золота, дорогоцінного каміння. Країна має незначні запаси сировини для хімічної промисловості.

Рельєф Бразилії та кількість опадів, що тут випадають, сприяють формуванню розгалуженої річкової мережі, яка відіграє основну роль у формуванні її водних та гідроенергетичних ресурсів. Особливе значення має Амазонка -- найбільша за площею басейну річка світу (7 млн км2). Бразилія посідає одне з провідних місць у світі за запасами гідроресурсів, що оцінюються майже в 120 млн кВт, з яких використовується лише 50 млн кВт.

Країна посідає друге місце у світі після Росії за запасами лісових ресурсів. Найбільші на Землі площі вологих екваторіальних лісів (5 млн км2) розміщені в Амазонії. Завдяки величезним запасам лісу, Бразилія може зайняти в перспективі одне з провідних місць у світі за його заготівлею та експортом.

За природними умовами територію держави можна поділити на дві частини: лісові рівнини Амазонії і тропічні ландшафти Бразильського плоскогір'я. Територія країни лежить в екваторіальному, субекваторіальному, тропічному та субтропічному кліматичних поясах. Середньорічна кількість опадів: 2000--3000 мм -- в Амазонії, 1400--2000 мм -- у центрі Бразильського плоскогір'я. Найпосушливіші території розташовані на північному сході Бразильського плоскогір'я (500 мм на рік). У цілому агрокліматичні умови Бразилії, зокрема період вегетації, який триває майже увесь рік, кількість та періодичність опадів сприяють вирощуванню тут таких сільськогосподарських культур, які можуть вирощуватись в обмеженій кількості країн світу: кава, какао, цукрова тростина. [2.c.36]

Земельні ресурси Бразилії становлять понад 750 млн га, але сільськогосподарські угіддя займають менше 1/5 частини території країни. У їхній структурі переважають пасовища.

За запасами залізних, берилієвих і ніобієвих руд, гірського кришталю, бітумінозних сланців, бокситів, руд рідкісноземельних елементів Бразилія займає одне з провідних місць серед промислово розвинених країн світу. Є запаси нафти, природного газу, вугілля, руд урану, нікелю, олова, вольфраму, міді, свинцю, цинку, літію, танталу, фосфатів, бариту та ін.: [29]

Основні корисні копалини Бразилії станом на 2008-2010 рр.

Корисні копалини

Запаси

Вміст корисного компоненту в рудах, %

Частка у світі, %

Підтверджені

Загальні

Метали платинової групи, т

17

 

1,7 г/т

 

Алмази, млн кар.

-природних

-ювелірних

 

11

4

 

0,9

0,9

Боксити, млн т

4000

6150

51 (Al2O3)

14,6

Барит, тис. т

1000

1500

25 - 80 (BaSO4)

0,3

Берилій, тис. т

41

380

0,3 (ВеО)

18

Вольфрам, тис. т

20

20

0,5 (WO3)

0,8

Залізні руди, млн т

11000

17000

58 (Fe)

6,4

Золото, т

560

3760

2,6 - 5 г/т

1,1

Калійні солі, млн т (в перерахунку на К2О)

50

160

15 (К2О)

0,7

Кобальт, тис. т

4

15

0,05 (Со)

0,1

Марганцеві руди, млн т

180

350

41 (Mn)

5

Мідь, тис. т

16670

18120

0,9(Cu)

2,5

Молібден, тис. т

45

60

0,01

0,5

Нафта, млн т

660

 

 

0,5

Нікель, тис. т

845

3200

1,71 (Ni)

1,7

Пентоксид ніобію, тис. т

3300

3600

2,5

34,8

Олово, тис. т

1500

2000

0,2

 

Плавиковий шпат, млн т

6

8

55 (CaF2)

3,2

Природний горючий газ, млрд мі

230

 

 

0,2

Свинець, тис. т

1990

2900

6,1 (Pb)

1,6

Срібло, т

2800

7440

100 г/т

0,5

Тантал, т

900

1400

0,02

1,17

Вугілля, млн т

10365

31050

 

 

Апатити, млн т

31,7

35,5

9,6 (Р2О5)

0,63

Фосфорити, млн т

40

72

16 (Р2О5)

0,79

Хромові руди, млн т

19,9

 

31,3 (Cr2O3)

0,44

Цинк, тис. т

2552

8442

8 (Zn)

0,9

Уран, тис. т

162

262

0,13

6,4

Окремі види корисних копалин

Нафта і газ. Бразилія на 2001 р. має в своєму розпорядженні (2001) порівняно невеликі доведені запаси нафти (1.1 млрд т) і природного газу (230 млрд м3). Відкрито бл. 150 родов. Найбільші - Дон-Жуан, Агуа-Ґранді, Аракас, Кармополіс, Сірізінью, Намораду та ін. В Амазонії відкритий великий осадовий басейн Солімойнс, перспективний за можливими запасами нафти і газу.

На шельфі Бразилії є три основних НГБ: Кампус, Сантус і Ешпириту-Санту. Менш перспективні басейни Сержипі-Алагоас, Потігуар і Сеара. Найбільшим за запасами вуглеводневої сировини НГБ Бразилії вважається океанічний басейн Кампус площею біля 100 тис. км2. Доведені запаси природного газу в НГБ Кампус оцінені в 105 млрд мі. Тут зосереджені основні доведені запаси нафти країни. У кожному з семи глибоководних нафтових родовищ міститься до 100 млн т нафти і конденсату. Вірогідні запаси НГБ на кінець 1999 р. оцінювалися в 1.5 млрд т нафти. У басейні Кампус розташовані 4 гігантських газонафтових родовища (в дужках доведені запаси, млн т н.е.): Албакора (біля 270), Марлін (270), Барракуда (110) і Марлін-Сул і гігантське нафтове родовище Ронкадор (356). Основні пастки пов'язані з турбідітними пісками шельфового генезису, що залягають як в нижній, так і у верхній частинах сучасного материкового схилу, або з периферійними турбідітами відкритого моря, транспортованими через протоки в нижню частину материкового схилу. Є близька схожість НГБ по обидві сторони Атлантики, особливо південних частин НГБ Кампус і Кванза-Камерунського.

Всі НГБ східної Бразилії формувалися на дивергентних пасивних континентальних околицях, тектонічний розвиток яких ускладнений процесами рифтогенезу. Пастки нафти і газу, як правило, стратиграфічного типу і частіше за все приурочені до підведених горстових блоків. У зоні сучасного глибокого і надглибокого шельфу розвинені явища сольового діапіризму.

У 2003 р компанія "Петробраз" зробила найбільше газове відкриття в країні. Запаси нового родовища оцінюються в 70 млрд куб.м, що на 30% збільшує загальний обсяг запасів газу в Бразилії. Родовище знаходиться на шельфі провінції Паулу, на відстані 137 км від берега на глибині моря 485 м. Потенціал видобутку свердловини-піонерки - 3 млн куб.м газу на добу. На 2002 р загальний обсяг запасів природного газу в Бразилії оцінюється в 231 млрд куб.м [Economist. 2003. V.70].

Бітумінозні сланці Б. приурочені до пермської формації Іраті, представленої аргілітовою і вапняковою фаціями з інтрузіями базальту і діабазу. Родов. Сан-Матеус-ду-Сул, Сан-Габріел і Дон-Педріту.

Вугілля. Запаси кам'яного вугілля в Бразилії невеликі - 2 млрд т. (25% коксівне вугілля).

Залізо. Запаси залізних руд країни в кінці ХХ ст. складають бл. 26% запасів розвинутих країн Заходу. Основна частина руд пов'язана з докембрійськими ітабіритами Бразильської платформи. Головні промислові поклади (понад. 25 млрд т) зосереджені в залізорудному бас. Мінайс-Жерайс, в межах так званого «Залізорудного чотирикутника».

Хром. Забезпеченість видобутку хромових руд їх підтвердженими запасами, розрахована за максимальним рівнем виробництва в період 1995-1997 рр. з урахуванням втрат при видобутку і збагаченні у Бразилії становить 33 роки.

Уран. Бразилія у 2000 р займала 5-е місце за розвіданими запасами урану (262 тис.т, частка у світі 7,8%). Осн. родов. руд урану зосереджені в горах Серра-ді-Жакобіна, разом з золотоносними конґломератами (родов. Жакобіна).

Олово та супутні метали. За розвіданими запасами олова в кінці ХХ ст. Бразилія займає 1-е місце в Америці і 2-е в світі (після Китаю). За загальними запасами олова Бразилія займає 1-е місце в світі. За ресурсами олова Бразилія займає 1-е місце серед країн світу - 12.6% світових ресурсів (6 млн т). Бл. 40% сумарних підтверджених запасів укладено в розсипних родовищах, що знаходяться в 15 оловорудних районах країни. Переважають алювіальні розсипи.

В оловоносному районі Мапуера (штат Амазонас) розташований рудний вузол Пітінга. Рудні жили і штокверки локалізовані в альбітизованих гранітах. Руди комплексні, до їх складу входять каситерит, колумбіт, танталіт, пірит, кріоліт, флюорит. Запаси руд корінного олова - 1.19 млн т; сер. вміст металу в рудах тут становить 0.141%. Руди містять також 6 млн т кріоліту, 4 млн т циркону (середній вміст 1.5%), промислові концентрації колумбіт-танталіту (сер. вміст пентоксиду Ni 0.223%, пентоксиду Ta - 0.028%), флюориту, а також ітрію, в основному в складі ксенотиму. Основні запаси к.к. зосереджені в корах вивітрювання і розсипах, що виникли за їх рахунок і займають площу біля 250 км2. Головними з них є алювіальні розсипи рік Мала Мадейра, Жабуті і Кейшада. Рудні піски залягають на глибині біля 6 м. Запаси руди в розсипах становлять 195 млн т, олова - 343 тис. т при середньому вмісті каситериту 2.0 кг/куб.м, пентоксиду ніобію - 435 тис. т при сер. вмісті Nb2O5 4.3%, пентоксиду танталу - 55 тис. т при сер. вмісті Ta2O5 0.3%, діоксиду цирконію - 1.7 млн т. У результаті ГРР, приріст запасів пентоксиду ніобію до 2000 р. становив 30 млн т руди при сер. вмісті 4.1% (1.2 млнт Nb2O5).

Марганець. Основою марганцеворудної бази країни є родовища Урукум (шт. Мату-Гросу-ду-Сул, регіон Корумба) з підтвердженими запасами 15.8 млн т, Азул і Бурітірама (шт. Пара, район хр. Каражас) - 10 млн т, Серра-ду-Навіу (федеральна територія Амапа) - 5.8 млн т, Мігель-Конгу в районі «Залізорудного Чотирикутника» і інші родовища в штаті Мінас-Жерайс, а також ряд більш дрібних об'єктів в докембрійських метаморфічних товщах. Найбільші родовища марганцевих руд пов'язані з породами фундаменту. Лінзи марганцевмісних спесартитових порід (гондиту, карбонатного родоніту) мають потужність 10-30 м і довж. 200-1000 м.

Боксити. За запасами бокситів Б. займає 1-е місце в Лат. Америці (2000 р) і 2-е місце в світі (після Ґвінеї). Пром. поклади бокситів пов'язані з латеритною корою вивітрювання. Осн. ресурси зосереджені в басейні річки Амазонка в штаті Пара (родовища Тромбетас, Парагомінас та інші).

Латеритні родовища гібситових бокситів розташовуються в штатах Пара (муніципалітети Оріксіміна, Парагомінас, Фаро, Домінго-ді-Капім і Альмайрім) і Мінас-Жерайс (в основному муніципалітети Посус-ді-Калдас, Прето і Катагуазес). Родовища Порту-Тромбетас (загальні запаси 1700 млн т, підтверджені - 800 млн т) і Парагомінас (загальні запаси 2400 млн т, підтверджені - 1600 млн т) належать до гігантських. Родовища як правило розташовані близько від земної поверхні і відпрацьовуються відкритим способом. За темпів видобутку, близьких до сучасних, Бразилія забезпечена підтвердженими запасами на 340 років.

Вольфрам. Руди вольфраму, представлені шеєлітовими скарнами - родовища Брежу, Кішаба, Мальяда в межах області Борборема.

Нікель. Родов. нікелевих руд в осн. силікатного типу представлені гарнієритовими рудами. Рудні тіла залягають на невеликій глибині, бл. 75% запасів знаходиться в шт. Гояс (родов. Нікеландія та ін.). У Б. є дек. міднорудних родов., найбільше з яких - Караїба (шт. Баія). У Б. нараховується понад 100 невеликих поліметалічних гідротермальних родов., розвідані багаті олов'яні розсипи.

Рідкісні елементи (берилій, ніобій, тантал, цирконій та ін.) в Б. зустрічаються переважно в комплексних пегматитових рудах, приурочених до фундаменту.

Золото і платиноїди. Запаси золота виявлені у другій половині ХХ ст. в бас. р. Амазонки. Прогнозні ресурси МГП Бразилії незначні і складають до 300 т (~ 0,6% світових).

Берилій. В Бразилії зосереджено бл. 35% світових прогнозних ресурсів берилію (бл. 700 тис.т), що обумовлює її провідне (разом з Росією) місце в світі.

Ніобій. Бразилія займає серед країн світу 1-е місце за прогнозними ресурсами ніобію. Основні родовища пентоксиду ніобію в країні - Араша, Тапіра. Родовища знаходяться в основному у відомих гірничорудних районах штатів Мінас-Жерайс і Гояс. Руди локалізовані в латеритних корах вивітрювання карбонатитів і не вимагають інтенсивного дроблення. Потужності рудоносних кір досягають 200 м, покривів - від 0.5 м до 40 м. Середній вміст Nb2O5 в рудах - 2.5%. Розробка ведеться відкритим способом.

Фосфорні руди. Важливе значення в Б. мають ресурси фосфатних руд, які включають три гол. пром. типи: апатитові (родов. Жакупіранга), повторні апатитові (родов. Араша, Тапіра, Каталан) та фосфоритові осадові родов. в серії Бамбуї. Особливо перспективні фосфоритові родов. - Патус-ді-Мінас (запаси 300 млн т).

Дорогоцінні і виробні камені. У Б. знаходяться найбільші в світі родов. дорогоцінних і виробних каменів: гірського кришталю, ювелірного берилу, топазу, турмаліну, аметисту, агату; відомі також пром. родов. смарагду, алмазу, благородного опалу та ін. Ювелірні берил, топаз і турмалін зустрічаються в гранітних пегматитах, поширених в штатах Мінас-Жерайс (алмазоносний район Діамантина), Баія.

Індустріальні і будівельні корисні копалини. Осн. родов. високосортної листової слюди - мусковіту пов'язані з виходами архейського фундаменту і утворюють Бразильський слюдоносний район. У Б. є також родов. бариту (Ілья-Ґранді, Мігел-Калмон), калійної солі (Контігулеба), кам'яної солі (Масейо), флюориту (Салгадінью, Катунда), магнезиту (Ігуату), графіту (Ітапасеріка, Сан-Фіделіс), азбесту (Іпанема), бентоніту (Лапсіс, Браво). [30]

Розділ 3 Вплив ПРП території на формування галузей спеціалізації господарства Бразилії

Господарство Бразилії сформувалося під впливом як традиційних (ЕГП, ПРП, трудові ресурси, споживач та ін.), так і нових чинників (кон'юнктура ринку, ринкова інфраструктура, інвестиційні ресурси зарубіжних країн та ін.) [6, с.6].

Бразилія - індустріально-аграрна країна, найбільша за економічним потенціалом в Півд. Америці. Основні галузі економіки: текстильна, взуттєва, хімічна, цементна, гірнича, авіаційна, металургійна, моторо- і машинобудівна. Осн. тр-т - автомобільний, водний (річковий та морський), меншою мірою - залізничний. Висока транспортна освоєність характерна тільки для прибережних районів півдня, південного сходу і північного сходу. Основну роль тут відіграє автомобільний транспорт.

Велике значення для освоєння Амазонії має побудована в останні десятиліття Трансамазонська автомобільна дорога. Морські порти: Ріо-де-Жанейро, Сунтус, Ріу-Гранді, Паранагуа, Порту-Алегрі, Тубараї, Сан-Себастьян. Широко розвинене повітряне сполучення між 150 містами країни. Тільки найбільших аеропортів нараховується 29.

За даними [ Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП - $ 748 млрд Темп зростання ВВП - (-0,2) %. ВВП на душу населення - $ 4509. Прямі закордонні інвестиції - $ 22 млрд Імпорт - $ 88 млрд (г.ч. США - 23,7%; Аргентина - 13,9%; Німеччина - 9,1%; Японія - 5,7%; Італія - 4,3%). Експорт - $ 59 млрд (г.ч. США - 19,3%; Аргентина - 13,2%; Німеччина - 5,9%; Нідерланди - 5,4%; Японія - 4,3%). [30]

У 1992 р в енергобалансі Бразилії на частку гідроенергії припадало бл. 1/3, нафти і природного газу - 1/3, на частку етилового спирту, що виробляється з відходів переробки цукрової тростини - 1/6, інше - на частку вугілля, деревини і біогазу. Споживання нафти і природного газу скорочується. Майже 90% автопарку країни працює на етиловому спирті. У країні функціонує АЕС в Ангра-дус-Рейс (шт. Ріо-де-Жанейро). Розвиток атомної енергетики стримується з екологічних міркувань і через нестачу інвестицій. До 2005 р очікується і абсолютне зростання споживання нафти: з 85 до 101.5 млн т., яка займе, очевидно 1-е місце серед енергоносіїв. Суттєва частка припадатиме на вугілля. Єдина в країні атомна станція, АЕС «Ангра» в складі двох блоків забезпечує 6 % від загальнонаціонального вироблення електроенергії (Reuters).

Природні чинники розвитку економіки

57% території країни знаходяться на висотах 200-900 м над рівнем моря і 40% - менше 200 м. Тільки 3% площі розташована на висотах понад 900 м над рівнем моря На північ від міста Салвадор Бразильське нагір'я полого спускається до узбережжя Атлантичного океану, а в центральній і південній Бразилії воно круто обривається до океану, утворюючи Великий уступ. Це ускладнювало доступ у внутрішні райони країни, що аж до 20 ст. гальмувало їх розвиток. За винятком Амазонки, річки течуть в основному в глиб країни, що знижує їх транспортне значення. Оскільки Бразилія розташована головним чином в екваторіальній і тропічній зонах і переважно на невеликих висотах, там цілий рік коштує тепла і навіть спекотна погода. У більшості районів, за винятком Північного Сходу, де опади випадають вкрай нерівномірно, водозабезпеченість достатня. [5.c.123]

Бразильська економіка, володіючи високорозвиненим сільським господарством, видобувною промисловістю і сектором послуг, є найпотужнішою у Латиноамериканському регіоні і має суттєвий вплив на світові ринки. Бразилія має великі запаси корисних копалин: залізної, марганцевої, уранової руд, значними запасами бокситів, руд кольорових металів, вугілля, алмазів, срібла, золота, нафти та ін

Бразилія самостійна в забезпеченні себе продовольством, більш того країна - провідний експортер тропічних зернових культур. Бразилія - перший у світі виробник кави, що є його основною частиною експорту. Сан-Паулу і Мінас-Жерайс - основні "кавові" штати, за ними слідують Парана і Еспіріту-Санту. Соя та її продукти (корми для тварин) - ще одна важлива частина експорту. Велика частина врожаїв сої збирається в штатах Парана і Ріо-Гранді-ду-Сул.

В останні десятиліття активно розвивається промисловість. Найстарші галузі бразильського сільського господарства відповідають на сучасні запити національного господарства. Приклад цього є швидкий ріст плантацій цукрового очерету в штаті Сан-Паулу і на північно-східному узбережжі. Урядова програма передбачає заміну бензину, як палива виробленого з дорогого імпортованої сировини, на етанол. Заводи з переробки цукрової тростини, були переорієнтовані на виробництво нового виду палива. Програма виявилася досить успішною, і протягом багатьох років у Бразилії створювалися автомобілі, що працюють на етанолі. Бразилія є світовим лідером у виробництві какао, бананів, бобів, і найбільшим у Західній півкулі виробником рису. Четверта частина улову прісноводної риби надходить з Амазонки і приток. Лов прісноводних риб ведеться переважно приватними особами, з використанням традиційних технологій. Дві третини океанського улову припадає на частку рибальських компаній, що знаходяться на Півдні і Південному Сході країни. Рибальські компанії північно-східних портів ведуть лов омарів і креветок.

Туризм - відносно молода галузь національної економіки. Туристичний комплекс представлений великими готелями в Ріо-де-Жанейро, гірськими курортами в Мінас-Жерайс. Головні центри розваг розташовані в міських центрах або поблизу. Число іноземних туристів, що відвідують Бразилію, поки ще значно відстає від числа місцевих туристів. Бразильці пересуваються країною автомобільним транспортом, хоча в період відпусток та канікул підвищеним попитом користується авіатранспорт.

Бразилія, що володіє розгалуженою річковою мережею і яка знаходиться в зоні інтенсивного випадання опадів, володіє одним з найбільших у світі гідроенергопотенцілом. Бразилія - одна з передових авіаційних країн. Довгий час бразильці оскаржували в американців право на винахід літака. Численні авіакомпанії, що діяли в країні, були об'єднані в три головні компанії: "VARIG", "VASP" і "Transbrasil".

Серед продовольчих культур особливе місце займає кукурудза (13 млн га, збір складає 27 млн т.) Інші важливі продовольчі культури - маніок і квасолю. Ці культури вирощуються повсюдно. Обробляють пшеницю, в основному в штаті Ріу-Гранді-ду-Сул, а також овес, ячмінь, картоплю.

Галузі економіки Бразилії

Основа нинішнього економічного потенціалу Бразилії створювалася в період відносно стабільного розвитку, починаючи з середини 60-х. років, коли в її економіку йшли великі уливання іноземного капіталу, нових технологій і техніки.

У ці роки була створена сучасна автомобільна промисловість (6 місце в світі; 1,5-1,7 млн. на рік), власне авіабудування - пасажирський літак ЕРЖ-145 компанії «Ембраер» (у США поставлено більш 100 таких літаків), нафтовидобуток (Бразилія входить до числа 20 країн - найбільших виробників нафти і 10 країн, які мають найбільш розвиненою нафтопереробкою); аерокосмічний комплекс. [7.c.81]

У межах життя одного покоління (з середини 70-х років до середини 90-х років) Бразилія зробила різкий стрибок у своєму розвитку. ВВП зріс з 74 млрд. дол (у 1975 році) до 750 млрд. дол (у 1995 році), тобто в 10 разів, у розрахунку на душу населення - з 715 дол до 4,7 тис. дол.

Основні галузі бразильської економіки:

Машинобудування сконцентровано у двох головних промислових комплексах країни - Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Найбільше значення має транспортне машинобудування (автомобілі-і суднобудування). Суднобудівна індустрія розвивається випереджальними темпами в порівнянні з іншими галузями і налічує близько 20 верфей. Всі великі верфі знаходяться в бухті Гуанабара.

Літакобудування. Компанія «Ембраер», заснована державою і спочатку виробляє невеликі літаки, тепер експортує літаки різних типів. У наші дні уряд заохочує розвиток галузей мікроелектроніки і виробництво персональних комп'ютерів.

Добувна промисловість. Майже в кожному штаті Бразилії ведеться видобуток корисних копалин. Лідером гірничодобувної промисловості є штат Мінас-Жерайс. У недавній час до експорту Мінас-жерайской залізної руди додався експорт паранской залізної руди. Виключаючи алюміній і марганцевої руди зі штату Амазонас і залізну руду, бразильська промисловість споживає велику частину решти видобуваються мінеральних копалин. Це хром, магній і кварц з Байї, мідь і свинець із Байї і Ріу-Гранді-ду-Сул, азбест з Гояс, нікель з Гояс і Мінас-Жерайс. Останній штат - основний в Бразилії постачальник цинку і міді. На південь від річки Амазонки знайдено родовища олов'яних руд, родовища вольфраму знайдені в Ріу-Гранді-ду-Норті, срібла в Парані і Байо. Видобуток вугілля в Санта-Катарини покриває більше половини потреб усієї країни. Штат Мінас-Жерайс спеціалізується на видобутку золота і дорогоцінних каменів, а штати Байя і Еспіріту-Санту - на видобутку тільки дорогоцінних каменів: топазів, аметистів, опалів, аквамаринів, турмалінів, смарагдів й інших різновидів напівкоштовних каменів.

З 1940 року, коли почалася комерційна розробка нафтових родовищ, по 1965 року видобуток нафти велася в штаті Байя, до Півночі від міста Сальвадор. Згодом були знайдені нові родовища в районі від Форталеза до Сантус. Видобуток природного газу ведеться в штатах Сержіпі і Байя. У 1987 році була пробурена перша свердловина в штаті Амазонас, в 450 милях від міста Манаус. Більше половини всієї нафти добувається в штаті Ріо-де-Жанейро. Державна компанія «Петробрас», заснована у 1953 році, має найсучасніші технологіями у світі з глибинного буріння. Країна є одним зі світових лідерів з виробництва озброєнь. Заводи, що випускають зброю, знаходяться як у приватних руках, так і в державному управлінні. Продукція, що випускається відрізняється надійністю і невисокою ціною, що робить її придатною для багатьох країн третього світу.

Туризм - відносно молода галузь національної економіки. Концепція пристрою справжніх курортних районів ще не знайшла свого застосування. Туристичний комплекс обмежений декількома великими й дорогими готелями в Ріо-де-Жанейро, гірськими курортами в Мінас-Жерайс. Головні центри розваг розташовані в міських центрах або поблизу.

У легкій промисловості до числа самих традиційних галузей належать харчова, текстильна і тютюнова.

Сільське господарство. Починаючи з середини 20 ст. почалося зниження частки сільського господарства у валовому національному продукті. У наші дні менше третини всього економічно активного населення зайнято в даній галузі (30%). Бразилія самостійна в забезпеченні себе продовольством. Вона вирощує рис, кава, цукрова тростина, кукурудзу, сою, пшеницю, бавовну, какао та інші культури.

Країна займає перше місце у світі за запасами деревини різноманітних цінних порід. Найважливіше значення має збір дикорослого каучуку в лісах Амазонії, карнаубского воску, бразильських горіхів, плодів пальми бабасу й олійного дерева ойтісіка на північному сході, вирощування «парагвайського чаю» (йерба-мате) та заготівля хвойної деревини (головним чином знаменитої бразильської сосни - араукарії ) на півдні.

Хотілося б відзначити, що за останнє десятиліття Бразилія домоглася великих успіхів у створенні сучасного промислового виробництва, перетворившись з аграрної в індустріально-аграрну країну. Відповідно до класифікації ООН Бразилія відноситься до групи "нових індустріальних держав" і входить за обсягом валового внутрішнього продукту (ВВП) у "десятку" провідних країн світу. Ще на початку 90-х років уряд почав проводити реформи, які позитивно позначилися на економічній ситуації в країні, поліпшивши як економічні, так і соціально-економічні показники.

Основними досягненнями уряду в соціальній сфері стали зниження рівня безробіття до 7,5% ЕАН країни (у 2000 році було створено 600 тис. нових робочих місць), а також ухвалення закону про підвищення мінімальної зарплати до 85 дол Економічний розвиток Бразилії в 1998 і в 1999 роках визначалося впливом двох хвиль світової фінансової кризи на основні макроекономічні параметри країни На початок 1998 року дефіцит державного бюджету і негативне сальдо за рахунком поточних операцій склали відповідно 5,9 і 4,3% ВВП. У 1998 році темпи зростання ВВП знизилися до 0,2% в порівнянні з 3,5% в 1997 році Після 5 років стабільного зростання знизився на 2,3% обсяг промислового виробництва. Найбільш чутливим для економіки країни стало скорочення випуску продукції обробної промисловості на 3,3%. Особливо сильне падіння відбулося у сфері виробництва предметів тривалого користування (21,2% за 11 міс.). Відбулося зниження випуску продукції сільського господарства: так урожай зернових, овочевих, олійних культур впав на 3,2% в порівнянні з 1997 роком. [29]

Основними причинами зниження обсягів виробництва були: зростання процентних ставок, зниження реальних доходів населення, зростаюча нестабільність на ринку робочої сили в результаті світової фінансової кризи. Протягом 1998 року економічна політика уряду неодноразово піддавалася істотного коректування в залежності від ситуації в країні та ступеня впливу зовнішніх шоків. Вдалося дещо стабілізувати економіку. Але, незважаючи на пожвавлення внутрішнього ринку і підйом ділової активності в другому кварталі 1998 року в економіці Бразилії збереглися диспропорції (тривале зростання дефіциту державного бюджету та зовнішнього боргу, завищення курсу реала, незбалансованість платіжного балансу за рахунком поточних операцій), що свідчать про нестійкість досягнутої рівноваги.

Тому відбулася нова хвиля кризи, багато в чому спровокована подіями в Росії, яка завдала по економіки Бразилії серйозний удар. Індекс акцій на біржі за серпень знизився на 40,8%. З країни за серпень - вересень 1998 року "втік" капітал у розмірі 29 млрд. доларів. Золотовалютні резерви знизилися до початку жовтня до 45 млрд. доларів, до початку листопада - до 43 млрд. доларів. Азіатський криза в значній мірі ускладнив вирішення проблеми безробіття. Так до кінця 1999 року кількість безробітних досягла 5,5 млн. Налякані кризою, підприємці не поспішали наймати нових робітників, а навпаки, намагалися знизити витрати виробництва шляхом підвищення продуктивності праці і скорочення робочих місць.

Важливим позитивним результатом кризи стало, по-перше, зниження на 25% дефіциту торгового балансу. По-друге, криза прискорив прийняття законів, що дозволяють добитися зниження бюджетного дефіциту. Так, 1999 - 2000 роки характеризувалися тим, що вперше за довгі роки федеральний і регіональний бюджети зведені зі значним позитивним сальдо: 3,1% від ВВП в 1999 році (31 млрд. реалів) і 3,6% від ВВП у 2000 році ( 38,2 млрд. реалів). Зекономлена сума спрямована на погашення внутрішнього державного боргу. До сер. 1999 ситуація в країні нормалізувалася. Промислове виробництво зросло на 1,8%, причому найбільші темпи приросту відзначалися у виробництві транспортних засобів (31,8%).

У 2000 році покращився економічний рейтинг Бразилії на міжнародній арені. Так, за даними неурядової організації «Світовий економічний форум», за рівнем зростання конкурентоспроможності Бразилія перемістилася з 51 місця у світі в 1999 році на 46 в 2000 році За індексом гуманітарного розвитку Бразилія з 79 місця в 1999 році на 74 місце в 2000 році. Покращився Рейтинг Бразилії на ринку цінних паперів. За даними межд. агентства Moodys ступінь ризику Бразилії в 2001 році мала оцінку В2 (за шкалою від З до ААА - нульовий ступінь ризику). Економічний розвиток Бразилії в 2001 році піддавалося значному впливу аргентинської кризи, спаду економічної активності в Японії і США. Вибухнув в I пол. 2001 енергетичну кризу в країні, викликаний збільшенням споживання електроенергії у зв'язку зі зростанням виробництва, нестачею енергетичних потужностей і нестачею води у водосховищах ГЕС, також завдав значної шкоди економіці Бразилії. Але, незважаючи на це, обсяг ВВП у 2001 році збільшився на 4,13% в порівнянні з попереднім роком (промислове виробництво зросло на 5,09%, с / г виробництво - на 1,82%, показники сфери послуг - на 2, 76%). Безробіття склала 6,5% економічно активного населення.

У 2002 році обсяг ВВП досяг 1348 мільярдів. реалів (466 млрд. дол). Темп приросту ВВП склав 1,4%. На частку промисловості припало 36% вартісного обсягу ВВП, на сільське господарство - 10%. Золотовалютні резерви - 37,8 млрд. дол Відзначено значне зниження показників інвестиційних ризиків, зросла привабливість бразильських державних цінних паперів, помітно зміцнився курс реала до долара США. Сповільнилися темпи інфляції. Негативно на стан економіки в 2002 році далися взнаки: досить висока ставка позичкового відсотка (облікова ставка Центробанку - 25%), зростаюча державна заборгованість, яка досягла показника в 885,2 млрд. реалів (63,9% ВВП). Серйозним навантаженням на фінанси Бразилії лягає обслуговування та амортизація зовнішньоборгових зобов'язань, розмір яких становить близько 220 млрд. дол Річний дохід на душу населення склав у 2002 році близько 3,2 тис. дол Однак цей середній показник в силу дуже високою навіть для Південної Америки ступеня соціального розшарування суспільства не відображає реального рівня життя. Головна проблема Бразилії, стримуюча її економічне зростання і ускладнює прогрес у галузі освіти і науки, - кричуще соціальну нерівність.

Умови існування більшої частини населення залишаються важкими. Особливо яскраво це виражено в найбільш бідних районах країни, головним чином на півночі і північному сході.

Прослухати

Читати фонетично

Словник - Переглянути докладний словник

Розділ 4. Проблеми ресурсозабезпеченості та перспективи відтворення природних ресурсів Бразилії

Бразилія входить в п'ятірку країн з найбільшим потенціалом відкриття нових родовищ корисних копалин в ряду з такими країнами як Австралія Канада США і Росія, і в той же час знаходиться на 8 місці по вкладеннях в геологічну розвідку. З US $ 10500 млн вкладених в розвідку мінеральних ресурсів у всьому світі, Бразилії в 2007 році дісталося 4% від всієї суми, приблизно стільки ж скільки в 2006. Примушує задуматися те що, що країни мають той-же потенціал отримують набагато більший відсоток від інвестицій. Наприклад, у 2007 р Канада отримала 19% цих інвестицій Австралія 12% США 8%. Латинська Америка, в якій Бразилія займає перше місце за кількістю корисних копалин, отримала 24% цих інвестицій у цілому. Традиційна велика п'ятірка (Бразилія, Аргентина, Перу, Чилі та Мексика) отримує практично всі інвестиції регіону, але Бразилія відстає від Мексики і Перу, які у свою чергу отримали по 5% кожного з цих інвестицій у 2007р. [8.c.306]

Чому це відбувається? Розвідка мінеральних ресурсів є діяльністю з високим рівнем ризику з-за великої кількості невизначеностей, які можуть бути зменшені лише завдяки великим інвестиціям. З кожних 100 проектів лише один в результаті вигідний, він же окупає всі інші прект. Таким чином рішення в яку країну вкладати капітали приймаються після ретельного вивчення не тільки геологічний потенціал кожної країни але також ризик і витрати по вкладеннях у кожен регіон (політика, економіка, інфраструктура, законодавство пов'язане з об'єктом інвестицій)

У цьому випадку Конституція 1988 послужила ведмежу послугу заборонивши іноземним підприємствам інвестувати в геологічну розвідку; міжнародні компанії, були змушені задовольнятися роллю молодших партнерів у проектах з експлуатації. Тільки в 1995 році ситуація була виправлена, але для подолання цього бар'єру потрібен час, оскільки нормативні зміни не відразу знаходять позитивний відгук у інвесторів. До всього іншого, правила звітності про результати розвідки, прийняті в Бразилії застаріли і не збігаються з міжнародними стандартами, особливо в порівнянні з Канадою та Австралією. У Бразилії немає фігури Qualified Person (QP) Кваліфікованого особи визнаного на міжнародному рівні, який був би дипломованим фахівцем в змозі визначити цінність і кількість запасів корисних копалин. Adimb (Агентство з розвитку гірничодобувної промисловості Бразилії) докладає багато зусиль, що б підняти Бразилію до міжнародного рівня.

Незважаючи на ці дані, існує прогноз, що інвестиції в розвідку корисних копалин в країні подвоїться протягом трьох років, досягнувши 500 міліонів доларів США. І це, якщо не буде зроблено абсолютно ніяких зусиль. Бразилія, також як і інші країни світу, розігрівається на попит з боку Китаю та Індії, які купують сировину і перетворюючи його в болле цінні матералів, особливо для електронної промисловості. Цей попит на сировинні товари змінили профіль інвестицій в сегмент, поставивши в центр уваги більш розвинені й розроблені райони.

У той же час зростання міжнародного попиту і величезний потенціал корисних копалин Бразилії, без жодного сумніву, залучають іноземних інвесторів.

Виконавчий директор бразильської асоціації металургії та сировини (ABM) Орасідіо Леаль Барбоса 23 вересня 2008 заявив, що виробництво залізної руди в Бразилії в період 2008-2012 рр.. має збільшитися на 60%. При цьому планується, що обсяг інвестицій у видобувний сектор країни зросте до 95,1 млрд реалів ($ 51700 млн). А аналітики національного дослідницького інституту Ibram вважають, що в період до 2011р. сумарні інвестиції в гірничодобувну галузь можуть скласти не менше 28 млрд. дол., з них 1 / 3 планується направити на розширення видобутку залізної руди і до 2011р. в порівнянні з 2007р. її видобуток може зрости на 55,8% до 500 млн. т. на рік. Бразилія в силу своєї геодіверсіфіцірованності і географічним розмірами (8.514.876,599 кв.км) займає вагоме місце по наявності родовищ світового масштабу, займаючи місце серед країн - лідерів даної галузі і перевершуючи за цим показником таких гігантів, як Австралія, Канада, Китай, ПАР. [16.c.94]

У відповідності з міжнародним рейтингом за розмірами розвіданих корисних копалин (дані 2004 року), Бразилія займає наступну ієрархію в світі: Ніобій (1-е місце; 97%) e Тантал (1-е; 46%), Графіт (2-е; 27%) Алюміній (3-е; 8,3%), Вермикуліт (3-е, 5, 7%), Олово (4-е, 12%), Магнезит (4-е; 9%), Залізо (5-е; 7,2%) e Марганець (5-е; 2,5%). При цьому, необхідно взяти до уваги, що в даний час розвідані не більше 10% території країни. У зв'язку з цим, закономірний інтерес до Бразилії з боку багатонаціональних корпорацій. Серед інших переваг Бразилії в цій області є гарне співвідношення кількості і процентного вмісту корисних копалин у руді, а також наявність достатніх джерел недорогий електроенергії. [30]

Геополітичне розташування бразильських портів дають великі переваги в транспортуванні видобутих корисних копалин та готових продуктів в Європу, Америку, Азію і Близький Схід. Структура з 54 основних портів Бразилії дозволяє відвантаження більше 700 мільйонів тонн вантажів. Очікується подальше наростання інвестицій у розвиток портів.

Кількість і якість Бразильських автомобільних доріг, які налічують близько 1,7 мільйонів кілометрів, ставлять Бразилії на третє місце в світі по розвиненості автомобільного повідомлення.

Протягом останніх десятиліть Бразилія демонструвала виключно хороші відносини з іноземними інвесторами. У результаті такої політики, близько 80% найбільших компаній світу зі списку Форчун 500 мають свої філії в Бразилії. Загальна ситуація останніх років у світовій економіці, безперервне зростання країн БРІК, гарантують високі світові ціни на мінеральну сировину. На цьому тлі, бразильська гірничодобувна промисловість переживає в останні роки справжній бум, демонструю двозначні цифри річного розвитку. У деяких областях цифри ще значніші. Так, за останні роки видобуток вольфраму зросла на 773,3%, міді на 292,6%, хрому на 63,2% У 2006 році, зокрема, було видобуто: мідь - 148000 тонн, Алюмінію / бокситів 22 млн. тонн, цинку 185000 тонн.

Таким чином, наприклад, частка Бразилії у світовому виробництві становила:

За алюмінію / бокситів - 14,4%

Мідь 0,97%

Олово 4,73%

Нікель 2,38%

Цинк 1,85%

Загалом, останні роки за оцінкою уряду Бразилії були кращими для даної галузі за всю її історію існування з не менш райдужними перспективами розвитку в майбутньому.[29]

Висновки

Курсова робота спрямована на розв'язання важливої економічної проблеми - аналізу в Бразилії природно-ресурсного потенціалу. Дана робота узагальнює і розвиває науково-методичні засади функціонування господарського комплексу в країні та питання стимулювання його розвитку.
Виконане курсове дослідження дозволяє зробити наступні висновки.


Подобные документы

  • Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу Америки. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів. Проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище.

    курсовая работа [622,1 K], добавлен 30.11.2014

  • Значення природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів. Структура нафтогазових ресурсів, регіональні відмінності в розміщенні. Вплив на формування галузей спеціалізації господарства. Огляд проблем відтворення нафтогазових ресурсів.

    курсовая работа [83,6 K], добавлен 30.11.2014

  • Значення мінеральних ресурсів світу у формуванні економічного потенціалу регіонів. Сучасна їх структура, регіональні відомості про розміщення та формування галузей спеціалізації. Проблеми антропогенного впливу виробництва на характеристики довкілля.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 30.11.2014

  • Місце і роль природних ресурсів в економіці країни. Характеристика природних ресурсів: паливно-енергетичні, рудні, нерудні, біологічні, заповідні, рекреаційні. Ресурсозбереження як фактор підвищення ефективності виробництва.

    реферат [54,1 K], добавлен 03.06.2003

  • Структура та методи оцінки природно-ресурсного потенціалу. Особливості просторового розміщення ресурсного потенціалу країни. Проблеми ресурсоспоживання та ресурсозбереження. Головні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України.

    контрольная работа [28,3 K], добавлен 15.07.2009

  • Розміщення природних ресурсів, економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу регіону та його районів. Сільське господарство та його спеціалізація. Специфіка функціонування транспорту. Внутрішньоекономічне районування. Перспективи розвитку території.

    контрольная работа [65,1 K], добавлен 24.09.2014

  • Роль природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу. Структура та економічна оцінка ПРП. Провідні галузі господарства України, що розвиваються під впливом її ПРП. Найважливіші напрями раціоналізації використання, охорони і відтворення ПРП.

    курсовая работа [5,5 M], добавлен 26.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.