Природно-ресурсний потенціал України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми дослідження полягає в тому , що природні ресурси відіграють велику роль в економіці країни та її міжнародних відносинах.

Практична актуальність роботи визначається тим, що вивчення природно- ресурсного потенціалу господарства України є необхідною умовою при визначенні його ролі в її економіці і співвідношенні між запасами природних ресурсів та їх споживанням.

Теоретична актуальність роботи обумовлена тим, що, як показує досвід останніх років, зараз гостро необхідно системний, цілісний розгляд тенденцій розвитку ресурсного потенціалу країни, так як природні ресурси є необхідною умовою розвитку економіки, хоч останнім часом вплив на неї ресурсного чинника розвинених країн помітно слабшає.

Цю тему вивчали такі видатні Українські та закордонні вчені, як С.І Дорогунцов, Я.Б. Олійник, Данилишин Б. М., Поповкін В.Н. та інші

Метою дослідження є дослідити природно-ресурсний потенціал нашої країни, його структуру, розміщення та економічну оцінку.

Завданням дослідження є:

- Визначення впливу природних ресурсів на формування економічного потенціалу

- Визначити структуру, розміщення та економічну оцінку ПРП

- Дослідити провідні галузі господарства України, які розвиваються під впливом ПРП

- Вивести найважливіші напрями раціоналізації використання ПРП України

Об'єктом даного дослідження є природні ресурси України.

Предметом - їх вплив на економіку України

При виконанні дослідження використовувались такі методи: Ситемний, статистичний, дослідження підручників та періодичної літератури.

1. Роль природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу

На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково - технічного прогресу очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язаний з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використовування природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил України і навпаки, наявність відповідних природних умов і ресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи їх динаміку. Зростання економічного значення природних умов і ресурсів полягає в тому, що вони розглядаються не тільки як предмети праці, а і як засоби виробництва. Нині особливо актуальними є, наукові дослідження необхідності формування дієвого економічного механізму використання природних ресурсів.

Спочатку розглянемо сутність поняття "ресурси" в загальному розумінні. Термін "ресурси" походить від стародавнього дієслова, яке означало "вирішити, розв'язати проблему". Під "ресурсами" ми розуміємо будь-які матеріальні чи нематеріальні об'єкти або засоби, потрібні для задоволення потреб, досягнення мети та вирішенні проблем. Усі ресурси поділяються на три великі групи:

I. Матеріальні -- це накопичені речовинні багатства, що використовуються суспільством: будівлі, транспорт, засоби виробництва та задоволення потреб людини; вони мають антропогенне походження;

II. Трудові -- наявне населення, а саме: його віковий склад і стан здоров'я, освітній рівень, інформаційне забезпечення тощо;

III. Природні ресурси -- це елементи природи (тіла, процеси та явища), які використовуються або можуть бути використані в процесі соціального обміну речовин з метою задоволення потреб суспільства. Поняття "природні ресурси" включає лише ті речовини та сили природи, які можуть бути реально використані суспільством[17, с.80].

Економічний потенціал - це сукупність наявних та придатних до мобілізації основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу.

У політекономічному розрізі економічний потенціал - це система відносин економічної власності між людьми у взаємодії з розвитком продуктивних сил та базисними елементами господарського механізму, що виступають основним джерелом розвитку економічної системи, її можливостей. Відповідно до визначення, наведеного у Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища", природні ресурси -- це компоненти природного середовища, природні та природно-антропогенні об'єкти, що використовуються або можуть бути використані у процесі здійснення господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продукти виробництва і предмети споживання, мають споживчу цінність. [18]. При цьому під сутністю використання природних ресурсів розуміється експлуатація природних ресурсів, залучення їх у господарський обіг, у тому числі всі види впливу на них у процесі господарської й іншої діяльності. Природні ресурси не можуть визначати розвиток суспільства, і водночас суспільство ні за яких обставин не може бути повністю незалежним від природи.

Навколишнє природне середовище -- частина географічної оболонки, що оточує людину, і з якою безпосередньо пов'язані життя та виробнича діяльність суспільства. Географічна оболонка -- це матеріальна система, яка сформувалася на поверхні Землі внаслідок взаємодії та взаємопроникнення чотирьох геосфер: атмосфери, гідросфери, літосфери і біосфери. Природні умови -- сукупність складових географічної оболонки (геосфер), за якими визначаються умови й особливості існування людської спільноти. Природні умови -- це комплекс взаємопов'язаних компонентів природи, що формують різнорангові природно-територіальні комплекси.

Принципова відмінність природних умов і природних ресурсів полягає в тому, що природні умови розглядаються не як окремі матеріальні тіла або об'єкти, а за допомогою їх властивостей, котрі можуть полегшувати або ускладнювати розвиток суспільного виробництва, і при цьому в ньому не використовуються. Природні ресурси завжди беруть участь у виробництві, адже вони є предметом праці.

Поєднання природних умов і ресурсів формує природно-ресурсний потенціал (ПРП). ПРП -- це міра потенційної можливості будь-якої природної системи (або території) задовольняти різні потреби суспільства. Тобто це сукупність природних ресурсів і природних умов у певних географічних межах, які забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно-оздоровчих та естетичних потреб суспільства. Природно-ресурсний потенціал території -- поняття, яке дає змогу зафіксувати фрагмент реальної природи як цілісності на відміну від окремих природних ресурсів, що складають цей фрагмент.

Отже, природні ресурси -- та частина природи Землі й найближчого Космосу, що може включатися в господарську діяльність за певних технічних і соціально-економічних можливостей суспільства за умови збереження середовища життя людей. Це теоретично гранична кількість природних ресурсів, яку може використати людство без порушення умов існування і розвитку людини як біологічного виду та соціального організму. Вони визначаються рівнем екологічної рівноваги біосфери та її складових. Перехід за межі використання природно-ресурсного потенціалу в цьому розумінні відповідає стану екологічної кризи. ПРП полягає у здатності природних систем без шкоди для себе, а отже, і людей, надавати людству продукцію або виконувати корисну для суспільства роботу. Він має певну величину, розміри й особливості. Найголовніша особливість -- безперервність -- випливає з безперервності території, що є субстратом, носієм усіх природних об'єктів та явищ, а також одночасно і специфічним ресурсом. Власне, це забезпечує можливість господарського освоєння практично усієї території. За абсолютної безперервності можна говорити лише про зміну потужності природно- ресурсного потенціалу від однієї території до іншої.

Багатство і велика різноманітність природних ресурсів забезпечують додаткові переваги для розвитку виробництва і суспільства в цілому. І навпаки , обмеженість природних ресурсів, суворі природні умови для життя здатні уповільнити соціально-економічний розвиток .

Важливо підкреслити , що світовий досвід свідчить про те , що і країни з обмеженим запасом природних ресурсів , спираючись на інші - аж ніяк не ресурсні-фактори , можуть створити високоефективну економіку . Під впливом науково-технічної революції відбулося помітне послаблення ролі природно- ресурсного чинника в економічному розвитку. Прикладом цього можуть послужити деякі країни такі, як Японія, Сінгапур, Ірландія.

Нерівномірність розміщення мінеральних ресурсів в надрах Землі, а також різна забезпеченість областей земельними, водними і лісовими ресурсами сприяє розвитку між областного поділу праці і на цій основі - міжобластних економічних відносин.

Отже, під впливом науково-технічного прогресу природно-ресурсний чинник зменшує свій вплив на економіку розвинутих країн. Але для України, як для країни що розвивається природні ресурси мають велике значення тому що вона непогано забезпечена головними їх складовими, що дають змогу Україні швидко розвиватися і можливо, за умови правильного використання природних ресурсів, через декілька років досягнути рівня розвитку провідних країн світу.

2. Структура, розміщення та економічна оцінка ПРП України

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу. Компонентна структура характеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна -- різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна -- можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.При проведенні дослідження використовувалися територіальна, компонентна та організаційна структури ПРП.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові:

Ш мінеральні,

Ш земельні,

Ш водні,

Ш біологічні,

Ш рекреаційні,

Ш кліматичні.

За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологічною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерпні відновлювані: грунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, природні будівельні матеріали.[7, с.86].

Також природно-ресурсний потенціал має певні закономірності розміщення в межах України. Його оцінювальний показник (відповідно і потужність) зростає у напрямі з півночі й північного заходу на південь і південний схід. Ця тенденція пов'язана головним чином зі збільшенням земельних, рекреаційних, водних і мінеральних ресурсів.

Ці особливості ПРП картографічно досліджуються на відповідних компонентних картах, які входять до "Екологічного атласу України", а саме: потенціалів мінеральних, земельних, водних, лісових, фауністичних та рекреаційних ресурсів (Таблиця 2.1.Додатку А).

Мінеральні ресурси (корисні копалини) України мають різний ступінь розвіданості та вивченості і відповідно до цього поділяються на категорії А, В, С1, С2.: А - детально розвідані та вивчені; В і С1 - розвідані менш детально; С2 - оцінені попередньо і приблизно. За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяються на дві групи:

Ш балансові - це ті запаси, використання яких економічно вигідне в даний час і які задоволь-няють промислові вимоги як за якістю сировини, так і за гірничо-технічними умовами експлуатації;

Ш позабалансові (неконденційні) - це ті запаси, використання яких у сучасних умовах економічно невигідне через малу потужність пластів, низький вміст цінного компоненту, складність умов експлуатації.

На сьогоднішній день в Україні виявлено і розвідано більше 80 видів корисних копалин. Поклади вугілля в Україні в основному зосереджені у Донецькому, Львівсько- Волинському антрацитових басейнах та Дніпровському буро-вугільному. Причому, найбільші родовища знаходяться у Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях (до 95%) [22] ( Рис.2.1.Додатку Б)

На діючих шахтах запас вугілля складає 8,7 млрд. т, (6,5 млрд. т промисловий) 54% якого енергетичне. Однак, при видобутку близько 15% вугілля втрачається, що пов'язано зі складними гірничо-геологічними умовами та недосконалимтехнологічним рівнем видобутку [21].

За оцінками Уряду, вугілля на діючих шахтах має вистачити на 40-90 років. Середня глибина шахт сягає 700 м, а в деяких шахтах навіть 1000-1400 м (20%). Крім того,вугільні пласти тонкі (1,2 м у 85% випадках) і часто дуже круті, що ускладнює видобуток та погіршує умови праці, а також збільшує собівартість вугілля [23].

За оцінкою Уряду прогнозований загальний запас вугілля становить 117,5 млрд. т, а розвідані запаси (видобуток вугілля з яких є прибутковим) -- 56,7 млрд. т [21]. Однак, оцінка Всесвітньої енергетичної ради(ВЕР) значно відрізняється -- 52 млрд. т. загальні запаси і 34,2 розвідані [22].

Якщо брати до уваги дані Уряду, то при видобутку вугілля 80 млн. т на рік, розвіданих запасів вистачить на 700 років, а якщо ж взяти за основу дані ВЕР, вугілля вистачить приблизно на 430 років.

Найбільші запаси нафти і газу - у Дніпровсько-Донецькій, Карпатській, Причорноморсько-Азовській нафтогазоносних провінціях. Уже понад 100 років ведеться видобуток нафти (Борислав) і 80 років - природного газу в Передкарпатті. Це призвело до сильної вичерпаності родовищ. Майже 80% видобутку нафтогазової сировини країни в даний час припадає на родовища Східної України.

Як ресурси низькосортного палива або сировини для виробництва нафтопродуктів можуть розглядатися величезні запаси менілітових горючих сланців, розташовані у Карпатах, а також горючі сланці Болтиського родовища на межі Черкаської та Кіровоградської областей. В Україні відомо понад 2500 родовищ торфу, що зосереджені переважно в Поліссі. Цей ресурс є сировиною для паливної промисловості. Найбагатша Україна на рудні металеві корисні копалини, насамперед, руди чорних металів. На її території сконцентровано до 20% світових ресурсів марганцевих руд, найбільше яких видобувається в Нікопольському родовищі. У майбутньому зросте роль найбільшого у світі Велико-Токмацького родовища (Запорізька обл.). Запаси залізних руд становлять 12% від світових і зосереджені у більш ніж 80 родовищах, 60 з яких розташовано в Криворізькому басейні.[23]

Україна має певні запаси руд кольорових металів. До найважливіших належать: поклади титану, алюмінієвої сировини, нікелю, ртуті. Знайдено і золото (Дніпропетровська, Житомирська, Черкаська, Луганська, Донецька, Закарпатська, Одеська області), мідь. Розвідані запаси руд кольорових металів не можуть забезпечити потреб економіки України. Територія держави в цілому багата на нерудні корисні копалини, представлені гірничохімічною, металургійною сировиною та будівельними матеріалами.

Гірнича хімія займається видобутком: самородної сірки (Прикарпаття), калійних солей (Івано-Франківська та Львівська області), кухонної солі (Донбас, Закарпаття), фосфоритів (Придніпров'я, Сумська та Харківська області).

Розвиток чорної металургії в країні потребує різноманітних нерудних матеріалів - флюсів, вогнетривких і формувальних глин, доломітів, кварцитів. Великі запаси флюсових вапняків розміщені в Донецькій області та Криму, а доломітів - у Донецькій, Дніпропетровській та Закарпатській областях. Основні запаси вогнетривких глин зосереджені у Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській та Черкаській областях, кварцитів - у Житомирській, Кіровоградській, Сумській та Донецькій областях. Особливо багато в Україні високоякісного каоліну. Значні запаси будівельних матеріалів, зокрема, вапняків, цементної сировини, крейди, облицювального каменю: гранітів, мармуру, базальту, лабрадоритів. У Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї та Кривому Розі є запаси кольорового каміння: берилу, топазу, бурштину, аметисту, агату, яшми, гірського кришталю.(Рис 2.2 Додатку В)

Земельні ресурси.Земля - один з найбільш універсальних природних ресурсів, необхідний для всіх галузей господарства, і одночасно - предмет та засіб праці. Загальний земельний фонд України становить близько 603,6 тис. км2, з яких 71,2% становлять сільськогосподарські землі, головним чином сільськогосподарські угіддя, якими зайнято майже 70% території України (у тому числі: рілля - 55,1%, багаторічні насадження - 1,7%, сіножаті і пасовища - 12,5%). Лісами вкрито 17,2% загальної площі держави, під забудовами знаходяться 3,8%. Майже 4% території України вкрито водою, 1,5% зайнято болотами. Інші землі (яри, піски, зсуви, радіактивно забруднені території тощо) займають 4,1% загальної площі України.[23]

Структура сільськогосподарських угідь значно впливає на регіональні особливості розміщення сировинної бази агропромислового комплексу. Саме тому вони викликають особливий інтерес.

Показник забезпеченості населення сільськогосподарськими угіддями вважають найбільш об'єктивним при економічних оцінках земельних ресурсів. В Україні він складає 0,8 га на одного жителя, з них 0,65 га становить рілля.

Сільськогосподарські угіддя сконцентровані на території нерівномірно. Їх площа зростає від 37% у гірсько-лісовому регіоні Карпат до 90%

Рис.2.3 Розміщення грунтів на території України

На орні землі (ріллю) у структурі сільсько-господарських угідь припадає близько 76%, що свідчить про високу розораність території України. За цим показником Україна займає перше місце в Європі. Проте особливе значення має продуктивність земель, яка залежить від природної родючості грунтів[18].

У структурі грунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55% площ орних земель. 10% орних земель займають опідзолені й деградовані чорноземи, 9% - каштанові, 7% - підзолисті, 6,7% - сірі лісові, 2,5% - солонцюваті, 2% - лужні та ін. В Україні зосереджено 25% покритих чорноземом площ світу(Рис.2.3.)

Агрокліматичні ресурси.В останні десятиліття кліматичні умови все частіше оцінюються як природні ресурси, насамперед, - агрокліматичні. Температурний режим повітря і грунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи в грунті формують агрокліматичні ресурси. Річні суми температур рівнинної частини країни з середньодобовими понад 10°С становлять 2100-3600°С і достатні для визрівання основних сільськогосподарських культур. Зволоження території зменшується з північного заходу на південний схід. На півночі в природній зоні Полісся в багатьох місцях грунти заболочені і потребують осушення. У зоні лісостепу коефіцієнт зволоження дорівнює 1, але у результаті неоднорідності рельєфу тут посилено розвивається водна ерозія грунтів, з якою теж необхідно боротися, щоб зберегти їх родючість. У зоні степу зволоження недостатнє, важливим є правильне зрошення грунтів, яке б не призводило до їх засолення.

Різко зменшують ефективність використання агрокліматичних ресурсів заморозки, ураганні вітри з грозами, суховії, град.

В. Попов, взявши за основу головні кліматичні показники, що безпосередньо впливають на умови розвитку сільськогосподарських культур, насамперед, зволоження та тривалість вегета-ційного періоду, виділив на території України наступні агрокліматичні зони: українське Полісся, західний лісостеп, центральний і східний лісостеп, північний степ, Донецький кряж, південний степ, Карпатські та Кримські гори .

Водні ресурси.Під терміном “водні ресурси” розуміють усі води даної території (поверхневі - річки, озера, водосховища, ставки і підземні), придатні для господарського використання.

Забезпечення одного жителя країни водою місцевого стоку становить 1000 м3, що у 18 разів менше, ніж у Росії.[23]

На території України нараховується більше 70 тис. річок. З 210 км? річкового стоку найбільше (в середньому) припадає на Дунай - 123 км?, Дніпро - 53 км?, Дністер - 9 км?, Тису - 6 км?, Сіверський Донець - 5 км? і Південний Буг - 3 км?.

Три тисячі озер України акумулюють у собі 11 км? води. Найбільше з прісних - Світязь, солоних - Сасик, Ялпуг. Ресурси прісних озерних вод становлять 2,3 км?, солоних - 8,6 км? [12, с. 35-37].

В Україні збудовано більше тисячі водосховищ, загальним об'ємом понад 55 км?. Найбільший каскад водосховищ створенний на Дніпрі.

Ставки становлять найчисленнішу групу (близько 28 тис., об'ємом більше 3 км?) штучних водойм, які здавна споруджувалися на малих річках, у балках та ярах.

Таблиця 2.2 Водні ресурси України

Запаси більш чистих, порівняно з поверх-невими, підземних вод перевищують 20 км? і знаходяться, в основному, на півночі і заході. Глибина залягання їх коливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні України.

Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні, які зосереджені у 84 родовищах, з них 35 експлуатуються.

У гірських регіонах України є термальні води, які залягають на глибині понад 500 м і ще недостатньо вивчені.

У цілому за запасами водних ресурсів Україна займає одне з останніх місць у Європі. Найбільшими споживачами води є промисловість, сільське і комунальне господарство.

Альтернативним джерелом водних ресурсів є моря, бо їх води вимагають опріснення. Найбільше господарське значення Чорного і Азовського морів, довжина берегової смуги яких становить майже 2 тис. км, полягає в тому, що вони є основою для розвитку морського транспорту, рибальства, відпочинку і лікування людей.

Біологічні ресурси розглядаються як сукупність рослинних ресурсів і тваринного світу. Ліси становлять основу рослинних ресурсів. Лісових ресурсів в Україні недостатньо. Середня лісистість її території становить 14% (8,6 млн. га). Лісонадлишковими районами є Карпати (лісистість - 40%) і Полісся (26%). 75% лісових площ мають високопродуктивний деревостан. На хвойні ліси припадає 54% запасів деревини, у тому числі на сосну - 35%, вона, в основному, поширена на Поліссі. Майже 40% запасів деревини - твердолистяні породи: дуб - 22%, бук - 13%, граб - 2%. Серед листяних порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополя. За рахунок власних лісів Україна задовольняє 25% своїх потреб у деревині. Неабияка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав. З лісом пов'язують великий спектр народно-господарської діяльності (лісова і деревообробна, меблева та паперово-целюлозна промисловість, лісохімія, фармакологія, харчова промисловість, побутове?паливо?тощо).



Рис.2.4. Лісові ресурси України

Під рекреаційними ресурсами розуміють сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, які використовуються для прямого і непрямого споживання та виробництва курортних і туристичних послуг з метою відновлення та розвитку фізичних і духовних сил людини.

Ці ресурси є в усіх областях України. Серед них домінують санаторно-курортні, до складу яких входять мінеральні води, лікувальні грязі, ропа, кліматологічні ресурси лісів, морів, гір. В Україні відомо понад 100 джерел мінеральних вод: “Нафтуся” - у Львівській, “Куяльник” - в Одеській, “Миргородська” - у Полтавській, зразка “Боржомі” - у Рахівському районі Закарпатської, “Великодолинський нарзан” - в Одеській областях тощо.

У складній системі використання рекреаційних ресурсів помітне місце посідає туризм (поєднує пізнавальні й оздоровчі функції), організований (через будинки й бази відпочинку, пансіонати, дитячі табори) і неорганізований відпочинок (самодіяльні короткочасні або тривалі виїзди “на природу”, збирання грибів та ягід, купання тощо).

Дослідники поділили територію за спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх освоєння, охорони та відновлення на чотири рекреаційні регіони (Карпатський, Кримський, Дніпровсько-Дністровський, Азово-Чорноморський), у межах яких розміщуються?сім?рекреаційних?районів.

Рис.2.5 Рекреаційні райони України

Різноманітний рекреаційний потенціал України нині розглядається як вагоме джерело економічного розвитку держави на перспективу.

Раціональне використання природо-ресурсного потенціалу лежить в основі збереження національного багатства України. Для забезпечення раціонального використання природних ресурсів нині створюється правова база. Закон “Про охорону природи в Україні”, виступає основним документом з цього питання і передбачає державну охорону та регулювання використання земель, надр, водних ресурсів, лісів, полезахисних і водоохоронних лісосмуг, земельних насаджень, курортних місцевостей, рідкісних природних ресурсів, державних заповідників і заказників, тваринного світу, атмосферного повітря та інших природних багатств.

Основні напрями раціонального використання природних ресурсів:

- впровадження ресурсозберігаючих технологій; - комплексне використання, спрямування на максимальне вилучення корисних компонентів з одиниці сировини і відходів;

- відтворення лісових, водних, земельних ресурсів;

- розширення геологорозвідувальних робіт;

- розвиток екологічної інфраструктури (очисні споруди);

- збереження та примноження системи заповідників і заказників.

Україна непогано забезпечена природними ресурсами, але найкраще вона забезпечена мінеральними, земельними і агрокліматичними ресурсами що відкривають їй багато можливостей в розвитку своєї економіки шляхом раціонального використання цих ресурсів, також Україна може розвивати свою економіку через курортно-рекреаційну сферу промисловості. Але Україна погано забезпечена водними і лісовими ресурсами що є наслідком нераціонального їх використання в минулому але при правильній екологічній політиці ці ресурси можна відновити. Створювати нові лісові насадження, більше слідкувати за забрудненням питтєвої води заводами і фабриками і через певну кількість часу Україна зможе похвалитися своїм економічним і екологічним станом.

3. Провідні галузі господарства України, що розвиваються під впливом її ПРП

Продукція сільського господарства є ресурсною складовою виробництва у різних галузях національного господарства, а у харчовій промисловості - її основою. Від ступеня насичення ринку продовольчими товарами сільськогосподарської переробки, їхньої якості та ціни(доступності) залежить забезпечення населення продуктами харчування, що в свою чергу є однією з основних задач виробництва. В даній публікації розглянемо стан сільського господарства у рослинництві та тваринництві за показниками посівних площ, зібраного врожаю, поголів'ям худоби, обсягами виробництва та динаміки цін на основні види продукції.

Згідно з даними що викладені в (таблиці 3.1 Додатку Д) зрозуміло що в 2012 році валовий збір усіх сільськогосподарських культур зріс в порівнянні з 2011 і 2010 роками, також можна звернути увагу на неймовірний ріст збору кукурудзи в 2012 році в порівнянні з 2011.

З цієї таблиці також чітко видно, що в 2011 спостерігався ріст збору пшениці при невеликому збільшенні посівних площ і в 2012 році цей показник майже не зменшився з зменшенням площі посівів і навіть перевершив показник врожайності 2010 року. Під урожай сільсько-господарських культур в 2012році було засіяно 14,7 млн.га. Основними культурами, під які було освоєно посівні площі є пшениця озима та яра 5 629тис.га, що становить 26,08% посівних площ, кукурудзи - 4 369тис.га (19,15%), соняшнику 5 080тис.га (18,84%) та ячменю озимого та ярого 3 298тис.га (13,17%).

Порівняно з 2011р. загальну посівну площу розширено на 2 297 тис.га. У всіх категоріях господарств до закінчення сівби ярих культур площа загибелі озимих на зерно та зелений корм (включаючи ріпак), посіяних під урожай 2012р., становила 363,2 тис.га, що більш ніж у 6 разів менше, ніж під урожай 2011р., а її частка у площі посіву озимини склала 3,9.[24]

Після розгляду показників рослинництва перейдемо до наступного блоку - тваринництва.(Таблиця 3.2. Додатку З)

У 2012 році індекс обсягу виробництва продукції тваринництва порівняно з 2011р. становив 105,2%, у т.ч. в аграрних підприємствах - 110,3%, господарствах населення - 101,5%.За розрахунками, на 2012 рік проти 2011р. чисельність поголів'я великої рогатої худоби збільшилася до 5 млн. 392.2 тис. (на 3,3%), також зросло поголів'я свиней до 8 млн. 223.8 тис. (на 4,6%), овець і кіз до 2 млн. 253.5 тис. (на 5,1%) та птиці всіх видів 263 млн. 608 тис. (на 6,7%)[24].

Кінцевою ланкою для сільгоспвиробника у його виробничій діяльності є реалізація власної продукції. У першому півріччі 2012р. загальний обсяг реалізованої продукції порівняно з відповідним періодом 2011р. зменшився на 11%, у т.ч. продукції рослинництва - на 23%, а обсяг реалізованої продукції тваринництва - збільшився на 7%. Середні ціни продажу аграрної продукції сільськогосподарськими підприємствами за всіма напрямами реалізації за січень-червень 2013р. порівняно з відповідним періодом 2012р. зросли на 4,5%, у т.ч. рослинництва - на 17,5%, тваринництва - знизилися на 3%[24].

З категорії рослинництва найбільше було реалізовано кукурудзи - 20 922 тис.тонн, найменше рису - 27 тис.тонн, найдорожчим є соняшник.

Розглянуті показники стану сільського господарства свідчать, що дана галузь на відміну від промисловості має позитивну динаміку розвитку. Негативні тенденції можна лише відмітити в переважних обсягах споживання птиці, обвалі ціни на ВРХ (на 17,5%) та зменшення вартості свинини, адже її зміна не вплинула на вартість м'яса для кінцевого споживача, в результаті чого посередники отримали вищі прибутки, а виробник меншу рентабельність.

Паливно-енергетичний комплекс. Паливно-енергетичний комплекс України складається з паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетики. У розвитку продуктивних сил України він відіграє все зростаючу роль, що пов'язано, з одного боку, із загальносвітовими тенденціями, а з іншого -- з енергомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами держави.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, а й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Підприємства паливно-енергетичного комплексу -- основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства. Так, біля об'єктів енергетики виникли потужні промислові вузли і центри (наприклад, Запоріжжя), навколо яких утворилися територіально-виробничі комплекси і промислові райони. Сучасні населені пункти постали в Україні в останні десятиліття фактично там, де будувалися великі гідравлічні, атомні і теплові електростанції.

Значення паливно-енергетичного комплексу в Україні зростає. Постійні проблеми з енергозабезпеченням усіх сфер життєдіяльності перетворили його у важливий чинник національної безпеки. Тому паливно-енергетичний комплекс у нашій країні фактично є основою всього господарства. Проблеми й кризи в ньому моментально позначаються майже на всіх сферах життя держави.(Таблиця 3.3 Додатку …)

Розпочнемо з електроенергетики виробництво електроенергії в Україні в 2012 році в порівнянні з 2011 зросло на 3,7%. Тобто з 126 756 млн. кВт до 131 372,6 млн. кВт. Також зріс і експорт електрики на 69%, що позитивно для економіки країни. Але і споживання енергії зросло на 1,2% і це досить важливо тому що виробництво електроенергії не сильно випереджає її споживання, а якщо до кількості спожитої енергії додати ще енергію яка експортується то стає очевидно, що електрики що виробляється поки що вистачає для використання державою. Також з цієї таблиці видно що виробництво електроенергії зробило сильний ривок з початку року і поступово набирало потужності.

На відміну від електроенергетики вугільна промисловість на початку 2012 року показала себе не найкраще, збільшилось тільки видобування коксівного вугілля, а видобуток енергетичного вугілля зменшився на 1%, але в кінці 2012 року видобуток енергетичного вугілля зріс на 7,3% в порівнянні з кінцем 2011 року коли було видобуто 37,4 млн тонн енергетичного вугілля. В свою чергу видобуток коксівного вугілля хоч повільно, але стабільно зростає в порівнянні з 2011 роком на 0,5%.

Щодо продукції нафтопереробки і самого видобутку нафти то ситуація не з найкращих. Видобуток нафти зменшився на 1,5%, а виробництво бензину на 39,8% , що також можна побачити в зростанні цін на нього. Разом з бензином сильно зменшилось виробництво дизельного пального і мазуту, зокрема в порівнянні з кінцем 2011 року дизельного пального Україна виробила на 824,6 тис.тонн менше, а мазуту на 827,7 тис.тонн. Але є і позитивні, на мою думку нюанси, такі як зменшення імпорту нафти в Україну на 69,6%, що показує незалежність української економіки від закордонних імпортувань.

В газоносній промисловості видобуток зріс на 0,9%, а споживання зменшилось на 7,8% що потягнуло за собой зменшення імпорту газу на 35%. Також транзит нафти і газу знизився на 21,8% і 22% відповідно.

Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичках, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини. Рекреаційно-туристичні ресурси (РТР) - об'єкти та явиша природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційно-туристичних центрів, їх спеціалізацію та економічну ефективність.

Рекреаційно-туристичні ресурси можна умовно поділити на три групи.

1. Природні ресурси - об'єкти та явиїца натурального походження, залучені до сфери туризму та рекреації; це унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води та грязі, кліматичні явища. До складу природних РТР входять ландшафти, геологічні, орографічні, гідрологічні, кліматичні, ґрунтово-рослинні та фауністичні компоненти біосфери.

2. Природно-антропогенні ресурси включають біосферні та природні заповідники, заказники, пам'ятки природи, регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, парки -пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, лісо-, гідро-, зоологічні, дендро-, лугопарки, печерні міста.

3. Суспільно-історичні РТР - це об'єкти та явища антропогенного походження, залучені до сфери туризму та рекреації; до їх складу входять:

Ш - архітектурно-історичні об'єкти, які представляють історичне та культурне минуле країни (музеї, архітектурні та етнографічні об'єкти);

Ш - біосоціальні об'єкти - пам'ятники і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури;

Ш - об'єкти, які демонструють сучасні здобутки країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці й культурі, медицині та спорті.

Туризм в Україні знаходиться на одному з перших місць серед економічно вигідних сфер. Але і туризм має свої певні мінуси, як вплив туристів на навколишнє середовище. За період з 2010 по 2012 рік Україну відвідало 65,6 млн. туристів, але найбільший туристичний потік був в 2012 році. Також в 2012 році порівняно з 2011 збільшилась кількість туристів яких обслуговували українські тур фірми, а саме на 37%. Але в 2012 році в порівнянні з 2010 серйозно зменшилась кількість іноземних відвідувачів, а кількість українців, що виїжджають навпаки збільшилась. Також збільшилась частка Українців, які подорожують в межах своєї держави.

Таблиця 3.4

	Кількість громадян України, які виїжджали за кордон - усього (Включаючи одноденний туризм)	Кількість іноземних громадян, які відвідали Україну - усього (Включаючи одноденний туризм)	Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльностіУкраїни - усього	Із загальної кількості туристів:	Кількість екскурсантів
				іноземні туристи	туристи-громадяни України, які виїжджали за кордон	внутрішні туристи
2010	17180034	21203327	2280757	335835	1295623	649299	1953497
2011	19773143	21415296	2199977	234271	1250068	715638	823000
2012	21432836	23012823	3033647	269969	1956483	807195	865026

Таблиця 3.5

		Кількість місць, тис.	Кількість розміщених, тис.
	Кількість колективних засобів розміщування
	усього	у тому числі	усього	у тому числі у	усього	у тому числі у
		готелів та аналогічних засобів розміщування	спеціалізованих засобів розміщування		готелях та аналогічних засобах розміщування	спеціалізованих засобах розміщування		готелях та аналогічних засобах розміщування	спеціалізованих засобах розміщування
2011	5882	3162	2720	567	154	413	7426	4656	2770
2012	6041	3144	2897	583	162	420	7887	4983	2903

Дослідивши таблицю (3.5.), можна побачити що незважаючи на поступове зростання кількості туристів, кількість загальних засобів розміщення (готелів, та аналогічних засобів розміщення) стало менше. Але натомість в них суттєво збільшилась кількість місць для розміщення. В порівнянні з 2011 роком в 2012 році було розміщено на 6,2% більше.

Також збільшилась кількість спеціалізованих засобів розміщення і кількість місць в них що дозволило нашій державі приймати більше туристів з індивідуальними вимогами, в результаті в 2012 році було розміщено на 4% таких туристів більше ніж в 2011.

Отже (з таблиці 3.4) можна побачити що найбільший приплив іноземних туристів на довготривалий відпочинок був в 2010 році, а в 2011 році відбувся різкий спад в відвідувані туристами нашої країни, що на мою думку зумовлено забрудненням центральних Український туристичних регіонів та нестабільній ситуації в економіці країни.

Також (з таблиці 3.1.Додатку Е) та з (таблиці 3.2.Додатку Є) видно що розвиток сільського господарства має позитивну динаміку, і ця галузь господарства в недалекому майбутньому зможе сміливо вийти на світовий ринок і бути сильним конкурентом для інших держав. Але (з таблиці 3.3.) також видно, що на відміну від сільського господарства паливно-енергетичний комплекс поступово деградує.

4. Найважливіші напрями раціоналізації використання, охорони і відтворення ПРП України

Аналіз антропогенного циклу кругообігу речовин підтверджує, що для безперервного його функціонування потрібно постійно і в зростаючій кількості споживати первинні відновні та невідновні ресурси, оскільки постійно зростають потреби суспільства Раціональне природокористування передбачає господарювання таким чином, щоб забезпечити самовідтворення відновних природних ресурсів, тому їх використання має бути науково обгрунтованим і відповідним чином узгодженим з відповідними службами, які здійснюють моніторинг за їх використанням.

Використання невідновних природних ресурсів має обмежуватися і базуватися на самообмежувальному мінімумі, з одного боку, а з іншого - необхідно бережливо і раціонально використовувати вже видобуті корисні копалини, дбайливо і довгостроково споживати виготовлені з них продукти та предмети вжитку, своєчасно їх відновлювати. Відходи предметів, які повністю вийшли з ужитку, необхідно збирати й переробляти у вигляді вторинних матеріальних ресурсів.З метою забезпечення оптимального використання природних ресурсів в Україні необхідно здійснювати реструктуризацію економіки, спрямувавши її в бік зменшення використання матеріальних і енергетичних ресурсів та самозабезпечення. Водночас потрібно використовувати сучасні найбільш ефективні безвідходні і маловідходні технології в усіх галузях народного господарства. У сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває екологізація використання природно-ресурсного потенціалу. Екологізація виробничої діяльності і раціональне використання природних ресурсів мають стати пріоритетними напрямками державної політики у здійсненні соціально-економічних реформ, необхідною умовою та підґрунтям формування національної економічної доктрини.

Концепція раціонального природокористування і національної екологічної доктрини як підґрунтя розвитку екологічного менеджменту має базуватися на таких принципах:

Ш пріоритетність ідеї сталого розвитку в контексті поєднання економічної і екологічної безпеки країни та її регіонів;

Ш системність і комплексність у здійсненні стратегії розвитку системи екологічного менеджменту як якісно нової ідеології управління;

Ш послідовність та цілеспрямованість у процесі розробки зваженої стратегії розвитку системи екологічного менеджменту і при впровадженні конкретного організаційно-економічного механізму на кожному етапі її становлення;

Ш наступність у розвитку екологічного менеджменту духовних екологічних цінностей, системи екологічного виховання й освіти, культурної спадщини.

Тільки таким чином Україна зможе інтегруватися в світовий економічний простір, забезпечити гідний рівень економічної та екологічної безпеки та добробуту її населення.Варто сказати, що за останні роки в нашій державі сформовані достатньо міцні основи екологічного законодавства, здійснені структурні реформи у сфері охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів, закладений концептуальний базис нової екологічної політики та запропоновано конкретні механізми її діяльності.

З огляду на глобалізацію проблем раціонального природокористування необхідно спільними зусиллями всього світового співтовариства вирішувати питання подолання світової екологічної кризи, що невпинно зростає. З цією метою потрібно організувати ефективне і постійно діюче міжнародне співтовариство для вирішення всіх екологічних проблем взагалі та раціонального природокористування зокрема.

При наявності значної кількості екологічних проблем різного рівня складності та вкрай обмежених ресурсів, доступних для їх вирішення, до національних пріоритетів охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів зараховують:

Ш формування збалансованої системи природокористування і адекватної структури перебудови виробничого потенціалу вітчизняної економіки;

Ш екологізацію технологій в промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, та транспорті;

Ш забезпечення біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи.

Розробка політики в галузі охорони довкілля та раціонального й ощадного природокористування є невід'ємною від запровадження головних механізмів її реалізації - екологічних програм, що спрямовані на поліпшення якості повітря, води, на розвиток заповідної справи, на створення єдиної екологічної мережі запровадження і дотримання принципів збалансованого розвитку.3

Екологічна політика держави реалізується через цільові національні, державні та регіональні програми. Так, наприклад, у Національній енергетичній програмі України до 2030 р. прийнято стратегію екологізації паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Ця програма базується на концепції поетапного здійснення процесу екологізації залежно від пріоритетності заходів та їхньої еколого-економічної ефективності.

У рамках цієї стратегії виділено три основні напрями в процесі екологізації ПЕК України.

Перший - значне зменшення і, по можливості, часткова ліквідація викидів, стоків та інших негативних впливів підприємств ПЕК на природне середовище і населення за рахунок економії загального споживання електричної та теплової енергії і істотного зменшення у зв'язку з ним обсягів споживання енергоносіїв (органічного та ядерного палива) й використання небезпечних для природного середовища технологій їх видобутку і переробки.

Другий - стратегія екологізації розвитку АПК України передбачає:

Ш формування високопродуктивних і екологічно стійких агроландшафтів;

Ш гармонійне поєднання механізмів дії економічних законів і законів природи в межах території з урахуванням лімітуючих факторів інтенсивності антропогенного навантаження на сільськогосподарські угіддя, біологічні ресурси та ландшафти;

Ш впровадження вимог щодо екологічної безпеки в систему сільськогосподарського природокористування;

Ш забезпечення екологічно обгрунтованого поводження з пестицидами та агрохімікатами;

Ш формування механізмів економічної, адміністративної та кримінальної відповідальності природокористувачів за порушення екологічних вимог;

Ш розробку природоохоронних заходів на основі вимог міжнародного законодавства та підвищення його ролі в практиці сільськогосподарського природокористування;

Ш створення системи економічних стимулів виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції на основі технологій біологічного землеробства;

Ш підтримання сприятливого в екологічному відношенні довкілля, інфраструктури та умов для праці, відпочинку і фізичного розвитку сільського населення;

Ш виведення з використання малопродуктивних сільськогосподарських угідь, насамперед у регіонах з високою розораністю земель.

Третій напрямок - екологізація розвитку водогосподарського забезпечення потреб народного господарства. Вона має здійснюватись відповідно до Загальнодержавної програми водного господарства країни, яку Верховна рада прийняла до 2030р. як Закон України.

Метою цієї Програми є:

Ш еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація та державне управління водокористуванням з наданням пріоритету збереженню водних ресурсів, підтриманню сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів;

Ш екологічно збалансований за водним фактором розвиток регіонів з урахуванням стану і прогнозних змін водних ресурсів;

Ш планування і впровадження методів водокористування, охорони вод, відтворення водних ресурсів, що базуються на басейнових принципах управління;

Ш утвердження пріоритетності економічних важелів у процесі регулювання господарських аспектів водокористування, оптимальне їх поєднання з організаційними і правовими заходами;

Ш запровадження водозберігаючих та енергозберігаючих технологій у різних галузях економіки;

Ш включення до загальнонаціональних стратегічних пріоритетів розвитку системи раціонального водокористування для соціальної сфери;

Ш запровадження комплексного підходу до територіальної організації виробництва, земле- і водокористування залежно від водоресурсного значення того чи іншого басейну;

Ш впровадження програмно-цільового методу планування, прогнозування та організації водогосподарської діяльності;

Ш дотримання чинних міжнародних договорів та співробітництво з сусідніми державами у питаннях використання й охорони водних ресурсів; запобігання шкідливій дії води на прикордонних водних об'єктах;

Ш широке залучення громадськості до процесів обговорення, планування, контролю використання водних ресурсів.

Отже, Україна сьогодні має законодавчо визначені у програмних документах стратегії екологізації розвитку базових галузей і секторів економіки. Проблема полягає в забезпеченні їхньої дієздатності, відпрацюванні механізмів реалізації. Це можна вирішити тільки шляхом створення потужних секторальних систем екологічного управління за міжнародними стандартами і європейським регламентом з відповідними ефективними механізмами.

Висновок

З попередніх досліджень зрозуміло що Україна має високий природно-ресурсний потенціал, який напряму залежить від її використання наявних ресурсів. Тобто від розвитку видобутку мінеральних ресурсів, правильного використання і поєднання землі і клімату, а також відновлення ресурсів яких в країні недостатньо.

Тому головними напрямами розвитку економіки України є вугільна промисловість і сільське господарство, які на даний момент найкраще розвинуті і мають найбільше можливостей для подальшого розвитку і створення сильної конкуренції іншим державам.

Також дуже важливим для економіки країни є раціональне використання своїх природних ресурсів, які зараз є досить виснажені, що прослідковується у поступовому зниженні видобування вугілля та дуже не суттєвому(в порівнянні з можливостями) збільшенні урожаїв та кількості худоби в сільському господарстві. Отже, можливості нашої країни є дуже великими, але хоча на даний момент ми не можемо їх всі реалізувати наша незалежна країна є дуже молодою і як довели роки дуже міцною і це означає, що Україна в майбутньому зможе стояти на рівні з провідними країнами світу і не поступатися їм ні в науковому, ні в економічному прогресі.

природний ресурс економічний оцінка

Список використаної літератури

1. Вступ до економічної і соціальної географії/ ГоликовА. П., Олійник Я. Б., СтепаненкоА. В: Підручник. -- К.: Либідь, 1997.

2. Поповкін В. Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. -- К.: Наукова думка, 1993.

3. Проблеми комплексного развития территории./ Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. -- К. : Наукова думка, 1994.

4. Розміщення продуктивних сил / В.В. Ковалевський. - Київ, 2002.

5. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навчальний посібник /Є.П. Качан. - К. : Юридична книга, 2005.

6. Рекреаційні ресурси та курортологія/Фоменко Н.В. 2007.

7. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка/Дорогунцова С.І. 2008.

8. Регіони України. Проблеми і пріоритети/ З.С.Варналій 2005.

9. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: підручник / Мін-во освіти і науки України, ДВНЗ "КНЕУ ім. Вадима Гетьмана" ; ред. С.І. Дорогунцов. - 2-ге вид., без змін. - К. : КНЕУ, 2007

10. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. -- К.: ЗАТ "ШЧ ЛАВА"/ Данилишин Б.М., Дорогунцов СІ., Міщенко B.C. 1999.

11. Словарь-справочник. - М.: Мысль, Реймерс Н.Ф Природопользование: 1990.

12. Екологія, довкілля та природокористування в Україні/Віктор Бурлака.2012

13. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. /Філіпенко А.С. Київ: Либідь, 2002,Україна:

14. Прогноз розвитку продуктивних сил / С. І. Дорогунцов, Б. М. Данилишин, Л. Г. Чернюк та ін. -- К.: РВПС України НАН України, 1998. -- Т. 1.

15. Екологія Навч. Посіб. /Л. І. Юрченко. К. : Центр учбової літератури, 2009.

16. Екогеографія України: Навч. посіб. /Гавриленко О.П. -- К., 2008.

17. Закон України «Про охорону навколишнього середовища»

18. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал Української РСР // Изв. АН СССР. Сер. геогр. - 2009.

19. Разумихин Н.В. Природные ресурсы и их охрана. - Л., 2008. - С. 138.

20. Вернадский В.И. Химическое строение биосферы Земли и ее окружения. М.;

21. Мінпаливенерго. Енергетична стратегія України, 2009.

22. ОУСР/МЕА Україна: Огляд енергетичної політики.-Франція.IEA Publications.2009

23. Природні ресурси України.Вікіпедія[Електронний ресурс].-Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Природні_ресурси_України

24. Паливно-енергетичний комплекс України.Державна підтримка експорту України.[Електронний ресурс]-Режим доступу: http://ukrexport.gov.ua

Додатки

Додаток А

Таблиця 1.1 Розміщення ресурсів в Україні [9, с. 43-44].

Регіони області	Сумарний потенціал України (%)	Потенціал ресурсів в (%)
		Мінерал-них	Водних	Земель-них	Лісових	Тваринних	Природних
Східний	49,4	50,9	8,4	32,7	1,4	0,4	6,2
Дніпропетровська	10,9	68,9	4,8	21,3	0,3	0,4	4,3
Донецька	12,3	72,8	4,8	16,8	0,4	0,1	5,1
Запорізька	3,9	20,4	20,1	49,7	0,7	0,7	8,4
Кіровоградська	3,0	10,8	11,9	70,3	1,6	0,6	4,8
Луганська	8,8	73,8	6,8	13,8	0,8	0,2	4,6
Полтавська	3,5	11.5	11,0	68,1	2,9	1,1	5,4
Сумська	2,7	3,4	15.9	65,3	7,6	0,6	6,7
Харківська	4,3	14.2	11,4	54,6	3,9	0,5	15.3
Західний	35,1	6,6	17,1	55,0	9,3	0,5	5,1
Вінницька	3,6	2,1	9,7	79,1	3,5	0,4	5,1
Волинська	1,7	1,0	18,	55,2	16,2	0,7	9,2
Житомирська	2,9	5.5	15,9	59,8	12,6	0,1	9,5
Закарпатська	2,5	3,0	31,5

Подобные документы

• Природно-ресурсний потенціал США. Особливості регіонального розвитку країни

  Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу Америки. Регіональні проблеми ресурсозбереження та відтворення природних ресурсів. Проблеми антропогенного впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище.
  
  курсовая работа [622,1 K], добавлен 30.11.2014
  

• Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України

  Місце і роль природних ресурсів в економіці країни. Характеристика природних ресурсів: паливно-енергетичні, рудні, нерудні, біологічні, заповідні, рекреаційні. Ресурсозбереження як фактор підвищення ефективності виробництва.
  
  реферат [54,1 K], добавлен 03.06.2003
  

• Системний підхід до дослідження рекреаційно-туристичного комплексу Бразилії

  Значення і місце природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу країни. Особливості компонентної структури, розміщення потенціалу, спеціалізація галузей Бразилії. Проблеми ресурсозабезпеченості та перспективи відтворення природних ресурсів.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 08.07.2012
  

• Нафтогазові ресурси світу: наявність, забезпеченість, використання

  Значення природних ресурсів у формуванні економічного потенціалу регіонів. Структура нафтогазових ресурсів, регіональні відмінності в розміщенні. Вплив на формування галузей спеціалізації господарства. Огляд проблем відтворення нафтогазових ресурсів.
  
  курсовая работа [83,6 K], добавлен 30.11.2014
  

• Сутність і структура природно-ресурсного потенціалу

  Структура та методи оцінки природно-ресурсного потенціалу. Особливості просторового розміщення ресурсного потенціалу країни. Проблеми ресурсоспоживання та ресурсозбереження. Головні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України.
  
  контрольная работа [28,3 K], добавлен 15.07.2009
  

• Ресурсозбереження – головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу

  Мінерально-сировинний, водний, лісовий, рекреаційний, земельний та агрокліматичний потенціал України. Проблеми ресурсозбереження в галузі металургійного і паливно-енергетичного комплексу. Перспективи раціонального використання природних ресурсів.
  
  курсовая работа [87,3 K], добавлен 14.11.2010
  

• Сутність та структура природно-ресурсного потенціалу

  Дослідження компонентної, функціональної, територіальної і організаційної структури природно-ресурсного потенціалу. Аналіз рівня забезпеченості України традиційними видами корисних копалин. Особливості використання лісових, водних, рекреаційних ресурсів.
  
  контрольная работа [27,7 K], добавлен 19.10.2012
  

• Економіка Закарпатської області

  Розміщення природних ресурсів, економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу регіону та його районів. Сільське господарство та його спеціалізація. Специфіка функціонування транспорту. Внутрішньоекономічне районування. Перспективи розвитку території.
  
  контрольная работа [65,1 K], добавлен 24.09.2014
  

• Водні ресурси України: значення і використання

  Загальна характеристика водних ресурсів України, їх значення та використання. Основні напрями раціонального використання водних ресурсів України. Водний баланс України, головні річкові системи. Проблеми водних ресурсів України. Охорона водних ресурсів.
  
  дипломная работа [603,0 K], добавлен 19.08.2014
  

• Вплив природно-ресурсного потенціалу на соціально-економічний розвиток Миколаївського регіону

  Оцінка природо-ресурсного потенціалу Миколаївської області, аналіз її трудового потенціалу. Міжнародні транспортні коридори, які проходять через територію Миколаївської області. Основні напрямки і перспективи соціально-економічного розвитку області.
  
  курсовая работа [1,4 M], добавлен 13.10.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам