Економіко-географічна характеристика хімічної промисловості України

Історико-географічні особливості розвитку хімічної промисловості України. Огляд територіальних особливостей розвитку та розміщення підприємств хімічної промисловості України. Сучасні проблеми та перспективні шляхи розвитку хімічної промисловості.

Рубрика География и экономическая география
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 18.09.2011
Размер файла 3,2 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

До ведучої області основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: азотних, калійних, фосфорних і комбінованих гранульованих. Головними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра, сульфат амонія) є Придніпров'я (Дніпродзержинськ і Запоріжжя) і Донбас (Алчевськ, Горлівка, Лісичанськ і Сєверодонецьк), розташовані в районах коксохімічного виробництва. Друга група підприємств, що виробляють добрива (Черкаси, Рівно і Одеса), знаходяться ближчим до споживача і розміщуються в районах видобутку природного газу або поблизу трас газопроводів [Додаток Б сх. 2].

тис. т

Частка ринку %

Азот

694,8

24,47

Стирол

558

19,66

Одеський припортовий завод

427,1

15,04

Північнодонецьке об'єднання Азот

361,8

12,74

Днепроазот

324,4

11,43

Ровноазот

280,9

9,89

Інші

191,95

6,76

У сумі

2838,95

100,00

ЗАТ Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» (місто Сєвєродонецьк, Луганська область) є третім за розміром в Україні виробником аміаку і одним з найбільших в Європі підприємством хімічної промисловості з виробництва азотних добрив, метанолу, оцетової кислоти, вінілацетата і його похідних, ацетилену, формаліну, каталізаторів, товарів побутової хімії і іншої хімічної продукції[Додаток Б рис. 1].

Свою історію підприємство початок 16 лютого 1951 року. ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» організовано в процесі реструктуризації і санації СДВП «Об'єднання Азот» відповідно до рішення Засновницьких зборів від 24.12.2004 р.

Більше 70% товарів, що випускаються в об'єднанні, експортується.

ВАТ «Днепразот» входить в десятку провідних підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості України по приросту товарної продукції, об'ємам прибули і зростанню валового доходу. Продукція підприємства застосовується в металургії, сільському господарстві, гірничо-добувній, хімічній і перероній промисловості, в енергетиці і водопідготовці. Сьогодні на підприємстві випускають аміак і карбамід, соду каустичну і рідкий хлор, соляну кислоту і гіпохлорит натрію, КМЦ різних модифікацій і товари народного споживання[11].

Продукція ОАО «Днепразот» розділяється на три товарні групи:

Карбамідо-амміачний комплекс

Хлорорганічний комплекс

Продукти для водопідготовки

Товари народного споживання

У 2009 році ВАТ «Днепразот» проведене товарній продукції на суму 1238,9 млн гривень. Об'єми виробництва основних видів продукції підприємства зменшилися в порівнянні з 2007 роком і складають:

аміак -- 99,1 %;

карбамід -- 97,5 %;

сода каустична -- 90,1 %;

хлор рідкий -- 89,9 %;

кислота соляна -- 139 %

Черкаське вiдкрите акцiонерне товариство «Азот» -- одне з найбiльших пiдприємств в Українi з виробництва мiнеральних добрив, iонообмiнних смол, капролактаму та iншої хiмiчної продукцiї. Його будiвництво розпочалось у 1962 роцi, а 14 березня 1965 року колективом видано перший амiак [36].

У теперішній час ВАТ «Азот» -- це 43 виробничих структурних пiдроздiли, що розмiстилися на площi 500 га. У товариствi працює понад 6 тисяч осіб.

Виробничi потужностi при повному завантаженнi можуть давати у рiк близько 3 мiльйонiв тонн мiнеральних добрив. Частка українського ринку -- 25%. Якiсть продукцiї повнiстю задовольняє працiвникiв сiльського господарства України та СНД. Постiйна активнiсть ВАТ на свiтових ринках дозволяє йому також мати стабiльний збут добрив у країнах Європи, Азiї, Америки. Продукція черкаських хiмiкiв експортується до таких країн «далекого зарубіжжя»: Словаччини, Угорщини, Болгарiї, Францiї, Iрландiї, Нiмеччини, Китаю тощо

Україна має значну сировинну базу для виробництва калійних добрив, найбільшими підприємствами по виробництву яких є Калушське виробниче об'єднання (Івано-Франківська область) і Стебниковський калійний завод (Львівська область) [6].

Підприємства, що випускають фосфатні добрива, працюють переважно на імпортній сировині (апатіти Кольського півострова та інші) і, рідше, на місцевих фосфоритах. Найбільшими підприємствами цієї сфери є Вінницький і Костянтинівський хімзаводи, Одеський суперфосфатний завод.

Відкрите акціонерне суспільство «Олімп-Круг ( «Одеський Суперфосфатний Завод») » одне із старих підприємств в хімічній галузі. Завод заснований в грудні 1885 року для виробництва мінеральних солей і кислот. Вже в 1890 році продукція заводу вивозилася в 18 міст Росії, експортувалася за кордон [6].

В даний час основний продукт, вироблюваний заводом, -- мідний купорос. Виробництво мідного купоросу було освоєне в 1886. Мідний купорос використовується в сільському господарстві, промисловості і тваринництві.

ВАТ «Олімп-Круг» єдиний в Європейській частині СНД завод по виробництву мідного купоросу. Потужність цеху по виробництву мідного купоросу складає 12,4 тисяч тонн в рік.

На європейській виставці промислових товарів, що проходила в Мадриді в листопаді 1997 року, мідний купорос підприємства «Олімп-Круг» був нагороджений Призом за найкращу якість в Європі [7].

У 2003 р. підприємством була розроблена і введена в експлуатацію нова лінія по упаковці мідного купоросу в полипропіленові мішки коробчатого типу європейського зразка.

Сьогодні на підприємстві розробляється технологія виробництва дрібнокристалічного мідного купоросу.

На підприємстві існує Акредитована лабораторія, оснащена сучасним устаткуванням. Лабораторія надає послуги з виконання сертифікаційних випробувань миючих засобів, мінеральних солей, кормових добавок і нафтопродуктів [36].

У 2008 році заводом був отриманий сертифікат за впровадження системи якості згідно вимогам стандарту ISO 9001-2001.

Сьогодні територіально завод знаходиться в північній частині м. Одеси в Маліновськой районі. Площа складає 23 гектари. У розпорядженні заводу є наступні цехи і ділянки: цех по виробництву мідного купоросу, ремонтно-механічний цех, енергоцех, транспортний цех, ремонтно-будівельна ділянка, ділянка сторожової охорони, механічний цех, складські приміщення і бокси, призначені для розміщення автотранспортного господарства.

На заводі 9 під'їзних залізничних шляхів протяжністю 6 км., є власне залізничне депо і тепловози. Територія заводу безпосередньо примикає до залізничної станції «Одеса: Застава-1».

Завод має в своєму розпорядженні перевантажувальний комплекс, що діє, з складом площею 11 000 квадратних метрів, трьома мостовими кранами грейферів, підвищеним железнодорожным шляхом для розвантаження будь-яких вагонів з сипкими вантажами. Все це забезпечує високу пропускну спроможність вантажів. Близьке розташування перевантажувального комплексу від Одеського морського порту робить його ще привабливішим для партнерів і замовників заводу.

Сумське виробниче об'єднання "Хімпром" і металургійний завод "Азовсталь", де з доменних шлаків виготовляють фосфорні добрива (фосфатшлаки).

Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» - великий енергохімічний комплекс, промисловий майданчик якого займає 226 га. Підприємство розташоване на північному сході України. До складу підприємства входять: 11 основних цехів, 20 допоміжних цехів, 7 підрозділів непромислової групи (комбінат громадського харчування, санаторій-профілакторій та ін.).

ПАТ «Сумихімпром» має статус базового підприємства хімічної галузі промисловості України з виробництва фосфорних мінеральних добрив.

Основна діяльність ПАТ «Сумихімпром»:

виробництво фосфатних добрив й іншої продукції великотоннажної неорганічної хімії;

проектні, проектно-дослідницькі, дослідницькі роботи;

оптова й роздрібна торгівля;

посередницькі послуги із продажу товарів народного споживання;

загальбудівельні організації.

Асортимент продукції ПАТ «Сумихімпром»: «Суперагро, суперфосфат амонізований, амофос,діамонійфосфат, пігментний двоокис титану, жовтий і червоний залізоокисні пігменти, сірчана кислота, олеум, реактивна сірчана кислота, коагулянти для очищення питної та стічної вод (алюміній сірчанокислий, сульфатозалізовмісний коагулянт), лакофарбова продукція, вапно будівельне, активизатор цементу, товари народного споживання й інші.

Ще одним важливим напрямом основній хімії (ведучим в хімічній промисловості України) є виробництво сірчаної кислоти, що застосовується в багатьох галузях господарства (нафтопереробна, харчова, текстильна, виробництво мінеральних добрив і ін.). Виробництва сірчаної кислоти мають значну сировинну базу, що складається з самородної сірки передкарпатських родовищ, відходів коксохімічних і нафтопереробних заводів, сірчистих газів, що утворюються під час виплавки цинку, міді і нікелю[32].

Із-за високої хімічної активності сірчаної кислоти її досить складно і небезпечно перевозити на далекі відстані, завдяки чому основні виробництва (Костянтинівка, Суми, Рівно, Новий Роздол і Дніпродзержинськ) територіально тяжіють до споживача.

Виробництво соди зазвичай розміщуються поблизу родовищ кухонної солі і розсолу солоних озер, оскільки ця галузь хімічної промисловості орієнтована на велику кількість сировини. Для того, щоб виробити одну тонну соди, необхідно витратити по півтори тонни кухонної солі і вапняку, а також близько 1,7 тонни умовного палива.

Основними підприємствами содової промисловості України є виробниче об'єднання "Хімпром" в Слов'янську (Донецька область), крупний содовий завод "Донсода" в Лисичанське (Луганська область) і підприємство в Красноперекопське (АРКрим), що використовує розсоли озера Сиваш [14].

Кальцинована сода, зокрема, використовується в харчовій промисловості для виробництва скла.Важко назвати таку галузь промисловості, де б не використовувалася кальцинована сода. Особливо велике її значення у виробництві всіх видів скла.

Листове поліроване скло є однієї з головних тридцятимільйонних будівельно- архітектурного комплексу. Велика кількість скляних виробів застосовується в побуті, електронній промисловості. Коштовними властивостями володіє піноскло, що є прекрасним тепло - і звукоізоляційним матеріалом, що володіє високою механічною щільністю.

Застосовується сода також при варінні целюлози, у виробництві алюмінію, у процесі чищення нафтопродуктів, у виробництві каустичної соди, мила, що чистять і миють засобів, для одержання різних пігментів, у харчовій, шкіряній і іншій галузях промисловості.Виробництво кальцинованої соди здійснюється аміачним методом шляхом взаємодії насиченого водяного розчину хлористого натрію й вуглекислого газу в присутності аміаку з утворенням бікарбонату натрію й наступною його кальцинацією. Підприємство робить соду важку (марка А) і легку (марка Б).

Основна сировина для одержання технічної кальцинованої соди:

високоякісні вапняки з Балаклави й Донбасу;

ропа Сиваша;

вугілля - антрацит Донбасу;

аміачна вода, сірчисті сполуки з коксохімічних і хімічних заводів України.

Каустична сода, вироблювана в Калуші (Івано-Франківська область), знайшла своє вживання в текстильній промисловості, миловарінні, при виробництві штучних волокон, глинозему з бокситів і тому подібне [34].

Ринок каустичної соди є консолідованим. Виробничі потужності зосереджені на менш ніж 10 підприємста. Споживачам каустична сода постачається у вигляді розчину чи у твердому стані під назвою «Натр їдкий» декількох видів та марок, якість та принцип маркування яких визначаються способом виробництва.

На даний час основна маса NаОН виробляється електрохімічним методом -- розкладом (електролізом) концентрованого водного розчину кухонної солі NаСІ електрострумом -- та хімічним способом із кальцинованої содиємствах.

Виробництво продукції асортиментного ряду 'Гідроксид натрію (сода каустична)' в Україні в 2009 р. складало суму понад 141 млн. 600 тис.грн, та порівняно з попереднім роком збільшилося на 28 відсотків.

2.3 Хімія органічного синтезу

Хімія органічного синтезу - це збірна назва галузей, які працюють на основі переробки вуглеводнів і синтетичних препаратів, які отримують з вуглеводнів, природного газу, нафти, вугілля.

Орієнтується на вуглеводневу сировину, водні ресурси і енергетичну базу. Завершуюча стадія вимагає певного економіко-географічного положення, трудових ресурсів, споживача і екологічний чинник.

Основні галузі: виробництво синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон.

Виробництво деяких видів продукції хімічної промисловості України, тис. тонн

Вигляд продукції

2003 р.

2006 р.

Кислота сірчана

1133

1493

Сода каустична

160

183

Аміак синтетичний

4775

5147

Добрива азотні мінеральні або хімічні

2470

2566

Добрива калійні мінеральні або хімічні

10,1

8,1

Пластмаси в первинних формах

305

458

Пестициди і інші агрохімічні продукти

1,915

1,685

Волокна хімічні

30,7

35,9

Шини, тис. штук

6594

7093

Виробництво синтетичних смол і пластмас об'єднує підприємства, які на основі синтезу і інших видів хімічної обробки, природних або штучних матеріалів, проводять високомолекулярні з'єднання: різноманітні смоли, полімерні матеріали і вироби з них. В основному синтетичні смоли використовуються для виготовлення хімічних волокон. Пластмаси - це конструктивні матеріали, які широко використовуються в різних галузях господарства, в побуті.

Виробництво синтетичних смол і пластмас зосереджене там, де в достатній кількості є водні ресурси.

Лакофарбна промисловість - область хімії органічного синтезу, що випускає лаки, фарби, оліфу, емалі, розчинники, шпаклювальні і шліфувальні суміші і ін. Сировинна база лакофарбної промисловості дуже широка (налічує близько 350 найменувань), завдяки чому це виробництво має широкі виробничі зв'язки з різними галузями господарства України, зокрема нафтопереробною і нафтохімічною, кольоровою і чорною металургією, лісохімічною, масложировою і ін. У багатьох регіонах країни налічується близько трьох десятків досить крупних підприємств і окремих невеликих виробництв [26].

Найбільші лакофарбні заводи розташовані в Дніпропетровську, Одесі, Львові, Кривому Розі, Беріславе (Херсонська область), Чернівцях, Сімферополі, Красноперекопське і інших містах країни

Анілінокрасочна промисловість поставляє фарбники для поліграфічної, шкіряно-взуттєвої, текстильної, харчової і інших галузей господарства України. Найбільшим підприємством цього напряму є Рубежанський хімкомбінат, розташований в Луганської області.

До хімії органічного синтезу належать виробництва синтетичних смол, пластмас і хімічних волокон, сировинною базою яких є нафта, газ, кам'яне вугілля, а також кухонна сіль. Зазвичай ці хімічні підприємства розміщуються в районах видобутку необхідної сировини або в місцях вжитку готової продукції.

Хімічні волокна(хімволокно) дешевше натуральних, мають кращі якості і використовуються в легкій промисловості, виробництві шин і ін.

Продукція хімії органічного синтезу використовується в легкій, харчовій, резиноазбестовій і інших галузях господарства, а його найбільші підприємства розміщені в Донбасі і Придніпров'ї. У Запоріжжі виробляють кремній, органічні сполуки, синтетичні смоли і тому подібне, в Дніпродзержинську - полівініл і полістирол, в Сєверодонецьку - вироби з пластмаси і склопластика. Синтетичні смоли переробляють в плівкових, пластмасових і інші вироби в Калуше, Києві, Одесі і Фастові (Київська область) [33].

Виробництво хімічних волокон на початоку третього тисячоліття стало однією з найважливіших галузей світової промисловості. За останні роки визначилися нові важливі тенденції в створенні волокон і волокнистих матеріалів на їх основі. Цілеспрямовано модифікуються властивості традиційних видів хімічних волокон, з'являється принципово новий вигляд волокон і волокнистих матеріалів.

Виробництво хімічних ниток і волокон в Україні в 2000 р. залишилося одним з найбільш проблемних ринків, не дивлячись на зростання вартісних і фізичних об'ємів випуску продукції. Складність полягає в тому, що сучасна структура виробництва хімічних ниток і волокон в Україні не відповідає реальній структурі споживання даної продукції, яка склалася в легкій промисловості країни.

Розміщення виробництва хімічних волокон залежить від трьох чинників -- наявності паливно-енергетичних, водних і трудових ресурсів. Для виробництва однієї тонни хімволокна вирушає значна кількість пари, до 5 тис. кубометрів води і 5-20 тис. кВт/год електроенергії. Розрізняють штучні і синтетичні хімічні волокна. Штучні отримують з природних полімерів - переважно з целюлози (до них відносяться ацетатні, віскозні і мідно-аміачні волокна), а синтетичні волокна (анід, капрон, лавсан, нітрон) виробляють з синтетичних смол [9].

Найбільші підприємства хімічних волокон і ниток знаходяться в Києві, Черкасах, Чернігові, Житомирі і Сокале (Львівська область). Штучне волокно виробляють в Києві на Дарницькому шовковому комбінаті, в Черкасах і Сокале, а синтетичне - на Чернігівському об'єднанні "Хімволокно" (капронова кордова нитка для виробництва шин).

ДП «Хімреактимв» -- державне підприємство хімічної промисловості, розташоване в місті Черкаси.

Від початку свого існування завод мав стратегічне значення і був частиною військово-промислового комплексу. З кінця 1990-х років підприємство знаходиться на межі закриття. Зараз воно набагато скоротило свої потужності. На сьогодні половина підприємства продана 15 дрібним підприємствам. Із 9 цехів на сьогодні (2010) працює лише 2. На одному виробляється аміачна вода та борна кислота. На іншому йде фасування привізної продукції (отрута від сільськогосподарських шкідників, ліки та ін.) та виробництво засобів для виявлення стану алкогольного сп'яніння водіїв.

Нині існує варіант продажу підприємства швейцарським промисловцям. Про це йшлося в аналітичній довідці, підготовленій Фондом Держмайна України за 2007 рік. Свої анкети до ФДМУ надіслали українське ТОВ «Прексiм Д» та швейцарське «N.H. Nouveau. Trading S.A». ФДМУ характеризує Черкаський «Хімреактив» як інвестиційно привабливий для майбутніх покупців. В 2008 році Кабінет Міністрів України затвердив перелік державних підприємств і відкритих акціонерних товариств, які підлягають першочерговій підготовці до продажу. Серед них -- підприємство «Черкаський державний завод хімічних реактивів». Балансову вартість майна визначено у сумі 25,092 млн гривень . На повторний продаж завод виставив Фонд державного майна України. Попередній конкурс не відбувся через відсутність попиту. Стартова вартість заводу становить 23,779 млн гривень, у тому числі ПДВ -- 3,963 млн. Серед умов придбання -- збереження основних напрямків діяльності заводу: виробництво автохімії, будівельної хімії, карбамідоформальдегідної смоли, засобів захисту рослин, хімічних наборів реактивів для лабораторій .

Того ж року на території підприємства було відкрите спільне австро-українське підприємство з виробництва картонної тари [37].

Хімічні волокна є важливим напрямом діяльності ринку хімічних товарів, одним з перспективних товарів, який має стратегічно важливе значення в діяльності хімічного комплексу України.

Нафтохімічна і резиноазбестова промисловість використовує продукцію нафтопереробної і газової промисловості, синтетичний і натуральний каучук. Тому нафтохімічні заводи переважно розміщуються поряд з нафтопереробними (Бердянськ, Борислав, Кременчук, Херсон). Окремі заводи нафтохімії орієнтуються на споживача, виробляючи синтетичні миючі засоби, замінники харчових жирів і тому подібне

Резиноазбестова промисловість налічує декілька підприємств різної потужності і асортименту готової продукції. Найбільшим є виробниче об'єднання "Днепршина" в Дніпропетровську і виробниче об'єднання шин і резиноазбестових виробів "Росава" в Білій Церкві (Київська область), а деякі види шин випускають в Броварах (Київська область).

ВАТ «Днепрошина» є одним з найкрупніших підприємств України і країн СНД, задіяних в хімічній промисловості.

Підприємство вступило в дію в квітні 1961г. В даний час його загальна територія складає 107 гектарів, персонал - більше 3500 чоловік.

ВАТ «Днепрошина» поставляє на світовий ринок понад 150 моделей шин широкої лінійки типорозмірів, а також 2000 найменувань формових і неформових резино-технічних виробів. Вся продукція, що випускається, адаптована для національних і міжнародних експлуатаційних вимог [6].

Продукцією підпріємства є шини для легкових, легкогрузових, вантажних і великовантажних автомобілів, тролейбусів і автобусів, шини сільськогосподарської, будівельно-дорожньої, гірничорудної техніки, колісних підйомно-транспортних машин, навантажувачів, мотоциклів.

ЗАТ «Росава» -- найбільший в Україні виробник шин. Виробничі майданчики розташовані на 2-х шинних заводах: «Росава» і виробництво великогабаритних шин (в минулому «Валса»). Потужності досягають близько 6 млн шт. шин на рік.

Створена 1998 році в місті Біла Церква Київської області (Україна) групою мажоритарних акціонерів відкритого акціонерного товариства «Росава» («Білоцерківський шинний завод», м. Біла Церква, Київська область, Україна).

Виробничу базу ЗАТ «Росава» склали виробничі потужності ВАТ «Росава», перекладені засновниками ЗАТ на його баланс з балансу ВАТ рішенням загальних зборів акціонерів останнього.

ЗАТ «Росава» розташоване в місті Біла Церква, в 74 км від м. Київ.

Основні види діяльності -- це виробництво:

* автошин,

* товарних гумових сумішей,

* гумово-технічних виробів.

Асортимент продукції складає близько 150 типорозмірів шин для легкових, вантажних автомобілів, дорожньо-будівельної та сільськогосподарської техніки. Шини забезпечують безпеку і комфорт на будь-якому дорожньому покритті незалежно від кліматичних умов.

Компанія «Росава» постійно розробляє й виводить на ринок нові конкурентноздатні шини для всіх груп автотранспортних засобів [4].

Гумотехнічні вироби також випускають підприємства Києва, Лісичанська, Білої Церкви (окремий від "Росави" завод), Сум, Запоріжжя, Одеси, Харкова, Луцька, Донецька, Горлівки, Дубно (Ровненськая область), Чернівців (завод гумового взуття), Дашави і Кременчука (заводи технічного вуглецю).

Останніми роками інтенсивно розвивається хіміко-фармакологічна промисловість, підприємства якої проводять синтетичні медичні засоби, медикаменти, вітаміни, антибіотики, готові медичні препарати і ін. Сировиною для виготовлення ліків є продукція хімічних, коксохімічних, харчових і інших підприємств, а також лікувальні трави.

Фармацевтична (виробництво ліків) та мікробіологічна (виробництво вітамінів, кормових домішок та ін.) галузі орієнтуються на споживача і розміщені у найбільших містах України: у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Дніпродзержинську.

Фармацевтична галузь посідає значне місце і в економіці України, оскільки є важливим сегментом національного ринку, багато в чому визначає національну і оборонну безпеку країни, відрізняється великою наукоємною і розвиненою кооперацією. Упродовж п'яти останніх років галузь демонструє стійку тенденцію до зростання в грошовому вираженні на рівні менше 20% на рік. Якщо в 2002-2003 рр. вважалося великим досягненням приблизитися до обсягу ринку в розмірі 1 млрд USD, то в 2007 р. обсяг ринку перевищив 2 млрд USD.

Українська фармацевтична промисловість виробляє близько 1400 із 3000 препаратів, що продаються в Україні. Фармацевтичні компанії України виробляють лікарські засоби майже в усіх формах (твердих, рідких, порошкоподібних тощо). Основними групами є серцево-судинні препарати, анальгетики, вітаміни, засоби для лікування респіраторної та ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту і антибіотики.

Фармацевтичні субстанції в Україні виробляють 49 зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності. У структурі вироблених субстанцій 76 найменувань синтетичного походження, а 82 - природного. Субстанції вітчизняного виробництва складають всього лише 30% від загальної кількості, всі інші імпортуються з Китаю, Німеччини, Індії, Росії та США.

На фармацевтичному ринку сьогодні наявна продукція понад 300 виробників з країн далекого зарубіжжя, країн СНД і Балтії, а також 160 вітчизняних виробників, серед яких 22 виробники, що займалися виробництвом лікарських засобів ще за часів Радянського Союзу [34].

Українські фармацевтичні компанії намагаються диверсифікувати асортимент з метою задоволення потреб покупців, з кожним роком покращуючи якість і асортимент продукції, що випускається. Одним із основних факторів розвитку ринку фармацевтики є загальне зростання купівельної спроможності населення. Однак дана причина зовсім не єдина. За даними експертів, на ринку спостерігається тенденція до збільшення частки більш дорогих і, як правило, ефективніших препаратів за рахунок зниження сегмента дешевих класичних препаратів. Є також суб'єктивні причини збільшення на ринку частки дорогих препаратів: покупець, як і в інших сферах споживання, наслідує віянням моди. Часто виходить, що фактично люди платять лише за нову упаковку і бренд.

Зараз багато українських компаній переорієнтовуються з виробництва генериків на створення власних брендів з метою збільшення своєї частки на ринку, а також підвищення лояльності споживачів.

У групі провідних вітчизняних виробників лікарських засобів (щомісячний випуск понад 5,1 млн грн. - 1 млн USD) знаходяться ЗАТ «ФФ «Дарниця», Корпорація «Артеріум» (ТОВ «Київмедпрепарат» і АТ «Галичфарм»), ТОВ ФК «Здоров'я», ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», ВАТ «Фармак».

«Дарниця» -- найбільше в Україні хіміко-фармацевтиче об'єднання.

ЗАТ «Фармацевтична фірма» Дарниця "дуже динамічне підприємство. Сьогодні на її території проводиться понад 250 найменувань лікарських засобів на виробничих площах понад 30 тисяч квадратних метрів. Виробничі потужності «Дарниці» дозволяють випускати більше 500 млн. ампул, 4 млрд. таблеток, 30 млн. флаконів стерильних антибіотиків і більше 30 млн. туб м'яких лікарських форм, річна потужність ділянки виробництва крапель становить 35 млн. флаконів [36].

У ЗАТ „«Фармацевтична фірма» Дарниця“ працює багато докторів і кандидатів наук, що дозволяє на науковій основі проводити розробку і впроваджувати у виробництво нові, що часто не мають аналогів у світовій практиці, препарати.

ЗАТ „Фармацевтична фірма «Дарниця»“ стала лідером в області фармацевтичного виробництва України. Більш того, компанія -- єдиний вітчизняний виробник з усього СНД, що займає лідируючу позицію на внутрішньому ринку за обсягами продажів.

Сьогодні кожна п'ята упаковка ліків, що продаються в Україні -- виробництва «Дарниці».

Хімічна промисловість є однією з найважливіших ланок господарства України. Галузь має достатню сировинну базу і складну структуру. Значна частина продукції хімічної промисловості використовується підприємствами інших галузей як сировина і напівфабрикати.

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Якщо ми подивимось на структуру народногосподарського комплексу, то побачимо, що хімічна промисловість займає провідне місце. Завдяки своїй пов'язаності з майже усіма галузями промисловості, вона є стратегічно важливою для економіки України. Негаразди в хімічній промисловості гостро позначаються і на інших галузях, так само як і успіхи є двигуном змін в інших галузях. В сучасних економічних умовах необхідно забезпечити підтримку хімічної промисловості, стимулювати розробку і реалізацію комплексного механізму структурної перебудови галузі, покращення інвестиційного клімату з метою впровадження високих і ресурсозберігаючих технологій і виробництва конкурентоспроможних промислових товарів, поглиблення степені переробки сировини [10].

Необхідно реалізувати ряд заходів по оновленню хімічної промисловості як важливого сектору економіки України, підвищення ефективності виробництва, оздоровлення економічного стану країни.

Протягом останніх років внутрішні кризові процеси в хімічній і нафтохімічній промисловості, не дивлячись на протилежні міри з боку товаровиробників і органів державного управління, продовжує наростати. Їх основним проявом стало зростання фінансово-інвестиційної кризи, яка гальмує розвиток товарного виробництва. Це призвело до збільшення кількості збиткових і непрацюючих підприємств, значного дефіциту оборотних коштів, зниження обсягів виробничих капіталовкладень, погіршення техніко-експлуатаційних показників діючих виробництв [3].

За сьогоднішніх умов галузь не здатна самостійно вийти з кризового стану і вимагає впровадження для її суб'єктів стимулюючих правових норм і сприятливого податкового режиму, корекції шляхів розвитку з врахуванням існуючої економічної ситуації.

Основними факторами, які визначають важливість розвитку хімічної промисловості для економіки України є наступні:

1. Хімічна і нафтохімічна промисловість займає важливе місце в сучасному промисловому потенціалі України. Її частка в ВВП складає 5,5%, в загальному товарообігу промислової продукції - 6,4%, експорті промислової продукції - 12,5%. Проте потенційні можливості галузі стосовно нарощування обсягів конкурентоспроможного товарного виробництва значно вищі. Діючі хімічні і нафтохімічні підприємства здатні (за умови створення сприятливих умов для розвитку імпортозаміщуючих виробництв) поставляти до 75% хімічної продукції споживчого і промислового призначення, яку споживає внутрішній товарний ринок. Однак, сьогодні ця доля складає лише 30%, а протягом останніх трьох років вона скоротилась на третину. Суттєве скорочення споживання хімічної продукції відбулось також і в проміжному промисловому споживанні - до 8%.

2. Стимулювання розвитку хімічної галузі здатне призвести до ланцюгової реакції для наростаючого розвитку багатьох споживаючих галузей промисловості через забезпечення їх сучасними матеріалами і сировиною. Галузь має один з найвищих рейтингів міжгалузевого споживання.

За час кризи відбулись значні структурні зміни в попиті. Традиційно місткі споживачі хімічної продукції значно знизили її споживання через падіння обсягів виробництва, низької покупної спроможності, що стало наслідком дефіциту оборотних коштів і недоступності кредитних ресурсів. Так, хімічна промисловість протягом останніх 10 років знизила частку проміжного споживання на 5,5%, машинобудування - на 7,3%, легка промисловість - на 4,5%, вся промисловість - на 8%, що свідчить про посилення ролі непромислового споживання з одночасним послабленням ролі пріоритетних галузей-споживачів, зокрема, легкої промисловості і машинобудування. Сприяти підвищенню попиту останніх на хімічну продукцію повинна державна підтримка розвитку пріоритетних галузей економіки.

З іншого боку, хімічна промисловість через свою виключно важливу роль в міжгалузевому споживанні повинна мати випереджаючий темп розвитку в порівнянні зі споживаючими галузями. Лише за такої умови вона здатна забезпечити їх необхідним асортиментом продукції і конкурувати з імпортними товарами.

В хімічній промисловості товарне галузеве виробництво протягом 1997-2000 рр. зазнало спаду: 1999 р. - 92,8% (тут і надалі - темп зростання до попереднього року), 1998 р. - 95,9%, 1997 р. - 99,8%, 1996 р. - 91%. В 2000 р. спостерігався приріст товарного виробництва в хімічній промисловості (106,3%), проте товарне виробництво в нафтохімічній промисловості продовжувало знижуватись (88,9%). Хімічна промисловість України належить до найбільш експортоорієнтованих. Протягом останніх років її обсяги експорту були стабільно високими і не опускались нижче 75% від загальних обсягів випуску товарної продукції[Додаток В табл.1].

Саме експортна орієнтація галузі відіграла вирішальну роль в уповільненні темпів спаду обсягів виробництва і стала суттєвим буфером в умовах наростаючого розвитку кризи попиту на вітчизняну хімічну продукцію на внутрішньому товарному ринку. Експортні поставки дозволили втримати на багатьох діючих хімічних виробництвах прийнятний рівень завантаження виробничих потужностей і зберегти робочі місця [3].

Сьогодні експорт хімічної продукції - основне джерело реальних надходжень коштів для підприємств експортерів, він сприяє поповненню обігових коштів і позитивно впливає на фінансовий стан підприємств. При цьому структура експортних поставок хімічної і нафтохімічної продукції суттєво змінилась. Основними є:

1. Наростаюче збільшення і домінування в експорті долі продуктів неорганічної хімії (1999 р. - 36,3%). Продукція неорганічної хімії (перш за все аміак), азотні і деякі комплексні добрива, шини дають близько 75% вартості сукупного товарного експорту. Таким чином продовжується процес звуження видової структури експорту, підсилюється його сировинна орієнтація. Це свідчить про економічну неефективність структури експорту хімічної та нафтохімічної продукції. В загальній складності хімічна сировина і напівпродукти складають майже 80% сукупного експорту хімічної продукції.

2. В експорті азотних добрив та інших товарних груп в 1997 - 1999 рр. відбулось значне скорочення вартісних обсягів експортних поставок (зокрема, в 1999р. в порівнянні з 1997р.: по карбаміду - на 50%, по азотним добривам в цілому - на 36%), зміна країн-імпортерів, обвальне зниження середньоекспортних цін на азотні добрива (по карбаміду з 120 $/т в 1997р. до 67 $/т в 1999р.; по аміаку - з 137 до 85 $/т). Ця тенденція свідчить про несприятливість світової кон'юнктури стосовно домінуючих продуктів, які експортуються з України в країни далекого зарубіжжя. Підвищення цін на продукцію, що містить азот в 2000 р. було пов'язане з періодичними кон'юнктурними коливаннями і змінами світового товарного ринку і не може бути порівнюване з ціновим спадом протягом попередніх трьох років. Окрім того, це не зніме проблему радикального зниження собівартості азотної продукції і проведення заходів по попередженню антидемпінгових процесів проти продукції українських товаровиробників. Аналогічні тенденції спостерігались і в зовнішній торгівлі шинною продукцією [13].

Визначимо основні причини, що викликали активізацію кризових процесів в галузі:

1. Зміни у внутрішній ціновій політиці (зокрема, в сфері державного регулювання) на енергоресурси (природний газ і електроенергію), результатом яких стало наближення їх цінового рівня до світового, а по деяким позиціям і перевищення його.

Хімічна промисловість споживає понад 8% сукупних паливно-енергетичних ресурсів країни, які йдуть на виробничо-експлуатаційні потреби, а енергетична складова собівартості багатьох видів хімічної продукції - від 40 до 85%. Це призвело до збільшення структурної і вартісної долі енерго- і матеріалосировинної складової в собівартості продукції, яка виросла протягом 1995 - 1999 рр. до 75-78%. Це зумовило зростання цінової неконкурентоспроможності вітчизняної хімічної продукції і, відповідно, зростання частки імпорту на внутрішньому промисловому і споживчому ринку продукції.

2. Залежність від імпорту значної частини секторів хімічного комплексу України по широкому спектру мінеральної сировини і хімічних напівпродуктів, відсутність реальних змін в освоєнні вітчизняної сировинної бази через нестачу коштів, низькі темпи диверсифікації джерел імпорту сировини. В більшості виробництв залежність від імпорту перевищує 50% (за часткою в матеріальних затратах): азотних добрив - 95%, фосфорних добрив - 80%, шинної продукції - 65%, гумотехнічних виробів - 56% тощо. У багатьох товарних групах існують нераціональні зустрічні потоки імпорту і експорту, що особливо стосується нафтохімічних вуглеводнів, виробництво яких здійснюється по давальницьким схемам.

3. Збільшення фінансового тиску на собівартість продукції таких складових як затрати на утримання законсервованих або виведених з експлуатації виробництв, соціальної інфраструктури, неповна завантаженість виробничих потужностей, високі податки на виробничу діяльність, високі ставки банківських кредитів, що в сукупності призвело до збільшення постійних витрат і цін на продукцію.

Для вирішення існуючих негараздів необхідно розробити комплексний підхід, адже багато проблем в галузі мають взаємопов'язаний характер. Для розв'язання проблеми необхідно забезпечити структурні, функціональні, енергетичні, сировинні та інвестиційні зміни. Цього можна досягти завдяки законодавчому, адміністративному та бізнесовому реформуванню. Податки мають виконувати стимулюючу роль і держава в перші роки може надати певні податкові пільги для найбільш перспективних підприємств для розширення ними виробництва і завоювання іноземних ринків. Необхідним також є проведення сертифікації та стандартизації продукції українських виробників за світовими стандартами якості. Доцільним є виділення державою кредитів під особливо прибуткові та надійні проекти. Ці заходи в першу чергу зможуть вирішити наступні проблеми:

- обмеженість власних інвестиційних ресурсів підприємств, які залишаються основним джерелом фінансування капітальних і фінансових вкладень. При цьому вартісні обсяги фінансування інвестиційних вкладень знижуються. Основними причинами такого стану є:

- відсутність дієвого податкового стимулювання нарощування внутрішньої бази відтворювання капіталу і ефективного використання власних інвестиційних ресурсів;

- фінансова нестабільність промислових підприємств, високий рівень товарообмінних операцій, що є причиною вилучення інвестиційних накопичень підприємств (реінвестований прибуток, амортизаційні кошти) на поповнення обігових коштів та інших нецільових напрямків використання;

- не зваженість амортизаційної політики в Україні стосовно цілей виробничого інвестування, яка більш зорієнтована на використання амортизаційних коштів як об'єкту для оподаткування ніж на технічне відновлення промислово-виробничого потенціалу;

- низький рівень залучення кредитних ресурсів. Особливо низькі обсяги залучення довгострокових кредитних ресурсів, не дивлячись на високу потребу в них і високу капіталомісткість хімічних виробництв;

- обмеженість прямих іноземних інвестицій в хімічну і нафтохімічну промисловість України, які складали станом на 01.07.2000р. $152,1 млн. за своїм характером вони є точковими і незначними за обсягами;

Таким чином, сьогодні обсяги існуючих внутрішніх і залучених інвестицій недостатні і не забезпечують навіть критичні об'єми інвестування відновлювальних процесів в більшості секторів. Для накопичення внутрішніх інвестицій необхідно знизити податковий тиск, активізувати амортизаційні накопичення і забезпечити їх цільове використання [3].

Стан хімічної промисловості в Україні характеризують наступні тенденції:

- надмірність натурообмінних операцій в товарообігу хімічної продукції, які ускладнюють фінансовий стан товаровиробників і знижують обсяги бюджетних відрахувань (давальницькі схеми, бартер, взаємозаліки);

- зниження рівня завантаженості виробничих потужностей, що у більшості секторів коливається від 30% до 70%. Це призводить до понаднормового підвищення затрат енергоносіїв і матеріалів, нераціонального використання трудових ресурсів, зростання накладних затрат;

- відсутність суттєвих структурних змін в галузевому виробництві, що були б результатом введення в дію нових потужностей або їх перепрофілювання. В галузі скорочуються обсяги запровадження нових технологічних процесів.

- погіршення стану виробничо-технічного потенціалу галузі, знос основних виробничих фондів досяг 49%, машин і обладнання - 70%. Проте фактичний моральний знос набагато вищий. Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів галузі знизився в 1999 р. до 2,3%.

Тому, надзвичайно важливо здійснити вищевказані пропозиції для вирішення тих проблем які існують в галузі. Альтернативою цьому може бути здійснення реформування у відповідності з іншими програмами, що були й будуть розроблені українськими та іноземними профільними інститутами та установами.

Умовою збалансованого і ефективного розвитку промисловості є забезпечення відтворюваного характеру капітальних вкладень в обсягах, достатніх для здійснення як прямого, так і розширеного відтворення основних виробничих фондів. Через наростаючий дефіцит інвестиційних ресурсів процес відтворення набув переважно негативних змін. Основними з них є:

- збереження значних обсягів незавершеного капітального будівництва та невстановленого обладнання, їх частки в структурі матеріальних обігових коштів галузі. Станом на початок 2000 року обсяги незавершеного капітального будівництва та невстановленого обладнання складали відповідно 764 і 151 млн. грн..

- нестача існуючих обсягів капітальних вкладень. В 1999 році обсяги освоєний капітальних вкладень в хімічну і нафтохімічну промисловість України суттєвим чином скоротились в порівнянні з 1996-1998 р. і склали 130,4 млн. грн.

Отже, при здійсненні змін слід користуватись саме, тими пропозиціями, які були наведені вище. Це в свою чергу є досить обгрунтованим, оскільки нам необхідно оживити всю галузь загалом, а не окремі її сегменти. Як результат нам слід використовувати комплексні глобальні пропозиції які дадуть нам змогу не лише підняти виробництво але й запустити механізм самооновлення та саморегуляції галузі [2].

Для досягнення бажаних результатів необхідно поєднання зусиль на всіх рівнях. Так на сьогодні в Україні окрім урядових організацій діє асоціація хіміків, підгалузеві об'єднання, приватні організації різного спрямування. Сьогодні реформування відносин власності - одна з головних умов активізації промислового виробництва на етапі ринкових перетворень.

Тому першочерговими заходами державної промислової політики на початковому етапі (2001-2005 рр.) буде завершення приватизації державних підприємств, концентрація і зосередження контрольних пакетів акцій у ефективних власників і стратегічних інвесторів, а також створення фінансово-промислових об'єднань, що здатні інвестувати подальший розвиток галузі. Вказані перетворення слід робити лише за умови економічної доцільності, підвищення конкурентноздатності і ефективності виробництва [3].

Для реалізації намічених цілей має бути забезпечена чітка координація дій органів законодавчої та виконавчої влади за безпосередньої участі суб'єктів господарювання та профспілок. Для цього слід врахувати наступні пропозиції:

- максимальна орієнтація на власні можливості галузі;

- використання механізму програмно-цільового планування з врахуванням конкретної ситуації і динаміки її зміни

- об'єднання державного впливу і підтримки з ринковими регуляторами розвитку виробництва.

Ці складові потребуватимуть скоординованих зусиль як з боку органів законодавчої і виконавчої влади, так і з боку товаровиробників. Держава створює сприятливі умови для реалізації визначених цілей через макроекономічну, фінансово-кредитну та інвестиційну політику ,введення певних стимулюючих норм для підприємств галузі.

Необхідно проводити політику заохочення інвестицій, зокрема введення системи помірних і стимулюючих податків, спеціальних заохочень та пільг для реінвестицій [17].

"Стратегія розвитку хімічного комплексу України в 2007-2015 роках" вказує, що щорічний об'єм засобів, необхідних для оновлення виробничих фондів, має бути збільшений з 2,4 млрд грн. до 3,3-4,5 млрд грн. Всього в найближчі сім-вісім років українські хімічні підприємства планують інвестувати у виробництво не менше 13 млрд грн. Необхідність настільки значних вкладень викликана зношеністю виробничих потужностей галузі (55-60%), а також різким подорожчанням природного газу. З 2004 року ціна на газ для промисловості з врахуванням транспортних витрат і ПДВ виросла більш ніж в три рази -- з $65-75 до $290-310 за тисячу кубометрів [37].

Одним з пріоритетних напрямів розвитку галузі є перехід на енергозбережні технології. Так, Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" до 2012 року планує інвестувати в розвиток виробництва $300 млн. Велика частина цієї суми піде на впровадження цих технологій. Схожа програма існує і на черкаському "Азоті". Заявлені інвестиції в модернізацію виробництва в період з 2005 по 2010 роки повинні перевищити $350 млн, що дозволить в середньому на 10% понизити витрати на виробництво продукції.

Щорік українська хімічна промисловість споживає понад 8,3 млрд кубометрів природного газу, або 11% всього об'єму, використовуваного Україною. Нагадаємо, що в структурі собівартості виробництва азотних добрив (аміаку, карбаміду, аміачної селітри) доля природного газу складає 50-80%. В той же час українські хіміки мають дуже серйозний запас "прихованої рентабельності" [3].

Крім того, зростання цін на газ компенсується високими цінами на азотні добрива на світовому ринку. У 2007 році середня ціна на аміак підвищилася на 10%, на карбамід -- на 38%. А в січні-вересні аміак і карбамід подорожчали удвічі, аміачна селітра -- в 1,6 разу. Це пов'язано із зростанням цін на продукти харчування по всьому світу і активнішим використанням сільськогосподарських культур у виробництві біопалива. Сільгоспвиробники, які прагнуть збільшити ефективність наявних орних земель, стимулюють попит на добрива. Тому експерти вважають, що ціни навряд чи впадуть до 2012 року. А значить, в найближчі декілька років хімічна галузь буде на підйомі [27].

Враховуючи, що головні проблеми підприємств хімічної промисловості пов'язані з необхідністю поповнення грошових оборотних засобів, накопиченням фінансових ресурсів для реконструкції і модернізації виробництв, що забезпечили зниження собівартості і підвищення якості продукції.

Доцільним є прийняття Закону України “Про стимулювання розвитку вітчизняної хімічної промисловості”. В Законі повинні бути передбачені законодавчі норми, які б стимулювали акумуляцію інвестиційних ресурсів в галузі і сприяли відтворенню оборотних засобів в обсягах необхідних для нормального фінансово-економічного функціонування підприємств

Основні положення повинні бути відображені в цільових комплексних програмах розвитку підгалузей хімічної промисловості, інвестиційних і інноваційних проектах, науково-дослідних і проектно-конструкторських розробках, механізмах адміністративного реформування галузевого управління, що будуть запропоновані як державними так і приватними інституціями, а також закладами науки та освіти всіх рівнів [2].

Щоб розв'язати існуючу проблему необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку хімічної промисловості, що будуть пов'язані з пріоритетними завданнями інших галузей промисловості, споживачів, держави. Такими пріоритетами, що дозволять вирішити існуючі проблеми є:

1) Розширення асортименту хімічної продукції

Найбільш пріоритетними напрямками є розвиток виробництва хімічної продукції для сільського господарства і переробних галузей агропромислового комплексу. Необхідно забезпечити сільське господарство засобами інтенсифікації рослинництва і тваринництва, зокрема необхідним асортиментом мінеральних добрив і засобів захисту рослин, шинами, полімерними та таропакувальними матеріалами. Необхідно також розвивати виробництво хімічної продукції і матеріалів соціального споживання. Необхідно розвивати виробництва, що є сировинною базою для легкої промисловості (хімічні волокна і нитки, супутні речовини, хімічні барвники), що виробляють товари побутової хімії, синтетичні миючі засоби, лакофарбові матеріали, субстанції для фармацевтичних препаратів тощо.

Особливу увагу слід зосередити на виробництві перспективних хімічних матеріалів, які відповідають досягненням науково-технічного прогресу та задовольняють потреби високотехнологічних виробництв машинобудування та інших галузей.

Необхідно покращити структуру випуску полімерів за рахунок нарощування їх прогресивних видів - поліпропілена, поліетилена низького тиску, полімерних матеріалів конструкційного і функціонального призначення, композиційних матеріалів, скло-, вугле-, метало- та органопластиків. Необхідно також забезпечити розвиток виробництва нових типорозмірів шин, прогресивних конструкцій для літакобудування, гумових виробів широкого асортименту і підвищеної якості.

Значною мірою цьому буде сприяти розвиток власної сировинної бази, зокрема подальше поглиблення переробки нафти і широке використання продуктів нафтопереробки як хімічної сировини, комплексне використання унікальних запасів природної хімічної сировини (полі мінеральних руд, природної сірки, ільменітів). Значна увага має бути зосереджена на утилізації і використанні відходів вже існуючих виробництв, а також на використанні відновленої рослинної сировини замість нафтопродуктів.

Важливим напрямком підвищення конкурентоспроможності галузі і зниження обсягів поставки імпорту є створення замкнутих технологічних циклів на багатьох хімічних виробництвах де є сприятливі сировинні і техніко-економічні передумови.

2) Створення виробничо-технологічних комплексів і промислово-фінансових груп.

Таке створення розглядається як механізм об'єднання на міжгалузевому і галузевому рівні виробничих можливостей і науково технічного потенціалу підприємств різної спеціалізації, підпорядкування і форм власності для виробництва ними кінцевої продукції, ресурсозберігання і покращення умов працевлаштування населення.

На першому етапі необхідно об'єднати виробників (імпортерів) сировини, хімічні підприємства і фінансові установи, що спроможні інвестувати виробничі процеси, інноваційну діяльність, впровадження нових технологій [3].

На другому етапі доцільно включити науково-технічні установи, реалізація розробок яких може забезпечити зростання конкурентоспроможності хімічної продукції і подальше підвищення ефективності технологічних процесів.

Важливою особливістю виробничо-технологічних комплексів і промислово-фінансових груп є те, що вони завдяки об'єднанню фінансового, виробничого і торгового капіталу активізують інвестиційні і інноваційні процеси, будуть сприяти прискоренню структурної перебудови виробництва і підвищення його конкурентоспроможності.

3) Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків

Одним з провідних завдань в найближчі роки є нарощування експортного потенціалу і забезпечення в ньому структурних якісних змін.

Слід здійснити заходи, що направлені на вдосконалення структури експорту за рахунок скорочення вивозу сировинних і енергетичних ресурсів і напівфабрикатів, стимулювання створення наукоємних експортоорієнтованих виробництв, що забезпечать нарощування експорту хімічної продукції більш глибинної переробки [11].

Необхідно також застосувати жорсткі економічні і адміністративні заходи по захисту і стимулюванню власних виробництв, що спроможні випускати якісну імпортозаміщуючу продукцію. Окрім того необхідно впровадити наступні методи захисту вітчизняних товаровиробників:

- в галузях виробництва товарів соціального спрямування - часткове обмеження небажаних видів імпорту через введення підвищених ставок ввізного мита і квотування, проведення сертифікації імпортної продукції, підтримка конкурентоспроможних виробництв, рекламна підтримка.

- розробка спеціальних програм направлених на формування експортного потенціалу в пріоритетних для України підгалузях хімічної промисловості, розвиток виробничої і науково-технічної кооперації, кредитні і страхові пільги, організація участі в міжнародних виставках та ярмарках, введення обмежень на експорт дефіцитних ресурсів.

- підготовка промислових підприємств до умов роботи в системі Світової організації торгівлі (СОТ) та відстоювання на державному рівні інтересів вітчизняних товаровиробників.

4) Забезпечення розв'язання екологічних проблем

Основними напрямками розвитку хімічної промисловості є впровадження замкнутих технологічних схем виробництва. Це форми організації технологічних процесів, при якій відходи виробництва зведені до мінімуму або цілком переробляються у вторинні матеріальні ресурси. При безвідхідному виробництві необхідне використання збалансованих по основних компонентах технологічних схем із замкнутими матеріальними й енергетичними потоками.


Подобные документы

  • Характеристика хімічного комплексу України, який охоплює галузі промисловості, що виробляють сировину й конструкційні матеріали. Аналіз основних виробництв хімічної промисловості: хімічних речовин, мила, сталі, паперу. Інновації та перспективи розвитку.

    курсовая работа [702,0 K], добавлен 25.09.2010

  • Сучасний розвиток агропромислового комплексу України. Структура, регіональні особливості та зовнішньоекономічна діяльність харчової промисловості як основної ланки. Проблеми та перспективи її розвитку. Харчова промисловість в країні у момент кризи.

    курсовая работа [1,7 M], добавлен 12.10.2011

  • Економіко-географічні особливості, сучасний стан економіки, оптимізація розвитку народного господарства, проблеми та перспективи розвитку Одеси та Луцька. Екологічна ситуація та охорона навколишнього середовища. Розвиток та розміщення промисловості.

    дипломная работа [77,5 K], добавлен 18.01.2013

  • Перелік промислових регіонів України першої "десятки", їх характеристика та оцінка значення в економіці держави на сучасному етапі. Особливості розвитку та структура легкої та харчової промисловості України, їх перспективи. Центри машинобудування.

    курсовая работа [2,9 M], добавлен 11.07.2010

  • Розвиток хімічної промисловості в України. Гірська хімія. Коксохімічне виробництво. Основна хімія. Хімія органічного синтезу. Хімічні волокна. Виробництво соди. Хімічні центри і вузли. Нафтохімічна і резиноазбестова промисловість. Перспективи розвитку.

    реферат [53,8 K], добавлен 27.01.2009

  • Загальна характеристика промисловості Китайської Народної Республіки. Огляд її текстильної, харчової, хімічної та металургійної галузей, сільського господарства. Стан розвитку паливно-енергетичної політики країни. Співвідношення експорту та імпорту.

    презентация [990,2 K], добавлен 15.05.2014

  • Основи ефективного функціонування господарства певної території. Особливості розміщення продуктивних сил України. Загальна характеристика сучасного стану нафтової, нафтопереробної та газової промисловості України, аналіз їх проблем та перспектив розвитку.

    контрольная работа [36,2 K], добавлен 04.12.2010

  • Вугілля як основний енергоносій, його місце та значення в світовій економіці, об’єми видобутку копалин і перспективи розвитку даної галузі промисловості. Порівняльна характеристика вугільної промисловості України та Польщі, їх основні відмінні ознаки.

    контрольная работа [38,7 K], добавлен 21.01.2010

  • Характеристика вугільного потенціалу України. Проблеми розвитку вугільної промисловості. Суттєва невідповідність між її значенням для країни i технiко-економiчним станом, у якому вона знаходиться. Загальна характеристика вугільних басейнів України.

    реферат [44,3 K], добавлен 18.07.2010

  • Розгляд структурних галузей (текстильна, швейна, шкіряна), головних експортерів, факторів розміщення підприємств(сировинний, споживчий, трудовий, водний) та проблем (скорочення постачання дешевої сировини, застаріле обладнання) легкої промисловості.

    реферат [31,0 K], добавлен 14.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.