Економіко-географічна характеристика хімічної промисловості України

Технологічні цикли в безвідхідних виробництвах організовані таким чином, що всі повітряні, газові або водні потоки, що містять забруднення, ізольовані від навколишнього середовища, знаходяться в замкнутих контурах і при виході з них обов'язково проходять через спеціальні очисні пристрої.

Операції очищення від забруднення - допоміжні і випливають за основними виробничими операціями, але в безвідхідних технологічних схемах нерозривно з ними зв'язані. При цьому відходи найчастіше переробляють у корисну продукцію, що служить для задоволення потреб основного виробництва, є сировиною або напівфабрикатами для інших підприємств [36].

Допоміжні процеси очищення і переробки відходів організаційно являють собою продовження основного виробничого циклу, а пристрою й установки для здійснення таких процесів інтегруються в особливу специфічну частину усього виробничого комплексу.

Комплексне використання сировини в хімічній промисловості - основний принцип створення безвідхідних і маловідходних виробництв. У випадку комплексного використання сировини основним технологічним операціям супроводжують: витяг корисних, але не потрібних основному виробництву речовин, переробка цих речовин у цільові продукти або напівфабрикати, що поставляються власному основному виробництву або іншим підприємствам.

Збільшення обсягів виробленої продукції, розширення її асортименту, а також підвищення якості цієї продукції необхідно здійснювати з максимально повним використанням природної сировини, енергії і з мінімальним впливом на навколишнє природне середовище. Шляхи рішення цієї надзвичайно складної проблеми різноманітні, серед них варто виділити трохи основних:

- створення безстічних технологічних систем на базі існуючих, впроваджуваних у даний час і перспективні способи очищення водних систем від розчинених і зважених забруднюючих домішок;

- розробка і впровадження систем утилізації відходів основного виробництва;

- створення принципове нових технологічних процесів одержання традиційних видів продукції зі скороченням стадій, на яких утвориться основна кількість відходів;

- створення територіально-виробничих комплексів із замкнутої усередині них структурою матеріальних потоків сировини, продукції і відходів.

На сьогодні ми маємо вичерпання запасів ряду корисних копалин, ускладнення проблеми забезпечення водою і захоронення накопичених відходів хімічних виробництв. Технологічна відсталість та висока енерго- і матеріаломісткість основних хімічних виробництв погіршує стан навколишнього природного середовища [35]. Головними напрямками в розвитку екологічних проблем передбачено:

- оздоровлення промислових підприємств шляхом реконструкції і технічного переоснащення, виведення з експлуатації екологічно шкідливих виробництв, морально і фізично застарілих технологій і обладнання;

- підвищення ефективності використання енергоресурсів і сировини за рахунок впровадження мало- і безвідходних хімічних технологій, впровадження технологічних процесів переробки промислових відходів;

- посилення екологічної орієнтації всіх без виключення інвестиційних проектів галузі.

Основне завдання полягає в припиненні руйнівного впливу хімічної промисловості на навколишнє середовище, переході до збалансованого еколого-економічного регулювання виробництва і використання природних ресурсів.

На сьогоднішній день хімічний комплекс нараховує більше 200 промислових підприємств і об'єднань, 26 науково-дослідних і проектних інститутів. В галузі зайнято 350 тис.чоловік.

В структурі промислового виробництва галузь утримує 7-10%. Промисловість виробляє близько 20 тис. найменувань різноманітної хімічної продукції, що приблизно оцінюється в 5 млрд. грн. Серед провідних напрямків слід відзначити:

- виробництво мінеральних добрив для сільського господарства і неорганічних продуктів;

- виробництво органічних продуктів;

- виробництво шин і гумотехнічних виробів;

- виробництво хімічних волокон;

- виробництво пластмас і склопластиків;

- виробництво кіно- фотоматеріалів та магнітних носіїв інформації

- виробництво реактивів і особливо чистих речовин

- виробництво товарів побутової хімії та ін.

Для того, щоб підвищити глобальну та регіональну конкурентоспроможність України в хімічній промисловості треба здійснювати систему управління і функціонування хімічної промисловості на наступних принципах:

- суттєве зниження енергомісткості галузевого виробництва;

- екологічна спрямованість всіх інвестиційних проектів розвитку галузі; запровадження мало- і безвідходних технологій і технологічних процесів переробки промислових відходів; виведення з експлуатації екологічно шкідливих виробництв;

- розширення власної сировинної бази на основі залучення альтернативних джерел коксохімічної і відновленої рослинної сировини замість нафтопродуктів;

- забезпечення випереджаючого розвитку виробництв замкнутих технологічних циклів як всередині України, так і з залученням виробництв країн СНД;

- оновлення виробництва на прогресивній основі з виведенням з експлуатації морально і фізично застарілих технологій та обладнання;

- підвищення рівня завантаженості діючих виробництв;

- виробництво продукції в обсягах, асортименті і якості, що відповідає попиту як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках;

- оптимізації зовнішніх і внутрішніх товарних поставок на основі підвищення конкурентоспроможності хімічної продукції і інтенсифікації виробництва галузей-споживачів;

- досягнення рівня рентабельності і прибутковості хімічних виробництв, що забезпечить розширене відтворення;

Незадовільний фінансовий стан підприємств є сьогодні основним фактором, що заважає стабілізації роботи галузі. Галузь сьогодні неспроможна самостійно вийти з кризового стану і потребує залучення для певної частини її суб'єктів стимулюючих правових норм і сприятливого податкового режиму.

З цією метою слід ініціювати заходи по формуванню такої політики в податковій, бюджетній, фінансово-кредитній, антимонопольній, амортизаційній сферах, яка б забезпечила прискорений розвиток хімічної промисловості, особливо її пріоритетних напрямків [3].

Необхідно створити інвестиційний потенціал, використовуючи заощадження населення, спеціальні бюджетні і позабюджетні інвестиційні і інноваційні фонди, ресурси пенсійних, страхових та профспілкових фондів, кошти від реалізації продукції тощо, підвищити ефективність використання інвестиційних ресурсів, створити сприятливі умови для залучення інвестицій у тому числі й іноземних.

За умови здійснення всіх вищенаведених пропозицій можна очікувати наступні результати: додатковий прибуток - $129,412 млн.; відрахування в бюджет - $75,3 млн.; приріст валового продукту - $197 млн.; скорочення імпорту - $269,27 млн.; приріст експорту - $584,407 млн.; створення додаткових робочих місць - 11823[32].

ВИСНОВОК

Хімічна промисловість має дуже складну галузеву структуру, що охоплює близько 200 взаємопов'язаних виробництв з великою номенклатурою продукції. Ці виробництва об'єднані у три великі групи: неорганічна або основна хімія, хімія органічного синтезу та гірничо-хімічна промисловість.

Комплексне використання сировини в хімічній промисловості - основний принцип створення безвідхідних і маловідходних виробництв. У випадку комплексного використання сировини основним технологічним операціям супроводжують: витяг корисних, але не потрібних основному виробництву речовин, переробка цих речовин у цільові продукти або напівфабрикати, що поставляються власному основному виробництву або іншим підприємствам.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що хімічна індустрія України має величезний потенціал. Проте, враховуючи проблеми нестачі сировини і ринків збуту, він використовується всього на 40%. Існуючі проблеми хімічного комплексу можуть бути вирішені за допомогою структурної перебудови випуску промисловості у бік збільшення частки предметів споживання з 15% до 30-35% (зараз частка випуску засобів виробництва складає 85%, предметів споживання - 15%).

Також необхідно збільшувати об'єми і якість вироблюваної продукції, що вимагає значного удосконалення сьогоднішніх підприємств і технологій. Величезним недоліком є, те, що основні джерела інвестицій - самі підприємства, гострий брак кредитних ресурсів.

Вищеперелічені проблеми викликані недостатньою платоспроможністю населення і підприємств, а також тим, що рівень якості більшості видів продукції не відповідає вимогам внутрішнього і зовнішнього ринку.

Приватизація і структурна перебудова, як і у всіх галузях, хворобливо позначилася на хімічній промисловості України. Зниження споживчого попиту, конкуренція на світовому ринку в умовах дефіциту інвестицій привели до різкого падіння об'ємів виробництва і використання виробничих потужностей. Особливо гостро ці проблеми позначилися в індустріальних регіонах, де хімічна промисловість до базових галузей.

Найважчими для галузей виявилися 1996-1998 рр. але вже починаючи з 1999 р. і в подальші роки в хімічній і нафтохімічній промисловості Україні продовжується економічне зростання, яке охопило більшість сфер функціонування і секторів економічного комплексу і все більше набуває рис стабільного промислового зростання.

Це сприяє збільшенню продукції хімічної промисловості, що поступає як на зовнішній, так і на внутрішній ринок.

На зовнішньому ринку сформувався стійкий попит в більшості традиційних експортуючих сегментах вітчизняної хімічної і нафтохімічної продукції, що дозволило зберегти в цілому експортні потоки.

На внутрішньому ринку відбувається істотне збільшення об'ємів внутрішнього споживання вітчизняної хімічної промисловості. Крім того, цей процес супроводжується позитивними структурними змінами: у цілому ряду товарних ніш вітчизняна продукція почала конкурувати і істотно потіснила імпортний товар.

Спостерігається також і збільшення об'ємів виробничого інвестування галузі, що свідчить про активізацію процесу формування інвестиційних ресурсів, перш за все власних інвестиційних накопичень товаровиробників.

Помітно покращала фінансова стабілізація підприємств хімічного комплексу, зокрема відбулося збільшення реальних грошових потоків і оборотних коштів, істотне зниження об'ємів і частки реалізації товарної продукції по бартерних схемах, зменшення об'ємів кредиторської заборгованості підприємств, поточних бюджетних неплатежів, скорочення об'ємів і ліквідація заборгованості по заробітній платі, стабілізація проплат за використаних природний газ і електроенергію.

Можна відзначити ті чинники, які сприяли позитивним зрушенням в галузі, але найголовнішим є те, що більшість підприємств набули досвіду функціонування в умовах ринкових перетворень і постійних змін зовнішньою і внутрішньою коньюктури. Все це в комплексі і послужило причиною значного зростання об'ємів товарного виробництва як в цілому хімічної промисловості, так і в більшості їх товарних груп і видів.

Такі позитивні зрушення в галузі радують своєю перспективністю. Подальше поліпшення роботи підприємств і випуску конкурентоздатної продукції в хімічній і нафтохімічній промисловості залежить не тільки від інвестиційної політики, але і від наукових методів управління галуззю, а також від оптимального формування і завоювання ринку хімічних товарів.

Дамо оцінку і аналіз сучасного стану хімічної промисловості в структурі народногосподарського комплексу України, до складу якого входять гірськохімічна, основна хімія, хімія органічного синтезу, має в даний час 1177 підприємств і структурних одиниць, де працює більше чверті млн. працівників і виробляє продукції на більш ніж 5 млрд. грн.

Таким чином в хімічному комплексі багато проблем, які потребують рішення вже в короткостроковій перспективі.

Серед них: імпортозалежність з широкого спектру сировини і напівпродуктів, технічне переозброєння більшості виробництв з метою зменшення енергоємкості, зниження собівартості, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, активне виведення, з експлуатації надмірних потужностей найбільш енергоємких виробництв, продукція яких не має попиту, а також застарілих і техногенно небезпечних виробництв максимальне завантаження потужностей, що діють.

Крім того, необхідно розробити систему державної підтримки наукових досліджень і впровадження нових наукових розробок у виробництво а також розширювати міждержавні наукові зв'язки і інтеграцію науково-технічного потенціалу хімічного комплексу в світові господарські структури.

Ефективне функціонування виробництв хімічного комплексу в ринкових умовах залежить, по-перше, від платоспроможності споживачів продукції, по-друге від збільшення виробництва конкурентоздатної продукції як за якістю, так і за ціною. Для цього держава повинна створити реальні економічні, фінансові, управлінські, організаційні основи і сприятливі норматівно-правові умови.

Уряд України розробляє, але в дуже малих масштабах здійснює заходи щодо технічного переоснащення, зниження енергоємності, поліпшення умов праці, збільшенню інвестиційної привабливості.

Негативно на хімічній промисловості (втім, як і на решті всіх сфер виробництва і життя) відбивається фінансова економічна криза, яка почалася в 2008 році. Тому на сьогоднішній момент основним завданням є виведення країни, а значить і всіх галузей виробництва з кризи.

Не можна не сказати про те, що все ж таки останніми роками в хімічному комплексі йде зростання об'єму виробництва і номенклатури основних видів продукції, завдяки чому поповнюється Державний бюджет. Також слід зазначити, що хімічна галузь має найвищий рівень оновлення товарної продукції серед інших галузей промисловості і до теперішнього часу є України, що веде в економіці.

Можна зробити висновки, що хімічна промисловість України, виживши після розпаду СРСР і утримавшись на світовому ринку, має сталі зв'язки з іншими галузями народного господарства, хорошу репутацію на світовому ринку (відносно експортних товарів) і високий рейтинг інвестиційної привабливості.

Подорожчання газу суттєво послабить позиції української хімічної промисловості, однак, посилив інтеграційні процеси, Україна може посісти гідне місце в числі європейських виробників хімічних товарів.

Треба також зазначити, що хімічна промисловість часто є екологічно небезпечною, що призводить до того, що багато розвинених країн розміщують і розвивають виробництво хімічних товарів в країнах, що розвиваються, до яких належить Україна, але тим не менш вона залишається важливою галуззю господарства України.

Додаток А

Карта А 1 Промисловість України

Рис. А 1 Діаграма прмисловості України

Карта А 2. Хімічна промисловість України

Схема А 1. Об'єми реалізованої продукції хімічної промисловості в 2001-2007 рр.

Додаток Б

Схеба Б 1 Процес коксохімічного виробництва

Рис. Б 1. ВАТ «Донецккокс»

Схема Б 2. Структура виробництва азотних мінеральних добрив

Рис. Б 2 Хімічний комбінат «Стірол»

Додаток В

Таблиця В 1. Динаміка експорту продукції хімічної промисловості України в 2004-2008 рр.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Булава Л. М. Методичні рекомендації щодо написання курсових і кваліфікаційних робіт з географії / Леонід Миколайович Булава. - Полтава: ПДПУ імені В.Г. Короленка,2009. - 24 с.

2. Голубов А. Развитие химического комплекса Украины. Повышение роли работодателей / А. Голубов // Хiм. пром-ть України. - 2003. - №1. - С. 3-4.

3. Гончаров К.Ю. Проблеми розвитку хімічної промисловості та її інвестування / К.Ю. Гончаров // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. - К., 2004. - Вип.1 (32). - С. 80-82.

4. Голиков А. П.. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. -- К.: Либідь, 1997. -- 320 с.

5. Географічна енциклопедія України. Т.1-3. ? К.: УРЕ, 1989-1992.

6. Дорогунцова С. І . Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка . - Изд. 2-е. - К.: КНЭУ, 2007. - 988 с.

7. Заставний Ф. Д. Географія України. -- Львів: Світ, 1994. -- 470 с.

8. Заставний Ф. Д. Економічна і соціальна географія України: Підруч. для 9 кл. серед, загальноосвіт. шк. -- К.: Форум, 2000. -- 239 с.

9. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. - 249 с.

10. Заблоцкий Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. Національна макроекономіка. - К.: Академиздат, 2002. - 368 с.

11. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). - К.: Епроп. ун-т, 2002. - 216 с.

12. Клиновий, Д.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: навчальний посібник / Д. В. Клиновий, Т. В. Пепа ; Мін-во освіти і науки України. - К. : ЦУЛ, 2006. - 728 с.

13. Качан Є. П. . Розміщення продуктивних сил України: Підручник / , М.О. Ковтонюк, М.О. Петрига та ін.;- К.: Вища школа, 1998.- 552 с.

14. В.В. Кістанов.Розміщення продуктивних сил: Підручник для вузів , Н.В. Копилов, А.Т. Хрущов та ін.; За ред. В.В. Кістанова, Н.В. Копилова.- третє видання, перероблене і доповнене.- М.: Економіка, 1994.- 255 с.

15. Основні показники соціально-економічного розвитку України // Державний комітет статистики України Статистичний бюлетень за січень-лютий 2007 року // 2007, Вих. №13/1-18/6

16. Лишиленко, В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна

економіка : навчальний посібник / В. І. Лишиленко. - К. : ЦНЛ, 2006. - 325 с.

17. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України: Пробний підруч. для 8-9 кл. серед. шк. - К.: Зодіак-ЕКО, 2000. - 432 с

18. Мищенко В.С. Минерально-сырывой комплекс Украинской ССР. -- К. -- 1987. -- 232с.

19. Мухленов И.М., Табоцева В.Д., Горштейн А.Е. Основы химических технологий. - М.: Просвещение, 1964. - 632 с.

20. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. -- К.: Знання, 1998. -- 392с.

21. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка : підручник / Мін-во освіти і науки України, ДВНЗ "КНЕУ ім. Вадима Гетьмана" ; ред. С. І. Дорогунцов. - 2-ге вид., без змін. - К. : КНЕУ, 2007. - 992 с.

22. Соціально-економічна географія України: Навч. посібник / За ред. Шаблія О.І. - Львів: Світ, 2000. - 680 с.

23. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Підручник/ Д.М. Стеченко. - К.: Вікар, 2006. - 396 с.

24. Стадницький, Ю.І. Розміщення продуктивних сил (теоретичні основи) : навчальний посібник / Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній. - К. : Знання, 2008. - 351 с.

25. Тарасова Н. Тенденции и проблемы развития химического комплекса / Н. Тарасова // Экономика Украины. - 2002. - №8. - С. 40-44.

26. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. - К.: Кондор, 2005. - 344 с.

27. Шубін О.О. Тенденції розвитку ринку хімічних волокон України / О.О. Шубін // Економіка промисловості. - 2002. - №4 (18). - С. 50-54.

28. Чернюк, Л.Г. Розміщення продуктивних сил України : навчальний посібник / Л. Г. Чернюк, Д. В. Клиновий. - К. : ЦУЛ, 2002. - 470 с.

29. http://geoswit.ucoz.ru/index/0-227

30. http://www.epravda.com.ua/publications/2008/06/18/162144/

31. http://ostriv.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=841&Itemid=520

32. http://www.osvita.org.ua/referat/agroindustrial/456/

33. http://www.mfa.gov.ua/data/upload/publication/uk/ua/12752/3203.htm

34. http://upr-search.com.ua/print:page,1,39-istoriya-ukrainskogo-ximproma-do-1917-goda.html

35. http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/prom/ukr/14.html

36. http://uk.wikipedia.org/wiki/Хімічна_промисловість

37. http://tsn.ua/ukrayina/metalurgiina-ta-himichna-promislovist-ukrayini-ne-vitrimuyut-konkurentsiyi.html

Размещено на Allbest.ru