Нафтова, нафтопереробна й газова промисловість України

3

Министерство образования и науки Украины

Запорожская государственная инженерная академия

Кафедра экономики предприятия

Контрольная работа

по дисциплине "Размещение производительных сил и региональная экономика"

на тему: Нефтяная, нефтеперерабатывающая и газовая промышленность Украины

Выполнил ст. группы

№ зачетной книжки:

Дата сдачи на проверку:

Дата защиты:

Руководитель:

Запорожье 2010 г.

Зміст

Вступ 3

1. Характеристика нафтової та нафтопереробної промисловості України 4

2. Сучасний стан розвитку газової промисловості України 8

3. Основні проблеми й перспективи розвитку нафтової, нафтопереробної та газової промисловості України 17

Висновки 20

Список використаної літератури 22

Вступ

Основи ефективного функціонування господарства певної території закладаються ще на етапах районного планування і просторової локалізації підприємств. Оптимальне розміщення підприємства щодо сировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції дає змогу максимально знизити виробничі витрати, затрати суспільної праці, собівартість продукції. Відтак, раціональне розміщення продуктивних сил с одним з найвагоміших чинників зростання економічної могутності України.

Дослідження в галузі розміщення продуктивних сил зумовлені насамперед тим, що райони споживання вироблюваної продукції не збігаються з районами її виробництва через значне територіальне розосередження запасів сировини, палива й робочої сили. Існують значні просторові відмінності в ґрунтово-кліматичних умовах, від яких залежить спеціалізація аграрного сектора економіки, що не завжди відповідає інтересам споживачів.

Сучасне розміщення продуктивних сил в Україні лише певною мірою є результатом територіального поділу праці, зумовленого економічними, соціальними, природними й національно-історичними особливостями та географічним положенням окремих районів. У межах України спостерігається також значна територіальна диференціація просторового розподілу населення і засобів виробництва, який робить актуальною проблему раціоналізації розміщення виробництва. Так, нині суспільство витрачає величезні кошти на транспортування сировини, палива й готової продукції внаслідок територіальної віддаленості елементів виробництва (а ця тенденція є дуже чіткою). Для того, щоб удосконалити розміщення виробництва, необхідно здійснити комплекс противитратних заходів, зокрема зменшити транспортні витрати. Значну роль у цьому відіграє і раціоналізація розміщення продуктивних сил з огляду на екологічну обґрунтованість розміщення нового виробництва, оптимізацію міжгалузевих зв'язків тощо.

1. Характеристика нафтової та нафтопереробної промисловості України

Нафтова промисловість - характеризується низькими показниками, хоча багато невикористаних можливостей. Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній Україні, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській - на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській на базі Сагайдацького, Зачепилівського та Радченківського родовищ. Друге місце займають Прикарпатські родовища (Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз). Видобута нафта в Україні має високу собівартість внаслідок способу і умов видобутку. Нафтопереробна промисловість представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським та Надвірнянським нафтопереробними заводами. При потребі 45 млн. тон в Україні у 2006 р. було видобуто 3,8 млн. тон. Перспективним напрямками є: розвідки на суходолі України і у підводних надрах Чорного моря, та використання нафти для виробництва двигунного палива і як сировини для хімічної промисловості.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку нафти значно більші. Внаслідок певного вичерпання нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промислову нафту.

Балансові запаси нафти в Україні складають 150-170 млн. т. Основні нафтові райони України:

Прикарпатський район;

Донецько-придніпровський район (Сумська, Чернігівська, Полтавська області)

Приазов'я та Причорномор`я

У 2008 році підприємства Держнафтогазпрому виконали заплановані обсяги видобутку нафти і газового конденсату (табл. 2). В Україні видобуто 4138,3 тис.т нафти разом з газовим конденсатом при завданні 4000,0 тис. т.

Видобуток нафти, і газового конденсату здійснюється на 211 родовищах (ВАТ "Укрнафта" -- 102 родовища, ВАТ "Укргазпром" -- 92 родовища, підприємство "Чорноморнафтогаз" -- 7 родовищ, спільні підприємства та компанії -- 10 родовищ). Загальний експлуатаційний фонд перевищує 4400 свердловин. Стабілізації видобутку нафти і газу в останні роки було досягнуто за рахунок впровадження комплексу заходів з підвищення ефективності використання ресурсної бази, скорочення числа бездіючих свердловин, впровадження нових методів і технологій нафто-, конденсатовилучення. Проте, на підприємствах, що входять до сфери управління Держнафтогазпрому, обсяги видобутку нафти за останні роки постійно зменшуються. Незначне збільшення видобутку нафти спостерігається тільки на підприємствах АТ "Укрнафта" і "Чорноморнафтогаз".

Зменшення обсягів видобутку нафти і газового конденсату -- в АТ "Укрнафта" (97,6 %). У 2008 р. підприємствами Держнафтогазпрому було введено в експлуатацію 4 газових родовища, 45 нафтових свердловин, виведено з бездіі 103 свердловини.

Разом з тим на сьогоднішній день резерви підприємств щодо утримання досягнутих рівнів видобутку практично вичерпано. Нарощування резервів видобутку нафти в Україні можливе лише у разі прискорення введення в експлуатацію нових, вже відкритих нафтових родовищ, буріння на вже розвіданих родовищах додаткових свердловин, залучення іноземних та вітчизняних інвестицій, технологічних та технічних засобів з метою впровадження нових технологій підвищення нафтовилучення, реконструкції та технічного переоснащення виробництва.

На основних нафтових родовищах вже досягнуто нафтовилучення, близьке до проектного. Становище галузі ускладнюється надзвичайно низьким рівнем розрахунків за спожитий газ. Це не дозволяє не тільки вводити в експлуатацію нові родовища і свердловини, а і підтримувати в належному стані існуючі потужності.

Державним бюджетом на 2009 рік передбачено встановлення нульової ставки рентної плати за нафту та 4,27 дол. США за 1000 м3 природного газу для нафтогазовидобувних підприємств України. Враховуючи актуальність розгортання розвідувальних та видобувних робіт на шельфі Чорного та Азовського морів, ДВП "Чорноморнафтогаз" звільнено також від рентної плати і за газ.

Передбачене Державним бюджетом на 2009 рік зменшення нормативу рентної плати за видобуті нафту і газ дасть змогу нафтогазовидобувним підприємствам додатково направити 172,9 млн. грн. на розвиток ресурсної бази, облаштування родовищ і свердловин, збільшення обсягів експлуатаційного буріння.

Водночас вилучення оборотних коштів підприємств в дебіторську заборгованість за реалізовану нафту і газ зводить нанівець ефективність використання коштів, залучених у виробництво за рахунок зменшення відрахувань від рентної плати. Проте внаслідок значної інерційності галузі реальна віддача цих коштів буде відчутною лише в 2010-- 2006 рр.

Обсяги перекачки нафти та газу за 2008 рік становили 64386,2 тис. т, що на 812,8 тис. т менше ніж за 2007 рік, у тому числі обсяги перекачки транзитної нафти досягає майже рівня 2007 року (99,0 %), але зменшилися обсяги перекачки нафти для України на 2,5 % (табл. 1).

Завантаження потужностей транзитних нафтопроводів України досягається за рахунок транспортування нафти із родовищ Тюменської області. Виснаження цих родовищ веде до сталого скорочення видобутку нафти у регіоні і відповідно до зменшення обсягів її експорту.

Таблиця 1. Фактичний видобуток нафти та газового конденсату в Україні за 2008 рік

Транспортування нафти та газу з нових багатих родовищ, які відкрито у Прикаспійській западині (Казахстан) та в басейні Каспійського моря (Азербайджан), планується здійснювати нафтопроводами, що пролягають до діючого терміналу в Новоросійську або до запланованого терміналу в грузинському порту Супса.

За іншим проектом для транспортування азербайджанської нафти планується спорудження нафтопроводу до турецького терміналу Джейхан на Середземному морі.

Серед можливих варіантів транспортування азербайджанської нафти до центральної Європи українська сторона пропонує використовувати об'єкти, які знаходяться в Україні на стадії будівництва; Одеський нафтовий термінал та нафтопровід Одеса-Броди. За цією схемою азербайджанська нафта від терміналу в м. Супса повинна перевозитися танкерами до Одеського терміналу.

Таблиця 2. Обсяги перекачки нафти і газу Держнафтогазпромом України

2. Сучасний стан розвитку газової промисловості України

Газова промисловість - почала інтенсивно розвиватись у 70-х роках, коли було освоєно Передкарпатську нафтогазову область (припадає 3,1% всього видобутку газу), розвідані запаси газу якої становлять 94 млрд. м3. Більша половина газових запасів (65 млрд. м3) сконцентрована в Івано-Франківській області. У Прикарпатті Дошавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Крім Угерського, Кутківського на Прикарпатті виявлено Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське родовища. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні (93,8% всього газу країни). Основні родовища газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Дружелюбівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській, Чернігівській областях.

Газова промисловість - наймолодша галузь паливної промисловості України. Використання газу удвічі дешевше, ніж нафти. Крім того, з газу виробляють азотні добрива й синтетичні матеріали.

Україна займає шосте місце у світі по обсягах використання природного газу. Разом з тим, починаючи з 90-х років, його споживання республікою помітно знизилося. Так, у 1999 році країна споживала 120 млрд. куб. м, у 2001 році - 114 млрд. куб. м, у 2002 році - 103 млрд. куб. м., у наступні роки рівень споживання знизився до 80-85 млрд. куб. м.

Власний внутрішній видобуток газу також упав: якщо в 2000 році вона знаходилася на рівні 24,4 млрд. куб. м, те в 2001 році було добуто 20,9 млрд. куб. м, у 2002 році - 19,2 млрд. куб. м. У 2005 році було добуто 18,4 млрд. куб. м. У 2006 році цей рівень ще упав - до 17,2 млрд. куб. м газу. Причому падіння внутрішнього видобутку природного газу відбувалося більш швидкими темпами, чим його споживання, що привело до ще більшого посилення залежності України від імпортних постачань. Видобуток газу в 2009 р. залишилася практично на торішньому рівні і за період січень-липень склала 10,4 млрд. куб. м.

Відповідно до згаданої програми "Нафта і газ України", у найближчі роки передбачається зберегти власний видобуток газу на рівні 20 млрд. куб. м і тільки до 2015 року планується її збільшення до 35-40 млрд. куб.м. Причому ці чекання зв'язані в першу чергу з початком розробок газових родовищ у Донецьком басейні, запаси якого, як вважають, можуть забезпечити енергетичну незалежність країни. Однак ця справа, як виявилося, не самого найближчого майбутнього, оскільки на Україні не виробляється устаткування, придатне для розробки специфічних донецьких шарів, що обумовлює необхідність імпорту цього устаткування в першу чергу з Росії, як найбільш дешевого виробника необхідного устаткування.

Для розробки донецького газового родовища було створено спільне російсько-українське підприємство "Уралмаш-Ліман". На думку його керівників, у перспективі родовище може забезпечити до 120 млрд. куб. м у рік, що могло б цілком задовольнити потреби країни в даному виді палива.

Незважаючи на значні цифри і багатообіцяючий прогноз, оптимізм із приводу рішення Україною проблеми газопостачання республіки представляється надмірним. У дійсності ці родовища відомі вже більш 20 років, що вказує на відносну невигідність їхньої розробки. Якщо ж усе-таки їхнє освоєння і буде поставлено на широку промислову основу, це, на думку фахівців, не звільнить внутрішніх споживачів від необхідності оплачувати постачання газу, причому по більш високим, чим російські, цінам.

Для України питання енергоносіїв має не тільки економічну, але і політичне фарбування. Базовою структурою українського нафтогазового комплексу є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (НАК).

Донедавна в нафтогазовому комплексі країни була відсутня єдина структура, що виступає керівним центром. Прагнення поправити положення, створити єдину структуру, що виступає керівним центром, привело до того, що 25 лютого 2007 р. був підписаний указ президента Л.Кучми "Про реформування нафтогазового комплексу України", а потім рішення уряду 25 травня 2007 р., яким була створена Національна акціонерна компанія (НАК) "Нафтогаз України".

Вертикально інтегрована структура компанії повинна була зупинити спад виробництва, сприяти технічної модернізації, поліпшенню фінансово-економічної ситуації в галузі. Її створення було обумовлено також необхідністю збільшення внеску підприємств у держбюджет і у фінансування загальнонаціональних програм галузі. Компанії приділялася роль інструмента для підживлення незбалансованого республіканського бюджету.

Сьогодні компанія намагається виступати як єдиний суб'єкт адміністративного, економічного й організаційного впливу на нафтогазовий ринок України. Будучи самостійною комерційною організацією, вона, проте, останнім часом знаходиться під сильним пресингом уряду і держчиновників.

Основні показники розвитку нафтогазової промисловості республіки визначені Національною програмою "Нафта і газ України до 2010 року", затвердженої урядом. У 2003-2004 р. видобуток нафти і газу відповідав показникам Програми і навіть трохи перевищувала її. Однак деяка стабілізація видобутку в ці роки була досягнута за рахунок комплексу заходів для підвищення ефективності використання ресурсної бази, скороченню числа бездіяльних шпар, упровадженню нових методів і технологій на старих родовищах.

Передбачалося, що в ці роки будуть виконані значні геологорозвідувальні роботи, виявлені нові перспективні родовища, розробка яких повинна була забезпечити приріст видобутку вже з 2007 року. Однак у 2003-2004 р. показники по геологорозвідувальному буравленню були виконані усього на 42%. У результаті не тільки не удалося наростити ресурсну базу нафтогазодобичі, але і відбулося її істотне скорочення. Реалізація програми відбувається з великими труднощями, і взагалі її виконання знаходиться під сумнівом. На сьогодні велика частина експлуатованих родовищ виснажена до 80% і більше, що обумовлює щорічне падіння видобутку вуглеводнів. Компенсувати зниження їхньої продуктивності можливо тільки введенням в експлуатацію нових шпар.

Відзначимо, що на ситуацію в паливно-енергетичному секторі істотно впливають перекоси в структурі балансу енергоспоживання в країні. У перерахунку на умовне паливо, частка нафти і газу в цьому балансі складає відповідно 17% і 45%. І це при тім, що Україна забезпечує себе нафтою власного видобутку тільки на 10%, а газом - на 20%. Ускладнює ситуацію непомірне споживання газу: щорічно Україна витрачає його стільки, скільки Франція, Австрія, Данія, Іспанія, Швейцарія і Бельгія разом узяті. За існуючими оцінками, Україна сьогодні по споживанню газу коштує на шостому місці після США, Росії, Німеччини, Великобританії і Канади. Але Канада умудряється видавати при цьому валового внутрішнього продукту на 600 мільярдів доларів, а Україна не дотягає і до тридцяти. При цьому по душовій витраті газу Україна займає "почесне" перше місце, а по ефективності національного енергозбереження - на одній з останніх позицій у світі.

За даними української статистики, за перший рік компанії "Нафтогаз України" її підприємства добули 17,5 млрд. кубометрів газу і 3,65 млн. т нафти з газовим конденсатом, що склало відповідно 102,1% і 103,7% від плану. У 2008 році зроблено світлих нафтопродуктів 541,4 тис. т (140% від плану), 328,4 тис. т автомобільні бензини (133,2%), 164,8 тис. т зрідженого газу (119,2%).

На кінець 2008 р. пробурено 378,3 тис. м експлуатаційних і розвідувальних шпар (101,4%). Довершено будівництво 119 шпар при плані 113. Передано в експлуатацію 88 шпар при плані 75. У 2008 р. компанія виконала майже 94% усього розвідувального буравлення в Україні і відкрила 6 нових родовищ газу, у тому числі: Красноградське в Харківській області, Кружилівське в Луганської, Верещицьке й Орховицьке у Львівської, Ульяновське в Дніпропетровській і Северо-Казантипське на шельфі Азовського моря. Результати геолого-розвідницьких робіт дозволили дати приріст запасів вуглеводнів, що склав 8,9 млн. т умовного палива (проти 6,6 млн. т за планом).

Структурними підрозділами НАК "Нафтогаз України" є дочірня компанія "Укргаздобича" (ген. директор - Рибчич Ілля Йосипович), акціонерне товариство "Укрнафта" (голова правління - Салмін Олег Володимирович), дочірня компанія "Укртрансгаз", що очолює Анатолію Андрійович Рудник.

Підприємства "Нафтогаза України" у 2008 р. року забезпечили транзит 119 млрд. куб. м газу в Західну Європу (103,57% від плану).

У 2008 р., незважаючи на складне фінансове становище підприємств галузі, закінчені будівництво і введені в експлуатацію: газопроводи Керч загальною довжиною 235 км; Сімферополь-Севастополь (51 км); Краматорськ-Донецьк (18 км); Хуст-Сату-Маре (20); друга черга газопроводу Донецьк-Маріуполь (15 км); Яблунивський газопереробний завод потужністю 87 тис. т зрідженого газу в рік; пускові комплекси компресорної станції "Диканьк"; нафтопровід Жулін-Дрогобич (44 км). Крім того, зварено більш 106 км труб і підготовлено до експлуатації 188 км труб нафтопроводу Одес-Броди. Капіталовкладення в об'єкти нафтогазового комплексу перевищили 500 млн. грн.

У 2005-2006 р. були введені в експлуатацію 3 нові газовимірювальні станції: Ужгород (границя зі Словаччиною), Алексеєвка (з Молдовою), Орлівка (з Румунією).

Заборгованість по зарплаті в галузі до 2008 року досягла 199,2 млн. грн. У результаті прийнятих НАК мір до 1 лютого 2009 р. на підприємствах компанії ця заборгованість скоротилася до 150,2 млн. грн. Зокрема, на підприємствах ДК "Укргаздобыч" вона зменшилася на 64,9%, ОАО "Укрнафта" - на 84,6%, ДК "Укртрансгаз" - на 45,3%. Але основною причиною боргів по зарплаті залишаються несвоєчасні розрахунки за поставлені енергоносії.

Науково-технічне забезпечення галузі здійснюють майже 200 науково-дослідних, навчальних і академічних інститутів, спеціалізованих наукових центрів, науково-виробничих фірм, конструкторських бюро. Останнім часом галузь одержала ряд нових, у тому числі високоефективних розробок. Це - створення й іспит установки комбінованого циклу "Водолій" із КПД 43%, газотурбінні двигуни нового покоління з КПД 36%, упровадження яких дозволить щорічно заощаджувати до 1 млрд. куб.м газу. Розроблені також рецептури, технології, організовано виробництво кранового змащення, що ущільнює, біополімерних реагентів для інтенсифікації роботи шпар, біопрепаратів для деструкції вуглеводнів з метою очищення територій, забруднених нафтопродуктами. Здійснено заходи для підвищення ефективності видобутку і транспортування газу з морських родовищ.

Характерна деталь: з часу створення "Нафтогаза України" і донині рівень податків для нього й інших обов'язкових платежів у бюджет увесь час зростав. Компанія задавлена податками. За словами нового керівника компанії И. Диденко, внутрішній борг за спожитий газ з початку нинішнього року виріс на 2,6 млрд. грн. і досяг 22 млрд. грн. НАК заборгував бюджету в нинішньому році 600 млн. грн. Фіскальні органи рахували можливим заарештувати рахунка підрозділів "Нафтагаза України" у регіонах, забирати в заставу газ і продавати його по демпінгу, навіть не залучаючи фахівців компанії. Характерно, що за цей же час бюджетні організації наробили боргів по газі на мільярд гривень, чому сприяє відсутність цільових засобів у скарбниці регіонів, незважаючи на багаторазові прохання НАК забезпечити відповідні асигнування.

Виходить, створена "вулиця з однобічним рухом", по якій гроші з нафтогазової галузі за допомогою могутньої податкової "помпи" викачуються в скарбницю, а відтіля на закупівлю енергоносіїв для державних же установ засобу не виділяються.

"Таким чином, не просто накопичується внутрішня заборгованість споживачів перед "Нафтогазом України", нерідко змушеним під тиском регіональної влади відпускати енергоносії безнадійним боржникам, не тільки ростуть спровоковані внутрішніми неплатежами борги перед РАО "Газпром", але і під усю нашу стратегічну галузь закладається міна, - коментує ситуацію И. Диденко. - З нафтогазового сектора вимиваються оборотні кошти, у підсумку він фізично не в змозі проводити в належних обсягах геологорозвідку і буравлення, без яких неможлива хоча б стабілізація запасів енергоносіїв. Так, більшість родовищ на сьогодні виснажено на 80% і більш, що ставить нас в усі велику залежність від імпортованих вуглеводнів".

Вихід глава НАК бачить у тім, щоб газ, нарешті, став повноцінним товаром, сугубо економічною категорією, позбавленої всіляких політичних "домішок".

Відповідно до програми розширення потужності і забезпечення безперебійності транзиту газу "Нафтогаз України" передбачає будівництво: 4 компресорних станцій на першій нитці газопроводу Торжок-Долина довжиною майже 530 км; другої нитки газопроводу Торжок-Долина з двома компресорними станціями; другої нитки газопроводу Анан'єв-Ізмаїл (377 км) із трьома компресорними станціями; газопроводу-перемички Тальне-Анан'єв (190 км); розширення газопроводу Долін-Ужгород. Закінчено будівництво газопроводу Хуст-Сату-Маре для подачі газу в Румунію продуктивністю до 4 млрд. куб. м, що дозволяє подати додаткові обсяги газу в Туреччину і балканські країни.

Будівництво газопроводу Анан'єв-Ізмаїл, компресорних станцій Тарутине й Анан'єв і газопроводу-перемички Тальное-Ананьев загальною продуктивністю 18 млрд. куб. м у рік могло б цілком задовольнити перспективні потреби в транзиті російського газу в балканські країни. Усе це дозволить зберегти ведучі позиції України як найбільшої газотранзитної країни світу, без значних капвкладень підвищити потужність і надійність газотранспортної системи і забезпечити перспективні потреби в транзиті газу мінімум до 2010 року.

У рамках програми будівництва Транскавказського нафтотранспортного коридору споруджується нафтопровід Одес-Броди. Уже підготовлено до експлуатації більш 300 км нафтопроводу, з них у 2008 р. - більш 100 км, а також морський нафтоперевалочний комплекс "Південний".

У 2007 р. підприємства галузі перелічили в держбюджет 2,8 млрд. грн. На 1 січня 2009 р., незважаючи на надзвичайно низьку оплату споживачами природного газу, отриманого від компанії, у бюджет за 2008 рік внесено 4,5 млрд. грн. І це при тім, що прибуток "Нафтогаза України" унаслідок зменшення цін на його продукцію значно знизилася.

Проблема неплатежів за газ - найбільш гостре питання, що коштує перед нафтогазовим комплексом України. Загальна заборгованість споживачів за 2008 р. досягає 5,26 млрд. грн., а з обліком за попередні роки - майже 20 млрд. грн. Незважаючи на всі міри, що починаються керівництвом "Нафтогаза України", положення виправити не вдається. Торік були прийняті заходи для відключення споживачів за хронічні неплатежі.

Основними пріоритетами "Нафтогаза України" у 2009 році, по розрахунках керівників компанії, залишається забезпечення споживачів нафтою і газом, упровадження дійових заходів поліпшення платежів, а також створення умов збільшення видобутку енергоносіїв. Особлива увага керівництво має намір приділити забезпеченню надійності роботи газонафтотранспортних мереж і технічному переоснащенню галузі.

Дочірні підприємства "Нафтогаза України" сьогодні стають основними суб'єктами, що хазяюють, зі збереженням державного регулювання в галузі, і вони будуть оперувати ресурсами нафти і газу власного видобутку, а також одержуваним в оплату за транзит російського газу. Консолідація в НАК приналежних державі акціонерних товариств, що займаються видобутком, транспортуванням і переробкою енергоносіїв, на думку керівництва галузі, дозволить задіяти єдиний механізм планування, фінансування, координації і контролю їхньої діяльності зі збереженням господарської самостійності кожного з них. А розмежування функцій видобутку, транспортування і реалізації дозволить підвищити ефективність кожного сегмента галузі.

Сьогодні "Нафтогаз України" активно шукає можливості для висновку стратегічних союзів, залучення інвестицій і кредитних ресурсів, переймає досвід світових лідерів галузі, сприяє удосконалюванню законодавства і наробітку нормативних актів для успішної діяльності підприємств компанії.

За п'ять місяців 2009 року на українському ринку нафтопродуктів не були досягнуті рівноваги попиту та пропозиції. За даними джерела в Міністерстві аграрної політики України, недостача палива під час посівної кампанії привела до катастрофічних наслідків: удалося засіяти не набагато більше 50% площ - це найгірший результат за десятиліття. І велика частина врожаю може бути загублена через дефіцит "горючки".

Гендиректор компанії "Українанафтосервіс" Іван Басараб, вважає, що ринку нафтопродуктів заважають нормально розвиватися постійно мінливе законодавство, утручання держави в діяльність трейдерів і виробників, недолік сировини на нафтопереробних заводах (НПЗ) і ринкова ціна пального, не покриваючої собівартості виробництва й імпорту.

Уряд поки всерйоз не приступило до рішення перерахованих проблем. Тим часом, за даними Державної митної служби, у березні імпорт складав 70% від рівня лютого, у квітні - половину, а в травні - лише 30% від лютневого. Це ще не ставить нафторинок на грань літньої кризи зразка минулого року, коли імпорт у червні складав не більш 10% лютневих обсягів, але аналогія просліджується. Ця тенденція збільшується скороченням імпортних постачань, ростом світових цін на нафту, сезонним подорожчання нафтопродуктів на внутрішньому ринку, диктаторською політикою фіскальних органів, частими і необґрунтованими перевірками торгуючих організацій, неузгодженою акцизною політикою.

І, нарешті, важлива причина, що провокує дефіцит палива, - недолік постачань нафти на НПЗ. Найбільше повно можливість рішення цієї проблеми описав Віктор Попов, президент компанії "Співдружність" (м. Херсон), що є акціонером ОАО "Херсонський НПК": "Ритмічність роботи заводів можлива при головній умові: вони повинні бути частиною вертикально-інтегрованих структур нафтових компаній. Чиїх - російських, казахських, інших - і на яких умовах - це окрема тема для переговорів. Уряд не повинний відходити від цих пріоритетів, працювати на відновлення і стабільність вітчизняних НПЗ, а не на сіюхвилинне наповнення бюджету чи ліквідацію дефіциту палива. Будуть стабільно працювати заводи - не буде ні дефіциту, ні заборгованості перед бюджетом".

3. Основні проблеми й перспективи розвитку нафтової, нафтопереробної та газової промисловості України

Науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. Тому закономірно, що в усіх країнах світу з розвиненою ринковою економікою інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять близько 40% сумарних капітальних вкладень у промисловість.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) є базовим в економіці держави, значно впливає на рівень розвитку її економіки. У 2003 р. в Україні вироблялося 94 млн т умовного палива, а для нормального енергозабезпечення потрібно 250 млн т. Держава забезпечує енергетичні потреби за рахунок власних ресурсів на 42%, у газі - на 15-20%, у вугіллі - на 80%, у нафті на 7-8%. Тому значну масу енергоносіїв доводиться імпортувати: вугілля - до 20 млн т, нафти - 28 млн т, газу 40-45 млрд м1 на рік, що за сучасними цінами становить 1,5 1 млрд гривень.

Темпи розвитку паливно-енергетичного комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли підвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільного продукту. З 1990 по 2003 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на 42,1%, видобуток нафти - на 26,4° о, газу - на 36%, вугілля - на 53,2%.

Високими темпами зростає потреба в різних видах енергії і палива при використанні таких видів енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.

Розміщення підприємств важкої Індустрії, де витрати на паливо становлять значну частку собівартості готової продукції, значно залежить від забезпеченості паливом Переробка палива - основа формування промислових комплексів, особливо нафто- і вуглехімічних. Велику роль відіграє паливо як чинник формування промислових районів Вплив його тим більший, чим потужніші запаси і вищі техніко-економічні показники ресурсів палива. Дешеве паливо сприяє розвитку паливомістких виробництв, впливає на спеціалізацію господарства району. Крім того, паливо використовується в енергетиці і є сировиною для виробництва різноманітних цінних продуктів. Наприклад, з нафти виробляють не тільки паливні матеріали, а й різні масла та мастила, пластмаси, мийні речовини, синтетичні волокна, добрива, а з природного газу-синтетичні спирти й білкові препарати, сірку Вугілля є цінною сировиною для виробництва пластмас, бензину, інших продуктів.

У структурі промисловості України на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів І майже 8% середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу, 11% вартості промислової продукції.

У 50-80-х роках в Україні видобуток палива, особливо газу, поступово зростав. У структурі споживання палива почала знижуватись частка вугілля й нафти і збільшуватись - газу. У 80-ті роки частка газу в структурі паливного балансу поряд з нафтою також почала знижуватися. Загалом видобуток палива в Україні зростав до 1987 р. Однак останніми роками абсолютні його розміри почали спадати переважно внаслідок погіршення гірничо-геологічних умов видобутку вугілля в Донбасі, нестабільності роботи вугільної, нафтової і газової промисловості, важкого фінансового становища країни в цілому.

Збільшення витрат на видобуток і транспортування палива потребує обгрунтування економічної доцільності розробки тих чи інших родовищ. Для їх визначення в енергоекономічних розрахунках використовують показники кінцевих витрат, які дають змогу визначити в розрізі України та її економічних районів суспільне виправданий верхній рівень витрат на виробництво окремих видів палива. За кінцевими витратами встановлюють рівень енергозабезпечення України в цілому та її окремих економічних районів.

У розміщенні паливної промисловості відбуваються постійні зміни, щодо зв'язано із завершенням виробітку одних родовищ та відкриттям і розробкою інших Більш рівномірному її розміщенню сприяли створення вугільної промисловості у західному регіоні України, нафтової і газової - у східному, буровугільних родовищ - у Черкаській та Житомирській областях. Підприємства подільських, південних областей та АР Крим працюють на привізному вугіллі.

Удосконалення паливного балансу України пов'язане передусім із значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих районів. У перспективі вирішуватиметься подвійне завдання: вдосконалення галузевої й територіальної структури паливного балансу та реконструювання розміщення основних споживачів палива, тобто зниження енергомістко-сті матеріального виробництва в енергодефіцитних районах для збалансованого видобутку і споживання палива в регіональному плані. Вдосконалення структури паливного балансу означає, що в перспективі для західних і південних районів України найекономічнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних районів - вугілля Донбасу.

Висновки

В умовах діючого законодавства провідні нафтові компанії світу ведуть конкретні переговори щодо можливостей вкладання інвестицій в нафтогазовий комплекс України. Хоча «Закон про розподіл продукції» ще не прийнято, компанія «Брітіш Петролеум» виявила готовність вкладати кошти в розвідку та видобуток газу в Дніпровсько-Донецькій западині, компанія «Шелл» пропонує провести реконструкцію газотранспортної системи України.

Усвідомлюючи важливість залучення прямих зарубіжних інвестицій, Держнафтогазпром проводить активну роботу з реформування організаційної структури галузі, включаючи створення умов для акціонування підприємств.

Докладаються великі зусилля для залучення України до створення Євразійського транспортного «коридору» для поставки каспійської нафти в Україну та країни Центральної Європи. У формуванні даного «коридору» значна роль відводиться будівництву нафтотерміналу «Південний» та нафтопроводу «Одеса-Броди». На сьогодні побудовано близько 20 % першої черги терміналу і прокладено понад 160 км з 670 км нафтопроводу. Комітетом напрацьовано ряд конкретних заходів із стимулювання надходження інвестицій на реалізацію даного проекту.

Створення умов для надходження в Україну нафти з Азербайджану, Казахстану та країн Близького Сходу має для нашої країни стратегічне значення. Це сприятиме надходженню інвестицій і в нафтопереробну промисловість. Потенційний інвестор, вклавши кошти в реконструкцію НПЗ, матиме надійні шляхи постачання нафти і отримає власний ресурс нафтопродуктів для реалізації в Україні чи експорт.

Пріоритетними напрямками науково-технічного прогресу та подальшого розвитку нафтогазової промисловості України будуть:

розгортання нафтогазопошукових робіт в українській частині акваторії Азовського моря та продовження робіт з освоєння вуглеводневих ресурсів північно-західної частини шельфу Чорного моря;

поповнення фонду експлуатаційних свердловин за рахунок буріння нових свердловин, виводу з бездіі та з консервації, відновлення обводнених та аварійних свердловин і організація видобутку з них нафти і газу з метою компенсації зменшення видобутку із старих, виснажених родовищ нафти і газу;

розробка та впровадження нових методів інтенсифікації видобутку нафти і газу та підвищення нафтогазоконденсатовіддачі продуктивних горизонтів з метою повнішого і ефективнішого використання розвіданих запасів нафти і газу;

освоєння серійного виробництва машинобудівними заводами Мінпром-політики і Держнафтогазпрому нових конкурентоздатних видів обладнання для буріння свердловин, видобутку, транспорту та переробки нафти і газу:

подальше нарощування випуску вітчизняними заводами приладів обліку споживання газу з доведенням їх кількості на кінець 2004 року до 1,6 млн. шт;

діагностичні обстеження технічного стану лінійної частини магістральних нафтогазопроводів, їх ремонт та реконструкція, заміна газоперекачувальних агрегатів на сучасніші з підвищеним (до 35 %) коефіцієнтом корисної дії і забезпечення на цій основі ефективності і надійності їх експлуатації.

Список використаної літератури

1. Єпіфанов А. Регіональна економіка: Навч. посіб. - К.: Наукова думка, 2005. - 311с.

2. Жук В.М., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України. Підручник. - К.: Кондор, 2009. - 296с.

3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). - К.: Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2004. - 185с.

4. Ковалевский В.В., Михайлюк Е.А., Семенов В.Ф. Размещение производительных сил: Курс лекций. - К.: Знання-пресс, 2007. - 405с.

5. Продуктивні сили економічних районів України / Б.М. Данилишин; Л.Г. Чернюк, О.В. Горська, М.І. Фащевський, М.П. Нікітюк, Д.В. Клиновий. - К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2005. - 520с.

6. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. проф. Є.П. Качана. - К.: ВД “Юридична книга”, 2007. - 552с.

7. Сазонець І.Л., Джинджоян В.В., Чубар О.О. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 320с.