Соціально-географічні дослідження розвитку зернового господарства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Соціально-географічні дослідження розвитку зернового господарства України

ЗМІСТ

ВСТУП3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА

1.1 Основні поняття та особливості функціонування ринку зерна

1.2 Сутність та принципи оцінки функціонування ринку зерна

1.3 Методи та методика досліджень функціонування ринку зерна

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

2.1 Аналіз сучасного стану ринку зерна в Україні

2.2 Аналіз факторів підвищення або зниження ефективності виробництва зерна

2.3 Експортний потенціал зернового господарства в Україні

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

3.1 Сучасні проблеми ринку зерна в Україні як складової частини агропромислового ринку України

3.2Напрями удосконалення товарного ринку зерна в Україні

3.3 Зарубіжний досвід регулювання ринку зерна

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

агропромисловий ринок зерно експорт

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку світового ринку зерна постає ряд питань, що потребують негайного вирішення. Основні з них такі: підвищення продуктивності сільського господарства шляхом впровадження інноваційних процесів та оптимального використання виробничих факторів впливу на них; підтримка стабільності ринків; забезпечення можливостей для розширення пропозицій зернової продукції.

Зернове господарство України є стратегічною галуззю економіки. Адже ринок зерна - це основа стабільності продовольчого ринку, джерело не тільки виробництва хлібобулочних виробів, але й кормова база для виробництва тваринницької продукції, а також сировини для переробної промисловості. Тому питання державного регулювання ринку зерна є надзвичайно актуальним, особливо в умовах глобальної продовольчої кризи.

Значна кількість науковців переймалася дослідженням питань державного регулювання формування та розвитку ринку зерна. Серед численних наукових розробок подібного спрямування можна виокремити праці таких учених, як П. Гайдуцький, І. Кириленко, М. Лобас, Т. Лозинська, П. Саблук та ін.

Метою даної роботи є аналіз розвитку зернового господарства України.

Для досягнення вказаної мети необхідне вирішення низки завдань:

- проаналізувати основні поняття та особливості функціонування ринку зерна;

- визначити сутність та принципи оцінки функціонування ринку зерна;

- дати характеристику методів досліджень функціонування ринку зерна;

- провести аналіз сучасного стану ринку зерна в Україні;

- визначити фактори підвищення або зниження ефективності виробництва зерна;

- проаналізувати експортний потенціал зернового господарства в Україні;

- визначити сучасні проблеми ринку зерна в Україні як складової частини агропромислового ринку України;

- дати характеристику зарубіжного досвіду регулювання ринку зерна.

Об'єктом даної роботи є процес розвитку зернового господарства України.

Предметом дослідження є сучасний стан та перспективи розвитку вітчизняного ринку зерна.

Стале продовольче забезпечення населення в будь-якій країні має важливе стратегічне значення і є головною функцією держави, оскільки від цього залежить не тільки продовольча, але й національна безпека країни. Основою продовольчого забезпечення населення в більшості країн світу є виробництво зерна, тому цьому сектору економіки держава завжди приділяє значну увагу, а напрямки державного регулювання ринку зерна є різноманітними.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА

1.1 Основні поняття та особливості функціонування ринку зерна

Сучасний етап господарювання та розвитку вітчизняної економіки демонструє зростаючу важливість функціонування товарних ринків. Товарний ринок - це сфера товарного обміну, де за допомогою купівлі-продажу товарів реалізуються суспільні потреби. Основним об'єктом комерційно-господарських взаємовідносин між суб'єктами товарного ринку виступає товар у вигляді конкретного виробу, матеріалу, послуги, ідеї тощо [11].

Товар - це продукт праці, призначений для певних споживачів, тобто виготовлений з метою продажу тим, хто його потребує.

Особливий вид товарного ринку є ринок зерна.

Зернове виробництво - це галузь, продукція якої завжди була, є і буде одним з найважливіших джерел багатства будь-якої держави. У світовому землеробстві зернові культури постійно домінували, а зерно й нині залишається найважливішим і стратегічним продуктом сільського господарства. В той же час виробництво зерна - діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства;

Ринок зерна являє собою систему товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна, на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначенні цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням. Суб'єктами ринку зерна є виробники зерна, підприємства по зберіганню зерна, установи державного регулювання ринку зерна, суб'єкти заставних закупок, акредитовані біржі та інші (рис. 1).

Рис 1.1. Суб'єкти ринка зерна

Суб'єктами ринку зерна виступають [23]:

- продавці - виробники зерна; торговельні посередники; державні та соціально-побутові установи; громадські установи й асоціації; населення;

- покупці - виробничі споживачі, зокрема ті, що переробляють зерно на інший продукт; торговельні посередники; кінцеві масові споживачі товару - соціально-побутові установи й установи культури, державні установи; індивідуальні кінцеві споживачі - населення.

Необхідно розрізняти дві категорії продавців і покупців індивідуальні та масові:

- індивідуальні продавці зерна, до яких належать окремі фермери та селяни та їх сім'ї, що не створили зареєстрованого виробничого або торговельного підприємства;

- масові продавці, якими є сільськогосподарські або фермерські підприємства та об'єднання, що збувають зерно власного виробництва, перепродують його, надають платні послуги;

- індивідуальні покупці, до яких належать окремі індивідууми та сім'ї, що купують зерно для подальшого перепродажу або власного споживання;

- масові покупці, тобто будь-які підприємства, фірми, організації й установи, що купують зерно для перепродажу або споживання.

Складовими елементами ринку зерно є [15]:

- товарна пропозиція зерна;

- попит споживачів на зерно;

- ціна зерна.

Товарні пропозиції - це асортимент і маса зерна, яке пропонується до реалізації. Основні джерела товарної пропозиції - це виробництво зерна в країні, зернові запаси, в тому числі стратегічного резерву, та імпортні закупівлі.

Попит - це платоспроможна потреба.

Ціна товару - це грошове вираження вартості одиниці маси зерна.

Відхилення цін від вартості залежить від багатьох факторів. Насамперед, це вартісне вираження грошей. Воно залежить, по-перше, від вартості золота як особливого товару, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. По-друге, від кількості грошей в обігу, які можуть не відповідати кількості заміщеного ними золота.

В загальному випадку ціна залежить від таких факторів:

- ціна виробництва зерна (в першу чергу на ціну впливає собівартість і особливо ціна палива та мастильних матеріалів);

- співвідношення попиту і пропозиції на конкретному ринк зерна;

- регулювання цін державними органами в сфері правління агарною сферою;

- стан грошової сфери;

- якість зерна та об'єм поставки тощо.

Державою для управління процесами розвитку зернової галузі здійснюється багато заходів. Зокрема розроблено нормативно-правову базу у вигляді Законів України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, “Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року”, “Про державну підтримку сільського господарства України”, Указів Президента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна”, комплексної галузевої програми “Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року” та “Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року”.

Таким чином, прийнявши у 2002 році Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" держава визначила пріоритетність виробництва зерна і взяла на себе зобов'язання сприяти розвитку та стабільному функціонуванню даного ринку. У даному законі визначено засади державної політики щодо регулювання ринку зерна [16]:

- надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктам заставних закупівель зерна та проведення інтервенційних операцій;

- забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту;

- встановлення мінімальної гарантованої ціни на заставне зерно;

- недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки;

- контроль за якістю зерна та його збереженням.

Таким чином, ринок зерна хоча і існує об'єктивно, але в силу особливого стратегічного призначення такого товару як зерну, він розвивається в залежності від багатьох факторів, ключовим я\з яких є державне регулювання процесу зерновиробництва та ринку зерна

1.2 Сутність та принципи оцінки функціонування ринку зерна

Існуюча практика оцінки функціонування товарного ринку в переважній більшості рекомендує для її оцінки використовувати в основному маркропоказники, зокрема, показники попиту і пропозиції продукції при певному рівні цін на неї.

Разом з тим, сьогодні все частіше пропонуються методичні положення проведення експрес-моніторингу стану кон'юнктури товарного ринку, яку більшою чи меншою мірою характеризують безліч різного роду показників, які можуть бути розділені на певні однорідні групи. Для потреб оцінки функціонування ринку зерна слід виділити дві основні групи показників, які є такими, що в основному визначають оцінку рівня і стану ринку зерна (рис. 1.2):

- макроекономічні показники товарного ринку;

- показники стану та розвитку складових інфраструктури товарного ринку

Існуюча база наукових досліджень рекомендує в обох вказаних вище групах велику кількість показників і індикаторів, стан яких при оцінці ринкової кон'юнктури ринку зерна в деяких випадках або взагалі не представляється можливим або це врахування несе в собі значну неточність, що може призвести до помилкових висновків. Виходячи з цих посилок, з кожної з вказаних вище двох груп доцільно відібрати лише по два показники, які дозволять у підсумку зробити об'єктивні висновки та рекомендації для вирішення основної задачі, достовірність яких є в достатній мірі високою [18].



Рис. 1.2. Система показників функціонування будь-якого товарного ринку (ринк зерна).

Найважливішим макроекономічним показником товарного ринку та його інфраструктури є товарооборот. Ринок зерна не э виключенням. Товарооборот становить підґрунтя розрахунків цілої низки показників -- це й обсяг товарної маси; величина торговельного підприємства; фінансовий результат торговельної діяльності; обсяг витрат покупців на придбання товарів тощо. Окрім того, показники продажу окремих товарних груп використовують під час розрахунків структури товарного ринку, індексів цін тощо.

Усе це зумовлює особливу значимість товарообороту й вимагає надзвичайної обережності під час його розрахунків та тлумачення результатів. Товарооборот вимірюють у вартісних одиницях і в натуральному обчисленні. У вартісному обчисленні величина товарообороту залежить від кількості проданих (відпущених, відвантажених) товарів та продажної ціни одиниці товару і може бути представлена формулою:

, (1.1)

де Т -- товарооборот у вартісному обчисленні;

Оі -- обсяг і-го виду зерна, у фізичних одиницях виміру відпущеного (відвантаженого) покупцям;

Ці -- ціна реалізації одиниці і-го виду зернових;

і -- тип товарної одиниці, (і = 1, 2 ... n);

j -- суб'єкт інфраструктури, який здійснює продаж зернових, (j = 1, 2....m).

Таким чином, товарооборот -- це синтетичний показник, який відображає всю сукупність актів купівлі-продажу товарів на ринку зерна. В процесі аналізу його поділяють на окремі структурні складові для оцінювання обсягів обороту окремих підприємств, ринків і субринків. Так, зокрема, вирізняють і самостійно розглядають [18]:

- загальний товарооборот підприємств оптової торгівлі зерном;

- роздрібний товарооборот зерна тощо.

Загальний товарооборот підприємств оптової торгівлі зерном, зведений на рівні регіону або держави, включає обсяг продажу зернових кожним торговим посередником, тому його називають валовим товарооборотом (Твал).

Коефіцієнт ланковості, або показник числа перепродажів зерна, обчислюють як відношення валового товарообороту зерна до чистого за формулою:

, (1.2)

де Клан -- коефіцієнт ланковості;

Твал -- валовий товарооборот зерна за звітний період, тис. грн;

Тчис -- чистий товарооборот зерна за звітний період, тис. грн.

На практиці під час розрахунку коефіцієнта ланковості роблять поправку на зміну запасів зерна, яку визначають як різницю між запасами на кінець і початок звітного періоду. Розрахунок зміни товарних запасів зерна ведуть за формулою:

, (1.3)

де ДЗ -- зміна (приріст зі знаком «+» або скорочення зі знаком «-») запасів зерна;

Зк -- запаси зерна на кінець звітного періоду;

Зп -- запаси зерна на початок звітного періоду.

Загальна формула розрахунку коефіцієнта ланковості з урахуванням зміни товарних запасів зерна має вигляд:

. (1.4)

Під час обчислення коефіцієнта Клан в оптовій торгівлі поправку на зміну товарних запасів вводять лише в чисельник, а знаменник залишають без змін.

Крім цього, до основних показників функціонування ринку зерна відносять:

- місткість ринку. Це максимально можливий обсяг реалізації зерна при даному рівні платоспроможного попиту, пропозиції і роздрібних цін;

- динаміка розвитку окремих галузевих ринків зерна країни, що складають єдиний ринок зерна країни (ринок пшениці, ринок вівса, ринок гречки тощо);

- ступінь диверсифікованості ринку зерна. Це ступінь охоплення споживачів різними видами зерна (за асортиментом і ціною) з урахуванням географічних, етнічних і платоспроможних особливостей населення країни;

- якість товару, реалізованого на ринку. Під якістю товару розуміють сукупність властивостей, яка дозволяє товару виконувати свої функції. З боку споживачів до нього пред'являються підвищені вимоги щодо безпеки його споживання, упаковки, післяпродажного сервісу тощо;

- конкурентоспроможність зерна на ринку. Під конкурентоспроможністю зерна розуміють сукупність тих його властивостей і характеристик, які з точки зору споживача є найважливішими. На ринку користується попитом тільки конкурентоспроможний товар [19].

1.3 Методи та методика досліджень функціонування ринку зерна

У науково-практичному сенсі оцінку економічної ефективності, конкурентоспроможності і привабливості аграрного сектору в цілому, і зокрема ринку зерна доцільно робити, якщо покласти в основу найбільш характерну, функціональну і специфічну складову галузі - систему продовольчого ринку.

Визначення економічної ефективності зерновиробників з позицій агроменеджменту, це перш за все оцінка ефективності процесів в таких напрямках:

- формування, оцінка і вибір оптимальних виробничих і маркетингових стратегій розвитку на ринку зерна;

- обгрунтуваня вибору організаційних форм реалізації маркетингових управлінь процесами;

- розробка рекомендацій щодо раціональних управляючих дій у відношенні позиціювання, формування задач конкурентної стійкості, функцій контролінгу;

- створення системи вимірів і оцінки рівней невизначеності і ступенів допустимого ризику на ринку зерна;

- оптимізація співвідношеня рівня імовірності реалізації зерна, заходів, міри витрат на різних етапах управління процесами;

- розробка рекомендацій щодо вибору методів проектування, збуту зерна, логістики [24].

Кількісне вимірювання, оцінка економічного ефекту і рівня конкурентної стійкості по кожному напрямку ускладнено. Це пов'язано перш за все з високим рівнем невизначеностей як самого процесу зерновиробництва так і поведінки ринкових суб'єктів, суб'єктивністю оцінок.

Тобто у формальному вигляді йог можна представити наступним чином:

ОП= Еам+Еф+Еп (1.5)

Комплексність, взаємопов'язанність і невизначеність багатьох показників ефективності управляючих виробничо-маркетингових дій щодо підвищення інвестиційної привабливрсті на ринку зерна спонукає до більш детального обговорення цієї теми з точки зору системного підходу.

Економічна ситуація в країні вимірюється характером економічних процесів. В останні роки ці процеси характеризуються відносною стабілізацією економічної ситуації, що підтверджується тим, що за даними Держкомстату, було частково призупинено падіння виробництва зерна і уже з 2005 року було зафіксовано зростання виробництва - на 1,4%, в 2006 році - на 4,1% і т.д.

При цьому, в процесах, що відбуваються в економіці можна відмітити різке посилення конкуренції в традиційних для України галузях: сільському господарстві, харчовій, легкій та хімічній промисловості.

За оцінками фахівців, у галузях промисловості, що виробляють споживчі товари, зокрема аграрних, найгострішими проблемами, що затримують розвиток, є: значні обсяги імпорту, велика кількість малих підприємств, більша кількість яких належить до “тіньового сектора” та неефективний менеджмент, у тому числі майже повна відсутність маркетингової орієнтації фірм зерно виробників та зернотрейдерів.

Особливістю є те, що все це відбувається на фоні досить жорсткої конкуренції за «довгі кредити» Саме високий рівень конкуренції між українськими зерновиробниками, призводить, з одного боку, до впровадження нових технологій виробництва і виходу на ринки збуту зерна, з іншого - скорочення виробництва деякими виробниками, які не в змозі знайти своє місце на ринку.

Оскільки основним критерієм досліджень ринку зерна є управління в тій чи іншій формі звернемо увагу ще на одну особливість. Докорінно змінюється і підхід до процесів управління. Сьогодні керівник підприємства має бути, перш за все, стратегом, менеджером, що вміє сформувати команду за фаховим принципом та адекватно використати довгострокові кредити і потенціал підприємства в умовах жорсткої конкуренції.

Все це ставить у пряму залежність функціонування української економіки від конкурентоспроможності підприємств. До цього додамо, що в умовах ринкової економіки, особливо в умовах перехідного періоду, коли стабільність ще не стала визначальною, саме окреме підприємство володіє механізмом управління конкурентоспроможністю, на відміну від держави, або навіть галузі, призначених лише створювати сприятливі умови для вирішення проблем привабливості вітчизняних зерновиробників, їх конкурентоспроможності та функціонування ринку зерна як такого.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

2.1 Аналіз сучасного стану ринку зерна в Україні

Соціально-економічна криза в Україні кінця 90-х рр. ХХ ст. вплинула як на розвиток сільського господарства в цілому, так і на виробництво зерна, зокрема. Якщо в 1986 - 1991 рр. виробництво зерна в країні в середньому становило 47,4 млн т, то в 1991 - 1995 рр. - 38 млн т, а у 2000 р. - тільки 24,5 млн т. І лише в останні роки виробництво зерна динамічно зростає: у 2011 р. - 39,3 млн т, у 2012 р. - 56,7 млн т (табл. 2.1). У 2012 р. під зерновими культурами було зайнято понад 15 млн га (56,7 % загальної посівної площі) (табл. 2.1), що на 4,2 % більше ніж у 2011 р. Частка озимих культур у зерновому клині склала 51,0 % (8,0 млн га), з яких під пшеницею було зайнято 6,5 млн га (81 % площ); ярих культур - 49,0 % (7,7 млн га) [32].

Згідно розробленої, Міністерством аграрної політики і продовольства України та Національної академії аграрних наук України, галузевої програми "Зерно України - 2015" посівні площі зернових культур в Україні мають становити близько 16 млн. га, у тому числі озимої пшениці - не менше 6,8 млн. га, озимого ячменю - 1,2 млн. га, озимого жита - 0,3 млн. га, кукурудзи - 4,0 млн. га, ярого ячменю - 4,6 млн. га. Виробництво зерна на цих площах за середньої урожайності 43-45 ц/га становитиме у 2015 році близько 71 млн.т.

Таблиця 2.1. Посівні площі сільськогосподарських культур [3]

Вид сільськогосп культури	Кількість засіяної площі, млн. га
	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2015 рік (план)
Озима пшениця	6,4	6,7	5,9	6,8
Озиме жито	0,3	0,3	0,3	0,3
Кукурудза	2,7	3,6	4,7	4,0
Ярий ячмінь	4,5	3,8	3,5	4,6
Просо	0,1	0,2	0,2	0,5
Гречка	0,2	0,3	0,3	0,3

У 2012 р. зернові й зернобобові культури вирощували 36,5 тис. аграрних підприємств (Додаток А). Слід зазначити, що продуктивність велико товарних підприємств значно вища за середній показник по цій категорії виробників. Так, 2,3 тис. виробників зернових і зернобобових культур з обсягом виробництва понад 5,0 тис. т кожний отримали з гектара на 10,5 ц збіжжя більше, ніж у середньому по аграрних підприємствах.

Таблиця 2.2 Баланс зерна (в т. ч. продукти переробки зерна в перерахунку на зерно), тис. т [27]

	1995 р.	2000 р.	2005 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. у % до 1995 р.
Виробництво	33930	24459	38016	39271	56747	167,2
Зміна запасів на кінець року	-757	1329	- 314	- 2054	12784 Х
Імпорт	200	1010	226	175	273	136,5
Усього ресурсів	34887	24140	38556	41500	44236	126,8
Експорт	814	1330	12650	14239	14825	18,2 р.
Витрачено на корм	18527	11056	13817	14787	16334	88,2
Витрачено на посів	4600	3597	3294	3222	3226	70,1
Втрати	1220	309	375	794	1570	128,7
Переробка на нехарчові цілі	876	100	670	1650	1551	177,1
Фонд споживання	8850	7748	7750	6808	6730	76,0

Слід зазначити, що у 2012 р. отримано рекордний за роки незалежності врожай зернових і зернобобових культур (у 2008 р. було 53,3 млн, у 1990 р. - 51,0 млн т) переважно за рахунок підвищення їхньої врожайності до середньосвітового рівня. Такий урожай зернових культур зумовлено, в першу чергу, значним зростанням виробництва зернової кукурудзи, питома вага якої досягла 40 % у загальному валовому зборі зерна (при середньому показнику за десять років 21 %). Зерна продовольчих культур зібрано 23,7 млн т (42 % загального обсягу), що на 34 % більше, ніж у 2011 р.

Окрему увагу слід звернути на ринок пшениці. Виробництво пшениці в Україні за останні 20 років характеризувалось коливаннями в обсягах. Найбільший обсяг виробництва за цей період був зафіксований у 1990 році, коли він склав 30,4 млн тонн. У 2011-2012 році виробництво пшениці демонструє приріст до попереднього року у розмірі 32%, склавши 22,3 млн тонн за даними Держкомстату України (22,1 млн тонн). Cпоживання в 2011-2012 році оцінюється у 15 млн тонн. Збиральна площа пшениці збільшилася в розмірах на 6% до 2010 року (табл. 2.3). На 2013/14 рр. виробництво пшениці в Україні прогнозується на рівні 15,5 млн тонн, що на 30% нижче за оціночний показник 2011-2012 рр, при внутрішньому споживанні 12,3 млн тонн, що на 18% менше минулорічного показника. Експорт культури прогнозується на 26% нижчим, ніж торік, на рівні 4 млн тонн, а імпорт залишиться незмінним - 100 тис тонн.

Таблиця 2.3 Оцінка і прогноз USDA балансу ринку пшениці в Україні [3]

	2008/2009	2009/2010	2010/2011	2011/2012	2012/2013	% до попер. року
Виробництво	25885	20866	16844	22124	15500	-29.94%
Споживання	11900	12300	11600	14950	12300	-17.73%
Експорт	13037	9337	4302	5436	4000	-26.42%
Імпорт	73	28	40	100	100	0.00%
Кінцеві запаси	3101	2358	3340	5178	4478	-13.52%

В Україні в розрізі регіонів традиційно найкращі показники з вирощування пшениці демонструє Центральна Україна. Лідером з вирощування даної культури за підсумками 2011 визнана Полтавська область, на яку припадає 12% від сукупного обсягу виробництва пшениці в Україні (рис 2.1).

Рис. 2.1. Виробництво пшениці в розрізі областей в 2012, %

Друге місце за обсягами вирощування даної культури демонструє АР Крим з 10% від сукупного виробництва. На третьому місці в рейтингу областей Миколаївська і Донецька області , на які припадає по 7% всієї вирощеної пшениці в 2011-12 МР [27].

Що стосується ринку ячменю то динаміка його виробництва і споживання ячменю в Україні за останні 20 років демонструє цікаву тенденцію: виробництво є нестабільним за обсягами, достатньо суттєво змінюючи щорічні показники. Внутрішнє споживання ячменю показує спадну тенденцію, що, в свою чергу, забезпечує суттєві за обсягами кінцеві запаси і стимулює експорт даної культури.

У 2012 році виробництво ячменю демонструє приріст до попереднього року у розмірі лише 6%, склавши 9,1 млн. тонн за даними Держкомстату України. Cпоживання в 2012 році оцінюється у 6,3 млн тонн (табл. 2.4). На 2013 рік виробництво ячменю в Україні прогнозується на рівні 6,7 млн. тонн, що на 26% нижче за оціночний показник 2012 році, при внутрішньому споживанні 4,8 млн. тонн, що на 24% менше минулорічного показника. Експорт культури прогнозується на 10% нижче, ніж торік, на рівні 2,2 млн. тонн, а імпорт залишиться незмінним - 30 тис тонн.

Таблиця 2.4 Оцінка і прогноз USDA балансу ринку пшениці в Україні

	2008/2009	2009/2010	2010/2011	2011/2012	2012/2013	% до попер. року
Виробництво	12612	11833	8484	9098	6700	-26.36%
Споживання	5900	5600	6000	6300	4800	-23.81%
Експорт	6371	6232	2794	2462	2200	-10.64%
Імпорт	4	11	37	30	30	0.00%
Кінцеві запаси	1055	1067	794	1160	890	-23.28%

В Україні в розрізі регіонів традиційно найкращі показники з вирощування ячменю демонструє Південна Україна (рис 2.2).

Рис. 2.2. Виробництво ячменю в розрізі областей в 2012, %

Лідером з вирощування ячменю за підсумками 2011 визнана Одеська область, на яку припадає 12% від сукупного обсягу виробництва ячменю в Україні. Друге місце за обсягами вирощування даної культури демонструє Миколаївська область з 10% від сукупного виробництва. На третьому місці в рейтингу областей Херсонська область, на які припадає по 7% всього вирощеного ячменю в 2011-12 рр [36]. Аналізуючи ринок кукурудзи приходимо до висновку, що 20-ти річна динаміка виробництва і споживання кукурудзи в Україні демонструє у 2012 році рекордний приріст у виробництві даної культури - на 91% і складає 22,8 млн. тонн, порівняно з обсягами виробництва 2011 р у 11,9 млн тонн. Це викликано сприятливими погодними умовами, збільшенням посівних площ на 34%, а також пріоритетністю даної культури для агрокомплексу країни. Високим є рівень врожайності кукурудзи - майже 64,3 ц/га в середньому по Україні (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Оцінка і прогноз USDA балансу ринку пшениці в Україні

	2008/2009	2009/2010	2010/2011	2011/2012	2012/2013	% до попер. року
Виробництво	11447	10486	11919	22838	21000	-8.05%
Споживання	5850	5700	6500	8300	8500	2.41%
Експорт	5497	5072	5008	14500	12500	-13.79%
Імпорт	12	21	38	50	50	0.00%
Кінцеві запаси	937	672	1121	1209	1259	4.14%

Споживання в 2012 році оцінюється у 8,3 млн. тонн, що на 27% більше за минулорічний показник. На 2014 р. виробництво кукурудзи в Україні прогнозується на рівні 21 млн. тонн, що на 8% нижче за оціночний показник 2012 МР, при внутрішньому споживанні 8,5 млн. тонн, що на 2,4% більше минулорічного показника [3].

В Україні в розрізі регіонів традиційно найкращі показники з вирощування кукурудзи демонструє Центральна частина України (рис. 2.3).



Рис. 2.3. Виробництво кукурдзи в розрізі областей в 2012 р., %

В Україні в розрізі регіонів традиційно найкращі показники з вирощування кукурудзи демонструє Центральна частина України. Лідером за підсумками 2011 року визнана Полтавська область, на яку припадає 15% від сукупного обсягу виробництва кукурудзи в Україні. Друге місце за обсягами вирощування даної культури демонструє Черкаська область з 10% від сукупного виробництва. На третьому місці в рейтингу областей - Вінницька область, на яку припадає 8% всієї вирощеної кукурудзи в 2012 році.

2.2 Аналіз факторів підвищення або зниження ефективності виробництва зерна

Слід зазначити, що в сучасних умовах на зерновий ринок України впливають такі головні фактори:

1. Демографічний. За даними ООН, населення планети в найближчі 100 років збільшиться до 12-13 млрд людей (тобто вдвічі). Нині у світі виробляється більше 600 млн. т пшениці. Тобто в найближчі 100 років у світовому масштабі необхідно збільшити виробництво пшениці на 500 - 600 млн т. Виконання такого завдання під силу таким країнам, як Україна, які мають відповідні земельні ресурси та нереалізований на сьогодні потенціал збільшення виробництва зерна (перш за все, за рівнем урожайності).

2. Енергетичний. Зернові культури використовуються біопаливною промисловістю при виробництві енергоресурсів, при цьому зменшується їх використання на продовольчі цілі, що призводить до збільшення дефіциту зерна і, відповідно, скорочення світових запасів. Так, експерти ФАО прогнозують в 2013-2014 рр. зниження світового виробництва зерна на 2,7 % в порівнянні з рекордним урожаєм 2011-2012 рр., що приведе до зниження світових запасів на 25 млн т. Згідно звіту ФАО, у 2013-2014 рр. очікується скорочення світових запасів зернових на 5,6 % - до 499 млн т. При цьому світове виробництво зерна, згідно з прогнозами ФАО, у 2014 р. очікується в обсязі 2,29 млрд т, а світове споживання складе 2,32 млрд т [21].

3. Транснаціональний. Ринок зерна в Україні характеризується наявністю значної кількості ТНК, які збільшують свою присутність на ньому. В країні працює біля 10 потужних транснаціональних зернотрейдерів, які уміло використовують відсутність потужних конкурентів на внутрішньому ринку. Звідси - часто невиправдано низькі закупівельні ціни на зерно, що знижує прибутки сільгоспвиробників. Так, рівень рентабельності виробництва зернових та зернобобових культур в сільськогосподарських підприємствах України у 2012 р. склав 26,1%, що хоча і є найвищим показником за останні 3 роки (2010 р. - 7,3 %, 2011 р. - 14,2 %, однак це значно нижче за показники рентабельності 1990 р. - 275,1%, 1995 р. - 85,6 %, 2000 р. - 64,8 %.

Причиною зниження прибутковості зернової галузі в останні роки є нерозвиненість аграрного ринку й інфраструктури збуту зерна, відсутність дієвого механізму державного регулювання ціноутворення на зернову продукцію в умовах як надвиробництва зерна, так і неврожаю, високий рівень кредитних ставок і недосконалість бюджетної підтримки галузі.

Отже, державне регулювання ринку зерна в Україні в сучасних умовах не відіграє стимуляційної ролі щодо зерновиробництва і поки не здатне ефективно реагувати на виклики глобальної економіки. Тому на державному рівні доцільно сформувати та задіяти ефективні механізми регулювання ринку зерна.

Нормативно-правове поле державного регулювання ринку зерна в Україні зараз представлено такими основними документами. Закон “Про зерно та ринок зерна в Україні” визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектору економіки агропромислового комплексу України, який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експертного потенціалу [2].

Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” гарантує цивілізований рух зерна, прозору ринкову інфраструктуру, зниження негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань цін на зерно, підвищення рівня рентабельності та стимулювання його виробництва [18].

Політика державної підтримки нарощування зерновиробництва здійснюється Міністерством аграрної політики та продовольства України за такими основними напрямами:

- збільшення обсягів фінансування державних цільових програм;

- запровадження нових механізмів кредитування;

- посилення ролі Аграрного фонду у фінансуванні виробництва через механізми заготівлі майбутнього урожаю (строкові контракти).

В Україні нарощування виробництва зерна має стратегічне значення для підвищення ефективності АПК, успішного його розвитку та подолання кризового стану в суміжних (тваринницьких) галузях. Однак протягом останніх років обсяги виробництва постійно скорочувались. Підвищення рівня ефективності виробництва зерна є найважливішим завданням, від вирішення якого залежить забезпечення конкурентоспроможності зернового підкомплексу і продовольчої безпеки країни. Розв'язання цієї проблеми повинно здійснюватися не тільки на державному, а й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування.

У комплексі економічних заходів щодо стимулювання зовнішньої торгівлі зерном найбільш ефективним засобом є фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам, в тому числі із залученням коштів державного бюджету, яке передбачає використання механізмів кредитування експорту, страхування експортних кредитів, надання державних гарантій. При цьому заходи щодо стимулювання експорту за рахунок коштів держбюджету повинні відповідати нормам і вимогам СОТ, що визначають прийнятий в світовій практиці порядок надання державної підтримки експорту.

Для обґрунтування напрямів підвищення конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу аграрного сектору необхідно здійснювати:

- достовірне об'єктивне оцінювання економічних процесів і явищ з урахуванням відмінностей кліматичних умов та якісних характеристик ґрунтів підприємств регіону;

- комплексний аналіз проводити з визначенням напрямків використання зерна, його якості, вмісту клейковини та білка, засміченості, вологості, інших якісних параметрів зерна.

2.3 Експортний потенціал зернового господарства в Україні

Рівень самозабезпеченості України зерном у 2012 р. (відношення виробництва до внутрішнього використання в Україні, %) склав 192,9 %. Завдяки цьому Україна перетворюється на потужного експортера зерна на світовому ринку. Так, у 2011 р. у країні зібрали 53,3 млн т і реалізували на зовнішньому ринку рекордні 26 млн т зерна, що становило близько 10 % усього світового експорту. Взагалі ж за останні роки доля країни у світовій торгівлі зерном збільшилася з 1 до 10 %. Україна входить до першої десятки експортерів пшениці, займає перше місце на світовому ринку з експорту ячменю. При цьому вже зараз Україна експортує зерно практично в усі країни, які його імпортують: країни СНД, ЄС, Близького Сходу, країни басейну Тихого океану (імпортерами українського зерна є 78 країн) [32].

За підсумками 2012 р. експорт сільськогосподарської продукції (група 1-24 УКТ ЗЕД) склав $12,8 млрд, імпорт - $6,3 млрд, що забезпечило додаткове надходження валютної виручки в Україну у сумі $6,5 млрд при загальному від'ємному зовнішньо-торглвельному сальдо країни $14,2 млрд. Така позитивна динаміка «аграрного» зовнішньо-торгівельного сальдо була досягнута значною мірою за рахунок активного нарощування експорту зерна та технічних культур (до $5,5 млрд) (рис. 2.4).

Рис 2.4. Географія експорту пшениці з України в 2011-2012 рр.

Серед компаній лідером експорту пшениці в 2011-2012 рр. була державна компанія Хлібінвестбуд, на яку припадає 29% від сукупного експорту даної культури. На другому місці знаходиться Нібулон з суттєвим розривом, експортувавши минулого маркетингового року 9% пшениці. На компанії АС Топфер і Кернел припало по 8% від загальних поставок пшениці закордон. У 2013 маркетинговому році тенденція щодо лідерів схожа: найбільшим експортером пшениці знову визнаний Хлібінвестбуд з часткою у 24% від сукупного експорту культури. Нібулон наразі не суттєво відстає від лідера з часткою 21% від загального експорту. Компанія Луі Дрейфус визнана третім по обсягам експорту пшениці лідером з часткою 10% від сукупних поставок. На компанію Райз (входить до складу холдингу Ukrlandfarming) припадає 9%, а на ММК ім. Ілліча 5% від сукупного обсягу експорту пшениці з України з початку нового маркетингового року [32].

Що стосується цінового аналізу то слід зазначити, що за 6 останніх років середні ціни на пшеницю в світі збільшилися на 80%, порівняно з серпнем 2007 року. За рік світові ціни демонстрували 17% приросту, коли внутрішні українські зросли лише на 6%. Українські ціни демонструють тісну кореляцію зі світовими цінами на пшеницю, особливо тісний зв'язок з тенденціями цін на Чиказькій біржі CBOT. Середня ціна на пшеницю за серпень 2013 року в Україні (3 клас, EXW) склала 236 дол/т. На біржі CBOT 322,5 дол/т, на біржі Evronext 324.8 дол/т.

Що стосується розвитку світового ринку ячменю та місця України на ньому лід зауважити, що за оцінками USDA світове виробництво ячменю у 2012 р. оцінюється в 134 млн. тонн, що на 9% вище за показник попереднього маркетингового року. У 2013 році, за попередніми оцінками, виробництво ячменю в світі знизилося на 1% і складає 132,5 млн. тонн.

Світове споживання даної культури в 2012 році оцінюється в 135,8 млн. тонн, а в 2014 році прогнозується не суттєве зниження до рівня 135 млн. тонн. У 2013 МР було зафіксоване збільшення (на 24,5%) обсягів світового експорту ячменю до 19,8 млн. тонн, порівняно з показником у 16 млн. тонн у попередньому маркетинговому році. У 2014 році прогнозується зниження експорту на 15% до 16,8 млн. тонн.

Обсяги світового імпорту у 2012 році також демонстрували дворазове збільшення до 19,4 млн. тонн, порівняно з 14,4 млн. тонн у попередньому році. У 2013 році імпорт знизився на 13,5% і складає 16,7 млн. тонн.

Найбільшим виробником ячменю і в світі в 2011 році стала Росія, на яку припадало 13% всього світового виробництва даної культури в світі. На другому місці знаходиться Україна з часткою 7% від сукупного світового виробництва.

Рис 2.5. Основні імпортери ячменю в 2012 р.

Найбільшим і домінуючим імпортером українського ячменю за підсумками 2012 році визнана Саудівська Аравія, на яку припадає 69% всього експорту даної культури з України. На сирію припадає 9%, на Іран 5%, на Йорданію 4% (рис. 2.6) [3].

Рис 2.6. Географія експорту ячменю з України в 2011-2012 рр.

Серед компаній лідером по експорту ячменю в 2012 році є державна компанія Хлібінвестбуд, на яку припадає 24% від сукупного експорту даної культури. На другому місці знаходиться Альфред Топфер, експортувавши минулого маркетингового року 14% ячменю. На компанії Дрейфус і Кернел припало 11% і 10% від загальних поставок ячменю за кордон відповідно. У новому маркетинговому році лідером вважається компанія Рамбурс, на яку припадає наразі 27% від сукупного експорту даної культури. На другому місці знаходиться Агросервіс, що експортував 20% ячменю. На компанії Кернел і Полігрейн Агро припало по 18% від загальних поставок.

Що стосується експорту кукурудзи, що найбільшим імпортером української кукурудзи за підсумками 2012 року, став Єгипет, на який припадає 26% всього експорту даної культури з України (рис 2.7)

Рис 2.7. Географія експорту ячменю з України в 2011-2012 рр.

На Іспанію припадає 14%, на Іран 12%, на Японію 7%. Також до числа основних імпортерів кукурудзи з України відносять Португалію і Південну Корею, частки яких складають по 6 %. Серед компаній, лідером експорту кукурудзи в 2012 році є компанія Нібулон, на яку припадає 12% від сукупного експорту даної культури. На другому місці знаходиться Кернел, який минулого маркетингового року експортував 8% від всього експорту кукурудзи з України. На компанії Дрейфус і Хлібінвестбуд припало 7% і 6% від загальних поставок кукурудзи за кордон відповідно.

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

3.1 Сучасні проблеми ринку зерна в Україні як складової частини агропромислового ринку України

Основними проблемами на шляху розвитку ринку зерна України є нерозвиненість логістики, проблеми з наявністю досвідчених фахівців, невикористання потенціалу земельних ресурсів, невизначеність політичної ситуації в країні. На сьогоднішній день Україна має проблеми з експорту зерна. Можливість введення квот на експорт зерна до цих пір залежить від обсягів експорту зерна з України. Різні державні структури, такі як Державна митна служба України і Генеральна прокуратура, часто використовують необґрунтовані і нецивілізовані методи роботи зі зниження обсягів експорту зерна.

Ринок зерна України показує досить спокійні темпи розвитку, що не є позитивним для будь-якого ринку взагалі. Для ринку мають існувати чіткі законодавчо закріплені правила, які повинні бути під безпосереднім наглядом, іншими словами - досить стабільний механізм роботи. Але в нинішній ситуації, уряд, як і раніше, орієнтує експорт на власні ситуаційні заходи регулювання, без введення будь-яких офіційних правил.

Незважаючи на потенціал підйому сільськогосподарського виробництва в Україні, підтримка підвищення продуктивності на тепер не розглядається на державному рівні як актуальна.

Зміна ролі політики держави стосовно ринку зерна України повинна полягати в орієнтації на стратегічний розвиток ринку, на стимулювання збільшення продуктивності та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, для чого необхідне передусім державне сприяння на національному та регіональному рівні, а не виконання лише фіскальних та контролюючих функцій. Існуючий низький рівень розвитку вітчизняного ринку зерна характеризується також певними негативними чинниками, узагальненими за результатами аналізу проблематики [15]:

- низька рентабельність виробництва зернових, що позначається на погіршенні соціально-економічних умов у сільській місцевості;

- збільшення в Україні частки імпортної продукції у сукупному споживанні;

- низька мобільність та значний середній вік сільського населення, що важко пристосовується до сучасних потреб ринку, значна частка людей працездатного віку нелегально мігрують в пошуках роботи до країн ЄС та в Росію.

Значною мірою перешкоджають розвитку вітчизняного ринку зерна такі чинники, узагальнені за результатами аналізу проблематики:

- нерозвиненість інфраструктури АПК;

- низька капіталізація вітчизняних сільськогосподарських підприємств, яка обмежує їх можливості щодо залучення додаткових коштів для розвитку бізнесу;

- низький рівень розвитку вітчизняної фінансово-кредитної системи, у зв'язку з чим - висока вартість банківських кредитів та позик, відсутність галузевих кооперативних банків, нерозвиненість сфери страхування кредитних та виробничих ризиків;

- недостатня гармонізація українських стандартів якості з міжнародними (лише 52% українських стандартів для сільськогосподарської продукції гармонізовано з міжнародними);

- недостатність державного цільового фінансування наукових розробок в аграрному секторі, що зумовлює незадовільну якість насіннєвого матеріалу, обмежує продуктивність виробництва зернових культур;

- практична відсутність державної підтримки родючості ґрунтів, яка спричинює збільшення частки ґрунтів, які є непридатними для ведення сільського господарства (до 20% орних земель);

- занепад вітчизняної машинобудівної галузі та обмеженість фінансових можливостей сільськогосподарських виробників, які зумовили зменшення кількості сільськогосподарської техніки, 85% сільськогосподарської техніки є фізично та морально застарілою.

Важливість розвитку ринку зерна як запоруки посилення міжнародної конкурентоспроможності України обумовлюється також такими факторами, які можна розглядати як сприятливі [20]:

- загострення світової продовольчої кризи та збільшення виробництва й використання біологічного палива, що обумовлює збільшення потенційного попиту на вітчизняну продукцію та підвищення цін на сільськогосподарську продукцію;

- для споживання населенням України достатньо лише 30-40% виробленого зерна, решту можна експортувати, саме тому, зокрема, експорт сільськогосподарської продукції становить 20-30% усього експорту України до країн ЄС;

- зростання попиту у розвинутих країнах на екологічно чисту продукцію (без використання генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів, барвників тощо), ціни на яку є вищими на 20-50%; більшість виробленої в Україні сільськогосподарської продукції досі є органічною, що визначає потенціал її експорту на ринки розвинутих країн.

Доцільно представити узагальнений перелік проблем на ринку зерна України і обумовлених ними завдань, вирішення яких визначає можливості для формування конкурентних переваг національної економіки та підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної економіки в цілому (рис. 3.1).



Рис. 3.1. Формування міжнародної конкурентоспроможності України

Створення та впровадження вітчизняної бази гармонізованих з міжнародними вимогами стандартів на сільськогосподарську продукцію і сировину та забезпечення необхідних обсягів фінансування цих робіт; запровадження на території України спеціальної програми з сільського господарства, розвитку села, яка дозволить гармонізувати українські стандарти до вимог ЄС з меншими затратами з державного бюджету та просунутися у гармонізації вітчизняних стандартів на сільськогосподарську продукцію згідно стандартів ЄС [20].

Сприяння розробці і впровадженню систем управління якістю на основі принципів ISO 9000 а також системи охорони довкілля на основі принципів ISO 9000; надання фінансової підтримки підприємствам через механізм здешевлення коротко- і довгострокових кредитів для модернізації і реконструкції виробництва сприятимуть реалізації експортного потенціалу вітчизняних виробників зернових культур

3.2 Напрями удосконалення товарного ринку зерна в Україні

Одним з основних напрямів, завдяки якому реально покращився стан господарської діяльності зернозаготівельних господарств, є впровадження заходів, що сприяють підвищенню якості зерна. Це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур на підприємствах та вдосконалення чинної нормативно-технічної документації.

У зв'язку з цим слід провести такі заходи:

- запровадження ліцензування діяльності щодо приймання, зберігання, переробки та реалізації зерна та продуктів його переробки;

- внесення змін і доповнень до чинних стандартів з метою їх удосконалення та адаптації державних стандартів України на основні сільськогосподарські культури до стандартів Європейського Союзу.

Для заготівлі високоякісного насіння кукурудзи та сертифікації насіннєвого матеріалу зернових культур залучатимуться провідні науково-дослідні установи НААН.

Налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку пов'язується зі створенням інфраструктури для консалтингу, навчання та підвищення кваліфікації сільськогосподарських спеціалістів, з метою підвищення продуктивності праці в аграрному секторі, будівництвомшляхів, електромереж, налагодженням системи водопостачання, меліоративних споруд, підвищенням рівня інформатизації сільськогосподарських підприємств.

Налагодженню співпраці між виробниками сільськогосподарської продукції та науковими установами сприятиме запровадження грантових програм підтримки університетських досліджень, спрямованих на вирішення проблем АПК, підтримка молодих науковців, підготовка кадрів [10].

Використання досвіду розвинутих країн у регулюванні ринку аграрної продукції передбачає реалізацію на території України проектів, спрямованих на допомогу в організації стажувань, семінарів і конференцій, підтримці транскордонних зв'язків, поширюванні інформації про європейські грантові програми серед українських виробників та експортерів аграрної продукції, залучення провідних світових спеціалістів до співпраці з українськими партнерами в галузі встановлення правил регулювання внутрішнього аграрного ринку згідно з міжнародними стандартами, налагодження механізмів створення умов для інвестицій, технічної допомоги, розбудови інфраструктури, підготовки персоналу в аграрному секторі.

Пріоритетними кроками у вирішенні зернової проблеми є досягнення рівноваги попиту та пропозиції, удосконалення державного регулювання та механізмів підтримки виробництва, забезпечення виваженої цінової політики, нарощення експортного потенціалу, формування належної інфраструктури зернового ринку, тощо.

Верховна Рада України 21 квітня 2011 року прийняла за основу зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими вводиться 9-14 % мито на експорт зерна до 2012 року. Зокрема, документом передбачається до 1 січня 2012 року встановити ставки вивізного (експортного) мита на пшеницю, ячмінь, кукурудзу. А саме: пшеницю і суміш пшениці та жита, полбу - 9 %, але не менше 17 євро за 1 т.; ячмінь - 14 %, але не менше 23 євро за 1 т.; кукурудзу - 12 %, але не менше 20 євро за 1 т.

Такі обмеження на шляху експорту збіжжя з'явилися замість скасованих квот. Ці зміни практично перекрили кисень величезним торговим структурам, котрі зазвичай торгували зерном за межами держави. Вибивши у такий спосіб ключових гравців, скаржаться трейдери, державні чиновники, натомість дали змогу нажитися «своїм» структурам, що плідно відправляли хлібні культури за межі країни. Але й нові правила гри, вважають трейдери, обмежують їх у можливостях вигідно торгувати. Експортери вказують, що таке здирництво насамперед обернеться втратами для сільгоспвиробників. Якщо з трейдерів братимуть мито, то на цю суму вони знизять закупівельні ціни на зерно й недоплачуватимуть аграріям [41].

Однак, зниження рівня розвитку галузі тваринництва та переробки зерна змушує Україну все таки направляти на експорт значну частину вирощеного урожаю

Для забезпечення ефективного функціонування зернового ринку в перспективі, необхідно внести зміни до Податкового Кодексу України в частині:

- запровадження щорічних змін по справлянню ПДВ і експертного мита в залежності від зміни цінової кон'юнктури на світовому ринку зерна;

- впорядкування правил та механізмів митного регулювання експорту зернових культур;

- пільгового оподаткування експорту продуктів переробки зерна та підприємств переробки зерна на біоетанол;

- відміни податку на прибуток для підприємств, що переробляють зерно на біоетанол.

У подальшому, при розробці цільових галузевих програм доцільне поетапне зниження митних тарифів з одночасним посиленням нетарифних методів регулювання і захисту внутрішнього ринку.

3.3 Зарубіжний досвід регулювання ринку зерна

У країнах із розвиненим ринком зерна держава відіграє велику роль у регулюванні виробництва і реалізації продукції. Державне регулювання розвитку зернового господарства тут становить великомасштабну систему, яка заснована на значномубюджетному фінансуванні. Завдяки постійній державній підтримці виробники мають можливість забезпечити необхідний рівень доходів, застосовувати нову техніку і прогресивні технології, здійснювати структурну перебудову з урахуванням кон'юнктури ринку.