Експортний потенціал регіонів України

ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Вступ

Активна зовнішньоекономічна діяльність виступає одним з основних факторів ринкової трансформації економіки, підвищення її ефективності і конкурентоспроможності. Розвиток експортного потенціалу, збільшення його обсягів та формування збалансованої товарної структури відносяться до ключових пріоритетних напрямів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Проблеми експортного потенціалу не є новими. Вони виникали на різних етапах економічного розвитку багатьох країн світу. Особливо актуалізувався цей процес в країнах з перехідною економікою, де реалізація власної зовнішньоекономічної політики набула найважливішої умови економічного і політичного самовизначення держави та входження її у світову господарську систему на правах рівноправного партнерства.

Системні наслідки новітніх перетворень для України дуже серйозні. Значення набувають проблеми об'єктивного добору пріоритетних завдань територіального розвитку, на яких стратегічно необхідно зосередити сили і кошти як на державному, так і регіональному рівнях. Однією з таких проблем є раціональне використання величезних експортних ресурсів регіонів України на основі активного застосування інструментарію, прийомів, методів, форм міжнародного маркетингу.

На сучасному етапі розвитку в Європі регіони стають об'єктами зовнішньоекономічних відносин. Однак у контексті процесу глобалізації світової економіки виникає потреба комплексного аналізу наявних у регіонах експортних можливостей, вибору регіональними підприємствами оптимальної маркетингової стратегії виходу на міжнародні ринки і розробки тактичних прийомів її реалізації. Методики оцінки потенціалу і маркетингової привабливості регіонів України можуть бути в першу чергу використані для аналізу перспектив розвитку конкретного регіону і вироблення в цьому зв'язку ефективної маркетингової стратегії його розвитку. Крім того важливим є можливість того, що ранжування українських регіонів за рівнем експортного потенціалу і ступенем маркетингової привабливості можуть бути використані закордонними партнерами для вибору найбільш доцільних форм міжнародного співробітництва.

Об'єктом дослідження є експортний потенціал регіонів України. Предметом дослідження є розробка теоретико-методологічних проблем експортно-імпортної діяльності регіонів України.

Проблеми експортного потенціалу регіонів і його зовнішньоекономічної діяльності висвітлені в працях Д.М.Стеченка, В.Д. Андріанова, С.Ю. Глазьєва, С.І. Дорогунцова, Л.В. Дейнеко, Є.Г. Кочетова, М.А. Кравця, Д.М. Крука, А.С. Лисецького, А. Тодосейчука, Л.В. Деркача, К. Сандровського, С. Терещенка та інших учених. Вони розглядають експортний потенціал в різних аспектах (економічний, ресурсний, природно-ресурсний, об'єктний, господарсько-об'єктний і т.д.). Та проблема його оцінки до тепер знаходиться в сфері наукового дослідження. Подальшого розвитку потребує і обґрунтування експортного потенціалу регіонального господарства в сучасних умовах, порівняння основних напрямків його міжрегіональних і зовнішньоторговельних зв'язків з експортними можливостями.

Методологічну і теоретичну основу курсової роботи склав синтез результатів фундаментальних і прикладних досліджень в області регіональної економіки, праці вітчизняних і зарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні теорії розвитку територіальних систем, становлення й розвитку регіональної політики. В курсовій роботі використовувались: метод групування - для виявлення територіальних відмінностей у галузевій структурі експортного комплексу та системи послуг території; метод статистичний - для визначення характеру та особливостей зовнішньоекономічної діяльності; системно-структурний метод - для визначення та оптимізації функціонально-компонентної структури експортного потенціалу.

Інформаційна база дослідження - звітні матеріали досліджень по результатам зовнішньоекономічної діяльності регіонів.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи формування та використання експортного потенціалу регіону

1.1 Сутність та структура експортного потенціалу

Інтенсивний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків на сучасному етапі розвитку країни зумовлює необхідність дослідження експортного потенціалу регіонів. Сутність експортного соціально-економічного потенціалу регіонів, визначається, як здатність усього суспільного виробництва, розташованого в межах даної території виробляти і реалізовувати на конкретних закордонних ринках у перспективі конкурентоспроможні товари та послуги при досягнутому рівні розвитку економіки і системі організаційно-економічної підтримки експорту.

Пріоритетними у зовнішньоекономічній політиці країни слід вважати орієнтир на розвиток експорту. Провідна роль експорту з реалізації зовнішньоекономічної політики держави у міжнародному поділі праці і системі господарських зв'язків визначаються через постачання конкурентоспроможної продукції та послуг; можливістю одержання країною іноземної валюти, необхідної для модернізації і структурної перебудови економіки на базі новітніх технологій і видів техніки, оплати імпорту тих товарів, для виробництва яких держава не має достатніх ресурсів і сприятливих умов; досягненням позитивної величини платіжного балансу країни. Тобто, теорія та методологія зовнішньоекономічної діяльності - основа розвитку експортного потенціалу - розглядається з позиції формування конкурентних переваг галузей національної економіки

Категорія “експортний потенціал” має двоєдину природу, бо ґрунтується як на національному (галузевому) підході щодо визначення можливостей виробництва, так і на оцінці конкурентних умов світового ринку щодо реалізації. Наявність земельних ресурсів, придатних для сільськогосподарського використання, сприятливі природні умови, традиційна продуктова спеціалізація сільського господарства створюють необхідну сировинну базу для розвитку потужної харчової промисловості з широким асортиментом продуктів експорту. Проте регулювання експортного потенціалу вимагає ґрунтовного обстеження і врахування факторів зовнішнього середовища

У відповідності до ієрархії територіального поділу праці існує економічний потенціал країни, окремих економічних регіонів і територіально-виробничих комплексів. Використовуючи такий підхід, при необхідності, можна продовжити цю класифікацію і виділити економічний потенціал міжгалузевих комплексів, а саме: агропромислового, паливно-енергетичного, транспортного, а також галузей промисловості, сільського господарства тощо. При цьому, зазначимо, що економічний потенціал окремих територій та галузей насамперед визначається рівнем розвитку міжгалузевих і міжтериторіальних зв'язків. В свою чергу ці потенціали є складовими економічного потенціалу країни і певним чином впливають на її конкурентоспроможність. Процес розширеного відтворення або постійного оновлення відбувається згідно об'єктивних законів господарювання і вимагає певного періоду адаптації до ринкових умов, чим, зокрема, визначається наявність перехідного періоду у процесі формування економіки.

У формуванні ефективної регіональної політики важлива роль відводиться методичному забезпеченню та практиці оцінювання інноваційного потенціалу регіонів. Сам об'єкт оцінювання (регіон) - є досить складною соціально - економічною і просторовою системою, тому його потенціал доцільно розглядати з позицій структурної складності і неоднорідності.

З моменту одержання незалежності Україна встановила курс на підвищення відкритості економіки. За період 2000 - 2007 рр. середнє значення експортної квоти становило 55%. Отже, частка експорту у структурі ВВП становить більше половини. У країні головним чином розвиваються ті галузі та підприємства, що орієнтовані на експорт (машинобудування, ГМК, хімічна та фармацевтична промисловість). Згідно з даними рис.1.1, з 2005 р. спостерігається від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі. Проте обсяги експорту та імпорту зростають, що відповідає загальносвітовим тенденціям поглиблення зовнішньоекономічного співробітництва. Спостерігається дисбаланс у розвитку зовнішньої торгівлі і внутрішнього ринку.

Зовнішньоекономічна діяльність країни залежить від її експортного потенціалу, здатності виробляти та експортувати конкурентоспроможні на зовнішньому ринку товари та послуги. Таким чином експортний потенціал залежить від ресурсно-сировинного, промислового, фінансового, людського, соціально-культурного, інфраструктурного та інноваційно - інвестиційного потенціалів.

Фактори, що впливають на формування експортного потенціалу можна умовно поділити на два типи, що визначають успішність виходу на світовий ринок - зовнішні й внутрішні

Зовнішні фактори існують поза національними системами господарства, представляючи тенденції розвитку світового ринку. До них відносять особливості розвитку світової економіки; глобальну конкуренцію; місце країни у світовій торгівлі; рівень економічного розвитку країни й використання досягнень НТП.

Внутрішні фактори - це рівень економічного розвитку регіону і ємність внутрішнього ринку; комплекс ресурсів регіону; стан ринкової інфраструктури; інформаційна прозорість; наявність умов участі в світогосподарських зв'язках (умови нарощування експорту, товарна спеціалізація й конкурентоспроможність продукції, маркетингова й інвестиційна привабливість); економіко-географічне положення; соціально-політичні та економічні фактори ; державна політика.



Рис. 1.1 Динаміка зовнішньоекономічної діяльності України за 2000-2007 рр.

1.2 Сучасний стан зовнішньої торгівлі регіонів України

На сьогодні структуру українського експорту визначає сировинна спрямованість. Разом з тим вивіз із України традиційних сировинних товарів має свої межі, і основна мета заходів і намічуваних програм складається в збільшенні вартісного обсягу українського експорту й, насамперед, за рахунок продукції з підвищеним ступенем обробки, наукомістких товарів, технологій і послуг. Україна за роки незалежності здійснила значний поступ у розвитку зовнішньої торгівлі. З огляду на це постає питання про ефективність міжнародного товарообміну, його вплив на розвиток соціально-економічних процесів у державі. З'ясування цих питань є важливим у зв'язку із формуванням зовнішньоекономічної політики, вибором моделі економічного розвитку країни.

Найбільша частка експорту з України припадає на недорогоцінні метали та вироби з них - 44,6% до загального обсягу. За даними Держкомстату, за січень-квітень 2008 року сума експорту цієї групи товарів перевищила $8,6 млрд.

На другому місці із суттєвим відставанням у 4,5 рази - машини, обладнання, пристрої для записування або відтворення зображення і звуку. Частка їх експорту становить 9,9%, сума - майже 2 млрд.

Наступну групу формують мінеральні продукти й товари хімічної промисловості з часткою експорту відповідно 8,6% та 8,3%. До переліку товарів, котрі продаються за кордон і за часткою в структурі експорту перевищують 2%, увійшли транспортні засоби та шляхове обладнання (6,7%), готові харчові продукти (3,8%), жири та олії тваринного або рослинного походження (3,5%), продукти рослинного походження (2,9%), полімерні матеріали, пластмаси та каучук (2%).

За 2008р. експорт товарів склав 67002,5 млн.дол. США, імпорт - 85534,4 млн.дол. США. Порівняно з 2007р. експорт збільшився на 35,9%, імпорт - на 41,1%. Від'ємне сальдо становило - 18531,9 млн.дол. (за 2007р. - 11321,9 млн.дол.). На формування від'ємного сальдо у зовнішній торгівлі вплинули окремі товарні групи: енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки (-18722,9 млн.дол.), наземні транспортні засоби, крім залізничних (-10126,4 млн.дол.) та механічне обладнання (-6072,5 млн.дол.).

Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,78 (за 2007р. - 0,81).

Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 217 країн світу.

Обсяги експортних поставок до країн СНД становили 35,5% від загального обсягу експорту, Європи - 29,5% (у т.ч. до країн Європейського Союзу - 27,1%), Азії - 22,8%, Америки - 6,2%, Африки - 5,8% та Австраліі і Океаніі - 0,1%.

У порівнянні з 2007р. збільшились обсяги експорту товарів до Австралії і Океанії (у 4,1 раза), Америки (на 54,3%), Азії (на 47,4%), Африки (на 39,8%), країн Європи (на 33,6%), СНД (на 28%).

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Російської Федерації - 23,5% від загального обсягу експорту, Туреччини - 6,9%, Італії - 4,3%, Польщі - 3,5%, Білорусі -3,1%, Сполучених Штатів Америки - 2,9%, Німеччини - 2,7%.(рис.1.2)

Порівняно з 2007р. збільшився експорт товарів до найбільших країн-партнерів: Сполучених Штатів Америки - на 84,2% (за рахунок збільшення поставок чорних металів та виробів з них, продуктів неорганічної хімії), Польщі - на 42,8%, Білорусі - на 34,8%, Туреччини - на 27,1%, Російської Федерації - на 24,2%, Німеччини - на 11,7%, Італії - на 8,8%.

Рис. 1.2 Основні країни-партнери в експорті товарів

У загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з 2007р. збільшилась частка чорних металів - з 33,9% до 34,3%, енергетичних матеріалів; нафти та продуктів її перегонки - з 5,3% до 6,1%, зернових культур - з 1,5% до 5,5%, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання з 3,7% до 4%, руд, шлаків та золи - з 2,2% до 3,2%, добрив - з 2,7% до 3%. Натомість зменшилась частка виробів з чорних металів з 5,9% до 5,3%, механічних машин - з 5,6% до 5,2%, електричних машин з 4,5% до 4,2%, жирів та олій тваринного або рослинного походження з 3,5% до 2,9%.

Імпорт з країн СНД становив 39,2% від загального його обсягу, Європи - 35,6% (у т.ч. з країн Європейського Союзу 33,7%), Азії 17,9%, Америки - 4,9%, Африки - 1,8%, Австралії і Океанії - 0,5%.

Збільшились обсяги імпортних надходжень в Україну з Австралії і Океанії (у 3,4 раза), Африки (у 2,3 раза), Америки (на 85,8%), Азії (на 71,2%), Європи (на 32,2%), країн СНД (на 31,3%).

Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації 22,7%, Німеччини 8,4%, Туркменістану - 6,6%, Китаю - 6,5%, Польщі - 5%, Казахстану 3,6%, Білорусі - 3,3%.

Рис. 1.3 Основні країни-партнери в експорті товарів

Зросли обсяги імпорту товарів з усіх основних країн-партнерів: Білорусі - на 94,4% (за рахунок збільшення поставок енергетичних матеріалів; нафти та продуктів її перегонки, наземних транспортних засобів, крім залізничних та механічного обладнання), Казахстану - на 84,9%, Китаю - на 69,4%, Польщі - на 46,6%, Німеччини - на 22,9%, Туркменістану - на 19,6%, Російської Федерації - на 15,3%.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка енергетичних матеріалів; нафти та продуктів її перегонки з 26,3% до 26,7%, наземних транспортних засобів, крім залізничних з 12,8% до 13,3%, чорних металів - з 3,7% до 3,9%, руд, шлаків та золи - з 1,6% до 2,4%. Зменшилась частка механічних машин з 12,3% до 11,2%, електричних машин з 5,2% до 4,4%, полімерних матеріалів, пластмас - з 4,4% до 4,1%.

За 2008р. експорт давальницької сировини становив 70,7 млн.дол. і зменшився в порівнянні з 2007р. на 15,3%. У той же час, до України імпортовано готової продукції виготовленої з давальницької сировини, на 72,5 млн.дол. (зменшення на 37,4%).

В Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 2502,4 млн.дол. (на 0,2% менше, ніж за 2007р.). Обсяг експорту готової продукції з імпортної давальницької сировини, становив 4037,2 млн.дол. і збільшився в порівнянні з відповідним періодом попереднього року на 23,8%.

Довідково: у грудні 2008р. експорт товарів зменшився порівняно з груднем 2007р. на 15,5% і становив 4060,8 млн.дол., імпорт відповідно на 27,3% та 4779,1 млн. доларів. Від'ємне сальдо у грудні 2008р. становило 718,3 млн.дол. (за грудень 2007р. також від'ємне - 1766,2 млн. доларів).

Що стосується обсягів експорту-імпорту товарів за регіонами у 2008 році, вони виглядають наступним чином (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за 2008 рік

	Експорт	Імпорт	Сальдо
	млн.дол. США	у % до 2007р.	у % до загального обсягу	млн.дол. США	у % до 2007р.	у % до загального обсягу
Україна	67002,5	135,9	100,0	85534,4	141,1	100,0	-18531,9
Автономна Республiка Крим	586,5	126,7	0,9	431,1	161,6	0,5	155,4
області
Вiнницька	482,8	99,4	0,7	417,8	136,6	0,5	65,0
Волинська	465,0	110,1	0,7	1307,7	123,9	1,5	-842,7
Днiпропетровська	13176,8	134,2	19,7	8684,8	163,6	10,2	4492,0
Донецька	14444,5	135,6	21,6	4924,6	110,6	5,8	9519,9
Житомирська	521,2	128,7	0,8	456,8	155,0	0,5	64,4
Закарпатська	1220,8	106,3	1,8	1866,1	120,2	2,2	-645,3
Запорiзька	5370,1	124,2	8,0	3591,0	105,2	4,2	1779,1
Івано-Франківська	721,7	71,8	1,1	726,4	92,1	0,9	-4,7
Київська	943,1	121,6	1,4	3464,0	133,4	4,1	-2520,9
Кiровоградська	391,6	143,7	0,6	238,0	133,2	0,3	153,6
Луганська	6361,0	160,5	9,5	1780,7	120,0	2,1	4580,3
Львiвська	998,5	96,3	1,5	2572,4	176,9	3,0	-1573,9
Миколаївська	1649,8	149,4	2,5	915,3	171,6	1,1	734,5
Одеська	2314,2	210,7	3,5	4762,8	186,7	5,6	-2448,6
Полтавська	2574,6	120,1	3,8	1295,3	144,0	1,5	1279,3
Рiвненська	452,1	117,5	0,7	533,3	128,1	0,6	-81,2
Сумська	913,4	133,9	1,4	547,3	146,1	0,6	366,1
Тернопiльська	144,3	115,6	0,2	339,8	201,5	0,4	-195,5
Харкiвська	1551,6	135,7	2,3	2475,0	109,3	2,9	-923,4
Херсонська	400,3	123,9	0,6	305,8	161,9	0,4	94,5
Хмельницька	418,1	124,2	0,6	544,6	164,7	0,6	-126,5
Черкаська	866,9	125,5	1,3	1022,9	206,7	1,2	-156,0
Чернiвецька	166,2	105,6	0,3	194,9	145,5	0,2	-28,7
Чернігівська	418,6	115,5	0,6	377,1	133,9	0,4	41,5
міста
Київ	8653,4	162,1	12,9	36097,9	152,1	42,2	-27444,5
Севастополь	124,0	113,6	0,2	75,6	145,9	0,1	48,4

1.3 Формування фундаментальних засад нарощування експертного потенціалу регіону

Сучасна економічна наука свідчить про переваги участі національної економіки в міжнародному поділі праці (МПП), що базується на використанні потенціалу експортного сектору економіки. Значимість експорту як основи вирішення проблем конкурентоспроможності і підтримки національного виробництва помітно зросла в другій половині минулого століття, набувши особливого значення у період кардинальних змін парадигми економічного розвитку.

На практиці простежується прямо пропорційна залежність між ступенем розвитку експортного потенціалу й ефективним функціонуванням усього господарського комплексу. Як правило, рівень розвитку внутрішньої економіки тим вищий, чим могутнішим експортним потенціалом володіє держава, і навпаки.

Світовий досвід дозволяє стверджувати, що найбільш дієвою й ефективною стратегією інтеграції економічної системи у світову економіку є поєднання структурної трансформації національної економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту. У таких державах, як Японія, нові індустріальні країни Азії (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань), а також у ряді країн федеративного устрою, що використовували потенціал своїх територій (Німеччина, США, Швейцарія, Канада), основою підвищення ефективності господарства є сфера зовнішньоекономічної діяльності. Очевидно, що застосування широкого інструментарію заходів всебічної підтримки експорту і розширення його потенціалу є пріоритетним для розвитку економіки країни в цілому та її регіонів.

Основним елементом, що характеризує використання експортного потенціалу, є експорт. Формування експортного потенціалу відбувається, насамперед, за рахунок зміцнення конкурентоспроможних позицій економічних суб'єктів. У зв'язку з цим основним елементом, що впливає на формування експортного потенціалу, є конкурентоспроможність. Тому найбільша увага з боку держави повинна приділятися конкурентоспроможності й експорту як основним елементам формування і використання експортного потенціалу.

Успіх залучення економіки регіону до зовнішньоекономічних зв'язків багато в чому визначається станом експортного сектора. Ефективність розвитку даного процесу потребує проведення глибоких соціально-економічних перетворень в економіці, пов'язаних, в першу чергу, із структуризацією і модернізацією виробничого, кадрового і науково-технічного потенціалу регіону.

Збільшення експортних поставок, що запобігають падінню сумарного обсягу виробництва можна віднести до сукупності чинників стабілізації внутрішнього ринку. Активна експортна політика, виявлення нових експортно-придатних товарів і виробництв спільно із заходами по залученню іноземних інвестицій стимулюють прискорення технічного переозброєння і структурну перебудову в ключових секторах економіки.

Важливим моментом при визначенні основних напрямів експортної політики регіону є оцінка перспектив провідних, на даному етапі, галузей експортної спеціалізації.

Ефективність експорту багато в чому залежить від продуманої науково обґрунтованої політики на державному і регіональному рівнях. У зв'язку з цим необхідно визначити етапи і зміст робіт по формуванню механізму розвитку експортного потенціалу, що забезпечує його розширене відтворювання, спираючись на методику оцінки перспектив розвитку експортного потенціалу, на основі розробки експортної стратегії регіону.

Нарощення експортного потенціалу поряд з вирішенням внутрішньогосподарських проблем шляхом активного використання зовнішньоекономічної діяльності може буди досягнуто за рахунок: формування і реалізації державної регіональної програми підтримки технічного і наукомісткого експорту; створення системи пільгового кредитування експорту на конкурсній основі; прискорення розвитку системи страхування зовнішньоторговельних операцій, системи надання гарантій під зовнішньоторговельні операції і системи страхування експортних кредитів; стимулювання лізингу, насамперед, фінансового; надання на конкурсній основі субсидій і бюджетних позичок на розвиток виробництва по створенню конкурентоспроможної продукції й експорту цієї продукції; організації державної підтримки в просуванні зразків нової продукції на зовнішні ринки, зокрема, через надання допомоги в маркетингу ринку, надання послуг державним і недержавним торговим фірмам, сприяння підприємствам і організаціям у створенні збутових мереж; організацію ефективної взаємодії державних органів виконавчої влади з виробниками й експортерами; створення сприятливих умов для впровадження закордонних технологій; цілеспрямоване формування експортоорієнтованих галузей промисловості, здатних забезпечити експорт готової продукції.

Сьогодні багато регіональних підприємств самотужки намагається вийти на зовнішні ринки. Але щоб стати суб'єктом товарно-грошових відносин, бути економічно самостійними і повністю відповідати за результати господарської діяльності, підприємству необхідно сформувати оптимальну систему управління зовнішньоекономічною діяльністю. Більше того, вихід на зовнішні ринки потребує розробки і реалізації конкурентної стратегії його зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням особливостей конкретних ринків, змін ринкової кон'юнктури, стрибків у науково-технічному розвитку та загального зростання експортного потенціалу регіону.

Розділ 2. Передумови та фактори становлення експортного потенціалу України

2.1 Економіко-географічне положення

Економіко-географічне положення України досить вигідне для активної участі у міжнародному територіальному поділі праці. Вона розташована поблизу економічно високорозвинутого регіону - Західної Європи, у безпосередній близькості до Росії, Білорусі та країн Східної Європи. Морським шляхом вона пов'язана з Середземномор'ям, Близьким Сходом та країнами басейну Індійського океану. Через Україну проходять важливі транзитні магістралі: залізниці та автомобільні дороги, нафтопроводи й газопроводи з країнами СНД до Європи та чорноморських портів.

Особливість сучасної геополітичної ситуації в Україні полягає в тому, що зв'язки з країнами СНД зазнають змін через нові реалії в галузі економічного і політичного суверенітету та орієнтацію на світові ціни. Одночасно поліпшились перспективи для економічної співпраці України з економічно розвинутими країнами, причому не тільки Європи, але й США, Японією, Канадою. З'явилась можливість проводити активнішу торговельну політику стосовно країн, що розвиваються, особливо на Близькому та Середньому Сході, в Південній та Південно-Східній Азії.

Структура зовнішньоекономічних зв'язків України характеризується розгалуженістю, але все-таки зовнішня торгівля залишається їхньою основною формою. До інших форм відносяться створення спільних підприємств, фрахтування, міграція робочої сили, участь у економічних спілках та деякі інші

Донецький економічний район займає площу 53,2 тис. км2. або 8,8% території України з населенням 7887,0 тис. чол. Складається з Донецької та Луганської областей.

В межах району розміщений Український Донбас (високорозвинутий ТВК із специфікою добувних галузей промисловості та відновною обробною промисловістю). Характерними є значний ПРП та потужний виробничий потенціал.

Основним багатством надр Донецького економічного району є кам'яне вугілля (від довгополумяного до антрацитів). Пласти камяного вугілля малопотужні товщиною 40 - 70 см. Урайоні виявлено родовища природного газу у Червонокопівську, Славяносербську, Борівському, Співаківському, Кружилівському. Є 21 газоперспективна площа.

У басейні річок Кальміус і Торець (Донецька область) та Айдар і Деркул (Луганська облась) знайдено родовища бурих залізняків непромислового значення.

Донецький регіон має запаси наступних корисних копалин: кам'яної солі, вапняків, високоякісної крейди, вогнетривкі глини, цементного мергелю.

Кількість опадів - 500 - 600 мм., водні ресурси регіону не забезпечують потреб у водній промисловості, сільського господарства, населення.

На січень 2005 року розвідано 52 площі для будівництва нових шахт. Чисельність населення Донецького економічного району складає понад 8,2 млн. чол. (89,1% міського населення).

Працює 21 виробниче об'єднання з видобутку вугілля, які включають 214 шахт.

Електроенергію в основному виробляють ДРЕС (Вуглегірська, Словянська, Миронівська, Міусинська, Лисичанська та ряд інших).

У Маріуполі розміщені підприємства чорної металургії. Заводи кольорової металургії розміщені у Катянжинові - "Укрцинк", Микитові - ртутний комбінат, Артемівську - завод обробки кольорових металів, Торезьку - завод твердих сплавів та "Донецьквторкольормет".

Також у регіоні розміщені підприємства гірничохімічного комплексу та коксохімічне виробництво.

Машинобудівний комплекс регіону включає наступні підприємства: ВО "Новокраматорський машинобудівний завод"; Горлівський машинобудівний завод; Маріупольський завод важкого машинобудування; ВО "Луганський тепловозобудівний завод"; та інші.

Виділяють наступні промислові вузли:

Донецько - Макіївський (вугільна, металургійна, коксохімічна, машинобудівна, металообробна промисловість);

Горлівсько - Єнакієвський (вугільна, металургійна, машинобудівна, хімічна, енергетична галузі);

Краматорсько - Славянська (машинобудівна, металургійна, хімічна, енергетична, соляна, промисловість будівельних матеріалів);

Торезо - Снижнянський (вугільна, електротехнічна, легка, будівництво);

Красноармійсько - Маріупольський (чорна металургія, машинобудування, рибоконсервна промисловість);

Луганський (машинобудування, легка, харчова галузі);

Стаханово - Алчевський (вугільна, металургійна, машинобудівна);

Краснолуцько - Антрацитівський (вугільна, машинобудівна);

Свердловсько - Ровенківський та Краснодонський (вугільна).

Сільське господарство представлене зерновими культурами та тваринництвом (північна зона - розвинене зернове господарство, соняшник, молочно - мясне скотарство, свинарство, птахівництво; центрально - південна зона - приміська спеціалізація).

Регіон має 2487км. залізничних колій, довжина автошляхів - 13600 км., газо - нафтопроводи, продуктопроводи.

Екологічні проблеми: дефіцит чистої води, запиленість, загазованість, посухи, пилові бурі.

Придніпровський економічний район

Придніпровський економічний район складається з Дніпропетровської та Запорізької областей. Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції.

Клімат - помірно - континентальний. Залізні руди Криворізького басейну представлені 12 млрд. тонн. Залізна руда є у Оріхові, Павлограді, Чортоницьку, Жовтих водах.

Є родовища титану, рутило - ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. У Західному Донбасі залягає 8,6 млрд. тонн кам'яного вугілля. Придніпровський район має поклади бурого вугілля, нафти, природного газу, бокситів.

Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства , а родовища корисних копалин - розвитку промисловості. У Придніпров'ї поєднується розвиток важкої індустрії та харчової промисловості. Провідними галузями є наступні: Залізорудна; Марганцеворудна; Чорна металургія; Машинобудівна; Хімічна.

Важливе значення має харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Сільське господарство Придніпров'я виробляє 20% виробництва пшениці, 25% - кукурудзи, 35% - соняшнику, 14% - овочів, 14% - м'яса, 15% - молока, 20% - вовни від загальнодержавного.

У Придніпров'ї розвинені всі види транспорту. Через регіон зєднується Криворізький басейн з Донбасом, СНД, портами Чорного і Азовського морів.

Експортується продукція гірничорудної, металургійної промисловості, машинобудування, будівельних матеріалів, сільськогосподарська продукція, вугілля, нафтопродукти, боксити, ліс, текстиль у інші регіони, СНД, країни Європи, Азії, Африки.

Сформовані наступні промислові вузли:

Криворізький (залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчова промисловість);

Дніпродзержинський (металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість);

Дніпропетровський (чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева та будівельних матеріалів).

Іде процес формування ряду інших промислових вузлів. Екологічна ситуація у регіоні є однією з найгостріших у світовому порівнянні.

Східний економічний район

Східний економічний район включає Полтавську, Сумську та Харківську області з населенням понад 6,3 млн. чол. Та площею 83,9 тис. км2.

Це індустріально розвинений район з вигідним економіко - географічним положенням. На промисловість припадає 75% валового продукту регіону. Він займає третє місце за розвитком промисловості та вартістю основних виробничих фондів, де зосереджено 20% машинобудування України.

Даний район характеризується сприятливими природно-кліматичними умовами, значними запасами корисних копалин. 65,9% населення проживає в містах, що пояснюється наявністю інтенсивного сільськогосподарського виробництва.

Основними галузями є машинобудування, металообробна, харчова, хімічна, легка промисловість. Машинобудування виробляє 35% валової продукції регіону. Зосереджено машинобудування у Харкові (енергетичне і електротехнічне), Полтаві (завод електротехнічних виробів, газорозрядних ламп), Глухів (електронні та агрегатні вузли), Кременчук (транспортне машинобудування), інші. За машинобудуванням за ступенем важливості ідуть харчова та легка промисловість. Розвинені будівництво, газова, деревообробна, меблева промисловості. Ведеться інтенсивне сільськогосподарське виробництво на 5959,9 тис. га земель. Довжина залізниць - 3198км., автомобільних доріг (з твердим покриттям) - 7,0 тис. км. У районі розвинута невиробнича сфера та рекреаційний комплекс.

Центральний економічний район

До Центрального економічного району належить Київська, Кіровоградська та Черкаська області.

У районі є потужний природно - ресурсний потенціал. Район в цілому бідний на рудні ресурси. Є сприятливі умови для розвитку аграрного сектора.

Індустріально - аграрний комплекс спеціалізується на обробній промисловості. Базою розвитку обробної галузі є паливно-енергетичний комплекс, зокрема електроенергетика.

Розвинена хімічна, нафтохімічна, мікробіологічна, промисловість будівельних матеріалів. Спеціалізованими галузями є легка та харчова промисловість.

Легка промисловість забезпечується місцевою сировиною, діють ряд льонокомбінатів. У Києві працює ватно-ткацька фабрика, Київський та Дарницький шовкові комбінати, трикотажне об'єднання "Киянка", швейне об'єднання "Україна" і "Каштан".

Частка промисловості становить понад 60% у валовій продукції регіону. Розвинуто сільськогосподарське машинобудування у Кіровограді ("Червона Зірка") та об'єднання "Азот" у Черкасах.

Хімічне устаткування виробляють у Києві, Фастові, екскаватори - Бородяша, Київ; верстати - Київ. У Києві виробляють літаки, річкові судна, мотоцикли та ін.

Найбільшими залізничними вузлами є Київ, Фастів, Миронівка, Шевченкове, Знамянка. Найбільші аеропорти розміщені у Борисполі та Жулянах.

Поліський економічний район

До Поліського економічного району входять Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області. Природно - кліматичні умови сприятливі для ведення як сільського господарства, так і лісівництва. Проживає 93 - 94% етнічних українців.

У районі розвинуті харчова та легка промисловості, машинобудування, металообробна промисловість.

У Луцьку розміщений завод електроапаратури, приладобудування, автомобільний завод; у Рівному - завод приладобудування, високовольтної апаратури, торговельного устаткування, завод з виготовлення запасних частин для тракторів, виробниче об'єднання "Азот". У Чернігівському промисловому вузлі зосереджені підприємства хімічної, харчової, легкої промисловості. У Бердичеві знаходиться єдиний в Україні солодовий завод, Чернігові - взуттєва, шкіряно-взуттєва фабрики.

У регіоні розвинута легка та харчова (м'ясна, молочна, крохмале-патокова та ін.) галузі промисловості.

Найголовнішими транспортними вузлами є Ковель, Здолбунів, Рівне, Житомир, Чернігів. На експорт в основному ідуть будівельні матеріали, цукор, консерви, а імпортуються паливо, чорні метали, прокат.

Подільський економічний район

До Подільського економічного району належать Вінницька, Тернопільська та Хмельницька області. Це четвертий за розмірами економічний район із значними сільськогосподарськими, лісовими, мінеральними, водними та рекреаційними ресурсами. Сільськогосподарські угіддя становлять 71% земельної площі, яка становить 60,9 тис. км2. Населення - 4560,2 тис. чол. Лісові ресурси становлять 11,5% (800,5 тис. га) території. У районі залягають значні поклади природних будівельних матеріалів. У Вінницькій області відкрито родовище залізних руд (0,8 млрд. тон).

Запаси пеліканіту становлять 170 млн. тон, це єдина у Європі сировина для виготовлення склолитого цементу, порцелянових виробів.

Провідною є харчова промисловість. Машинобудування обслуговує потреби сільського господарства, харчової промисловості. Підприємства природо - та верстатобудування є наступні:

Вінницький завод тракторних агрегатів;

Калинівський завод устаткування для цукрових заводів;

Тернопільський завод буряко-цукрових комбайнів;

Хмельницьк (трансформаторні підстанції, тракторні деталі, ковально - пресове устаткування);

Камянець - Подільський (сільськогосподарські машини, деревообробний інструмент);

Тернопільське виробниче об'єднання "Ватра" (електроапаратура);

Шепетівка (тракторні деталі).

Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на зерново - буряковій та мясо-молочній продукції.

Довжина залізниць - 2536 км., автодоріг - 17,4 тис. км. Проходять газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород. Головні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Вінниця, Шепетівка. Головні автошляхи: Луцьк - Чернівці, Львів - Київ.

Карпатський економічний район

До складу Карпатського економічного району входять Закарпатська, Івано - Франківська, Львівська, Чернівецька області. Площа - 56,6 тис. км2., населення - 6,5млн. чол. Територія цього району включає Прикарпаття, Карпати, Закарпаття. Це погранічний район, який знаходиться на перехресті залізниць: Київ - Прага, Київ - Краків, Варшава - Бухарест, газопроводів: Уренгой - Помари - Ужгород, Оренбург - Західний кордон.

У Прикарпатті розташована полікопанентна зона (нафта, природний газ, калійні солі, магнієві солі, кухонна сіль, сірка, вапняк, фосфорити).Надзвичайно цінними є лісові та водні ресурси, зокрема мінеральні води Трускавця, Східниці, Сваляви, Кваси, Моришка та лікувальні грязі села Черче Івано - Франківської області.

У районі розвинуті машинобудування, харчова, лісова, деревообробна, промисловість будівельних матеріалів. Електроенергетика представлена Бурштинською, Добротвірською ДРЕС, рядом дрібних ГЕС і ТЕЦ. Машинобудування представлене приладобудуванням, телевізійною технікою, електролампами, металорізальними інструментами. Розвинуті хімічна індустрія, лісовий комплекс та сільське господарство.

Причорноморський економічний район

До складу Причорноморського економічного району входять Миколаївська, Одеська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим. Площа - 113,4 тис. км2., населення - 7,8 млн. чол. На Керченському півострові залягає 2,8 млрд. тон (14% запасів України) залізних руд. Виявлено родовища нафти і газу на Керченському півострові, АРК, півдні Одеської області.

Район є традиційно аграрним з розвиненою переробною промисловістю. Основними центрами морського суднобудування є Миколаїв (3 заводи), Херсон (2 заводи), Керч (1 завод), Севастополь (морський завод). У Одесі функціонують завод великого кранобудування, автоскладальний завод, Херсоні - комбайновий завод, Миколаєві - завод "Дормашина", Одеса - завод тракторних плугів, верстатобудування.

У районі виробляють електро-енергетичне устаткування (Херсон, Первомайськ, Сімферополь, Одеса). Розвинута хімічна, промисловість будівельних матеріалів, целюлозно-паперова та деревообробна промисловість.

Легка промисловість виробляє 20% тканин загальнодержавного виробництва (Херсонський бавовняний комбінат, Одеська конопле - джутова фабрика, ряд вовняних та трикотажних фабрик). Харчова промисловість забезпечується власною сировиною. На залізничний транспорт припадає 13% колій України.

2.2 Демографічні передумови

Людський потенціал є основним стратегічним ресурсом і головним чинником економічного зростання в регіонах. Регіональна диференціація рівня розвитку людських ресурсів визначається відмінностями демографічних тенденцій, зайнятості населення та стану ринку праці, освітньо-кваліфікаційних характеристик трудового потенціалу, рівня матеріального та фінансового забезпечення населення, розвитку соціальної інфраструктури та системи забезпечення соціальними послугами тощо.

Чисельність населення України станом на 1.01.2007 р. становила 47615,8 тис. осіб. За цим показником різниця між регіонами становить 5,2 разу (Донецька область - 4720,1 тис. осіб, Чернівецька - 914,7 тис. осіб), що обумовлено розміром території кожної області та історико-економічними особливостями розвитку. Густота населення в цілому по Україні становить 78,2 осіб на 1 км2 і збільшується від центральних регіонів у напрямку східних і західних областей. Якщо в Чернігівській, Херсонській, Кіровоградській, Житомирській, Миколаївській, Волинській та Сумській областях густота населення становить від 39 до 55 осіб на 1 км2, то в Закарпатській, Івано-Франківській, Дніпропетровській, Чернівецькій, Львівській та Донецькій областях цей показник становить від 98 до 180 осіб на 1 км2.

Людський потенціал фактично формує соціальні умови реалізації економічних інтересів регіону, а ключовою характеристикою цих умов є рівень життя його населення. Вивчення рівня життя населення регіону як важливого чинника в процесі аналізу факторів економічних інтересів регіону є досить складним. По-перше, досягнення високого рівня життя населення є основною метою економічного розвитку регіону. По-друге, рівень життя населення справляє суттєвий вплив на формування економічних інтересів регіону, оскільки те, чого регіон хоче досягти напевно базується на його поточному становищі. По-третє, певний рівень життя населення регіону є важливим чинником реалізації економічних інтересів регіону: очевидно, що заходи, які вимагатимуть режиму економії, по-різному сприйматимуться у регіонах з різним рівнем добробуту.

Негативний вплив на розвиток людського потенціалу регіонів України на сучасному етапі справляє складна ситуація на ринку праці а високий рівень безробіття, низька доступність та недостатня якість соціальних послуг, зниження якості освіти, низький рівень доходів та особистого споживання, поширення бідності тощо. Проте поєднання і ступінь гостроти цих проблем різниться як між регіонами, так і в кожному регіоні між містами та сільською місцевістю.

Однією з ключових характеристик рівня життя населення регіону є характеристика сфери зайнятості, що визначається не лише рівнем розвитку і динамікою ринку праці, а й передусім умовами і перспективами працевлаштування населення. Нажаль, в Україні регіональні відмінності за даними показниками набрали майже загрозливого характеру.

Міжрегіональні диспропорції за показником рівня безробіття є ще не надто високими: розрив між рівнями офіційного безробіття в окремих регіонах становить 2-8 разів, а за показником рівня безробіття, розрахованим за методологією Міжнародної організації праці (% від кількості дослідженого населення у віці 15-70 років), різниця між окремими регіонами становить не більше 2.

Значно гіршим є стан справ у сфері можливостей працевлаштування безробітних: тут розрив між окремими регіонами сягає кількох десятків разів.

В умовах складного перехідного періоду важливого значення набувають також зростання народжуваності та зменшення смертності населення, формування оптимальної статево-вікової структури. Кожен регіон має свою специфічну демографічну ситуацію, що характеризується типом природного відтворення і міграційними потоками населення.

У цілому для всіх регіонів впродовж останніх років були характерними такі негативні тенденції розвитку людського потенціалу, як зменшення чисельності населення та його старіння внаслідок природних втрат та міграційного відпливу, підвищення рівня захворюваності населення, обумовлене соціально-економічними чинниками. Регіональна диференціація демографічних процесів є дуже суттєвою. Найвищі темпи природних втрат населення характерні для центральних регіонів зі значною часткою сільського населення та для областей Донбасу.

У 2008 р. показники природних втрат населення в Донецькій, Луганській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Чернігівській областях становили понад 10 чоловік на 1000 осіб населення. Відносно сприятливою традиційно є демографічна ситуація у західних областях та м. Києві.

Досить гострими продовжують залишатися міжгалузеві співвідношення у рівнях оплати праці. Належність до певної сфери діяльності створює співвідношення в оплаті праці. Насправді ж оплата має залежати від якості та результатів праці, як показує світова практика.

Відповідно до специфіки регіональних економічних комплексів, зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Вже зараз амплітуда коливань становить 100% від середнього по країні рівня в деяких галузях.

Трудові можливості населення, кількісна і якісна специфіка їх реалізації відображені у трудовому потенціалі. В цьому контексті чисельність населення розглядається з точки зору економічної продуктивності різних статево-вікових груп і їх кількісного співвідношення. Врахування професійно-кваліфікаційного складу населення за статтю і віком - одна з головних умов збалансованого поєднання робочої сили і робочих місць.

Розділ 3. Товарна структура експортного потенціалу регіонів України

3.1 Товарна структура експортного потенціалу регіонів України

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами за 2008 рік становив 63046,2 млн. доларів США і збільшився порівняно з 2007 роком на 41,7 відсотка, імпорту - 80757,1 млн. доларів і збільшився на 49,4 відсотка. Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 17710,9 млн. доларів. Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,78.

Обсяги експорту зросли у 25 регіонах (за 2007 рік у 27 регіонах), з них найбільше - у Одеській (на 117 відсотків), Луганській (на 72,7) областях та м. Києві (на 63,2), зменшилися у Івано-Франківській (на 24,3) та Львівській (на 1 відсоток) областях.

Серед регіонів найбільші обсяги зовнішньої торгівлі товарами припадали на м. Київ, Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку та Луганську області.

Дніпропетровська область. Обсяг експорту товарів в 2008 році збільшився на 34,2% і склав $13,177 млрд., обсяг імпорту збільшився у 1,6 рази і склав $8,934 млрд. згідно з даними Державної митної служби України, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало $4,243 млрд.

У 2007 році ця цифра була дещо більшою - $4,402 млрд.

Зовнішньоторговельні товарні операції область здійснювала з партнерами зі 152 країн світу. Експортували товари 1,087 тис. підприємств області (в 2007 році - 1,071 тис.)

Товарна структура експорту області протягом останніх років залишається практично незмінною - її основу складають продукція гірничо-металургійної та добувної промисловості (83,8%), машинобудування (5,42%), хімічної (4,26%), харчової та переробної промисловості (3,1%), сільського господарства (0,84%).

Рівненська область. Зовнішньоторговельний обіг на Рівненщині в 2008 році сягнув 4 мільярди 824 мільйони гривень, в тому числі експорт 2, 058 мільярди гривень. Основу товарної структури зовнішньої торгівлі складає продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості, мінеральні продукти, механічне та електричне обладнання, деревина та вироби з деревини, вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла, текстиль та вироби з текстилю. Провідне місце в експорті займають послуги транспорту та зв'язку та послуги в обробній промисловості, в імпорті - послуги в операціях з нерухомістю, здаванням під найм та послуги юридичним особам, послуги пов'язані з будівництвом.

Обсяг послуг, наданих країнам СНД, становив 17,7 млн. дол., що на 0,2% менше, ніж торік. Серед країн СНД основним партнером є Російська Федерація, на долю якої припадає більше третини загальнообласного експорту.

Обсяг послуг, наданих іншим країнам, становив 33,6 млн. дол. На їх долю приходиться 65,4% із загальнообласного експорту. Вагома частка послуг експортована до Канади, Белізу, Італії та Німеччини.

Донецька область . За своїм внеском у сукупний вітчизняний експорт і імпорт товарів та послуг Донецька область продовжує займати лідируючи позиції в Україні.

Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг Донецької області за 2008 рік склав 20 млрд. 249,5 млн. дол.США (зріс в порівнянні з минулим роком на 27,5%) і має позитивне сальдо більше 9,5 млрд. дол.США, у т.ч. експорт - 14 млрд. 898,1 млн. дол.США (приріст склав 34,8%, +3 млрд. 846,5 млн. дол. США).Найбільшими торгівельними партнерами були: Росія (26,1% від ЗТО), Туреччина (8,7%), Італія (6,7%), Казахстан (4,1%), Єгипет (3,8%), США (3,7%), Німеччина (2,7%), Білорусь (2,5%), ОАЕ (2,2%), Польща (2,1%), Болгарія (1,9%).

Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг з країнами Європи за 2008 рік склав 5 млрд. 323,3 млн. дол.США (з яких 89,8% припадає на країни ЄС) і має позитивне сальдо 1 млрд. 860,3 млн.дол. США, у т.ч. експорт - 3 млрд. 412,2 млн. дол. США (країни ЄС - 85,6%).

Експорт мінеральних продуктів становив 7% (в тому числі енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки - 4,4%, солі, сірки, штукатурних матеріалів, цементу - 2,5%), машин та механізмів - 5,6%, продукції хімічної промисловості - 5,5% (в тому числі добрив - 3%, продуктів неорганічної хімії - 2%), транспортних засобів та устаткування - 4,9%, готових харчових продуктів - 2,4%.

В товарній структурі імпорту переважали мінеральні продукти - 28,9% від загального обсягу (в тому числі енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки - 23,1%, сіль, сірка, штукатурні матеріали, цемент - 2,9%, руди, шлаки та зола - 2,8%), недорогоцінні метали та вироби з них - 19,6% (в тому числі чорні метали - 13,5%, вироби з чорних металів - 2,2%), машини та механізми - 16,6%, транспортні засоби та устаткування - 9,3%. Імпорт продукції хімічної промисловості складав 6,9%, полімерних матеріалів, пластмас та каучуку - 5,6%, виробів з каменю, гіпсу, цементу, скла, азбесту, кераміки - 2,7%, готових харчових продуктів - 2%.

Послуги на зовнішньому ринку надавали 233 підприємства та організації 142 країнам світу, споживали - 221 підприємство та організація зі 107 країн.

Експорт послуг за 2008 р. зріс в порівнянні з 2007 р. на 13,6% і склав 453,6 млн. дол. США

Луганська область. Зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг області за за звітний період становив 5864,2 млн. дол. США і збільшився у порівняні з аналогічним періодом 2007 року в 1,6 раза. При цьому обсяги експорту товарів та послуг збільшилися у 1,8 раза. Найбільшу питому вагу в загальному обсязі експорту становили транспортні послуги (47,8%), послуги у сфері операцій з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам (29,5%), послуги, пов'язані з будівництвом (15,6%) та послуги у сфері освіти (5,1%). Збільшення експорту припало на послуги пов'язані з будівництвом - у 1,9 рази, послуги в операціях з нерухомістю, здаванні під найм та послуги юридичним особам - у 1,6 рази, послуги у сфері освіти - на 44,4%, транспортні послуги - на 42,3%, однак послуги в обробній промисловості зменшилися на 79,6%

Івано-Франківській область. В Івано-Франківській області протягом 2008 р. експорт товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності зменшився на 6,2% - до 554,3 млн. дол. порівняно з 2007 р

Найбільше експортували підприємства продукцію хімічної промисловості, полімерних матеріалів, пластмас, шкіряної і хутряної сировини, найбільше імпортували - мінеральні продукти і продукцію хімічної промисловості, механічне та електрообладнання, полімери, пластмаси, папір та картон.

Львівська область. Упродовж 2008 року експорт товарів з Львівської області, порівняно з 2007 роком, зменшився на 4% і становив 998,5 млн. дол.

У структурі експорту послуг області, крім послуг у сфері інформатизації, вагомими були послуги транспорту і зв'язку (29,2 млн. США.), оздоровчо-відпочинкові (18,2 млн. США) та готельно-ресторанного бізнесу (7,9 млн. США).

Волинська область. За даними головного управління статистики у Волинській області зовнішньоторговельний оборот товарами і послугами регіону у 2008 році склав 1871,1 млн. дол. США та на 22,1% перевищив показник 2007 року.

Зовнішня торгівля товарами за звітний період становить 1772,7 млн. дол. США, що майже на 20% більше, ніж за попередній рік. При цьому обсяги товарного експорту зросли на 10,1% і у вартісному виразі дорівнювали 465,0 млн. дол. США

У товарній структурі експорту переважали електроустаткування (26,7% від сукупного експорту регіону), підшипники (15,4%), молочні продукти (12,8%), деревина та вироби з неї (9,2%), меблі (6,5%) текстиль та вироби з нього (4,5%), білкові речовини та полімерні матеріали (по 3,9%), готові харчові продукти (3,1%), їстівні плоди та горіхи і транспортні засоби (по 2,9%), недорогоцінні метали (2,7%).

Значну питому вагу в загальнообласному обсязі експорту складали послуги, пов'язані з роздрібною торгівлею; торгівлею транспортними засобами; послуги з ремонту (63,1%), послуги обробної промисловості (16,1%), транспорту та зв'язку (8,9%), фінансовою діяльністю (5,4%), готелів та ресторанів (2,5%), з охороню здоров'я та соціальною допомогою (2,1%)