Економіка Казахстану

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

Кафедра МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

НА ТЕМУ «ЕКОНОМІКА КАЗАХСТАНУ»

Студентка Давидова Ю. О. Керівник: ст. викладач

Група МЕ-06-Б кафедри міжнародної економіки

Іваненко І. А.

___________

(підпис)

Донецьк - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАЗАХСТАНУ

1. Особливості географічного положення Казахстану

2. Національна економіка, її становлення і характерні риси

3. Сучасна структура економіки Казахстану

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА РІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КАЗАХСТАНУ

1. Фактори економічного зростання Казахстану

2. Дослідження основних макроекономічних показників Казахстану

3. Пріоритетні напрямки зовнішньоекономічних зв'язків країни

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КАЗАХСТАНУ

1. Сучасні економічні проблеми Казахстану і шляхи їх вирішення

2. Економічні зв'язки Казахстану і України

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК А

ВСТУП

Економіка Казахстану, як і всіх країн світового співтовариства, характеризується насамперед глобалізацією економічних відносин, підвищенням конкуренції на ринку. Після отримання незалежності, Республіка з кожним роком все активніше приєднується до інтеграційних процесів, завдяки проведенню реформ наближається до отримання статусу рівноправного члена ринкових відносин і збільшує привабливість своєї економіки для іноземних інвесторів через розташування між Європою і Азією та наявності багатого запасу корисних копалин. З цієї точки зору досить актуальним є питання дослідження розвитку економіки цієї країни та перспектив взаємозв'язків з Україною.

Ціль даної курсової роботи полягає у дослідженні і аналізі економічного розвитку Казахстану, співробітництва з Україною і перспективних напрямків розвитку країни.

Ціль роботи зумовлює певні задачі, серед яких основними є:

· дослідження особливостей географічного положення Казахстану;

· проаналізувати історію виникнення і розвитку економіки держави;

· визначити сучасну структуру економіки країни;

· проаналізувати динаміку і тенденції розвитку основних макроекономічних показників Казахстану;

· дослідження пріоритетних напрямків зовнішньоекономічних зв'язків країни;

· визначити сучасні проблеми, можливості їх вирішення і напрямку подальшого розвитку республіки;

· проаналізувати відношення Казахстану і України.

Предметом аналізу курсової роботи є економічний розвиток Казахстану і відношення і взаємозв'язки з Україною в економічній сфері.

Об'єктом аналізу виступає економіка Казахстану.

Методами аналізу в даній курсовій роботі є: загальнонаукові методи дослідження і методи статистичного аналізу.

Літературні джерела, що використовувались при написанні роботи включають до себе економічні труди різних вчених, дані періодичної печаті, статистичних збірників (Агентство Республіки Казахстан зі статистики, статистичні збірники і звіти різних країн і міжнародних організацій) і Інтернет.

Дана курсова робота містить у собі вступ, три розділи, висновки, перелік використаної літератури, що включає 35 джерел, і одного додатку.

В першому розділі роботи приведено економіко-географічна характеристика Казахстану, а саме: особливості географічного положення країни, історія виникнення та розвитку економіки держави, сучасна структура економіки країни.

Другий розділ роботи присвячений аналізу міста та ролі Казахстану у світовій економіці через дослідження факторів економічного зростання Казахстану, аналіз динаміки і тенденцій основних макроекономічних показників, приорітетних напрямків розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни.

У третьому розділі роботи розглядаються і аналізуються перспективи сучасного розвитку Казахстану з точки зору існуючих сучасних проблем країни і шляхів їх вирішення, а також проаналізований подальший розвиток співвідношень Казахстану і України.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАЗАХСТАНУ

1.1 Особливості географічного положення Казахстану

Казахстан (офіційна назва Республіка Казахстан) розташований на стику двох континентів - Європи і Азії, між 45 і 87 градусами східної довготи, 40 і 55 градусами північної широти. Географічний центр європейсько-азіатського субконтиненту знаходиться саме в Казахстані (на пересіченні 78 меридіана з 50 паралеллю) - у епіцентрі колишнього Семипалатинського атомного полігону. Казахстан займає площу, рівну 2724,9 тис. кв. км. (1048,3 тис. кв. миль) і розкинувся на схід від Каспійського моря і приволзьких рівнин до гірського Алтаю від предгір'їв Тянь-шаня на півдні і південному сході до Західно-сибірської низовини на півночі. Протяжність його території із заходу на схід перевищує 3000 км. (1150 миль), з півдня на північ - 1700 км. (650 миль). Казахстан за займаною площею знаходиться на дев'ятому місці в світі, тобто входить в першу десятку найбільших по території держав світу - після Росії, Канади, Китаю, США, Бразилії, Австралії, Індії і Аргентини. На просторах Казахстану одночасно вмістилися б такі сім найбільших держав Європи, як Франція, Іспанія, Швеція, Німеччина, Фінляндія, Італія і Великобританія, або такі держави Азії, як Пакистан, Туреччина, Ірак, Японія і В'єтнам разом узяті. Лише це може свідчити про величезні потенційні можливості даного регіону земної кулі.

На сході, півночі і північному заході Казахстан межує з Росією (протяжність кордону 6477 км.), на півдні - з державами Центральної Азії - Узбекистаном (2300 км.), Киргизстаном (980 км.) і Туркменістаном (380 км.), а на південному сході - з Китаєм (1460 км.). Загальна протяжність кордонів Казахстану складає майже 12,2 тис. км., у тому числі 600 км. по Каспійському морю (на заході).

Рис. 1.1 - Мапа Казахстану

Понад 3/4 території Казахстану займають рівнини з висотами від 100 до 300 м над рівнем моря. На крайньому південному сході і сході простягаються хребти Тянь-Шаню, Джунгарського Алатау й Алтаю з висотами від 3000 до 6995 м (пік Хан-Тенгрі). На крайньому заході розташована Прикаспійська низовина, що частково лежить нижче рівня Світового океану (рівень Каспійського моря - 27 м). У центрі країни великі території займає зруйнована гірська система Казахстанського дрібносопковику. У межах рівнин поширені піщані і глинисті пустелі (Кизилкум, Муюнкум, Бетпак-Дала), напівпустелі і сухі степи. Для молодих гір південного сходу характерні сильна розчленованість і вертикальна поясність. На півночі республіки переважають степи і лісостепи. 23% території країни (північна частина) придатні для землеробства, 70% - для відгінного тваринництва.

Близько 80% території республіки належить до безстічних областей і басейнів внутрішнього стоку. Іртиш, Ішим і Тобол, що протікають по північній і північно-східній окраїнах країни, відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Всі інші великі річки на території країни несуть свої води в замкнуті внутрішні водойми: Урал - у Каспійське море, Сирдар'я - в Аральське море, Ілі - в озеро Балхаш. Багато малих і середніх річок влітку пересихають.

Каспійське море входить у межі республіки своєю північно-східною акваторією з невеликими глибинами (5-7 м). Крім Казахстану, ресурсами Каспійського моря володіють Росія, Азербайджан, Іран і Туркменістан. Аральське море розділене між Казахстаном й Узбекистаном. Площа цього водоймища, яке висихає, за останні 35 років скоротилася вдвічі. Озеро Балхаш повністю належить Казахстану. Водоймище має прісну західну акваторію і солону східну.

Клімат країни різко континентальний і сухий. У передгірських і гірських районах випадає від 500 до 1600 мм опадів на рік, у степових - 200-500, у пустельних - 100-200 мм. Середня температура січня - від -18° С на півночі до -3° С на півдні; середня температура липня - від 19° С на півночі до 29° С на півдні. Річний перепад температур дуже значний: взимку температури можуть опускатися до -50° С, а влітку приземні температури місцями сягають 70° С. Добові перепади температур сягають 20-30° С.

За винятком північних районів, ґрунти в Казахстані бідні і засолені. В цілому для країни характерна широтна зональність ґрунтів: на півночі - чорноземи, далі на південь - каштанові, бурі напівпустельні ґрунти, такири і піски пустель. У горах розвинуті каштанові, сірі лісові і гірничо-лугові чорноземні ґрунти.

Ліси займають всього 3,5% території Казахстану. Здебільшого це хвойні ліси, хоча в горах зустрічаються береза, осика, яблуня й арчевники. На іншій території країни поширена різнотравно-злакова, полиново-злакова, полиново-солончакова і пустельна рослинність. У високогір'ях є субальпійські та альпійські луки.

Тваринний світ Казахстану своєрідний. Комахи і рептилії переважають у пустелях і напівпустелях. У степовій зоні зустрічаються джейран, сайгак, вовк, заєць, лисиця, шакал, різні гризуни (миші, ховрашки). Багато казахстанських озер служать постійними або сезонними місцями проживання для гусей, лебедів, качок, чайок, фламінго. Найрізноманітнішою є фауна гір. Тут водяться ведмеді, гірські козли і барани, снігові барси, олені, багато видів птахів. Для охорони дикої природи створені заповідники у всіх природних зонах - від пустель до високогір'їв. [1]

Казахстан складається з п'яти великих економічних районів. На Півночі розвинуте зернове господарство, видобуток залізної руди і кам'яного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика. У Східному Казахстані переважають кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство. Західний Казахстан - найбільший нафтогазовидобувний регіон не тільки Казахстану, але й СНД. Основні галузі господарства Центрального Казахстану - чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво. У Південному Казахстані вирощують бавовну, рис, зерно, фрукти, овочі, виноград; розвинута кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство. Розміщення промислових об'єктів прив'язане до родовищ корисних копалин, великих міст і водних ресурсів. Висока концентрація гірничодобувної промисловості зумовила погіршення екологічної обстановки, що особливо характерно для міст Східного, Центрального і Південного Казахстану.

Казахстан -- унітарна держава. До складу Казахстану входять 14 областей і 3 міста республіканського значення.

Таблиця 1.1

Адміністративний поділ Казахстану [1]

№	Регіон	Адміністративний цент	Площа	Населення, чол.
1	Карагандинська область	Караганда	428 000 км2	1 411 700
1.	Східно-казахстанська область	Усть-Каменогорськ	283 000 км2	1 530 800
2.	Алматинська область	Талдикорган	224 000 км2	1 589 200
3.	Актюбинська область	Актобе	300 600 км2	681 800
4.	Костанайська область	Костанай	196 000 км2	1 019 600
5.	Північно-казахстанська область	Петропавловськ	123 200 км2	725 900
6.	Акмолинська область	Кокшетау	121 400 км2	835 700
7.	Павлодарська область	Павлодар	124 800 км2	743 800
8.	Західно-казахстанська область	Уральськ	151 300 км2	609 100
9.	Атирауська область	Атирау	118 600 км2	439 900
10.	Мангістаутська область	Актау	165 600 км2	414 200
11.	Астана - місто республіканського значення (столиця)	Астана	710,2 км2	630 300
12.	Алма-Ата - місто республіканського значення	Алма-Ата	324 км2
13.	Байконир - місто республіканського значення (разом з космодромом Байконур знаходиться в оренді Росії до 2050 р.)	Байконир

Чисельність трудових ресурсів становить 8,8 млн. осіб (2007). Число зайнятих знизилося до 6,4 млн. осіб порівняно з 7,7 у 2001р.. На початку 2008 безробіттям було охоплено приблизно 25% працездатного населення країни. У сфері послуг працює майже 60% зайнятих, у сільському, лісовому і рибному господарстві - 24%, у промисловості - 16%. У промисловості в основному зайняті росіяни, серед селян і керівників переважають казахи. Значну частину працівників нафтової промисловості на заході країни становлять азербайджанці.

На сьогоднішній день підтверджені запаси нафти в республіці складають близько 40 млрд баррелів, або 6,5 млрд тонн нафти. Прогнозні запаси нафти лише по родовищах, розташованих в казахстанському секторі Каспійського моря, складають більше 124,3 млрд баррелів, або 17 млрд тонн. Основні нафтові компанії Казахстану -- НК Казмунайгаз, Тенгизшевройл CNPC-Актюбемунайгаз, Карачаганак Петроліум Оперейтінг та інші. У Казахстані знаходяться багаті родовища руд різних металів -- свинцю, цинку, хрому, золота, вісмуту, міді, молібдену, алюмінію, заліза, марганцю рідкоземельних елементів і неметалічних корисних копалини -- вугілля, фосфорітов і ін. Основний і одній з найбільшою мідною компанією в Казахстані з повним циклом від видобутку руди до виробництва готової продукції, що розробляється в Жезказганськом регіоні, є корпорація "Казахмис".

Розвідані газові запаси Казахстану складають 2,7 млрд тонн, що складає 1,5 % від світових запасів (12-е місце в світі за станом на 2008 рік). Основні газові компанії Казахстану -- Карачаганак Петроліум Оперейтінг, НК Казмунайгаз CNPC-Актюбемунайгаз та інші. Основні родовищі Казахстану -- Карашиганак, Жанажол, Кизилойськоє та інші.

Розвідані запаси уранових родовищ Казахстану складають 1,69 млн тонн, що складає 21 % від світових запасів (2-е місце в світі за станом на 2005 рік). Урановим бізнесом в країні займається утворена в 1997 році державна компанія «Казатомпром». У 2005 році по об'єм видобутку урану компанія зайняла 3-е місце в світі (після канадської «Cameco» і французькою «Cogema»).

Чисельність населення Республіки Казахстан складає 15,73 млн. чол. Частка міського населення незначно перевищає долю сільського (Додаток А). Чисельність населення за областями можна простежити на рис. 1.2. [3]

Розміщення населення дуже нерівномірне. Середня густота - 5,7 осіб на 1 кв. км. Найбільш густо заселена південна передгірська смуга, де в оазисах поливного землеробства густота сягає подекуди більше 100 осіб на 1 кв. км. Порівняно висока густота і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше осіб. Висока густота населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Разом з цим, величезні простори пустель і напівпустель дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня густота становить 1,4 - 1,8 ос. на 1 кв. км. Природний приріст населення можна простежити на рис. 1.3. [3]



Рис. 1.2 - Чисельність населення Республіки Казахстан за областями (на 01.02.2009 р.)

Рис. 1.3 - Природний приріст населення Республіки Казахстан (за 2003-2007 р.)

Міграція населення - пересування людей (мігрантів) через кордони тих або інших регіонів із зміною місця проживання. Число осіб, прибулих і вибулих визначається в результаті розробки органів юстиції (громадян РК) і міграційної поліції органів внутрішніх справ (іноземців і осіб без громадянства) талонів статистичного обліку прибуття і убування, що поступають від реєстраційних служб, які складаються одночасно з адресними листками при реєстрації населення за місцем проживання. Зовнішня міграція населення Республіки Казахстан розглянута у таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Зовнішня міграція населення (чол.) [3]

	січень	лютий	Бере-зень	Кві-тень	Тра-вень	Чер-вень	липень	Сер-пень	Вере-сень	Жов-тень	Листо-пад	Гру-день
сальдо міграції
2007	1612	2 260	2 085	2 311	2 407	779	518	250	-34	-84	-749	-477
2008	524	1 898	1 959	2 409	1 687	1 463	-1 121	-2 097	-420	-1 460	-1346	-1 077
прибуло
2007	3762	4 252	4 439	5 077	5 891	4 690	5 044	5 544	4 660	4 237	3 282	2 431
2008	2605	3 987	3 933	4 798	4 510	4 793	3 688	3 927	4 611	3 816	3672	3 317
вибуло
2007	2150	1 992	2 354	2 766	3 484	3 911	4 526	5 294	4 694	4 321	4 031	2 908
2008	2081	2 089	1 974	2 389	2 823	3 330	4 809	6 024	5 031	5 276	5018	4 394

За попередніми підсумками перепису населення 2009 років, казахи складають приблизно 67% населення країни (більше 10 млн. чол.). Тобто порівняно з даними 2007 р. національний склад населення змінився.

Таблиця 1.3

Національний склад Казахстану у2009 р. [1]

Народи	% від усього населення
Казахи	59,2
Росіяни	25,6
Українці	2,9
Татари	1,5
Німці	1,4
Інші	5,0
Взагалі	100

Казахи традиційно є прихильниками ісламу, а росіяни сповідують православ'я. У Радянському Союзі релігійна діяльність була суворо обмежена. Після проголошення незалежності як мусульмани, так і християни доклали значних зусиль для збільшення числа своїх прибічників. Туреччина, Саудівська Аравія і ряд інших країн надали кошти для розвитку мусульманства і будівництва мечетей, а казахські студенти отримали можливість навчатися за кордоном, у тому числі в мусульманських навчальних закладах. Однак порівняно з іншими центральноазіатськими державами вплив ісламу в Казахстані залишається слабким. Виняток становлять південні райони країни, зокрема Шимкент.

1.2 Національна економіка, її становлення і характерні риси

Казахстан -- це країна з багатим історичним і культурним минулим. Розташований в центрі Євразії Казахстан виявився на перехресті прадавніх цивілізацій світу, на пересіченні транспортних артерій, соціальних і економічних, культурних і ідеологічних зв'язків між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю, між Європою і Азією, між найбільшими державними утвореннями євразійського континенту.

Кочові племена, що заселяли величезну степову територію від монгольських гір до Дніпра і Дунаю, греки називали скіфами, перси -- саками. Письмові свідоцтва про племена, що населяли нинішню територію Казахстану, з'явилися в середині 1-го тис. до н. е. [1]

Більш детально варто зупинитись на історії країни під час перебування її у стані Радянського Союзу. 6 серпня 1920 року ВЦИК і СНК РСФСР прийняли підписаний М. І. Калініним і В. І. Леніним Декрет «Про утворення Киргизької Радянської Автономної Соціалістичної Республіки» у складі РРФСР із столицею в Оренбургу. Вона була утворена з Акмолінськой, Семипалатинською, Тургайськой, Уральською, а також Букєєвськой і частин Оренбурзькою губерній. «Алаш-орда», власне, добивалася саме цього. У 1925 році, після національно-територіального розмежування в Середній Азії, Киргизька АССР перейменована в Казакськую АССР, столиця перенесена з Уралу на Сир-дар'ю в Перовськ (Ак-мечеть), названий Кзил-орда (Червона столиця), в її склад увійшли ще Сирдарья і Джетисуйськая області що була Туркестаном АССР з киргизьким населенням і Каракалпацька АТ (пізніше включена в Узбецьку РСР з перетворенням в Каракалпацьку АССР). Оренбурзька область була повернена в безпосереднє підпорядкування РРФСР. У 1927 році столиця перенесена ще східнішим до Алма-Ати. У 1936 році Казакськая АССР перетворена в Казахську РСР. У 1956 р. в ході хрущовського буму з освоєнням цілинних земель ще частина територій були передані РРФСР (приєднані до сучасних Омської області і Алтайському краю) і Узбецькій РСР (Голодний степ -- сучасні Навоїйськая і Джізакськая області). [4]

Період становлення адміністратівно-планової державної системи в республіці був найбільш болезненен: по-перше, в рамках форсованої колективізації, що передбачала осілість сільського населення, було порушено кочове і напівкочове скотарство -- традиційну господарську національну галузь; по-друге, істотна утрата була нанесена національній культурі і інтелігенції (через те, що припинилося навчання казахській мові на арабському шрифті, на якому була видана вся казахська література), зокрема, шляхом заміни арабського алфавіту спочатку на латинський (латинізація 1929), а потім на кирилицю (киріллізация 1940). Це відлучило казахів від писемності, на якій створювалися традиційні зразки літератури, як казахською ((Кунанбаєв Абай, Дулатов Міржакип, Жумабаєв Магжан, Ауезов Мухтар і ін.), так і общетюркськой (Аль-фарабі, Ахмед Яссаві, Юсуф Баласагуні, Махмуд Кашгарі і ін.). [5]

На початку 30-х років в результаті невдалої сталінської сільськогосподарської політики, що проводиться в Казахстані першим секретарем Казкрайкома ВКП(б) Філіппом Голощекиним, з голоду загинуло близько півтора мільйона казахів (31 % сільського населення), сотні тисяч бігли до Китаю. У 1954 році в Китаї був навіть утворений прикордонний Іліказахський автономний округ (ІКАО) з центром в Кульдже. Частково це визнається і радянськими офіційними даними, згідно Всесоюзного перепису населення СРСР 1926 років, казахів налічувалося 3,968 млн. чоловік, а згідно перепису 1939 років -- вже всього 3,1 млн. чоловік. В кінці 30-х років метрополією до Казахстану були депортовані деякі неугодні їй народи: поляки із Західної України і Білорусії (1936), корейці з Примор'я і Сахаліну (1937), в роки війни депортовані німці Поволжя (1941), греки з Краснодарського краю (1941), кабардинці і балкарці (1943), чеченці і інгуші (1944) з з Північного Кавказу, кримські татари з Криму (1944). У Казахській РСР було побудовано багато концентраційних таборів системи ГУЛАГ. Хрущовська епопея освоєння цілинних земель в 1950-х роках привела до переселення до Казахстану ще мільйона нових жителів з Росії. В результаті доля казахів в населенні Казахською РСР знизилася до 30 % (по перепису населення 1959 років) і вона стала єдиною в СРСР, де представників титульної нації було менше «приїжджих». [6]

Одночасно почалася потужна індустріалізація республіки, яка дозволила Казахстану перетворитися на солідний промисловий регіон, органічно включений в загальносоюзний комплекс, хоча пріоритетно радянською владою розвивався гірничодобувний сектор і республіка фактично стала сировинним придатком Центру. У роки фашистської агресії до Казахстану було евакуйовано понад 400 заводів і фабрик з центру Росії, на основі яких розрослася місцева промисловість. Були побудовані нові міста і села, дороги та мости.

Також був створений Семипалатинський ядерний полігон, на якому в 1949 році була випробувана перша радянська атомна бомба Рдс-1, а потім і перша термоядерна Рдс-6 з (1953). Сумарна потужність ядерних зарядів, випробуваних під землею і в повітрі лише за період 1949-63 роки на Семипалатинському полігоні, в 2500 разів перевищила потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму. Регіону був завданий страхітливого екологічного збитку. У радіусі 2000 квадратних кілометрів люди піддалися радіаційному зараженню, що з часом викликає хвороби, передчасну смерть, генетичну мутацію серед місцевого населення. Дані про це до цих пір засекречені. У 1989 році було створено рух "Невада -- Семипалатинськ", що об'єднало жертви ядерних випробувань по всьому світу.

Був побудований космодром Байконур, з якого були запущені перший штучний супутник Землі і перший космонавт, але також сотні міжконтинентальних ракет (Ур-500, Рс-16, Рс-18, Рс-20) і військових супутників серії «Космос». На території Казахстану Міністерством оборони СРСР було розміщено багато військових баз і випробувальних полігонів (Сари-шаган, Терра-3, Емба-5 і ін.), десятки стратегічних аеродромів і ракетних шахт (Державінськ, Тюра-там, Жангиз Тобе і ін.). [7]

Через непродуману політику Центру щодо розвитку бавовняної монокультури в Південному Казахстані і Узбекистані фактично за одне покоління зникло Аральське море тому, що на зрошування полів безконтрольно забирали майже всю воду з Сир-дар'ї і Аму-дар'ї.

За допомогою навчанню російській мові казахське населення дістало доступ майже до всієї культури російського народу, а в межах радянської ідеології і до світової культури. Але це захмарилося втратою власної ідентифікації. Послідовна політика русифікації привела до того, що багато радянських казахів вже не знали рідної мови.

6 -- 17 грудня 1986 року в Алма-Аті стався антиурядовий заколот, приводом для якого послужило призначення генеральним секретарем ЦК КПРС Горбачевим Геннадія Колбіна, російського за національністю, першого секретаря Ульяновського обкому партії, на пост першого секретаря ЦК компартії Казахстану. Цим призначенням була порушена багатолітня негласна традиція призначення глав республік СРСР з місцевих кадрів титульної нації. Заколот був пригнічений, багаточисельні його учасники понесли кримінальне покарання, маса студентів була виключена з інститутів. Вважається, що ці події стали першою ланкою в ланцюзі національних бунтів, що були потім, в Грузії (1989), Латвії і Литві (1991) і т. д., що у результаті стало одним з чинників розпаду Радянського Союзу. [8]

16 грудня 1991 року Казахстан після офіційного розпаду СРСР (Біловезька угода, 8 грудня) останнім зі всіх союзних республік проголосив свою незалежність. Першими його визнали єдине до цього тюркська держава Туреччина (тепер з п'ятьма пострадянськими республіками їх стало шість), США і сусідній Китай.

Відразу після отримання незалежності Казахстан підписав в числі 11 колишніх республік СРСР (без прибалтів і Грузії) спільну Декларацію про цілі і принципи СНД (Алма-Ата, 21 грудня 1991 року), а потім з п'ятьма -- Договір про колективну безпеку (ДКБ) (Ташкент, 15 травня 1992 року).

Перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв відмовився від атомних боєголовок, успадкованих від радянської армії (Лісабонський протокол 1992 роки). Це рішення вітали США, Європа і ООН. Семипалатинський полігон був закритий ще раніше (1991) по вимогах народного антиядерного руху «Невада - Семипалатинськ», очолюваного відомим поетом Олжасом Сулейменовим. Відмова від ядерної зброї забезпечила країні набагато ефективнішу безпеку і приніс можливість залучити масові інвестиції до економіки країни. [9]

26 квітня 1994 року в Алма-Аті президентом Казахстану Назарбаєвим Н. А. і Головою Держради Лі Пеном було підписано Угоду між Республікою Казахстаном і Китайською Народною Республікою про казахстансько-китайському державному кордону. Вперше в історії обох країн був проведений процес делімітації і демаркації державного кордону, що влаштував обоє сторони. До цього мільярдний Китай мав територіальні претензії до всіх своїх сусідів -- СРСР, Японії, В'єтнаму і Індії, що часто наводило до пограничних конфліктів і навіть локальних війн.

Потім були підписані Угоди про делімітацію кордонів з Киргизією (2001), Узбекистаном (2002), Туркменією (2003) і Росією (2006). Таким чином, Республіка Казахстан і її сусіди не мають один до одного територіальних претензій і знаходяться в добросусідських стосунках.

Казахстан став ініціатором по врегулюванню кордонів між Китаєм і суміжними країнами СНД. 26 квітня 1996 року на зустрічі глав п'яти держав -- Китаю, Росії, Казахстану, Киргизії і Таджикистану в Шанхаї було підписано історичну Угоду про зміцнення заходів довіри у військової області в районі державних кордонів. Після ряду зустрічей «п'ятірки» Угода переросла в ШОС -- Шанхайська організація співпраці.

Одна з важливих подій історії Казахстану є перенесення столиці Казахстану з Алмати в Акмолу (сучасна Астана) в 1997 році.

5 липня 1998 року в Астані, з цієї дати новій столиці країни, президентом Назарбаєвим і першим президентом Росії Борисом Єльциним був підписаний Договір про Вічну дружбу і співпрацю між Казахстаном і Росією.

10 жовтня 2000 року в Астані главами 5 держав (Росія, Білорусія, Казахстан, Киргизія і Таджикистан) був підписаний Договір про установу Євразійського економічного співтовариства. У Договорі закладена концепція тісної і ефективної торговельно-економічної співпраці для досягнення цілей і завдань, визначених Договором про Митний союз і Єдиний економічний простір.

Казахстан також став ініціатором (Алма-Ата 2002) регулярних самітів НВЗДА -- Наради по взаємодії і заходам довіри в Азії, учасниками яких стало вже 20 (на 2008 рік) азіатських країн, включаючи Індію і Пакистан, Ізраїль і Палестину.

З 1992 року Казахстан є членом Організації по безпеці і співпраці в Європі (ОБСЄ) і недавно добився права в 2010 році головувати в цій впливовій міжнародній організації.

Багатовекторна зовнішня політика країни продовжена і в економічній сфері, так, наприклад, разом з нафтопроводом КТК (Каспійський трубопровідний консорціум) (2004) на захід через Росію, був побудований нафтопровід ККТ (Казахстансько-китайський Трубопровід) Кумколь -- Алашанькоу на схід (2005). Казахстан бере участь і в південному нафтопроводі БТД (Баку - Тбілісі - Джейхан) на середземноморське побережжя Туреччини (2006), підтримуваного Сполученими Штатами Америки. [1]

Таким чином, зараз Казахстан -- конституційна президентська республіка. Президент є главою держави і верховним головнокомандуючим. Глава уряду -- прем'єр-міністр. Виконавчу владу очолює президент. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент, судову -- Конституційний суд і система місцевих судів. У країні створена багатопартійна політична система. [10]

Оцінюючи підсумки ринкових перетворень в казахстанській економіці за роки незалежності, необхідно, перш за все, відзначити поступовий і поетапний перехід до формування казахстанської моделі стійкого соціально-економічного розвитку.

Перший етап проведення ринкових перетворень умовно можна визначити з 1992 по 1997 рік. Під час цього періоду відбувався процес переходу казахстанського суспільства від розподільної адміністративно-командної системи стосунків до ринкової, заснованої на приватній власності і конкуренції.

Другий етап розвитку казахстанської економіки почався з 1998 року після прийняття Стратегії розвитку «Казахстан-2030». З прийняттям даного документа почався творчий процес по досягненню довгострокових цілей і пріоритетів розвитку, по побудові економіки країни, що стійко розвивається.

Названі етапи становлення і розвитку Казахстану як незалежної держави відбувалися при різних соціально-економічних тенденціях.

На першому етапі соціально-економічних перетворень економіка знаходилася у стадії глибокої виробничо-фінансової кризи, що негативно позначалося на всіх напрямах розвитку і вимагало прийняття швидких, а деколи і непопулярних в товаристві рішень.

На другому етапі спостерігається тенденція високих темпів розвитку економіки, а процес перетворення суспільних стосунків вимагає глибокого опрацювання соціально-економічної політики Уряду з метою ухвалення найбільш ефективних рішень, які будуть позитивно сприйняті в суспільстві.

Спостережуване динамічне зростання економіки Республіки Казахстан, темпи якого за період 2001-2005 р.р. перевершували аналогічні параметри більшої частини країн, що здійснюють ринкові реформи, на думку експертів, був пов'язаний переважно з розширенням виробництва в секторі видобутку і експорту сировинних ресурсів, що визначило характер економічної моделі, що склалася, особливістю якої є:

· нестійкість параметрів динаміки розвитку економіки;

· домінування сировинних галузей добувного сектора економіки в структурних параметрах виробництва, освіти і використання доходів;

· істотний вплив інфляційного чинника на динаміку основних параметрів розвитку;

· залежність розвитку економіки від світової кон'юнктури цін на товари, складові основу експорту і імпорту і т.д.

У цих умовах особливою актуальністю характеризуються наукові дослідження, пов'язані з вивченням характеру спостережуваних макроекономічних тенденцій і взаємозв'язків між показниками, що визначають розвиток економіки Республіки Казахстану на кратко- і середньострокову перспективу. Основна мета таких досліджень - виявлення їх кількісних і якісних параметрів для умов реалізації існуючої стратегії розвитку, і оцінка можливостей досягнення загальних стратегічних цілей і завдань соціально-економічного розвитку Республіки Казахстан. [11]

1.3 Сучасна структура економіки Казахстану

Казахстан є аграрно-індустріальною країною. Валовий внутрішній продукт Казахстану в 2006 році досяг 77,9 млрд доларів, що складає 5120 доларів на душу населення.

Основним джерелом економічного зростання економіки є видобуток корисних копалин.

Казахстан складається з п'яти крупних економічних районів [12]:

1. Північний Казахстан -- розвинені зернове господарство, видобуток залізняку і кам'яного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика.

2. Східний Казахстан -- кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство.

3. Західний Казахстан -- найбільший нафтогазовидобувний регіон, машинобудування, приладобудування, виробництво будівельних матеріалів зокрема черепашника, мела, цементу.

4. Центральний Казахстан -- чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво.

5. Південний Казахстан -- бавовна, рис, шерсть, зерно, фрукти, овочі, тютюн, виноград, коноплі ; розвинені кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство.

Основною продукцією, що імпортується, є машини і устаткування, засоби транспорту, прилади і автомати, хімічна продукція, паливо мінеральне, продовольчі товари, готові вироби і товари народного вжитку.

Продукція машинобудування в загальному обсязі промислового виробництва республіки складає біля 8 %.

Казахстан виробляє устаткування для потреб своєї гірської промисловості. З виробленого в Казахстані експортуються: ковальсько-пресове устаткування (Шимкент), металоріжучі верстати (Алма-Ата), акумулятори (Талди-корган), відцентрові насоси (Астана), рентгенівське устаткування (Актюбінськ) і так далі В місті Уральське, що на заході Казахстану останнім часом збільшилася увага держави до машинобудівної галузі. Саме у Західному Казахстані планується масштабно розвивати машинобудування. У місті Уральське знаходяться такі крупні заводи, як "Зеніт", "УМЗ", "Металіст", "Омега", "Ремзавод".

Таблиця 2.1

Обсяг промислового виробництва Республіки Казахстан за видами економічної діяльності [13]

	млн. тенге
	Сі-чень	січень-лютий	Лю-тий-бере-зень	Бере-зень-кві-тень	Сі-чень-тра-вень	Сі-чень-чер-вень	Сі-чень-ли-пень	Сі-чень-сер-пень	Сі-чень-вере-сень	Сі-чень-жов-тень	Сі-чень-листопад	січень-гру-день
Промисловість - взагалі
2007	519 223	1 027 611	1 596 248	2 201 223	2 821 658	3 420 047	4 110 782	4 793 185	5 488 834	6 226 901	7 011 196	7 815 865
2008*	747 425	1 498 620	2 361 795	3 271 606	4 243 051	5 336 612	6 294 202	7 301 162	8 202 413	9 003 501	9 634 955	10 188 390
у тому числі:
гірничодобувна промисловість
2007	284 549	569 004	890 088	1 232 878	1 581 982	1 910 079	2 307 553	2 684 812	3 074 053	3 505 244	3 967 048	4 445 405
2008*	477 601	953 059	1 511 516	2 088 368	2 708 301	3 440 938	4 033 877	4 665 821	5 209 253	5 674 719	6 002 800	6 271 082
оброблююча промисловість
2007	193 098	376 771	582 890	813 429	1 058 277	1 304 230	1 573 532	1 853 305	2 133 644	2 404 127	2 681 563	2 955 881
2008*	211 950	433 407	689 554	981 941	1 297 029	1 623 218	1 953 853	2 295 819	2 618 220	2 908 200	3 152 894	3 378 390
виробництво та розподілення електроенергії, газу і води
2007	41 575	81 836	123 270	154 916	181 399	205 737	229 697	255 068	281 137	317 531	362 586	414 579
2008*	57 874	112 154	160 724	201 297	237 721	272 456	306 472	339 523	374 939	420 582	479 261	538 918

· оперативні данні

Під час СРСР цим заводам приділялася належна увага з боку радянського уряду, але з розпадом СРСР продукція цих заводів зменшилася більш ніж на 70%.

Чорна металургія Казахстану виробляє більш 12,5 % республіканського об'єму промислової продукції.

По запасах залізняку Казахстан займає восьме місце в світі. Його доля в світових запасах складає 6 %.

З 8,7 млрд. тонн розвіданих запасів залізняку 73,3 % є такими, що легко добуваються. Більш 70 % залізняку, що добувається в країні, вирушає на експорт.

Питома вага кольорової металургії в загальному обсязі промислового виробництва перевищує 12 %.

Добуваються виробляються мідь, свинець, цинк, титан, магній, рідкі і рідкоземельні метали.

Казахстан входить до числа найбільших в світі виробників і експортерів рафінованої міді. Основними імпортерами казахстанської міді є Італія і Німеччина.

Казахстан є крупним виробником золота. У країні зареєстровано понад 170 золотоносних родовищ.

Підприємства хімічної і нафтохімічної промисловості республіки виробляють пластмаси, хімічні волокна і нитки, шини для автомобілів і сільгоспмашин, широкий асортимент гумотехнічних виробів, хромові з'єднання, карбід кальцію, каустична сода і ін. продукція.

У Казахстані діють три нафтопереробні заводи, виробляючі автобензін, дизельне, котельне паливо, авіаційний гас, нефтебітуми і інші нафтопродукти.

Діє крупний комплекс по переробці фосфорітной руди із здобуттям жовтого фосфору (більш 90 % від загального виробництва колишнього СРСР), мінеральних добрив, синтетичних миючих засобів.

Продукція промисловості будівельних матеріалів в загальному обсязі промислового виробництва Республіки займає більш 4 %.

На підприємствах галузі виробляється цемент, шифер, азбестоцементні труби, м'які покрівельні матеріали, лінолеум, санітарно-будівельний фаянс, облицювальні керамічні плитки для полови і обробки будівель, панелі і інші конструкції для великопанельного житлового будівництва, каолін для паперової промисловості, радіатори, конвектори і ряд інших видів будівельних матеріалів і конструкцій.

Республіка має в своєму розпорядженні достатні запаси всілякої сировини для випуску будівельних матеріалів.

У виробництві будівельних матеріалів широке вживання знаходять відходи промисловості: шлаки металургійних і хімічних виробництв, зола теплоелектростанцій і інші вторинні ресурси.

Лідируючі місця на світовому ринку займають 17 казахстанських компаній. РГП "Жезказганредмет" - єдиний в світі виробник радіоактивного осмію, займає 1-2-е місця по випуску ренію, ССГПО - 1-е по виробництву офлюсованих залізорудних окатишів, АТ "УКТМК" - 2-е - по випуску титанової губки, 8-е - по виробництву первинного магнію, Донський ГОК - 2-е - по видобутку хромової руди, УМЗ - 2-е - по виробництву берилія, 3-е - по танталу, ТНК "Казхром" - 2-е - по випуску ферохрому, 3-е - по феросплавах "Алюміній Казахстану" - 3-е - по випуску високочистого галію, 9-е - по глинозему "Костанайськие мінерали" - 3-е - по випуску азбесту "Казатомпром" - 4-е - по видобутку урану, 15-е - по виробництву паливних пігулок "Казахмис" - 4-е - по сріблу, 10-е - по випуску рафінованої міді "Казтрансойл" - 4-е - по транспортуванню нафти "Казахстан темір жоли" - 5-е - по вантажообігу, Жайремський ГОК - 5-е - по видобутку марганцевих руд "Южполіметалл" - 6-е - по виробництву вісмуту "Казцинк" - 7-е по - випуску рафінованого цинку, 5-е - по випуску срібла "Теміртау Міттал Стіл" - 9-е - по виробництву білої жерсті "Багатир Аксес Комір" - 11-е - по видобутку вугілля, ССГПО - 14-е - по видобутку залізняку.

Казахстан нарощує свою присутність на ринку енергоносіїв, де по видобутку нафти йому належить 19-е місце, газу - 13-е, урану - 3-е, вугілля - 10-е, причому республіка практично щорік підвищує свої показники в світовому рейтингу виробників. Найближчим часом передбачається вийти на дев'яту позицію по видобутку нафти, десяту - по видобутку газу, першу - урану, дев'яту - вугілля. Ці досягнення виведуть країну в число провідних світових постачальників енергоносіїв.

Географічне розташування Казахстану в центрі Євразії зумовлює його значний транспортний потенціал в області транзитних перевезень. Протяжність наземних транспортних магістралей республіки складає 106 тис. км. З них 13,5 тис. км. -- магістральні залізниці, 87,4 тис. км. -- автомобільні магістралі загального користування з твердим покриттям, 4 тис. км. -- річкові дороги.

Сільське господарство є важливим сектором економіки країни.

Республіка володіє крупним аграрним потенціалом. По тридцяти позиціях вона займає на світовому аграрному ринку з 1-го по 35-е місце, в т.ч. по 11 з них входить в першу десятку. По виробництву зернових, м'ясній і молочній продукції вона залишається найбільшою аграрною країною. По поголів'ю коней, овець і кіз, молочних корів Казахстан також входить десятку світових лідерів.

По виробництву кумису, шубату Республіка Казахстан знаходиться на 1-м місці в світі, конина - на 3-м, кривуля - 4-м, гречки - 5-м, апельсинового соку, соняшникової олії і іржі - 9-м, твердої пшениці, ячменю і тваринного масла - 10-м, шерсть, пшениці - 13-м, вершкового масла, вівса - 14-м, бавовни, картоплі - 19-м, рису - 20-м, маргарину, груш і яєць - 21-м, яблук - 22-м, овочів - 25-м, м'яса - 29-м, цукрового буряка - 35-м.

По виробництву зерна Казахстан займає третє місце в СНД після Росії і України.

На півночі Казахстану вирощується ярова пшениця, овес, ячмінь і інші зернові культури, а також соняшник, лен-кудряш. Розвинене овочівництво, баштанництво. Захід славиться посівами кукурудзи, овочів, соняшнику і інших сх культур. У 2009 році в Уральське передбачається побудувати завод по виробництву соняшникової олії. Це заповнить дефіцит в області, хоча виробництво в цілому складе 4-5 відсотків від загального обсягу виробництва по Республіки Казахстан. На півдні республіки при штучному зрошуванні дають високі урожаї бавовник, цукровий буряк, тютюн, мал. Розвинене садівництво.

Природні умови Казахстану, їх різноманіття зумовлюють значні потенційні можливості для розвитку тваринництва. У Казахстані традиційно займаються вівчарством, конярем, верблюдоводством, розведенням великої рогатої худоби. [14]

Сучасну економіку Казахстану можна розглядати як економіку крупних корпорацій -- в процесі приватизації склалася монополістична структура економіки з невеликою кількістю тих, що лідирують бізнес-груп. [15] Так, багатющі запаси нафти і газу Казахстану розробляються найбільшими світовими компаніями -- Chevron, BG Group, Texaco, Agip, TotalFinaElf, Shell, Statoil, CNPC. Окрім західного капіталу, активно працюють і російські компанії -- «Газпром», «Лукойл», «Транснефть» та інші. Це дозволяє Казахстану забезпечити основу для інтеграції національної економіки в світовий ринок.

Іншу частину крупних корпорацій Казахстану складають банківські структури і інвестиційні фонди, що закумулювали значну частину приватизаційних «купонів» (зверху 75% всіх «купонів» вкладено в 25% фондів). Згодом банківський капітал почав експансію в промислову і торгівельну сферу і тому банківські групи теж займають провідні позиції в економіці. В результаті, транснаціональні корпорації (ТНК) контролюють до 40% промислового виробництва і біля 50% зовнішньої торгівлі Казахстану.

З врахуванням невеликої по загальній ємкості казахстанської економіки, найбільші перспективи довготривалого економічного зростання в будь-якому разі знаходяться в експортній, а не імпортозаміщаючої стратегії. Відповідно, і в довгостроковій перспективі базу казахстанської економіки утворюватимуть крупні компанії паливно-енергетичного сектора. Форма участі держави в подібних системоутворюючих компаніях варіюватиме від володіння «золотою акцією» до стовідсоткового володіння акціями. . А вже довкола цих компаній групуватимуться дрібні і середні підприємства, що працюють по їх замовленнях.

Поява величезної кількості грошових ресурсів в Казахстані привела до вкладення капіталу в об'єкти і за межами країни. Експерти останнім часом вже відзначили проведення широкої економічної експансії казахського капіталу -- за кордоном отримуються необхідні промислові об'єкти і інфраструктура, перш за все у сфері енергетики і трубопровідного транспорту, портів і терміналів.

Так, що найбільш прогресують для просування казахстанського бізнесу, через старі зв'язки, близькість і наявність казахської діаспори, є прикордонні з Росією області. Проте і віддаленіші регіони знаходяться у полі зору казахстанських інвесторів -- на завершуючому етапі знаходиться придбання 70% деякій європейській нафтогазовій компанії (назва доки не розголошується), на казахстанські гроші вже побудований готель преміум- класу «Ritz» у Москві, виявлена цікавість до придбання Львівського НПЗ і багато що інше.

Оскільки основною сферою в Казахстані є нафтогазова, то ведуться роботи із створення системи, яка дозволить нафтовидобувним компаніям, що працюють в Казахстані, вибирати найпривабливіші і стабільніші ринки для казахстанської нафти. Окрім оптимізації існуючих доріг (КТК і БТД), Казахстан веде роботу над спорудою нафтопроводу до Китаю. Крім того, спільно з Україною Казахстан збирається будувати нафтопровід Снегирівка -- Одеса.

Перспективність економіки в Казахстані пов'язують з інвестиційною активністю, тому з моменту отримання суверенітету Астана залучає іноземний капітал, на ділі створюючи сприятливий інвестиційний клімат або комплекс чинників, привабливих для інвесторів. Маленький приклад: в цілях спрощення дозвільних процедур по в'їзду-виїзду керівників іноземних компаній і співробітників їх представництв, введена спеціальна віза -- так звана інвесторська віза.

В результаті, починаючи з 1993 року, в республіку притягнені більше 55 млрд. доларів інвестицій (майже 1/3 всіх вкладень іноземного капіталу в країни СНД). Природно, що іноземні інвестиції концентруються в декількох найпривабливіших і конкурентоздатних галузях економіки: 65% -- в нафтогазовій галузі (близько 41 млрд.) 10% -- в чорній металургії і 5% -- в кольоровій металургії. Відзначимо також, що Казахстан вже давно підписав Енергетичну хартію, дискусія довкола якої постійно псує стосунки Росії з Євросоюзом.

Майбутнє ж економіки Казахстану, на думку експертів, виглядає оптимістично: Астана вибрала таку модель її розвитку, при якій стимулювання національної економіки проводиться за рахунок власних природних ресурсів. У короткий термін на енергоносіях створений економічний феномен, що вже дозволяє з деякими обмовками відносити Казахстан до числа «азіатських тигрів».

Висновки до розділу І

Таким чином, Казахстан є досить перспективною країною, яка має непогане географічне розташування та запас корисних копалин, непогані задатки для сільськогосподарської діяльності.

Приймаючи до уваги історичний розвиток країни, можна сказати, що за роки незалежності було зроблено багато реформ, що добре вплинули на економічний розвиток Республіки. Країна успішно налагоджує зовнішньоекономічні зв'язки і приймає участь у діяльності міжнародних організацій.

Казахстан є аграрно-індустріальною країною, і його компанії входять до числа світових лідерів за деякими видами діяльності. Показники економічного росту характеризуються позитивною динамікою. Республіка стає привабливою як для внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів.

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА РІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КАЗАХСТАНУ

2.1 Фактори економічного зростання Казахстану

Становлення та розвиток ринкових відносин у Республіці Казахстан після отримання незалежності у 1992-2005 рр. проходило в декілька етапів. [11]

Перший етап (1992-1997 рр.). Казахстанська економіка почала реформуватися в умовах глибокої кризи, пов'язаної з порушенням структури товарно-грошових стосунків, низьким рівнем конкурентоспроможності, відсутністю навику проведення грошово-кредитної і митної політики. У країні не було укріпленого державного кордону, озброєних сил, дипломатичної служби і інших інститутів. Все це потрібно було створити за рахунок відповідних засобів. У цих умовах забезпечити плавність і послідовність процесу переходу було украй важко.

Становлення Казахстану як незалежної держави з ринковою економікою відбувалося за рахунок корінної зміни образу життя, мислення і дій. У початковій стадії ринкових перетворень (1992-1994 роки) діяльність Уряду була направлена на лібералізацію економіки і створення законодавчої і інституційної бази ринкових стосунків, наповнення ринку споживчими товарами.

Лібералізація економіки за принципом «шоковій терапії» була об'єктивно єдино правильним напрямом для Казахстану, який після розвалу СРСР не мав можливості поетапного перекладу суспільства на нові умови господарювання, оскільки був повністю залежний від ходу реформ в Росії, яка з січня 1992 року оголосила про лібералізацію економіки.

У 1993 році була прийнята Програма невідкладних антикризових заходів і поглиблення соціально-економічних реформ. Розробниками цієї програми були Вища економічна Порада, Апарат Президента і Уряди Республіки Казахстану. Головними досягненнями в проведенні першого етапу ринкових реформ є:

* збереження стабільної соціально-політичної обстановки в країні;

* введення національної валюти;

* наповнення казахстанського ринку споживчими товарами;

* входження Казахстану в світову спільноту, вступ до міжнародних фінансових інститутів;

* остаточний відхід від принципів адміністративно-командної економіки.

Перехід на систему ринкових стосунків відбувався на тлі економічної кризи, що заглиблюється. Початок цій кризі був покладений в середині восьмидесятих років минулого століття в умовах адміністративної системи управління. Це негативно позначилося на виробничо-фінансовому стані галузей економіки і рівні життя значних мас населення ще в початку дев'яностих років, що і стало головним чинником розпаду СРСР.

Крім того, цей розпад викликав розрив виробничо-господарських зв'язків між колишніми республіками і розвал єдиної фінансової системи держави. В результаті цього криза переросла в виробничо-фінансову. Тобто, економіка країни ввергнулася в гіперінфляцію, яку удалося приборкати лише в 1996 році.

На етапі активізації ринкових реформ рівень життя населення різко знизився. Заходи Уряду по пом'якшенню падіння реального розміру пенсій були недостатньо ефективними із-за поглиблення економічної кризи. У зв'язку з необхідністю створення національної армії, облаштування кордону і митної території, формування дипломатичного корпусу, в умовах зниження рівня доходів державного бюджету, фінансування витрат на соціальну сферу мало тенденцію до істотного скорочення.

У 1991-1995 роках відбувалося значне падіння виробництва товарів і послуг. Валовий внутрішній продукт в 1995 році в порівнянні з 1990 роком скоротився на 38,6%, реальна заробітна плата - на 69,9%, призначена пенсія - на 77,3%, інвестиції в будівництво - на 64,1%.

У період з 1995 по 1997 роки головним напрямом реформ стало забезпечення макроекономічної стабілізації, вдосконалення законодавчої бази, фінансової системи, соціальної сфери і виробничого сектора, включаючи демонополізацію, приватизацію, банкротство і санацію підприємств.

Податкова і бюджетна сфера реформувалася в умовах різкого скорочення доходів і необхідності забезпечення витрат, пов'язаних із становленням Казахстану як незалежної суверенної держави.

В цілях забезпечення макроекономічної стабілізації забезпечувалася підтримка дефіциту державного бюджету на відносно низькому рівні, фінансування державного бюджету поступово перейшло на неінфляційні джерела. Державне запозичення не перевищувало оптимальних рамок.