Історія, географія, економіка та культура Китаю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

"Історія, географія, економіка та культура Китаю"

План

1. Географічне положення Китаю

2. Столиця Китаю

3. Герб Китаю

4. Прапор Китаю

5. Національні свята Китаю

6. Економічній потенціал Китаю

7. Природно-ресурсний потенціал

8. Господарство

Китай одна з найбільших за площею держав світу; розташована у Центральній і Східній Азії. На сході омивається водами Жовтого, Східнокитайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. Має численні острови, найбільші - Тайвань і Хайнань. На півночі Китай межує з Росією і Монголією, на заході і півдні - з Афганістаном, Індією, Непалом, Сикімом, Бутаном, Бірмою, Лаосом і В'єтнамом, на північному сході - із Корейською Народно-Демократичною Республікою.

У природному відношенні поділяється на східну частину, розташовану в межах Східної Азії, і західну - Центральна Азія.

Пекін

Пекін розташований поблизу північної вершини приблизно трикутної Великої китайської рівнини. Рівнина простягається з південного і східний боку міста. Гори, розташовані на північ і захід від Пекіна, захищають місто і головну сільськогосподарську житницю північного Китаю від розростання монгольських пустель і степів. Північно-західні райони адміністративної території Пекіна, особливо повіт Яньцін та район Хуайжоу, включають гори Цзюньдушань, у той час як західні райони міста облямовують гори Сишань. При спорудженні Великої китайської стіни, яка на цій ділянці тягнеться по хребтах гір уздовж північного кордону Пекіна, використані ці ландшафтні переваги для захисту від північних кочових племен.

Гора Дунлін, що входить до гірського пасма Сишань і розташована на кордоні з провінцією Хебей, -- найвища точка Пекіна, її висота сягає 2303 м. Серед великих річок, що протікають територією Пекіна річка Юндінхе і річка Чаобайхе -- обидві відносяться до басейну річки Хайхе і течуть у південному напрямку. Крім того Пекін -- північний кінцевий пункт Великого китайського каналу, що проходить через Велику китайську рівнину і закінчується на півдні в Ханчжоу. Водосховище Міюнь, побудоване у верхів'ях річки Чаобайхе, -- найбільше в Пекіні, воно є ключовим елементом системи водопостачання міста.

Міська зона Пекіна розташована в центрально-південній частині адміністративної території Пекіна і займає меншу, але постійно зростаючу частину її площі. Вона розходиться колами, укладеними між концентричними кільцевими дорогами Пекіна, п'ята і найбільша з яких -- Шоста кільцева автодорога Пекіна (нумерація автокілець починається з 2) проходить вже через міста-супутники китайської столиці. Брама Тяньаньмень і однойменна площа міста формують центр. З півночі до них примикає Заборонене Місто -- колишня резиденція китайських імператорів. На захід від Тяньаньмень розташована урядова резиденція Чжунаньхай. Зі сходу на захід центр Пекіна перетинає вулиця Чан'аньцзе -- одна з головних транспортних артерій міста.

Пекін входить до четвірки древніх столиць Китаю. Пекін є політичним, освітнім і культурним центром КНР. Хоча останнім часом Пекін усе більше бере на себе роль локомотиву підприємницької діяльності, основного поля для створення інноваційних підприємств, центру індустрії. Пекін - важливий туристичний центр. Всі визначні місця Пекіну можливо віднести до "чудес світу", настільки вони чарують своїм масштабом, вишуканістю і неповторним колоритом.

китай столиця символіка географічний

Велика Китайська Стіна - символ древньокитайської цивілізації і неперевершений взірець споруди. Довжина її 6З00 км, висота коливається від 3 до 8 м. Велика Китайська Стіна являється пам'ятником культурної спадщини і знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Реставрована частина стіни в Бадаліні, 80 км на півночі від Пекіну - найулюбленіше місце відвідування туристів. В Пекіні знаходиться самий найбільший в Китаї державний музей Гугун - колишній імператорський палац, резиденція 24 імператорів династії Мін і Цин. Будівництво грандіозного імператорського палацу почалось в 1406 р. В складі комплексу палацу нараховується 9999 окремих приміщень, де зібрані антикварні вироби і предмети власників будинку. Колись ця резиденція називалась "Заборонене місто", бо бідні люди не мали права увійти на його територію. Це цілий світ, багатий і пишний. Тут з 1911 р. і до свого відречення 1924 р. жив останній імператор Китаю. В 1974 р. окремі будівлі були перетворені в музей, з часом вся резиденція перейменована в "Палац-музей" (Гугун). Гугун являється "пам'ятником світової культурної спадщини".

В 20 км. на північному заході Пекіну знаходиться Літній Імператорський палац.

Парк Іхаюань - просторий парковий ансамбль з жилими приміщеннями, храмами і павільйонами, які розкинулись на берегах штучного озера. Парк Безтурботного відпочинку, так переводиться назва Цзиншань с китайської мови. Велику цікавість туристів може викликати дерев'яна галерея "Чан-лан", яка прикрашена 1408 мальовничими картинами .

В 50 км на півночі від Пекіну в затишній долині знайшли вічний спокій 13 із 16 імператорів династії Мін. Долина гробниць (Шисаньлін) - місце, де імператори будували гробниці для себе. На сьогоднішній день два підземних склепи відкриті для відвідувачів. До гробниці веде Алея Духів.

На південній окраїні Пекіну знаходиться самий найбільший вівтарний комплекс - Храм Неба (Тянь Тань). Саме тут в день зимового сонцестояння проходили імператорські молебні за хороший врожай. Тут знаходиться відома Стіна Відображення звуку.

В центрі Пекіну знаходиться живописний парк Байхай - \"Північне море\". Центральне місце парку - острів Цюнхуадао, де височить Біла Пагода. На північному березі озера знаходиться Стіна Дев'яти Драконів, зображує драконів, які граються з сонцем.

В північно - східній частині Пекіну росташований відомий діючий ламаїстський храм Юнхегун. Храм був побудований в 1694 році і спочатку слугував однією з резиденцій імператора. Сьогодні в храмі знаходиться 6-ти метрова статуя Цзонхави. На виході Ви можете побачити вирізане із сандалового дерева зображення гори з фігурками 500 учнів Будди, із золота, бронзи, олова и заліза.

Одне із улюблених місць відпочинку жителів міста - Площа Небесного Спокою - Тяньаньмєнь.

Площа займає 400 тис. кв. м і являється найбільшою в світі. На ній проголошувались накази імператора. На цій площі була проголошена Китайська Народна Республіка. З того часу на Державному гербі КНР зображена трибуна Тяньаньмень. Свої великі розміри Тяньаньмень здобула після 1949 р., а до 10-ї річниці КНР на ній були побудовані грандіозні державні будівлі: Великий державний палац, де проходять засідання народних представників (парламент), Музей історії і революції, експозиція якого відображає офіційну версію історії. В центрі площі височіє З8-метровый Пам'ятник народним героям, квадратна стіна з висловами Мао і Чжоу Эньлая. В південній частині площі з 1977 р. знаходиться Мавзолей Мао Цзедуна.

В старому Китаї храм, присвячений Конфуцію, стояв у кожному місті. В Пекіні храм Конфуція (Кунмяо) був побудований в 1306 р. В 1737 р. імператор Циньлун перетворив Храм Конфуція в справжній імператорський палац.. В першому внутрішньому дворі храму знаходяться 198 стін, на яких вирізьблені імена 51624 кандидатів, які успішно склали іспити. На платформі височіє реставрований в 1906 р. павільйон для молитв, де зберігаються плити з іменами Конфуція, його предків і відомих учеників.

Храм Фаюаньси - Музей прикладного мистецтва - самий древній храм Пекіну. Тут зібрані унікальні буддійські витвори мистецтва. Особливістю старого району Пекіна являються провулки \"хутун\", повністю забудовані одноповерховими житловими \"сіхеюань\". Поїздка на \"велорікшах\" дає можливість побачити \"хутун\" і \"сихеюань\", які найбільше збереглися.

Герб Китаю

На національному гербі зображена площа Тяньаньмень, освітлена п'ятьма жовтими зірками і оточена колосками пшениці з шестерінкою. Жовтий і червоний кольори герба традиційно в Китаї символізують щастя і благополуччя. Тяньаньминь символізує дух китайського народу в боротьбі проти феодалізму і імперіалізму; колосся пшениці і шестірня - селянство і робітничий клас відповідно.

На національному гербі зображена площа Тяньаньмень, освітлена п'ятьма жовтими зірками і оточена колосками пшениці з шестерінкою. Жовтий і червоний кольори герба традиційно в Китаї символізують щастя і благополуччя. Тяньаньминь символізує дух китайського народу в боротьбі проти феодалізму і імперіалізму; колосся пшениці і шестірня - селянство і робітничий клас відповідно.

Нинішній прапор Китаю був прийнятий в 1949р. із заснуванням Китайської Народної Республіки. Значення прапори: червоний колір символізує революцію, підкреслюючи, що політична міць Китайської Народної республіки була досягнута у важкій та кровопролитної боротьбі. У лівому верхньому куті розташовані п'ять зірок; велика зірка символізує Комуністичну Партію Китаю, чотири маленькі - (перша версія) основні етнічні групи Китаю: китайців, тибетців, маньчжурів і уйгурів - (друга версія) чотири опори комунізму в Китаї: пролетаріат, селянство, дрібнобуржуазні елементи і "патріотично налаштованих капіталістів" (патріотично налаштованих - тобто симпатизують Партії) - (третя версія) чотири політичні партії, які існують в Китаї (уявіть собі, в Китаї багатопартійна система), які визнають лідерство КПК в управлінні країною. Розташування зірок на прапорі Показую велике єднання різних верств китайського суспільства під керівництвом Компартії Китаю. Взагалі ж, перший національний прапор Китаю був прийнятий після Сінхайской революції. Прапор Китайської Республіки складався з шести смуг, що символізували шість основних націй Китаю - червоний (маньчжури), жовтий (ханьці), чорний (монголи), білий (тибетці), зелений (уйгури).

Національні свята Китаю

Протягом тисячоліть китайці користувалися місячним календарем, і лише після проголошення Китайської Народної Республіки було вирішено увести християнське літочислення, тобто сонячний календар. З цього часу в Китаї святкують:

1 січня - Новий рік;

8 березня - Міжнародний жіночий день;

12 березня - День деревонасаджень;

1 травня - Міжнародний день праці;

4 травня - свято молоді;

1 червня - Міжнародний день дитини (вихідний день для дітей);

1 липня - річниця створення Комуністичної партії Китаю;

1 серпня - річниця створення Народної визвольної армії Китаю;

10 вересня - День вчителя;

1 жовтня - річниця створення Китайської Народної Республіки (два вихідних дні).

Крім офіційних державних свят, у багатьох районах Китаю існують свої місцеві свята, так само як й у безлічі етнічних меншостей, що проживають на його території. Нерідко вони відзначаються з великим розмахом.

ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ (QINGMINGJIE). Приходиться на 5 квітня. Китайці традиційно приходять поклонитися предкам, прибирають могили, приносять подарунки і спалюють фальшиві купюри. Цього дня не можна розпалювати вогонь і розігрівати їжу.

КИТАЙСЬКИЙ НОВИЙ РІК (CHUNJIE). Один з найважливіших у китайському календарі, він приходиться на перший молодик першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. З уведенням григоріанського календаря це свято стали називати "святом весни", щоб відокремити його від Нового року за західним стилем. Первісний зміст свята полягав у даруванні подарунків, суттю яких було побажання, щоб новий врожай був багатим. Це свято прийнято відзначати всією родиною, китайці відвідують друзів, улаштовують пишні й гучні застілля з петардами і хлопавками. Дітям підносять маленькі червоні конвертики з грошима - на удачу.

Також китайці спалюють своє зображення, замазане сажею, щоб воно могло піднятися у небо і приєднатися до душ близьких. Губи мажуть медом, щоб говорити тільки гарні теплі слова своїм домашнім, котрим пропонують липкі солодощі, що склеюють рот. Особливо шануються бог вогнища і бог дверей. Щоб у будинок не могли проникнути злі духи, із зовнішньої сторони дверей прикріплюють картинки з зображенням двох воїнів: лютий вираз їхніх облич відлякує демонів. Петарди і хлопавки повинні своїм шумом розганяти злих духів. На вулиці танцюють традиційний і дуже вражаючий танець лева.

СВЯТО ЛІХТАРІВ (YUANXIAOJIE). Китайці відзначають цей день з часів династії Хань. Він приходиться на 15-й день нового року, у середині чи кінці лютого, і завершує святкування Нового року. По всій країні запалюються мільйони ліхтариків, що, за переказами, проводжають в інший світ душі предків, які спустилися на землю до своїх близьких для святкування Нового року. У сучасному Китаї це свято відзначається як день св. Валентина.

ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ (QINGMINGJIE). Приходиться на 5 квітня. Китайці традиційно приходять поклонитися предкам, прибирають могили, приносять подарунки і спалюють фальшиві купюри. Цього дня не можна розпалювати вогонь і розігрівати їжу.

СВЯТО ЧОВНІВ-ДРАКОНІВ (DUANWUJIE). У п'ятий день п'ятого місяця місячного календаря (приблизно день літнього сонцестояння) відзначається дуже барвисте древнє свято. У цей день прийнято їсти пірамідки з рису, загорнуті в бамбукове листя. Дітям надягають на шию різнобарвні амулети, що зображують тигра і наповнені полином. Вони відганяють злих духів і приносять удачу. Організуються змагання човнів, ніс і корму яких прикрашено драконами.

СВЯТО БЛУКАЮЧИХ ДУХІВ (YUE LAN). Відповідно до китайських вірувань, у перший день сьомого місяця, наприкінці серпня чи початку вересня, тимчасово звільнені з пекла душі померлих відвідують світ живих і перебувають на землі протягом 15 днів.

СВЯТО ЧИ МІСЯЦЯ ВРОЖАЮ (ZHONGQIUJIE). Свято п'ятнадцятої ночі восьмого місяця (вересня) народилося в епоху династії Тан і займає важливе місце у китайському календарі. Це день поклоніння богу Місяця. За традицією в цей день китайці їдять особливі солодкі пиріжки і читають вірші при світлі місяця, що у цей день вважається найкруглішим і найбільш яскравим. Цвітіння касії наповнює пахощами романтичні пейзажі місячної ночі. "Місячні коржі" нагадують про повстання китайського народу проти монгольських завойовників, тому що багато століть назад маленькі записки, запечені в такі пиріжки, закликали до бунту і непокори загарбникам. Тісто для них готують із зерен лотоса і дробленого кунжуту.

У цей день закохані молять богів з'єднати їх разом, щоб злитися в одне ціле, подібно до місяця. Усюди продаються маленькі кольорові ліхтарики: увечері їх запалюють у міських парках і полях батьки разом з дітьми, яким по такому випадку дозволяється пізно лягати спати.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ КОНФУЦІЯ. Древній філософ уплинув на світогляд усієї китайської цивілізації. Конфуціанська мораль проповідує самовиховання, що базується на п'ятьох чеснотах: добросердечності, справедливості, прямоті, мудрості і лояльності. Конфуціанство багато століть було основою державної ідеології й останнім часом поступово повертає втрачені позиції. Незважаючи на розходження у віруваннях, святкування дня народження великого філософа стає загальнонаціональною традицією.

СВЯТО ЧУН ЕУНА. Це свято пов'язують зі стародавньою легендою, що народилася в часи правління династії Хань. Віщун велів Чун Еуну разом з родиною залишити домашнє вогнище і зійти на гору на дев'ятий день дев'ятого місяця, інакше його спіткає нещастя. Чун Еун послухався поради чарівника, а коли повернувся в рідні місця, то побачив, що під час його відсутності усі живі істоти загинули.

Поряд із загальними святами багато національних меншин зберегли свої традиційні свята. У дайців - це "Свято води", у монголів - "Надом", іяни відзначають "Свято Смолоскипа", яотяни справляють "Свято Дану", байці влаштовують "Березневий базар", чжуани - пісенні змагання, тибетці відзначають тибетський Новий рік і свято врожаю "Ванго" і т.д.

Природно-ресурсний потенціал. Китай - третя за площею країна світу - має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси а також широкі можливості щодо освоєння ресурсів океану. Природа Китаю багата і різноманітна. На півночі суворі гірські хребти, покриті лісами або степами помірного поясу, прилягають до холодних просторів Сибіру, а на півдні - гори з вічнозеленими тропічними лісами. На рівнинах Східного Китаю, що знаходиться під впливом теплих мусонів Тихого океану, розкинулись родючі поля, на заході - безводні простори найбільших азіатських пустель і гори, вкриті вічними снігами.

Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить близько 350 млн гектарів, або трохи більш як 1/3 території країни. Ще 1/6 території зайнято лісами. Орні землі становлять близько 100 млн гектарів, або 11 % земельного фонду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати 2-3 врожаї на рік, посівна площа Китаю набагато більша, ніж площа ріллі, вона оцінюється в 150-170 млн гектарів. Основна частина орних земель припадає на східні райони країни, на заході знаходиться тільки 12 % таких земель.

Китай надзвичайно багатий сировинними паливними і мінеральними ресурсами. Великі запаси залізної руди і руд легуючих металів для чорної металургії є в більшості провінцій, зокрема - в Північному Китаї, Сіньцзяні та на півдні. Особливо багато родовищ руд поліметалів, олова, сурми, вольфраму, ртуті в провінціях Південного та Південно-Західного Китаю. Тут є також великі поклади фосфоритів, плавикового шпату, азбесту, різноманітних будівельних матеріалів.

Промислові запаси вугілля становлять майже 1/3 світових. На провінції Північного Китаю припадає половина запасів вугілля в країні, ще 1/5 запасів зосереджена в провінціях північного заходу. 1/3 території Китаю перспективна на нафту й газ. Найкраще розвідані нафтоносні площі знаходяться на півночі Великої Китайської рівнини (1/3), на північному сході (1/4) та на північному заході. Перспективний на нафту шельф китайських морів. У країні є значні запаси ядерної сировини: в провінціях Гуандун, Сіньцзян, Цінхай та у Внутрішній Монголії. Можливості енергетики істотно доповнюються великим гідропотенціалом. Річний стік річок Китаю - 2,7 тис. км3, що становить майже 9 % стоку всіх річок земної кулі.

Господарство. У розвитку економіки КНР можна виділити кілька періодів: відбудови і першої п'ятирічки, "великого стрибка", "культурної революції" і сучасних реформ.

У роки відбудови і першої п'ятирічки (1949-1957 pp.) була проведена земельна реформа, що ліквідувала пережитки системи феодалізму на селі. Розпочалася індустріалізація країни. Внаслідок авантюристичної політики керівництва Китаю з 1958 року почалися роки "великого стрибка". Були поставлені нереальні завдання: за 3-5 років ліквідувати економічне й технічне відставання від економічно розвинутих країн. Було надмірно форсовано розвиток промисловості, а формою "вдосконалення" сільського господарства стало створення "народних комун". Почався економічний хаос, на подолання якого пішли роки. "Народні комуни" розукрупнили, селянам повернули частину усуспільненої власності і присадибні ділянки. Становище в економіці дещо нормалізувалось. З 1966 року в Китаї почався період "культурної революції" - політичної кампанії, яку розгорнули ліворадикальні політичні сили. Внаслідок масових репресій було паралізовано діяльність господарських органів, знову дезорганізоване господарство країни. Завдяки проведенню системи заходів і цю кризу вдалося ліквідувати. В 70-ті роки економічний розвиток певною мірою стабілізувався. Керівництво Китаю відмовилося від пріоритетів ідеологічних доктрин.

У 1978 році було проголошено курс на економічну реформу ("гайге"). Реформу розпочали з сільського господарства. Селяни одержали землю в довгострокову оренду, була впроваджена система сімейного підряду. Як результат - різко зросло виробництво сільськогосподарської продукції. Розпочалися реформи і в промисловості. Розширилась самостійність підприємств. Водночас у зовнішньоекономічній діяльності Китай перейшов до політики "відкритих дверей", тобто до політики співробітництва з усіма державами, використання іноземного капіталу, побудови вільних економічних зон. У результаті змін, що відбулися у системі власності, в сучасному Китаї утворилось п'ять її форм: державна, колективна, особиста, приватна та державно-капіталістична. Різко зросла кількість приватних підприємств, в тому числі з участю іноземного капіталу.

Оцінка сучасного рівня економічного розвитку Китайської Народної Республіки є досить неоднозначною. З одного боку, КНР - велика держава, що за абсолютними показниками поступається небагатьом країнам світу. Країна має великі можливості в енергетиці (третє місце в світі за видобутком палива, в тому числі перше - за видобутком вугілля), посідає друге-третє місце за виробництвом сталі, перше - за виробництвом зерна і тканин. У КНР розвинуті космічна і атомна промисловість, нафтохімія і електроніка. З другого боку, виробництво промислової і сільськогосподарської продукції на душу населення порівняно невелике.

Размещено на Allbest.ru