Мінералогічний склад руд Скелеватського-Магнетитового родовища Криворізького басейну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

“ДВНЗ” Криворізький національний університет

Кафедра геології та прикладної мінералогії

Курсова робота

на тему: Мінералогічний склад руд Скелеватського-Магнетитового родовища Криворізького басейну

з дисципліни “Лабораторні методи дослідження корисних копалин”

Виконав: ст.гр. РР 08

Стрельцов В.О.

Перевірив:

доц. Харитонов В.М.

Кривий Ріг 2012

Зміст

Вступ

1. Коротка геологічна характеристика об'єкта досліджень (район, родовище, ділянка)

1.1 Географо-економічні відомості

1.2 Історія геологічної вивченості

1.3 Стратиграфія

1.4 Магматизм і метаморфізм району

1.5 Геоморфологія району

1.6 Тектоніка

1.7 Історія геологічного розвитку

1.8 Корисні копалини

2. Фактичний матеріал і методи досліджень

3. Мінералогічне вивчення руд (порід) району (родовища, ділянки)

3.1 Макроскопічний опис

3.2 Мікроскопічні дослідження

3.2.1 Петро- і мінераграфічний аналіз

3.2.2 Парагенетичний аналіз

Висновки

Список використаних ресурсів

Вступ

криворізький залізорудний кварцит родовище

Місцем відбору фактичного матеріалу є підприємство Південного гірничо-збагачувального комбінату. Під час проходження практики на даному родовищі було відібрано кам'яний матеріал у кількості 9 проб. З проби № 12 було зроблено шліф, а з проб № 4,12,14 було зроблено аншліфи. Під час виконання курсової роботи вирішувались такі основні задачі: вивчення речовинного складу порід та руд, опрацювання отриманої літератури по родовищу, а також було зроблено макро- і мікроскопічний опис проб.

1. Коротка геологічна характеристика об'єкта досліджень (район, родовище, ділянка)

1.1 Географо-економічні відомості

Криворізький залізорудний басейн в адміністративному відношенні входить до складу Кіровоградської (Петровський район) та Дніпропетровської (Криворізький, П'ятихатський райони) областей України.

В орографічному відношенні територія являє собою горбисту степову рівнину з абсолютними відмітками від +50 до +200 м над рівнем моря, розчленовану річними долинами та балками, схили яких порізані водориями і ярами шириною до 25 м та глибиною 1-8 м.

Головними водними артеріями району є ріки Інгулець і Саксагань (рис. 1.1) з каскадом водосховищ серед яких найбільшими є Іскрівське та Карачунівське на р. Інгулець, а також Макортівське та Кресівське на р. Саксагань. Дно рік здебільшого піщане, на водосховищах мулисте, грузьке. Береги пологі, місцями обривисті. Пойма рік відкрита, суха.

В південній частині району з метою водопостачання м. Кривого Рогу проведений канал Дніпро-Кривий Ріг.

Ріки, здебільшого, замерзають у середині грудня, товщина криги досягає 20-40 см, а в суворі зими 60-80 см. Часті відлиги спричиняють скресання рік і підвищення рівня води на 0.5-2.0 м. Загальне скресання рік відбувається в першій половині березня, що призводить до підняття рівня води на 1.5-3.0 м. В літній період невеликі ріки та струмки пересихають.

Клімат району помірно континентальний. Зима (грудень-лютий) - мяка, середня температура не перевищує -5... -9С. Морози періодично змінюються відлигами. Сніговий покрив, товщина якого досягає 10-15 см, тримається з другої половини грудня до середини березня. Весна (березень-травень) у першій половині прохолодна, у другій - тепла. Опади випадають у вигляді мряки та дощу, зрідка мокрого снігу. Літо (друга половина травня - перша половина вересня) тепле, в окремі роки спекотливе і засушливе. Дні здебільшого з перемінною хмарністю та слабким вітром, ночі ясні, тихі, прохолодні. Опади характерні для червня і липня, випадають у вигляді короткочасних дощів, іноді з градом та вітром. Осінь (друга половина вересня - листопад) в перших декадах тепла та суха, у другій половині з дощами, туманами, нічними заморозками. На протязі року переважають північні, північно-східні вітри, швидкість яких досягає 3-4 мсек. Для літнього періоду характерні суховії і куряви, які супроводжуються вітром зі швидкістю до 15 мсек.

Рослинний світ району бідний. Природний травяний покрив зберігся тільки на схилах долин рік та великих балок, решта території розорена. Великі лісові масиви відсутні. У верхівях балок, а іноді і на схилах долин, спостерігаються невеликі гаї. Поширені полезахисні смуги, засаджені акацією, кленом, тополями, дубом, ясенем. Для боротьби зі зсувними явищами схили балок та ярів засаджені чагарниками і молодими деревами, поблизу населених пунктів значні площі зайняті фруктовими деревами.

Центром Криворізького залізорудного басейну є м. Кривий Ріг, яке являє собою великий індустріальний центр України. Населення його складає приблизно 800 тис. чол. Розташоване місто в центральній частині басейну ріки Інгулець де вона зливається з рікою Саксагань. Провідні промислові галузі - гірничо-видобувна, металургійна, будівельна та інші.

Район характеризується добре розвиненою мережею доріг. Головні залізниці, які з'єднують м. Кривий Ріг з вузловими залізничними станціями П'ятихатки, Знаменка, Запоріжжя - двоколійні, електрифіковані. Шосейні дороги з шириною проїзної частини 6-8 м та полотна 10-14 м з'єднують Кривий Ріг з Дніпропетровськом і центрами сусідніх областей. Економіку району визначають гірничо-видобувна, залізорудна промисловість і сільське господарство.



Рис. 1.1. Оглядова карта Криворізького району.

З мінеральних ресурсів на території освоюються будівельні матеріали, а основу мінерально-сировинної бази складають залізні руди.

1.2 Історія геологічної вивченості

Історія геологічного розвитку Кривбасу ділиться на два періоди: докембрійський та кайнозойський.

До недавнього часу традиційно вважалося, що Кривбас є складовою частиною геосинкліналі Великого Кривого Рогу [1,13,25] і його еволюція розглядалася з позиції уявлень про геосинклінальний розвиток земної кори. Пізнання глибинної природи Криворізької структури, а також впровадження в геологію докембрію основних положень теорії літосферних плит, дозволило Г.І.Каляєву [17, 18] з однодумцями висловити припущення, що Кривбас є зоною незавершеної докембрійської субдукції.

Узагальнення фактичного матеріалу, який на сьогоднішній день накопичився за більш ніж віковий період вивчення Кривбасу, разом з особливостями тектонічної будови структури, характеру розрізу, накладеними процесами дозволили розробити трьохетапну модель геолого-тектонічного розвитку Кривбасу, яка об'єднує рифтогенну, протогеосинклинальну та орогенну стадії становлення земної кори.

Рифтогенна стадія, яка охоплює у віковому відношенні пізньоархейськийй та ранньопротерозойський періоди, поділяється на дві підстадії - проторифтову та рифтову.

Проторифтова підстадія характеризується закладенням в Середньому Придніпровї та Кривбасі, своєріднних зеленокамяних структур, проторифтів, виникнення яких було зумовлене деструкцією (розтріскуванням) протокори. Це призводило до виникнення глибинних розломів, які служили своєрідними каналами по яких відбувалося піднімання з глибин базит-ультрабазитової магми і її виверження в межах рифтоподібних структур, відокремлених граніто-гнейсовими куполами.

Проторифтова підстадія змінилася власне рифтовою, наслідком якої є грубоуламкові, вулканогенні та залізисто-кременисті відклади новокриворізької, скелеватської та саксаганської світ криворізької серії.

Протогеосинклінальна стадія розвитку Кривбасу характеризується накопиченням порід гданцевської світи, які з кутовим та стратиграфічним неузгодженням залягають на відкладах саксаганської. Це свідчить не тільки про значний віковий перерив в осадконакопиченні утворень зазначених стратиграфічнних підрозділів, але і про зміну тектонічного режиму.

Орогенна стадія характеризується накопиченням потужних метатеригенних моласоїдної метаконгломерат-пісковикової та метапісковиково-сланцевої товщ глеєватської світи верхнього протерозою, які з кутовим та стратиграфічним неузгодженням залягають на породах гданцевської світи та древніших утвореннях Кривбасу.

Геологічний розвиток осадового фанерозойського чохла заключався у трансгресіях моря, які змінювалися регресіями, що відобразилося на накопиченні осадків різних класів крупності. В ході трансгресій накопичувався піщано-глинистий, глинисто-алевритовий, алеврито-глинистий, глинистий матеріал. А при регресіях галечно-гравійно-піщаний, піщано-гравійно-галечниковий матеріал.

Підсумовуючи коротку характеристику історії геологічного розвитку Кривбасу слід зазначити, що в докембрії кожна з охарактеризованих вище стадій супроводжувалася перервами в осадконагромадженні, короутворенням, проявленням тектонічних, магматичних, метаморфічних процесів, які призводили до складкоутворення, вкорінення дайок та інших інтрузивних тіл, а також розвитку метасоматичних та гідротермально - метасоматичних явищ.

Протягом палеозою та мезозою Кривбас, як і весь Український щит, підлягав тільки процесам вивітрювання та денудації. Більш активні геологічні дії в регіоні розпочалися лише на початку кайнозою і були повязані з накопиченням осадового матеріалу.

1.3 Стратиграфія

Скелеватське Магнетитове родовище складене метаморфічними породами саксаганської світи криворізької серії нижнього протерозою, які перекриті малопотужним осадовим чохлом кайнозойських порід.

В межах родовища стратиграфічний розріз саксаганської (PR1sx) світи представлений породами шести сланцевих та шести залізистих горизонтів (зверху вниз).

Перший сланцевий горизонт (РR1sx1S) узгоджено залягає на талькових породах нижньої скелюватської світи криворізької серії. Горизонт представлений кварц-серицит-хлоритовими, кварц-амфібол-хлоритовими, кварц-біотит-хлоритовими сланцями та безрудними кварцитами. Також присутні карбонатні та силікат-карбонатні кварцити, характерні для східної частини родовища. Зустрічаються сланцеві прошарки потужністю від 0,5 до 20-30 см, та прошарки безрудних кварцитів - від 0,1 до 10-30 см. В основі розрізу породи отальковані, місцями присутні прошарки талькових, хлорит-талькових сланців. Потужність горизонту досягає 160 м (у середньому 83 м).

Перший залізистий горизонт (РR1sx1f) складений амфібол-магнетитовими та магнетит амфіболовими кварцитами, рідше магнетит-карбонат-силікатними відмінами. Текстура порід середньо- та грубо смугаста. Головні породоутворюючі мінерали - магнетит та амфібол (куммінгтоніт). Другорядні мінерали представлені карбонатами. Потужність горизонту змінюється від 30 до 50 м. Середній вміст Feзаг. - 34,6-36,0 мас.%, а Feмагн. - 19-20 мас.%.

Другий сланцевий горизонт (РR1sx2s) розповсюджений локально. Він складений кварц-хлорит-амфіболовими та кварц-хлорит-біотитовими сланцями з прошарками безрудних кварцитів. Середня потужність горизонту складає 7 м, максимальна 115 м.

Другий залізистий горизонт (PR1sx2f) представлений силікат-карбонат-магнетитовими, карбонат-магнетитовими, магнетит-силікатними кварцитами. Кварцити аналогічні кварцитам першого залізистого горизонту, але більш багаті за вмістом магнетитового заліза. Потужність горизонту коливається від 30 до 120 м. Середній вміст Feзаг. - 36,3 мас.%, а Feмагн. - 21,8 мас.%.

Третій-четвертий сланцевий горизонт (PR1sx3-4s) видяляється в якості об'єднаного горизонту, тому що третій залізистий горизонт не має повсюдного розповсюдження. Горизонт складений перешаруванням біотит-хлорит-амфіболових, амфібол-біотит-хлоритових відмін сланців та безрудних кварцитів. Потужність горизонту коливається від 85 до 280 м.

Третій залізистий горизонт (PR1sx3f) розповсюджений фрагментарно лише у західній та північній частинах родовища. Він складений силікат-карбонат-магнетитовими, магнетитовими та магнетит-карбонат-силікатними кварцитами. Потужність горизонту досягає 75 м.

Четвертий залізистий горизонт (PR1sx4f) має неоднорідний мінеральний склад та структурно-текстурні ознаки, через це всередині горизонту виділяють чотири різновидності залізистих кварцитів: магнетитові, карбонат-магнетитові, силікат-магнетитові (средньо- та грубополосчаті); гематит-магнетитові (тонкополосчаті). Середній вміст Feзаг. - 35,4 мас.%, а Feмагн. - 31,8 мас.%. Серед порід горизонту залягають окислені відміни кварцитів, в яких вміст Feзаг. становить 41,1 мас.%.

П'ятий сланцевий горизонт (PR1sx5s) розташований у бортах північної та північно-східної частин кар'єру та складений безрудними, карбонатними кварцитами з прошарками кварц-хлорит-біотитових, амфібол-хлорит-біотитових, графіт-біотитових, гетит-гематитових та кварц-серицитових сланців. Потужність горизонту складає на крилах 20-65 м, у шарнірі 120 м.

П'ятий залізистий горизонт (PR1sx5f) розташований у центральній частині синкліналі. Предствлений червоно-, сіро- та синьосмугастими середньо- та тонкошаруватими кварцитами мартитового, мартит-гематитового та гематит-мартитового складу. Вміст загального заліза змінюється від 46 до 55 мас.%. Для горизонту характерним є окислення залізистих кварцитів з проявом процесів маршалітизації та вилуговування. Потужність горизонту змінюється від 20 до 200 м. Середній вміст Feзаг. - 37,5 мас.%, а Feмагн. - 1,08 мас.%.

Шостий сланцевий горизонт (PR1sx6s) розташований у східній частині родовища. Він складений окисленими, у різній ступені маршалітизованими безрудними мартит-гідрогетитовими грубосмугастими кварцитами з прошарками кварц-каолінових порід. Потужність горизонту збільшується у східному напрямку до 40 м.

Шостий залізистий горизонт (PR1sx6f) складає ядро Західно-Інгулецької синкліналі та завершує розріз Скелюватського Магнетитового родовища. Породи горизонту представлені в різному ступені окисленними гетит-мартитовими, гематит-мартитовими, мартит-гематитовими, червоно- та сіросмугастими кварцитами. Середній вміст Feзаг. становить 36,7 мас.%, Feмагн. - 0,79 мас.%. Потужність горизонту у замковій частині синкліналі досягає 300 м.

1.4 Магматизм і метаморфізм району

На родовищі магматичних утверонь не спосрерігалося.

Метаморфизм був предлставлений у вигляді метаморфізованих порід таких як залізисті кварцити, філліти, залізисті роговики та джеспіліти.

1.5 Геоморфологія району

Рельєф місцевості в районі родовища являє собою степову злегка горбкувату рівнину зі слабким нахилом на захід і південний захід у бік р. Інгулець, у північно-західній частині він розчленований ярами. Крім того, поверхня родовища в значній мірі ускладнена штучними порушеннями - відвалами гірських порід і кар'єрами. Максимальні відмітки в межах родовища знаходяться в його північно-східній частині і досягають +97,0 м.

Абсолютна відмітка р. Інгулець в районі родовища 150 м.

1.6 Тектоніка

Скелюватське Магнетитове родовище приурочено до Західно-Інгулецької синкліналі, що представляє собою відкриту складку, яка занурюється на північ під кутами 15-18о. Крила Західно-Інгулецької синкліналі падають під кутами 25-40о.

Західно-Інгулецька синкліналь ускладнена чотирма тектонічними порушеннями. В межах кар'єрного поля спостерігається лише три з них.

Тарапаківський розлом розташований у західній частині родовища та має північно-північно-західне простягання (азимут 20-30о). Амплітуда переміщення порід по розлому становить приблизно 200 метрів. Вертикальне переміщення - приблизно 60 м.

Єкатерининський розлом проходить майже по осі Західно-Інгулецької синкліналі, кут падіння розлому 50-65о на схід. Замкова частина Західно-Інгулецької синкліналі внаслідок цього ускладнена. Амплітуда переміщення в площині розлому становить приблизно 100 метрів, вертикальна складова переміщення - 60 м.).

Скелеватський насув перетинає західне крило Західно-Інгулецької синкліналі. За цим розломом західне крило синкліналі насунуте на східне. Амплітуда переміщення коливається від 20 до 230 метрів. Падіння розлому західне під кутом 55-70о, простягання північно-північно-східне (азимут 25-35о).

Крім крупних розривних порушень тектонічна будова Скелюватського Магнетитового родовища ускладнена тріщинуватістю, яка представлена тріщинами сколювання, відриву та розшарування.

Тріщини сколювання закриті зі щільно притиснутими стінками, рівні, значної довжини (більше 10 м). По відношенню до складчастості родовища виділяють наступні системи тріщин:

а) поперечні з південним падінням під кутом 80-90о, мають широке розповсюдження;

б) поздовжні тріщини з західним падінням під кутом 50-80°, на крилах складок створюють густу систему, а у замкових частинах розвинені слабко;

в) діагональні тріщини мають північно-західне простяганням і північно-східне падіння під кутом 80-75о, розвинені епізодично.

Тріщини відриву в межах родовища підрозділяються на регіональні і локальні.

Регіональні характеризуються значною, до 20 м довжиною, горизонтальним заляганням, нерівними стінками, звивисті, відкриті іноді залічені агрегатами карбонату або кварцу.

Локальні тріщини перпендикулярні шаруватості, серед них виділяється дві системи.

1. Перша розвинута в породах сланцевих горизонтів і охоплює тільки кварцитові прошарки. За цими тріщинами спостерігається переміщення типу розсувів. Сланцевий матеріал видавлюється в проміжки між розсунутими блоками кварцитових прошарків, внаслідок чого утворюються структури будинажу. Ці тріщини звивисті, протяжність їх рідко перевищує 1 м. Загальне падіння їх близьке до вертикального, простягання перпендикулярне осям складок.

2. Друга система тріщин - тріщини відриву. Вони змінюють своє падіння згідно з вигином верств порід у складках, внаслідок чого в вертикальному розрізі тріщини мають кулісове розташування. Протяжністъ їх сантиметри - перші десятки сантиметрів. За простяганням верств порід довжина тріщин обмежується поперечними тріщинами.

Тріщини розшарування збігаються з шаруватістю порід, повторюючи всі вигини верств гірських порід. Кількість їх дорівнює 50-70% від загальної кількості тріщин.

1.7 Історія геологічного розвитку

З 1930 року вивченням залізистих кварцитів для визначення можливості їх використання в промисловості проводили Дніпропетровське відділення НДІ “Механобрчормет”. У 1931 р. працівниками Дніпропетровського філіалу HДГРІ були проведені петрографічні дослідження магнетитових кварцитів Скелюватського Магнетитового родовища.

У 1935 р. в південній частині родовища було пройдено 9 канав загальним метражем 150 м.

У 1945 р. Центральна геологічна партія розпочала бурові роботи на території південної частини Скелеватського Магнетитового родовища. З 1945 р. по 1950 р. розвідувальні роботи проводились в межах профілів 0 та Уа. Було пробурене 43 свердловини, загальним об'ємом 4914 п.м., пройдено 119 шурфів загальним метражем 1947 п.м., глибина свердловин коливається від 26 до 310 м, шурфів від 6 до 32 м.

Розвідки покладів магнетитових кварцитів проводилась на глибину 150-200 м.

У 1946-47 р. було пробурено 39свердловин (загальним метражем - 1121,17 п. м.) в межах профілів VIII та X. Глибина свердловин не перевищувала 50 метрів.

За результатами розвідки були затверджені запаси магнетитових кварцитів Скелеватського Магнетитового родовища (протоколи № 5816 (1949 р) та протокол № 6810 (1951 р.) ДКЗ СРСР ). Продуктивною товщею був визнаний четвертий залізистий горизонт саксаганської світи, бортовий вміст Fезаг. - 30%, кількость магнетитових кварцитів склала - 314 930 тис. т. Науково-дослідні інститути “Механобрчормет” та “Южгіпроруда” виконали проектні роботи по будівництву та налагодженню Південного гірничозбагачувального комбінату.

В 1955 р. уведена перша черга будівництва Південного гірничозбагачувального комбінату.

У 1951-55 рр. продовжувалася розвідка Скелюватського Магнетитового родовища в межах профілів VI та ІX. Було пробурено 49 свердловин (загальним метражем 6165,64 п.м.) глибина свердловин дорівнювала 313 м.

В результаті проведених геологічних робіт у 1955 р. біли підраховані запаси залізистих кварцитів Скелюватського Магнетитового родовища у кількості 522 073 тис. т та затверджені в ДКЗ СРСР (протокол №632) з бортовим вмістом Fерозч. - 25 мас.%, Feокис. - 32 мас.%.

З 1960 по 1965 р. були розвідані поклади залізистих кварцитів в межах профіліі ІX-XІ. Глибина розвідки дорівнювала 500 м. Було пробурено 54 свердловин (14344 п.м.), глибина свердловин складала 200-750 м.

У 1965 р. ДКЗ СРСР були затверджені запаси Скелеватського Магнетитового родовища у кількості 959 696 тис.т магнетитових кварцитів (протокол № 4556 від 12.03.65 р.) з кондиціями Fерозч. - 20 мас.%, Feокис. - 32 мас.%.

При проведенні розвідувальних робіт у 1961 р. були виявлені багаті залізні руди, запаси яких склали 7 166,9 тис.т. Вони з 1964 р. видобувались кар'єром Рудоуправління ім. Ілліча.

1.8 Корисні копалини

В геологічній будові родовища беруть участь залізисті кварцити. Основною корисною копалиною Скелюватського Магнетитового родовища, є магнетитові кварцити четвертого залізистого горизонту саксаганської світи, які використовуються Південним гірничозбагачувальним комбінатом, як сировина для збагачення. Породи першого, другого та третього залізистих горизонтів є кондиційним рудних тілами (при бортовому вміст Feмагн більше 10 мас.%).

Скелюватське Магнетитове родовище було досліджене, як комплексне. Практично всі породи, що видобуваються кар'єром Південного гірничозбагачувального комбінату оцінені на придатність використання в промисловості.

1. Запаси гематитових залізистих кварцитів підраховані в геологічних межах рудних покладів четвертого, п'ятого та шостого залізистих горизонтів та затверджені ДКЗ СРСР. Гематитові кварцити складуються окремо.

2. Запаси сланців та безрудних кварцитів третього, четвертого та п'ятого сланцевих горизонтів можуть використовуються для виробництва будівельного щебеню. Кристалічні сланці і безрудні кварцити, що видобуваються складуються в спеціальних відвалах.

Осадові породи в проектованих контурах кар'єра практично відпрацьовані. Вони були оцінені, як непридатні для використання в промисловості. Запаси їх не затверджувалися. Частково вони використовуються при будівництві дамб шламосховищ та при рекультивації земель, порушених гірничими роботами.

Підземні води на родовищі були оцінені як, непридатні для питних цілей. Запаси їх не затверджувалися. Вода кар'єрного водовідливу використовується для технічних потреб комбінату.

2. Фактичний матеріал і методи досліджень

В процесі проходження першої виробничої практики на Півд. ГЗК було відібрано 9 проб. Після виготовлення шліфів і аншліфів було проведено макроскопічний опис і мікроскопічний опис за допомогою мікроскопу МП-5, а також були зроблені знімки. Був проведений парагенетичний аналіз.

Перелік виконаних робіт та використаного фактичного матеріалу

Види робіт	Об'єми
Аналіз літературних джерел	4 найменування
Відбір мінералогічних проб	9
Мікроскопічне дослідження прозорих і полірованих шліфів	1 полірований шліф і 3 аншліфів
Фотографування	15 знімків

3. Мінералогічне вивчення руд (порід) району (родовища, ділянки)

3.1 Макроскопічний опис

Зразок №1 представлений окисленим кварцитом буро-сірого кольору. Структура дрібнобластова. Текстура верствувата. Основними мінералами є кварц, гематит. Потужність прошарків коливається від 1 мм. до 3 мм.

Рис.3.1.Окислений кварцит

Зразок №2 представлений окисленим кварцитом буро-сірого кольору з білою жилою. Структура дрібнобластова. Текстура прожилкова, верствувата. Основними мінералами є кварц і гематит.



Рис.3.2. Окислений кварцит з кварцовою жилою

Зразок №3 представлений напівокисленим кварцитом буро-сірого кольору. Структура дрібнобластова. Структура верствувата. Головні мінерали кварц, магнетит, гематит. Потужність прошарків коливається від 1мм. до 4мм.

Рис. 3.3. Напівокислений кварцит

Зразок №4 представлений гематит-магнетитовим кварцитом сірого кольору. Структура дрібнобластова. Текстура верствувата. Потужність рудних прошарків коливається від 2 мм. до 6 мм. (середня 4 мм.), а нерудних - від 1 мм. до 3 мм. (середня 2 мм.)

Рис. 3.4. Гематит-магнетитовий кварцит

Рис. 3.5. Гематит-магнетитовий кварцит

Зразок №12 представлений гематит-магнетитовим кварцитом сірого кольору. Структура дрібнобластова. Текстура верствувата. Потужність рудних прошарків коливається від 2 мм. до 5 мм. (середня 3,5 мм.), а нерудних - від 1 мм. до 4 мм. (середня 2,5 мм.)

Зразок № 13 представлена магнетитовим кварцитом сірого кольору. Структура дрібнобластова. Текстура верствувата. Основними мінералами є кварц, магнетит. Потужність рудних прошарків від 3 мм. до 7 мм. (середня 5 мм.) - нерудних від 1 мм. до 3 мм. (середня 2 мм.)

Рис. 3.6. Магнетитовий кварцит

Зразок № 14 представлена магнетитовим кварцитом сірого кольору з білою кварцовою жилою. Структура дрібнобластова. Текстура верствувата. Основними мінералами є кварц, магнетит. Потужність рудних прошарків від 1 мм. до 7 мм. (середня 4 мм.) - нерудних від 1 мм. до 3 мм. (середня 2 мм.)



Рис.3.7.Магнетитовий кварцит із жилою кварцу

Зразок №19 представлений окисленим кварцитом буро-сірого кольору з білою жилою. Структура дрібнобластова. Текстура прожилкова, верствувата. Основними мінералами є кварц і гематит. Потужність рудних прошарків від 2 мм. до 4 мм. (середня 3 мм.), нерудних від 3мм. до 5мм. (середня 4мм.)

Рис.3.8.Окислений кварцит

Зразок №21 представлена магнетитовим кварцитом сірого кольору. Структура дрібнобластова. Текстура верствувата. Основними мінералами є кварц, магнетит. Потужність рудних прошарків від 1 мм. до 6 мм. (середня 3,5 мм.) - нерудних від 1 мм. до 3 мм. (середня 2 мм.)

Рис.3.9.Магнетитовий кварцит

3.2 Мікроскопічні дослідження

Проба №12

Прозорий шліф.

Кварц SiO2 - нерудний мінерал. Цементує рудні зерна. Вміст в пробі 50%. Також присутня слюда. Її вміст 10%. Магнетит сірого кольору, зерна ксеноморфної форми. Кількість зерен досягає 40% . Структура дрібнозерниста,структура мікрополосчата.



а б

Рис. 3.10.Гематит - магнетитовий кварцит. (а- ніколі ІІ ,б- ніколі X).Ув.

Проба № 4

Полірований шліф.

У пробі виражена смугаста текстура , що зумовлена чередуванням рудних і нерудних прошарків. Рудні прошарки представлені магнетитом. Зерна магнетиту мають ксеноморфну форму, розмір їх коливається від десятих мм. до міліметра. Нерудні прошарки представлені кварцем. Рудних прошарків приблизно 60%, а нерудних 40%.

Рис.3.11. Магнетитовий кварцит. Ув..

Проба №12

Полірований шліф

У пробі виражена смугаста текстура , що зумовлена чередуванням рудних і нерудних прошарків. Рудні прошарки представлені магнетитом і піритом. Зерна піриту мають гіпідіоморфну форму. Розмір їх коливається від десятих до сотих часток мм. Зерна магнетиту мають ксеноморфну форму, розмір їх коливається від десятих мм. до міліметра. Рудних прошарків приблизно 60%, а нерудних 40%.

Рис.3.12. Магнетитовий кварцит з піритом. Ув..

Проба №14

Полірований шліф

У пробі виражена смугаста текстура , що зумовлена чередуванням рудних і нерудних прошарків. Рудні прошарки представлені магнетитом. Зерна магнетиту мають ксеноморфну форму, розмір їх коливається від десятих мм. до міліметра. Нерудні прошарки представлені кварцем ксеноморфної форми. Рудних прошарків приблизно 60%, а нерудних - 40%.



Рис.3.13. Магнетитовий кварцит. Ув..

3.2.1 Петро- і мінераграфічний аналіз

Назва мінералу	Вміст мінералу, %	Середнє
	Проба 4	Проба 12	Проба 14
	шліф	аншліф	шліф	аншліф	шліф	аншліф	шліф	аншліф
Нерудні		40		40		35		35
Кварц			35			35	35
Слюда			5				5
Рудні			60				60
Магнетит		60		55		65		60
Пірит				5				5
Всього	100	100 100	100	100	100

3.2.2 Парагенетичний аналіз

Мінерали	Метаморфічний етап	Гідротермальний
	Оксидно-силікатна стадія	Сульфідна стадія
Кварц	..................
Слюда	.......................
Магнетит	………….
пірит		…………..

Висновки

Під час виконання курсової роботи я вивчив літературу з питань географо-економічного нарису району практики, розвiданностi, стратиграфії району, магматизму та метаморфізму, тектоніки, геоморфології, корисних копалин та пх речовинного складу, навчився визначати речовинний склад порід.

Дослідив 9 зразків залізистих кварцитів, зробив їх макроскопічний опис. Мікроскопічний опис був зроблений для 3 зразків магнетитових кварцитів. Набув практичних навиків у роботі з полірованими та прозорими шліфами.

Список використаної літератури

1. Краткие сведенья о геологическом строении,запасах, химическом и минералогическом составе, физико-механическим свойствам пород и руд месторождения “Скелеватское-Магнетитовое” (ЮГОК) 11.1987г.

2. Геологический отчет с подсчетом запасов железистых роговиков по “Скелеватскому-Магнетитовому” месторождению Криворожского железорудного бассейна. По состоянию на 01. 08. 1964г.

3. Волынский И.С. Определение минералов под микроскопом.- М. : Недра, 1966.-349с.

4. Кэмерон Ю. Рудная микроскопия. М.: Мир, 1966. - 308с.

Размещено на Allbest.ru