Главная База знаний "Allbest" Геология, гидрология и геодезия Вибір виймально-навантажувального устаткування в умовах кар’єру

Вибір виймально-навантажувального устаткування в умовах кар’єру

Характеристика Скелеватського родовища залізистих кварцитів Південного гірничо-збагачувального комбінату, їх геологічна будова. Початковий стан гірничих робіт. Підготовка гірських порід до виїмки. Організація буропідривних робіт. Техніка безпеки.

Рубрика Геология, гидрология и геодезия
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.03.2014
Размер файла 40,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Геологічна характеристика родовища

1.1 Загальна характеристика Скелеватського родовища залізистих кварцитів Південного гірничо-збагачувального комбінату

Скелеватське Магнетитове родовище залізистих кварцитів розташоване на території Інгулецького району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

З 1953 року родовище розробляється відкритим способом Південним гірничо-збагачувальним комбінатом, який в даний час є відкритим акціонерним товариством. Основними корисними копалинами є магнетитові кварцити, які використовуються для виробництва залізорудного концентрату і агломерату.

Північна межа родовища прийнята по лінії розвідувального профілю XI, яка відділяє його від Валявкінського родовища залізистих кварцитів. Із заходу родовище обмежене зоною Тарапаковського розлому, на сході межа проходить по річці Інгулець; південною межею слугує природне виклинування продуктивного покладу по південному замиканню Західно-Інгулецької синкліналі.

Родовище розташоване на правому березі річки Інгулець.

Рельєф рівнинний, в значній мірі перетворений гірничими роботами (кар'єр, відвали). Абсолютні відмітки поверхні підвищуються з півдня на північ від 30 -40 м до 100 м.

Клімат помірно-континентальний. Середня тривалість безморозного періоду 240 - 250 днів. Сніжний покрив встановлюється на 70 - 90 днів. Середня висота сніжного покриву 0,15 м. Максимальна глибина промерзання ґрунту 1 м. Середньорічна кількість опадів 500 мм. Пануючий напрям вітру в літній час західний, південно-західний, в зимовий - північний, північно-західний, північно-східний. Середня швидкість вітру 5-7 м/с.

1.2 Геологічна будова родовища

Скелеватське Магнетитове родовище відноситься до Південного структурно-тектонічного району Кривбасу і приурочено до південного замикання Західно-Інгулецької синкліналі.

Родовище складене метаморфічними породами саксаганської світи Криворізької серії нижнього протерозою, які перекриті малопотужним чохлом осадових порід кайнозою. Породи саксаганської світи стратифіковані на шість залізистих горизонтів. В межах кар'єрного поля залягають наступні горизонти (зверху вниз):

Другий залізистий горизонт має локальне розповсюдження по західному борту кар'єру. Складений малорудними силікат-магнетитовими і силікат-карбонат-магнетитовими кварцитами, іноді з прошарками кристалічних сланців. Потужність 20 - 40 м.

Третій залізистий горизонт має локальне розповсюдження по західному і південному бортах кар'єру. По східному борту виклинюється. Складений малорудними силікат-карбонат-магнетитовими кварцитами. Потужність 0 - 60 м.

Третій і четвертий сланцеві горизонти поширені в західній і східній прибортових частинах кар'єру. По східному борту кар'єру утворюють єдиний поклад, оскільки розділяючий їх третій залізистий горизонт випадає з розрізу. Горизонти складені чергуванням пластів потужністю від 0,1 до 1 м. По складу в розрізі горизонтів виділені два різновиди:

- безрудні кварцити (до 30%) сланцевих прошарків кварц-біотит-хлоритового складу;

- сланці кварц-графіт-біотит-хлоритові з рівною кількістю прошарків безрудних кварцитів.

По західному і південному бортах кар'єру істинна потужність третього сланцевого горизонту від 45 до 150 м, середня - 100 м, четвертого сланцевого горизонту від 30 до 180 м. По східному борту кар'єру потужність спарених третього і четвертого сланцевих горизонтів від 85 до 280 метрів.

Четвертий залізистий горизонт є основним продуктивним покладом. Залізисті кварцити горизонту використовуються для виробництва залізорудного концентрату.

Залізисті кварцити горизонту неоднорідні по мінералогічному складу і текстурно-структурним особливостям. За даними технологічних випробувань серед залізистих кварцитів виділені наступні різновиди:

- магнетитові;

- гематит-магнетитові;

- карбонат-магнетитові;

- куммінгтоніт-магнетитові.

Прошарки некондиційних кварцитів потужністю від 0,8 до 10 м за даними детальної розвідки (Криворізька ГРЕ. 1975 г.) складають 0,5% від загального об'єму горизонту.

Інтенсивна складчаста і розривна тектоніка зумовила складне просторове розміщення перерахованих вище різновидів залізистих кварцитів. Магнетитові і гематит-магнетитові різниці переважають в центральній частині рудного покладу. До крівлі і підошви покладу збільшується кількість карбонат-магнетитових, силікат-карбонат-магнетитових і магнетит-амфібол-карбонат-силікатних кварцитів.

Четвертий залізистий горизонт має форму пластового покладу, дислокованого в синклінальну складку субмеридіонального простягання, що занурюється на північ під кутом 10 - 20°. Падіння західного крила синкліналі - східне під кутом 36 - 75°, східного - західне під кутом 40 - 80°. Істинна потужність покладу з півдня на північ змінюється від 135 до 400 м. Максимальна глибина залягання від поверхні за розвідувальним профілем в шарнірі 800 м, на крилах 500-540 м. Поклад розбитий розривними тектонічними порушеннями Тарапаковського і Скелеватського розломів на ряд блоків з амплітудою зсуву 20-80 і більше метрів. Але розривним тектонічним порушенням і супутнім їм ослабленим зонам проявлені вторинні зміни залізистих кварцитів (окислення, карбонатизація, піритизація і ін.).

У корі вивітрювання залізисті кварцити окислені і переходять відповідно в мартит-гідрогетитові, гідрогетит-мартитові, мартитові і гематит-мартитові різниці з різним проявом в них гетитизації і маршелитизації. Характер розповсюдження зони окислення площадний з карманоподібною неправильною формою її меж, і глибинний, приурочений, головним чином, до зон розривних тектонічних порушень. В межах західного крила синкліналі найбільша глибина зони окислення від поверхні 200 - 350 м має місце в північній частині кар'єрного поля зменшуючись на південь. В межах східного крила синкліналі глибина зони окислення на півночі кар'єрного поля 50 - 90 м. У центрі і на півдні кар'єрного поля зона окислення представлена локальними плямами.

Перехід від неокислених кварцитів до окислених поступовий через зону часткового окислених кварцитів (мартит-магнетитових, магнетит-мартитових).

П'ятий сланцевий горизонт складає центральну частину синкліналі і розташований в північній частині кар'єрного поля. Складений безрудними кварцитами (75%) і кристалічними сланцями (25%). За складом в розрізі покладу виділені дві різниці:

- кварцити магнетит-карбонат-силікатні;

- кварцити магнетит-карбонат-силікатні з прошарками сланців кварц-карбонат-біотит-амфібол-хлоритового складу.

Потужність горизонту по західному крилу синкліналі від 15 до 55 м, середня 40 м; по східному крилу від 30 до 100 м, середня 60 м; у шарнірі синкліналі від 30 до 120 м, середня 65 м.

П'ятий залізистий горизонт складає центральну частину синкліналі; поширений в північній частині кар'єрного поля.

Складений переважно тонкослоїстимі джеспілітовидними кварцитами, мартитового і гематит-мартитового складу, які в різному ступені гетитизовані, рідко маршалитизовані.

Істинна потужність коливається від 30 до 200 м. Падіння на західному крилі синкліналі східне під кутом 40 - 45°, на східному крилі - західне під кутом 35 -40°.

Шостий сланцевий горизонт фіксується в північній частині кар'єрного поля між розвідувальними профілями XI-XIб. Складений бідними залізом мартит-гідрогетитовими, рідше гідрогетит-мартитовими кварцитами і кварцитосланцями в різній мірі гетитизованими або ж маршалитизованими.

Шостий залізистий горизонт складає ядро Західно-Інгулецької синкліналі. Поширений в центральній частині кар'єрного поля на північ від X розвідувального профілю. Представлений гетит-мартитовими, мартитовими, гематит-мартитовими, мартит-гематитовими кварцитами. Гідрогетитизація, маршалитизація проявлені нерівномірно. Кути падіння покладу не перевищують 30°. Горизонтальна потужність 250 - 300 м.

Осадкові породи кайнозою в межах кар'єрного поля практично відпрацьовані. У бортах кар'єру, не зачеплених гірничими роботами, вони наявні (зверху-вниз):

- сіро-зеленими глинами ярусу сармата;

- буро-сірими глинами і пісками понтичного ярусу;

- червоно-бурими глинами і пісками кіммерійського ярусу;

- лісовидними суглинками і грунтово-рослинним шаром четвертинного віку.

Загальна площа кайнозойських відкладень від 8 до 30 м, середня - 23 м.

1.3 Гідрогеологічні та інженерно-геологічні умови родовища

У гідрогеологічному відношенні Скелеватське родовище залізистих роговиків може бути віднесене до найпростішого типу.

Характер рельєфу місцевості і геоструктурні особливості району сприяють інтенсивному живленню і накопиченню природних запасів підземних вод.

Найближчим до родовища постійно діючим водостоком є річка Інгулець, що протікає на відстані 0,1 км східніше і в 0,16 км на південь від описуваного району.

У геологічній будові родовища беруть участь породи двох нижніх свит Криворізької серії і породи архейського віку, перекриті рихлими відкладеннями неогену, палеогену і четвертинного віку.

Гідрогеологічні умови родовища характеризуються наявністю наступних горизонтів:

1) водоносний горизонт неогенових відкладень;

2) водоносний горизонт кристалічних порід докембрію.

Приток в кар'єр з неогенового водоносного горизонту спостерігається до 50 мі/год.

2. Початковий стан гірничих робіт

Будівництво кар'єру розпочато в 1977 році. Відробіток кар'єру здійснюється транспортною системою розробки із застосуванням комбінованого автомобільно-залізничного транспорту і зовнішнім відвалоутворенням. ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» є діючим підприємством по видобутку і збагаченню бідних руд і розташований в південній частині міста Кривого Рогу.

До складу комбінату входять:

- кар'єр, дробильно-збагачувальна і агломераційна фабрики, хвостосховища, відвали пустих порід і окислених руд, об'єкти енергетичного і транспортного господарства, матеріальні склади, адміністративно-побутові комбінати та інші споруди.

Скелеватське Магнетитове родовище, що розробляється кар'єром Південного ГЗКа, приурочене до південного замикання західно-інгулецької синкліналі. У зв'язку з цим межі відкритих гірничих робіт по глибині при розконсервовуванні бортів кар'єру визначаються синклінальною структурою субмеридіонального простягання занурюючогося в північному напрямі під кутом 10 - 200°, і кінцевою глибиною розвідки родовища. Межі кар'єру по поверхні визначаються контурами рудного тіла, що виходять під розкриваючі його породи, а також наявністю на півдні річки Інгулець, що протікає в безпосередній близькості від кар'єру.

Для видобутку запасів, законсервованих під східним бортом, передбачається розширення кар'єру в східному напрямі. Північно-східна межа рознесення обмежується охоронною зоною каналу місцевого відведення річки Інгулець. Розширення східного борту дозволить розконсервувати близько 150 млн. тонн магнетитової руди.

Західний борт кар'єру в даний час в основному сформований до глибини 220-280 м. На ньому розташовані всі основні комунікації кар'єру, передбачені проектом відробітку родовища до глибини 300 м. Під західним бортом кар'єру по граничній глибині розповсюдження покладу законсервовано близько 180 млн. тонн неокислених кварцитів.

Межі північно-західного борту кар'єру відбудовані і оформляються в даний час таким чином, що при розконсервовуванні запасів залишаються практично без змін.

При розширенні меж південного борту проектом враховано збереження тягових підстанцій №I і №7. В південній частині родовища під річкою і південним бортом кар'єру, на якому розташовані основні залізничні комунікації, що зв'язують східний і західний борти кар'єру, і два комплекси ЦПТ, законсервовано близько 250 млн. тонн магнетитової руди. Для повного видобутку цих запасів потрібно відведення річки Інгулець.

Зважаючи на великий об'єм робіт по реконструкції транспортних комунікацій і будівництву відвідного каналу в даний час визнано недоцільним повний видобуток запасів південної частини родовища.

Відробіток законсервованих в транспортних бермах південного борту в кількості 145 млн. тонн передбачається в існуючих межах по поверхні, певною наявністю діючих транспортних комунікацій горизонту +42 м і вироблятиметься в завершальний період існування кар'єру у міру ліквідації залізничних колій, розташованих на південному борту кар'єру.

Межа між Скелеватським Магнетитовим і Валявкінським родовищами проходить по XI розвідувальному профілю, але оскільки ці два родовища відпрацьовуються самостійними кар'єрами, то між ними утворився цілик, на якому розташовані транспортні і господарські комунікації кар'єру 3 ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» необхідні для забезпечення життєдіяльності цього кар'єру.

У зв'язку з цим північна межа кар'єру ПівдГЗКа в даний час визначається наявністю цілика між кар'єрами і не може бути розширена для видобутку запасів всіх розвіданих запасів (по XI профілю) до граничної глибини.

У межах діючого проекту за північним бортом кар'єру (на південь від XI профілю) залишається 580,0 млн. тонн неокислених кварцитів, з них 410,0 млн. тонн в цілику між кар'єрами і 170,0 млн. тонн під річкою Інгулець.

Виїмка запасів під річкою можлива тільки за умови відведення річки за межі південної групи родовищ.

Що стосується відробітку запасів, залишених в цілику, то вони можуть бути відпрацьовані після винесення комунікацій кар'єру №3 ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг» як з боку кар'єру ПівдГЗКа, так і з боку ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг».

Оскільки питання відробітку цих запасів для ПівдГЗКа може бути актуальним через 20-25 років, то на даній стадії проектування не розглядається.

У відбудованому таким чином кар'єрі ПівдГЗКа поділяють за станом на. балансові запаси неокислених кварцитів складають 1227.39 млн. тонн. Приріст за рахунок розконсервування запасів східного, південного і західного бортів складе близько 500 млн. тонн.

Сучасний стан гірських робіт на кар'єрі приведений на кресленні (лист 1).

3. Підготовка гірських порід до виїмки

3.1 Буропідривні робіти

При розробці міцних гірничих порід відкритим способом перед підривними роботами ставиться задача підготовки гірничої маси до екскавації і транспортування. Вибухом необхідно не тільки відокремити частину масиву порід по заданих лініях відриву, але і роздрібнити його до визначеної міцності.

Спушення порід при розробці скельних уступів проводиться із застосуванням буропідривних робіт. Буріння вибухових свердловин на кар'єрі, як було передбачено, проводиться верстатами шарошечного буріння СБШ-250.

3.2 Організація буропідривних робіт

Організація і виробництво буропідривних робіт здійснюється відповідно до «Правил безпеки при розробці родовищ корисних копалини відкритим способом», «Інструкцією по організації і веденню масових вибухів свердловинних зарядів на відкритих гірських роботах» 1992 г., діючими інструкціями по техніці безпеки і справжнім «Типовим проектом ведення буропідривних робіт в кар'єрі», «Єдиними правилами безпеки при вибухових роботах» 1992 г.

Буріння свердловин проводиться за проектом на оббурювання блоку, складеним технічним відділом кар'єру на підставі паспорта БВР і початкової геолого-маркшейдерської документації.

Початковими даними для проектування є викіпіровка з плану гірських робіт з нанесенням:

- лінії найменшого опору по підошві уступу (ЛСПП) для першого ряду;

- відстань між свердловинами і рядами;

- глибину кожної свердловини з урахуванням фактичних відміток крівлі уступу, що оббурюється;

- номер і індекс або умовне позначення типу кожної свердловини;

- величину перебура;

- положення свердловин вище розміщеного уступу.

При проектуванні бурових робіт повинно бути враховано:

- розташування стиків раніше підірваних блоків і проектованого, уникаючи їх збігу;

- положення «стаканів» свердловин, що відмовили, не допускаючи розташування проектованих свердловин ближче 3 м від них.

У масивах з фізико-механічними властивостями порід, що змінюються, по висоті уступу геолого-маркшейдерська служба дає розрізи по рядах свердловин.

Кожному проекту на оббурювання блоку привласнюється номер і дата його складання. Після оббурювання блоку проводиться маркшейдерська зйомка фактичних параметрів свердловин на блоці і складається план розташування свердловин. Блоки, що оббурюють, керівництвом бурової ділянки передаються вибуховому з складанням «Акту готовності блоку до заряджання», який затверджується головним інженером кар'єру.

Проект масового вибуху складається після оббурювання блоку і передачі його по акту ГЦ-1 ВАТ «Кривбасвибухпром», не пізніше доби до завезення ВВ.

При неможливості прочистити свердловину або пробурити замість неї нову, допускається приймання її в експлуатацію з фактичними параметрами, про що робиться відмітка в «Акті готовності».

Оригінал проекту зберігається в маркшейдерському відділі, копії видаються буровій ділянці.

Розпорядливою документацією (накази по ГЗК і ВАТ «Крівбас-взривпром» розпорядження по кар'єру і ГЦ-1) призначаються ІТР, відповідальні за конкретні види робіт з підготовки і проведення МВ.

При підготовці МВ з кількістю ВВ в межах затвердженого нормативу (відповідно до рекомендацій НІГРІ за сейсмобезопечною технологією виробництва масових вибухів) відповідальним керівником МВ призначається начальник, головний інженер ГЦ-1 ВАТ «Кривбасвибухпром», а відповідальним за підготовку кар'єру до МВ, виведення людей з території небезпечної зони і по охороні небезпечної зони, допуску людей в кар'єр після вибуху - начальник або головний інженер кар'єру.

При підготовці масового вибуху з кількістю ВВ вище затвердженого нормативу, проект МВ узгоджується додатково з Дніпропетровською державною інспекцією охорони праці і сейсмолабораторієй НІГРІ.

Після видання наказів і розпоряджень про проведення масового вибуху відповідальний керівник вибухових робіт і відповідальний за виведення людей з території небезпечної зони, по охороні небезпечної зони і за допуск людей в кар'єр після МВ організують ознайомлення всього персоналу, що бере участь в підготовці і проведенні вибуху зі всіма документами по МВ під підпис.

Відповідно до «Графіка здачі блоку (блоків)» підготовлені до заряджання блоки передаються по акту вибуховій ділянці ГЦ-1 ВАТ «Кривбасвибухпром». Відповідальність за проведення інструктажу постовим по охороні небезпечної зони покладається на відповідального за охорону небезпечної.

Видача наряду на виконання вибухових робіт персоналу і виробництво технологічних операцій по підготовці і виробництву МВ здійснюється з урахуванням вимог нормативних документів по охороні праці, а також відповідних «Положень» і «Інструкцій», розроблених і затверджених на підприємстві «Кривбасвибухпром».

З моменту завезення на блок вибухових матеріалів набуває чинності пропускний режим, здійснюваний відповідно до діючих інструкцій і повчань по охороні ВМ і несенню караульної служби. Після отримання наряду на виконання вибухових робіт персонал перебуває на вибухові блоки і приступає до виконання робіт по заряджанню. При виробництві вибухових робіт проводиться подача звукових сигналів:

- перший сигнал - «Попереджувальний» (один тривалий). Сигнал подається перед комутацією вибухової мережі;

- другий сигнал - «Бойовий» (два тривалих з інтервалом 30 сек.);

- третій сигнал - «Відбій» (три коротких).

Час подачі звукових сигналів визначається «Розпорядком проведення МВ».

У разі затримки виробництва МВ час сигналів визначається відповідальним керівником масового вибуху.

Відповідальний за підготовку кар'єру до масового вибуху, виведення людей з небезпечної зони, охорону її і допуск людей в кар'єр після отримання їм письмового донесення від відповідальних по структурних підрозділах комбінату і відповідальних за охорону зони по секторах про те, що люди, не зайняті підриванням, виведені за межі небезпечної зони, пости охорони виставлені, дає відповідальному керівнику масового вибуху письмове повідомлення про те, що кар'єр до вибуху готовий. Одержавши письмове донесення, ОРМВ дає команду старшим підривникам на виконання комутації вибухової мережі. Начальник караулу ВВО виводить стрільців охорони на місце збору за межами небезпечної зони вибуху і дає ОРМВ письмове донесення про виведення осіб охорони за межі небезпечної зони на місце збору.

Після закінчення робіт по комутації вибухової мережі (без монтажу бойового вузла) відповідальні по блоках ІТР перевіряють якість роботи і виводять на місце збору людей не пов'язаних з виробництвом вибухових робіт і персонал не задіяний на монтажі бойових вузлів, про що докладають письмово начальнику вибухової ділянки. Старші підривники дають письмове донесення про те, що всі люди з блоків виведені на місце збору, комутація вибухової мережі виконана відповідно до проекту, блок (блоки) готовий до вибуху.

Одержавши письмове донесення начальник вибухової ділянки дає письмове повідомлення ОРМВ про те, що люди з блоку виведені на місце збору, вибухова мережа с комутована (за винятком монтажу бойових вузлів).

По команді ОРМВ старші підривники, відповідальні за монтаж бойових вузлів (згідно наряду на виконання робіт) підключають ЕД до виконавчих блоків. Після монтажу бойового вузла старші підривники на автотранспорті виїжджають на місце збору і передають начальнику вибухової ділянки жетон-закоротку і письмове донесення про виведення людей з блоку.

Відповідальний за підготовку кар'єру до масового вибуху, по радіозв'язку одержує від відповідальних по секторах підтвердження про готовність до вибуху, і дає письмове донесення ОРМВ про готовність кар'єру до вибуху. Одержавши донесення про виведення людей, пов'язаних з підготовкою вибуху за межі небезпечної зони, а також в підключенні блоків і ІБ, ОРМВ подає команду на включення бойового сигналу.

Допуск в кар'єр, після виробництва масового вибуху, представників особового складу Криворізького воєнізованого загону (КВГСО) рятувальника, що здійснюють газовий контроль, а також відповідальних за перевірку блоку на повноту підривання свердловин, проводиться по команді відповідального за охорону небезпечної зони і відповідального керівника масового вибуху, але не раніше чим через 15 хвилин після виробництва вибуху.

Після огляду місця вибуху і відсутності «відмов» відповідальний керівник вибуху (за узгодженням з відповідальною особою за охорону небезпечної зони) дає дозвіл на подачу сигналу «відбій» вибуховим роботам. По цьому сигналу пости охорони небезпечної зони знімаються.

Допуск інших людей в кар'єр вирішується відповідальним за висновок людей і охорону небезпечної зони після повідомлення КВГСО про зниження отруйних продуктів вибуху в повітрі до встановлених норм, але не раніше, чим через 30 хвилин після виробництва масового вибуху, розсіювання пилегазової хмари до повного відновлення видимості в кар'єрі.

У разі виявлення одиночних, групових або масових відмов свердловинних зарядів, відповідальний керівник МВ і відповідальний за підготовку кар'єру до вибуху ухвалюють сумісне рішення про продовження або припинення вибухових робіт. Ліквідація свердловинних зарядів, що «відмовили», здійснюється відповідно до «Технологічної інструкції по попередженню, виявленню і ліквідації свердловинних зарядів ВВ, що відмовили, на відкритих гірських роботах» (1992 г.).

3.3 Техніка безпеки

Всі бурові роботи виконуються відповідно до «Правил безпеки при розробці родовищ корисних копалини відкритим способом».

Буровий верстат повинен бути встановлений на майданчику уступу, що спланерував, поза призмою обвалення і розташований так, щоб гусениці верстата на уступі знаходилися не ближчим 3 м від брівки уступу. При бурінні першого ряду свердловин буровий верстат повинен бути розташований перпендикулярно до брівки уступу.

Машиніст бурового верстата зобов'язаний стежити за станом забою і при щонайменшій загрозі обвалення негайно припинити роботу і відвести верстат на безпечну відстань, після чого поінформувати про це технічний нагляд.

Під домкрати верстатів забороняється підкладати шматки руди і породи.

Переміщення бурового верстата з піднятою щоглою по уступу допускається тільки по горизонтальному майданчику, що спланерував. При пересуванні верстата під лініями електропередач, щогла верстата повинна бути опущена.

При перегоні бурових верстатів, щогла повинна бути опущена, а буровий інструмент знятий і надійно закріплений.

Бурові роботи повинні проводитися відповідно до технічних інструкцій.

Забороняється робота на несправних бурових верстатах.

Буропідривні і екскаваторні роботи на відвалі проводяться по типових технологічних паспортах або разових проектах. Виробництво масових вибухів на відкритих гірських роботах здійснюється у відповідностей, з «Інструкцією по організації і веденню масових вибухів свердловинних зарядів на відкритих гірських роботах».

Виробництво буропідривних робіт на підприємстві повинне здійснюватися по наступній технічній документації:

типовому проекту ведення буропідривних робіт;

проектам масових вибухів.

З метою підвищення безпеки вибухових робіт і попередження відмов, проектом передбачено впровадження в повсякденну практику гірських підприємств «Технологічної інструкції по попередженню і ліквідації зарядів ВВ, що відмовили, на відкритих розробках» 1992 г., затвердженої і узгодженої Держміськтехнаглядом України.

4. Кар'єрний транспорт

На кар'єрі ПівдГЗКа спочатку як технологічний транспорт застосовувався виключно залізничний транспорт. Тому розвиток транспортної схеми по мірі поглиблення кар'єру зводився в основному до будівництва нових і збільшення провізної здатності діючих роздільних пунктів і сполучних шляхів між ними, а також оснащенню рухомого складу потужнішими тяговими агрегатами.

Кар'єр мав розвинену залізничну мережу, значна частина забійних шляхів була «закільцьована», що дозволяло у разі потреби оперативно маневрувати поїздопотоками в процесі роботи.

В даний час значна частина забійних шляхів у верхній зоні розібрана і вищезгадані зв'язки між станціями ліквідовані. Автомобільний транспорт введений на гор. -150 м і використовується як складальний.

Залізничним транспортом на 1.06.2006 розкритий гор. -270 м.

В результаті розрахунків встановлено, що провізна здатність станцій складає;

станцій гор. -90 м - 32,0 млн. т в рік;

станцій гор. -120 м - 22,7 млн. т в рік;

станцій гор. -150 м - 11,6 млн. т в рік;

станцій гор. -180 м - 10,5 млн. т в рік.

Відставання з виконанням робіт по рознесенню північного і східного борту кар'єру через розташування на ньому залізничних станцій гор. -150 м і гор. -90 м не дають можливості розвинути мережу залізничних шляхів у нижній зоні кар'єру.

В результаті цього через обмежені умови в кар'єрі від гор. -210 м і нижче створилися несприятливі умови для роботи гірничо-транспортного обладнання, що обмежує об'єм виїмки і вивозу гірничої маси (в основному неокислених кварцитів) з цієї зони.

Для скорочення відстані доставки руди на ДОФ з нижніх горизонтів здійснено будівництво комплексу циклічно-поточної технології (ЦПТ) з концентраційним горизонтом на відмітці - 90 м.

З метою розвантаження залізничних комунікацій західного борту і скорочення відстані доставки на відвали скельних порід був побудований скельний комплекс ЦПТ з дробильно-перевантажувальним пунктом на гор. - 75 м.

4.1 Техніка безпеки

Залізничний транспорт

На зміст рухомого складу, споруд і пристроїв залізничного транспорту (колія 1524 мм) кар'єрів розповсюджуються Правила безпеки на залізничному транспорті промислових підприємств і Правила технічної експлуатації залізничного транспорту промислових підприємств в тій частині, в якій вони не суперечать справжнім Правилам.

До управління локомотивом допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання, що склали теоретичні іспити і практичні випробування в об'ємі вимог, що пред'являються до даної професії, і що мають відповідне посвідчення.

Вантажі (окрім баласту, для путніх робіт) при висоті до 1200 мм повинні знаходитися від зовнішньої грані головки крайньої рейки на відстані не менше 2 м, а при більшій висоті - не менше 2,5 м.

Залізничні колії і автодороги в кар'єрах повинні своєчасно очищатися від просипей і снігів і періодично піддаватися інструментальній перевірці на відповідність їх проектам. Порядок, терміни перевірки і очищення встановлюються керівництвом підприємства.

Для контролю за станом автодоріг на кар'єрах слід мати нанесену на план гірських робіт схему транспортних комунікацій, яка повинна щомісячно поповнюватися.

У місцях переходів через залізничні колії з інтенсивним рухом потягів і великою маневровою роботою повинні влаштовуватися пішохідні тунелі, мости або доріжки, що захищаються самосвітними попереджувальними знаками або освітлювані в темний час доби.

Перехід через шляхи в невстановлених місцях забороняється.

Пристрій переїздів повинен проводитися з урахуванням діючих норм і стандартів. На постійних залізничних коліях кар'єру повинні влаштовуватися типові переїзди.

На відстаней гальмівного шляху в обидві сторони від переїзду повинні бути встановлені попереджувальні знаки для машиніста локомотива.

Ремонт споруд і пристроїв повинен проводитися при забезпеченні безпеки руху.

Забороняється:

а) приступати до роботи до огорожі сигналами місць виробництва робіт, небезпечних для проходження рухомого складу;

б) знімати сигнали, що захищають місця робіт, до повного їх закінчення, а також до перевірки стану шляху, контактної мережі і дотримання габариту.

Пересувний склад повинен міститися в справному стані, що забезпечує його безперебійну роботу і безпеку руху.

Всі локомотиви повинні бути обладнані автоматичними і ручними гальмами.

Автоматичні гальма рухомого складу повинні обслуговуватися по встановлених нормах і володіти керованістю і надійністю дії в різних умовах експлуатації, забезпечувати плавність гальмування а також зупинку потягу при роз'єднанні або розриві гальмівної магістралі.

Автоматичні гальма повинні забезпечувати можливість застосування різних режимів гальмування залежно від завантаження вагонів я профілю шляху.

Автоматичні гальма рухомого складу повинні забезпечувати гальмівне натиснення, що гарантує зупинку потягу при екстреному гальмування на відстані не більше встановленого гальмівного шляху.

Всі локомотиви повинні мати що справно діють:

а) системи гальм - не менше двох для тепловозів (ручна і пневматична)

б) пристрої для подачі звукових сигналів;

в) пісочниці;

г) швидкостеміри;

д) засоби пожежогасінні;

е) пристрої освітлення.

Забороняється випускати в експлуатацію локомотиви і інші самохідні одиниці на залізничному ході при несправності:

приладів для подачі звукових сигналів;

протипожежного устаткування;

пневматичних, ручних гальм і компресора;

пристроїв радіозв'язку, встановлених на локомотивах, що обслуговуються бригадою скороченої чисельності;

пристроїв блокування пильності при обслуговуванні локомотива одним машиністом;

автозчіпних пристроїв;

системи подачі піску, прожектора, буферного ліхтаря, освітлення, контрольних вимірювальних приладів;

захисного блокування високовольтної камери;

пристроїв зашиті від струмів короткого замикання, перевантаження і перенапруження, аварійної зупинки дизеля;

відсутності або несправності передбаченого конструкцією запобіжного пристрою від падіння деталей на шлях;

відсутності захисних кожухів електроустаткування;

появі стукоту, стороннього шуму в дизелі.

Автомобільний і тракторний транспорт

План і профіль автомобільних доріг повинні відповідати діючим нормам і стандартам.

Земляне полотно для доріг повинно бути зведено з міцних ґрунтів. Не допускається застосування для насипів торфу, дерну і рослинних залишків.

Подовжні ухили внутрішньокар'єрних доріг слід приймати на підставі техніко-економічного розрахунку з урахуванням безпеки руху.

Ширина проїжджої частини дороги встановлюється проектом з урахуванням вимог діючих норм і стандартів, виходячи з розмірів автомобілів і автопоїздів.

Тимчасові в'їзди в траншеї повинні влаштовуватися так, щоб уздовж них при русі транспорту залишався вільний прохід шириною не менше 1,5 м.

При затяжних ухилах доріг (більше 0,06) повинні влаштовуватися горизонтальні майданчики з ухилом 0,02 завдовжки не менше 50 м і не більше ніж через кожні 600 м довжини затяжного ухилу.

Радіуси кривих в плані і поперечні ухили автодоріг передбачаються з урахуванням діючих норм і стандартів.

У особливо обмежених умовах на внутрішньокар'єрних і відвальних дорогах величину радіусів кривих в плані допускається приймати в розмірі не менше двох конструктивних радіусів розворотів транспортних засобів по передньому зовнішньому колесу - при розрахунку на одиночний автомобіль.

Проїжджа частина дорога усередині контуру кар'єру (окрім забійних доріг) повинна відповідати діючим нормам і стандартам і бути захищена від призми обвалення порідним валом або захисною стінкою. Висоту цієї огорожі необхідно приймати за розрахунком залежно від найбільшої вантажопідйомності вживаного автотранспорту.

У зимовий час автодороги повинні систематично очищатися від снігу і льоду і посипатися піском, шлаком або дрібним щебенем.

При експлуатації автомобільного транспорту в кар'єрах необхідно керуватися Правилами дорожнього руху і Правилами по охороні праці на автомобільному транспорті в тій частині, де вони не суперечать справжнім Правилам. Автомобіль повинен бути технічно справним, мати дзеркала заднього вигляду, діючу світлову і звукову сигналізацію, освітлення і справні гальма.

При проведенні капітальних ремонтів і в подальшому в терміни, передбачені виготівником (по переліку) заводу, повинна проводитися дефектоскопія вузлів, деталей і агрегатів великовантажних автосамоскидів, що впливають на безпеку руху.

Швидкість і порядок руху автомобілів, автомобільних і тракторних потягів на дорогах кар'єру встановлюється адміністрацією кар'єру (розрізу) з урахуванням місцевих умов.

Буксирування несправних автосамоскидів вантажопідйомністю більше 15 т повинна здійснюватися спеціальними тягачами. Забороняється залишати на проїжджій частині доріг несправні автосамоскиди. Допускається короткочасне залишення автосамоскида на проїжджій частині дороги у разі його аварійного виходу з ладу при огорожі автомобіля з двох сторін відповідними попереджувальними знаками відповідно до Правил дорожнього руху.

Забороняється буксирування автомобілів, верстатів і устаткування на гнучкому зчепленні.

Рух на дорогах кар'єру повинен регулюватися стандартними знаками, передбаченими Правилами дорожнього руху.

Разовий заїзд в кар'єр автомобілів, тракторів, тягачів, вантажних і підйомних машин і іншого виду транспорту, що належить іншим підприємствам і організаціям, допускається тільки і з дозволу адміністрації кар'єру після обов'язкового інструктажу водія або машиніста із записом в спеціальному журналі.

Інструктаж по охороні праці водіїв транспортних засобів, що працюють в кар'єрі, проводиться адміністрацією кар'єру спільно з адміністрацією автогосподарства, і після практичного ознайомлення з маршрутами руху водіям повинні видаватися посвідчення на право роботи в кар'єрі.

Шиномонтажні роботи повинні здійснюватися в окремих приміщеннях або на спеціальних ділянках, оснащених, необхідними механізмами і огорожами. Особи, що виконують шиномонтажні роботи, повинні бути навчені і проінструктовані.

Контроль за технічним станом автосамоскидів, дотриманням правил дорожнього руху повинен забезпечуватися посадовцями автогосподарства підприємства, а при експлуатації автотранспорту підрядної організації в кар'єрі, що працює на підставі договору, - технічним наглядом цієї організації.

На кар'єрних автомобільних дорогах рух автомашин повинен проводитися без обгону.

В окремих випадках при застосуванні на кар'єрі автомобілів з різною технічною швидкістю руху допускається обгін автомобілів при забезпеченні безпечних умов руху.

Очищення кузова від налиплої гірської маси, що намерзнула, повинне проводитися в спеціально відведеному місці із застосуванням механічних або інших засобів.

При вантаженні автомобілів (автопоїздів) екскаваторами повинні виконуватися наступні умови:

а) піл час очікування вантаження автомобіль (автопоїзд) повинен знаходитися за межами радіусу дії екскаваторного ковша і ставати під вантаження тільки після сигналу машиніста екскаватора;

б) автомобіль (автопоїзд), що знаходиться під вантаженням, повинен бути загальмований;

в) вантаження в кузов автомобіля (автопоїзда) повинне проводитися тільки збоку або ззаду; перенесення екскаваторного ковша над кабіною автомобіля або трактора забороняється;

Кабіна кар'єрного автосамоскида повинна бути перекрита спеціальним захисним козирком, що забезпечує безпеку водія при вантаженні. За відсутності захисного козирка водій автомобіля зобов'язаний вийти при вантаженні з кабіни і знаходитися за межами радіусу дії ковша екскаватора.

У всіх випадках при русі автомобіля заднім ходом повинен подаватися безперервний звуковий сигнал, а при русі заднім ходом автомобіля вантажопідйомністю 10 т і більш повинен автоматично включатися звуковий сигнал.

Перевезення людей в кар'єрі допускається тільки в автобусах або в спеціально обладнаних для перевезення людей автомашинах з швидкістю і по маршрутах, затвердженими керівництвом підприємства.

Майданчики для посадки людей повинні бути горизонтальними.

Забороняється пристрій посадочних майданчиків на проїжджій частині дороги.

Навантажувально-розвантажувальні пункти повинні мати необхідний фронт для маневрових операцій автомобілів, бульдозерів, тракторів. Майданчики для вантаження і розвантаження автомобілів (автопоїздів) повинні бути горизонтальними; допускається ухил не більше 0,01.

5. Відвальне господарство

Станом на даний рік складає в контурах кар'єру налічується 183,73 млн. мі скельних розкривних порід. Для розміщення вказаних порід необхідна місткість відвалу 308,0 млн. мі.

В даний час основними відвалами на комбінаті є Лівобережні. Місткість, що залишилася, їх складає близько 240 млн. мі, зокрема для складування окислених кварцитів - 60,0 млн. мі, розкривних порід - 210 млн. мі.

З урахуванням використання частини скельних вськришних порід для виробництва щебеня і будівництва хвостохраніліщ Лівобережні відвали забезпечать складування розкривних порід впродовж всього періоду існування комбінату, що залишився.

Відсипання розкривних порід і окислених кварцитів ведеться 20 - 40 метровими ярусами. Складування окислених кварцитів передбачається селективно.

На відвалах використовуються екскаватори ЕКГ-8І, ЕКГ-10 і ЕКГ-6.3У., що є на комбінаті, Розрахункова довжина тупіка 1,2 - 1,5 км.

При розширенні відвалів у бік села Новопетровка передбачається поетапне зняття потенційно-родючого шару. Для цього будуть задіяні скрепери Д3-13 і бульдозери ДЗ-118.

Складування потенційно-родючого шару проводитиметься в тимчасові відвали, з подальшим використанням його при рекультивації хвостосховищ інших порушених земель.

Необхідно відзначити, що розширення Лівобережних відвалів в даний період проводитимуться у бік річки Інгулец на ділянці, складеній товщею алювіальних і аллювіально-делювіальних осадкових норов загальною потужністю тієї, що досягає 30 м. Близькість грунтових вод і невисокі прочностні властивості грунтів підстави обмежують розміщення відвалів з абсолютною відміткою поверхні землі +35 м і зниженням результуючого кута укосу відвала до 150.

Проектні параметри Лівобережних відвалів

Найменування

Показники

Розміри:

- довжина, м

- ширина, м

- висота, м

- площа, га

Ємність, млн. мі (на 1.01. 2005 г.)

Висота яруса, м

Кут укосу яруса, град.

Результуючий кут откоса отвала, град.

Ширина призми обвалення, м

- 4600

- 2800

- 80-130

- 995

- 240

- 20-40

- 300

- 150

- 2

Основним достоїнством відвалоутворення одноківшевими екскаваторами є: більш висока продуктивність відвальних і робочих тупиків, менший обсяг пускових робіт.

5.1 Техніка безпеки

Забороняється складування снігу в порідні відвали.

При появі ознак обвальних явищ роботи по відвалоутворенню повинні бути припинені до розробки і затвердження спеціальних заходів безпеки.

Проїжджі дороги повинні розташовуватися за межами меж скачування шматків породи з відвалів.

На відвалах повинні вивішуватися попереджувальні написи про небезпеку знаходження людей на укосах відвалів, поблизу їх підстави і в місцях розвантаження транспортних засобів.

Розміщення відвалів порожніх порід виробляється відповідно до вимог санітарних норм підприємств.

На екскаваторних відвалах у місцях навантаження думпкарів дотримуються наступні правила безпеки:

- відстань від залізничних шляхів до верхньої брівки для нормальної колії повинний бути не менш 1600 мм, перевищення зовнішньої рейки розвантажувального шляху стосовно внутрішнього повинно бути 100 - 150 мм;

- наприкінці розвантажувальних тупиків повинні встановлюватися упори, що у темний час доби висвітлюються. Покажчики шляхового сходження розташовуються на початку і наприкінці відвального тупика з боку машиніста локомотива і винесені від шляху на відстань 2,5 м;

- подача думпкарів на навантажувальні тупики відвалів допускається тільки вагонами вперед;

- при розвантаженні гірничої маси люди повинні знаходитися поза зоною роботи думпкара при перекинутому кузові.

Проїзні дороги розташовуються за межами скочування шматків гірничої маси з відвалів. При плануванні відвала бульдозером під'їзд до брівки укосу тільки ковшем уперед. Крім перерахованих норм техніки безпеки виробляється також систематичний контроль за станом порід у відвал.

Автомобілі і інші транспортні засоби повинні розвантажуватися на відвалі в місцях, передбачених паспортом, за призмою обвалення (сповзання) порід.

Розміри цієї призми встановлюються працівниками маркшейдерської служби і регулярно доводяться до зведення тих, що працюють на відвалі.

Майданчики бульдозерних відвалів повинні мати по всьому фронту розвантаження поперечний ухил не менше 3 градусів, направлений від брівки укосу в глибину відвала. По всій протяжності брівки слід мати порідне відсипання висотою згідно вимогам п. 328 Правил безпеки (для обмеження руху машин заднім ходом розвантажувальні майданчики повинні мати надійну запобіжну стінку (вал) заввишки не менше 0,7 м для автомобілів вантажопідйомністю до 10 т і не менше 1 м для автомобілів вантажопідйомністю понад 10 т. За відсутності запобіжної стінки забороняється під'їжджати до брівка розвантажувального майданчика ближче ніж на 3 м машинами вантажопідйомністю до 10 т і ближче ніж 5 м машинами вантажопідйомністю понад 10 т).

При плануванні відвала бульдозером під'їзд до брівки укосу вирішується тільки ножем вперед. Подавати бульдозери заднім ходом до брівки відвала забороняється.

Допускається робота бульдозера поза призмою обвалення з пересуванням його уздовж запобіжного валу.

Забороняється проводити скидання (стік) поверхневих і кар'єрних вод у відвали.

На кожному підприємстві геолого-маркшейдерською службою повинен бути організований систематичний контроль за стійкістю порід у відвалі.

Список літератури

родовище кварцит гірничий буропідривний

1. Арсентев А.И. Вскрытие и системы разработки карьерных полей. - М.: Недра, 1981.-234с

2. Бызов В.Ф. Усреднительные системы на горнообогатительных предприятиях - М.:Недра, 1988

3. Единые правила безопасности при взрывных работах. К,:Норматив, 1992

4. Матеріали з технічного відділу ВАТ «ПівдГЗК»

5. Бизов В.Ф. Основи технології гірничого виробництва. Том ІV, V «Технологічні засобі».Підручник для студентів вищих навчальних закладів за напрямком «Гірництво».-Кривий Ріг: Минерал 2000.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены