Створення топографічного плану масштабу 1:2000 стереотопографічним методом

Цифрова фотограмметрична станція "Дельта" дозволяє створювати ортофотоплани різних масштабів.

Блок-схема одержання ортофотопланів за цією технологією включає: сканування знімків, визначення планово-висотної основи для стереопар, обробку знімків на ЦФС "Дельта", виготовлення ортофотоплану.

Обробка знімків на ЦФС "Дельта" включає:

1. Введення даних АФА

2. Введення каталогу опорних точок.

3. Внутрішнє орієнтування (по оптичних мітках).

4. Взаємне орієнтування (мінімум шість точок, оптимально 12 точок).

5. Зовнішнє орієнтування (мінімум 3 точки, рекомендова-но 6 точок, максимум 12 точок).

6. Орієнтування планшету (завдання масштабу планшету та координат лівого нижнього кута).

7. Збір чи імпорт ЦММ.

8. Ортофототрансформування

9. Конвертація у формат *.ТІFF або *.ВМР.

Вихідними даними для отримання ортофотопланів є:

· Аерофотознімки (негативи чи позитиви).

· Паспортні дані аерофотознімальної апаратури.

· Відскановані (растрові) топографічні плани для визначення опорних точок на стереопару (блок) та для накладання на змонтований з ортофотознімків планшет.

· Дані для імпорту цифрової моделі рельєфу (ЦМР) у вигляді текстового файлу, який містить координати точок (X, У, Z), що визначені за цифровою картою.

9.2 Внутрішнє орієнтування

Внутрішнє орієнтування виконується в автоматичному режимі. Знімки закладають до касет, приблизно центрують і орієнтують по координатних мітках або по головних точках знімків.

При фотографуванні ділянок місцевості використовують одну аерофотознімальну камеру, отже елементи внутрішнього орієнтування для всіх знімків сфотографованої ділянки місцевості будуть однакові. До них відносяться фокусна відстань f і координати центра проекції або головної точки x₀, y_0.

9.3 Взаємне орієнтування

Основною умовою взаємного орієнтування є перетин однойменних проектуючих променів, коли кожна пара відповідних точок повинна лежати в одній базисній площині. Взаємне орієнтування виконується по стандартних точках, які послідовно підводяться під вимірювальні марки. В кожній точці треба домогтися сполучення марок з однаковим зображенням на обох знімках і торкання уявної марки до стереомоделі. Результати вимірювань реєструють. Після завершення вимірювань на екрані монітору з'являється таблиця з результатом взаємного орієнтування. На кожній точці таблиця показує поперечний паралакс, який залишився в точці.

9.4 Зовнішнє орієнтування

Елементи зовнішнього орієнтування визначають положення пари знімків в просторі.

Елементи зовнішнього орієнтування для пари знімків будуть ті самі, що і для одиночного знімка, тобто їх буде 12. З них шість лінійних - це коордити центрів проекції лівого і правого знімків X_s1, Y_s1, Z_s1 і X_s1, Y_s1, Z_s1 і шість кутових - а_1, а_2, w₁,--w_2, к_1, к ₂. Поздовжні кути нахилу лівого і правого знімків а₁ і а₂ складені осями S₁Z, S₂Z і проекцією головних променів на площини S₁ZХ і S₂ZX. Поперечні кути нахилу лівого і правого знімків складені головними променями знімків та їх проекціями на площину S₁ZХ і S₂ZX.

Кути повороту знімків у своїй площині к _1, к ₂ складені осями у₁ і у₂ на знімках і слідом площин, які проходять через головні промені та осі S ₁Y S ₂Y.

9.5 Створення ЦМР. Цифрове ортофототрансформування

Якщо рельєф місцевості має великі перепади висот звичайне трансформування знімків стає економічно недоцільним. В цьому випадку використовують спеціальні прилади і методи, які дозволяють виконувати ортофототрансформування і скласти ортофотоплан.

Сутність ортофототрансформування полягає в проектуванні зображення знімків елементарними ділянками, зведеними до одного масштабу. Розміри елементарних ділянок визначають так, щоб остаточні спотворення на його кутах через вплив рельєфу місцевості не перевищували заданих величин. Таке проектування можна виконати на спеціальних приладах ортофототрансформаторах або приставках до універсальних приладів.

Технологія отримання ортофотознімків така. В знімкодержателі встановлюють диапозитиви або негативи і звичайним способом виконують взаємне і зовнішнє орієнтування моделі. Розраховують розмір щілинної діафрагми і встановлюють її значення. В фотоприставку встановлюють касету з фотопластинкою, переключають рух У на Z і штурвалами X і У просторову марку суміщують з точкою, яка розташована в правому верхньому куті моделі. Вмикають прилад для сканування по смугах паралельних осі У. При трасуванні штурвалом утримують марку на поверхні моделі. Із зміненням висоти марки змінюється висота проектування, а відповідно і масштаб зображення. Проектування виконується ортогональним променем. Таким чином, проектоване зображення на щілині не має спотворень за кути нахилу і рельєф місцевості.

Після завершення робіт виконується фотолабораторна обробка експонованої фотопластини. З отриманого негатива виготовляють фотознімки і монтують ортофотоплан.

9.6 Створення цифрової карти

При переході на автоматизовані методи проектування і керування виникає потреба в цифровій топографічній інформації. Для цього створюються цифрові моделі місцевості, по яких складаються цифрові карти.

Цифрове картографування місцевості це - комплекс процесів збору і обробки цифрової топографічної інформації, формування цифрової моделі місцевості на ЕОМ, збереження, доповнення і поновлення цієї інформації за допомогою машинного банку даних. По цифровій моделі отримують різні аналітичні і графічні матеріали.

Цифрові моделі місцевості створюються так, щоб з них можна було виділити модель рельєфу місцевості, будівлі, споруди, комунікації, гідрографію, рослинний покрив.

Цифрова інформація про місцевість може бути отримана різними шляхами:

- польовими геодезичними методами з використанням електронних тахеометрів;

- фотограмметричним методом за результатами обробки фотографічних знімків місцевості;

- картографічмим, для якого вихідною інформацією про місцевість є традиційні топографічні карти.

Технологія створення цифрових карт полягає в скануванні видавничих оригіналів або фотографічних знімків місцевості з подальшою векторизацією різними системами. При цьому виділяють три технологічних рівня: збір, обробка і збереження та подання інформації.

При зборі первинної інформації отримують різні первинні цифрові моделі у вигляді сукупності точкових або символічних множин. Вона служить основою для формування цифрової моделі.

Цифрова обробка топографічної інформації включає первинну обробку матеріалів і зведення їх до єдиного стандартизованого вигляду, створення цифрової моделі місцевості всіх елементів карти, що створюється.

Список використаної літератури

Лобанов А.Н., Буров М.И. Фотограмметрия: Учебник для вузов.-М.: Недра, 1987.

Іванова Л.І., Єгоров О.І. Основи фотограмметрії: Навчальний посібник.-К.: КНУБА, 2002.

Инструкция по топографическим сьемкам в масштабах 1:10000 и 1:25000. Москва “НЕДРА' 1978.

Карл Краус. Фотограмметрія.Частина К. 2000.

Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії, 2002.

Размещено на Allbest.ru