Главная База знаний "Allbest" Геология, гидрология и геодезия Картографічне моделювання стану земельних ресурсів та їх сучасного використання (на прикладі Фастівського району Київської області)

Картографічне моделювання стану земельних ресурсів та їх сучасного використання (на прикладі Фастівського району Київської області)

Аналіз підходів до картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів району. Програмне забезпечення і технології укладання тематичних карт атласу. Природні та господарські умови формування земельних ресурсів фастівського району.

Рубрика Геология, гидрология и геодезия
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 06.12.2013
Размер файла 1,5 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Ручний спосіб введення геопросторових даних передбачає кілька етапів. Перший (підготовчий) етап включає підбір картографічного матеріалу певного тематичного спрямування та масштабного ряду. В межах цього етапу проводять сканування, графічну корекцію та координатну прив'язку карт-основ. В подальшому, під час другого етапу, здійснюють введення геопросторової інформації та наповнення атрибутивної інформації для векторизованих об'єктів. Окрім стандартного набору інструментів введення векторної інформації, в даному програмному забезпеченні присутні додаткові інструменти, що значно полегшують та пришвидшують процес оцифровування. Під час останнього етапу здійснюють побудову просторової шарової та міжшарової топології для створеної геоінформаційно - картографічної моделі досліджуваної території.

Завершальним етапом комплексного атласного картографування вважаємо підготовку остаточних варіантів макету карт для друку чи експорту в інший графічний формат. На цьому етапі передбачається вибір оптимального формату і масштабу карти, композиції і набору додаткових інформаційних блоків, що сприятимуть кращому розумінню змісту введених та проаналізованих об'єктів, процесів та явищ в межах єдиної комплексної бази геоданих.

Для кращої підготовки макету використовують такі набори інструментів як Maplex та Representatio [54]. Перший відповідає за коректне розміщення текстових підписів на картах із врахуванням місць розташування досліджуваних об'єктів. В його функції входить розроблення і застосування правил, класифікація, форматування та виявлення конфліктів між підписами та об'єктами і т. п. Функціональні можливості набору інструментів Representatio представлені в якості як окремої панелі інструментів, так й окремого їхнього набору в ArcToolbox. Це дає змогу суттєво покращити відображення об'єктів на картах із використанням інструментів маскування, правил відображення та виявленням конфліктів їхнього розташування. Якість оформлення картографічних матеріалів підсилена можливістю розроблення і застосування власної системи картографічних легенд, які зберігаються в якості окремого формату *.Lyr, що реляційно пов'язаний з базою геоданих кожного окремо взятого об'єкту. У свою чергу, це полегшує застосування і відображення об'єктів у вигляді, що відповідає прийнятим галузевим стандартам.

ArcCatalog - окремий програмний модуль, який призначений, головно, для управління геопросторовими даними та структурою баз геоданих [2].

Особливістю програмного модуля є передусім можливість керування даними у форматах, які створені у програмному середовищі інших виробників та здійснення відповідних експортно-імпортних операцій практично без втрати геометричних властивостей геопросторових об'єктів і відповідної реляційної бази геоданих [34]. Гнучкість в оперуванні геоданими досягається за допомогою використання розширення "Data Interoperability", яке може автоматично завантажуватися разом з модулем ArcCatalog.

Додатковою можливістю модуля ArcCatalog є використання геоданих з локальних, корпоративних та Інтернет геосерверів. Ця можливість прискорює проведення дрібномасштабних глобальних, національних чи регіональних досліджень. На жаль, на сучасному етапі в Інтернет - мережі відсутні ресурси для велико - і середньомасштабного картографування.

Важливою функцією модуля ArcCatalog є можливість під'єднання баз та банків даних у форматах інших виробників програмного забезпечення, що суттєво розширює можливості ГІС - аналізу. Прикладами адаптованих геоданих слугує інформація, яку збирають державні організації, наприклад такі як обласні управління земельних ресурсів із власним доволі специфічним програмним забезпеченням "Земля". Щоправда, не завжди інформація, яка збирається та опрацьовується державними установами, придатна для використання при створенні комплексного атласного картографічного продукту (через несумісність специфічного програмного забезпечення та структури баз даних) [54].

Після розгляду процесу введення геопросторової інформації в ArcMap та управління нею за допомогою модуля ArcCatalog, перейдемо до ще одного важливого функціонального масиву, використання якого забезпечує це програмне забезпечення, а саме аналізу геопросторових даних. Зокрема, розглянемо модуль Spatial Analyst, реалізований окремо як панель інструментів із обмеженим набором базових функцій [4], а також набір інструментів у модулі ArcToolbox в його розширеному вигляді.

Функціональні можливості модуля Spatial Analyst можна поділити на кілька груп. До першої функціональної групи можливостей відносять побудову континуальних полів значень на основі векторних геопросторових даних із використанням методів Spline, IDW, Kriging та комбінованої інтерполяції. Друга група інструментів відповідає за здійснення операцій растрового та растрово-векторного оверлейного аналізу, що дає змогу виявити просторові залежності та взаємовідносини між окремими складовими навколишнього природного середовища, геосистемами чи екосистемами у цілому, розробляти моделі інтегрального оцінювання стану природно-господарських систем та ін.

Важливим є набір інструментів, що умовно названо "конвертаційним" і який відповідає за перетворення растрових та векторних форматів як в межах одно -, так і різнотипних геоданих.

Ще одним важливим модулем, що входить до комплекту ArcGIS Desktop є ArcGIS 3D Analyst. Цей модуль необхідний для розроблення інтерактивних картографічних моделей. Він дає змогу відображати та аналізувати динамічні об'єкти, процеси чи явища у тривимірному (3D) просторі із можливістю застосування їхньої часової компоненти. Для кращого візуального сприйняття результатів моделювання у пропонованому програмному забезпеченні наявні окремі програмні модулі ArcScene та ArcGlobe. Перший модуль пристосований для відображення інформації на локальному та регіональному рівнях, в тому числі на рівні адміністративних районів і сільських рад. Модуль ArcGlobe являє собою розробку для візуалізації розвитку глобальних процесів та явищ. У цих модулях існує можливість побудови тривимірних блок-діаграм та анімаційних моделей досліджуваних територій, що покращує сприйняття й розуміння прояву різноманітних динамічних процесів та явищ.

Необхідність використання та геопростового аналізу статистичних даних вимагають застосування спеціально розроблених геоінформаційних засобів і методик [54]. Для цього у програмному забезпеченні ArcGIS розроблено окремий модуль Geostatistical Analyst. У функціональні можливості модуля входить виявлення особливостей вихідних даних, їхній аналіз та побудова поверхонь за окремими точковими вихідними значеннями континуального у просторі явища, а також оцінка достовірності отриманих даних та їхня візуалізація [3].

Процес аналізу геопросторових даних поділяють на два основні етапи. Перший етап передбачає аналіз вихідних даних та вибір найвідповідніших моделей інтерполяції. Результатом ГІС - моделювання виступає серія гістограм, варіограм, графіків залежностей, а динамічна та реляційна прив'язка інформації до просторових об'єктів дає змогу відслідковувати закономірності розподілу геоданих у просторі. Другий етап включає в себе побудову інтерполяційних поверхонь на основі визначених на попередньому етапі параметрів. Цей процес реалізовано за допомогою використання двох груп моделей: детермінованих і геостатистичних [3].

Детерміновані моделі ґрунтуються на техніці створення поверхонь за відомими значеннями окремих точок шляхом продовження закономірностей розподілу значень залежно від відстані точки відбору чи виміру (метод зворотно зважених відстаней IDW) чи згладжування відмінностей (функція Spline). Окрім того, згадані функції поділяють на дві підгрупи: із використанням усього набору наявних даних для розрахунку значень в кожній комірці растру (глобальні) або їхньої обмеженої кількості (локальні).

Геостатистичні моделі ґрунтуються на статистичних закономірностях, їх використовують для точнішого моделювання складних поверхонь, що включає оцінку похибок і розрахунок прогнозованих параметрів для побудованих поверхонь. До них належать методи Крігінга та Кокрігінга, які використовують у різних умовах різні алгоритми інтерполяції, а вихідним результатом виступає не лише сама інтерполяційна модель, але й поверхні помилок та ймовірності інтерпольованих значень, що, у свою чергу, дає змогу оцінити точність отримуваних результатів.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

1. Головним підходом до картографічного моделювання земельних ресурсів адміністративного району є системний підхід. Також широко застосовуються такі підходи як географічний, ландшафтно-екологічний, інформаційний, кібернетичний, стохастичний, історичний та конструктивний підходи.

2. Методика картографування стану земельних ресурсів базується на теоретичному і методичному базисі розуміння системної якості земель як особливих утворень, виражених в різноманітних внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язках геосистем, які не зводяться до суми властивостей складових їх елементів і підсистем.

3. З метою реалізації процесу картографічного дослідження земельних ресурсів адміністративного району необхідно розробити технологічну схему створення карт на основі спеціалізованої (проблемно-орієнтованої) ГІС, яка дозволить за допомогою інформаційного наповнення баз даних створювати за оптимізованою технологією окремі карти та їх серії, що відображатимуть у поєднанні з просторовим аспектом як певні показники діяльності сільськогосподарських господарств, так і функціонування системи у цілому.

4. Використання ГІС - пакету ArcGIS та іншого програмного забезпечення відкриває нові можливості у процесі створення атласу стану і використання земельних ресурсів адміністративного району. Специфічне призначення програм і модулів дає змогу вводити, аналізувати та візуалізувати різнопланову геопросторову інформацію щодо стану земельних угідь, дешифрувати аеро - і космознімки з метою вивчення структури землекористування, створювати інтерактивні (віртуальні) моделі розвитку екзогенних процесів і забруднення ґрунтового покриву, аналізувати статистичні дані за формою "6-зем", управляти геопросторовими даними та структурою баз геоданих "Земельні ресурси адміністративного району", здійснювати підготовку остаточного варіанту макету атласу для друку чи експорту в інший графічний формат.

картографічний земельний ресурс атлас

РОЗДІЛ 2. Природні та господарські умови формування земельних ресурсів Фастівського району

2.1 Рельєф

Територія Фастівського району Київської області розташована в межах такої орографічної області як Правобережна (Придніпровська) височина.

У межах Правобережної височини знаходиться південно-західна частина Київщини. Формування рельєфу височини пов'язується з розмивною діяльністю текучих вод, а тому її поверхня розчленована густою мережею долин та балок, розвиток яких зумовлює панування долинно-балкового типу рельєфу. Міжрічкові простори представлені ділянками слабохвилястої акумулятивної рівнини (плато), що характеризуються найбільшими абсолютними висотами та повним стратиграфічним розрізом четвертинних порід [9]. Поверхня плато у зв'язку з розчленованістю водогенетичними формами, крім загального нахилу на північний схід, північ та схід, нахилена в бік місцевих річкових долин та балок і лише поблизу вододілів представлена незначними за площею вирівняними ділянками, іноді позбавленими поверхневого стоку.

Долини річок Ірпінь, Унава, Кам'янка часто звужені, іноді каньйоноподібні з глибиною врізу близько 60--80 м. Глибина врізу Стугни зменшується, а днище розширюється вниз по течії.

У геоморфологічній будові річкових долин Правобережної височини простежується заплава та два надзаплавні терасові рівні [19].

Сучасна епоха четвертинного періоду характеризується інтенсивним розвитком ерозійних процесів. Результатом її є чисельні яружні форми, що густо розчленовують поверхню. Досить широко в цій частині району розвинені зсувні процеси.

2.2 Геологічна будова і тектоніка

Фастівський район Київської області розташований в межах двох геоструктурних регіонів Українського кристалічного щита. Український кристалічний щит зазнав впливу денудаційних процесів, розвиток яких за час від архею до третинного періоду зумовив виникнення хвилястої денудаційної рівнини, складеної дислокованими кристалічними породами докембрію.

У південній частині району області докембрійські кристалічні породи представлені серією гнейсів та гранітів архею і протерозою та їх різновидностями. В районі Українського кристалічного щита на докембрійських кристалічних породах, а також на корі їх звітрювання в межах Фастівського району залягає товща кайнозойських відкладів. Відклади палеозойської та мезозойської груп тут відсутні. Кайнозойська група порід представлена відкладами третинної та четвертинної систем. Наявність відкладів девону остаточно не встановлена. Строкатокольорові відклади піщано-глинистих порід завтовшки 60--150 м у нижній своїй частині відповідають пермі, у верхній -- тріасу. Товща трасових відкладів трансгресивно перекривається відкладами юрської системи, що представлені на сході переважно глинами з прошарками пісків, пісками, пісковиками. Глибина їх залягання сягає 70--215 м.

Відклади крейдяної системи мають різну товщу: від 8 до 70 м. Відклади палеогену представлені київським ярусом; неогену -- горизонтом строкатих глин [9]. Ці відклади на схилах долин річок сприяють інтенсивному розвитку зсувних процесів.

Товща четвертинних відкладів розчленовується за чотиричленною схемою: нижньочетвертинні, середньочетвертинні, верхньочетвертинні та сучасні (голоценові). Середньочетвертинні відклади представлені мореною та надморенною товщею порід воднольодовикового походження, в річкових долинах -- алювіальними відкладами. До верхньочетвертинного віку належить товща покривних воднольодовикових відкладів, лесові породи, що плащеподібно вкривають межиріччя лісостепової частини області та в межах другої надзаплавної тераси Дніпра, давньоалювіальні відклади других надзаплавних терас річок та делювіальні відклади схилів балок. Нарешті, сучасний відділ четвертинної системи на Фастівщині представлений алювіальними відкладами заплав річок, балок, органогенними утвореннями, озерними та елювіальними відкладами.

2.3 Ґрунтоутворювальні відклади, їх властивості

Серед генетичних типів четвертинних відкладів, що відрізняються за умовами залягання, віком, літологічним та мінералогічним складом, у межах Фастівського району Київської області найбільше поширення мають еолові, льодовикові, воднольодовикові, алювіальні (давні і сучасні), делювіальні та органогенні відклади [9]. Вони представлені пісками, супісками, суглинками (табл. 2.1), торфовищами, які є ґрунтоутворювальними і підстилювальними породами. Ґрунти в значній мірі зберігають фізичні і хімічні властивості тих порід, на яких вони утворилися.

Леси і лесовидні суглинки мають пальовий колір, стовпчасту структуру, тонко поруваті, капілярні, містять карбонат кальцію і магнію. Належать до кращих ґрунтоутворювальних порід.

Воднольодовикові та давні алювіальні відклади -- це звичайно без карбонатні, легкого гранулометричного складу породи, що мають дуже низьку водоутримуючу здатність і промиваються на значну глибину низхідними токами вологи, з якими вимиваються розчинені елементи живлення рослин.

Таблиця 2.1. Гранулометричний склад основних ґрунтоутворюючих порід [42]

Порода

Гранулометричний склад

Глибина взяття зразка, см

Втрати від обробки соляною кислотою

Кількість часточок, %, за розмірами, мм

Пісок

Пил

Мул

>0,25

0,25-0,05

0,05-0,01

0,01-0,005

0,005-0,001

<0,001

Воднольодовикові відклади

Піщаний

120-130

0,26

73,60

24,88

0,16

0,04

0,08

0,98

Давньоалювіальні відклади

Глинисто-піщаний

100-110

0,28

37,04

55,02

1,90

0,68

1,28

3,80

Морена

Супіщаний

150-160

066

6,71

37,25

41,46

2,42

1,50

10,00

Те ж

Піщано-легкосуглинковий

170-175

1,26

19,39

41,55

15,68

2,46

2,90

16,76

Сучасні алюві-альні відклади

Супіщаний

155-165

-

5,00

61,70

22,20

1,70

1,00

8,40

Лес

Крупнопилувато-легкосуглинковий

160-170

16,92

-

6,38

50,60

3,88

3,42

18,80

Льодовикові відклади представлені мореною [29]. Це переважно червоно-бура порода різного гранулометричного складу (від супіщаного до крупнопилувато-легкосуглинкового) з домішкою окатаних валунчиків твердих порід, щільна в сухому та в'язка у вологому стані.

Сучасні алювіальні відклади складаються з щорічних річкових наносів, що відкладаються під час паводків. Гранулометричний і хімічний склад їх різний. У зв'язку з заляганням цих порід в умовах близького до поверхні рівня ґрунтових вод, що сприяє розвитку оглеєння та нагромадженню закисних сполук заліза, марганцю тощо, алювіальні відклади мають сизий відтінок з іржавими плямами. Проте іноді представлені майже білим, відмитим від колоїдної плівки заліза піском.

В алювіальних відкладах часто зустрічаються прошарки мергелю та мергелізованих суглинків завтовшки 30--40 см. Вміст вапна в мергелях близько 30--40% [9].

2.4 Ґрунти

Кліматичні умови, ґрунтоутворюючі породи, рельєф, геологічна будова, рослинність та агрикультурна діяльність людини, як основні чинники ґрунтоутворення, діючи в часі, зумовлюють надзвичайно складний біохімічний процес, внаслідок якого на земній поверхні утворюються ґрунти. Ґрунтовий покрив Фастівського району Київської області складається з багатьох відмін ґрунтів, які належать до кількох генетичних груп: 1) дерново-підзолисті ґрунти; 2) опідзолені ґрунти; 3) чорноземи і чорноземні ґрунти; 4) лучні та дернові ґрунти; 5) болотні ґрунти та торфовища.

У межах кожної групи ґрунтові відміни відрізняються між собою за гранулометричним складом, оглеєнням, засоленням, змитістю.

Дерново-підзолисті ґрунти на давньоалювіальних, вод-нольодовикових відкладах, морені та лесовидних породах (шифри 1, 2, 3, 4, 15) поширені в низинах, на міжрічкових просторах і терасах річок. Ці ґрунти мають слабогумусований світло-сірий гумусовий горизонт з середньою глибиною 20 см, яка може відхилятися до 16 см у дерново-прихованопідзолистих піщаних і до 25 см у дерново-середньопідзолистих супіщаних та суглинкових відмінах.

Дерново-середньо- та сильнопідзолисті відміни мають добре виражені елювіальний та ілювіальний горизонти, чіткість яких збільшується від слабо- до сильнопідзолистих ґрунтів. Елювіальний горизонт -- це білуватий вимитий шар з великою кількістю аморфної присипки крем'янки. Ілювіальний горизонт представлений червоно-бурими прошарками різної товщини: від 0,5 см у дерново-підзолистих піщаних відмін до 30 см у дерново-підзолистих супіщаних та суглинкових. Завдяки щільності і високій водоутримуючій здатності ілювіальні прошарки в більшості випадків відіграють позитивну роль, перешкоджаючи волозі атмосферних опадів просочуватись у піщану породу.

Ґрунти цієї групи переважно безкарбонатні і тільки ті відміни, які утворилися на лесовидних породах, -- вилугувані. Майже всі вони мають підвищену кислотність ґрунтового розчину, яка зменшується з глибиною. Вбирний комплекс невеликий і мало насичений основами. Ґрунти дуже бідні на гумус, кількість якого в підорному шарі в порівнянні з орним різко зменшується.

Це малородючі ґрунти, особливо дерново-приховано- та слабопідзолисті піщані відміни. Дещо вищою родючістю характеризуються дерново-середньо- і сильнопідзолисті супіщані та суглинкові відміни. Шкала оцінки ґрунтів за рівнями забезпеченості елементами живлення має вигляд:

· дуже низька забезпеченість - 1 бал;

· низька забезпеченість - 2 бали;

· середня забезпеченість - 3 бали;

· підвищена забезпеченість - 4 бали;

· висока забезпеченість - 5 балів

За п'ятибальною системою забезпеченість ґрунтів елементами живлення наступна: азотом, фосфором і калієм - 2 бали з такими відхиленнями: дерново-прихованопідзолисті піщані - азотом, фосфором і калієм - 1 бал; дерново- середньо- і сильно підзолисті супіщані та суглинкові відміни - азотом, фосфором і калієм - 3 бали [42].

Ґрунти легкого гранулометричного складу характеризуються несталим водно-повітряним режимом, посиленою аерацією, незначною капілярністю і дуже малою водоутримною здатністю. В супіщаних і суглинкових відмінах ці негативні властивості трохи менш виражені. Піщані і глинисто-піщані ґрунти легко піддаються вітровій ерозії. Всі ґрунти кислі, мають недостатньо глибокий гумусовий горизонт, а також мілкий орний шар. Розклад органічних речовин у ґрунті відбувається дуже інтенсивно, вода атмосферних опадів швидко просочується в ґрунт, виносячи поживні речовини за межі зони можливого використання їх культурними рослинами.

У зв'язку з поганим водним режимом урожай культур у значній мірі залежить від кількості і частоти випадання дощів. Ґрунтові посухи часто спричинюють пригнічення рослин. Мікробіологічні процеси у зв'язку з кислою реакцією ґрунтового розчину та малими запасами органічних речовин розвинені слабо. Висока кислотність ґрунту пригнічує також розвиток рослин. Для підвищення родючості цих ґрунтів необхідно застосовувати систему заходів, до яких належать: 1) внесення органічних і мінеральних добрив у підвищених нормах, причому з органічних кращими є торфогнойові компости, які повільно розкладаються в ґрунті, а з мінеральних -- фізіологічно-лужні або нейтральні форми; 2) використання люпину на зелене добриво; 3) вапнування ґрунтів для зниження кислотності ґрунту; 4) поступове поглиблення орного шару з одночасним внесенням добрив; 5) захист ґрунту від вітрової ерозії, збагачення його органічними речовинами та зменшення втрат поживних речовин на вимивання шляхом впровадження післяукісних та післяжнивних посівів сільськогосподарських культур.

Опідзолені ґрунти переважно на лесових породах (шифри 17. 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24) поширені на височині, на терасах річок, на лесових останціях у низині. Найбільші площі цих ґрунтів є на переході від Полісся до Лісостепу, де й розташований Фастівський район. Вони залягають на широких плато та вузько хвилястих розчленованих масивах.

Гумусовий горизонт їх має різну товщину і знаходиться у прямій залежності від ступеня опідзолення -- в ясно-сірих --20 см; сірих --25 см, темно-сірих -- 30 см, чорноземах опідзолених--35--40 см [9].

Ясно-сірі опідзолені ґрунти мають різко виявлені елювіальннй та ілювіальний горизонти. У сірих опідзолених ґрунтів ілювіальний горизонт, що також добре виражений, починається зразу під гумусовим. Темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені мають ілювіальний горизонт вже частково гумусований. Ілювіальний горизонт в опідзолених ґрунтах дуже щільний, особливо в оглеєних відмінах. Опідзолені ґрунти області утворились на карбонатних лесових породах, проте карбонати у процесі ґрунтоутворення вимиті з ґрунтового профілю і знаходяться на глибині 120--150 см. Оглеєні відміни опідзолених ґрунтів містять шкідливі для рослин закисні сполуки заліза, марганцю та розчинного алюмінію.

Всі ґрунти цієї генетичної групи мають кислу та слабо кислу реакцію ґрунтового розчину і високу гідролітичну кислотність, яка зменшується з глибиною. Вбирний комплекс ясно-сірих опідзолених ґрунтів малий і слабо насичений основами. В ґрунтах з меншим ступенем опідзолення він поступово збільшується (досягаючи в чорноземах опідзолених досить значної величини), підвищується також ступінь насичення його основами. В такій же залежності зростає і кількість гумусу [19].

Доступними поживними речовинами ґрунти забезпечені так [42]:

· ясно-сірі опідзолені -- азотом і фосфором на 2, а калієм -- на 3 бали;

· сірі опідзолені -- азотом на 2, фосфором і калієм -- на 3 бали;

· темно-сірі опідзолені -- азотом на 3, фосфором -- на 4, калієм -- на 3 бали;

· чорноземи опідзолені -- азотом і фосфором на 4, калієм -- на 3 бали.

Родючість ґрунтів цієї групи зростає у напрямку від ясно-сірих опідзолених до чорноземів опідзолених. В останніх вона вже досить висока. Гранулометричній склад, в основному, піщано- і крупнопилувато-легкосуглинковий. Ґрунти схильні до запливання тта утворення кірки. Водно-фізичні властивості їх набагато кращі, ніж у дерново-підзолистих ґрунтів. У них достатні аерація, капілярність та водоутримуюча здатність; вони містять значно більше глинистих часток, що сприяє нагромадженню органічних речовин та утворенню агрономічно цінної структури. Якщо ґрунт нормально зволожений і не дуже кислий, у ньому досить інтенсивно розвиваються процеси нітрифікації.

На темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах опідзолених можна створювати глибокий орний шар, оскільки в них досить потужний гумусовий горизонт. Поглиблення орного шару на ясно-сірих і сірих опідзолених ґрунтах слід провадити поступово з одночасним внесенням добрив.

Органічні і мінеральні добрива на цих ґрунтах забезпечують значне підвищення врожаю сільськогосподарських культур, поліпшують структуру і родючість ґрунту. З мінеральних добрив краще застосовувати фізіологічно-лужні та нейтральні форми.

Обов'язковим є вапнування, снігозатримання, своєчасне закриття вологи навесні, висівання бобових багаторічних трав, які збагачують ґрунт азотом.

Для вапнування ґрунтів можна застосовувати дефекат. Крім польових культур, на опідзолених ґрунтах добре ростуть сади та ягідники.

Чорноземи глибокі переважно на лесових породах (шифри 37, 39, 40, 41, 42, 80) поширені на вододільних плато.

Характерною особливістю їх морфологічного профілю є значна розтягнутість гумусового горизонту. Забарвлення гумусом спостерігається в середньому до глибини 130 см. Цьому сприяло глибоке розгалуження кореневої системи багаторічних трав, які в минулому (до розорювання степів) тут пишно розвивались. Карбонати у вигляді так званої плісняви розташовані з глибини 60--70 см. Перерозподілу мулуватих часток у ґрунті не виявлено.

За вмістом гумусу та глибиною залягання карбонатів чорноземи глибокі поділяються так само, як і чорноземи неглибокі, на карбонатні, типові і вилугувані. Фізико-хімічні властивості цих ґрунтів досить сприятливі для розвитку сільськогосподарських культур. Вміст гумусу від 3,2 до 4,5%, кислотність невисока, ступінь насичення основами вбирного комплексу коливається в більшості випадків в межах 90--98%. Ґрунти мають великі валові запаси поживних речовин, але кількість рухомих їх форм обмежена [42].

Забезпеченість елементами живлення така: азотом - 3, фосфором- 3-4, калієм - 4 бали. Ґрунти мають досить виразну природну структуру; їх родючість задовільна. Однак на них також слід вносити органічні й мінеральні добрива, причому треба мати на увазі, що строк дії добрив, особливо органічних, тут значно довший, ніж на інших ґрунтах. Ефективність усіх видів мінеральних добрив, особливо фосфорних, досить висока. Обов'язковим також є снігозатримання, ранньовесняне закриття вологи, вирощування бобових багаторічних трав.

Лучні ґрунти переважно на делювіальних та алювіальних відкладах (шифри 111, 112, 114, 115, 116, 118, 121, 122, 123, 124, 125, 129, 130, 131) зустрічаються в заплавах річок та днищах ярів і балок, а також на знижених терасових рівнях. Сформувалися в умовах постійного, іноді надмірного зволоження ґрунтовими водами, місцями дуже мінералізованими.

У посушливі роки капілярна кайма вологи в цих ґрунтах помітно знижується, внаслідок чого їх водно-повітряний режим наближається до чорноземного. Тут завжди панують висхідні токи вологи, тому на ділянках, де залягають сильно мінералізовані ґрунтові води, розвивається процес засолення ґрунту легкорозчинними солями.

Близьке стояння ґрунтових вод сприяє процесам оглеєння. Оглеєний горизонт залягає на глибині 60--100 см. У залізистих відмін ґрунтів він виражений досить сильно у вигляді нагромадження великих конкрецій закисних сполук заліза, марганцю (так звана руда).

У днища балок та на заплави інтенсивно виносяться продукти розмиву ґрунтів, тому тут можуть утворюватися шаруваті лучні ґрунти.

Глибина гумусового горизонту в лучних ґрунтах коливається в межах 50--60 см. Він темно-сірого кольору з добре вираженою зернистою структурою. До негативних властивостей лучних ґрунтів слід віднести: пізнє настання стиглості ґрунту, періодичне надмірне зволоження, нестача повітря в ґрунті, токсичність неглибоко розташованого оглеєного шару, солонцюватість та солончаковість засолених відмін.

Лучні ґрунти мають великий вбирний комплекс, насичений основами. У вилугуваних і осолоділих відмін вбирний комплекс насичений, крім кальцію і магнію, воднем, внаслідок чого їх гідролітична кислотність досягає значних величин. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, і лише в засолених відмінах -- слаболужна.

Валові запаси поживних речовин значно менші, ніж у чорноземних ґрунтах, оскільки гумусовий шар не дуже глибокий. Але вміст рухомих елементів живлення майже такий, як і в чорноземах. За п'ятибальною системою забезпеченість ґрунту поживними речовинами наступна: азотом і фосфором - 3, калієм - 4 бали [42]. Лучні ґрунти непридатні під плодові насадження, використовуються здебільшого як природні кормові угіддя -- сіножаті. При інтенсивному використанні під посіви сільськогосподарських культур потрібно знижувати рівень ґрунтових вод, особливо навесні та восени. Найкраще вирощувати на таких ґрунтах овочеві, кормові культури та багаторічні трави.

Болотні і торфово-болотні ґрунти на різних породах (шифри 133, 135, 136) зустрічаються на заплавах річок та в глибоких зниженнях; розвинулися в умовах постійного надмірного зволоження при участі болотної рослинності. В таких умовах органічні речовини розкладаються дуже повільно, тому з року в рік нагромаджуються у ґрунті.

За глибиною торфового шару і ступенем розкладу органічної маси болотні ґрунти, що зустрічаються на території району, поділяються на болотні, в яких немає шару торфу, але верхній гумусовий горизонт перезволожений і містить багато напіврозкладених рослинних решток; торфувато-болотні, які мають шар торфу глибиною до 20 см; торфово-болотні, в яких шар торфу завтовшки 20 - 50 см.

Для болотних ґрунтів характерна висока зольність торфу, близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину (солончакові відміни мають слаболужну реакцію).

Властивості неосушених болотних ґрунтів незадовільні. Внаслідок постійного перезволоження доступ повітря в ґрунт дуже обмежений, через що немає умов для діяльності аеробних бактерій. У зв'язку з цим органічні рештки мінералізуються дуже повільно. Більшість поживних речовин перебуває в недоступних, а деякі з них навіть в отруйних для рослин формах [9].

В осушених ґрунтах мінералізація органічних речовин дуже посилюється; тут болотна стадія ґрунтоутворення змінюється на дернову. Осушені ґрунти з успіхом можна використовувати під посіви багаторічних трав, овочевих, кормових і ярих зернових культур. При використанні осушених болотних ґрунтів велике значення має регулювання рівня ґрунтових вод з тим, щоб не допустити переосушення торфового шару.

На торфових ґрунтах особливо ефективні калійні добрива, оскільки ґрунти дуже слабо забезпечені рухомим калієм. Значний ефект дають і фосфорні добрива, особливо на солончакових відмінах. Органічні, а також азотні добрива на болотних ґрунтах не застосовують до повної мінералізації торфу.

Торфовища низинні (шифри 138, 139, 140) поширені на заплавах річок та на болотах.

Торфовища, що зустрічаються на території району, за глибиною торфового шару поділяються на неглибокі (глибина торфового шару від 0,5 до 1 м), середні (від І до 1,5 м) та глибокі (понад 1,5 м); за вмістом карбонатів та легкорозчинних солей в ґрунтовому розчині -- на кислі, карбонатні, солончакові; за ботанічним складом торфу -- на осокові, очеретові, гіпнові, сфагнові; за ступенем розкладу торфу -- на слаборозкладені (ступінь розкладу до 20%), середньорозкладені (від 20 до 35%), добрерозкладені (від 35 до 50%), сильнорозкладені (понад 50%); за зольністю торфу -- на низькозольні (зольність до 8%), середньозольні (від 8 до 20%), високозольні (понад 20%) [42].

Карбонатні та солончакові торфовища поширені в заплавах річок. Такі торфовища мають нейтральну або слаболужну реакцію ґрунтового розчину. Торфовища, що розташовані в заплавах Ірпеня та на болотах, мають кислу та слабо-кислу реакцію ґрунтового розчину.

За вмістом поживних речовин найбідніші слабо- та середньорозкладені мохові торфовища (сфагнові, гіпнові). Низинні торфовища мають дуже великі валові запаси поживних речовин, але рухомість їх низька, особливо в слабо- і середиьорозкладених відмінах.

Для продуктивного сільськогосподарського використання осушених торфовищ необхідно влаштовувати двостороннє регулювання їх водного режиму. Обов'язковим є застосування глибокої оранки, прикочування ріллі після оранки, щоб орний шар мав капілярне сполучення з підорним; інтенсивної боротьби з бур'янами; внесення калійних, фосфорних і мідних добрив (піритний недогарок, мідний купорос) Особливе значення мають калійні добрива, оскільки торфовища дуже бідні на калій.

Солончаки, солонці і солоді (шифри 143, 144, 145, 146) зустрічаються лише в комплексах з лучно-чорноземними, чорноземно-лучними, лучними і дерновими солончаковими та солонцюватими ґрунтами. Солончаки і солонці займають ледве помітні мікропідвищення, де неглибоко залягають засолені ґрунтові води, які в жаркий період року піднімаються до поверхні. Солоді зустрічаються на мікрозниженнях, де акумулюється стік поверхневих прісних вод, які гальмують висхідні течії засолених ґрунтових вод. Для солонців і солодей характерна диференціація профілю на верхній елювіальний збіднений на гумус горизонт і нижній-- ілювіальний, ущільнений, збагачений на колоїди. У солончаках перерозподілу часток по профілю немає. Водостійкість структурних агрегатів мізерна, водопроникність ґрунту дуже низька. Це зумовлюється набряканням ґрунтових колоїдів, насичених натрієм, і великою дисперсністю ґрунту, що призводить при його зволоженні до закупорки пор.

Солоді завжди оглеєні і часом заболочені. В солонцях і солодях подекуди відбувається процес вторинного засолення. На поверхні солончаків утворюється соляна кірка, їх ґрунтовий комплекс насичений натрієм, реакція ґрунтового розчину лужна. Ґрунт містить багато розчинних солей, які негативно впливають на сільськогосподарські культури, особливо сода. Солончаки, солонці і солоді дуже бідні на азот і фосфор, але достатньо забезпечені рухомим калієм. Родючість таких ґрунтів дуже низька.

Для поліпшення солончаків потрібно висівати солевитривалі культури (буркун, люцерну, коренеплоди), застосовувати часте розпушення поверхні ґрунту з метою зруйнування поверхневих капілярів, по яких інтенсивно піднімаються і випаровуються засолені ґрунтові води, удобрювати органічними і азотно-фосфорними мінеральними добривами в фізіологічно кислих формах. Для поліпшення солонців, крім зазначених заходів, дуже важливе значення має гіпсування. Місцями засолені ґрунти потребують попереднього осушення.

Еродовані ґрунти поширені на схилах ярів, балок і корінних берегах річок.

Еродовані ґрунти -- результат водної площинної ерозії, внаслідок якої верхній гумусовий горизонт змитий або лише частково (слабозмиті відміни) або повністю (середньо-змиті відміни). Іноді ж змиті всі гумусові й перехідні горизонти (сильнозмиті й розмиті ґрунти). В змитих ґрунтах, крім різкого скорочення верхніх горизонтів, спостерігається різке зменшення вмісту гумусу. Втрата верхнього гумусового горизонту призводить до зниження природної родючості ґрунтів. Валові запаси поживних речовин та їх рухомі форми зменшуються. Рівень залягання карбонатів наближається до поверхні.

В середньозмитих опідзолених ґрунтах на поверхню виходить ілювіальний горизонт, збагачений на глинисті часточки, внаслідок чого поверхня ґрунту запливає та утворює кірку. Водопроникність такого ґрунту дуже мала, і майже вся вода короткочасних дощів стікає по схилах в яри і ріки, виносячи з собою розчинні поживні речовини та гумус. Тому на змитих ґрунтах культурні рослини знижують урожай не тільки від нестачі поживних речовин, але й вологи.

За даними дослідів, на середньозмитих ґрунтах урожаї сільськогосподарських культур порівняно з незмитими відмінами зменшуються майже наполовину[42].

У різній мірі змиті прунти звичайно залягають комплексно: поряд з сильно змитими розташовані середньо- або слабозмиті.

Основними заходами з захисту ґрунтів від ерозії є: впровадження спеціальних ґрунтозахисних сівозмін, в яких відсутні чисті пари, дуже малі площі просапних культур і значні площі багаторічних трав. Багаторічні трави висівають смугами впоперек схилів, між якими вирощують однорічні культури. На схилах із змитими ґрунтами доцільно розміщувати плодові насадження. Круті схили необхідно залужувати, висіваючи еспарцет, люцерну, конюшину, буркун, а також злакові трави. Трав'яний покрив буде надійно захищати ґрунт від змиву.

Обов'язковими заходами з боротьбиз ерозією ґрунтів є також проведення оранки і сівби впоперек схилів, гребенювання, боронування, кліткування зяблевої оранки, удобрення органічними та мінеральними добривами, які на еродованих ґрунтах дуже ефективні; залісення розмивів і ярів, будівництво простих гідротехнічних споруд в яках і балках.

В умовах інтенсивного ведення землеробства ефективність землекористування у великій мірі залежить від самовідтворювальної здатності ґрунту. У свою чергу, здатність ґрунту до відновлення родючості визначається оптимальними (науково-обґрунтованим) співвідношенням між орними землями і землями. що мають можливість відтворюватись природним шляхом.

Таблиця 2.2. Середньозважені показники родючості ґрунтів Фастовського району (укладена авторкою за даними [42])

№
п/п

Назва господарства

Площа,
га

Гумус, %

рН мг/кг ґрунту

N мг/кг ґрунту

Р2О5 мг/кг ґрунту

К2О мг/кг ґрунту

Тип угідь: Рілля

1

"Великоснітинське" НДГ ім. О.В.Музиченка с.В.Снітинка

2507,00

3,67

5,9

154,3

148,8

110,8

2

ПП "Аскон"с.Триліси

1517,70

3,22

6,3

134,8

188,4

146,0

3

СФГ "Фастівське" с.Триліси

357,10

2,57

5,5

108,2

121,1

95,9

4

СФГ "Карміл" с.Триліси

45,00

3,00

6,3

149,0

140,0

114,0

5

СТОВ "Відродження"

1205,20

3,43

6,1

142,3

134,6

66,9

6

ТОВ "Агрофон" с.Дмитрівка

761,00

2,69

6,1

119,0

84,0

69,8

7

ФГ "Полісся" с.Ставки

811,80

2,54

5,4

102,7

124,9

56,6

8

ФГ "Хорс-КЛМ" с.Веприк

1628,50

2,42

5,4

102,6

85,0

71,5

9

СТ "Настуся" с.Волиця

710,30

2,56

5,2

129,6

97,2

124,4

10

ДПДГ "Фастівське" м.Фастів

387,50

2,55

5,7

128,7

144,7

122,2

11

ДПДГ "Київська дослідна станція" ЮБ УААН с.Борова

189,15

2,54

6,7

113,5

149,2

121,4

12

СТОВ "Світанок" с.Мотовилівка

936,80

2,96

5,8

144,8

119,5

89,1

13

ДПДГ "Оленівське" ННЦ ІМЕСГ УААН с.Оленівка

1341,00

3,24

6,2

144,8

154,2

113,4

14

ПЗ "Кольга В.А." с. Вільшанська Нива

44,50

2,25

6,4

75,0

107,8

149,3

15

СВК "Мрія" с.М.Снітинка

55,90

1,96

6,3

107,1

201,0

131,9

16

СТОВ "Кам"янка" с.Бортники

683,00

2,80

5,8

114,4

58,6

51,9

17

ПСП "Колос" с.Яхни

737,00

3,97

6,0

159,3

156,6

92,9

18

ПП "Яхни" с.Яхни

187,20

3,20

5,6

145,2

102,4

62,9

19

ДП "Малополовецьке" с.М.Половецьке

615,80

3,46

6,0

158,2

127,0

85,5

20

СТОВ "Перемога" с.М.Половецьке

1233,90

3,38

5,7

151,7

132,6

89,4

21

ВАТ "Унавське" м.Фастів

492,00

2,24

4,9

108,8

52,4

68,2

22

ПСП "Фастівецьке" с.Фастівець

2240,20

4,04

6,4

172,8

135,3

77,0

23

СТОВ Арістей с. Пришивальня

845,00

1,91

5,5

88,9

88,4

102,7

24

ПСП "Шевченківське" с. Дорогинка

1400,60

1,78

5,3

88,8

96,2

60,9

25

ПСП "Світанок" с.Кищинці

521,80

2,67

6,0

141,8

132,7

61,1

26

ПСП "Світанок" с.Червоне

755,30

2,97

5,7

143,2

94,3

68,0

27

ПСП "Світанок" с.Паляниченці

1332,30

3,54

6,0

134,2

113,5

70,5

28

ПСП "Світанок" с М.Снітинка

349,90

1,68

5,8

69,9

165,2

75,1

29

ПСП "Світанок" с.В.Офірна

686,00

1,66

5,2

87,1

95,6

71,8

30

ПСП "Світанок" с.Кожанка

1004,00

2,49

5,6

146,8

129,1

115,3

31

ПСП "Світанок" с.Зубарі

691,60

2,94

5,9

136,4

164,2

114,3

32

ПСП "Світанок" с.Софіївка

585,00

3,48

5,8

170,7

143,1

109,1

33

ПСП "Світанок" с.Степове

252,00

4,07

6,2

197,8

119,8

116,4

34

ПСП "Світанок" с.Півні

335,00

2,33

5,9

118,3

65,1

102,9

35

ПСП "Світанок" с.Скригалівка

546,00

1,98

5,3

84,5

76,0

91,2

36

ПСП "Світанок" с.Дмитрівка

310,00

2,27

5,7

110,7

98,4

133,0

37

ПСП АФ "Світанок" (Білоцерківський") с.Фурси

1014,00

2,70

6,0

134,2

113,5

70,6

38

ПСП АФ "Світанок" Білоцерківського с.Трушки

1453,00

2,93

5,5

138,2

149,0

76,8

39

ПСП АФ "Світанок" Білоцерківського с.Сорокотяги

640,00

2,75

5,5

126,3

107,1

50,6

40

ТОВ " Добрий фермер" с.В.Гуляки

1480,00

2,24

5,3

96,6

75,6

102,6

41

ТОВ "Зелена Садиба"

51,00

2,53

5,9

119,9

178,2

108,9

Всього по ріллі

32940,05

2,93

5,8

131,9

122,2

90,8

 Тип угідь: Сіножаті

 

ПЗ "Кольга В.А." с. Вільшанська Нива

3,5

6,2

7,2

201

96

91

 

Всього по типу угідь: Сіножаті

3,5

6,2

7,2

201

96

91

 Тип угідь: Багаторічні насадження 

 

ТОВ " Добрий фермер" с. В.Гуляки

19,3

2,85

5

132

37

71

 

ДПДГ "Фастівське" м.Фастів

466,2

26

5,55

130

120

122

 

Всього по багаторічних насадженнях

485,5

2,6

5,5

130

116,9

119,5

 

Всього по району

33429,05

2,77

5,8

126,9

122,1

93,0

В таблиці 2.2 наведено аналіз основних якісних показників ґрунтів Фастівського району Київської області. З аналізу кислотності ґрунту (мг-екв/100 г ґрунту)можна зробити висновок, що на території Фастівського району домінують слабокислі і нейтральні ґрунти. Також з таблиці видно, що у Фастівському районі загалом домінують ґрунти з низьким вмістом гумусу ( 2,0 - 4,0 %). Щодо вмісту легкогідролізованого азоту в орному шарі ґрунтів Фастівського району Київської області, то він є низьким (100-150 мг/кг ґрунту), а вміст рухомого фосфору - середнім та підвищеним. Також проаналізувавши зміст таблиці можна зробити висновок, що на території більшості сільських рад Фастівського району вмісту рухомого калію є середнім та підвищеним.

Таким чином, ґрунтовий покрив Фастівського району в представлений такими основними типами ґрунтів:

· дерново-підзолисті ґрунти;

· опідзолені ґрунти;

· чорноземи глибокі;

· лучні ґрунти;

· болотні і торфово-болотні ґрунти;

· торфовища низинні;

· солончаки, солонці і солоді;

· еродовані ґрунти.

Отже, стан ґрунтів Фастівського району Київської області (за середніми значеннями вмісту фосфору, калію і азоту в орному шарі) слід характеризувати, в основному як задовільний, хоча в окремих випадках спостерігалось перевищення фонового вмісту деяких елементів. Щодо вмісту гумусу, то він є низьким. Також на території району переважають слабокислі і нейтральні ґрунти.

2.5 Кліматичні умови

Клімат Фастівського району Київської області помірно-континентальний. Середня температура повітря за рік коливається в межах 6,6-7,2о, поступово підвищуючись з півночі на південь (табл.2.3). В окремі роки спостерігаються значні відхилення від середніх температур.

Таблиця 2.3. Середня річна і середні місячні температури повітря [42].

Район

Місяці

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

VІ

VІІ

VІІІ

ІХ

Х

ХІ

ХІІ

рік

Фастівський

-6,5

-5,5

-1,0

7,0

14,5

17,5

19,5

18,5

13,5

7,5

1,0

-3,5

7,0

Максимальна температура повітря в районі влітку становить 37-39о тепла, мінімальна в найбільш холодні зими - 36о морозу. Середня багаторічна температура найтеплішого місяця (липня) коливається в межах 18,8-20о , найхолоднішого місяця (січня) - від мінус 5,9 до мінус 6,6 о.

Середня багаторічна кількість опадів становить 500 мм, з коливаннями по роках від 392 до 925 мм. Основна їх кількість (близько 75%) припадає на період з квітня по жовтень (табл.4), що є позитивним для розвитку рослин.

Таблиця 2.4. Середня річна і середні місячна кількість опадів [42].

Район

Місяці

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

VІ

VІІ

VІІІ

ІХ

Х

ХІ

ХІІ

рік

Фастівський

23

21

26

26

57

76

76

53

42

38

30

30

510

Відносна вологість повітря висока і становить в середньому за рік 84%, знижуючись влітку до 73-60 % і підвищуючись взимку до 91%. Це зумовлює випаровування порівняно невеликої кількості вологи з поверхні ґрунту, що при значній кількості опадів створює позитивний баланс вологи в ґрунті. Проте у зв'язку з високою водопроникністю легких за гранулометричним складом порід та наявністю яружно-балкового рельєфу в регіоні бувають ґрунтові посухи, які негативно впливають на розвиток сільськогосподарських культур. Крім того, в окремі роки середньорічна кількість опадів значно менша від середньої багаторічної. В цілому ж, Фастівський район належить до зони з помірним зволоженням і помірно теплим кліматом.

2.6 Поверхневі і підземні води як чинники впливу на стан і використання земельних ресурсів

Територія Фастівського району Київської області розчленовується не великою кількістю річок. Головною водною артерією є Ірпінь, який з рядом притоків та ярів утворює єдину гідрографічну мережу. Дренуюча роль інших річок району дуже незначна, що зумовлює високе стояння вод на всіх елементах рельєфу: на заплавах всіх рік вони рідко знаходяться глибше 1 м, а часом підходять до самої поверхні. У зв'язку з високим рівнем ґрунтових вод більша частина заплавних земель оглеєна й заболочена, а іноді й засолена. Хоч засоленість ґрунтових вод й не дуже висока, проте постійні висхідні її токи сприяли в окремих місцях нагромадженню легкорозчинних солей у верхніх горизонтах ґрунтів [9]. Крім ґрунтових вод, землі заплав та перших надзаплавних терас зволожуються водами весняних паводків та атмосферними опадами.

Вододільні простори півничної частини району також мало дренуються. Ґрунтові води здебільшого знаходяться на глибині 3--4 м, а на широких зниженнях -- 1,5 м, де вони викликають оглеєння ґрунтів.

На решті території району ґрунтові води залягають глибоко і не впливають на процес ґрунтоутворення. Основним джерелом зволоження ґрунтів тут є вода атмосферних опадів.

В умовах вузько хвилястого рельєфу, розчленованого мережею балок, значна частина атмосферних опадів стікає по схилах вододілів і балок, не встигаючи просочитись у ґрунт. Це зумовлює сухість ґрунту, особливо на схилах південної експозиції. Посилений поверхневий стік вод викликає процеси водної ерозії.

Унава -- права притока Ірпеня (басейн Дніпра) має довжину 87 км. Площа водозбірного басейну складає 680 кмІ, похил 1,2 м/км. Долина коритоподібна, завширшки до 4 км, глибиною до 30 м. Заплава подекуди заболочена, шириною 600 м. Річище завширшки переважно 2--10 м, впродовж 34 км відрегульоване. Живлення річки змішане. Льодостав з початку грудня до першої половини березня. Гідрологічний пост біля Фастова існує з 1949 року. Створено Фастівське водосховище. Використовується на потреби технічного водопостачання, зрошування, рибництва.

Таким чином, поверхневі і підземні (ґрунтові) води є важливим компонентом ландшафтних систем Фастівського району; річки виконують дренувальні, середовище формувальні, рибогосподарські функції, а грунтові води - агроекологічні функції.

2.7 Рослинний покрив

Природна рослинність Фастівського району Київської області характеризується великою різноманітністю і багатством, що зумовлено розташуванням району в геоботанічній зоні Лісостепу, а також дуже різноманітним ґрунтовим покривом.

На найменш родючих піщаних ґрунтах поширені: чисті соснові ліси (бори) з рідким деревостаном та бідним трав'яним покровом; субори, що мають вже двоярусну будову деревостану, а також сугрудки, які формуються на багатших (супіщаних) ґрунтах і характеризуються більшою різноманітністю рослинних форм. Крім сосни, дуба, берези, в них ростуть граб, липа, клен, а в підліску - ліщина, бруслина, крушина, бузина, калина та ін. [22].

На опідзолених ґрунтах поширені грабово-дубові ліси (груди).

Рослинність сіножатей та пасовищ представлена трав'яним, трав'яно-болотними та болотними угрупованнями, які формуються відповідно до рельєфу та ґрунтового покриву.

Трав'яна рослинність пісків складається, в основному, з типових псамофілів (пісколюбів), серед яких досить часто поширені келерія сиза, типець борознистий, куничник наземний, мітлиця звичайна, полин польовий, а також осока колхідська, осока рання та ін.

Трав'яний покрив Фастівського району Київської області складається з численних видів рослин. Навесні тут з'являється багато весняних багаторічників: пролісків, фіалок, жовтців тощо. З довговегетуючих ростуть тонконіг гайовий, куцоніжка лісова, костриці, зірочники, купина лікарська та ін. У Фастівському районі Київської області поширена степова трав'яниста рослинність (типчак, тонконіг, горицвіт та ін.). Велику площу в цій зоні займають заплавні луки, де в прирусловій частині зустрічаються тонконіг сизий, мітлиці, куничник; у центральній частині заплави -- тонконіг вузьколистий, тонконіг лучний, різні види мітлиць, а також щавель кінський, подорожник середній, волошка лучна та багато інших.

Степова та лучна рослинність відіграють важливу роль у процесі ґрунтоутворення . Під трав'яною рослинністю джерелом утворення гумусу є корені, надземна маса значно менша; гідротермічні умови здатні стимулювати швидкий розклад органічних решток. Вони збагачені азотом, зольними елементами, які щорічно повертаються у верхню частину профілю - формується "м'який" гумус, насичений кальцієм, гуматного типу. Такі умови сприяють формуванню чорноземів зі значним вмістом гумусу, високим рівнем родючості, а також лучних, лучно-болотних, дернових та інших типів родючих ґрунтів [41].

Знижені ділянки заплав укриті болотною та водною рослинністю, де часто поширені їжачі голівки, живокіст лікарський, частуха звичайна та подорожникова, сусак зонтичний тощо[29,43].

Рис 2.2. Структура посівних площ Фастівського району Київської області станом на 2011 р.

Трав'яний покрив Фастівського району представлений також широким спектром культивованих рослин. Домінантними серед них є озима пшениця, озиме жито, овес, ячмінь, соняшник, цукрові буряки, озимий ріпак (рис. 2.2).

У структурі посівів Фастівського району за 20-річний період (1991-2011рр.) сталися істотні зміни (рис.2.3).

Рис 2.3. Зміни у структурі посівних площ Фастівського району Київської області, зайнятих основними сільськогосподарськими культурами (1991-2011рр.)

Значно збільшилися площі посівів кукурудзи на зерно, її частка у всій площі виросла від 4,54% до 21,42%. Майже у 20 разів виросли площі, зайняті посівами ярої пшениці, соняшника, сої та озимого ріпака. Посіви жита озимого збільшилися в 1,3 рази. Помітною рисою, яка характеризує зміни у структурі посівів упродовж 20 років, є стрімкий спад посівних площ, зайнятих під цукровими буряками - майже у 3,4 рази. Це свідчить про негативні тенденції у сільськогосподарському природокористуванні, порушення вимог ґрунтозахисного землеробства, зниження рівня екологічної сабільності сільського господарства та ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу району [8].

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены