Первісне суспільство на етнічних українських землях

Реферат на тему

Первісне суспільство на етнічних українських землях

ПЛАН

1. Початок формування людської цивілізації на території України

2.Мезоліт (10--6 тис. років тому)

3.Неоліт (VI--IV тис. до н. є.)

4. Використана література.

1. Початок формування людської цивілізації на території України

Першим періодом історії людства був кам'яний вік. Йому належить особливе місце в цивілізації. Саме цієї до-би на тлі кардинальних зрушень у природі, пов'язаних з різкими змінами клімату, сформувалася примітивна сус-пільна організація, зародилися першооснови таких форм людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво.

Археологічні знахідки в Ефіопії, Кенії, Танзанії дають підстави зробити припущення про появу людини на Землі понад 2 млн. років тому. Першолюдиною фахівці вважа-ють істоту, для якої праця стала необхідністю і яка здатна була не тільки використовувати знаряддя праці, а й виго-товляти їх. У ході еволюції поглиблювалися відмінності між мавпою і людиною -- розвинулося прямоходіння, сформувалася рука з протиставленим великим пальцем, збільшився об'єм мозку (досяг 800 см³), започаткувалася членороздільна мова. Саме ці якісні зміни у біологічному та психологічному розвитку зумовили появу homo sapiens (людини розумної), сприяли остаточному виокремленню людини з тваринного світу.

Історію первісного суспільства вчені поділяють на кіль-ка періодів залежно від матеріалу і технології виготовлен-ня знарядь праці: палеоліт (давній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік), енео-літ (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік.

Ранній палеоліт

(від появи людини до 150 тис. років тому)

Первісна людина на території України з'явилась май-же 1 млн. років тому, в період раннього палеоліту. Наш регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропо-генезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення високорозвиненої мавпи. На думку археологів, найвіро-гідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Цен-тральну Європу. Ця міграція не була одномоментним ак-том, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тисячо-літь. Рештки найдавніших стоянок первісних людей знайдено біля с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього на території України відомо понад ЗО стоянок доби ран-нього палеоліту.

Архантропи жили невеликими групами, що утворюва-ли первісне людське стадо. Ця перша форма соціальної ор-ганізації базувалася на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей було присвоюючим, бо ба-зувалося на збиранні плодів, ягід та їстівних коренів і по-люванні на тварин.

Основним знаряддям праці архантропів стало ручне рубило, що виготовлялося шляхом оббивання кам'яної за-готівки з двох боків. Це знаряддя мало довгасту, плескату форму завдовжки 20--25 см, вагою до 1,5 кг. У руках пер-вісної людини рубило стало універсальним інструментом впливу на навколишній світ. Залежно від ситуації воно ви-конувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо. Поява однотипних кам'яних знарядь на зразок рубила свідчить про зародження мислення, початок переходу до свідомої виробничої діяльності.

Середній палеоліт (150--35 тис. років тому)

Наприкінці раннього палеоліту природа зазнала знач-них змін: клімат став сухішим, відбулося деяке підняття поверхні, розпочалося чергове і цього разу найбільше по-холодання.

Наслідки цих кардинальних зрушень у природі стали особливо відчутними у середньому палеоліті (мустьєрська епоха). Північна та більша частина Центральної Європи були закуті в льодовий панцир товщиною понад 600 мет-рів. На території України південна межа максимального зледеніння орієнтовно проходила повз такі сучасні міста: Львів, Ковель, Житомир, Кременчук, Миргород, Суми.

Зміни в природі змусили первісну людину пристосову-ватися до нових умов існування. Помітне зменшення фло-ри, зумовлене сухим різкоконтинентальним кліматом, по-ява нових представників фауни -- мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів та інших тварин, призвели до того, що традиційне для попереднього періоду збиральництво дедалі більше поступається місцем полюванню, яке відіграє у житті людини мустьєрської епо-хи вирішальну роль. У цей час помітно поліпшується тех-нологія виготовлення знарядь праці, урізноманітнюються їх форма та призначення: ручне рубило удосконалюється; з'являються кам'яні гостроконечники, що використовува-лися як вістря для списів; набувають поширення скребла, якими обробляли шкури тварин.

Помітне ускладнення умов життя не зупинило посту-пального фізичного та розумового розвитку людини. Внас-лідок еволюції на зміну архантропу в мустьєрську епоху приходить неандерталець (назва походить від місцевості у Німеччині, де було знайдено рештки кісток). Він був неви-сокий на зріст, сутулий, мав велику голову видовженої форми з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям. Об'єм його мозку становив від 925 до 1800 см³, особливо були роз-виненими ділянки мозку, пов'язані з просторово-коорди-наційними функціями та їх контролем. Як більш розвине-ний тип людини, неандерталець, попри складні умови іс-нування, помітно розширив порівняно зі своїм попередни-ком -- архантропом ареал проживання. Знайдені археоло-гами на території України 200 мустьєрських стоянок (Кі-Їк-Коба та Холодний Грот у Криму, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі та ін.) -- переконли-ве тому підтвердження.

Боротьба за існування змусила людину в середньому палеоліті виготовляти одяг із шкур тварин, інтенсивно за-селяти печери, будувати штучні наземні житла, не тільки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому лю-дина стала більш захищеною і менш залежною від природ-них умов.

У мустьєрську епоху почали закладатися першоосно-ви духовного світу людини. Неандертальські поховання в печерах Криму свідчать про зародження релігійних уяв-лень та вірувань, а знайдені на деяких стоянках кістки, різьблені геометричним орнаментом, з гравійованими на них контурами тварин і людей, рештками намальованих чорною фарбою ліній -- про перші кроки образотворчого мистецтва.

Пізній палеоліт (35--11 тис. років тому)

Цей етап в історії людства порівняно з попередніми до-сить короткий, але він характеризується значними зміна-ми в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Без-перечно, центральною подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу -- homo sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйонцем.

З появою кроманьйонців процес удосконалення та уріз-номанітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидки-ми темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряд-дя з вкладишами, так звані складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував май-же 100 типів знарядь праці.

Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в пізньому палеоліті, перетворило колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оленів і мамонтів на основ-ний вид занять кроманьйонців, який забезпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Так, майже 20--14 тис. років то-му на теренах України досить чітко виокремилося дві зони з різним типом господарства: південно-східна -- мисливців на бізонів, та північно-західна -- мисливців на мамонтів.

Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1--2 т) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від виснажли-вих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах річок вони будували свої житла -- землянки і напівземлянки, які у своїй су-купності утворювали первісне поселення -- стоянку. Но-вим явищем пізньопалеолітичного періоду стало виник-нення господарсько-побутових комплексів. Вони утворю-валися зі стоянок, на яких було розташовано житла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кре-мінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопа-леолітичних стоянок (Радомишльська на Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині таін.).

Спільне осіле життя первісних людей, локальне скуп-чення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері соціальних від-носин. Пізній палеоліт -- це час, коли на зміну первісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родової органі-зації суспільства був рід -- об'єднання кровних родичів по материнській лінії. Головною особою роду була жінка, че-рез те що родовід за групового шлюбу міг вестися лише по жіночій лінії, крім того, вона виступала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала харчовими запасами. З поя-вою кроманьйонців невпорядковані ендогамні (між особами однієї суспільної групи) статеві стосунки поступа-ються місцем екзогамним (між особами різних суспільних груп): виникає звичай, що забороняв шлюби між членами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різних родів. На основі родинних стосунків відбувалася консолідація родів у племена, формувалася племінна організація сус-пільства, внаслідок чого поступово склався родовий пер-віснообщинний лад. Характерними для цього ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрівняльний розподіл надбань праці.

Намагаючись пояснити механізм світобудови та визна-чити своє місце в навколишній дійсності, первісна людина в добу пізнього палеоліту активно формує першооснови влас-ної релігійної свідомості: тотемізм -- віру в спільного для конкретного колективу предка -- певної тварини, рослини тощо; анімізм -- віру в існування душі та духів, що нібито управляють усім матеріальним світом; фетишизм -- покло-ніння предметам неживої природи, віру в надприродні властивості матеріальних речей; магію -- обряди, пов'яза-ні з чаклунством, віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні явища.

В епоху пізнього палеоліту помітного розвитку набуло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фрагмен-ти зразків прикладного та образотворчого мистецтва. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних посе-лень трапляються фігурки птахів та стилізовані жіночі статуетки -- «палеолітичні Венери». Жіночі зображення характеризуються пластичною виразністю та монумен-тальністю і уособлюють уявлення первісної людини про єдність родового колективу. Палеолітичні малюнки тва-рин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер (наприклад, на Кирилівській стоянці було знайдено уламок бивня молодого мамонта, на якому вирізьблені го-лова птаха й, можливо, черепаха), на думку фахівців, є елементами мисливського ритуалу, що імітував процес по-лювання на здобич. З мисливськими обрядами, очевидно, пов'язані й інші види мистецтва (зокрема музика та хорео-графія), існування яких підтверджують археологічні роз-копки. Так, на стоянці Молодово було знайдено флейту, виготовлену із кістки оленя, у Мізині -- ансамбль ударних інструментів з кісток мамонта, пофарбованих червоною фарбою, у Гагаріно -- стилізовані статуетки жіночих фігурок у позі танцю. В цілому мистецтво пізнього палеоліту свідчить про те, що розум людини в цей час тільки пробуджується, а в її світобаченні життєвий досвід роду та власні спостереження тісно перепліталися з фантастикою та магією.

2.Мезоліт (10--6 тис. років тому)

Початок мезоліту (середнього кам'яного віку) хроноло-гічно збігається із закінченням льодовикового періоду. Клімат пом'якшав і став близьким до сучасного, що суттє-во вплинуло на фауну і флору. Традиційні для попередньо-го періоду об'єкти полювання або ж вимирають, як мамон-ти та шерстисті носороги, або ж відходять на північ. Тва-рини, які прийшли їм на зміну (кабан, вовк, лисиця, бобер тощо), були значно дрібнішими і рухливішими. Саме тому в мезоліті перед первісними мисливцями гостро стали проблеми зміни прийомів полювання, винайдення більш ефективної у нових умовах зброї, пошуку альтернативних мисливству джерел харчування. Людина не тільки суттєво удосконалює старі знаряддя праці (вони стають меншими за розмірами, зручнішими та ефективнішими), а й створює новий інструментарій для обробки дерева -- долото, соки-ру, тесло, виготовляє вкладишеві знаряддя (ножі, кин-джали, списи) з крем'яними пластинами. Центральною подією розвитку первісної техніки в добу мезоліту було ви-найдення першої «механічної зброї» дистанційної дії -- лука і стріли. Поява цього знаряддя полювання мала над-звичайно важливі наслідки: по-перше, суттєво зросла про-дуктивність праці мисливців -- вбивати тварин можна було зі значної відстані, а птахів -- на льоту; по-друге, вона спри-яла перебудові соціального життя, оскільки людина могла сама себе прохарчувати, багатолюдні мисливські колективи розпалися і на зміну їм прийшла індивідуалізація вироб-ництва та споживання, помітно зросла роль парної сім'ї.

Зникнення великих стадних тварин, зростання насе-лення, масове винищення дичини внаслідок використання лука і стріл зумовили кризу мисливського господарства. У пошуках альтернативних засобів існування людина починас активніше займатися рибальством. Очевидно, спочат-ку це було варіантом полювання зі списом, гарпуном чи луком, але згодом техніка рибальства суттєво удосконали-лася: були винайдені гачки, сіть з поплавками, блешні з річкових черепашок, складна система загородок на річках та озерах, а також плоти зі зв'язаних колод, човни, видов-бані зі стовбурів дерев, тощо. Криза мисливського госпо-дарства зумовила посилення ролі не тільки рибальства, а й збиральництва. Головними об'єктами збиральництва були різноманітні їстівні рослини та ягоди, а також раки та мо-люски. Стабільності існування людини в епоху мезоліту сприяло приручення диких тварин (спочатку собаки, а по-тім -- свині).

На території України налічується майже 1000 відомих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба -- у Криму, Гребениківська стоянка -- на Одещині, Журав-ська -- на Чернігівщині та ін.).

3.Неоліт (VI--IV тис. до н. є.)

Новий кам'яний вік (неоліт) був надзвичайно динаміч-ним, переломним в історії людства. Англійський археолог Г. Чайлд назвав цей період неолітичною революцією. Суть її полягає в переході від традиційного присвоюючого^-?^ подарства (мисливство, збиральництво, рибальство) до від-творюючого (землеробство і скотарство). Завдяки цьому люди не тільки досягли помітного зростання продуктив-них сил, а й створили сприятливіші умови життя: їжа ста-ла різноманітнішою, її добування -- стабільним, з'явили-ся харчові запаси. Перехід від присвоюючих форм господа-рювання до відтворюючих тривав протягом багатьох сто-літь і мав свої особливості в різних регіонах. Фахівці виді-ляють у межах України дві культурно-господарські зони: південно-західну (лісостепове Правобережжя, Західна Волинь, Подністров'я, Закарпаття) -- землеробсько-ско-тарську та північно-східну (лісостепове Лівобережжя, По-лісся) -- мисливсько-риболовецьку. Найвідомішими пам'ятками неолітичної культури є Кам'яна Могила по-близу Мелітополя, с. Микільська Слобідка на Київщині, с. Бондариха на Сіверському Дінці. До кінця 90-х років ар-хеологами виявлено майже 500 осередків життя доби неолі-ту, що представляють понад десяток неолітичних культур (дунайську, буго-дністровську, сурсько-дніпровську тощо).

Неолітична революція сприяла злету людства до прин-ципово нової економіки, нового способу життя. її харак-терними знаками були:

Винайдення і поширення якісно нових способів виго-товлення знарядь праці. У добу неоліту традиційні форми обробки каменю -- оббивання, сколювання, віджим -- поступаються місцем шліфуванню, пилянню, свердлінню.

Виникнення нових видів виробництва та виготовлен-ня штучних продуктів. У епоху неоліту людина перейшла від пасивного присвоювання дарів природи до активного пе-ретворення навколишньої дійсності силою своїх розуму та рук. Саме в цьому процесі виникає виробництво керамічного посуду, прядіння, а згодом і ткацтво. Вироби з кераміки да-ли змогу не тільки тривалий час зберігати воду, сипучі про-дукти, а й готувати варену їжу. Випалена на вогні глина ста-ла першим штучним матеріалом, котрий створила людина. Прядіння зумовило винайдення прясла -- першого малень-кого колеса, яке, можливо, стало прообразом колеса в тран-спорті. Крім того, на основі прядіння виникло ткацтво, яке дало ще один штучний продукт -- тканину.

Перехід до осілого способу життя. Землеробство і тваринництво були продуктивнішими, ніж мисливство і збиральництво. З появою харчових запасів життя людини стало стабільнішим, міграцію замінила осілість. Про пере-хід до осілого способу життя в добу неоліту свідчать побу-дова постійних жител, поява численних поховань помер-лих недалеко від осель та ін.

Активне формування стад свійських тварин, вико-ристання їх як тяглової сили. Перехід у неоліті від мис-ливства до скотарства зумовив приручення майже всіх ве-ликих домашніх тварин -- бика, свині, кози, вівці. Лише коня одомашнили вже в мідному віці. З появою примітив-ного наземного транспорту (саней та волокуш) людина по-чинає використовувати худобу як тяглову силу.

Суттєві зрушення в демографічній сфері. Значне зростання населення зумовлює помітне збільшення кіль-кості та розмірів поселень, щільності їх забудови. Як свід-чать археологічні розкопки неолітичних поховань, зростає тривалість життя людини (в середньому її вік становив уже ЗО--32 роки). Деякі фахівці твердять, що внаслідок поліпшення умов життя відбувся неолітичний «демогра-фічний вибух» і населення земної кулі зросло з 5 до 80 млн. осіб. Інші вважають, що у неолітичну епоху лише дещо зменшилася дитяча смертність.

Перехід до землеробства і скотарства сприяв помітним змінам в організації суспільного життя: зростанню ролі парної сім'ї, розквіту племінної організації суспільства, зародженню інститутів родової влади (поява в похованнях доби неоліту владних символів -- кам'яних булав). Цей перехід суттєво вплинув і на світобачення людини, її ду-ховний світ. Землеробський цикл, сезонне розмноження домашніх тварин вимагали розширення традиційного ін-формаційного кола, виникала необхідність накопичення нових знань. За нових обставин життя неолітична людина мусила не тільки враховувати кліматичні зміни та сезон-ний кругообіг явищ природи, а й передбачати їх. Під впли-вом нових знань про навколишній світ примітивна мис-ливська магія дедалі більше поступається місцем розвину-тим землеробським та скотарським культам.

У_період неоліту зародилася селянська (землеробська) цивілізація, яка незабаром стала панівною в Європі аж до виникнення і широкої розбудови міст. її характерними рисами є: аграрна економіка; ручна праця; мінімальне споживання і простий побут; уповільнений темп життя; органічне занурення в природу і залежність суспільного розвитку від природно-кліматичних ритмів; природно-де-мографічна саморегуляція (збільшення кількості харчо-вих продуктів зумовлює посилене розмноження, змен-шення -- вимирання).

Використана література.

Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій - К., 1992.

Баран В. Черняхівська культура. - К., 1981.

Кремо М., Томпсон Р. Неизвестная история человечества. - М., 1999.

Толочко П. Стародавня історія України: У 2-х т. - К., 1996.