Матеріальна культура етрусків і ранніх римлян

Характеристика рівня розвитку матеріальної культури етрусків та ранніх римлян, її внесок в історію світової культури. Вплив етруської культури на римську. Досягнення етрусків в скульптурі і живописі. Предмети домашнього ужитку, розкоші і ювелірні вироби.

Рубрика История и исторические личности
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 20.06.2012
Размер файла 32,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • 1. Матеріальна культура етрусків
  • 2. Матеріальна культура ранніх римлян
  • Висновки
  • Список використаних джерел та літератури
  • Вступ
  • Матеріальна культура - найважливіший компонент культури людського суспільства в цілому. Основна функція матеріальної культури полягає в адаптації людини до природних і соціальних умов свого існування. Матеріальна культура виникла на самих ранніх етапах антропогенезу, коли з'явилася необхідність задоволення життєво важливих потреб в їжі, житлі, простих знаряддях праці, розвивалася послідовно і поступово у рамках загального культурно-історичного процесу.
  • Історія Древнього Риму охоплює період з VIII - VII ст. до н. е. по V ст. н. е. Древні римляни залишили після себе грандіозні архітектурні ансамблі, спорудження приголомшливої інженерної техніки, реалістичний, такий, що доходить іноді до нещадної характеристик портрет в скульптурі, високі зразки монументального живопису і витвору прикладного мистецтва. Римське мистецтво багато що узяло, творчо переробивши, у Древньої Греції, але виросло воно на землі, де вже була власна, давньоіталійська культура, початок якої сходить ще до III тисячоліттю до н. е. і в якій найцікавішим і розвиненішим було мистецтво етрусків.
  • В історії етрусків є багато таємниць та згадок, і зрозуміло, що їх історія є предметом дослідження багатьох істориків як вітчизняних, так і зарубіжних, серед них варто відзначити таких як А. Постернак Постернак А. История Древней Греции и Древнего Рима. / А. Постернак. - М.: Издательство Православного Свято-Тихоновского Гуманитарного Университета, 2008. - 422 с., А.Е. Наговицин Наговицын А.Е. Мифология и религия этрусков. / Алексей Евгеньевич Наговицин. - М.: Рефл-бук, 2000. - 656 с., Я. Буріан, Б. Моухова Буриан Я., Моухова Б. Загадочные этруски. Пер. с чешского. / Я. Буриан, Б. Моухова. - М.: Наука, 1970. - 227 с., Е. Макнамара Макнамара Э. Этруски. Быт, религия, культура / Эллен Макнамара. / Пер. с англ. Т.Е. Любовской. - М.: ЗАО «Центрполиграф», 2006. - 192 с., В.И. Кузищин Кузищин В.И. История Древнего Рима. / Василий Иванович Кузищин. - М.: Высшая школа, 1982. - 336 с., И.Л. Маяк, И.А. Гвоздева, Г.Г. Ершова, С.І. Ковалев Ковалев С.И. История Рима. Курс лекций. / Сергей Иванович Ковалев. - Л.: Издательство ЛГУ. 1986. - 864 с та інші.
  • Актуальність теми реферату визначається тим, що внесок етруської та давньоримської культури в історію світової культури важко переоцінити.
  • Для кожної окремо взятої епохи в історії людства характерним є свій тип матеріальної культури, що відображає в загальних рисах рівень розвитку суспільства та його нагальні потреби . На кожному історичному етапі були свої закономірності та особливості, свої досягнення в області матеріальної культури. Матеріальна культура етрусків та ранніх римлян дає можливість дослідити та оцінити все те розмаїття та багатство їх історичного досвіду.
  • Метою реферату є надати характеристику рівню розвитку матеріальної культури етрусків та ранніх римлян.
  • Сформульована мета передбачає рішення наступних задач:

- надати загальні відомості про матеріальну культуру етрусків:

- визначити вплив культури етрусків на римську культуру;

- охарактеризувати риси матеріальної культури ранніх римлян.

Об'єктом роботи є пам'ятники матеріальної культури етрусків та ранніх римлян.

Предметом реферату є етапи розвитку матеріальної культури етрусків та ранніх римлян.

Хронологічні рамки роботи визначені специфікою розглянутої теми і становлять період з VII ст. до н.е. до IV ст. н.е.

Географічні рамки робити визначені територією сучасної італійських міст Тоскани, Флоренції та Римом як території, де археологічними розкопками було знайдено пам'ятки матеріальної культури етрусків та ранніх римлян.

матеріальний культура етруск римлянин

1. Матеріальна культура етрусків

Древня Етрурія, розташована між Флоренцією і Римом. До VII століття до н. е. деякі поліси вже досягли свого розквіту, інші зберігали свою могутність аж до III століття до н. е. - періоду завершення римського завоювання. Навіть після втрати політичної незалежності етруски зберегли в I столітті до н. е. свої ремесла і продовжували говорити на своїй мові.

Архітектура гробниць показує, що до VII століття до н. е. для спорудження несправжніх склепінь і арок використовувалася кам'яна кладка, а справжнє циліндричне склепіння почало споруджуватися лише до елліністичного періоду. Самими древнім з відомих нам етруських укріплень є земляний вал в Поджио-Буко, що датується VII століттям до н. е. Найдревніша міська стіна, складена з каменю, знаходиться в Руселлах - її звели в VI столітті до н. е. Макнамара Э. Этруски. Быт, религия, культура / Эллен Макнамара. / Пер. с англ. Т.Е. Любовской. - М.: ЗАО «Центрполиграф», 2006. - С. 38.

З приводу досягнень етрусків в скульптурі і живописі було висловлено немало суперечливих суджень. Історики мистецтва щиро захоплюються деякими шедеврами, визнають високу майстерність ремісників і добрий смак етрусків, що кинули виклик грекам, але саме якість етруського мистецтва є головною причиною його критики. Будь вироби етрусків порівнянні з роботами їх італійських сусідів, критика була б менш суворою, але рівень етруського мистецтва такий, що вивчати його слід разом з мистецтвом Греції. Те, що етруски копіювали грецькі стилі, може розцінюватися як позитивно, так і негативно. До проникаючих ззовні культурних течій етруски додали свої традиції, досвід, національний характер; можна сказати, що основою етруського мистецтва було змішення чужоземних і національних стилів. Буриан Я., Моухова Б. Загадочные этруски. Пер. с чешского. / Я. Буриан, Б. Моухова. - М.: Наука, 1970. - С. 101 - 102.

Живопис. Найцікавіше в етруських фресках те, що вони взагалі збереглися до наших днів. Це єдина велика група творів монументального живопису класичного світу доримської епохи, і дійшли вони до нас завдяки етруській традиції прикрашати стіни висічених в скелях гробниць фресками. По стилю цей вид мистецтва перекликається з вазописсю. В Етрурію імпортувалася величезна кількість грецької розписної кераміки, стиль якої часто робив сильний вплив на великомасштабний живопис. Але монументальним живописом займалися не лише етруски, в роботах античних авторів зустрічаються описи прекрасних грецьких розписів, які прикрашали стіни громадських будівель. На жаль, ці розписи втрачені, як і ті, якими етруски, можливо, прикрашали храми і будинки. Моммзен Т. История Рима. / Теодор Моммзен. - Т.1. - [Електронний ресурс] // режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Momm/index.php

Розписи пізнього класичного періоду (IV століття до н. е.) демонструють зміну настрою, сюжетів і техніки роботи. Тепер художники вже настільки опанували майстерність, що можуть показувати перспективу. Усі фігури прописані умілою рукою, пози їх стилізовані. Ефект перспективи посилюється завдяки використанню різних відтінків кольору і світлових плям. Прикладом таких розписів можуть служити сцени подорожі в загробний світ і бенкети з гробниці Голини.

Настрій фресок міняється, на зміну веселості приходить глибока меланхолія. Це нове почуття відбите в сумуючому погляді красивої жінки з сім'ї Велка, зображення якої було виявлене на стіні однієї з камер гробниці Орка, що датується IV століттям до н. е. Постернак А. История Древней Греции и Древнего Рима. / А. Постернак. - М.: Издательство Православного Свято-Тихоновского Гуманитарного Университета, 2008. - С. 148. У іншій камері цієї ж гробниці, розписаної в наступному столітті, зображена сцена бенкету у загробному світі за участю демонів. Похмурий настрій зберігається упродовж усього елліністичного періоду, етруський народ немов би опанували погані передчуття, що наклали свій відбиток на мистецтво. Серед тем, вибраних для розпису стін гробниці Франсуа, що датується IV століттям до н. е., - жорстокий епізод з древньої історії Вульчі. Зображено криваве діяння Ахілла, що приносить в жертву троянських полонених, поруч похмура фігура Харона; далі ми бачимо смертельний поєдинок Етеокла і Полініка і тривожну сцену ворожіння - портрет Вела Сатиса, що спостерігає за карликом, що відпускає птаха.

Кераміка. Вивчення кераміки є однією з фундаментальних дисциплін археології: на відміну від інших матеріалів гончарні вироби хоча і крихкі, але нетлінні, тому їх гущавині усього знаходять при археологічних розкопках. Більше того, стрімка зміна художніх стилів, форми і техніка роботи перетворюють кераміку на важливе мірило хронології, в той же час вона служить джерелом естетичного пізнання.

Для різних цілей етруски використали різні типи посудин, тому краще всього буде розпочати зі знайомства з ними і розповіді про їх використання. Маленькі арібалли і алабастрони з їх вузькими шийками використовувалися для зберігання парфумерії і туалетних олій. Скіфоси, кіліки, канфароси і ритони, а також деякі інші посудини служили чашами для питва. Ойнохоя, звичайнісінька форма глека, часто використовувалася для подання вина і робилася в різних формах з круглими або трикутними носиками. Гідрія - посудина для води з високою ручкою і двома ручками для перенесення на корпусі глека. Амфора - це загальний термін, що означає посудини для зберігання і перевезення чого-небудь, крім того, амфори служили карафами для вина. Кратер використовувався для змішування води і вина під час трапези і, хоча він виготовлявся в різних формах, завжди мав широку горловину. У піфосі зберігали рідини, зерно і іншу їжу. Нарешті, фіалу служила для здійснення узливань. Этруски. Ремесла и сельское хозяйство. Електронний ресурс] // режим доступу: http://etruski-istoriya.ru/remesla-i-selskoe-xozyajstvo-chast-1.html

Віллановіанці робили свої гончарні вироби з матеріалу, часто званого імпасто Макнамара Э. Этруски. Быт, религия, культура / Эллен Макнамара. / Пер. с англ. Т.Е. Любовской. - М.: ЗАО «Центрполиграф», 2006. - С. 41., - цей не зовсім коректний термін використовувався для опису італійських посудин з глини з домішкою, що часто обпалюється до коричневого або чорного кольору. Впродовж VIII століття до н. е., проте, віллановіанці почали копіювати грецьку геометричну кераміку, що імпортувалася, імітуючи світлу основу і використовуючи для прикраси посудин червону або коричневу фарбу, а орнаменти запозичуючи у греків. Потім з'явилися і нові форми, серед яких були копії грецьких кубків, ойнохої і кратери; усі форми посудин асоціювалися з посудинами для винопиття. У деяких гончарних виробах відчувається євбейський вплив, - ймовірно, близько 700 року до н. е. у Етрурії працювали грецькі гончарі, прибулі з поселень на Іскьє або з Кум. В цей час почала імпортуватися корінфська кераміка, поступово місцеві гончарні вироби випробували на собі вплив орієнтальних мотивів протокоринфського стилю.

Приблизно в середині VII століття до н. е. у Етрурії з'явилися справжні вироби буккеро. Ця назва була дана характерному глянсовому чорному виробу - основній спеціалізації етрусків. Рання кераміка буккеро була тонкостінною і часто прикрашалася насічками - лініями і точками в традиції описаного вище імпасто, але з включенням орієнтальних мотивів і іноді з надряпаним алфавітом. Кузищин В.И. История Древнего Рима. / Василий Иванович Кузищин. - М.: Высшая школа, 1982. - С. 87.

Подібно до інших культурних проявів V століття до н. е., етруський розпис посудин відставав від грецького, чорнофігурна кераміка продовжувала робитися в Етрурії, коли греки вже залишили її заради червонофігурної техніки. У цій формі розпису спочатку обводилися контури фігур, додавалися деякі внутрішні деталі, а потім заповнювався фон, так що на готовому виробі червоні (помаранчеві) фігури виділялися на чорному фоні. Техніка дозволяла використати новий діапазон малюнка, і з першої половини V століття до н. е. з'являється ряд етруських копій грецьких червонофігурних посудин, які, як сучасні стінні розписи, показують уміння добре розбиратися в новому стилі малювання, але який завжди виконаний червоною фарбою поверх чорної основи.

Вироби з бронзи. Етруські предмети домашнього ужитку з бронзи були добре відомі у античному світі, греки навіть визнавали, що етруски перевершили їх в цьому ремеслі. Готтенрот Ф. Иллюстрированная история материальной культуры: одежда, оружие, предметы труда и домашнего обихода от древних до новых времен / Фридрих Готтенрот. - М.: АСТ, 2001. - С. 202. Критий, один з тридцяти афінських тиранів, що жив у кінці V століття до н. е., стверджував, що не лише етруські золоті чаші є кращими, але також і бронзові вироби різного роду, призначені для прикраси будинки і повсякденного ужитку «Ферекрат, грецький поет V століття до н. е., писав: «а підставка для світильника була етруською. бо етруски були майстерними ремісниками» Хрестоматия по истории Древнего Рима / Учеб пособие для вузов по спец. «История» / Сост.: И.А. Гвоздёва, И.Л. Маяк, А.Л. Смышляев и др.; под ред. В. И. Кузищина. - М.: Высшая школа , 1987. - С. 109.. У роботі з бронзою етруски дійсно досягли високого рівня майстерності. Вони цінували красу матеріалу, створюючи найширший спектр бронзових виробів. Можливо навіть, що деякі з предметів домашнього ужитку колекціонувалися подібно до етруських статуеток, за якими римляни полювали так само завзято, як і наші сучасники.

Бронзові посудини, особливо ті, що використовувалися для вина, часто копіювали грецькі форми і схожі на свої глиняні прототипи. На стінах гробниці Левиці в Тарквинії можна побачити зображення цих посудин, наприклад величезного кратера, там же було виявлено множину власне посудин - амфор, кратерів, гідрій і ойнохой, прикрашених литими бронзовими фігурками, на кшталт голого юнака, фігурка якого служить ойнохое ручкою. Готтенрот Ф. Иллюстрированная история материальной культуры: одежда, оружие, предметы труда и домашнего обихода от древних до новых времен / Фридрих Готтенрот. - М.: АСТ, 2001. - С. 203. З бронзи ж робили черпаків і сита, їх також можна побачити на фресках, їх тримають хлопчики, що прислуговують тим, що бенкетують. Черпаки робилися самого різного розміру і призначалися для відмірювання води і вина. Деякі вироби прикрашені барельєфами, а кінці зігнутих ручок часто мають форму пташиних голів або тварин. Сита зустрічаються як прості, так і такі, що є невеликими творами мистецтва з прекрасними литими ручками.

Особливу категорію складали бронзові вироби, що були предметами жіночого туалету. Одними з найвідоміших виробів етруських майстрів були ручні люстерка. Деякі з них забезпечені відкидними скриньками, прикрашені горельєфами; диски кріпилися до литих ручок або руків'я, оправленого в різьблену слонову кістку. Одну поверхню диска ретельно полірували, а зворотну сторону прикрашали барельєфами або гравіюванням. Численні написи на етруських дзеркалах виявилися цінним джерелом інформації як для фахівців з епіграфіки, так і для лінгвістів

Інші предмети ужитку. Найпрекрасніші предмети в етруському будинку робилися з бронзи, на щастя, багато хто з них дійшов до наших днів. Інші предмети домашнього начиння втрачені, оскільки були зроблені з дерева, шкіри, лози, тканини і інших схильних до жевріння матеріалів; про їх існування ми дізнаємося з різного роду зображень.

Судячи з усього, етруски нечасто користувалися стільцями з високими спинками, хоча такі стільці іноді зустрічаються на зображеннях, наприклад трон, створюючий частину похоронної урни, знайдений біля Кьюзи. У IV столітті до н. е. з'являються лавки для ніг і стільці з витонченими зігнутими ніжками. Готтенрот Ф. Иллюстрированная история материальной культуры: одежда, оружие, предметы труда и домашнего обихода от древних до новых времен / Фридрих Готтенрот. - М.: АСТ, 2001. - С. 203 - 204. Етруски також запозичували у греків високі столи з трьома ніжками, вирізаними у вигляді фігурок тварин. Ці меблі на малюнках з гробниці Голини уставлені кратерами і ойнохоями. Впродовж елліністичного періоду меблі прикрашаються усе більш витіювато, стають химернішими. Предмети ужитку з бронзи, крісла, столи і стільці покриваються прикрасами. Жінки, що були присутніми на бенкетах, тепер сидять в кріслах або біля ложа чоловіка. Ложа багато прикрашені і задрапіровані полотном з вишивкою, подушки прикрашають різноколірні пензлики і бахрома.

Предмети розкоші і ювелірні вироби. Поза сумнівом, етруська знать любила пишноту і пишність і відчувала задоволення від демонстрації своїх багатств. Упродовж століть процвітання Етрурії аристократи носили ювелірні вироби і придбавали предмети розкоші, виготовлені із скла, фаянсу, бурштину, слонової кістки, коштовних каменів, срібла і золота як імпортних, так і зроблених в Етрурії. Там само. - С. 205.

Віллановіанці в VIII столітті до н. е. носили кольорові скляні намиста, прикраси з дорогоцінних металів і фаянсові підвіски, що привозяться зі Східного Середземномор'я, тоді як місцеві ремісники робили в основному традиційні ювелірні прикраси. Найважливіші місцеві вироби, незмінні фібули (пряжки), випускалися у великому асортименті. Зазвичай вони виготовлялися з бронзи, хоча існують зразки із золота, срібла і заліза, що вважалися рідкісною цінністю; ці фібули прикрашалися слоновою кісткою, бурштином і іноді скляними стразами.

Ювелірні вироби того періоду в основному робилися в Етрурії, золотих справ майстра віртуозно імітували орієнтальні мотиви. Вони використали гравіювання, філігрань і зерніння - метод прикраси, при якій крихітні сферичні крупинки золота припаюються на поверхню виробу, створюючи необхідний малюнок. Ювелірні вироби, які носили етруски, вражали своєю майже варварською пишнотою. Прикладом може служити убрання жінки на ім'я Лартія, похованою в одній з камер гробниці Реголіні-Галассі. Ім'я цієї жінки було накреслене на найцінніших з тих, що належали їй речей. Покійна лежала в гробниці з великою золотою пектораллю на грудях, прикрашеною фігурами тварин, із золотими сережками у вухах, а застібка її плаща була схожа на ті, що можна побачити на теракотових фігурах з Черветері. Одна з її золотих фібул була не менше 31 сантиметра в довжину. На одній половині застібки спочатку кріпилися 52 золоті птахи, прикрашені зернінням, а на іншій половині були викарбувані леви. Серед інших ювелірних прикрас, виявлених в цій гробниці, було більше двадцяти фібул з довгими пластинами, подвійне намисто з переплетеного золотого дроту з підвісками, оправлений в золото бурштин, кільця, браслети і невеликі тонкі золоті пластинки, які нашивали на одяг. Крім того, серед прикрас, що датуються VII століттям до н. е., були шпильки, пряжки і стрічки для волосся. Макнамара Э. Этруски. Быт, религия, культура / Эллен Макнамара. / Пер. с англ. Т.Е. Любовской. - М.: ЗАО «Центрполиграф», 2006. - С. 55.

Під час архаїчного періоду ювелірні прикраси стали менш химерними в основному завдяки впливу грецьких стилів того часу. Збереглися, проте, групи італійських фібул з довгою пластиною, прикрашеною фігуркою тварини. Увійшли до моди сережки, виконані у вигляді крихітних мішечків, а також дископодібні сережки, форма яких була запозичена у грецького світу. Тепер в ювелірних виробах часто використовувалися напівкоштовні камені або кольорове скло. Етруски носили золоті кільця, прикрашені або рельєфами, або гравіюванням. У цей же період в Етрурії з'явилися прекрасні геми, деякі з них, можливо, були роботою приїжджих грецьких ремісників і використовувалися швидше не як друк, а як прикраси.

Одяг і зачіски. Одяг, який носили етруски, як правило, шився з тканого полотна - шерсті або льону, спадав вільними складками, як було прийнято в античному Середземномор'ї. Тлінний матеріал, на жаль, втрачений для нас, але про стиль одягу етрусків згадується в роботах деяких античних авторів; крім того, в нашому розпорядженні є етруські фрески і пам'ятники. У VII столітті до н. е. жінки одягалися в підперезані туніки, що досягали кісточок, деякі носили прямокутні накидки, що застібаються на плечах. Волосся запліталося в довгі коси, що спадали на спину. Чоловіки були гладко поголені, носили волосся середньої довжини і часто зображалися в довгих туніках, іноді прикрашених малюнком. Макнамара Э. Этруски. Быт, религия, культура / Эллен Макнамара. / Пер. с англ. Т.Е. Любовской. - М.: ЗАО «Центрполиграф», 2006. - С. 56 - 57.

Пам'ятників VI століття до н. е. більше, вони показують, що мода стала ближча до еллінської. Чоловіки іноді, наслідуючи грецьку традицію, носили лише на стегнах пов'язки або накидки, обернуті навколо стегон, - цей звичай зберігався і в пізніший період, але повністю голими зображалися лише атлети і хлопчики-слуги. Дорослі чоловіки носили довгі туніки до кісточок, а хлопчики - короткі туніки, що щільно облягають тіло, з короткими рукавами, які могли бути білими або кольоровими і іноді прикрашалися облямівкою.

Чоловіки як і раніше носили коротке волосся, бороди практично зовсім зникли. Тебенна стала ще довша, майже до кісточок, і ширшою. На фресці III століття до н. е. з гробниці Щитів в Тарквинії музиканти одягнені в довгі білі накидки, а одіяння членів сім'ї Велка прикрашене чорною або червоною облямівкою. У гробниці Франсуа воїни, що борються, також одягнені в туніки з облямівкою, а Вів Сатіс одягнений пурпурну туніку. До цього часу етруски стали все більше переймати римський спосіб життя; статуя Оратора вже одягнена в тогу і у високе шкіряне взуття, що кріпилося чотирма ремінцями; таке взуття було предметом одягу римського сенатора.

2. Матеріальна культура ранніх римлян

Сільське господарство в Римі здавна було основним заняттям населення. Таке положення існувало на всьому протязі раннього періоду римської історії. У Лації і в інших місцях Італії, зайнятих римськими поселенцями, обробляли зернові культури, виноград і оливки (окрім фруктових і городніх рослин). Скотарство не грало самостійної ролі, за виключенням, можливо, римських колоній в Самнії і південній Італії, де прекрасні пасовища стали пізніше (у II - I ст.) основою великого господарства скотарства. Готтенрот Ф. Иллюстрированная история материальной культуры: одежда, оружие, предметы труда и домашнего обихода от древних до новых времен / Фридрих Готтенрот. - М.: АСТ, 2001. - С. 239.

Сільськогосподарська техніка була досить примітивною, але в той же час досить раціональною. Плуг без коліс (рало) спочатку виготовлявся з цілісного шматка дерева, як це можна бачити на етруських зображеннях. Пізніше з'явився складений плуг. Тільки у імператорську епоху в Італії почали застосовувати плуг на колесах, який був запозичений з Галії. З інших сільськогосподарських знарядь в ранній період, ймовірно, вже вживалися борона, ручна сапа, серп, коса, граблі, лопата, кривий ніж для обрізання плодових дерев і інші. Добриво гноєм було добре відомо. Досить рано, мабуть, з'явилося трипілля. Велика кількість бобових культур припускає наявність навіть чотирьохпілля. Широко застосовувався дренаж полів.

Тягловою силою служили бики і корови. Коні, осли і мули були головним чином в'ючними тваринами. Молотили спочатку за допомогою коней і ослів, проганяючи їх по добре утрамбованому струму. Пізніше з'явилася особлива молотильна дошка з прикріпленими до неї знизу каменями, яку волочили по струму Этруски. Ремесла и сельское хозяйство. Електронний ресурс] // режим доступу: http://etruski-istoriya.ru/remesla-i-selskoe-xozyajstvo-chast-1.html. Для помелу зерна в прадавні часи застосовували зернотерку і ступу. Потім з'явилося жорно, спочатку ручне, а потім і тягловий (з важелем). Тільки у епоху імперії подекуди починав входити у вживання водяний млин. Для вичавлювання олії з оливок і виноградного соку застосовувався простий прес з важелем, але, мабуть, вже досить рано з'явився особливий вид жорна (трапет) для відділення кісточок оливок від м'якуша.

Еволюцію сільськогосподарської техніки в ранній період встановити дуже важко. Наше саме раннє джерело в цій області - твір Катону «Про землеробство» - було написано тільки в першій половині II ст. до н. э. Правда, Катон відбив великий і старий агрономічний досвід, що відноситься, поза сумнівом, до одному-двум попереднім століттям. Але визначити на підставі його твору, коли з'явилося то або інше знаряддя, то або інше удосконалення, майже неможливе. Кузищин В.И. История Древнего Рима. / Василий Иванович Кузищин. - М.: Высшая школа, 1982. - С. 128.

Ремесла. Аграрний характер Риму і переважання в ранню епоху натурального замкнутого господарства не виключали деякого розвитку ремесел і торгівлі. Традиція розповідає, що цар Нума заснував вісім ремісничих союзів. Це були флейтисти, золотих справ майстра, теслярі, красильники, шевці, шкіряники, мідники і гончарі. Про якісь союзи говорять і «Закони XII таблиць»:

«Закон надає членам суспільств вступати в які завгодно угоди один з одним, аби вони не порушували чого-небудь з державного законодавства« (VIII, 27). Хрестоматия по истории Древнего Рима / Ред. С. Л. Утченко. - М.: Соцєкгиз, 1969. - С. 422.

Якщо ремісничі союзи дійсно існували в цю ранню епоху (пізніше вони відомі нам під ім'ям «колегій»), то їх характер для нас не ясний. Але самий факт їх існування говорив би про відділення ремесла від сільського господарства.

Про наявність професійних ремісників вже в царську епоху свідчать також досить численні вироби художнього ремесла, знайдені не стільки в Римі, скільки в інших містах Лація. Про це ж говорять залишки римських кріпосних стін, міської каналізації, храмів, теракотових орнаментів, великих іригаційних споруд (водовідливні тунелі Альбанського озера та ін.). Новітні розкопки встановили наявність в Римі 14 або 15 великих будівель, які навряд чи могли бути побудовані без участі висококваліфікованих ремісників. Можливо, звичайно, що частина цих ремісників була з греків і етрусків, але це не міняє істоту справи.

Характерно, що інтенсивна будівельна діяльність, якою відмічений кінець царського періоду, слабшає з початком республіки. Це підтверджує положення, висловлене нами вище, що розрив зв'язків з Етрурію і падіння римського панування, в Лації, що сталися у кінці VI ст. або початку V ст., привели до тимчасового занепаду Риму. Можливо, що відому роль в цьому сенсі зіграв і крах патріархальної монархії в її останній фазі, коли вона набула рис марнотратної тиранії. Вигнання багатого двору Тарквінієв зменшило попит на вироби художнього ремесла, будови, імпортні речі і т. п. Молода республіка була набагато скромніша і простіша.

Проте, незважаючи на цей тимчасовий занепад, розвиток ремесла тривав і впродовж наступних двох століть - в IV ст. значно більше, чим в V ст. Це видно хоч би на прикладі спорудження храмів, засвідченою традицією. Ці будівлі падають головним чином на IV - почало III ст. Відновлення міста, зруйнованого галлами (хоча, мабуть, ці руйнування перебільшені традицією), пред'явило величезний попит на робочі руки. Одне спорудження нових міських стін, що тривало більше 20 років, коштувало колосальної праці. На кінець IV ст. падають великі спорудження Аппія Клавдія: водопровід і Аппієва дорога. Звичайно, на усіх цих будівлях застосовувалася головним чином некваліфікована праця, але без участі майстерних мулярів і інших ремісників обійтися було неможливо. Кузищин В.И. История Древнего Рима. / Василий Иванович Кузищин. - М.: Высшая школа, 1982. - С. 129 - 131.

Деякі храми, побудовані у кінці IV і початку III ст., за свідченням літературних джерел, були прикрашені фресками (ймовірно, в етруському стилі). Такий, наприклад, храм Благодення (Salus) на Квірінале, прикрашений малюнками, виконаними предком анналіста Фабія Піктора, першим римським живописцем, ім'я якого збереглося до нас. У храмі богині війни Беллони Аппій Клавдій помістив щити з портретами своїх предків.

Високою майстерністю відмічені бронзові вироби, знайдені в пренестинських могилах. Вони представлені прекрасними дзеркалами і орнаментованими туалетними скриньками (cistae). На них з надзвичайним мистецтвом вигравійовані грецькі міфологічні сцени. Мабуть, ці вироби - пережитки старого етруського ремесла, що перейшло в руки кампано-грецьких ремісників. На одній з найдивовижніших скриньок є напис римського майстра: «Новий Плавтій зробив мене в Римі».

Часті війни двох перших століть республіки вимагали великої кількості озброєння, потрібного для війська : наступальної і оборонної зброї, шоломів, латів, транспортних засобів і т. п. Очевидно, ця потреба покривалася майже виключно виробництвом місцевих майстерень; навряд чи можна припустити масовий імпорт подібних виробів. Готтенрот Ф. Иллюстрированная история материальной культуры: одежда, оружие, предметы труда и домашнего обихода от древних до новых времен / Фридрих Готтенрот. - М.: АСТ, 2001. - С. 259.

Те ж саме треба сказати про сільськогосподарські знаряддя і домашнє начиння. Частина цих предметів виготовлялася удома, але деяка кількість їх, особливо металеві вироби і посуд, купувалося на ринку і, отже, було продуктом праці ремісників-професіоналів.

У якому ступені в ремісничих майстернях застосовувалася в цю епоху праця рабів? Відповісти з повною визначеністю на це питання важко. На великих будівельних роботах праця рабів-військовополонених застосовувалася, ймовірно, досить широко. Так, є підстави думати, що при спорудженні римських стін в IV ст. будівельний матеріал (туф) добували полоненики з р. Вій. Але в ремісничих майстернях на всьому протязі раннього періоду, мабуть, переважала ще вільна праця. Союзи ремісників, про яких згадувалося вище, звичайно, були союзами вільних майстрів. Реформи Аппія Клавдія, в усякому разі, свідчать про наявність в Римі у кінці IV ст. сильного прошарку вільних ремісників і торговців. Інакше було б незрозуміло, в чиїх інтересах ці реформи були задумані.

Таким чином, питання про рабську працю в ремеслі вирішувалося, мабуть, так само, як і в сільському господарстві: кількісно і якісно праця рабів ще не стала переважаючою в цю епоху. Але тенденції економічного розвитку неухильно вели у бік його росту.

Висновки

Етруски (лат. Etrusci, Tusci, дав.-гр. Фхссзнпй, тиррени, самоназва - rasna) - давні племена, що населяли в 1-ому тисячоріччі до н. е. північний захід Апеннінського півострову - область, що називалася Етрурія (сучасна Тоскана), які створили розвинену цивілізацію, що передувала римській. Розмовляли етруською мовою.

У мистецтві етрусків домінувало прагнення до реалізму, особливо помітне в розписах гробниць і скульптурах тварин. Етруська архітектура характеризувалася чітко розпланованими містами, численними гробницями, які нагадували будинки з чотири-скатним дахом. Всередині їх прикрашали багатим розписом із зображенням бенкетів, полювання, спортивних ігор, боїв гладіаторів, сцен з грецьких міфів. Майстри оволодівали технікою зображення рухів, виразних жестів, побудовою складних композицій.

Етруська скульптура створювалась з теракоти, бронзи, вапняку. Чудовими її зразками стали великі саркофаги, на яких зображені чоловіки й жінки на бенкеті, статуї Аполлона, голови Сілена і менад, Хімера - напівлев-напівдракон, і, звичайно, всесвітньо відома Капітолійська вовчиця.

Поступово у мистецтві посилювалися трагічні, скорботні мотиви. На картинах бенкетів усі присутні охоплені скорботою і меланхолією, зображення спортивних ігор, веселощів змінюють хороводи жахливих демонів, похмурі картини загробного світу. В мистецтві нібито відбивається занепад етруського суспільства. В III ст. до н.е. Етрурія була завойована Римом і припинила існування.

Релігія, мистецтво, побут, традиції етрусків вплинули на культуру Риму, який у VI ст. до н.е. був залежним від Етрурії. До римлян перейшли окремі культи, релігійні обряди, типи житлових будинків з внутрішніми подвір'ями, мистецькі прийоми, зокрема відливка бронзової скульптури, мистецтво портрету.

Список використаних джерел та літератури

І. Джерела

1. Хрестоматия по истории Древнего Рима / Ред. С.Л. Утченко. - М.: Соцєкгиз, 1969. - 674 с.

2. Хрестоматия по истории Древнего Рима / Учеб пособие для вузов по спец. «История» / Сост.: И.А. Гвоздёва, И.Л. Маяк, А.Л. Смышляев и др.; под ред. В.И. Кузищина. - М.: Высшая школа , 1987. - 431 с.

ІІ. Монографії, посібники, статті

3. Буриан Я., Моухова Б. Загадочные этруски. Пер. с чешского. / Я. Буриан, Б. Моухова. - М.: Наука, 1970. - 227 с.

4. Готтенрот Ф. Иллюстрированная история материальной культуры: одежда, оружие, предметы труда и домашнего обихода от древних до новых времен / Фридрих Готтенрот. - М.: АСТ, 2001. - 478 с.

5. Дьяконов И.М. История древнего мира. - Т. 1. / [И.М. Дьяконов, В.Д. Неронова, И.С. Свеницкая]. - М.: Наука, 1983. - 384 с.

6. Ковалев С.И. История Рима. Курс лекций. / Сергей Иванович Ковалев. - Л.: Издательство ЛГУ. 1986. - 864 с.

7. Кузищин В.И. История Древнего Рима. / Василий Иванович Кузищин. - М.: Высшая школа, 1982. - 336 с.

8. Макнамара Э. Этруски. Быт, религия, культура / Эллен Макнамара. / Пер. с англ. Т.Е. Любовской. - М.: ЗАО «Центрполиграф», 2006. - 192 с.

9. Моммзен Т. История Рима. / Теодор Моммзен. - Т.1. - [Електронний ресурс] // режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Momm/index.php

10. Наговицын А.Е. Мифология и религия этрусков. / Алексей Евгеньевич Наговицин. - М.: Рефл-бук, 2000. - 656 с.

11. Постернак А. История Древней Греции и Древнего Рима. / А. Постернак. - М.: Издательство Православного Свято-Тихоновского Гуманитарного Университета, 2008. - 422 с.

12. Этруски. Ремесла и сельское хозяйство. Електронний ресурс] // режим доступу: http://etruski-istoriya.ru/remesla-i-selskoe-xozyajstvo-chast-1.html

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Періодизація, витоки та особливості культури елінського світу. Релігія, мистецтво, традиції етрусків. Зображення життя імперії в ораторстві, літературі та театрі Риму. Марк Туллій Цицерон. Релігійне життя Стародавнього Риму. Наукові знанння римлян.

    реферат [14,4 K], добавлен 22.07.2008

  • Гіпотези походження і етнічного складу носіїв черняхівської культури. Припущення щодо умов формування черняхівської культури, яка поєднала в собі виробничо-технічні досягнення провінційно-римської культури і традиції створивших її різноетнічних племен.

    реферат [18,2 K], добавлен 18.05.2012

  • Історія дослідження неолітичного населення Полісся та волинської неолітичної культури. Матеріальна культура носіїв волинської неолітичної культури: крем’яний інвентар, керамічні вироби, житлобудівництво. Розвиток господарства неолітичного населення.

    дипломная работа [133,0 K], добавлен 13.11.2010

  • Дослідження витоків та розвитку культури індіанців Сполучених Штатів Америки. Маунд як явище індіанської культури. Особливості культури індіанських груп від Аляски до Флориди. Мови північно-американських індіанців, їх значення для розвитку сучасних мов.

    курсовая работа [87,1 K], добавлен 05.05.2012

  • Данилевський - видатний представник слов'янофільської течії в суспільній думці XIX ст. Його відмова від ідеї про єдину лінію розвитку світової культури, переосмисення сутності культурно-історичного прогресу. Історичне буття культури згідно з Данилевським.

    презентация [1,3 M], добавлен 19.11.2015

  • Високий злет культури Київської Русі, зумовлений суттєвими зрушеннями в різних сферах суспільного життя. Феномен культури Київської Русі - його характерні ознаки та особливості. Давньоруська література. Походження і суть національного символу — тризуба.

    реферат [25,5 K], добавлен 05.09.2008

  • Головні періоди політичного розвитку Київської Русі, особливості процесу об'єднання всіх давньоруських земель в одній державі. Релігійні реформи князя Володимира та прилучена Русі до християнської культури. Опис суспільно-політичного життя та культури.

    контрольная работа [35,0 K], добавлен 10.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.