Промислова буржуазія півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у другій половині ХІХ – на початку ХХ сторіччя

Особливістю формування південноукраїнської буржуазії є потужна присутність в її складі іноземців. Цей факт, з одного боку, сприяє наближенню місцевих підприємців до своїх колег з розвинутих капіталістичних країн, засвоєнню усталених ринкових традицій, у яких звикли діяти іноземці. З іншого боку, через те, що велика кількість промисловців були підданими інших країн, зменшувалася активність підприємницької верстви у суспільно-політичній сфері.

Незважаючи на неоднорідність та строкатість, прошарок великої промислової буржуазії Півдня України має і деякі спільні характерні особливості. Пореформена доба покликала до суспільного життя найбільш енергійних, підприємливих, працьовитих та матеріально спроможних людей. Вони стали заповзятливими організаторами і творцями фабрично-заводської промисловості, нових форм торгівлі та кредитно-банківської системи, які не лише примножували свої прибутки, а й створювали багато робочих місць, будували заводи, фабрики і копальні, впроваджували нову техніку, прогресивні методи господарювання, технології виробництва, засновували заклади соціальної сфери на своїх підприємствах. Переважна більшість промисловців південноукраїнського регіону мали вищу освіту та високий інтелектуальний рівень. Вони виявляли себе не лише у виробничій діяльності, але й у громадському житті, доброчинних справах. Різноманітність соціального та національного походження не могли перешкодити співробітництву підприємців, пов'язаних спільністю економічних інтересів. Ще однією особливою рисою місцевих промисловців було те, що в їхньому середовищі існувала сильна тенденція до створення професійних асоціацій та груп для впливу на уряд. З'їзд гірничопромисловців Півдня став першою у Російській імперії представницькою організацією великого капіталу, що мала регіонально-галузевий характер та стала найвпливовішою організацією підприємців у регіоні. Його учасники під час своїх засідань обговорювали не лише заявлені у програмі економічні та соціальні питання, а почасти висловлювали судження стосовно суспільно-політичних проблем, захищаючи при цьому інтереси усього підприємницького стану. Серед питань, які порушувалися, - вимоги збільшення участі в органах місцевого самоврядування, більш широке представництво у центральних державних органах, що були безпосередньо пов'язані з промисловістю. Захищали представники з'їзду й інтереси власного південного регіону, навіть якщо для цього доводилося поступатися інтересами окремої галузі промисловості. На рекомендації та пропозиції з'їзду зважали, проте часто вони не задовольнялися, або просто ігнорувалися.

При всіх безсумнівних досягненнях капіталістичного господарства соціальна трансформація російського суспільства проходила дуже повільно. Не тільки молодість прирікала торгівельно-промисловий клас, особливо на перших етапах його існування, на політичну пасивність, але й відсутність опори у суспільстві того часу. Повага до багатства і багатих людей не була розповсюджена. Це впливало на вимоги буржуазії та на способи їх досягнення, почасти примушуючи підприємців діяти обережно і повільно, щоб не викликати гостро негативної реакції. Як наслідок - все зростаюче бажання промисловців створювати свої організації для захисту власних інтересів та активніше брати участь у роботі органів управління.

Відсутність можливості заслужити суспільне визнання своїми діловими успіхами спонукало підприємців діяти у сферах, котрі мали незрівнянно більший престиж у суспільстві. Нерідко це була благодійна діяльність, яка стала важливою складовою суспільного життя для промисловців південноукраїнських губерній. Почасти, займаючись доброчинністю, підприємці поєднували власні практичні інтереси (готуючи кваліфіковані кадри для своїх підприємств, створюючи кращі умови життя робітникам) з повністю філантропічною діяльністю.

Характерною рисою стану промислової буржуазії Півдня України була її велика залежність від бюрократичного апарату. На початковому етапі свого розвитку без підтримки держави вітчизняна промисловість не могла існувати. Але з часом до представників промислової еліти приходило розуміння, що ті форми політичного життя, які для неї були вигідні раніше, були у нових умовах перешкодою.

Південна група промисловців відрізнялася від інших регіональних груп у виділенні та досягненні власних економічних, соціальних та суспільно-політичних вимог. З одного боку, для цієї групи підприємців характерна активність та прогресивні для того часу ідеї прагнення до демократичних норм життя суспільства, а з іншого, через велику залежність від держави та досить строкату структуру, вона не завжди адекватно та послідовно відстоювала власні інтереси. Протекціоністські заходи, які були викликані природним прагненням укріпити вітчизняну економіку, почасти співіснували з різними правовими обмеженнями та спробами зберегти максимальний державний контроль над приватною діловою ініціативою.

У політиці промисловців стосовно робітничого питання існувало два головних напрямки діяльності: укомплектування підприємств кадрами робітників та створення для них достатніх побутових та виробничих умов. Спостерігалося, звичайно й традиційне для буржуазії намагання збільшити власний прибуток через накладення на робітників різноманітних штрафів, недостатньої безпеки робіт, збільшенням тривалості робочого дня. Однак саме південний регіон відрізнявся специфічними рисами: відносно вищою заробітною платою, кращим медичним обслуговуванням, відкриттям за рахунок капіталістів початкових шкіл і гірничотехнічних училищ, намаганням покращити житлово-побутові умови робітників. На такі поступки буржуазія була готова піти, щоб залучити на свої підприємства робочу силу. Таким чином, у політиці промисловців по робочому питанню були присутні окремі ліберальні елементи.

Поступово вимоги стосовно суто економічних питань - чіткого дотримання законодавства у сфері підприємництва, встановлення протекціоністських тарифів для розвитку вітчизняної промисловості, роздержавлення земель - переходили у суспільно-політичну сферу: буржуазія починає виступати за вигідний для себе принцип рівності суспільних верств, залучення іноземних капіталів до вітчизняної промисловості (але при збереженні підтримки вітчизняної), збільшення участі підприємців у місцевих та центральних органах управління, а з часом, і за створення власної ефективно діючої політичної сили, що відстоювала б інтереси буржуазії на рівні всієї країни. Ті політичні партії та організації, що виникли у передреволюційний період, не змогли повною мірою об'єднати промисловців та підприємців у єдину силу, яка б мала можливість відстояти власні позиції та стати адекватною противагою пролетарським партіям, що є визначальним для подальшої долі буржуазії Півдня України.

Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в наукових публікаціях автора:

1. Гринчак М.О. Олександр Андрійович Ауербах - підприємець, науковець та громадський діяч // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. - Дн.: Нац. гірн. унів., 2005. - Вип. 2. - С.141-145.

2. Гринчак М.О. Промислова буржуазія Півдня України у ІІ половині ХІХ - на початку ХХ ст. (історіографічний огляд) // Гуманітарний журнал. - 2005. - №1-2. - С.217-225.

3. Гринчак М.О. Інженери-підприємці Півдня України в пореформений період // Гуманітарний журнал. - 2005. - №3. - С.80-87.

4. Гринчак М.О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у ІІ половині ХІХ - на початку ХХ сторіччя // Історія і культура Подніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки: науковий щорічник. - Д.: Нац. гірн. унів., 2007. - Вип. 4. - С. 17 - 34.

5. Гринчак М.О. Соціальний портрет промисловця Півдня України // Гуманітарний журнал. - 2006. - №3-4. - С.116-123.

Тези доповідей на конференціях:

1.Гринчак М.О. «Краткий географический очерк Екатеринославской губернии» Едуарда Штебера як краєзнавче джерело // 1-а регіональна краєзнавча конференція «Дослідники Придніпровського краю» (Дніпропетровськ, 29 березня 2002 р.).

2.Гринчак М.О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України // 6-а регіональна краєзнавча конференція “Меценати та їх роль в розвитку науки, освіти і культури Придніпров'я” (Дніпропетровськ, 29 березня 2007 р.).

АНОТАЦІЇ

Гринчак М. О. Промислова буржуазія Півдня України та еволюція її соціально-економічних вимог у ІІ половині ХІХ - на початку ХХ сторіччя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2008.

У дисертаційному дослідженні на основі аналізу джерел та літератури показаний процес формування промислової буржуазії, виявлені соціальні та національні джерела становлення промислової еліти. Здійснений аналіз впливу іноземного капіталу на розвиток промисловості, його позитивні та негативні сторони. Вперше створено узагальнюючий соціальний портрет південного промисловця. Охарактеризовані питання, які порушувалися на з'їздах гірничопромисловців Півдня. Окрім цього проаналізовано політику підприємців у “робітничому питанні”, та виникнення вимог буржуазії у суспільно-політичній сфері.

Ключові слова: буржуазія, підприємці, з'їзд гірничопромисловців, іноземний капітал, індустріальний розвиток, акціонерні компанії, металургія, гірнича промисловість, протекціоністські тарифи.

Гринчак Маргарита Алексеевна. Промышленная буржуазия Юга Украины и эволюция её социально-экономических требований во ІІ половине ХІХ - начале ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Днепропетровский национальный университет. - Днепропетровск, 2008.

Диссертационное исследование посвящено изучению промышленной буржуазии Юга Украины. В работе показаны характерные черты и особенности формирования промышленной элиты региона. Дается характеристика национальных и социальных источников её формирования, акцентируется внимание на её разнообразии и присутствии в её составе большого количества неместных элементов. Показана значительная роль иностранного капитала в развитии экономики Юга Украины. Создан обобщенный социальный портрет южного промышленника конца ХІХ - начала ХХ столетия, показаны факторы, которые относились к большинству предпринимателей, а также индивидуальные особенности наиболее выдающихся деятелей.

В диссертационной работе особое внимание уделено деятельности съездов горнопромышленников Юга, главного представительного органа промышленников региона. Съезды рассматриваются через призму вопросов, которые на этих съездах поднимались чаще всего, и в связи с этим более детально прорисовывается позиция буржуазии относительно социально-экономических и общественно-политических проблем государства.

В диссертационной работе подробна освещено взаимодействие промышленников с органами государственной власти, показана сильная зависимость формирующейся индустрии от государственной поддержки. Особое внимание уделено вопросу положения предпринимательского класса в обществе, негативное отношение в нему со стороны других социальных слоев. В работе делается акцент на трансформации социально-экономических требование буржуазии, возникающем стремлении предпринимателей принимать более активное участие в деятельности органов местного самоуправления, а также иметь возможность влиять на общегосударственную политику.

В период социально-политических изменений в Российской империи предприниматели делали попытки создания единой, эффективно действующей и активно отстаивающей интересы капитала политической силы. Однако они не смогли добиться прихода на смену монархическому строю капиталистического уклада, и после 1917 года буржуазия на территориях, которые входили в состав Российской империи, прекратила свое существование.

Ключевые слова: буржуазия, предприниматели, съезд горнопромышленников, иностранный капитал, индустриальное развитие, акционерные компании, металлургия, горня промышленность, протекционистские тарифы.