Виховання дітей української та польської шляхти на Січі

А як же бути з тим, що багато істориків описували січовиків п'яницями. У тому, що окупаційні вчені часто змальовують запорізьких козаків, як збіговисько п'яниць і ледацюг, котрі не хотіли працювати, а лише гуляти, немає нічого дивного. Я думаю, що багато таких вчених оцінюють козаків, виходячи з власної неморальності і пияцтва, а інші просто виконують замовлення. Нещодавно довелось мені прочитати навіть такий пасаж про напад запорожців на турецьке місто: Трупи турків незабаром вкрили вулиці, площі і сади; запорожці знавіснілі від крові і випитого тут же на пожарищі вина, вдиралися в усі будинки, несучи з собою неминучу смерть усім чоловікам: жінок і дітей вони не чіпали» . Даруйте, де ж могли на пожарищі запорожці знайти вино, адже це мусульманське місто і вино там заборонене Кораном під страхом смерті? Та й ніколи було козакам шукати це «мусульманське вино» і його пити, адже гіри несподіваному нападі з порівняно невеликими силами на величезне місто з чисельним гарнізоном успіх наступу вирішує кожна секунда.

Можна зрозуміти окупантів: їхні історики з усіх сил мали доводити право свого народу на загарбання чужих земель, не гребуючи при цьому найвідвертішою брехнею. Можна зрозуміти і наших вітчизняних наймитів, «вчених-істориків», котрі все життя вихваляли окупантів і катів свого народу, і на зароблені юдині срібляники пропивали залишки свого розуму. Такі люди ніколи не зможуть зрозуміти, що в когось можуть бути інші, відмінні від їхніх, життєві ідеали. Але, зрештою, чутки про своє велике пияцтво розпускали і самі козаки. У військовий час їм були вигідні чутки, що на Січі лише всі п'ють та гуляють, бо вороги, вірячи цим байкам, не раз попадали в халепи. Ми вже згадували вище, як кримський хан 1675 року сподіваючись, що на Різдво козаки до смерті переп'ються і їх легко можна буде знищити, заплатив за свою помилку життям десяти тисяч відбірних яничар, яких «нетверезі» козаки організовано винищили.

Українцям була притаманна певна культура споживання алкоголю, яка дозволяла їм вживати його з користю для здоров'я і залишатися практично тверезими, весело проводячи час, «забавляючись». Царські чиновники, описуючи у 1785-1787 рр. звичаї слобідських козаків на Харківщині, із здивуванням констатували: «не тільки жінок, а й чоловіків, що валяються на вулицях рідко побачити вдасться… і не тому, що вони з дитинства привчаються до вживання гарячого напою, а тому, що п'ють маленькими чарками, а випивши, мало не в кожному шинку протанцюють чи польський, чи малоросійський танець». І дійсно, не лише танці, а й музика і співи здавна відігравали для наших предків оздоровлюючу роль. Недаремно ще давньогрецький вчений Плутарх із здивуванням зазначав: «чи скит, коли п'є, не торкається часто лука і не пощипує тятиву, повертаючи цим зникаючу від сп'яніння свідомість? . І цю культуру вживання алкоголю поряд зі співами і танцями слід було б повернути і зараз, коли вживання алкоголю за колишньою радянською традицією супроводжується надужиттям і здійснюється нерухомо сидячи за столом, і часто закінчується «засинанням у тарілці з салатом».

Звичайно, серед козаків траплялися люди зі схильністю до пияцтва. Але козацька громада ставилася до цього надзвичайно суворо. За пияцтво під час походу козака неодмінно чекала смерть. Козаки не попускали п'яницям і в мирний час. Про покарання за пияцтво в козаків я згадував у «Таємницях бойових мистецтв України», але хочу додати такий факт часів створення Чорноморського козацтва після зруйнування Запорізької Січі. Коли козак пропивав під час миру свою зброю, одяг чи коня, перед походом йому видавали нове, але прилюдно шмагали нагаями: «Інший козак сірома догуляється до того, що попропиває одежину, коня і збрую; а тут похід на носі висить. Що йому бідоласі робить? А таких там інший раз чимало знайдеться. Начальство-ж зна їх удаль, ото й велить посписувати, у кого чого не достає. І дадуть той спис старшому. Старший звелить накупить усього по тому спису, - не знаю, за чиї вже гроші, мабуть за суспільні, а далі, перед тим як виступать, постановлять в один ряд коней, накуплених по спису, розкладуть амуніцію; а в другому ряду, на зустріч, постановлять горемик, що попропивались; то це по спису й викликають: Грицько Тараня, або Дем'ян Куля, а ке лишень сюди! То визваний і виходить; «оце, каже старший, тобі кінь, оце збруя, а оце амуніція; щоб-же ти умів шанувати своє добро, та не забув мого наказу, то дайте йому хлопці, на пам'ятку п'ятдесят там, або сто нагаїв; то він пам'ятуватиме лучче». Як-же хлопці зачнуть піжить, - то аж пір'я летить. Бо за таку проштранность козаки б'ють не жалкуючи. От, як одбуде неборака своє, то встане та ще й поклониться старшому і подякує за науку; старший же прочитає йому довгу ратацію. - Тоді за другого; та так переберуть до останнього; як-же розправу і розділ учинять, то тоді помоляться Богу, посідають на коней, гаркнуть добру пісню - і марш у похід».

військове виховання українська шляхта січ

Размещено на Allbest.ru