Голодомор на Вінничині 1946-1947 років

1304

873

431

8

-

1732

1138

644

43

3

По области

45419

15999

19426

2386

56

67870

31561

34000

4497

591

82027

32266

35138

4557

1241

З iнформацii заступника секретаря Вiнницького обкому КП(б)У з тopгiвлi та громадського харчування Р. Шугарова в ЦК КП (б) У про роботу копгоспних пунктів громадського харчування в областi.

25 квiтня 1947 р.

На 20 апреля в области функционируют 503 питательных пункта с

контингентом питающихся:

а) детей-сирот - 5384

б) семей погибших - 3494

В) инвалидов Отечественной войны 1447

г) при больницах - 741

д) и других нуждающихся -12994

ВСЕГО - 30729 чел.

В том числе в районах наиболее пострадавших от засухи открыто питательных пунктов: Черновецком - 10 на 1000 человек, Бершадском - 13 на 1300 человек, Оратовском - 11 на 600 человек .

Зведення Вiнницького обласного вiддiлу охорони здоров'я Вінницькому обкому КП(б) України про кiлькiсть хворих на дистрофiю (форма 11) у Вiнницькiй областi за перiод з 11 бе резня по 20 травня 1947 року (Не пiзнiше 20 травня 1947 р.).



Зведені дані заступника начальника УМВС Вінницької області М. Захарова секретарю Вінницького обкому КП(Б)У М. Стахурському про зареєстровані акти смерті по районах Вінницької області за період квітень - листопад 1947 року.

Таблиця

Отже, із свідчення архівних документів випливає що становище складалось вкрай загрозливим. Почасту смертність перевищувала народжуваність, не спостерігався приріст населення. Люди гинули, як мухи. Багато, хто хворів дифтерією із якою практично не могли нічого зробити у зв'язку із поганим харчуванням на місцях. Щоб якось виправити становище для тих, хто взагалі нікого не мав намагались створювати харчувальні - для дітей сиріт.

Висновок

Голод в колоніальної залежні Україні 1946 - 1947 рр. був штучним, рукотворним, викликаним політикою державної комуністичної партії , та уряду СРСР, які перекладали проблеми післявоєнної кризи на озлиднілий народ. Перебуваючи під постійним репресивним тиском партії, її адміністративно-командної верхівки, українське село у перші повоєнні роки змушене було терпіти чи не найбільший пресинг від проведення хлібозаготівельної та податкової політики.

Питома вага заготівельного зерна від валового збору досягала разючих розмірів. Заготівлі 1946 року порівняно із 1945 р. Були менші, а відсотки вилучення зерна були більші.

Ціною узаконеного пограбування села, напівголодного існування його трудівників поповнювалися держрезерви продовольства, збільшувався його експорт, кошти від якого збільшувались на розвиток військово-промислового комплексу для зміцнення країни «соціалістичної співдружності» і майбутніх союзників. Ціною жахливої післявоєнної експортації був більш ніж мільйон людських життів, як передчасно обірваних так і ненароджених. « Півстоліття спливло з того часу. Але й зараз інколи сняться мені ті страхіття. Прокидаюсь від жаху, йду вночі на кухню, плачу і їм хліб», - згадує очевидець того страшного дійства В.М. Гавришов нині пенсіонер, а тоді селянська дитина, школяр.

Післявоєнна трагедія стала наслідком політики верхівки тоталітарної імперії, що прагнула за всяку ціну продовжити в 30-х роках індустріалізацію для створення більш потужного військово-промислового комплексу. Задля здійснення цього, праця селянина була перетворена на рабську.

Поповнення величезних прихованих продовольчих запасів проводилося заздалегідь розробленими планами за рахунок вилучення продовольства із колгоспів й скорочення ринкових фондів 1947 порівняно із 1946 р. Надходження зерна на внутрішній ринок скоротилося в 1.7 рази. Згадаймо це число. Саме в 1.7 рази зросла смертність в Україні. 1947 р. Хліба випікалось в Україні втричі менше, ніж 1940 р.

Голод, людські втрати викликали незворотні соціально-економічні наслідки. Як й людомор 1932-1933 рр, цей голод зробив свій внесок до подальшої економічної духовної стагнації суспільства. Жителі міст, завдяки нормовому постачанні за картками, легше переживали лихоліття голодую становище сільського населення було жахливо гнітючим.

Величезна репресивна акція голоду була спрямована перш за все проти селян-хліборобів, а також робітників та їх сімей. Політика пограбування села через продрозкладку, репресії проти населення дозволяло зібрати продовольство для мінімального постачання жителів міста і створити резерви тоталітарної держави, але прирікала хліборобів, жителів сіл на виснаження і муки голодної смерті.

Граничне обмеження чи позбавлення продуктів харчування людей, доведення їх до голоду й смерті стало в умовах тоталітаризму практикою сталінської політики, її зловісним проявом.

Зерна зібраного в Україні в 1946 - 1947 рр. вистачило б для забезпечення хлібом усього населення. На виконання держпостанови 1947 р. Його було здано 436 млн 431. тис. Пудів, на 206 млн. 426 тис. Пудів більше, ніж 1946 р. Це свідчить проте, що післявоєнний людомор в Україні, як і голод 1932-33 рр., був рукотворним.

Можна б було б не допустити голодомору, запобігти йому, рятувати людей від страданицької смерті. Можна було б навіть в умовах диктатурної партії та її «вождя», «єдиного керівництва» зерно перезподілити, перевезти із одних регіонів до інших, допомогти жителям неврожайних районів замість їх пограбування. Можна було б мобілізувати усі наявні резерви, звернутися по термінову допомогу до громадськості, втому числі і зарубіжних міжнародних організацій.

За неповними підрахунками в СРСР, в 1946-1948 рр. було зіпсовано і втрачено при зберіганні близько 1 млн. т зерна, яке б врятувало б багато голодуючих. На допомозі стражденним і голодуючим, верхівка економила.

Як бачимо головна причина післявоєнного голодомору полягає не в прояві сили стихії, а у самій сталінщині. Голод 1946 - 1947 рр., творцем якого стала саме система мілітаризму.

Голодомор організований самою сталінщиною, тоталітарною імперією шляхом злочинної партійної-державної політики СРСР щодо селян, перетворених на кріпаків, ігнорування життєвих інтересів населення України, був черговою спробою етноциду.

голодомор поділля сталін тоталітаризм

Список використаних джерел та літератури

1. ЦДАВО. - Ф. 1, оп. 6, спр. 1005. - Арк. 1 -2.

2. ЦДАВО. Ф. 1, оп. 6, спр. 1079. - Арк. 9.

3. ЦДАВО. - Ф.2, оп. 7, спр. 3152. Арк. 10.

4. ДАВО. - Ф. П - 136, оп. 13, спр. 129. - Арк. 44

5. ДАВО. - Ф. П-136, оп.13,спр.129 - АРК. 183

6. ЦДАВО. - Ф.2. оп. 7, спр. 3144. - Арк. 63

7. ЦДАВО. - Ф.2, оп. 7, спр. 4984. - Арк. 13.

8. ДАВО.-Ф.136,оп. 13, спр. 62. - Арк. 6.

9. ДАВО. - Ф.2. оп. 7, спр. 3144. - Арк. 63

10. ДАВО. - Ф.2, оп. 7, спр. 4984. - Арк. 13.

11. ЦДВО. Ф. 2, оп. 7, спр. 4984. - Арк. 13.

12. ЦДАВО. - Ф. 1, оп. 23, спр. 4831. - Арк. 1.

13. ЦДАВО. Ф. 1, оп. 6, спр. 1055. - Арк. 1- 2.

14. І.О. Воронов, Ю. Г Пилявець. Голод 1946 - 47 рр. - К., 1991

15. Вінницька правда. - 1946. - 7 листопада

16. Вінницька правда. - 1947. - 13 вересня

17. Вінницька правда. - 1947. - 12 липня

18. Півошенко І. Клімат Вінниці. - Вінниця, 1995. - С.115

19. І.Г. Шульга «Голод на Поділлі» Вінниця - 1993 р.

20. Вінничина в роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр /Збірнк документів і матеріалів. - Одеса, 1971. - С.73 -74.

21. Голод в Україні 1946-1947. документи і матеріали. - К. - Нью-Йорк. - 1996. - С.8

22. Подільська старовина. - Вінниця, 1995. - С. 115

23. Сільське господарство України. - 1946. - №,7,8. - С.6

24. Мемуари Н. С. Хрущова // Вопросы истории. - 1991. № 11 .- С. 37.

Размещено на Allbest.ru