Нові біблійні запозичення у "Повісті временних літ": книги пророків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нові біблійні запозичення у "Повісті временних літ": книги пророків

Тетяна Вілкул

Завдяки Августу-Людвігу Шльоцеру з початку ХІХ ст. отримала розвиток тема впливу Біблії на Повість временних літ. У наш час знахідки у цій області можливі шляхом залучення давньослов'янських перекладів біблійних книг. Цікавий матеріал знаходимо у Книзі 16 пророків, де обстеження рукописів виявило низку нових мікроцитат та алюзій. Урахування цих біблійно-літописних паралелей суттєво змінює смисл кількох епізодів Початкового літопису.

Ключові слова: Повість временних літ, Київська Русь, рецепція Біблії, середньовічні літописи та хроніки, текстологія, Книга 16 пророків.

Повісті временних літ (ПВЛ) пощастило у тому плані, що цитуванню Святого Письма у цій пам'ятці приділяється велика увага. Традицію відзначати біблійні джерела літопису було закладено працею Августа - Людвіга Шльоцера 1802-1809 рр. "Несторъ.russische Annalen in ihrer Slavonischen Grundsprache: verglichen, von Schreibfeiern und Interpolationen mцglich gereinigt, erklдrt, und ьbersetzt, von August Ludwig von Schlцzer, Hofrath und Professor der Statswissenschaften in Gцttingen, des Kaiserlichen] Russischen Ordens des heil [igen] Wladimirs 4ter Klasse Ritter". Teile 1-4. Gцttingen, 1802-1805; Teil 5. 1809. У перекладі російською: Шлёцер А. - Л. Нестор. Русские летописи на древле-славянском языке, сличенные, переведенные и объясненные А.Л. Шлёцером. - Ч. 1 / Пер. Дм. Языков. - СПб., 1809. Свого часу при заснуванні серії "Полное собрание русских летописей" (ПСРЛ, 1841 р.) вона не була підтримана, й відповідно для Новгородського І, Лаврентіївського, Київського та Галицько - Волинського зводів бракує скільки-небудь повних переліків ужитих у них біблійних запозичень Виняток складає лише переклад трьох південно-руських зводів (крім ПВЛ, ще Київського літописного зводу та Галицько-Волинського літопису) Л. Є. Махновця. Див.: Літопис руський / Пер. з давньорус.Л. Є. Махновця. - К., 1989. Хоча біблійні запозичення в перекладі визначено неповно, це значний внесок у визначення та збирання біблійних цитат у літописах. . Але для ПВЛ, на відміну від інших давньоруських літописів, існують коментовані видання та спеціальні дослідження з цієї тематики. Щодо з'ясування впливу Біблії на Початковий літопис багато було зроблено науковцями вже в імперський дореволюційний період, що підсумовано у виданні ПВЛ Олексія О. Шахматова 1916 р. Шахматов А.А. Повесть временных лет. Введение. Текст. Комментарии. - Т. 1. - Пг., 1916. [перевид.: Шахматов А.А. История русского летописания. - Т. 1. - Кн. 2. - СПб., 2003. - С. 527-977]. Про значення цих праць Шльоцера та Шахматова див., напр.: Die Nestorchronik: die altrussische Chronik, zugeschrieben dem Mцnch des Kiewer Hцhlenklosters Nestor, in der Redaktion des Abtes Sil'vestr aus dem Jahre 1116, rekonstruiert nach den Handschriften Lavrent'evskaja, Radzivilovskaja, Akademiceskaja, Troickaja, Ipat'evskaja und Chlebnikovskaja, ins Deutsche ьbersetzt von Ludolf Mьller. - Mьnchen, 2001 [Forum Slavicum. - Bd. 56]. - S. XXVI. З 80-х рр. ХХ ст. і по сьогодні бачимо новий сплеск зацікавленості біблійним моделюванням твору, хоча у деяких працях законсервований стан досліджень майже сторічної давниниКомплекс біблійних запозичень ПВЛ із видання О.О. Шахматова відтворений з невеличкими уточненнями у коментованому перекладі: Повесть временных лет / Пер.Д.С. Лихачева, О.В. Творогова. Комментарии А.Г. Боброва, С.Л. Николаева, А.Ю. Чернова при участии А.М. Введенского и Л.В. Войтовича. - СПб., 2012; без уточнень: Михеев С.М. Кто писал "Повесть временных лет"? - М., 2011. - С. 198-199 та ін. . Після фундаментальних розшуків І.М. Данилевського Напр.: Данилевский И.Н. Повесть временных лет. Герменевтические основы изучения летописных текстов. - М., 2004. відчувається певна вичерпаність матеріалу. Нові знахідки можливі тому, що продовжуються публікації слов' янських перекладів Біблії й уточнюються розповсюджені у слов' янських землях версії текстів.

Цікавий, але складний матеріал знаходимо у книгах пророків. Там, де маємо справу з точними цитатами з Ісаї, Єремії, Малахії та подібними, деінде навіть вдається визначити текстуальні зближення з певними версіями давньослов'янських біблійних перекладів - тлумачною версією пророків, службовою (паримійною) Тексти пророків увійшли у Паримійник, обрані читання зі Старого Заповіту. Більшість із паримійних, втім, припадає на запозичення з однієї книги - прор. Ісаї. , запозиченнями через посередництво Хроніки Георгія Амартола чи "Слова про закон і благодать" митрополита ІларіонаВзагалі давньослов' янські перекладі біблійних книг репрезентовані трьома версіями: четією (або повною, для особистого читання), службовою та тлумачною. Четія версія Книги 16 пророків не збереглася, натомість існують ранні переклади та ори-.

У цій статті йтиметься переважно про нові біблійні паралелі. Відповідно, ми зупинятимося на мікроцитатах. Таке позначення коротких запозичень із Біблії використовується у праці І.М. Данилевськогогінальні слов'янські твори з низками пророцьких цитат, які незрідка відрізняються від обох збережених версій: Хроніка Амартола, Житіє св. Мефодія, "Слово про закон та благодать", Житіє Василія Нового, та ін. Див.: Творогов О.В. Об источнике библейских цитат в "Речи Философа" // От Древней Руси к Новой России. Юбилейный сборник, посвященный чл. - корр. РАН Я.Н. Щапову. - М., 2005. - С. 128-133; Вілкул Т.Л. Літопис і хронограф. Студії з домонгольського київського літописання. - К., 2015. - С. 118-120.

⁸ДанилевскийИ.Н. Повесть временных... - С. 105. . Здається доцільним вживати його як термін, адже аналіз мікроцитат дещо відрізняється від роботи з точними просторими біблійними цитатами.

Нові паралелі незрідка обіймають не ті ділянки тексту, які насичені книжними цитатами і відповідною топікою, а "світський" наратив. Дуже добре різницю між "книжними" та "світськими" ділянками демонструє видання ПВЛ О.О. Шахматова 1916 р., де запозичення з біблійних книг відзначено на берегах. Певні фрагменти рясніють покликами, тоді як інша (і то доволі велика) частина тексту не має жодної примітки. У студіях зі слов'янської книжності досягнуте розуміння того, що дослідження біблійного моделювання наближує нас до коректного прочитання давніх текстів, добре розроблені поняття біблійного канону та етикетуНапр.: Picchio R. Models and Patterns in the Literary Tradition of Mediaeval Orthodox Slavdom // American Contributions to the Seventh International Congress of Slavists. Warsaw, August 21-27, 1973. - Vol. 2. - The Hague; Paris, 1973. - P. 439-467; Picchio R. Levels of Meaning in Old Russian Literature // American Contributions to the Ninth International Congress of Slavists. Kiev, September 1983. - Vol. 2. - Hague, 1983. - P. 357-370; Пиккио Р. Slavia Orthodoxa. Литература и язык. - М., 2003; Станчев К. Исследования в области средневековой литературы православного славянства // Krakowsko-Wilenskie Studia Slawistyczne. - Т. 7. - Krakow, 2012. . Вчені наполегливо шукали взірці зі Святого Письма у Початковому літописі, тому в низці випадків запропоновані тут рішення є конкурентними до уже висловлених в науковій літературі. Нові біблійні паралелі краще і простіше сполучаються з контекстом літописних статей і не потребують багатоповерхових реконструкцій чи перебудови цілого змісту ПВЛ. Утім, виявлення ще одного взірця не обов' язково заперечує попередні, оскільки основою середньовічної літератури є повторення сюжетів, цитат та характерних зворотів.

Треба обумовити, що головною метою цієї статті є надати новий текстуальний матеріалДля книг пророків не існує критичних видань, ми залучаємо доступні у нинішніх умовах рукописи. Зокрема, РГБ, зібрання Троїце-Сергіївої Лаври № 63 та № 90 (ОР РГБ.Ф. 304. І). Далі їх позначено як Троїцький № 63 та Троїцький № 90; обидва доступні на сайті Троїце-Сергіївої Лаври: http: //old. stsl.ru/manuscripts/book. php? col=1&manuscript= 063; http: //old. stsl.ru/manuscripts/book. php? col=1&manuscript=090). Щодо паримійних читань - див. Григоровичів паримійник ХІІІ ст.: Григоровичев Париме_іник / Сост.

Рибарова Зденка, Хауптова Зое. - Скоще, 1998. Крім того, див.: Книга на пророк Иезекиил с тълкования. Изд. подг. Лора Тасева, Мария Йовчева // Старобългарският превод на Стария Завет / Под ред. Светлина Николова. - Т. 2. - София, 2013. Видання зроблене за рукописом F.I. 461 РНБ XIV ст.; я щиро вдячна Явору Мілтенову за можливість користуватися цією книгою. Зрозуміло, у багатьох випадках версії потрібно буде звіряти з іншими списками. . Робота оформлена як серія невеличких розвідок до окремих сюжетів. При аналізі серії слабко пов'язаних змістовно фрагментів для спрощення викладу доцільно розглядати матеріал послідовно, так, як його подано в літописі. Забігаючи вперед, слід зазначити, що основною версією пророків є тлумачна, іноді використовується також службова (паримійна).

Отже, почнемо з початку. Звернімося до назви ПВЛ. У знаменитому зачині Початкового літопису "Се повісти времяньны^х лі, откуду есть пошла Руская земля. " ПСРЛ. - Т. 1: Лаврентьевская летопись. - М., 1997. - Стп. 1, рядок 1-3 (далі посилання на стп. та рядки за схемою: 1. 1-3Л). вжитий незвичний вираз "временьныхъ літь". Зазначали, що "временьные" трапляються в одному з основних хронографічних джерел ПВЛ - Хроніці Георгія Амартола. Втім, точного відповідника ПВЛ немає, слово з'являється лише у сполученні зі словом "книгы" та "царства"Напр., "Начало временьных ц^срвъ": Истрин В.М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха. Хроника Георгия Амартола в древнем славяно-русском переводе. - Т. 1: Текст. - Пг., 1920. - С. 9 (далі поклики на це видання - Ам. 9). Також: Ам. 26 "книгы временныя и образныя" (грецьк. xpoviKpз loxopпaз); Ам. 51 "слоужбы временьныхъ книгъ съвъкоупити. число же временьныхъ..." (грецьк. xpv аKo7ou0пav xpз XpoviK^з npay^axeпaз enicwayai. xpv 5є ує аnapп0vnoiv xњv xpOvњv); Ам. 53 "Начало временьнымъ кшгамъ" (грецьк. apxn тои xPOViKou), тощо. Грецький текст Хроніки Амартола: Georgii Monachi Chronicon / Ed. Carolus de Boor. - Vol. 1-2. - Lipsiae, 1904. .О. О. Гіпіус та Горас Лант синхронно запропонували вважати біблійним джерелом нашого літописця 7-й вірш 1-ї глави Діянь Апостолів, де зустрічаємо "временъ и літь". Відзначалося, що саме цей вірш увійшов у читання на Великодень, і вже в одному з рукописів ХТТ ст. при копіюванні ДА.1: 7 виникло різночитання "временьныхъ літь" З доповідями обидва вчєні виступили в 1988 р., статті з'явилися дещо пізніше: Lunt Horace, Повесть временныхъ летъ or Повесть временъ и летъ // Palaeoslavica. - Т. 5. - Cambridge, Massachusetts, 1997. - P. 317-326; Гиппиус А.А. "Повесть временных лет": О возможном происхождении названия // Из истории русской культуры. - Т. 1: Древняя Русь. - М., 2000. - С. 448-460; огляд див.: Данилевский И.Н. Повесть временных. - С. 236-239. . Слід однак, нагадати, що в Діяннях стикаємося, якщо дозволено так висловитися, з історичним агностицизмом.

Апостоли запитують Тісуса, чи в цей рік буде "устроено" (Останнє) царство й виповняться пророцтва, і він їм відповідає, що вони не зможуть зрозуміти відміряних Богом-отцем "временъ и літь". Тим часом паралель підшукується до назви літопису - твору, який зосереджений саме на зображенні й розумінні історичних подій, їх послідовності й часу. Діяння Апостолів при цьому не є безальтернативним джерелом. "Времена и літа" трапилися у четієму перекладі прор. Данила у більш звичному для істориків контексті. Порівняємо всі три фрагменти: Дан.2: 20-21, ПВЛПереважно, за Лаврентіївським списком (Л), різночитання з інших рукописів (Іпатіївського, Хлєбніковського, Радзивілівського та Московського Академічного, ІХРА) залучаються тоді, коли вони заторкують суттєві для виявлення біблійних джерел літопису місця. Різночитення див. у ПСРЛ. - Т. 1-2, а також: The Povest' vremennykh let: An Interlinear Collation and Paradosis / Ed. by Donald Ostrowski [Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Vol. X]. - P. 1-3. - Cambridge, Massachusetts, 2003. та ДА 1: 6-7За виданням Христинопольського Апостола: Kaluzniacki Aemilianus, Actus episto - laeque apostolorum palaeoslovenice: Ad fidem codicis Christinopolitani saeculo XII scripti. - Vindobonae, 1896. .

Треба гадати, для наших давніх колег визначення прор. Данила краще пасувало до історії в її тодішньому розумінні, коли на Господа покладалося "преміна" малих та великих періодів часу, поставлення й усунення царів, надання мудрості чи, якщо йшлося про негативних персонажів, безумства. При цьому, укладач ПВЛ добре знав й неодноразово застосовував текст Данила. Вже у виданні О.О. Шахматова 1916 р. відзначено запозичення з Дан.4: 29 під 1015 р. (139Л) та Дан.10: 1-21 під 1111 р. (271-273І). Треба сказати, що як цитата з Діянь Апостолів 1: 7, так і Данила 2: 21 є перекладом одного й того самого виразу: каїроис; каї xpovo'oc;. На автора Початкового літопису могло справити враження і якесь із "сказань" у Книзі пророків із тлумаченнями часових позначень. Наприклад, таке як у "сказании" на прор. Єзекіїля 26: 21 "обычаи бо есть книжныи. и мало днии вЪкомъ нарещи. и літо все временемъ"Троїцький № 90, арк. 306 зв.; у списку РНБ"... вріменно"; Книга на пророк Иезекиил... - С. 327. . Як відомо, у ПВЛ із Книги 16 пророків були застосовані не лише власне тексти пророків, а й тлумачення на них (зокрема, на Іс.1: 6 та Дан.10: 1-21), і їх імовірний вплив потрібно враховувати.

Крім усього іншого, є ще одна ниточка, що пов'язує зазначений фрагмент Данила 2: 20-21 та Початковий літопис. Це згадки "мудрости" та "смышления", що перекидають місток до наступного пасажу про "мудрих та смислених" полян. У Введенні ПВЛ прочитуємо: "бяху мужи мудри и смыслени нарицахуся поляне. от нихже [суть] Варіант з РАІХ. поляне. в Киеві и до сего дне" (9.19-21 Л). Аналізуючи текст, доведеться дещо відступити від освітлення виключно книг пророків. Мені вже доводилося писати про цей вислів, тому коротко підсумуємо висловлені раніше спостереження. "Смыслени" у поєднанні з іншим епітетом зустрічається ще в оповіді про княгиню Ольгу ("добра та смыслена", 955 р., 60Л), достойних варягів у війську Володимира ("храбри, добри и смыслени", 980 р., 79Л), князя Володимира ("мудръ и смысленъ", 986 р., 84Л) та його послів ("добрых и смысленых", 987 р., 107Л). Фактично, йдеться про лейтмотив Початкового літопису. І.М. Дани - левський як джерело вказав Втор.1: 6-15 Данилевский И.Н. Повесть временных. - С. 227, прим. 187. ; О.О. Гіпіус назвав ще Бут.41: 33 та 41: 39 Гиппиус А.А. Рекоша дроужина Игореви. - С. 3. Ответ О.Б. Страховой // Palaeoslavica. - Т. XVII. - № 2. - Cambridge, Massachusetts, 2009. - P. 272. . Мені вдалося розширити список за рахунок Втор.4: 6, 3 Цар.2: 46а, 3 Цар.3: 12, 4 Цар.5: 12 Для "мудрих та смислених"; до виразу "добрі та смислені" див. ще 1 Цар. 25: 3, 3 Цар. 11: 28 та кілька фрагментів Хроніки Малали: Вілкул Т.Л. Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або як змінюється смисл історичних повідомлень // Укр. іст. журн. - 2013. - № 1. - С. 132-134. . Як бачимо, подібні вислови про мудрість та "смышление", мудрих та смислених трапляються й у Книзі пророків. Крім уже наведеного Дан.2: 20-21, див. ще Дан.5: 12 "моу^дрость и смыслъ обрітеся въ немь", Ос.14: 10 "Къто мудръ и снабдіи се съмысленъ", та ін. Троїцький № 63, арк. 10 зв., арк. 252.

Далі пригадаємо сюжет про хозарську данину полян у Введенні ПВЛ: хозари запросили в полян данину, і ті сплатили їм мечами. Таку своєрідну платню хозарські старці витлумачили як недобре знамення - адже здобуто її було нагостреною з одного краю шаблею, а отримано "обоюдоострымъ" мечем, що мусило означати, що поляни-кияни володітимуть врешті-решт хозарами Сюжету присвячено численну літературу. Див., напр.: Mouchard F. De Babel а l'йlection divine: Sur le caractиre des peuples dans le Prologue de la Chronique des temps passйs // Le Caractиre national: Mythe ou rйalitй? Sources, problйmatiques, enjeux. - Caen, 2007. - Р. 73. . Наприкінці оповіді бачимо високу оцінку промови хозарських старців, які нібито промовляли з Божого повеління. Паралель відшукується не власне у біблійному тексті, а у "сказанії" на прор. Єзекіїля. Йдеться про тлумачення на захоплення у полон Навуходоносором міста Тира.

Це "сказаніє" не відзначали, хоча подібність біблійного й літописного текстів тут доволі прикметна. Припускали, що певним текстуальним книжним маркером у цьому фрагменті ПВЛ мусить бути слово "събысться"Михеев СМ. Кто писал... - С. 71, 108, 174. . Таке припущення не видається виправданим. Поодиноке слово мало коли може бути маркером, крім випадків виняткової рідкісності, тоді як "събытися" широкоуживанеНапр.: Срезневський И.И. Материалы для словаря древнерусского языка. - Т. 3. - М., 2003. - Стп. 654. , в тому числі нерідкісне у тлумачних пророцтвах Див. Іс. 41: 22 "да ся приближа^т. и съвТстя^т вамъ. ємоу же ^е събыти^с" (Троїцький № 63 арк. 116); Єр. 32: 23 "и сътворишя събытися семоу всемоу" (арк. 306); сказання на Єр. 37: 2 "събы же ся тако. по възвращении бо из Вавулона расыпася ц^сртво жидовьско" (арк. 314); сказання на Єр. 43: 13 "елико бо глть събытися на Егупетъ" (арк. 323); сказання на Єр. 44: 10 "От дТлесъ разуміваите видівше бо събывшееся о оні^х" (арк. 324). . Цікавіше, можливо, те, що в того ж таки Єзекіїля згадується "сабля" (пор. Єз.21: 8 "се глеть аданаи гь. се азъ на тя измыкноу саблю свою. ис капи ея. и потреблю ис тебе. неправдива и безаконника") Троїцький № 90, арк. 283 зв. Щоправда, протиставлення "меча" та "саблі" немає, див. сказаніє на Єз. 21: 8 та наступні вірші: "Яві яко саблею моучение наречеть. на безаконныя. таче сказае^т и прочи^м странамъ суща^м въ літа... яко саблю измыкноу. воа халдіискьі и предамъ на моучение да оувідять сідящеи меж^доу тобою. яко азъ имамъ на всі власть 7 21. 9 И изидеть сабля моя от капи своея. на всю пло^т. от восточна до сівера. 21. 10 и оувість вся плоть. яко азъ гь измыкохъ саблю свою. ис капи ея. и к томоу не въз'вратит'ся... 21. 14-15: "рци мечеви. мечю острися. яко да боудеши въ блещание". "Сабля" у Тлумачних пророцтвах згадується також у 6-й гл. Книги Варуха (Вар. 6. 13). . Слід підкреслити, у наведеному вище "сказанії" на Єз.29: 18 маємо вже невеличку цитату, хоча й не йдеться про унікальне висловлювання.

Наступну паралель можна провести в одній із перших датованих статей ПВЛ 862 р. Слов'яни вигнали варягів "за море" і припинили сплачувати данину. Полишені самі на себе, вони повели себе настільки нерозумно, що знову довелося запрошувати заморських володарів.

Один із елементів оповіді відшукується у тлумаченні на оповідь Єзекіїля про розділення ізраїльських племен за Ровоама та об'єднання їх після повернення з полону.

Мені не зустрілося аналогічних виразів у інших текстах. Це, звичайно, не виключає можливості знайти їх у майбутньому, але як видається, паралель варто враховувати.

Інший відомий вислів ПВЛ - пророцтво апостола Андрія про Київ, що стане матір'ю "градомъ рускимъ" (23.23Л). Є.Г. Водолазкін атрибутував його до Хроніки Георгія Амартола. У Хроніці оповідається, як іудеї збираються на святкування Пасхи до Єрусалиму: "митрополью рекъше мтри градомъ" Водолазкин Е.Г. Всемирная история в литературе Древней Руси. - СПб., 2008. - С. 54. . При цьому "рекъше мтри градомъ" - глоса у тексті Амартола, грецького відповідника їй немаєGeorgii Monachi Chronicon... - С. 379. . Що підштовхнуло перекладача чи когось із перших переписувачів до створення такої глоси - невідомо. Натомість І.М. Данилевський цей же вираз визначив як запозичення з Житія Василія Нового, де двічі згадано "мти градомъ Сионъ Иерусалимъ" Данилевский И.Н. Повесть временных. - С. 164, 204. Див.: Вилинский С.Г. Житие св. Василия Нового в русской литературе. - Ч. ІІ: Тексты Жития. - Одесса, 1911. - С. 481, 506:"... мати градъ, Сион градъ, новыи Іерлимь. се имя градоу";". и призрі гь бъ на гра^д и оутвердися на дивні місті и вся благаа его посреді его и добрі^е града того не обріташеся, занеже сии гра^д бжии вышнии, мти градомь Сионъ, Иерлимъ..." ("вся блага посреді" - ще одна параллель, вже до промов князя Святослава про Переяславець - "середу" його землі та блага, що в ньому сходяться). . Не виключено, однак, що автор ПВЛ орієнтувався на службовий текст прор. Ісаї 1: 26 "мати градомъ в-рныи Сіонь"У тлумачному перекладі Ісаї інакше: "градъ старіи...", грецьк.: рдтролоХк; пістд Eirav. У Паримійнику це читання вівторка 1-го тиждня Великого посту, цей приклад із Паримійника наведений у: Срезневский И.И. Материалы. - Т. 2. - Стб. 119. Див. також: Назаренко А.В. Была ли столица в Древней Руси? Некоторые сравнительноисторические и терминологические наблюдения // Древняя Русь и славяне. Древнейшие государства Восточной Европы, 2007 год. - М., 2009. - С. 107; Введенский А.М. Стольный город в древнерусских и фольклорных источниках // Slovene. - № 1. - М., 2014. - С. 212. , де відсутня контамінація "Сион Єрусалим".

Читання з Житія Василія Нового - очевидно, похідне від прор. Ісаї, бо в ньому згадано і Сион, і Єрусалим. Житіє, Хроніка Амартола та Паримійник були добре знаними автору Початкового літопису, у ПВЛ знайдені численні цитати з усіх трьох творів. Середньовічного книжника менш за все турбувало визначення "першопочаткового" вигляду улюблених текстів, відтак, не виключені множинні впливи. Повторення вислову не могло стати на заваді наративного моделювання літопису, навпаки - повторюваність у давні часи була одним із показників авторитетності взірцевого тексту.

Далі, під 907 р. літописець приписав Олегу Віщому символічну дію. Ніби-то у поході на Царгород князь, домігшись у греків виплати данини, повісив на воротах міста свого щита. І.М. Данилевський припустив, що літописець уподібнював язичницьку Русь до фінікійського Тира й моделлю слугував уривок з Єзекіїля 27: 1-22. Князь ніби-то брав місто під свій захист, щит виконував "функцию защиты" Данилевский И.Н. Повесть временных. - С. 151-152. Див. також: Добровольский Д.А. Эсхатологические мотивы в самоидентификации древнерусских летописцев ХІ-ХІІ вв. // Вестник РГГУ. - № 4/08. - М., 2008. - С. 148-156. . Однак у літописі йдеться про знак перемоги, на що вказано недвозначно: Олег повісив щита, "показуя побіду". Тим часом, існують тексти, де покладання щита трактується саме в такому сенсі. Це Ісая 37: 33 (у тлумачній та паримійній версіях) та текстуально близький до нього фрагмент 4 Царств 19: 32 За Віленським списком Іудейського хронографа (Бібліотека АН Литви, Б19 - 109/1-3, 1-а половина XVI ст). .

В Ісаї та у 4 Царств пророцтво стосується Єрусалиму. Щоправда, Господь устами пророків завіряє, що Місто не стосуватимуться дії ворога: в нього не стрілять стрілами, не покладуть щита, не огородять "оплотом" чи "ограждением", аби жителі в облозі не змогли робити вилазки. Однак в обох випадках йдеться саме про ворожі дії, й відповідно, у разі їх успіху - про демонстрацію перемоги. Як видається, такий взірець простіше вкладається у контекст літописного повідомлення. Втім, не виключено, що визначене І.М. Данилевським пророцтво Єзекіїля також відіграло свою роль. Давньослов'янське читання з пророка текстуально ближче до ПВЛ. В літописі бачимо "повіси щит въ" й у Єзекіїля прочитується "щиты повісиша въ" Так РА, ІХ и повісиша щиты своя; Л проп. , тоді як у Ісаї та 4 Царств вжито "възложить" або "положити щита". Проте що стосується змісту, в Єзекіїля йдеться про тих воїнів-найманців з різних племен, що служили у війську Тира: "біша въ силі твоеи, мужи доблии твои.". Крім того, у тлумаченнях на 27-28 глави "князь турськыи" практично ототожнений з дияволомДив. Єз. 27: 10: "Персе. и хевоуесъ. и лоуди. біша въ силі твоеи. моужи доблии твои. иже щиты и шлімьі повісиша в ' тебі. сии даша славу твою". Троїцький № 90, арк. 307 зв.; Книга на пророк Иезекиил. - С. 331. Напр., "сказание" на Єз. 28: 2 "все бо высокое гноусно пре^д гмь... иміаше видимааго князя. нечестию и злобі казателя. невидимааго ^ж диавола... князь турьскыи. възъмн&ся бгь сы...". Троїцький № 90, арк. 311; Книга на пророк Иезекиил. - С. 339. . У давньоруських літописах трапляються певні проекції, що можуть здивувати сучасного читача. Але ототожнення Русі та її першого князя, котрий поєднав північні та південні землі, з дияволом, мабуть все ж таки не надто пасуватиме до ПВЛ. Загалом, якщо діяв механізм усного пригадування, можна припускати злиття двох-трьох біблійних текстів в один. У даному разі - контамінацію текста Єзекіїля та Ісаї (або 4 Царств). До речі, для автора ПВЛ саме такий метод опрацювання різних версій біблійних книг був типовимВилкул Т.Л. Книга Исход в Речи Философа // Средневековая Русь. - Вып. 10: К 1150-летию зарождения российской государственности. - М., 2012. - С. 113-124; Вілкул Т.Л. Текстологія Повісті временних літ. Контрольні тексти: Книга Буття у Промові Філософа // Україна в Центрально-Східній Європі. - Вип. 11. - К., 2011. - С. 269-283; Вілкул Т.Л. Літопис і хронограф. - С. 418-429. .

Під 945 р. літописець вкладає в уста посольства деревлян до княгині Ольги цитату з Єзекіїля. Це дещо перероблений пасаж з Єз.22: 27, доповнений Єз.34: 13,15,16. В останньому використане слово "распасу" - `влаштую добробут', букв. `пастиму на (доброму) пасовищі'1. 1. Срезневський у словниковій статті "распасти" наводить саме два приклади з ПВЛ та Єзекіїля, однак припускає відмінні значення: `влаштувати' для повідомлення ПВЛ 945 р. та `вивести на пасовище' в Єз. 34. 13 (Срезневский И.И. Материалы. - Т. 3. - Стп. 78). Ширший контекст біблійного вірша показує, що значення слова в тлумачних пророцтвах насправді дуже близьке до ПВЛ. .

Наскільки мені відомо, досі пряму мову деревлян сприймали дещо буквально. Навіть якщо припускалася інтервенція літописця, котрий з початку ХІІ ст. відновлював сцени середини Х ст., йшлося саме про авторське втручання. Літературних джерел не підшукували, тим часом біблійна паралель тут точна. Деякі уточнення, що іще зближують ПВЛ та пророцтва, знаходимо у відповідних тлумаченнях до тексту Єзекіїля. Наприклад, "сказание" на Єз.22: 27 роз'яснює, що йдеться про грабунки князів: "Възвития діля своего князи сьділоваахоу. неправедныя разбоя" Троїцький № 90, арк. 290 зв.; у списку РНБ "Прибытка ради ділі своего. княєи сьділоваху неправеднаа оубииства": Книга на пророк Иезекиил. - С. 285. Троїцький №90, арк. 332; Книга на пророк Иезекиил. - С. 393-395. . А у коментарях до гл.34 пояснюється, що означає "пасти", хто такі "пастирі" та "вівці" у світському значенні, поза стандартною символікою Біблії, де "пасе" народ Ізраїля власне Господь. Див., напр., "сказаніє" до Єз.34: 3 "Пастоухы наричеть цря и жерца и старійшини. Печетеся овцами".

Далі ступаємо на щедро взораний літописцями й літописознавцями грунт опису паганства Русі та перипетій охрещення. Тому вкажемо тільки, що вченими пропонувалися найрізноманітніші тлумачення до хрестоматійних пасажів про язичницьких давньоруських богів та ін., однак певні зближення з книгами пророків проминули повз увагу.

Під 983 р. варяг-християнин, сина якого кияни призначили на заклання "бісомь", промовляє до городян: "не суть бо бози, но древо.".І.М. Данилевський вказав, що джерелом послугувало Второрозаконня 4: 28Данилевский И.Н. Повесть временных. - С. 103-104, прим. 165. : "и послоужите. ділоу роукь члчьскь. древоу.". Додаткові й доволі близькі відповідники відшукуються також у 6-й главі пророцтв Варуха, які у давньослов' янських збірниках найчастіше вважалися продовженням пророцтв Єремії. Уся 6-а глава - звернення до переселенців у Вавілоні із закликом не боятися чужих богів, бо вони "не соуть бози". Цей вираз вкупі з різноманітними конкретними доводами повторений кілька разів, найближчі до ПВЛ у Варух 6: 49-50. Пор. три тексти - пророцтво Варуха, ПВЛ та відповідний фрагмент Второзаконня За рукописом П'ятикнижжя РГБ, зібр. Троїце-Сергіївої Лаври, №44 (доступне в оцифрованому вигляді: Пїр: //оИ^1. т/тапшсг^/Ьоок^р? со1=1&таишсг^=044). .

Див. також Вар.6: 7 про те, що ці несправжні боги "не могоуть глати" (ПВЛ "ни молвять") Вар. 6: 7 "язьїкь бо и^х. истрогань есть дріводілею ти ^ж позлащении посребряньї. льжа есть и не могоуть глати" (Троїцький № 63, арк. 343-343 зв.). ; Вар.6: 10 не зможуть позбавитися від хвороб дерева - "рожа и изідения" Вар. 6: 10"... бгьі златьі сребряньї. и древяньї. ти ^ж не избоудоуть от рожя. и иєідение" (Троїцький № 63, арк. 343 зв.); пор. також Вар. 6: 71 "от багрениця и от мрамора. иже на ни^х плісниві е^с Познаите яко не соуть бsи ти послі^ди шідяни боудоуть" (арк. 346). ; Вар.6: 57 "сами себі не помогоуть" від розбійників та ратіВар. 6: 57 "ни от разбоиникь ни от ратии избавять себі бІи древяни. и посребряни и позлащении. их же сьдолівше и вьземше злато и сребро и рьзьі и^х вьземши. отидоуть и сами себі не ^помогоуть" (Троїцький № 63, арк. 345 зв.). Пор. також: "6: 13 имать ^ж. и саблю вь десници и бра^двь. самь ^ж себі от рати и от разбоиникь не отиметь 6: 14 от того знаеми соу^т. яко не соуть боі'і не оубоитеся и^х" (арк. 343 зв.). , Вар.6: 25 не пересуваються"Вар. 6: 25 без ногоу на рамоу носять я. являюще свое нечестие члкомь" (Троїцький № 63, арк. 344). , та ін. Отже, ще одним джерелом промови варяга 983 р. був переказ 6-ї глави пророцтв Варуха.

біблія повість літопис пророк

Нижче у ПВЛ під 986 р. вміщено Промову Філософа, яка, мабуть, найприскіпливіше вивчена з точки зору використання біблійних цитат. Проте і тут можливі доповнення. Зокрема, "внутрішня мова" Сатанаїла на початку Промови Філософа списана зі скороченнями з аналогічних "речей" колишнього ангела на ім'я "деньниця" в прор. Ісаї. Пор.:

Цей фрагмент цікавий тим, що йдеться про текст позірно "некано - нічний", тоді як насправді це запозичення з одного із найпопулярніших пророків.

Під 988 р. в описі узяття Корсуня Володимиром Святославичем нагромаджено кілька деталей, в тому числі "сипання персті" воїнами князя. У книзі пророків це знак успішної (для ворога, а не захисників) облоги. Пор., напр., у Аввакума.

Див. у тому ж значенні ще Єзекіїль 21: 27 "яко поставити острогъ пре^д враты его. и насыпати прьсти.,"Троїцький № 90, арк. 285 зв. Цікаво і те, що у ПВЛ вжито у сусідніх рядках два позначення "приспа" та "прьсть", і саме останнє характерне для тлумачного перекладу Книги пророків. Щоправда, дія звичайна для облоги, і поки що невідомо, наскільки часто зустрічаються подібні описи у слов'янській книжності. Якщо вони рідкісні (видається, це так), паралель варто враховувати.

Далі під тим же роком оповідається, як окрилений перемогою над корсунянами Володимир посилає посольство у Царгород. Погроза князя імператорам зруйнувати столицю Візантії схожа на переказ зі скороченням з Ісаї. Пор.

Маємо аналогічні погрози у словах іншіх пророків, але вони дещо віддаленіші. Пор. сказаніє на Єзекіїля 16: 55 "глеть бо. яко же поставихъ Содомоу поустоу. я^кже бі прежде. такожде и тобі сътворю"Троїцький № 90, арк. 266 зв. .

Наступний цікавий для зіставлення літопису з текстами пророків фрагмент трапився вже у записах за ХІ ст. Під 1015 р. князь Гліб отримує звістку про загибель брата Бориса. У промові св. Гліба зустрічається вираз, схожий на промови до Бога прор. Іони (4: 3, 4: 9).

Важко сказати, наскільки розповсюдженими були подібні прохання, однак зближення, як видається, доволі цікаве.

Ще одна, хоча сумнівніша, деталь зустрічається дещо вище в описі одного з улюблених слуг князя Бориса під тим же 1015 р. Йдеться про "золоту гривню" на шиї отрока Георгія. Згадки "гривень", як правило, зараховують до давньоруських реалій. Для гривні "отрока" Георгія намагалися підшукати і скандинавські паралеліМихеев С.М. Золотая гривна Бориса и родовое проклятье Инглингов: К проблеме варяжских источников древнерусских текстов // Славяноведение. - М., 2005. - № 2. - С. 28-42. Те, що гривня була на шиї ("на выи"), у ПВЛ прямо не проговорене, але випливає з такого факту: аби зняти її, мертвому отроку вороги відрубали голову. . Втім, шийні "гривні" присутні у старозавітних книгах, починаючи з Буття. В тому числі "гривна злата на шиї" згадується у добре знаній сучасному читачеві оповіді про руку, що магічним чином вивела на стіні письмена під час пирування царя Валтасара. Після витлумачення цього знамення пророком Даниїлом цар нагородив його парадною одежею та "гривнею".

Золоту гривню на шиї див. також дещо нижче у Даниїл 5: 16, та в Єзе - кіїля 16: 11 "И оутворих' тя оутварию. и възложи оброучи на роуці твои. и гривноу на выю твою"Троїцький № 90, арк. 260 зв. . Варто відзначити також біблійні тексти поза Книгою 16 пророків. У Бутті 41: 42 фараон знову ж таки нагородив премудрого Йосифа перстнем та золотою гривнею:". възложи и гривну злату на выю его"Михайлов А.В. Книга Бытия пророка Моисея в древнеславянском переводе. - Варшава, 1900-1908. - Вып. 4. - С. 356. . У Притчах 1: 9 прочитується: "гривноу златоу о своеи выи" РГБ, Йосифо-Волоцьке зібрання № 10 (13), арк. 85 (рукопис оцифрований, доступний на сайті Троїце-Сергіївої Лаври, http: //old. stsl.ru/manuscripts/f-113/10). Так Л, ІХ блисташася, Р блисташе^с. .

Певні військові сцени також могли зазнати впливу пророцьких книг. Це можна припускати, зокрема, тоді, коли йдеться про неординарні деталі: "молонью", зблиски зброї та ін. Пор. опис Лиственської битви 1024 р. двох братів, Ярослава Мудрого та Мстислава Чернігівського, та грізної битви Господа у прор. Аввакума.

Див. також взивання до меча прор. Єзекіїля 21: 14-15 "рци мечеви. мечю острися. яко да боудеши въ блещание. сіци похоули. отрини все древо" та Єз.21: 20-21 "Блазі остръ бы^с на січение. бла8і на блескание. проходи. яко мльни. острися. одесно и оліво"Троїцький № 90, арк. 284, 285. . Військові сцени численні, чому їх завжди важко аналізувати, але аналоги з пророцьких книг варті на увагу.

Ще одна біблійно-літописна паралель зустрічається у статті 1068 р., у якій описується бій з кочовиками-половцями, поразка та "мятеж" киян і вигнання з Київської землі князя Ізяслава Ярославича. Вимога киян до князя Ізяслава надати "оружье и кони" після поразки у битві здавна викликає певне здивування дослідників. Саме невиконання цього прохання з контексту нібито і викликало "мятеж". Причому йшлося про провокацію - звідки розгромлений князь мусив дістати зброю та коней? Схоже, літописець за пригадуванням увів застереження прор. Ісаї: йшлося про те, що Іудея та її жителі не мусять сподіватися на допомогу кіньми та зброєю із Єгипту, а підкоритися Господу.

Промова киян вміщена у ПВЛ після довжелезного книжного пасажу з масою біблійних цитат. Можна припускати, що подальша позірно світська оповідь також заховала біблійні алюзії. Літописець намагався передусім відзначити, що кияни не надіялися на Господа, з чим і пов'язана така страшна поразка від половців.

Ще одна вставка з пророцтв потрапила в опис інших нещасть 1093 р. Після "ділової" частини з оповіддю про невдачі Святополка та Володимира Мономаха у битвах з половцями й безчинства кочовиків іде авторська мова, витримана у тоні високого регістру. Певні вислови нагадують попередження Господа у прор. Єремії.

Далі виклад невимушено перетікає у серію біблійних цитат із Книги Левіт та ін. Розмірковування літописця з приводу Божого покарання, як бачимо, також насичені біблійними алюзіями.

Загалом все ж таки ближче до кінця літопису паралелей до Біблії менше. У записах ХІ ст. їх виразно менше, ніж у Введенні та описі князювання перших руських князів. Переважна більшість наведених вище знахідок належить не до точних цитат, а до мікроцитат та парафраз. Вчені наполегливо шукають критерії, які б дозволяли точніше визначати біблійні алюзії, проте стовідсоткової гарантії у разі, якщо йдеться не про об'ємну точну цитату, а про мікроцитату чи сюжетну паралель, немаєДив.: Allison Dale C. Jr. The Old Testament in the New Testament // The New Cambridge History of the Bible. - Vol. 1: From the Beginnings to 600. - Cambridge, 2013. - P. 479-504 (esp. p. 489-493). . Сподіваємося, серія визначенних запозичень із текстів книг пророків у подальших дослідженнях буде прийнятою, хоча окремі уточнення, звичайно, можливі.

Якщо об'ємні точні цитати з Біблії зосереджені у ПВЛ майже виключно у "книжних" пасажах, то мікроцитати та алюзії, як показує вже ця вибірка із книг пророків, розподілені рівномірніше. Цілком нормальною є ситуація, коли вони трапляються у "суто світських" епізодах. Зрозуміло, віднайдені біблійні паралелі змінюють розуміння інтенцій і смислу повідомлень Початкового літопису, часом доволі кардинально. Скажімо, якщо промови деревлянських послів до княгині Ольги під 945 р. модельовані за текстом прор. Єзекіїля, то будувати на цій фразі ПВЛ висновки щодо "соціально-політичного устрою" деревлянського "союзу племен", керованого ніби-то кількома чи кількома десятками "князів", небезпечно. У давньослов'янських біблійних перекладах навколо "царя" змальовано численних "князів", і ми не в змозі точно визначити, яку реальність уявляв собі літописець початку ХІІ ст. під згадками "князів" племені чи землі у множині, не те що реконструювати реалії середини Х ст. Таким чином, виявлена біблійна паралель стає на заваді прямолінійним історичним інтерпретаціям. Велике значення нові цитати з пророків та тлумачення на них відіграють і в текстології. Наприклад, неодноразово намагалися "розшарувати" сюжети легендарного Введення ПВЛ й, зокрема, оповіді про хозарську данинуНапр.: Гиппиус А.А. Рекоша дроужина Игореви... К лингвотекстологической стратификации Начальной летописи // Russian Linguistics. - 2001. - Vol. 25. - № 2. - Р. 154-155. . При цьому "розшарування" все ще незрідка спирається на часткову ідентифікацію комлексу джерел цієї складної текстуальної композиції. Повніше урахування книжних впливів на ПВЛ показує, що стилістичні збої та інші ознаки, що традиційно зараховують до "текстуальних швів", мають пояснюватися простіше. Йдеться про використання кількох взірців, які значно відрізнялися один від одного мовно та стилістично. Зокрема, кардинально відрізняються у цьому плані тексти Буття та "сказанія" на пророків. Кілька взірців міг використовувати один і той самий літописець на одному й тому ж етапі роботи над літописним зводом.

Представлене читачеві дослідження є спробою вивірення запозичень ПВЛ із Біблії за давньослов' янськими перекладами. З певними застереженнями, що стосуються редагування та втрат тексту під час копіювання, рукописи ХУІ-ХІУ ст. надають доступ до версій біблійних книг більш-менш у тому вигляді, що були відомі літописцеві на початку ХІІ ст. У свій час автору довелося обстоювати такий у принципі тривіальний спосіб роботи з давньослов'янськими текстами, оскільки в літописознавстві склалася традиція зіставляти Початковий літопис із Синодальним російським перекладом чи зі стародруками ХУІ-ХУПІ ст. Звернення до давніх версій навіть на обмеженому полігоні Книги 16 пророків надає цікавий матеріал, і продовження роботи в цьому напрямі обіцяє нові знахідки.

Размещено на Allbest.ru