Афганський конфлікт останньої чверті ХХ – початку ХХІ ст.: витоки, сутність, урегулювання
Квітнева революція, її наслідки. Афганська війна 1978-1989 рр., хронологія бойових дій. Війна після виводу частин Радянської Армії. Падіння режиму Мохаммада Наджибулли. Громадянська війна в Афганістані. Вбивство Массуда та перехід війни в новий етап.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.09.2012 |
| Размер файла | 67,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У такій обстановці Массуд скликав нараду керівників всіх угрупувань, що б'ються проти талібів, і в результаті був відроджений Північний альянс, на чолі якого встав Ахмад Шах Массуд. Слідуючи досягнутим домовленостям, 20 серпня Массуд невдало намагався атакувати Кабул. Наступного дня, 21 серпня в авіакатастрофі загинув новообраний прем'єр-міністр «уряду Афганістану» Абдур Рахим Гафурзаї. Проте, загонам Ахмад Шах Массуда вдалося розгорнути активні бойові дії проти талібів відразу по двох стратегічних напрямах. Разом з активізацією зусиль формувань Массуда під Кабулом, його війська атакували позиції талібів в східній провінції Кунар, де 30 серпня їм вдалося захопити адміністративний центр провінції місто Асмар. Бої також йшли в районі містечка Дара-Нур в 40 кілометрах від Джелалабада. Захопивши Асмар, загонам Ахмед Шах Массуда удалося частково відрізати «Талібан» від Пакистану, порушивши основні комунікації талібів.
У липні 1998 р. таліби почали нові широкомасштабні бойові дії на півночі. Була захоплена провінція Фарьяб з її столицею р. Меймене, міста Файзабад і Шибарган, розташовані уздовж північного кордону. В останньому знаходився штаб Дустума, який знов втік до Узбекистану. У серпні було захоплено Мазарі-Шаріф і Талукан. Увійшовши 8 серпня до Мазарі-Шаріф, таліби розстріляли 8 тис. хазарейців-шиїтів, а також вбили 9 співробітників іранського консульства, у відповідь на який Іран розмістив на кордоні з Афганістаном свою армію, вставши на грань війни. Проте Іран і «Талібан» не перейшов цю лінію, і на щастя для себе все обійшлося мирно. 13 вересня таліби увійшли до Баміана. Після узяття Мазарі-Шаріфа і Баміана таліби почали масові розстріли узбеків і хазарейців. Внаслідок чого у всіх районах, населених меншинами, розгорнулася партизанська боротьба проти «Талібану».
13 вересня таліби захопили Баміан. У руках талібів була вся північ країни за винятком частини провінції Бадахшан. До кінця року під контролем Талібану виявилося 90 % території Афганістану, Північний альянс контролював одну провінцію. Найбільш боєздатною частиною Північного альянсу залишилися частини останнього найбільш авторитетного лідера опору А. Ш. Массуда, який, не дивлячись на розгром практично всіх своїх союзників, наполегливо продовжував контролювати долину Панджера, Баграм і Саланг і зберіг свою ударну силу, велику частину техніки і авіації.
5.3 Вбивство Массуда та перехід війни в новий етап
9 вересня 2001 р. террорист-смертник, що видавав себе за журналіста підірвав себе в офісі Ахмед Шах Массуда. Осколок бомби потрапив Массуду в груди, після чого його відвезли до Таджикістану, де він невдовзі помер. Було повідомлено, що ця атака була здійснена терористичною організацією Аль-Каїда, яка було сформована ще за часів війни 1979-1989 років між СРСР та моджахедами, для того щоб знищити найефективнішого війського лідера Північного Альянса.
Ця атака залишила Північний Альянс без лідера та усунула останню перешкоду «Талібану» до повного контролю над країною. Але це не призвело до знищення Північного Альянса. Після подій 11-го вересня 2001-го року США втрутилося а афганський конфлікт на стороні Південного Альянса. Це дало початок вже новому етапу в історії Афганського конфлікту.
6. ІНТЕРВЕНЦІЯ НАТО В АФГАНІСТАН (2001 - ...)
З 2001-го року війна в Афганістана -- це військовий конфлікт між НАТО, Північним альянсом, а потім новим урядом Афганістану з одної сторони, і організацією «Талібан» з іншої сторони. На сьогодні цей етап - останній в історії громадянської війни в Афганістані, що продовжується з 1978.
6.1 Події 11-го вересня 2001-го р.
Терористичний акт 11-го вересня 2001-го року -- серія координованих самогубних терористичних атак, що відбулися в Сполучених Штатах Америки. За офіційною версією відповідальність за ці атаки лежить на терористичній організації «Аль-каїда».
Ранком того дня дев'ятнадцять терористів, що, ймовірно, мають відношення до «Аль-каїди», розділившись на чотири групи, захопили чотири рейсові пасажирські авіалайнери. Кожна група мала як мінімум одного члена, що пройшов початкову льотну підготовку. Загарбники направили два з цих лайнерів у вежі Всесвітнього торгівельного центру, рейс 11 American Airlines в вежу WTC 1, а рейс 175 United Airlines в вежу WTC 2, внаслідок чого обидві вежі обрушилися, серйозно пошкодивши сусідні будівлі. Третій літак (рейс 77 American Airlines) був направлений в будівлю Пентагону. Пасажири і команда четвертого авіалайнера (рейс 93 United Airlines) спробували перехопити керування літаком у терористів і літак впав на поле біля міста Шенксвілл в штаті Пенсільванія.
Окрім 19 терористів, в результаті атак загинули 2974 людини, ще 24 пропали без вісті. Більшість загиблих були цивільними особами.
Події 11-го вересня вимусили президента США Джорджа Буша висунути талібам ультиматум: у найкоротші терміни видати американському правосуддю Усаму бін Ладена, що одночасно був головою террористичної організації «Аль-каїда» та вважався террористом номер один у світі урядом США, якого сили США розшукували ще з 1996-го року, а також все керівництво «Аль-каїди». 21 вересня таліби відповіли відмовою, заявивши, що американці не надали досить вагомих доказів причетності цієї організації до атак 11-го вересня в Нью-Йорку та Вашингтоні. Це означало ніщо інше як початок інтервенції НАТО в Афганістан.
6.2 Хронологія бойових дій
Офіційно продекларовані цілі США в Афганістані:
· скидання режиму талібів
· звільнення території Афганістану від впливу талібів
· захоплення в полон і суд над бін Ладеном і його спільниками по «Аль-каїді»
2001 -- Початок війни
Перша військова операція проти руху «Талібан» почалася ввечері 7 жовтня 2001 року. В завданні першого удару брали участь 40 бойових літаків; з американських і британських кораблів було випущено близько 50 крилатих ракет.
Протягом першого місяця бойові дії зводилися до повітряних бомбардувань американською авіацією різних військових об'єктів руху Талібан. Система ППО талібів була виведена з ладу майже одразу; вся авіація талібів, була знищена на аеродромах. Також проводилися і наземні операції за участю сил спеціального призначення країн коаліції. Таліби оголосили про знищення декількох вертольотів і десятків солдатів противника, продемонструвавши на підтвердження цього відеозйомку вертолітного шасі. Їх повідомлення були спростовані американським Центральним командуванням; за його версією, вертоліт Ch-47 втратив шасі під час зіткнення з перешкодою. В цілому, практично вся інформація про хід військових дій виходила або з американських і британських офіційних джерел, або від катарського телеканалу «Аль-Джазіра» -- єдиного телеканалу, чиїм журналістам таліби дозволили працювати в Афганістані.
Основну роль у веденні повітряної війни грали стратегічні бомбардувальники B-1b, B-2, B-52. Більшість ударів наносилися високоточними боєприпасами з лазерним або супутниковим наведенням, що, проте, не дозволило уникнути інцидентів із загибеллю мирного населення. Були застосовані і надважкі авіаційні бомби «Дейзікаттер» -- найпотужніші неядерні боєприпаси в світі на той момент. Паралельно з військовою проводилася гуманітарна операція: військово-транспортні літаки C-17 розкидали над країною пакети з продовольством і медикаментами.
Після місяця бомбардувань боєздатність руху «Талібан» знизилася: таліби втратили всю свою авіацію (наявність якої раніше була помітною перевагою над Північним альянсом), тилові лінії постачання були порушені. 9 листопада 2001 року Північний альянс провів першу серйозну наступальну операцію з початку повітряної кампанії, узявши крупне місто Мазарі-Шаріф. При цьому було вбито багато талібів, що припинили опір, а місто піддалося мародерству. Втрата Мазарі-Шаріфа завдала «Талібану» несподівано серйозного удару. Численні польові командири, що підтримували рух перейшли на сторону Північного Альянсу вже після першої ж поразки. Вже 13 листопада таліби без бою залишили Кабул, що знаходився під їх владою з 1996 року. Через декілька днів вони контролювали лише південну частину Афганістану, і місто Кундуз на півночі. Облога Кундуза продовжувалася з 16 по 25 листопада і завершилася капітуляцією сил «Талібану». Полонені були поміщені в старовинну фортецю Калайї-Джангі, де, проте, підняли заколот, який через тиждень був зупинений Північним Альянсом за підтримки американських спецпідрозділів і авіації. З числа повсталих вижило лише декілька десятків людей. В ході боїв в Калайї-Джангі військові сили США понесли першу втрату від дій супротивника -- загинув співробітник ЦРУ Джоні «Майк» Спенн.
До кінця листопада під контролем талібів залишалося лише один крупне місто -- Кандагар, колиска руху Талібан. Тут знаходився і лідер руху - мулла Омар. 25 листопада в Афганістані висадився перший численний військовий контингент США -- близько 1000 морських піхотинців були вертольотами перекинуті з кораблів в Аравійському морі в район на південь від Кандагара, де вони створили передову оперативну базу Кемп-Ріно. Наступного дня до табору висувалася невелика колона бронетехніки талібів, яка була знищена вертольотами Ah-1w. Хоча морська піхота не брала участь в наземних бойових діях, положення талібів в Кандагаре поступово погіршувалося, і 7 грудня місто було захоплено. Частина бойовиків зуміла бігти до сусіднього Пакистану, частина пішла в гори (включаючи і муллу Омара), інші здалися в полон Північному Альянсу. Взяття Кандагара символізувало завершення основного етапу бойових дій.
Увага американського командування тепер була зосереджена на гірському районі Тора-бора на південному сході Афганістану. Тут ще з часу участі в Афганській війні СРСР розташувався великий печерний комплекс, де, за даними розвідки, ховався Усама бін Ладен. Битва за Тора-бору продовжувалося з 12 по 17 грудня. На комплекс нападали місцеві озброєні загони, за підтримки американської авіації. Після взяття печери були ретельно оглянуті. Як з'ясувалося, бін Ладен встиг покинути їх напередодні битви. Не дивлячись на це, військова операція США і Великобританії, що тривала два з половиною місяця, увінчалася успіхом -- рух «Талібан» було усунено від влади і він практично втратив боєздатність. На чолі країни встав Хамід Карзай, призначений головою перехідної афганської адміністрації в грудні 2001 року і затверджений тимчасовим президентом в червні 2002 року. Для підтримки безпеки в Афганістані була розгорнута військова місія НАТО, що отримала назву ISAF (International Security Assistance Force, створена згідно резолюції Поради Безпеки ООН від 20 грудня 2001 року). Спочатку її зона відповідальності поширювалася лише на Кабул.
Перший рік після падіння режиму талібів пройшов в Афганістані спокійно. Єдиною помітною військовою подією стала битва в долині Шахи-кіт (район Гардеза), куди сили талібів відступили з Кабула і Тора-бори. У березні 2002 року війська міжнародної коаліції провели в долині операцію «Анаконда». Опір талібів виявився набагато сильнішим, ніж очікувалося, і операція переросла в найкрупнішу битву з початку війни. Після заняття долини військами коаліції, уцілілі загони бойовиків чи розосередилися в гірських районах на півдні країни, чи втекли до Пакистану. Протягом весни--літа американські війська та сили ISAF продовжували операції на півдні, практично не зустрічаючи противника. Бойові акції талібів обмежувалися рідким обстрілом баз і конвоїв іноземних військ. Про стабілізацію положення в цей період свідчили, зокрема, низькі втрати контингенту США -- з квітня по грудень 2002 року в Афганістані загинуло лише 10 американських військовослужбовців.
2003 -- 2005 -- Партизанська війна
Зумівши уникнути зіткнень з військами міжнародної коаліції після «Анаконди», Талібан почав поступово відновлювати сили. Як і озброєна опозиція, що билася проти радянських військ в 1980-х роках, таліби використовували «племінну зону» на афгано-пакистанскому кордоні в якості своєї тилової бази. Цей район не контролювався пакистанськими властями (спроба встановити контроль в 2004 році привела до озброєного конфлікту між урядовою армією і племінним ополченням, що тривав два роки) і прекрасно підходив для розгортання тренувальних таборів і набору поповнення з числа медресе -- мусульманських духовних семінарій. Був відновлений ланцюжок командування, що серйозно постраждав під час осінньої кампанії 2001 року, створено п'ять оперативних зон, за кожну з яких відповідав окремий польовий командир. У 2003--2004 роках Талібан набирав силу і поступово підсилював бойові дії в південних районах Афганістану. Одним з перших свідоцтв відновлення минулої потужності став бій 27 січня 2003 року під час операції «Мангуст», що проводилася американськими військами. Тоді був убито 18 бойовиків «Талібану» і угрупування «Хизб-і-Ісламі». Почали проводитися і терористичні акції в містах: так, 7 червня в Кабулі терорист-смертник на замінованій машині протаранив автобус з військовослужбовцями німецького контингенту ISAF, загинули 4 німецьких солдата і 1 мирний афганець. До осені 2003 роки таліби настільки зміцнилися в південних районах країни, що призначили своїх «тіньових» губернаторів в провінціях Пактіка, Пактія, Нангархар і Кунар. Посилення партизанської війни не залишилося непоміченим: у жовтні Рада Безпеки ООН схвалила розширення зони відповідальності ISAF за межі Кабула. Не дивлячись на активізацію бойових дій, продовжувалася економічне і політичне відновлення Афганістану. У січні 2004 року була прийнята нова конституція, а 9 жовтня прошлі перші вільні президентські вибори в історії країни, на яких переміг Хамід Карзай.
2005 рік був відмічений новою ескалацією насильства. За рік в результаті бойових дій в Афганістані загинуло в цілому 1500 чоловік -- найбільше число загиблих з моменту повалення режима талібів. Зросли втрати американського контингенту і сил ISAF. У червні був збитий американський вертоліт Mh-47, загинуло 16 військовослужбовців частин спеціального призначення -- найбільша одноразова втрата США з початку війни. У серпні 17 іспанських військовослужбовців загинули в черговій вертолітній катастрофі. Збільшилося число атак із застосуванням саморобних вибухових пристроїв. Проте, у вересні уряду Карзая вдалося успішно організувати і провести вибори до парламенту.
2006 -- 2007 - НАТО в південному Афганістані
З січня 2006 року почалося розміщення військ ISAF на півдні Афганістану. Кістяк угрупування в цьому районі склала британська 16-я повітряно-штурмова бригада, посилена канадським, голландським і іншими контингентами. 1 серпня НАТО прийняло від США командування міжнародними силами на півдні країни. В середині травня сили ISAF почали операцію «Гірський прорив», що ознаменувала відновлення активних бойових дій в Афганістані після чотирьохлітнього затишшя. Операція проводилася в провінціях Гильменд, Забуль, Кандагар, Пактіка, Урузган, в ній брали участь більше 11 тис. військовослужбовців міжнародних військ. Таліби, що встигли зміцнитися в цих районах, чинили серйозний опір. «Гірський прорив» закінчився в липні. За ним послідували операції «Медуза» (вересень) і «Гірська лють» (вересень 2006 -- січень 2007). Вони також супроводилися інтенсивними бойовими діями.
Результати наступу сил міжнародної коаліції на півдні Афганістану були неоднозначними. Командування ISAF повідомляло, що таліби були вибиті з ряду районів і зазнали істотних втрат (так, було заявлено про знищення 1100 талібів під час «Гірського прориву» і ще близько 500 під час «Медузи»). Проте, абсолютного успіху досягнуто не було, а втрати міжнародної коаліції теж виявилися значними. Найбільшою одноразовою втратою була катастрофа британського розвідувального літака «Німрод» 2-го вересня, в якій загинуло 14 чоловік. Про збільшену інтенсивність бойових дій говорить той факт, що, наприклад, канадський контингент в ліпні-вересні 2006 років втратив загиблими 21 людину -- більше, ніж за попередні чотири роки перебування в Афганістані.
У 2007 році на півдні Афганістану продовжувалися бойові дії. І таліби, і сили НАТО проявили найбільшу активність в провінції Гильменд. Восени 2006-го року британські війська покинули місто Муса-кала, центр однойменного округу в Гильменді, передавши контроль місцевим старійшинам. Таліби скористалися цим і в лютому 2007 року зайняли місто, що стало їх найбільшим успіхом з початку війни. У Муса-Калі було введено закони шаріату, закрито школи, а місцевих жителів змушували платити великий податок. У відповідь на дії талібів війська НАТО провели в провінції крупні операції «Ахіллес» (березень--травень) і «Ластай Куланг» (травень--червень). Великим успіхом міжнародної коаліції стало вбивство 12 травня відомого польового командира мулли Дадулли, що командував всіма силами Талібану на півдні. Проте Муса-кала залишалася в руках талібів, які були вибиті з міста лише в результаті триденної битви в грудні. Це була перша операція із значною участю нової афганської армії.
Хоча в інших районах Афганістану ситуація залишалася спокійнішою, в жовтні і листопаді на півночі країни було проведено перший крупний наступ проти талібів. У двохетапній операції під назвою «Харекате Йоло» брали участь німецькі, норвезькі і афганські підрозділи.
Зростання інтенсивності бойових дій призвело до того, що міжнародні сили у ряді випадків завдавали ударів по цивільним об'єктам, що призводило до загибелі мирних жителів. 4 березня 2007 року в окрузі Шинвар (провінція Нангархар, спеціальний підрозділ морської піхоти США був атакований терористом-смертником і відкрив стрілянину, жертвами якої стало до 20 мирних афганців. Найтрагічніший випадок мав місце 2 серпня в окрузі Багран (провінція Гільменд), де в результаті авіаудару, направленого проти двох польових командирів, загинуло і було поранено від 200 до 300 чоловік (за свідоцтвами місцевих жителів).
2008 -- Контрнаступ талібів з Вазірістана
В червні втрати сил коаліції за місяць склали 42 людини (вперше з 2003 року кількість солдатів коаліції, загиблих в Афганістані, перевищила число військовослужбовців союзних сил, загиблих в Іраку);
· Липень -- терористичний акт в Кабулі, в посольства Індії. 42 загиблих, в основному мирні жителі;
· 13 липня -- загибель 9 американських солдатів в провінції Кунар.
· 18 серпня -- загибель 10 французьких солдатів в провінції Кунар.
· 1 жовтня -- мулла Омар призвав війська НАТО покинути територію Афганістану, в іншому випадку він передрікав їм долю радянських військ.
· 5 листопада -- загибель в результаті американського авіанальоту 10 жінок і 23 дітей на півдні Афганістану.
За даними на 2008 рік в Афганістані, знаходилися 50 000 військовослужбовців ISAF, що діють під егідою НАТО. Сили коаліції розміщені на більшій частині території країни. Найбільш крупним контингентом у складі ISAF є США. До складу ISAF входять представники 39 країн, що входять до блоку НАТО, то поза ним.
6.3 Втрати
Міжнародна коаліція
За станом на 17 листопада 2009-го року втрати міжнародної коаліції в ході бойових дій в Афганістані складали 1513 військовослужбовців. Найбільших втрат зізнали США (915), Великобританія (234) та Канада (133).
Більшість військовослужбовців НАТО гинуть від саморобних вибухових пристроїв. З врахуванням останніх втрат, число вбитих іноземних солдатів в Афганістані з початку нинішнього року перевищило 470 чоловік. За весь минулий рік в Афганістані загинуло 286 іноземних військовослужбовців.
Щодо втрат «Талібану», то число загиблих невідоме.
Жертви серед цивільного населення
Офіційних даних відносно втрат цивільного населення в Афганістані немає, а оцінки незалежних організацій сильно розходяться. Основну критику з боку правозахисних організацій викликають надто активні авіаційні удари ISAF при недостатньо ретельному виборі цілей.
· Згідно Marc W. Herold's загинуло більше 3600 чоловік під час американських бомбардувань.
Відомо декілька випадків масової загибелі мирних жителів від міжнародних військ
· 6 липня 2008 року: Но Чону: 47 загиблих
· 26 серпня 2008 року: Асисабад: 90 загиблих
· 4 травня 2009 року: в результаті авіанальоту в провінції Фарах загинуло, за афганськими даними 100 -- 150 мирних жителів, десятки отримали поранення.
· 4 вересня 2009 року: від 50 до 90 чоловік загинуло при атаці американським літаком викрадених талібами бензовозів в районі Чар-дару в провінції Кундуз. За оцінкою місцевого губернатора, загинули 72 людини, з яких близько 30 являютя талібами.
Терористичні атаки, що робляться талібами, і нерозбірливе мінування транспортних маршрутів також призводять до випадків масової загибелі мирного населення:
· 25 серпня 2009 року: не менше 41 людини загинуло і понад 60 було поранено в результаті підривання декількох замінованих вантажівок в Кандагарі.
· 29 вересня 2009 року: 30 чоловік загинуло при підриванні автобуса на фугасі, закладеному біля дороги в провінції Кандагар. У числі загиблих -- 10 дітей і 7 жінок.
Згідно підрахункам інформаційного агентства Ассошиейтед Прес, лише в 2008 році в результаті бойових дій загинуло близько 1140 мирних афганців, з них 370 чоловік було убито міжнародними силами і 770 -- бойовиками Талібану і інших озброєних угрупувань.
ВИСНОВКИ
Завершивши дослідження афганського конфлікту останньої чверті ХХ -- поч. ХХІ ст., автор робить такі висновки:
1. Афганський конфлікт не називається єдиний військовий конфлікт, а серія військових конфліктів, що мала місце на теріторії Афганістану в останній чверті ХХ ст. - на початку ХХІ ст., та його умовно поділяють на п'ять етапів
2. Кожен з етапів афганського конфлікту є громадянською війною, іноді, з залученням іноземних країн, які допомагали тій чи іншій стороні захопити владу в Афганістані.
3. Передумовою конфлікту стала Квітнева чи Саурська революція, та кожен з усіх подальших етапів конфлікту починався внаслідок того, що сторона, що захопила владу в країні, не може поділити ії між собою, та починає військові дії одна проти одної.
4. Конфлікт на территорії Афганістану триває вже понад 30 років, та, виходячи з третього пункту висновків, невідомо, чи закінчиться цей конфлікт у найближчий час, оскільки, уважно дослідивши історію цього конфлікту, спостерігається така тенденція, що афганці без війни просто не можуть існувати, та війна є звичайним чинником у житті афганців, який не може подолати навіть інтервенція зарубіжних країн в конфлікт.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аблазов Валерий. Долгий путь из афганского плена и безвестия. - Киев: РИА «Марко Пак», 2005
2. Аблазов Валерий. Над всем Афганистаном безоблачное небо. - Киев: РИА «Марко Пак», 2005
3. Аблазов Валерий. Афганистан. Четвёртая война. - Киев: РИА «Марко Пак», 2002
4. Алексиевич Светлана. Цинковые мальчики. -- M.: Время, 2007.
5. Афганистан: история войн от Александра Македонского до падения «Талибан». -- М.: Изд-во Эксмо, 2004.
6. Бобров Глеб. Солдатская сага -- M.: Эксмо, 2007
7. Бондаренко И. Н. Как мы строили в Афганистане. - Москва: Издательство Ассоциации строительных вузов, 2009
8. Громов Борис. Ограниченный контингент. М., Изд. группа «Прогресс», «Культура», 1994.
9. Гордиенко Андрей. Войны второй половины XX века. Минск.: 1999
10. Дышев Андрей. Разведрота. -- M.: Эксмо, 2006.
11. Дышев Сергей. Потерянный взвод. -- M.: Эксмо, 2006.
12. Евстафьев Михаил. В двух шагах от рая. -- M.: Эксмо, 2006 г.
13. Ляховский Александр. Трагедия и доблесть Афгана М., Искона, 1995
14. Майоров Александр. Правда об Афганской войне. М., Права Человека, 1996
15. Николаев Виктор. Живый в помощи. Записки «афганца». -- M.: Софт Издат, 2006.
16. Прокудин Николай. Рейдовый батальон. -- M.: Эксмо, 2006 г.
17. Проханов Александр. Дерево в центре Кабула. -- М.: Советский писатель, 1982.
18. Скрипаль Сергей, Геннадий Рытченко. Обреченный контингент. -- M.: Эксмо, 2006.
19. Фролов Игорь. Вертолётчик -- M.: ЭКСМО, 2007.
20. http://news.bbc.co.uk/hi/russian/uk/newsid_5311000/5311364.stm Би-би-си | Британия | Афганистан может стоить Британии ещё дороже
21. http://podrobnosti.ua/society/2003/10/31/85434.html Афганистан. Жаркое лето 2004-го | Новости. Новости дня на сайте Подробности.
22. http://ru.wikipedia.org/wiki/Апрельская_революция. Апрельская революция -- Википедия
23. http://ru.wikipedia.org/wiki/Афганская_война_(1979--1989). Афганская война (1979-1989) -- Википедия
24. http://ru.wikipedia.org/wiki/Война_НАТО_в_Афганистане. Война в Афганистане (с 2001) -- Викпедия
25. http://ru.wikipedia.org/wiki/Гражданская_война_в_Афганистане. Гражданская война в Афганистане -- Википедия
26. http://ru.wikipedia.org/wiki/Гражданская_война_в_Афганистане_(1989--1992). Гражданская война в Афганистане (1989--1992) -- Википедия
27. http://ru.wikipedia.org/wiki/Гражданская_война_в_Афганистане_(1992--2001). Гражданская война в Афганистане (1992--2001) -- Википедия
28. http://www.afghanistan.ru/doc/11919.html Афганистан.Ру - «Апрельской революции» 30 лет
29. http://www.airwar.ru/history/locwar/afgan/taliban/taliban.html Воздушная война против талибов
30. http://www.airwar.ru/history/locwar/afgan/us/us.html Потери и лётные происшествия авиации США в Афганистане в 2001-02 гг.
31. http://www.barichev.ru/book/afgan.htm Афганистан 1978 год.
32. http://www.continent.kz/library/KN-2/2-2_6.html Библиотека континенТа
33. http://www.inosmi.ru/world/20090910/252445.html Афганистан: Северная сеть поставок функционирует в обстановке нарастающей небезопасности
34. http://www.kommersant.ru/doc.aspx?docsid=177962 Ъ-Газета -- Талибы идут
35. http://www.zharov.com/afgan/taliban.html Сергей Жаров. Русские вернулись. Краткая история Талибана.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Передумови-початок революції (конституційний етап). Перша громадянська війна. Ситуація в Англії після першої громадянської війни. Друга громадянська війна й індепендентська республіка. Оголошення палати громад носієм верховної влади. Суд і страта короля.
реферат [39,7 K], добавлен 20.11.2008Характеристика бойових дій як способу вирішення конфлікту, хронологія подій греко-перської війни. Співвідношення сил противників і тактика ведення бою у ворожих арміях. Бій спартанців, наслідки поразки греків та створення Афінського морського союзу.
разработка урока [18,5 K], добавлен 06.07.2011Радянсько-польська війна: причини, стратегічні плани, хід війни. Російсько-українські відносини в ході війни 1920 р. Військово-політичні та економічні наслідки війни. Територіальні наслідки війни. Характеристика планів військово-політичних сил.
курсовая работа [67,7 K], добавлен 20.11.2008Бессарабія у зовнішній політиці Росії на початку ХІХ ст. Внутрішньополітичне положення Туреччини. Бессарабія та російсько-турецька війна 1828-1829 рр. Кримська війна 1853-1856 рр. Наслідки російсько-турецької війни 1877-1878 рр. для Бессарабії.
дипломная работа [75,7 K], добавлен 03.09.2014Історичні корені югославської кризи. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців. Національне питання в державі. Розпад Югославії, громадянська війна і її наслідки. Керівна участь США у вирішенні югославської проблеми. Україна і балканське питання.
курсовая работа [47,0 K], добавлен 28.10.2010Силові акції СРСР на міжнародній арені: хронологія військових дій в Авганістані. Реакція світового співтовариства введення радянських військ а Афганістан та зміни зовнішньополітичного курсу США після подій грудня 1979 року. Витоки кризи та безпека миру.
курсовая работа [247,0 K], добавлен 30.09.2009Початок оборонних дій Києва у 1941 році у ході Великої Вітчизняної війни. Прорахунки вищих чинів Червоної Армії в перші місяці війни в боях на території України. Загибель Південно-Західного фронту радянської армії 26 вересня 1941 р. після 73 днів оборони.
реферат [33,6 K], добавлен 12.02.2015Причини війни, що призвела до змін в розвитку українських земель. Зборівська угода 1648 р., її наслідки для обох сторін. Союз зі шведами, розчарування Xмельницького москвинами. Війна Речі Посполитої з козаками й Москвою. Історичні особи даного періоду.
реферат [45,7 K], добавлен 08.04.2014Зовнішня та внутрішня політика Лівії. Економічні основи внутрішньої політики Джамахірії. Особливості відносин з США. Початок революції у Лівії з Інтернету. Протести, хід революції, причини Лівійської трагедії. Громадянська війна в Лівії та реакція Заходу.
курсовая работа [207,0 K], добавлен 09.06.2014Суспільний устрій слов’ян. Зовнішня політика київських князів. Розпад Київської Русі, боротьба з монголами. Виникнення козацтва, визвольна війна українського народу. Скасування кріпацтва. Революції, поразка Центральної Ради. Відбудова країни після війни.
учебное пособие [165,8 K], добавлен 24.11.2011
