Історико-культурна спадщина як важлива атракція країн Скандинавії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Історико-культурна спадщина як важлива атракція країн Скандинавії

Безуглий В.В.,

кандидат педагогічних наук, доцент,

доцент кафедри фізичної та економічної географії

Анотація

Проаналізовано рівень сучасного туристичного потенціалу країн Скандинавії на прикладі їх історико-культурних туристичних ресурсів. З'ясовано, що скандинавські країни забезпечені не лише визначними природними рекреаційними ресурсами, а й мають широкі можливості для розвитку тут історико-культурного та пізнавального видів туризму.

Ключові слова: Скандинавія, туристичні ресурси, історико-культурні рекреаційні ресурси, музеї, театри, об'єкти спадщини ЮНЕСКО.

Аннотация

Проанализирован уровень современного туристического потенциала стран Скандинавии на примере их историко-культурных туристических ресурсов. Выявлено, что скандинавские страны обеспечены не только известными природными рекреационными ресурсами, но и имеют широкие возможности для развития историко-культурного и познавательного видов туризма.

Ключевые слова: Скандинавия, туристические ресурсы, историко-культурные рекреационные ресурсы, музеи, театры, объекты наследия ЮНЕСКО.

Annotation

Bezugly V.V. HISTORICAL AND CULTURAL HERITAGE AS IMPORTANT ATTRACTIONS IN SCANDINAVIA

The level of modern tourism potential of Scandinavian countries on the example of their historical and cultural tourism resources was analysed. It was found that Scandinavian countries are provided not only with outstanding natural recreational resources, but also have great opportunities for development of their historical, cultural and educational types of tourism.

Key words: Scandinavia, tourist resources, historical and cultural recreational resources, museums, theaters, Heritage Site.

Постановка проблеми. Важливим складником економічної сфери країни є зріст її туристичного потенціалу. Регіон, що бажає стати популярним туристичним напрямом, повинен володіти достатньою туристичною базою і просувати її на ринок. Для розвитку туризму необхідна наявність як унікальних природних, так і самобутніх історико-культурних об'єктів, а також високий рівень розвитку транспортної системи та сфери гостинності. Культурно-історичний потенціал країн Скандинавії виражений, у першу чергу, їхньою історичною спадщиною. Адже наявність унікальних історичних об'єктів визначає успішний розвиток туризму в країнах регіону. Саме ж знайомство з історією та історичними об'єктами є найсильнішим спонукальним туристичним мотивом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ця вузька тематика не знайшла широкого відбитку у наукових працях вітчизняних дослідників. Нині в Україні спостерігається тенденція до розгляду загальних питань міжнародного туризму, зокрема у працях О.О. Любіцевої, О.О. Бейдика, М.П. Мальської, Н.В. Антонюк, Є.В. Панкової, Н.М. Ганича, є певні напрацювання щодо цієї тематики й у російських та західних фахівців, зокрема В.С. Сеніна, А.Ю. Олександрова, В.Ю. Воскресенського, Л.М. Гаудукевича, Годфрі Харріса, Кеннет М. Кау та ін.

Постановка завдання. Метою роботи є дослідження поширення історико-культурної спадщини в межах країн Скандинавії (Норвегії, Швеції, Данії та Ісландії).

Виклад основного матеріалу дослідження. Скандинавські країни мають давню історію, що занурюється коріннями в епоху вікінгів, та багату культурну спадщину. Кожна із скандинавських держав надає туристам своєрідну мозаїку архітектурно-історичних пам'яток.

Найбільше значення в історико-культурному потенціалі країн Скандинавії мають об'єкти, що включені у міжнародний список пам'яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яких станом на 2017 р. нараховується тут 33 [9]. Більшість місцевих пам'яток архітектури належить до доби Середньовіччя, зокрема дворові та замкові комплекси (палац Дроттнінгхольм у Швеції, замок Кронборг у Данії), церкви та собори (Урнеська ставкірка в Норвегії, собор Роскілле в Данії), а також цілі церковні містечка (церковне містечко Гаммельстад поблизу шведського міста Лулео). Також у країнах збереглись історичні наскельні малюнки й археологічні знахідки, які інформують туристів про побут та життя перших поселенців на території країни (наскельні малюнки в Альті в Норвегії, археологічні об'єкти Бірка і Гувгорден та наскельні рельєфи в Танумі у Швеції, рунічні камені в данському Еллінзі). До переліку пам'яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО належать і промислові об'єкти, адже із ІХ ст. країни Скандинавії були визначним центром видобутку міді (шахтарське місто Рьорус у Норвегії, залізоробний завод Енгельсберг та гірничо-промисловий район Велика Мідна гора в місті Фалун у Швеції). В Ісландії до переліку культурної спадщини не включений жодний об'єкт, однак ця країна володіє історичними пам'ятками, які внесені до попереднього списку.

Культура та архітектура країн Скандинавії має низку особливостей, що відрізняють її від інших європейських країн. Місцева архітектура зародилась у епоху вікінгів [2]. За рівнем розвитку архітектури в країнах Скандинавії можна простежити розвиток історії самих країн. Пам'ятки залежно від періоду їх будівництва набули рис різних архітектурних стилів від романського до модерну. туристичний потенціал культурний скандинавія

У Середньовіччі для будівництва церков і палаців Данії використовували переважно цеглу, тоді як для будівництва осель популярним було дерево. Саме у цей час з'явилася традиція будівництва з каменю і у Норвегії, головним прикладом чого є Нідароський собор (1070 р.). Натомість традиція створення будівель із цегли прийшла в Ісландію лише в XVIII XIX ст., коли населення острова почало швидко зростати. У XIX ст. сформувався тип 2-3-поверхового ісландського будинку з привізного лісу, туфу, базальту з обшивкою гофрованим залізом. Перші поселенці Ісландії будували будинки з торф'яних блоків із дерновим дахом. Такі будинки дозволяли захищатися від частих морозів узимку та дощів улітку. Вони були так званими «довгими будинками» і мали одну кімнату, що дозволяло тримати весь будинок теплим упродовж зими.

Скандинавський архітектурний стиль завжди залежав не тільки від модних європейських тенденцій, а й від рівня економічного розвитку країн, технічної оснащеності, демографічних характеристик і, безумовно, культурних змін [1]. Усі віяння, які приходили з розвиненої континентальної Європи, ніколи не запозичувалися цілком, а пристосовувалися під місцевий клімат із його холодними зимами, різкими вітрами і великим вмістом солі в повітрі, особливо на узбережжі.

Наявні природні ресурси також мали важливе значення у розвитку скандинавської архітектури. Аж до епохи вікінгів тут споруджували дерев'яні будівлі, дерев'яне зодчество досягло свого апогею в елегантних і ефективних судах драккарах. У Норвегії збереглося щонайменше 250 дерев'яних будинків, збудованих до 1350 р. Традиція використовувати у будівництві дерево бере початок із далеких часів і зумовлюється доступністю деревини та суворим скандинавським кліматом. Неподалік від міста Кіруна у Швеції розташована найстаріша в Лапландії церква Юккас'ярві, дерев'яна конструкція якої була зведена ще в 1608 р., кожний предмет її інтер'єру має величезну історичну цінність, над оформленням зали працювали відомі шведські майстри.

У ранньому Середньовіччі в Ісландії було поширеним різьблення по дереву, яке мало риси як романської, так і норманської культури, традиційним плетеним візерунком прикрашались і срібні чаші XII XIII ст., і готичні мініатюри XIV XV ст., а також вівтарні шиті покривала.

У ХІІ ХІІІ ст. на території Данії було збудовано чимало церков у романському стилі, зокрема церква Св. Бендта в Рінгстеде та унікальна церква в Калунборзі з п'ятьма високими вежами. Наприкінці ХІІ ст. переважав готичний архітектурний стиль, тому більшість романських церков були відреставровані згідно з новими тенденціями. Головним будівельним матеріалом у той час стала червона цегла, її можна спостерігати в соборі Святого Кнуда (Оденсе).

Епоха Відродження сильно вплинула на культуру держав. Найяскравіша пам'ятка архітектури цих часів розташована в місті Мальме, де зберігся замок, який був побудований ще в 1434 р. за наказом короля Еріка Померанського. Крім самої будівлі, цікавий великий сад, чудово оформлений і розділений на тематичні зони. Парк і алея перед замком стали місцем проведення усіляких концертів, театральних вистав і семінарів. У стінах замку відкрито три музеї.

Найвидатнішими будівлями Копенгагена епохи Відродження стали замок Росенборг (1606-1624 рр.), що є прикладом голландського стиля, та Бирсен (1640 р.) одна з перших товарних бірж у Європі. Будівля була розроблена з метою підкреслити позицію Копенгагена як фінансової столиці.

З початком історизму в другій половині ХІХ ст. особливе значення набули високі стандарти майстерності і правильне використання матеріалів. Це помітно на прикладі університету Копенгагена та бібліотеки (1861 р.).

Нині у скандинавських країнах домінують сучасні архітектурні стилі, будуються ділові іторговельні центри у стилі модерн та хай тек [3]. Уже змінили свій вигляд декілька престижних будівель Данії Національна бібліотека (1999 р.), Оперний театр (2000 р.) і Королівський театр (2004 р.).

Водночас сучасна ісландська архітектура має риси як середньовічної ісландської архітектури, так і сучасної світової архітектури. На початку XXI ст. у Рейк'явіку було збудовано перші хмарочоси в Ісландії Смаураторг і Хьовдаторг.

Державна компанія Innovation Norway, що займається розвитком туризму в Норвегії, створює щорічні доповіді про найбільш відвідувані культурні та природні туристичні пам'ятки країни [4]. У доповіді 2014 р. наводиться перелік із 50 культурних пам'яток, перша десятка з яких представлена у табл.1.

Таблиця 1 Перелік найбільш відвідуваних культурних пам'яток Норвегії

Швеція також насичена пам'ятками історії та культури, кожний її лен має певну туристичну привабливість. Ця країна є однією із найбільш відвідуваних у Європі. Місто Гетеборг відоме своїм ботанічним садом, що був заснований у 1910 р. і нині займає площу 175 га. Найціннішим експонатом саду вважаються дерева, привезені з острова Пасхи. Це єдині вцілілі екземпляри, у дикій природі вони вже не зустрічаються. Символом Стокгольма залишається Королівський палац, що містить понад 600 кімнат, половина з яких відкрита для відвідувачів. Тут представлена колекція гобеленів, меблів, коштовностей та зброї. Багато цікавих місць і в околицях Хальмстада, популярністю користуються екскурсії до вітряного млину Херплінг.

Данія це країна палаців різних архітектурних стилів, зокрема класицизму, неокласицизму, бароко тощо. Церква Грундтвіга у Копенгагені є невід'ємною частиною національної культури, так як її вигляд дуже незвичний, вона стала найвідомішою експресіоністською церквою Данії. Кругла Вежа (1642 р.) є першою діючою обсерваторією у Європі, заввишки близько 40 м. До 1861 р. її використовував університет Копенгагена, нині вона відкрита для відвідування туристами.

Головними перлинами ісландської архітектури є Кафедральний собор Рейк'явіка, Хатльгрімскіркья, Вільна церква Рейк'явіка, церква Акюрейрі, Перлан, Хйовді, Бессастадір та інші. В Ісландії також широко розвинена скульптура. Ейнар Йоунссон (1874-1954 рр.) був першим і, мабуть, єдиним ісландським скульптором, якого знають за межами країни. Його витвори можна побачити на багатьох вулицях та площах не лише Рейк'явіка, а й інших міст країни.

До переліку культурних надбань країн Скандинавії також належать музеї, які присвячені історії держав, починаючи від часів вікінгів і до сьогодення, морській тематиці, культуріта побуду народів, також тут наявні унікальні художні та мистецькі галереї.

Музеї розташовані у кожному фюльку Норвегії, найбільша їх кількість в Осло, адже це столиця країни і тут зосереджені центральні музеї держави, також багато музеїв у Хордаланні, Ругаланні та Опплані це центральні культурні провінції країни (табл. 2). Щодо виставок, то найбільша їх кількість (близько 400) у музеях Осло, а також у Нурланні та Хордаланні.

Таблиця 2 Кількість відвідувань та доходи музеїв Норвегії (складено за [5])

Найбільша кількість музеїв Швеції зосереджена в Стокгольмі. Щороку їхні двері відчиняються для майже 18 млн. відвідувачів, серед яких 2,7 млн. діти [6]. Близько 40% усіх туристів обрали для ознайомлення колекції центральних музеїв країни. Взагалі екскурсію у Стокгольмі важко уявити без відвідування найкращих музеїв столиці. Серед туристів найбільшою популярністю користується Музей музики, який входить до двадцятки найвідоміших у світі музеїв, колекцію становлять музичні інструменти різного походження. Тут представлені як стародавні, так і ультрасучасні інструменти. Майже всі вони належать до музичної культури різних народів світу.

Музеї територією Данії розподілені нерівномірно, найбільша їх кількість (майже 50%) зосереджена в регіоні Ховедстаден (рис. 1). Більшість музеїв містяться у столиці країни Копенгагені. Щодо показника кількості музеїв різної тематики, то в країні домінують історико-культурні музеї (близько 150 закладів). На другому місці художні галереї, найменша кількість у країні музеїв природничої тематики, адже Данія спрямована на історико-культурний туризм і володіє потужним потенціалом саме у цій сфері.

Рис. 1 Розподіл кількості музеїв за адміністративно-територіальними одиницями Данії (складено за [7])

Ісландія багата не лише на природні, а й на історико-культурні пам'ятки, до яких належать музеї країни (табл. 3).

Таблиця 3 Динаміка кількості відвідувань у музеях Ісландії (складено за [8])

Нині в країні нараховується 135 музеїв, які відвідало близько 1,5 млн. осіб, максимальна кількість відвідувачів припадає на столичний регіон Хевюдборгарсвайдід, адже тут розташована найбільша кількість закладів країни. Найменша кількість відвідувачів у регіоні Вестфірдід, який розташований на однойменному півострові на північному заході країни та відомий переважно своїми природними багатствами.

Колекції музеїв Норвегії присвячені історичній, соціально-історичній, природно-історичній та археологічній тематиці. Загальна сучасна кількість експонатів становить близько 51 млн. найменувань. Відвідувачі мають змогу відвідати близько 2 900 виставок різної тематики.

Ще одним складником культурного надбання є театральне мистецтво. Театр скандинавських країн пройшов такий самий шлях розвитку, як і весь європейський театр, але довгий час він залишався у тіні світового театрального процесу. Поняття «скандинавський театр» не існувало до кінця XVIII ст. У цей період у Данії, Норвегії, Швеції та Ісландії з'явилися перші професійні сцени, однак театральне життя цих країн базувалося на виступах зарубіжних гастролерів, які грали своїми мовами. Якщо навіть спектакль створювали самі скандинави, то в ньому все одно звучала іноземна мова, головним чином, французька.

До середини XIX ст. у скандинавському театрі вже склалися самобутні традиції. Їхня єдність зумовлена не тільки схожістю мов, а й спільністю історичних доль скандинавських народів. У процесі становлення скандинавського театру відбувався взаємний обмін досягненнями окремих національних сцен, основний акцент робився на філософсько-етичній проблематиці, прихильності фольклорним мотивам та історичним сюжетам, зовнішній стриманості і внутрішньому динамізмі акторської гри.

У скандинавських країнах працюють театри державні (наприклад, «Ношк театер» в Осло, «Драматен театер» у Стокгольмі), комерційні і так звані «вільні». Велике значення маютьпересувні театри, завдяки яким населення міст, де немає постійного театру, має можливість долучатися до театрального мистецтва.

Щодо кількості відвідувань, то в Норвегії найбільшою популярністю користуються національні театри в Осло, серед яких Оперний театр (середня кількість відвідувань на виставі тут становить близько 600 осіб, усього театр приймає понад 300 тис. відвідувачів). На другому місці Норвезький національний театр, кількість осіб на одній виставі тут практично вдвічі менша, ніж в Оперному, становить 250 глядачів, однак кількість вистав у закладі є значно більшою 820 п'єс.

Крім численних музеїв, театрів та пам'яток культури, Скандинавія відома багатьма фестивалями. Більшість туристів відвідують, як правило, лише столичні регіони, проте величезний спектр концертів дозволяє почути улюблену музику або подивитися змагання у кожній адміністративно-територіальній одиниці держав.

Країни Скандинавії є одними з лідерів із постачання музики на світову арену. У липні та серпні кожного вівторка в стокгольмському музеї під відкритим небом «Скансен» проводиться фестиваль «Альсонг», де виконують найвідоміші шведські хіти. Ця подія настільки популярна, що подібні фестивалі почали організовувати і в інших містах зокрема, в Гетеборзі. Найкращу у світі танцювальну музику можна почути під час молодого фестивалю Summerburst (Гетеборг 30-31 травня, Стокгольм 13-14 червня). Справжня дискотека чекає прихильників цього жанру на фестивалях Piteд Dansar och Ler (30 липня 3 серпня) і Fryksdalsdansen (24-26 липня).

Безкоштовні фестивалі Stockholms Kulturfestival, або свята культури в Гетеборзі (Gцteborgs kulturkalas, 12-17 серпня), повністю присвячені культурі скандинавських країн. Відомим є фестиваль скандинавської кухні, який щороку проходить у липні у Швеції. Серед спортивних заходів найбільшою популярністю користується заплив Вансбро, що проходить із 28 червня по 6 липня, або велогонка навколо озера Веттерн.

Отже, історико-культурний потенціал країн Скандинавії є значним. Майже кожна адміністративно-територіальна одиниця досліджуваних країн володіє пам'ятками історії та архітектури (рис. 2), а також музеями і театрами, які можуть стати улюбленими атракціями для туристів.

Щодо кількості пам'яток архітектури, то найбільше їх у Норвегії та Швеції. Данія домінує за кількістю музеїв та театрів. Також у країнах поширені фестивалі і культурні заклади, які проводяться щороку. Найпопулярнішими серед них є музичні фестивалі та фестивалі культури скандинавських країн.

Висновки з проведеного дослідження. Скандинавські країни забезпечені різноманітними культурно-історичними ресурсами, що представлені переважно об'єктами місцевої давньої культури. Країни володіють достатньою кількістю пам'яток історії та унікальними церковними об'єктами. Найцінніші з них занесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Є тут також численні музеї і театри.

Максимальним туристичним потенціалом володіє Данія, оскільки вона межує із країнами постачальниками туристів та завдяки високому рівню розвитку туристичної інфраструктури, наявності туристичних об'єктів. Данія є лідером за кількістю історико-культурних закладів та показником їх кількості на одиницю площі. Також основними туристичними центрами в регіоні є найбільші міста Норвегії та Швеції Осло, Стокгольм, Сконе, Оппланд, адже тут найрозвиненіша транспортна мережа і мережа закладів розміщення, зосереджені основні пам'ятки історії, музеї та театри. За ними йдуть відносно віддалені регіони (Норрботтен, Вестерботтен, Нурланн), які є основою для розвитку саме екологічного туризму. Мінімальний туристичний потенціал властивий більшій частині Ісландії, що пов'язане з тим, що країна володіє унікальними природними туристичними ресурсами, однак історико-культурні заклади майже відсутні, а транспортна система і готельна мережа добре розвинені лише у столичному регіоні Хевюдборгарсвайді.

ЛІТЕРАТУРА

1. Мальська М.П. Міжнародний туризм і сфера послуг / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М. Ганич. К. : Знання, 2008. 661 с.

2. Родинов В.Н. Дорогами Скандинавии / В.Н. Родинов. М. : Мысль, 1985. 142 с.

3. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу / І.В. Смаль. Ніжин : Вид-во Ніжин. держ. ун-у ім. М. Гоголя, 2010. 336 с.

4. Офіційний сайт Скандинавського інформаційного центру [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ulver.com/.

5. Офіційний сайт центру статистики Норвегії [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://www.ssb.no/.

6. Офіційний сайт центру статистики Швеції [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.scb.se/.

7. Офіційний сайт центру статистики Данії [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.dst.dk/.

8. Офіційний сайт центру статистики Ісландії [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.statice.is/.

9. Офіційний сайт Всесвітньої організації «ЮНЕСКО» [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://whc.unesco.org/.

Размещено на Allbest.ru