Діяльність органів міліції Станіславської області в 1939-1946 роках. Історико-правовий аспект

Інститут управління природними ресурсами (м. Коломия),

доцент кафедри гуманітарних дисциплін

Захист відбудеться “ 11 ” квітня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 61.051.04 Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул.. Університетська, 14 “а”, ауд. 410.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 6.

Автореферат розісланий “6” березня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Токар М. Ю.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Серед актуальних проблем історичного минулого України важливе місце посідає діяльність органів Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС, з березня 1946 р. - Міністерство внутрішніх справ - МВС) та його структурного підрозділу - Робітничо-селянської міліції (РСМ). Водночас серед не з'ясованих достатнім чином історичною наукою питань залишається діяльність органів міліції на рівні обласних управлінь НКВС, у тому числі й на території Станіславської (з 9 листопада 1962 р. - Івано-Франківська) області в умовах Другої світової війни та перші повоєнні роки (1939 - 1946).

За часів радянської дійсності особливо важливі аспекти діяльності органів міліції, як і НКВС (МВС), через заідеологізованість історичної науки відображено однобічно й винятково в позитивному плані, з використанням дозованої кількості архівних документів, часто вирваних із контексту історії та штучно прив'язаних до певних подій. Саме тому ці праці не дають об'єктивної й цілісної картини функціонування органів міліції. Зокрема, недостатню увагу приділялося таким важливим аспектам, як кадрове забезпечення, аналіз освітньо-кваліфікаційного рівня працівників, причини допущення частиною працівників порушень законності, соціально-матеріальне забезпечення працівників міліції, участі органів міліції в репресіях проти учасників національно-визвольного руху та їх сімей тощо.

Доступ до архівів МВС та Компартії дає сьогодні можливість по-новому поглянути на діяльність органів міліції не лише щодо виконання ними функціональних завдань, а й показати їх роль і місце в системі тоталітарного режиму, зародження та функціонування механізму репресій та інших суттєвих питань організаційного характеру. Це має важливе значення як для процесу реформування органів міліції в сучасних умовах державотворення, так і формування їх позитивного іміджу серед громадськості. Крім того, об'єктивне висвітлення діяльності органів міліції в зазначений період матиме важливе значення і для зняття певної соціальної напруги серед громадянства, пов'язаної з їх діяльністю, особливо в умовах національно-визвольних змагань на території західних областей в 40 - 50-х роках.

Серед значного пласту історичної літератури (наукової, документальної, публіцистичної, мемуарної) як радянської доби, так і останніх років незалежної України фактично відсутні комплексні дослідження з історії становлення й діяльності органів міліції на території західних областей України. Більшість наукових праць мають юридичне спрямування, а в окремих дослідженнях історичного характеру головну увагу приділено участі органів НКВС (МВС) та міліції в боротьбі з ліквідації збройних формувань ОУН - УПА та в репресіях проти “антирадянських елементів”. Водночас у кожній області західного регіону існували певні відмінності щодо проходження процесів радянізації, які вплинули й на становлення та діяльність органів міліції, в тому числі й на території Станіславської області. Отже, діалектика дослідження вимагає поглянути на суспільно-політичні процеси, що відбувалися в західних областях та загалом в Україні, через призму історії міліції окремих областей як на частину цілого. Тим більше, що в науковій літературі аспекти, пов'язані з радянізацією та діяльністю міліції, висвітлено фрагментарно.

Дослідження діяльності органів міліції матимуть завершений, цілісний характер при розгляді їх через ретроспективу історико-правового аналізу, оскільки досить часто вони через політико-ідеологічні обставини порушували права й свободи громадян не лише під час участі в акціях із ліквідації збройного підпілля ОУН та УПА, проведення репресій проти сімей їх учасників та тих, хто співчував самостійницькому руху, а й при виконанні своїх безпосередніх завдань. Слід зазначити, що події та наслідки першої радянізації краю (1939 - 1941 рр.), а особливо другої, яка розпочалася з квітня 1944 р. у ході звільнення Червоною армією від нацистських окупантів території Станіславщини та інших західних областей, і досі неоднозначно трактуються як науковцями, так і громадськістю. Одні пов'язують із радянською владою “вільне й щасливе життя у великій сім'ї братніх народів”, інші, навпаки, вважають, що населення Західної України заплатило за нього надто велику ціну, оскільки сотні тисяч людей було фізично знищено, кинуто в тюрми, депортовано в примусовому порядку на спецпоселення за різними звинуваченнями, які здебільшого мали політичний характер. Крім того, по-різному сприймають події минулого й безпосередні учасники тих подій - ветерани органів МВС і Збройних сил та учасники національно-визвольних змагань, які вимагають історичної сатисфакції. Примирення можливе лише завдяки об'єктивному висвітленню подій минулого без будь-яких ідеологічних та політичних впливів, симпатій чи антипатій до подій, явищ, окремих історичних осіб та за відсутності кон'юнктурних підходів із боку науковців.

Таким чином, актуальність досліджуваної проблеми зумовлена як науковими, так і суспільно-політичними обставинами.

– стан наукового опрацювання проблеми, здійснити систематизацію і класифікацію її джерельного забезпечення, проаналізувати основні теоретичні концепції, категорії і поняття, що використовувалися для висвітлення діяльності органів міліції на теренах області в інтерпретації різних наукових шкіл;

– суспільно-політичну ситуацію на території області в умовах радянської дійсності довоєнного і повоєнного періодів, в яких відбувалося становлення й відновлення органів міліції;

– структурно-організаційну побудову, нормативно-правове забезпечення діяльності, якісний стан працівників міліції, а також механізми підбору, розстановки й підготовки кадрів;

– форми й методи функціонування органів міліції при виконанні поставлених перед ними завдань;

– соціально-матеріальне забезпечення працівників міліції, причини, масштаби та наслідки порушення частиною із них законності й службової дисципліни;

– взаємодію органів міліції з місцевими радянсько-партійними органами влади із залучення населення до участі в добровільних громадських формуваннях з охорони порядку та керівництва ними;

– місце і роль органів міліції в ліквідації збройних формувань ОУН та УПА, участі в репресивно-каральних заходах проти членів сімей учасників збройного підпілля, означити їх масштабність і соціально-політичні наслідки.

Об'єктом дослідження є діяльність органів міліції УРСР в умовах Другої світової війни та перші повоєнні роки.

Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що вводиться в науковий обіг значна частина неопублікованих архівних документів із державних та відомчих архівів. Здійснено бібліографічний реєстр літератури з історії міліції Станіславщини та її аналіз. Діяльність міліції розглядається в контексті Програми МВС з формування позитивного іміджу міліції України (рішення колегії МВС України від 10. 01.2003 р.) та Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ на період 2004 - 2009 рр. (п. 1.1 наказу МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.).

Результати дослідження апробовано на міжкафедральному засіданні Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ; у виступах на Міжнародній науковій конференції “Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України” (с. Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підготовки та вдосконалення професійної діяльності працівників міліції громадської безпеки” (Івано-Франківськ, 2006), Всеукраїнській науковій конференції “Роман Шухевич в українському національно-визвольному русі ХХ століття” (Івано-Франківськ, 2007), щорічних науково-звітних конференціях викладачів та студентів Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України (2005 - 2007), а також використовувалися окремі матеріали в навчально-виховному процесі.

Відзначено, що радянська історіографія умовно пройшла чотири етапи становлення, починаючи з кінця 50-х - і до кінця 80-х рр. Особливість публікацій цих періодів полягала в тому, що, по-перше, вони, як правило, приурочувалися до певних подій, пов'язаних із роковинами міліції, а в центрі уваги - “керівна і спрямовуюча” роль Компартії; по-друге, всі вони базувалися на марксистсько-ленінській методології; по-третє, мають однобокий “позитивний” характер, хоча й дають уявлення про основні напрями діяльності міліції та ОВС загалом. Серед дослідників 50-х - 60-х рр. слід відзначити публікації А. Акоп'яна, Н. Піндюріна, С. Біленка, В. Сурова, А. Рогожина, В. Прокопенка, В. Романова, М. Кіссіса, М. Паніна та інших.

Першою капітальною працею з історії міліції України наукового характеру вважається колективна монографія викладачів Київської вищої школи МОГП) “Из истории милиции Советской Украины” (1965) за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора, полковника міліції П.Михайленка, в якій було закладено структурно-ідеологічний каркас, що і став відправною точкою для подальших досліджень. Серед монографічних та дисертаційних праць, присвячених різновекторній діяльності міліції в умовах різних часових періодів, слід відзначити напрацювання В. Костіна, В. Гусака, С. Маслова, А. Тимченка, І. Біласа, В. Золотрубова, Л. Павленка, М. Лагоша, А. Пантелєєва, А. Альохіна, А. Клюшниченка, Р. Мулукаєва, Л. Околовича, О. Серьогіна, В. Рєзвих та ін. З нагоди ювілею міліції України в 1989 р. було проведено першу науково-практичну конференцію, матеріали якої увійшли до збірника “Міліції Радянської України - 70 років”, які за змістом не відходять від загальноприйнятої на той час методології. Відзначення ювілеїв на всесоюзному і республіканському рівнях започаткувало також і написання перших праць з історії міліції окремих регіонів України, зокрема міста Києва.

Таким чином, розпочате наприкінці 50-х рр. дослідження з історії органів міліції до кінця 80-х рр. нагромадило значний масив монографічної літератури, колективних праць, наукових статей та дисертаційних досліджень, характерною особливістю яких є їх надмірна ідеологічна заангажованість, що було властиво для наукових досліджень радянської доби. Водночас вони містять значний фактологічний матеріал, що дає можливість простежити етапи розвитку, форми й методи діяльності органів міліції на різних етапах - від часу виникнення і до розпаду СРСР.

В умовах державності України відхід від ідеологічних догм, а також доступ до значного масиву раніше недоступного для широкого кола дослідників архівного матеріалу дали можливість пошуку нових концептуальних підходів для об'єктивного висвітлення історії міліції України радянської доби. Особливість цього періоду й у тому, що з'явилася низка праць, присвячених діяльності міліції на регіональному та обласних рівнях, які відступають від концептуальних принципів загальнотеоретичного характеру і базуються на конкретно-фактологічному матеріалі, не оминаючи при цьому раніше заборонені теми. Серед них слід відзначити праці І. Андрухіва, І. Біласа, Л. Бородича, В. Вєдєнєєва, М. Войцехівського, П. Гарчева, В. Довбні, А. Кентія, Ю.Кравченка, П. Михайленка, О. Олійника, М. Поліковського, А. Француза, Б. Яроша та ін. Крім того, з'явилася низка збірників статей, спогадів, документів, художньо-документальних оповідей, нарисів з історії функціонування окремих служб міліції на теренах Дніпропетровщини, Закарпаття, Буковини, Волині.

Серед сучасних російських дослідників слід відзначити праці Ю. Антоняна, М. Семиряги, В. Жембровського та інших, в яких дається і аналіз діяльності органів міліції з ліквідації збройних формувань, а також висвітлюється становлення та функціонування кадрових апаратів радянської міліції в 1917 - 1991 рр.

В історіографії української діаспори досліджувана проблема частково висвітлена у працях С. Хмеля, Л. Шанковського, П. Ісаїва, В. Яшана та ін. Їх основний недолік полягає в тому, що події 40 - 50-х рр. на території Станіславщини висвітлюються в основному на основі пережитого, без використання архівних документів, а тому певною мірою в них присутня тенденційність та упередженість, особливо щодо участі органів міліції в придушенні національно-визвольного руху та репресіях. Окремо слід відзначити праці канадського дослідника Б. Боцюрківа, в яких на основі архівних матеріалів висвітлюється комплекс суспільно-політичних подій на теренах західних областей та роль і місце у них органів НКВС (МВС).

У дисертації використано також вітчизняні енциклопедичні й довідкові видання, словники, матеріали періодичної преси, які певною мірою торкаються досліджуваної проблеми.

Джерельну базу роботи складають матеріали центральних, обласних та відомчих архівів, збірники документів і матеріалів, статистично-довідкові матеріали, спогади учасників тих подій.

У Державному архіві Івано-Франківської області (ДАІФО) проаналізовано низку документів із фондів П-1 (Станіславський обком партії), Р-295 (Обласний виконавчий комітет), Р-584 (Обласна прокуратура), Р-785 (Обласний військкомісаріат), а також райкомів та райвиконкомів окремих районів Станіславської області. Вони в основному стосуються ролі місцевих партійно-радянських органів влади в ідейно-політичному спрямуванні та контролю за виконанням органами міліції своїх правоохоронних завдань; налагодженню тісної взаємодії між ними та місцевим населенням; створенню в населених пунктах груп охорони порядку, бригад сприяння міліції, винищувальних батальйонів; здійснення політико-виховної роботи серед особового складу органів міліції.

Виявлено також документи, пов'язані з діяльністю Станіславської школи РСМ в 1940 - 1941 рр., яка готувала дільничних уповноважених, зокрема, списки начальницько-викладацького складу, курсантів першого набору, матеріали навчально-методичного забезпечення.

З опублікованих документів слід відзначити збірники документів і матеріалів, підготовлених науковцями П.П.Михайленком, Я.Ю. Кондратьєвим, І.Г. Біласом, В.І. Сергійчуком. Зокрема, у тритомній праці П.П. Михайленка та Я.Ю. Кондратьєва “Історія міліції України у документах і матеріалах” (1997 - 2000 рр.) широко показано процес становлення та діяльності органів міліції України від 1917 р. до 1990 р.

У збірниках документів і матеріалів, підготовлених В.І. Сергійчуком, висвітлюються події, пов'язані з українським національно-визвольним рухом, показано роль органів НКВС у його придушенні, в тому числі й частково на території Станіславської області.

У двотомній праці І.Г. Біласа органи НКВС та міліції показано як репресивно-каральну структуру, яка забезпечувала існування тоталітарного режиму.

Окрему групу джерел складають матеріали місцевої періодичної преси окупаційного та радянського періодів, а також спогади ветеранів МВС, записаних дисертантом шляхом інтерв'ю з ними.

У другому розділі (чотири підрозділи) - “Організаційне становлення та діяльність органів Робітничо-селянської міліції в 1939 - 1941 роках” - проаналізовано ситуацію на теренах області в умовах першої радянізації, показано процес утворення органів РСМ та їх структурну побудову, забезпечення кадрами, розкрито основні напрями діяльності.

У дисертації проаналізовано якісний склад працівників міліції, які за функціональними обов'язками поділялися на працівників оперативно-службового та адміністративно-господарського складу. До першої групи належали особи, які безпосередньо несли патрульно-постову службу, виконували оперативну роботу з охорони правопорядку та громадської безпеки, проводили роботу з політичного виховання працівників міліції, а також начальницький склад. До другої - належали особи, які виконували роботу з адміністративного, медико-санітарного і господарського обслуговування органів міліції, а також педагогічний персонал навчальних закладів міліції. Працівники обох цих груп поділялися за займаними посадами на працівників вищого, середнього і молодшого начальницького та рядового складу. Більшість працівників оперативно-службового складу мала початкову і лише незначна частина - семирічну та спеціальну міліцейську освіту. Проаналізовано мережу спеціальних навчальних закладів із підготовки працівників органів міліції та умови прийому до них. Висвітлено структуру та навчально-виховний процес в однорічній Станіславській школі РСМ, яка готувала дільничних уповноважених міліції.

На фактологічному матеріалі показано основні напрями, форми та методи діяльності органів міліції із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю, проведення паспортизації, створення добровільних формувань допомоги міліції в населених пунктах (бригадмілів), оперативних заходів із попередження спроб ОУН підняти антирадянське повстання на території західних областей, виявлення та ізоляції “антирадянських елементів” та їх масштабність. За підсумками 1940 р. обласне УРСМ зайняло третє місце серед управлінь міліції НКВС УРСР. Головними критеріями цього всеукраїнського змагання були: попередження та розкриття злочинів, недопущення порушень службової дисципліни, забезпечення громадського порядку. Про високий професіоналізм частини працівників міліції свідчать і численні накази про заохочення як НКВС УРСР, так і обласного УНКВС.

У третьому розділі (п'ять підрозділів) - “Діяльність органів міліції в 1944 - 1946 роках” - розкрито й проаналізовано суспільно-політичні події, що відбувалися в умовах фашистської окупації; настрої населення напередодні звільнення території області Червоною армією; заходи з відновлення органів радянської влади та міліції; роль і місце органів міліції в забезпеченні життєдіяльності радянської влади на місцях; форми й методи виконання правоохоронних завдань.

Із поступовим звільненням території області, що розпочалося 25 березня і завершилося 2 жовтня 1944 р., відбувався процес відновлення органів радянської влади. Наказом НКВС УРСР від 4 квітня 1944 р. було визначено штатний розпис та структуру обласного УНКВС, згідно з яким загальна кількість працівників мала становити 1950 чол. (996 чол. начальницького і оперативного складу та 954 чол. рядового і технічного складу), із них 1134 - працівники міліції. Як і в довоєнний період, комплектація кадрів здійснювалася за рахунок приїжджих працівників, направлених наркоматами НКВС СРСР та УРСР. Недостатнім залишався і їх освітньо-професійний рівень. Зокрема, станом на листопад 1944 р. із 1073 працівників обласного УНКВС лише 3,2% мали спеціальну освіту, 2,1% - військову, 1,8% - неповну загальну вищу та середню освіту, а решта - початкову та неповну середню; майже 80% із них мали практичний стаж роботи в органах внутрішніх справ від одного до трьох років. Неукомплектованості кадрів та їх якісний рівень залишалися головними проблемами і впродовж 1945 - 1946 рр. Прийом на роботу в органи міліції вихідців із місцевого населення ускладнювався перебуванням їх під фашистською окупацією, а також діяльністю збройного підпілля, внаслідок чого були значно посилено жорсткі вимоги щодо їх спецперевірки.

На кінець 1946 р. УМВС Станіславської області було укомплектовано на 91,4% (із 1660 посад вакантними залишалися 143). Із 440 працівників обласного апарату управління міліції та міськрайвідділів уперше працювало на займаних посадах 335 осіб, а загальну вищу і незакінчену вищу освіту мало лише 20 працівників, середню і початкову - 420 і лише “одиниці були із спеціально-чекістською і політичною освітою”, тобто закінчили дво- або однорічні спецшколи МВС та міліції. Утруднювало комплектацію кадрів і різке зменшення кількості навчальних закладів, що було зумовлено війною, в тому числі припинила існування і Станіславська школа РСМ. Упродовж 1946 р. через систему спецшкіл і курсів, а також курсів перепідготовки та підвищення професійної кваліфікації було підготовлено 9510 працівників, у тому числі 2871 працівник із місцевого населення західних областей, а саме: 13 оперативних працівників міліції, 83 помічники оперуповноважених міліції, 883 дільничні, 1396 рядових міліціонерів, 446 чол. старшого, середнього і молодшого начальницького складу пожежної охорони, 40 чол. працівників загсу, 10 працівників військово-облікових столів. Це було недостатньо для покращення якісного складу органів міліції, оскільки, наприклад, упродовж 1946 р. з УМВС Станіславської області вибуло 758 працівників, з яких 499 взагалі звільнилися з органів, а прибув 731 працівник.

На конкретному фактологічному матеріалі висвітлено діяльність органів міліції з виконання правозахисних завдань у боротьбі з кримінальними елементами, розкраданням державної власності та спекуляцією, дитячою безпритульністю й бездоглядністю; показано співпрацю місцевих радянсько-партійних органів та міліції з організації в населених пунктах добровільних формувань з охорони громадського порядку, бригадмілів, винищувальних батальйонів та керівництво ними з боку дільничних уповноважених. Наприклад, лише в другій половині 1946 р. відділом боротьби з розкрадання соціалістичної власності було порушено 365 кримінальних справ й притягнуто до суду 343 чол., а також знешкоджено 31 злочинну групу, члени яких займалися грабунками, й притягнуто до судової відповідальності 122 чол.; ліквідовано 82 злодійські групи й притягнуто до суду 229 чол.; розкрито 152 злочини, скоєних раніше. Упродовж квітня-травня 1946 р. було затримано 2578 осіб “підозрілого бродячого елементу”, головним чином приїжджих із Бессарабії та південних областей України, вражених голодом, що дозволило попередити можливість скоєння частиною з них протиправних дій.

На виконання ЦК КП(б)У “Про заходи в боротьбі з безпритульністю і бездоглядністю дітей в Українській РСР” від 30 липня 1944 р. в області на початок 1945 р. було взято на облік 3372 дітей-сиріт, при міськрайвідділах міліції створено дитячі приймальники та дитячі кімнати, через які впродовж І кварталу 1945 р. пройшло 127 дітей, із них 12 дітей було повернуто батькам, 48 - направлено в дитячі будинки, 26 - в дитячу колонію і 5 - працевлаштовано. До кінця 1946 р. планувалося відкрити в області ще 8 дитячих будинків на 930 дітей та довести кількість дітей, переданих під патронат сімей і організацій, до 1200 осіб.

За вагомі успіхи, досягнуті в службовій діяльності, указами президії Верховної Ради СРСР та наказами НКВС (МВС) УРСР у 1944 - 1946 рр. урядовими нагородами й преміями було відзначено майже 15% особового складу міліції області. Водночас при виконанні службових завдань упродовж 1944 - 1946 рр. загинуло 23 працівники ОВС, у тому числі: 4 начальники райвідділів та 3 їх заступники по міліції, 6 працівників карного розшуку та інших служб.

Розкрито форми й методи боротьби органів міліції з ліквідації збройних формувань ОУН та УПА, серед яких найбільш поширеними були: проведення оперативно-військових операцій, облав та засідок; вербування інформаторів серед учасників збройного підпілля та цивільного населення; участь у виселенні сімей учасників національно-визвольного руху. Про жорстокість протистояння свідчать численні жертви з обох сторін, загальна кількість яких склала з боку УПА та ОУН понад 15 тис. убитими, понад 20 тис. було арештовано та з'явилося з повинною, на спецпоселення вислано 908 сімей (2480 осіб). За цей же період втpати pадянської стоpони становили 3365 чол., у тому числі: 2871 - вбитими, із них 36 пpацівників ОВС та 23 бійці винищувальних батальйонів.

Проаналізовано постанови центральних радянсько-партійних органів, директиви та накази НКВС (МВС) УРСР про усунення причин порушення працівниками міліції соціалістичної законності.

У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано його основні положення й пропозиції щодо можливого покращення роботи органів міліції в сучасних умовах.

4. Якісний склад працівників органів міліції як у перший, так і другий періоди радянізації був недостатньо високим як за освітнім, так і професійним рівнем, що позначалося на якості виконання поставлених завдань.

5. Підготовка кадрів міліції та підвищення освітньо-професійного рівня практичних працівників здійснювалися через мережу спецшкіл, курсів, а також під час обов'язкових занять зі службової підготовки.

7. Незважаючи на певні труднощі, органи міліції Станіславської області досягли значних успіхів з охорони громадського порядку, захисту державної та колгоспно-кооперативної власності, особистого майна громадян, у розкритті та профілактиці кримінальних злочинів, ліквідації дитячої бездоглядності й безпритульності, при проведенні паспортизації, військового обліку, мобілізації військовозобов'язаних до Червоної армії та під час виконання інших завдань. Було проведено значну роботу зі створення в населених пунктах добровільних формувань із охорони громадського порядку, бригадмілів, винищувальних батальйонів, які діяли під керівництвом дільничних уповноважених.

9. Порушення законності та службової дисципліни частиною працівників міліції були зумовлені низьким освітньо-професійним рівнем, недоукомплектованістю служб і відділів, зловживання алкогольними напоями, незадовільним матеріально-побутовими умовами, а також суспільно-політичними обставинами, в яких доводилося виконувати службові обов'язки.

3. Становлення та діяльність органів НКВС і Робітничо-селянської міліції на теренах Станіславської області в 1939 - 1941 роках // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. - Т. 17: На пошану професора В.П. Газіна. - С. 244 - 253.

4. Поpушення законності працівниками НКВС-МВС та інших правоохоронних структур на теренах Станіславської області в перші повоєнні роки (1945 - 1947 рр.): причини і наслідки // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 11. Серія: історія. - Одеса: Астропринт, 2008. - С. 172 - 185.

5. Репресивні дії органів НКВС проти УПА на теренах Станіславщини в 1944 - 1945 роках // Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України. Матеріали Міжнародної наукової конференції, с. Тишківці Городенківського району, 10 липня 2005. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2007. - С. 238 - 247.

У дисертації досліджуються особливості утворення та форми й методи діяльності органів міліції на території Станіславської області в умовах першої радянізації краю (1939 - 1941 рр.), на завершальному етапі Другої світової війни і в перші повоєнні роки (1944 - 1946 рр.). На основі архівних джерел, монографічної літератури, спогадів та матеріалів періодичної преси досліджується процес утворення органів міліції, їх структурна побудова, система підготовки та механізм забезпечення кадрами, їх якісний склад, соціально-матеріальне та побутове забезпечення, причини порушення частиною співробітників законності й службової дисципліни, форми й методи діяльності з охорони громадського порядку, безпеки громадян, боротьби зі злочинністю, ліквідації дитячої безпритульності та бездоглядності, збройного опору ОУН та УПА, проведення паспортизації; взаємодія з місцевими радянсько-партійними органами із залучення місцевого населення до органів міліції та добровільних формувань - груп охорони порядку, бригад допомоги міліції, винищувальних батальйонів та керівництво ними.

Ключові слова: органи міліції, правопорядок, законність, правоохоронна діяльність, злочинність, репресії.