За своєю структурою ЄСЦБ частково схожа на Федеральну резервну систему в США, що складається з 13 банків на чолі з The Bank of New-York і в цілому виконує роль центрального банку. При цьому, національні центральні банки Великобританії, Данії, Греції та Швеції є членами Європейської системи центральних банків зі спеціальним статусом: їм не дозволено брати участь у прийнятті рішень, що стосуються проведення єдиної грошової політики для "зони євро" і реалізовувати подібні рішення.

Європейська система центральних банків включає в себе Європейський центральний банк і Національні центральні банки країн - учасниць "зони євро". У статуті ЄСЦБ та ЄЦБ проголошена незалежність цих організацій від інших органів Союзу, від урядів країн - членів ЕЕВС і будь-яких інших установ. Це цілком відповідає звичайному статусу центрального банку в рамках окремої країни. Разом з тим істотне значення має зафіксований у спеціальній статті статуту "генеральний принцип", згідно з яким Європейська система центральних банків управляється керівництвом ("приймають рішення органами") Європейського центрального банку, і, перш за все, Радою Керуючих.

Рада Керуючих, верховний керівний орган, включає в себе всіх членів Виконавчої Дирекції та керуючих НЦБ лише країн - учасниць Європейського економічного і валютного союзу.

До основних функцій Ради Керуючих відносяться:

адаптація інструкцій і прийняття рішень, що забезпечують досягнення цілей створення Європейської системи центральних банків;

визначення ключових елементів грошової політики ЕЕВС, таких як процентні ставки, розмір мінімальних резервів Національних центральних банків, розробка конкретних інструкцій щодо її проведення.

Виконавча Дирекція включає в себе Президента, Віце-президента і чотирьох членів, відібраних з числа кандидатів, що мають великий професійний досвід у фінансовій чи банківській сфері. Виконавча Дирекція повинна проводити грошову політику відповідно до інструкцій і правил, прийнятих Радою Керуючих Європейського центрального банку і, таким чином, керувати діями НЦБ, приймаючи по необхідності відомчі інструкції.

Генеральна Рада, третій керівний орган Європейської системи центральних банків, включає Президента та Віце-президента Європейського центрального банку та керівники Національними центральними банками всіх країн Європейського Економічного Співтовариства, незалежно від їх участі в ЕЕВС. Генеральна Рада виконує функції, які раніше здійснювалися Європейським Валютним Інститутом і які необхідно продовжувати на третьому етапі плану ЕЕВС. До основних завдань Генеральної Ради можна віднести наступні:

здійснення консультаційних функцій ЄСЦБ;

збір та обробка статистичної інформації;

підготовка щоквартальних та щорічних звітів про діяльність ЄЦБ, а також щотижневих консолідованих фінансових звітів;

розробка та прийняття необхідних правил по стандартизації бухгалтерського обліку і звітності по операціях, що проводяться НЦБ;

вживання заходів, що відносяться до оплати Статутного капіталу Європейського центрального банку в частині, не врегульованій Загальним Договором ЄЕС;

розробка посадових інструкцій та правил прийому на роботу в ЄЦБ;

організаційна підготовка до процедури встановлення остаточного фіксованого валютного курсу національних валют до євро.

Президент Європейського центрального банку одночасно є головою всіх трьох його керівних органів: Ради Керуючих, Виконавчої Дирекції та Генеральної Ради, при цьому в двох перших випадках він має вирішальним голосом у разі рівного розподілу голосів. Крім того, Президент представляє ЄЦБ в зовнішніх організаціях або призначає довірену особу для цієї ролі. По відношенню до третіх осіб він, за законодавством, представляє ЄЦБ.

Національні центральні банки країн-учасниць є невід'ємною частиною Європейської системи центральних банків і діють відповідно до вказівок та інструкціями ЄЦБ.

Рада Керуючих ЄЦБ уповноважена розробляти кредитно-грошову політику, а Виконавча Дирекція - втілювати її в життя. В тій мірі, у якій це можливо і доцільно, Європейський центральний банк вдається до використання можливостей Національних центральних банків.

Під керівництвом Ради Керуючих працюють тринадцять Комітетів:

Комітет внутрішніх аудиторів;

Комітет по банкнотах;

Бюджетний комітет;

Комітет зовнішньої комунікації;

Комітет бухгалтерського обліку та грошових доходів;

Юридичний комітет;

Комітет з ринкових операцій;

Комітет з грошово-кредитної політики;

Комітет міжнародних відносин;

Статистичний комітет;

Комітет банківського нагляду;

Комітет інформаційних систем;

Комітет платіжно-розрахункових систем.

НЦБ збирають заявки на участь в операціях Європейського центрального банку і передають ці дані в центральний комп'ютер ЄЦБ у Франкфурті. На основі зібраних заявок ЄЦБ визначає ринкову ціну ресурсів і спускає відповідні інструкції Національним центральним банкам, які і розподіляють операції серед контрагентів. З урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій навіть порівняно невеликі організації можуть брати участь в операціях ЄСЦБ. У разі необхідності тендери можуть проводитися протягом години на основі електронного обміну інформацією.

Європейська система центральних банків має право відмовити в доступі до інструментів кредитно-грошової політики з міркувань надійності або в разі грубого або неодноразового порушення контрагентом своїх зобов'язань. При відборі учасників спеціалізованих операцій застосовуються і деякі додаткові критерії.

Головною метою створення Європейської системи центральних банків, відповідно до статті 2 Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ, є підтримка стабільності цін.

Ще у далекому 1998 році Рада Керуючих ЄЦБ уточнила головну мету грошово-кредитної політики ЕЕВС, вказавши, що поняття "стабільність цін" передбачає можливість зростання гармонізованого індексу цін на споживчі товари до 2% на рік, одночасно визначивши та його структуру стосовно до споживчих товарів і послуг.

Встановлено, що стабільність цін повинна підтримуватися в середньостроковій перспективі, причому неприпустимі зростання цін понад встановлену величину і дефляція, тобто тривале зниження їх рівня. Для досягнення основної мети ЄСЦБ вирішує такі конкретні завдання, визначені у статті 3 його Статуту:

1. Визначення та проведення єдиної грошово-кредитної політики.

Рада керівників ЄЦБ визначає єдину грошово-кредитну політику, яку Національні центральні банки впроваджують децентралізованим і гармонійним чином. В основному для проведення грошово-кредитної політики використовуються ті процедури та інструменти, які використовувалися більшістю центральних банків до становлення Європейського економічного і валютного союзу.

2. Зберігання і управління офіційними валютними резервами країн-учасниць, а також здійснення валютних операцій.

Європейська система центральних банків здійснює зберігання і управління офіційними золотовалютними резервами країн-учасниць ЕЕВС. Внесок кожного Національного центрального банку визначено відповідно до його частки в капіталі Європейського центрального банку. Згідно зі статутом ЄЦБ центральні банки повинні передати йому (на кредитній основі) валютні резерви на загальну суму, еквівалентну 50 млрд. євро (у подальшому ця сума за рішенням Ради Керуючих може бути збільшена). Обсяг резервів, переведених одинадцятьма центральними банками країн - учасниць ЕЕВС 1 січня 2011 р. в Європейський центральний банк, склав 39,46 млрд. євро. З них 85% суми - у валюті, інші 15% - у золоті.

Валютні резерви можуть бути використано Європейським центральним банком для проведення валютних інтервенцій, причому йому дано право самостійно приймати рішення про проведення таких інтервенцій. Це, однак, не означає, що ЄЦБ має намір домагатися встановлення якихось курсових орієнтирів щодо будь-якої чужої валюти, так як подібний підхід може призвести до протиріччя з пріоритетним завданням забезпечення стабільності цін. Тим не менш, Європейська система центральних банків оснащена технічними можливостями для інтервенцій на валютних ринках із метою протистояти надмірним або хаотичним коливанням курсу євро відносно валют основних країн поза Європейського Економічного Співтовариства.

3. Забезпечення правильного функціонування платіжно-розрахункових систем. Для забезпечення успіху нової валюти на третьому етапі становлення ЕЕВС вкрай важлива наявність ефективної технічної бази платежів і розрахунків. Зокрема, така база корисна для сприяння формуванню спільних короткострокових міжбанківських процентних ставок по всій "зоні євро". Це передбачає, в свою чергу, створення системи, за допомогою якої основні великомасштабні транскордонні угоди могли б обслуговуватися протягом того ж дня. Для здійснення платежів в межах Європи з першого ж дня 1999 задіяні дві загальноєвропейські системи банківських розрахунків: ТАРГЕТ (Trans-European Automated Real-time Gross settlement Express Transfer system) з національними системами клірингових розрахунків - RTGS (Real Time Gross Settlements) і ЕВА (система Європейської банківської асоціації).

Крім вирішення перерахованих вище завдань, Європейська система центральних банків у процесі своєї діяльності здійснює також наступні функції:

1) емісія банкнот і монет. ЄЦБ є єдиною організацією, яка має право дозволити емісію банкнот, виражених в євро. ЄСЦБ емітує ці банкноти, які стануть єдиним законним платіжним засобом у країнах ЕЕВС.

2) співробітництво у сфері банківського нагляду. Роль ЄСЦБ в здійсненні банківського нагляду досить обмежена. Система повинна лише сприяти в організованому проведенню відповідних заходів, і може пропонувати свої рекомендації за сферами дії применимого тут законодавства і порядку його застосування.

3) консультативні функції. ЄЦБ консультує Раду Європи або уряди країн-учасниць ЄЕС за всіма проектами в частині, що входить в його компетенцію: з питань грошового обігу, платіжно-розрахункових засобів, національним центральним банкам, статистичними даними, платіжно-розрахункових систем, стабільності кредитних організацій, фінансових ринків і т.д.

4) збір статистичних даних. Для належного використання інструментів грошової політики вони повинні спиратися на достовірну і порівняти статистику. Це особливо стосується фінансових і банківських даних, необхідних, наприклад, для розрахунку бази резервних вимог, а також статистики цін, якщо вона пов'язана з виконанням згадуваної кінцевої мети грошової політики ЄСЦБ.

ЄСЦБ являє собою незалежну банківську систему. При здійсненні своєї діяльності члени її органів управління не мають права використовувати інструкції або правила урядів і державних органів країн Європейського Економічного Співтовариства або зовнішніх країн. У свою чергу інститути Європейського Економічного Співтовариства і уряди держав - учасників ЕЕВС не мають права втручатися в діяльність Європейської системи центральних банків.

У сферу діяльності ЄЦБ входить:

1) надання кредитів, у тому числі ломбардних, фінансовим інститутам;

2) операції на відкритому ринку з різними фінансовими інструментами;

3) встановлення мінімальних резервних вимог для кредитних інститутів країн-членів ЕЕВС.

Характерна риса діяльності ЄЦБ полягає в тому, що всі принципові рішення, що приймаються простою чи кваліфікованою (2/3 голосів) більшістю, передбачають "зважене" голосування керівників центральних банків, при якому "вага" (тобто кількість голосів кожного з них) визначається відповідно до частки відповідної країни (її центрального банку) у сукупному капіталі ЄЦБ. Це не відноситься до членів Виконавчої Дирекції, кожен з яких має лише один голос.

ЄЦБ може займатися звичайними для центральних банків операціями: наданням кредитів, у тому числі ломбардних (під заставу цінних паперів), фінансовим інститутам і операціями на відкритому ринку з різними фінансовими інструментами, вираженими в будь-якій валюті, у тому числі у валюті країн з-поза меж ЕЕВС, а також з дорогоцінними металами. Такі ж операції можуть вести Національні центральні банки, керуючись при цьому загальними принципами, які розробляє ЄЦБ.

Статут ЄЦБ передбачає значну децентралізацію діяльності Європейської системи центральних банків, з тим, щоб такі операції, як РЕПО і валютні інтервенції, самостійно здійснювалися Національними центральними банками. Кожен з них може також самостійно визначати, які активи комерційних банків прийнятні в якості застави.

Європейський центральний банк і Національні центральні банки не мають права на кредитування (у будь-якій формі) міждержавних (у системі ЄЕС), державних, регіональних та місцевих органів влади та організацій, що діють на основі державного права. Це, однак, не поширюється на державні кредитні інститути, які в даному випадку розглядаються так само, як приватні кредитні інститути.

ЄЦБ і НЦБ можуть встановлювати зв'язки з центральними банками і фінансовими інститутами інших країн і міжнародними організаціями та здійснювати з ними всі види банківської діяльності, використовуючи при цьому будь-які фінансові активи і валюти.

Власний капітал ЄЦБ до початку його діяльності було визначено у розмірі 5 млрд. ЕКЮ (тобто 5 млрд. євро починаючи з 1 січня 1999 року). надалі за рішенням Ради Керуючих він може збільшуватися. Акціонерами ЄЦБ можуть бути тільки Національні центральні банки. Капітал ЄЦБ формується в пропорції до порівняльної демографічної й економічномї ваги НЦБ. Ключовим показником при цьому є середня зважена частка кожної країни в населенні і ВВП "зони євро", яка визначається за наступною формулою:

50% цієї частки - відповідно до питомої ваги кожної країни в загальній чисельності населення Європейського Економічного Співтовариства;

50% - відповідно до її питомою вагою в сукупному валовому внутрішньому продукті ЄЕС.

Ці дані будуть коригуватися кожні 5 років.

Структура капіталу ЕЦБ станом на 2011 рік наведена у табл.1

Обсяг коштів, розміщених на депозитах в Європейському центральному банку (ЄЦБ) банками Європи, виріс 30 жовтня 2011 року до 288 430 000 000 євро, говориться в прес-релізі ЦБ. Це - максимальний рівень з 30 червня 2010 року.

3.11.2011 року банки розмістили в ЄЦБ депозити на 275 230 000 000 євро. Середній рівень обсягу коштів банків на депозитах в ЄЦБ з початку 2011 року становить трохи більше 61 млрд євро, проте з другої половини жовтня він перевищує 200 млрд євро.

Банки вважають за краще розміщувати грошові кошти в ЄЦБ, а не видавати кредити, через побоювання, що вжитих владою заходів буде недостатньо для подолання боргової кризи в єврозоні. Крім того, фінансові інститути вважають, що ризики їх контрагентів за облігаціями проблемних європейських держав занадто великі.

Рада керівників Європейського центробанку 3.11.2011 року вирішила знизити ключову ставку єврозони на 0,25 процентних пункти - до 1,25% річних. (зміни ставки ЕЦБ за період 2010-2011 років наведені у табл.2) Аналітики, хоча й очікували зниження ставки до кінця року на тлі уповільнення економіки, все ж припускали, що регулятор прийме таке рішення тільки в грудні. Останнім часом банки все частіше звертаються до ЄЦБ, побоюючись довіряти іншим кредитним організаціям у проведенні банківських операцій. Так, у третьому кварталі обсяг банківських депозитів в ЄЦБ кілька разів наближався до максимальних за рік значень. Це говорить про те, що банки єдиної Європи вважають за краще зберігати "надлишок" ліквідності в самому безпечному місці, незважаючи на більш низьку ставку ЄЦБ у порівнянні з іншими кредитними організаціями.

Маріо Драгі попередив, що єврозона перебуватиме в "м'якій рецесії" до кінця року. Напруженість на фінансових ринках, ймовірно, уповільнить темпи економічного зростання в єврозоні у другому півріччі 2011 - початку 2012 року. Прогноз як і раніше виключно невизначений і посилюється спадними ризиками. Частина цих ризиків вже матеріалізувалася. Так зазначив голова ЄЦБ на підсумковій прес-конференції.

Боргова криза може привести до рецесії в окремих країнах (наприклад у Греції вже значні економічні проблеми; також сюди можна віднести і Португалію), з великою часткою ймовірності на початку наступного року.

Таблиця 2

Ставка ЕЦБ (за період 2010-2011 рр.)

[11]

На даний момент спостерігається розпал боргової кризи зони євро і чергова хвиля економічного спаду. Зараз багато експертів ставлять питання вже не про те, як валютний союз зможе вийти з кризи, а про доцільність його існування взагалі. Кредитоспроможність банків падає на тлі пониження довіри до фінансового сектору. При цьому периферія ЄС продовжує потопати в боргах, незважаючи на багатомільярдні транші допомоги.

Маріо Драгі вже окреслив основні напрямки майбутньої політики ЄЦБ. Він заявив, що скупка держоблігацій проблемних країн, таких як Італія та Іспанія, триватиме, незважаючи на довгострокову загрозу для європейських кредиторів. Крім того, тиждень тому, будучи ще головою ЦБ Італії, він завив у своїй промові про необхідність конкретних структурних змін італійської економіки. "Сміливі реформи, природно, вплинуть на найслабшу частину населення, і ми повинні захистити її", - заявив він. Італія планує в найближчі роки залучити 5 млрд євро і скоротити витрати шляхом збільшення пенсійного віку, спрощення трудового законодавства та продажу активів.

Вся система євро, спрямована на подолання труднощів і несправностей фінансових ринків, створює проблеми для монетарної політики через використання нестандартних заходів з подолання труднощів.

Багато хто очікує зниження нових процентних ставок за позиками вже в грудні і не бачать інших шляхів, як ЄЦБ може вплинути на зняття економічної напруги у всіх 17 країнах зони євро.

Висновки