Проблема об'єднання Кореї: політико–системний аналіз

Одночасно Північна Корея планувала побудувати власний ядерний реактор на легкій воді і реконструювати два заводи, що зможуть робити велику кількість ядерного палива. Цією заявою КНДР фактично денонсувала свої колишні обіцянки відмовитися від усіх ядерних програм в обмін на гарантії безпеки й економічну допомогу. Остання заява КНДР з'явилася реакцією на введення США санкцій проти північно-корейських компаній, що обвинувачувалися в торгівлі ракетами і використанні фальшивих доларів, а також на прийняття ООН резолюції по правах людини в КНДР. 3 березня 2005року була опублікована заява МЗС КНДР, відповідно до якої КНДР більш не вважала себе зв'язаною мораторієм 1999року на іспити балістичних ракет середньої дальності, що був введений у період переговорів з адміністрацією президента США Білла Клінтона в обмін на економічну допомогу.У 1998році Північна Корея зробила запуск балістичної ракети середньої дальності «Теподон-1». За офіційною версією, вона вивела на орбіту перший північно-корейський супутник . А по американським даним, ракета, пролетівши над Японією, упала в море в декількох сотнях кілометрів від узбережжя Аляски. В заяві МЗС КНДР говорилося, діалог зі США припинився в 2001 році з приходом до влади адміністрації Буша, а це означало, що КНДР вправі відновити іспити ракет. 4липня 2006року Північна Корея виконала запуск відразу кількох ракет. Різні джерела стверджують, що було здійснено від 7 до 10 запусків ракет невідомих типів, серед яких дві середнього радіусу дії впали в Японське море. Американські урядовці твердять, що одна з тих ракет - далекої дії Теподон-2, радіус якої понад 6 тисяч кілометрів дає можливість досягти будь-якої точки в Сполучених Штатах [10].

Наразі поки що Республіка Корея охоче пообіцяла залучати КНДР до світового співтовариства, сприяючи цим самим розширенню її зовнішніх зв'язків. Так, 27 вересня 2000 року відбувся перший в історії американо-північнокорейських відносин візит представника військового відомства КНДР до Нью-Йорка. Саме тут відбулася його зустріч із керівниками Пентагону в контексті більшої відкритості Північної Кореї, остаточного розв'язання ядерного питання та військового співробітництва цих країн. Як відомо, обидві Кореї є учасниками шестисторонніх переговорів щодо ядерної проблеми за участю Китаю, США, Японії та Росії. Вони почали проводитися в 2003 році. На одному з останніх (шостому) раунді, що пройшов у січні 2006 року, президент Південної Кореї Но Му Хен виступив проти примусових заходів з боку США щодо КНДР. Як відзначив Но Му Хен, якщо США мають намір вирішувати проблему північнокорейської ядерної програми саме таким способом, то між Вашингтоном і Сеулом неминуче виникне непорозуміння.

Між КНДР і США у рамках шестисторонніх переговорів найбільш часто виникали розбіжності. Пхеньян неодноразово звинувачував США у «ворожій політиці» щодо КНДР; США, у свою чергу, відповідали достатньо жорсткими заявами і навіть заходами. У ході останнього раунду міжкорейських переговорів, що завершилися в червні 2007 року, Сеул відмовився надавати КНДР продовольчу допомогу, поки не буде досягнуто прогресу у вирішенні ядерної проблеми Корейського півострова.Відновлення діалогу між Сеулом і Пхеньяном було підписанням після зупинки в липні Північною Кореєю свого єдиного діючого атомного реактора. Закриття атомного реактора в Йонбені є першим кроком КНДР зі згортання національної ядерної програми. У лютому 2008 року Північна Корея зобов'язалася зупинити і опечатати ядерний реактор і допустити в країну інспекторів МАГАТЕ в обмін на 50 тис. т палива. Перехід від переговорів до виконання домовленостей став можливий після повернення Пхеньяну всіх коштів КНДР, які раніше під тиском США були заморожені в банку Banco Delta Asia (Макао) [11]. 16 травня 2009року Президент США Барак Обама і Президент Південної Кореї Лі Мін Бак підписали угоду про ядерний захист Південної Кореї від північного сусіда. У відповідь КНДР розвернула підготовку запуску балістичних ракет, здатних досягти США, і почала виводити свої фінанси із зарубіжних банків.Договір про співпрацю Південної Кореї і Сполучених Штатів став у відповідь кроком Заходу на погрози КНДР влаштувати ядерне бомбардування американцям і південнокорейцям. Після виходу КНДР з шестисторонніх переговорів про роззброєння країни тут пройшли успішні ядерні випробування і запуск балістичних ракет, здатних досягти США. У Раді безпеки ООН на такі дії КНДР відреагували жорстко. 12 червня проти неї були посилені санкції: заборонено ввезення і вивіз зброї з країни і дозволений догляд всіх підозрілих судів, що йдуть в КНДР і назад. Проте це рішення викликало ще більшу агресію північнокорейців. Заступник міністра народних озброєних сил КНДР Пак Че Ген заявив, що ізоляція КНДР змусить Північну Корею завдати потужних ударів по ключових об'єктах США і їх прибічників, знищивши противника в будь-якій точці земної кулі. За деякими даними, в КНДР вистачить збройового плутонію на шість атомних бомб. А під час переговорів з Лі Мін Баком Барак Обама виразив побоювання, що ракетно-ядерна програма Північної Кореї загрожує всьому світу, і пообіцяв «ядерну парасольку» Південній Кореї як країні, над якою нависнула особлива загроза [12].

На підставі вищевикладеного, необхідно зазначити, що ракетно-ядерна програма Північної Кореї загрожує всьому світу.Тобто, КНДР небезпідставно звинуватили в розпалюванні гонки ядерного озброєння. Ядерне протистояння США і Північної Кореї досягло точки кипіння. В спільній заяві двох президентів було сказано,що США і Південна Корея скріпляють міцними оборонними зв'язками. До створення «антіпівнічнокорейського фронту»Президент США Обама хоче залучити Росію, Китай і Японію та підняти питання про ситуацію довкола КНДР, сподіваючись, що цей конфлікт можна вирішити мирним шляхом. Але для цього КНДР повинна повернутися до шестисторонніх переговорів і повністю відмовитися від ядерної зброї. Корейський півострів має бути роззброєний - і крапка. Чимало залежатиме й від міжнародної та військово-політичної ситуації навколо Корейського півострова, особливо у зв'язку з необхідністю вирішення північнокорейської ядерної проблеми. Позиція ж найближчих союзників Південної Кореї - США і Японії полягає в тому, що будь-які поступки Пхеньяну, так само як і просування вперед у міжкорейських відносинах в цілому, повинні перебувати у прямій залежності від успіхів у справі ядерного роззброєння Північної Кореї.

РОЗДІЛ ІV. КОРЕЯ - УКРАЇНА: СПІВПРАЦЯ У 1994 - 2010 РОКАХ

З моменту встановлення дипломатичних відносин у лютому 1992 року РК і Україна досягли вагомих результатів у двосторонньому співробітництві, яке розвивалося по висхідній у політичній, економічній та гуманітарній сферах. Близькість позицій двох країн у питаннях економічного співробітництва, першочергова увага, яку приділяє керівництво реалізації курсу на економізацію зовнішніх зносин, сприяли пожвавленню і наповненню конкретним змістом двосторонніх торговельно-економічних зв'язків (починаючи з 1997 року товарооборот між двома країнами зростає щороку, і в 2001 році становив 370 млн дол. США) [1].

Так, під час візиту у листопаді 2001 році в Україну Голови Корейсько-української асоціації міжпарламентських зв'язків Кім Ян Джина відбулася зустріч останнього з Президентом України Л. Д. Кучмою, під час якої корейський парламентарій був нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та порушувалося питання підтримки Україною кандидатури Республіки Корея до «EXPO-2010». А вже 25 лютого 2002 року відбулося вручення вірчих грамот Послом України в Республіці Корея В. В. Фуркалом Президенту Республіки Корея Кім Де Чжуну, де також в розмові щодо основних напрямків розвитку двосторонніх відносин Кім Де Чжун наголосив, що Республіка Корея вбачає в Україні одного з пріоритетних європейських торговельних партнерів[2].

Важливим здобутком у сфері торговельно-економічних відносин стала ратифікація Верховною Радою України 7 лютого 2002 року Конвенції між Кабінетом Міністрів України та урядом Республіки Корея про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал. У 2002 році відбулися взаємні візити делегацій обох країн: віце-спікера Національних Зборів РК Кім Чон Хо та спеціального посланника Президента Республіки Корея Кім Де Чжуна в Україну і директора Департамента двостороннього співробітництва МЗС України

С. О. Камишева у Республіку Корея, які засвідчили обопільний інтерес до поглиблення та розширення двосторонніх зв'язків і співпраці на міжнародній арені. На 2010 рік Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Корея - Бєлашов Володимир Євгенович, а Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Корея вУкраїні Й.В.Пан Пак Ро Бьок.В економічному плані інтерес Республіки Корея до співробітництва з нашою країною полягає у зміцненні через активну діяльність на українському ринку позицій корейського капіталу в європейському економічному просторі [3].

На сьогодні економічні інтереси України та РК збігаються у низці галузей двостороннього економічного співробітництва:

- подальше залучення корейських інвестицій в українську економіку, зокрема в металургійну галузь та машинобудування, розбудову ринку телекомунікацій, переробну галузь, сільське господарство, будівництво;

- активізація співпраці в таких галузях, як атомна енергетика, у тому числі, можливі поставки в РК українського електрообладнання та продукції турбінобудування; аерокосмічна галузь - використання корейською стороною українських технологій, розробка та реалізація спільних проектів з виробництва ракетно-космічної техніки, морські перевезення, використання національних портів суднами обох держав, кооперація в електронній галузі на підприємствах оборонно-промислового комплексу України тощо.

В листопаді 2002 року було проведено друге засідання українсько корейського Спільного комітету з питань торгівлі у Сеулі, що, безперечно, стане черговим кроком до поглиблення торговельно-економічного співробітництва.Південна Корея-один із провідних фінансово-економічних та технічних центрів глобальногозначення. Для України співробітництво з цією країною є важливим фактором міжнародної стабільності як регіонального, так і глобального характеру. Тому актуальність розробки дослідження обумовлена тим, що за останні роки відносини між Україною та Кореєю дуже пожвавилися.Зріс обсяг зовнішньої торгівлі, інвестицій.Останні дослідження показали, що корейський ринок відкритий для українського бізнесу, і навпаки. Республіка Корея є одним із провідних партнерів України в Азійсько-Тихоокеанському регіоні [4].

Республіка Корея посідає друге місце у світі в галузі суднобудування, третє- за виробництвом напівпровідників, п'яте-електронної техніки, автомобілів, шосте-за виробництвом сталі. Українсько-південнокорейські відносини розвиваються швидко і динамічно. Республіка Корея визнала незалежність України 30 грудня 1991 року. Підписання Комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Корея 10 лютого 1992 року стало відправною точкою у започаткуванні політичного діалогу між двома країнами. Незважаючи на відносно короткий термін і повну відсутність контактів за часів колишнього Радянського Союзу, відносини між незалежною Україною та Республікою Корея розвиваються дуже швидкими темпами. Країни досягли вагомих результатів у двосторонньому співробітництві, яке розвивалося по висхідній у політичній, економічній, гуманітарній та інших сферах. За відносно короткий проміжок часу обом країнам вдалося створити розгалужену договірно- правову базу двосторонніх відносин,яка містить понад 20 міждержавних,міжурядових та міжвідомчих документів. Знаменною подією в становленні та розвитку українсько-південнокорейських відносин став державний візит до Південної Кореї Президента України Л. Д. Кучми у грудні 1996 року. В ході візиту було підписано Спільну Декларацію про принципи відносин та співробітництва між Україною та Республікою Корея, а також Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Корея про взаємне сприяння та захист інвестицій, Меморандум про взаєморозуміння щодо заснування Спільного Комітету з торгівлі між Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та Міністерством торгівлі, промисловості та енергетики Республіки Корея. Свідченням високої уваги, яку приділяє керівництво України та Республіки Корея розвитку політичного співробітництва, можуть слугувати регулярні зустрічі та візити керівників зовнішньо- політичних відомств та проведення регулярних політичних консультацій. Так, у липні 1992 року міністр закордонних справ і торгівлі Республіки Корея відвідав Україну з офіційним візитом, у ході якого було, зокрема, підписано Угоду про науково-технічне співробітництво. Новим імпульсом для розвитку політичного діалогу між Україною та Республікою Корея став офіційний візит до Республіки Корея міністра закордонних справ України К. І.Грищенка 6-8 червня 2004року.У ході візиту сторони висловили задоволення існуючим рівнем двостороннього співробітництва і погодилися із необхідністю підтримання регулярного політичного діалогу на високому рівні.На зустрічах підкреслювалось, що в Республіці Корея Україну знають як країну, яка свого часу добровільно відмовилася від ядерної зброї, і хотіли б вивчити її досвід для можливого використання під час вирішення північно-корейської ядерної проблеми. Українська сторона однозначно висловившись за підтримку без'ядерного статусу півострова, виразила готовність України допомогти у вирішенні ядерної кризи, поділившись власним досвідом з КНДР. Високим рівнем відзначається співробітництво між законодавчими органами України та Республіки Кореї. У березні 1995 р. відбувся візит до Республіки Корея Голови Верховної Ради України О. О. Мороза на запрошення його південнокорейського колеги. У листопаді 2000 року на запрошення Спікера

Національної Асамблеї Республіки Корея Лі Ман Сопа Голова Верховної Ради України І. С. Плющ здійснив офіційний візит до Південної Кореї.

У квітні 2002 року Україну відвідав Віце-спікер Національної Асамблеї Республіки Корея Кім Чонг Хо, який зустрівся у Києві з Головою Верховної Ради України І. С. Плющем та з членами українсько-корейської асоціації міжпарламентських зв'язків [5]. Окрім політичних питань двостороннього співробітництва, Україна і Південна Корея готові розвивати співпрацю у сфері високих технологій, зокрема в аерокосмічній галузі. Південна Корея підтверджує свої наміри збільшувати обсяги технічної допомоги Україні, що надається через Корейське агентство міжнародного співробітництва.

Україна є одним із найбільших торгових партнерів Республіки Корея серед країн СНД, поступаючись за показниками двосторонньої торгівлі тільки Росії. Однак структура експорту з України в Республіку Корея представлена в основному сировинними ресурсами. Протягом 2005 року у двосторонніх торговельно-економічних відносинах зберігалася позитивна динаміка торгівлі, і показники товарообігу перевищували показники 2004 року. За даними митної статистики Республіки Корея за січень-травень 2005 року обсяги експорту складали 465 млн дол. США, а імпорту - 386 млн дол. США, товарообіг - 851 млн дол. США. Позитивне сальдо склало 79 млн дол. США. Порівняно з 2004 роком зовнішньоторговельний оборот між країнами збільшився на 28 %. У 2006 році зовнішньоторговельний оборот зріс на 17 % і перевищив 1 млн дол. США. Отже, обсяги торгівлі між країнами з кожним роком збільшуються. Серед основних груп товарів, які імпортує Україна, - телевізійні приймачі та комплектуючі до їх виробництва, поліефіри, автомобілі, пральні машини, в'язані ворсові тканини, холодильники з морозильниками, пилососи, мікрохвильові печі, блоки пам'яті. Провідною товарною групою в південнокорейському експорті до України є автомобілі - в 2005 році їх поставлено на 212,6 млн дол. США (39,6 % загального південнокорейського експорту). Крім того, в числі основних імпортних товарів - поліетилен терефталат (поставлено в 2005 році на суму 46,7 млн. дол. США), запчастини і аксесуари до автомобілів, включаючи двигуни і коробки передач (на 42,3 млн дол. США - в 5,3 раза більше, ніж в 2004 році), холодильники з морозильними камерами (33,2 млн. дол. США), пилососи (20,6 млн. дол. США), радіоапаратура (10,3 млн. дол. США) [6].

Основною статтею експорту України до Республіки Корея є прокат і напівфабрикати із заліза і легованої сталі. У 2005 році експорт з України металу і металовиробів досяг свого піку, визначивши значне зростання загального експорту, в 2006 році обсяги експорту цієї продукції не збільшилися. Проте циклічність розвитку галузі привела до зниження вартості експорту металу з України і конкуренції з боку китайських виробників. Крім того, знизилося постачання до Кореї ще однієї провідної експортної продукції - феросплавів. Україна експортує також вироби з чорних металів, вироби із віскозних волокон, різноманітні пігменти, фарбові речовини на основі оксиду титану, безводний аміак, зернові продукти. Останнім часом посилилася тенденція до збільшення частки товарів з високою доданною вартістю, зокрема промислових машин та обладнання. Новою статтею українського експорту до Республіки Корея в 2006 році стала сечовина, якої було поставлено на 6,3млн. дол. США.Потреба ринку Кореї, за оцінкою фахівців, складає 800 тис. т щорічно. Однак конкурентами України на цьому ринку є Китай, Росія і США. За умови інтенсивної реалізації програми енергозбереження, відповідно зниження собівартості цієї продукції Україна має непоганий шанс закріпитися в числі експортерів цієї продукції до Південної Кореї [7]. Ознакою диверсифікації українського експорту стала наявність у ньому газових турбін, трансмісійних та колінчастих валів. Проте слід зазначити, що обсяг товарообороту не відповідає значним потенційним можливостям обох країн. Резерви у розбудові взаємовигідних відносин у зовнішньоекономічній сфері ще далеко не вичерпані і мають реальні перспективи на майбутнє. Для збереження тенденції стійкого зростання двосторонньої торгівлі, отримання позитивного сальдо не тільки за рахунок зростання експорту традиційних товарних груп (сировинних ресурсів), а й його диверсифікації необхідно передусім нарощувати обсяги торгівлі високотехнологічною продукцією. При цьому Україна потенційно могла б збільшити постачання до Південної Кореї чавуну, заготовок, слябів, листа, гарячекатаних труб. В Україні зареєстровано 15 підприємств із корейськими інвестиціями, у тому числі чотири спільних підприємства. Однак обсяги прямих інвестицій Республіки Корея в українську економіку залишаються незначними. За даними Держкомстату, вони складають 172,5 млн. дол. США (2 % загального обсягу іноземних інвестицій, залучених до України за роки незалежності). Україна та Республіка Корея зацікавлені в обміні досвідом і реалізації загальних проектів у сфері будівництва. Корейські підприємства підтвердили своє бажання взяти участь у тендерах на будівництво мостів і тунелів на території України, зокрема в тендері з будівництва транспортного вузла і транспортного переходу в м. Керч. Крім того, перспективною є організація контейнерних перевезень із Далекого Сходу до Європи, зокрема з використанням маршруту Іллічівськ - Пусан. Країни також зацікавлені в налагодженні співробітництва у сфері менеджменту залізниць, зокрема структури і експлуатації залізниць, в обміні фахівцями залізничного транспорту. Представники корейської корпорації LG International бажають придбати декілька літаків АН-74, також відбувається співпраця з ремонту двигунів для вертольотів МІ-8 (МІ-172). Для оптимізації умов організації туристичних подорожей і забезпечення стабільних туристичних потоків між Україною і Республікою Корея сторони співпрацюють над створенням прямого авіаційного з'єднання між Україною і Республікою Корея [8].

Однак існують і деякі політичні бар'єри для українсько-корейського економічного співробітництва. Тут варто було б згадати про два найбільших спільних українсько-корейських підприємства -автомобільний завод «АвтоЗАЗ Деу» в Запоріжжі та «Українські радіосистеми» під торговою маркою Wellcom (мобільний зв'язок), що засновані корпорацією «Деу». Ці два підприємства спіткали управлінські проблеми. «Деу» інвестувала 150 млн. дол. США у цей проект автомобілебудування, також було підписано договір про деякі гарантії українського уряду. Обмеження на імпорт автомобілів, які були в користуванні, лібералізували в 2000 році. Крім того, статутні документи забороняють звільнення робітників навіть у випадку застою виробництва. Гнучкість ринку праці є невід'ємною частиною нормалізації менеджменту підприємства. Щодо «Українських радіосистем», то компанія «Деу» є власником 49 % акцій, до того ж має договір про кредитування українських партнерів. Дві українські компанії розірвали договір з кредитування та порушили ці зобов'язання, тому виникли судові процеси на рахунок урядових протиріч. Ситуація досить складна для врегулювання, беручи до уваги загальний клімат, у якому ведеться український бізнес. Корейським підприємствам залишається вірити, що інвестиційний клімат в Україні покращиться. Разом із тим корейський уряд прагне розвивати та поглиблювати відносини з Україною, зокрема значно розширити співробітництво в економічній сфері. Для цього обмін досвідом є дуже необхідний у процесі розвитку двостороннього співробітництва. Важливим для України є досвід Кореї в її економічних реформах, адже протягом невеликого періоду Кореї вдалося досягти вражаючих успіхів, досить легко подолати економічну кризу 1997року. Як частина програми обміну корейський уряд щороку запрошує близько тридцяти представників українського уряду відвідати Корею. Щодо науково-технічної сфери, то тут країни мають значний загальновизнаний потенціал. Це особливо важливо тому, що саме концентрація зусиль у науково-технічній галузі дала змогу Республіці Корея досягти значних успіхів у виробництві продукції, яка визнана і користується попитом на світових ринках та становить основу експортного потенціалу й економічного розвитку країни. Особливу увагу корейських фахівців привертають українські розробки в таких галузях, як авіація, космічні дослідження, матеріалознавство, ядерна енергетика та ядерна безпека, оптика, теплотехніка [8]. Вже створено у Києві Українсько-Корейський центр науково-технічного співробітництва. Його основне завдання - координація двосторонньої співпраці у науково-технічній галузі, визначення пріоритетів спільних досліджень. Укладено Угоду про співробітництво та взаємну допомогу в галузі використання атомної енергії в мирних цілях. Також було підписано Меморандум про взаєморозуміння між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Науково-технічним університетом м. Кванджу, який передбачає проведення спільних наукових досліджень та здійснення обмінів студентів та викладачів. Дещо гірше розвиваються відносини у сільськогосподарському секторі. Між країнами була підписана лише одна угода про уникнення подвійного оподаткування. У сільськогосподарський сектор направлена зовсім незначна частина корейських інвестицій. Проте уряди обох країн сподіваються, що невдовзі відносини у цій сфері пожвавляться і країни зможуть вигідно використати свій сільськогосподарський потенціал. Ще одним фактором, який приваблює корейських бізнесменів у нашій країні, є потенційний ринок з населенням понад 47 млн. чоловік і багатства природних ресурсів. Україна розміщена на перехресті шляхів Європи і Центральної Азії, що є дуже важливим з корейської точки зору. Крім того, Україна має надзвичайно освічену і високопрофесійну робочу силу, а також відносно солідні основи в науці і технології, що також відкриває широкі перспективи у бізнесі. Нещодавно між Україною та Республікою Корея були підписані міжурядові угоди, направлені на співпрацю у сфері оборонної промисловості і матеріально-технічного забезпечення, а також на використання космічного простору в мирних цілях[9].

Важливою подією є те, що Україна стала першою країною на території колишнього Радянського Союзу, з якою Республіка Корея підписала угоду про спрощення візового режиму. У 2006 році 4 тис. громадян Кореї відвідали Україну, і приблизно така ж кількість українських громадян відвідала

Республіку Корея. Після підписання цієї угоди кількість українців, які відвідають Корею, і корейців, які відвідають Україну, збільшиться в 2-3 рази. Цими угодами передбачається безкоштовне оформлення віз для громадян обох держав і введення безвізового режиму в'їзду до України для громадян

Республіки Корея на термін, що не перевищує 90 днів. Окрім того, встановлюється безвізовий режим поїздок для громадян України і Республіки Корея, які користуються дипломатичними паспортами, на строк до 90 днів. Також передбачено продовження до 5 років терміну дії багаторазових віз для

громадян обох держав, які відвідують Україну і Корею в ділових цілях, і встановлення терміну максимального постійного перебування до 3 років громадянам держав, які є представниками або членами персоналу представництв торгових фірм відповідних країн[10].

Для покращення розвитку двосторонніх відносин необхідно зменшити або ліквідувати перепони та бар'єри, що завдають шкоди економічним відносинам. Для українських партнерів характерна відсутність прозорості та відповідальності, а також неактивність та складний бюрократичний процесс під час прийняття рішень. Корейці також мають негативні сторони у цьому відношенні, тому такі проблеми мають постійно вирішуватися відповідними органами та установами для забезпечення вільнішої та справедливої діяльності. Поряд зі зміцненням економічних зв'язків країнам потрібно активно підтримувати та заохочувати культурний, академічний обмін, сприяючи взаєморозумінню між країнами. Таким чином, Україна та Корея побудують нове партнерство, стійку основу для позитивного майбутнього. Отже, Україна і Корея мають величезний потенціал для економічного співробітництва, тому що їхні економіки доповнюють одна одну,а не мають ознак конкуренції.Перспективи подальших досліджень пов'язані з вивченням гуманітарних напрямків співробітництва між двома країнами.

ВИСНОВКИ

Викладаючи настільки докладно перипетії міжкорейських відносин, авторка прагнула на конкретних прикладах показати, що РФ, США, КНР та Японію можна вважати ключовими зовнішніми елементами системи об'єднання з функціями воєнно-політичного співробітництва в загальнорегіональному вимірі, а інші країни регіону та міжнародні організації - в рамках субрегіональної складової інтеграції. Фактором ускладнення геополітичної ситуації як на двосторонньому, так і на багатосторонньому рівнях є «ядерний» чинник. Відносини чотирьох провідних держав (РФ, КНР, США та Японії) з точки зору довгострокової перспективи та питання об'єднання двох корейських держав неоднозначне, хоча публічно ніхто не виступає проти об'єднання. Підходи США, КНР, Японії та Росії до розв'язання корейської проблеми є скоріше за все багатоваріантними, залежними від різних глобальних, регіональних та міжкорейських факторів. Задля реального наближення вирішення корейської проблеми слід здійснити наступні кроки: Перший крок - це вирішення ядерної проблеми Півночі та прискорення мирного процесу, узгодження рішень з питань зброї масового знищення та ракетних технологій, проведення переговорів з військових питань на практичній основі шляхом продовження лінії на узгодження та співробітництва між Північчю та Півднем. Все це забезпечить сприятливу атмосферу мирного співробітництва для всієї Північно-Східної Азії. Для досягнення вищеназваних цілей адміністрації президента РК Лі Мен Бака необхідно встановити збалансовані відносини із США та закласти підвалини для забезпечення власної оборонної могутності, повне або хоча б часткове скорочення військової присутності США в Південній Кореї. Крім цього, необхідно укласти основний (рамковий) договір між Північчю та Півднем. Поряд з цим, треба синхронно укласти договір між КНДР та США щодо відмови від ядерної програми при забезпеченні продовження існування гарантій політичної системи КНДР. І, нарешті, всі регіональні країни та великі держави (Китай, Росія, Японія, США та Євросоюз) мають докласти всіх зусиль для спрямування Півночі у бажаному напрямку вирішення даного питання.

Другий крок - це просування мирного співробітництва на Далекому Сході. Для цього Північ має відмовитися від ядерної програми, зупинити розробку та експорт ракет середньої дальності, підписати міжнародну конвенцію із заборони хімічної та біологічної зброї. Натомість США мають виключити КНДР із переліку ворожих країн, які підтримують міжнародний тероризм, завершити перехресне визнання Півночі та Півдня шляхом встановлення дипломатичних відносин між КНДР та США, КНДР та Японією.

Третій крок - створення економічної спільноти Півночі та Півдня. Для цього необхідно мирним шляхом вирішити ядерну проблему Півночі, оскільки лише за умови стабілізації становища на Корейському півострові можна очікувати співробітництва з боку світового співтовариства і у питаннях фінансування. Міжнародні консорціуми (як надійна запорука міжнародних гарантій внесків та інвестицій) були б дуже доречними для здійснення таких проектів як поєднання транскорейської залізниці з транссибірською магістраллю, розробки енергоносіїв у районах Сибіру, Далекого Сходу та Сахаліну, транспортування енергоносіїв через газо- та нафтопроводи. Крім того, для відновлення економіки Півночі необхідно безпосередньо залучити міжнародні кошти через Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, Азіатський банк розвитку тощо. Але для цього знову ж таки КНДР має приєднатися до світового співтовариства. Потрібно також створити сприятливі умови для залучення капіталу іноземних корейців для організації виробництва в Північній Кореї та пошуку шляхів її реалізації на світовому ринку. Залучення південнокорейського капіталу для створення бази економічної спільноти Північ - Південь. Вже сьогодні обидві Кореї співробітничають в реалізації трьох великих проектів(створення промислово-економічної зони Кесон, яка знаходиться на території КНДР, туристичного комплексу Алмазних гір, побудова транскорейської залізничної магістралі). Необхідно активізувати процес залучення не тільки державного капіталу, але й коштів приватних компанії. На етапі формування спільного економічного простору Півночі та Півдня, що стане перехідним етапом у процесі об'єднання Кореї, має бути створена єдина система товаропотоку, побудова єдиної інформаційно-комунікативної мережі. Економічне суспільство Півночі та Півдня має виконати місію моста між континентальною та острівною економікою, стати сходинкою до реалізації ідеї економічного простору Північно-Східної Азії (ПСА), що, безсумнівно, матиме корисний вплив на регіональне співробітництво та сприятиме процвітанню ПСА. Таким чином, формування спільного економічного простору має стати важливою частиною глобального завдання - будівництва єдиної демократичної Корейської держави в ПСА.

Четвертий крок - етап соціально-економічного реформування та організація суспільних інститутів, які стануть запорукою політичного співробітництва і створення єдиного уряду. У вирішенні корейського питання необхідно використати співробітництво та допомогу таких країн, як США, Росія, Китай та Японія. Відповідно, Північ та Південь мають поставити кінцевою своєю метою мирне об'єднання, розвиток відносин з країнами, які межують з Корею. Азійсько-Тихоокеанський напрям політики набуває все більшої значущості у системі пріоритетів української дипломатії. Україна і Корея мають багато спільного в історичному плані: так, зокрема обидві країни ніколи не нападали на чужі землі, багаторазово ставали жертвами нападів ззовні та багато років знаходилися під іноземним пануванням. Україна вже сьогодні може стратегічно спланувати свою участь у Трансєвразійській магістралі (Корея-Китай-Росія-Україна-Європа) у випадку об'єднання двох Корей.

На підставі політично - системного аналізу, на мій погляд, прогнозується, що проблема об'єднання Кореї, на територiї якої внаслiдок розподiлу сфер впливу мiж США та колишнiм комунiстичним блоком виникло двi держави - Корейська Народно-Демократична Республiка та Республiка Корея, вирiшиться подiбно до того, як розв'язалася проблема об'єднання Hiмеччини. Тiльки в цьому разі поштовхом, імовiрно, буде ослаблення не колишнього СРСР чи Росiї, а ближчого союзника Пiвнiчної Кореї - комунiстичного Китаю. Hа вiдмiну вiд Hiмеччини, стосовно Кореї навряд чи можна говорити про приєднання однiєї країни до iншої. Вірогідніше, це буде злиття двох держав - економiчно сильної Пiвденної Кореї й сильної iдеологiчно та вiйськово (але злиденної економiчно) КНДР. Внаслiдок взаємного доповнення двох частин Кореї пiсля об'єднання ця країна стане однiєю з найвпливовiших у регiонi. Тому до об'єднаної Кореї, очевидно, буде приєднано i корейськi етнiчнi землi в сучаснiй Росiї (Посьєтський район Приморського краю). Цьому сприятимуть етнiчно-полiтичнi змiни, що прогнозуються в Росiї, а також прецедент повернення Японiї пiвденної частини Курильських островiв. Столицею, ймовiрно, стане iсторичний центр Кореї - місто Пхеньян, Сеул залишиться основним економiчним i дiловим центром. Залишається сподіватися, що для України, можливо, об`єднана Корея, стане більш надійним політичним та економічним партнером. На Корейському півострові, як і раніше стикаються дві, здавалося б, несумісні тенденції - від протиборства до співпраці,від жорсткої військово-політичної конфронтації до національного примирення.При цьому ситуація може кардинально змінюватися в залежності від кон'юнктури, на ланцюжки фатальних або, навпаки, щасливих випадковостей. Вона залежить від політичних, владних амбіцій лідерів Півночі і Півдня, що оспорюють один у одного право на історичну та політичну легітимність.Не останню роль грають і труднощі подолання «осадної» психології, відчуття відчуженості, що сформувався за роки розколу та розмежування, і прагнення Північної Кореї до виживання і захисту своїх порядків у будь-яку ціну - аж до володіння ракетно-ядерним потенціалом стримування.З іншого боку, у корейців, як у малої нації з багатовіковою історією, дуже велике прагнення до національної ідентичності, загострене почуття єднання і спорідненості. Досить сказати, що ні на Півночі, ні на Півдні у політика немає ні найменших шансів зробити кар'єру, якщо він хоча б на йоту засумнівається в можливості об'єднання Кореї, нехай навіть у віддаленому майбутньому. Найбільш важливим досягненням останнього десятиліття стало усвідомлення Пхеньяном і Сеулом того, що, незважаючи на існуючі фундаментальні розбіжності, не можна досягти об'єднання нації ні військовим шляхом, ні примусовим «поглинанням» однієї сторони іншою.Для настільки несхожих партнерів, якими є КНДР і Республіка Корея, це вже немало. Істотну роль у зростанні взаємного притягання грають економічні міркування.Не дивлячись на пропаганду ідей «соціалізму корейського зразка», північнокорейські лідери чудово усвідомлюють, що автаркіческій економічний курс в дусі «ідей чучхе» завів країну в глухий кут.Єдиною умовою виходу з нього без шкоди для існуючого режиму є як продовження розпочатих у 2002-му році «протириночних» перетворень в економіці, так і розширення співпраці з Сеулом, включаючи одержання масштабної допомоги, до надання якої південнокорейці в принципі готові.

Для Півдня пріоритетами залишаються забезпечення доступу до багатих природних ресурсів і дешевої робочої сили Півночі, а також подолання фактично «острівного» становища за рахунок з'єднання з «Великою землею» - перш за все Росією і Китаєм - через територію КНДР, де повинні бути прокладені автомобільні та залізничні комунікації,трубопроводи для доставки вуглеводневої сировини.Другий міжкорейський саміт був ще одним кроком на шляху примирення і зближення Півночі і Півдня. У Спільній декларації про розвиток міжкорейських відносин, мир і процвітання, підписаній за підсумками переговорів, сторони підтвердили прихильність принципу невтручання у внутрішні справи, прагнення вирішувати проблеми двосторонніх відносин у дусі порозуміння і співпраці,виключаючи використання силових методів.Великим досягненням була виражена Сеулом і Пхеньяном рішучість вести справу до переходу від режиму перемир'я до міцного, постійного миру на Корейському півострові, передбачалося почати діалог за участю «трьох-чотирьох вищих керівників». Навряд чи такі плани можна вважати чіткою політичною домовленістю, але вже саме обговорення цієї гострої теми були серйозним зрушенням. Лідери двох країн намітили в Пхеньяні вражаючу програму розвитку двостороннього економічного співробітництва. Серед великих проектів - створення спеціального економічного району в північнокорейському місті Хедж, подальший розвиток Кесонського технопарку, кооперація в галузі суднобудування, реконструкція залізниць і автодоріг на Півночі, початок залізничних вантажних перевезень через демілітаризовану зону і створення спільної рибальської зони в спірному районі Жовтого моря.З точки зору перспектив зміцнення взаємної довіри та розвитку міжкорейської економічної інтеграції результати зустрічі виглядали багатообіцяючими. Вони відкривали можливість зробити ситуацію на Корейському півострові більш стабільною і передбачуваною, послабити хронічну конфронтацію. Реалізація економічних домовленостей могла б надати КНДР можливість поліпшити транспортну інфраструктуру, укріпити промисловий потенціал, збільшити валютні надходження. Послідовне здійснення намічених проектів могло б призвести до створення по периметру західних кордонів між Північчю і Півднем цілої смуги спільних економічних зон, здатних стати загальнокорейською «лабораторією» для вироблення і застосування на практиці взаємоприйнятних форм спільної господарської діяльності. Звичайно, багато чого буде залежати від готовності Пхеньяну і Сеула виконувати намічені плани. Незалежні дослідницькі інститути в Республіці Корея підрахували, що обіцянки, які містяться у прийнятій Но Му Хеном і Кім Чен Іром декларації, обійдуться країні не менше ніж в 13 млрд. дол., що ляже важким тягарем на економіку.У цьому зв'язку не можна виключити, що південнокорейська адміністрація, не відмовляючись формально від намічених планів, постарається спустити їх на гальмах.Не до кінця зрозумілі і наміри Пхеньяна, який у минулому робив все для того, щоб економічні та інші зв'язки із Сеулом носили дозований і обмежений характер.На Півночі небезпідставно побоюються, що економічне проникнення південного сусіда в КНДР може бути націлене на поступову зміну північнокорейського ладу зсередини. Чимало залежатиме й від міжнародної та військово-політичної ситуації навколо Корейського півострова, особливо у зв'язку з необхідністю вирішення північнокорейської ядерної проблеми.

Позиція ж найближчих союзників Південної Кореї - США і Японії полягає в тому, що будь-які поступки Пхеньяну, так само як і просування вперед у міжкорейських відносинах в цілому, повинні перебувати у прямій залежності від успіхів у справі ядерного роззброєння Північної Кореї. На закінчення можна зробити наступні висновки:

- розпочата колишнім президентом Південної Кореї Кім Де Чжуна «політика сонячного тепла», а також її модифікований варіант - курс нинішнього президента Лі Мен Бака на зближення і співробітництво - працюють;

- даний курс базується на виробленому в Сеулі прагматичному і реалістичному підході. Від об'єднання в якості кінцевої мети ніхто не відмовляється, але це - питання не сьогоднішнього і не завтрашнього дня;

- лінія на примирення і співпрацю зустрічає зростаюче розуміння і в Північній Кореї, керівництво якої, незважаючи на збереження ідеологічних «обмежувачів», демонструє все більшу зацікавленість у розширенні контактів і зв'язків з Півднем у практичних областях;

- об'єднання по німецькому зразку шляхом «поглинання» стане непідйомним для південнокорейської економіки, що є завданням нинішнього етапу, який може виявитися досить тривалим;

- не допустити військового конфлікту на Корейському півострові і колапсу КНДР, де подальший прогрес аж ніяк не гарантований - тому останній приклад цьогорічної травневої ситуації з загибеллю південнокорейського сторожового корабля «Чхонан». Питання залишається відкритим: «Як Південна Корея повинна сприяти розвитку Північної Кореї, зближенню і поступовій конвергенції обох держав, щоб мінімізувати ціну майбутнього об'єднання?».

СПИСОК ПОСИЛАННЬ

До Вступу

1. Масляк П.О., Дахно 1.1. Економічна і соціальна географія світу. - К.: Вежа.- 2004. - С.279-286.

2. Кан Ден Сік. Концепції і перспективи об'єднання Кореї // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна - країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій”.- Київ, 18-19 квітня 2003 р. - С. 94-101.

3. Корея: проблема об'єднання на початку ХХІ ст.//http:// kimo.univ.kiev.ua/ Asia/16.htm.

4. Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. - Л.: Ліга-прес.- 2005.-С.819-827.

5. Ланьков А. Н. КНДР вчера и сегодня. Неформальная история Северной Кореи. -- Москва : Восток-Запад.- 2005. -- ISBN 5-478-00060-4.

6. Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія: Навч.посіб - К.: ЗАТ«Нічлава», 2006.-С.71-73.

До Розділу І

1. Ли Чен Вон. Имджинская отечественная война 1592 - 98 г.г. - Пхеньян: Департамент культурной связи с заграницей.Министерство культуры и пропаганды КНДР. - 1953.- С.4-7.

2. Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. -- Київ: «Аквілон-Прес». - 1997. - C. 11-37.

3. Яценко Б.Л. Політична географія. - К.: НАНУ.- 2005.- С.132-203.

4. Дахно І.І. Країни світу: Енциклопедичний довідник - К.: Мапа.- 2004. -С.606-617.

5. Кан Ден Сік. Витоки і формування Корейської проблеми // Збірник наукових праць «Дослідження світової політики». - К.: ІСЕМВ НАН України, 2004, - Вип. 29. - С. 176 -187.

6. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник.-Київ: Либідь. - 1997.- С. 35-42.

7. Масляк Я.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. - К.: Лібра.- 1996. - С.397-405.

8. Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. - Л.: Ліга-прес.- 2005.-С.819-827.

9. Xван И. И. Ли Сун Син // Краткие сообщения института востоковедения. М. - 1951. -- № 1. - 5 - 8.

10. Юрківський В.М. Країни світу. - К.: Либідь.- 2001. -С.366-367.

11. Захаров Б. Порівняльний аналіз двох стадій радянського тоталітаризму - класичної та загниваючої. - Харків, ХДІК, 1994 г. - С.12.

12. Кан Ден Сік. Саміт 2000 року та його значення // Збірник наукових праць «Дослідження світової політики». - К. : ІСЕМВ НАН України, 2005. - Вип. 32 - С. 69-79.

До Розділу ІІ

1. Кан Ден Сік Проблема об'єднання Кореї і аналіз існуючих концепцій і перспективні варіанти об'єднання // Сходознавство. - К., 2004. - Вип. 23-24 - С. 56-65.

2. Южная Корея // http://www.erudition.ru/referat/ref/id.2355_1.html.

3. Старостенко Г. Республіка Корея: повторне диво // Географія та основи економіки в школі. - 1998. - №2. - С.35-36.

4. Прескотт Э. Некоторые соображения по поводу Великой депрессии // Проблемы теории и практики управления. -2005. -№ 3. - С. 6-11.

5. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. А. Філіпенка. - К.: Наук, думка.- 1992.- С.309-315.

6. Кин Ен Ун, Асмолов С., Суслина С. Республика Корея в 2005 году // Проблемы Дальнего Востока.- 2006.- № 3.- С. 62-68.

7. Партнерство заради майбутнього // Політика і час.- 1999.- № 1.- С. 41-44.

8. Фуркало В.Взаємовигідне партнерство//Політика і час.-2002.-№ 7.-С.3-10.

9. Дахно І.І. Міжнародна торгівля. - К.: МАУП.- 2004. - С.309-402.

10. Кузик С., Книш М. Економічна і соціальна географія Америки. - Л.: ЛНУ.- 1999. - С.299-309.

11. Кан Ден Сик. Становление традиционной социокультурной системы в Китайско-Дальневосточной цивилизации // Матеріали міжнародної конференції «Напрямки розвитку кореїстики в Україні», 29-30 червня 2004 року. - С. 32-47.

12. Румянцев А.Л., Башинська А.І., Корнілова І.М., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля. - К.: ЦНЛ.- 2004. - С.374-384.

13. Экономическая история зарубежных стран: Курс лекций /Под ред. В. Голубовича. - Минск: Экоперспектива.- 1998. - С.434-452.

14. Між Північною і Південною Кореями вперше за півстоліття запустили потяг // http://gpu-ua.info/.

15. Об`єднання Кореї // http://www.erudition.ru/referat/ref/id.2359_1.html.

16. Дахно І.І. Міжнародна торгівля. - К.: МАУП.- 2004. - С.245-287.

17. Кан Ден Сік Проблема об'єднання Кореї і аналіз існуючих концепцій і перспективні варіанти об'єднання // Сходознавство. - К., 2004. - Вип. 23-24 - С. 56-65.

18. Масляк П.О., Дахно 1.1. Економічна і соціальна географія світу. - К.: Вежа.- 2004. - С.279-286.

19. Кан Ден Сік. Сучасний стан міжкорейських стосунків // Східний світ. - К., 2003. - Вип. 1 - С. 146-149.

20. Юн Дэ Кю. « Солнечная политика: итоги и перспективы// Азия и Африка сегодня. - 2003. - №4. - С.44-50.

21. Кан Ден Сік Проблема об'єднання Кореї і аналіз існуючих концепцій і перспективні варіанти об'єднання // Сходознавство. - К., 2004. - Вип. 23-24 - С. 56-65.

22. Две Кореи впервые за 2 года возобновили переговоры // http://www.afn.by /news /view.asp?newsid=71309.

23. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. А. Філіпенка. - К.: Наук, думка.- 1992.- С.99-127.

24. Корея: проблема об'єднання на початку ХХІ ст.//http:// kimo.univ.kiev.ua/ Asia/16.htm.

25. Об`єднання Кореї // http://www.erudition.ru/referat/ref/id.2373_1.html.

26. Старостенко Г. Республіка Корея: повторне диво // Географія та основи економіки в школі. - 1998. - №2. - С.28-56.

27. Бжезинський З. Великий провал. - Нью-Йорк: IMCA-PRESS, 1992 - С. 85;

28. Юн Дэ Кю. « Солнечная политика: итоги и перспективы// Азия и Африка сегодня. - 2003. - №4. - С.58-70.

29. Экономическая история зарубежных стран: Курс лекций /Под ред. В. Голубовича. - Минск: Экоперспектива.- 1998. - С.345-362.

30. Мусіна Л. Економічна політика і розвиток реформ у Південній Кореї: Довід для України // Економіка України.- 2002.- № 6.- С. 46-64.

31. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. / За ред. Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського, К. І. Ржепішевського.- К.: ЦУЛ 2003.- С.201-224.

32. Партнерство заради майбутнього // Політика і час.- 1999.- № 1.- С. 26-33.

33. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. / За ред. Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського, К. І. Ржепішевського.- К.: ЦУЛ 2003.- С.352-363.

34. Між Північною і Південною Кореями вперше за півстоліття запустили потяг // http://gpu-ua.info/.

35. Олексик Б. Економіка Південної Кореї // Українське слово.- 2002.- 14 - 12 листоп.- С. 8.

36. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В. П. Колесова, М. Н. Осьмовой.- М.:Флинта, 2001.- С.480-496.

До Розділу ІІІ

1. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. - 6-те вид., випр. - К.: Знання.- 2004. - С.350-368.

2. Кан Ден Сік. Уряд Лі Сін Мана і політика насильницького об'єднання // Збірник наукових праць «Дослідження світової політики». - К. : ІСЕМВ НАН України, 2006, - Вип. 35. - С. 111-121.

3. Любарський К. Історія розвитку правозахисної ідеї. //У зб. Історія і філософія правозахисної діяльності. - М.: «Московська Гельсінкська типографія».-2007.- С.47-56;

4. Ланьков А. Н. КНДР вчера и сегодня. Неформальная история Северной Кореи. -- Москва : Восток-Запад.- 2005.-С.56-89.

5. Ким Ен Манн. Лагеря для политзаключенных в Северной Корее -- повторение сталинского ГУЛАГа.. -- Алма-Ата : Фонд помощи корейцам, проживающим в Северной Корее.- 1993.- С.21-26.

6. Південна Корея і КНДР планують „помиритися” //http://www.newsru.ua world/06aug2007/perestrel.html.

7. Кан Ден Сік. Сучасний стан міжкорейських стосунків // Тези доповідей міжнародної наукової конференції«VІ Сходознавчі читання А.Кримського».- Київ, 30-31 жовтня 2002 р. - С. 209-211.

8. Корея: проблема об'єднання на початку ХХІ ст.//http:// kimo.univ.kiev.ua/ Asia/16.htm.

9. Кан Г.М. Права человека в Северной Корее: Реальность мнимого рая // Ин-т исследования Южной и Северной Кореи.- 1993.- С.3-4.

10. Hawley, Samuel. The Imjin War. Japan's Sixteenth-Century Invasion of Korea and Attempt to Conquer China, The Royal Asiatic Society, Korea Branch, Seoul.- 2005. - Р.12-24.

11. Кин Ен Ун, Асмолов С., Суслина С. Республика Корея в 2005 году // Проблемы Дальнего Востока.-2006.- № 3.- С. 62-68.

12. Ланьков А. Н. КНДР вчера и сегодня. Неформальная история Северной Кореи. -- Москва : Восток-Запад.- 2005. -- ISBN 5-478-00060-4.

До Розділу ІV

1. Дністрянський М.С. Україна в політико-географічному вимірі. - Л.: ЛНУ.-2000. - С.310-3201.

2. Кан Ден Сік. Внесок великих держав у вирішення проблеми об'єднання Кореї // Українська орієнталістика: міждисциплінарний сходознавчий збірник наукових праць викладачів та студентів Інституту східних мов Київського національного лінгвістичного університету / Гол. ред І.В.Срібняк. К., 2006. - Вип.1. - С.36-45.

3. Кан Ден Сик. Становление традиционной социокультурной системы в Китайско-Дальневосточной цивилизации // Матеріали міжнародної конференції «Напрямки розвитку кореїстики в Україні», 29-30 червня 2004 року. - С. 22-57.

4. Мусіна Л. Економічна політика і розвиток реформ у Південній Кореї: Довід для України // Економіка України.- 2002.- № 6.- С. 35-42.

5. Кан Ден Сік. Концепції і перспективи об'єднання Кореї // Матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна - країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій”.- Київ, 18-19 квітня 2003 р. - С. 94-101.

6. Соколенко С. Чи буде корисним для України досвід Південної Кореї? // Економіка України.- 1994.-№ 6.- С. 75-81.

7. Афанасьев И. Дипломатическим отношениям между Республикой Корея и Украиной - 10 лет //Персонал.- 2002.- № 1.- С. 42-44.

8. Лановик Б., Матисякевич 3., Матейко Р. Історія держави: Україна і світ: Підручник. - К.: Вікар.- 1995.-С.194-207.

9. Кан Ден Сик. Проблема объединения Кореи: Концепции и перспективы Содействие корееведению в СНГ: проблемы и решения. Материалы международной конференции. - Ташкент. - 2006. - С. 491-494.

10. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. - К.: Логос.- 1999. - С.566-584.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

Джерела

1. Две Кореи впервые за 2 года возобновили переговоры // http://www.afn.by /news /view.asp?newsid=71309.

2. Корея: проблема об'єднання на початку ХХІ ст.//http:// kimo.univ.kiev.ua/ Asia/16.htm.

3. Між Північною і Південною Кореями вперше за півстоліття запустили потяг // http://gpu-ua.info/.

4. Південна Корея і КНДР планують „помиритися” //http://www.newsru.ua world/06aug2007/perestrel.html.

5. Южная Корея // http://www.erudition.ru/referat/ref/id.2355_1.html.