Українсько-грузинські дипломатичні відносини

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ТА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

реферат

Українсько-грузинські дипломатичні відносини

Студента ІІІ курсу

спеціальності «Міжнародні відносини»

Кухалейшвілі Георгія

Викладач: Мовчанова М. В.

Маріуполь 2011

Зміст

Вступ

Розділ І. Особливості українсько-грузинських дипломатичних відносин в 1991-2004 рр.

Розділ ІІ. Особливості українсько-грузинських дипломатичних відносин в 2004-2011 рр.

Висновки

Список джерел та літератури

Вступ

Відомо, що відносини між Україною та Грузією було встановлено у кінці грудня 1991 року. Слід відзначити, що протягом періоду 1991-2011 рр. розвиток україно-грузинської співпраці в дипломатичній сфері на сучасному етапі характеризується постійною активністю, що простежується навіть з першого «романтичного» періоду зовнішньополітичної діяльності України. Це доводить свідчення досить тісне партнерство між двома державами в усі періоди зовнішньополітичної діяльності України.

З цього приводу, тема є актуальною тому, що дипломатичні відносини України та Грузії є одними з найбільш розвинених серед двосторонніх дипломатичних відносин нашої держави, а також мають стратегічний характер у різних сферах сфері. Слід відзначити, що тема також є актуальною тому, що протягом двох етапів дипломатичної діяльності України, а також чотирьох періодів зовнішньополітичної діяльності України («романтичний» 1991-1994 рр., багатовекторний 1994-2004 рр., евроінтеграційний 2004-2009 рр., сучасний 2010-наш час) відносини з Грузією залишаються пріоритетними, характеризуються досить тісною співпрацєю в усіх сферах, у тому числі і дипломатичній незважаючи на відсутність прямих кордонів між двома республіками.

Важливість теми полягає у тому, що Україна та Грузія протягом 1991-2011 рр. мали схожі зовнішньополітичні пріоритети, схожі внутрішньополітичні проблеми (сепаратизм), для вирішення котрих проводили спільні заходи. Також співпраця в дипломатичній сфері України з Грузією в даний період є вигідною тому, що Грузія відіграє важливу роль ринку збуту української продукції, досить вигідним для України є геополітичне розташування Грузії, котра виконує роль транзиту української продукції до Вірменії, Азербайджану, країн Середньої Азії. Тобто активна дипломатична діяльність України та Грузії сприяє тісному співробітництву в економічній, інших сферах.

Об'єктом дослідження є двосторонні дипломатичні відносини України.

Предметом дослідження є україно-грузинські дипломатичні відносини.

Метою дослідження є аналіз україно-грузинських дипломатичних відносин протягом 1991-2011 рр.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд наукових задач:

· Вивчити та класифікувати джерела та літературу за проблемою

· Проаналізувати україно-грузинські відносини в дипломатичній сфері у відповідності до першого етапу україно-грузинських дипломатичних відносин в 1991-2004 рр.

· Проаналізувати україно-грузинські відносини в дипломатичній сфері у відповідності до першого етапу україно-грузинських дипломатичних відносин в 2004-2011 рр.

Історіографію вивченого питання класифікуємо таким чином:

· До першої групи літератури де описуються україно-грузинські відносини слід віднести роботи українських авторів Малика Я. Й. [8], Вазиленка П. І. [1], Дещинського Г. П.[6], Гайдукова М. С [2], [3].

· До другої групи слід віднести статтю Оровецького К. [10].

Щодо джерельної бази то в ході дослідження були використані офіційні документи, основні двосторонні угоди [16-21], декларації [4],[5], протоколи [13] між Україною та Грузією. Таким чином джерельна база є досить вивченою.

Таким чином досягнення поставленої мети потребує вирішення поставлених завдань.

Розділ І. Особливості україно-грузинських дипломатичних відносин в 1991-2004 рр.

україна грузія зовнішньоекономічний дипломатичний

Двосторонні дипломатичні відносини України та Грузії протягом даного етапу пройшли умовні стадії зародження, оформлення та активізації динаміки та обсягу. Для дипломатичних відносин між Україною та Грузією усіх етапів пострадянського розвитку держав завжди була актуальною особлива роль України як посередника у двосторонніх відносинах з Грузією навколо врегулювання грузино-абхазького, грузино-осетинського конфліктів. Також протягом усіх етапів Україна та Грузія оказували одна одній постійну дипломатичну підтримку в питаннях територіальної цілісності, в подоланні сепаратистських тенденцій на території АРК України. Саме наявність сепаратистських проблем на території обох держав свідчить про спільність інтересів України та Грузії в політичній сфері, що є фактором постійної активності двосторонніх дипломатичних відносин протягом усіх періодів зовнішньополітичної діяльності України незалежно від керівництва обох держав, а також зовнішньополітичних курсів.

Згідно особливостям зовнішньополітичних курсів України різних президентських адміністрацій, а також для більш чіткого визначення динаміки двосторонніх дипломатичних відносин, даний етап 1991-2004 рр. можна поділити на два періоди - перший «романтичний» період (1991-1994 рр.), другий багатовекторний період (1994-2004 рр.).

Для початку слід проаналізувати особливості україно-грузинських відносин в політичній сфері першого періоду зовнішньополітичної діяльності України (1991-1994 рр.), в ході якого відбулося зародження україно-грузинських дипломатичних відносин. Першим зовнішньополітичним контактом України та Грузії слід вважати визнання незалежності України Президією Парламенту Республіки Грузія 12 грудня 1991 року [8; 267], її територіальну цілісність та суверінитет, також після переговорів, представники ВР України були повідомлені про готовність грузинської сторони встановити дипломатичні відносини, та у кінці грудня 1991 року був укладений протокол про їх встановлення. Тобто ми бачимо, що Грузія була однією з перших країн колишнього СРСР, котра визнала незалежність нашої країни. В якомусь ступеню це можна вважати передумовою до активної співпраці двох країн в багатьох сферах, яку ми можемо спостерігати в наступні роки. 22 липня 1992 року були встановлені дипломатичні відносини після обміну нотами між МЗС обох країн. Слід відзначити, що у перші роки незалежності України та Грузії, активність двосторонніх дипломатичних відносин ускладнювалась внутрішньополітичною нестабільністю в Грузії, котра полягала у грузино-осетинському (з 1991року), грузино-абхазькому (з серпня 1992 року) конфліктах [11], а також у громадянській війні 1991-1993 рр.[7; 319-326] (військове протистояння між прихильниками Е. Шеварнадзе та президента З. Гамсахурдія). Активізація україно-грузинські відносини почалися після офіційного візиту в Україну президента Грузії Е.Шеварднадзе 12-13 квітня 1993 року [8; 267].

Важливим було укладання угоди «Про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія» [12] (ратифікований 24 лютого 1994 року), який став основою подальшого розвитку україно-грузинських відносин. Даний договір чітко викреслював особливості україно-грузинської співпраці у політичній сфері (охоплював усі сфери). Згідно угоди, Україна та Грузія зобов'язувались поважати державний суверенітет, територіальну цілісність, існуючі кордони одна одної. Сторони повинні були не втручатися у внутрішні справи одна одної, не застосовувати сили проти одна одної, мирно врегулювати спори. Важливий акцент робився на визнання демократичних прав та свобод, дотримання норм міжнародного права. Вказувалась необхідність співпраці для забезпечення глобальної, регіональної стабільності, безпеки. Україна та Грузія повинні були сприяти миротворчій діяльності ООН. У випадку агресії по відношенню до сторони угоди, інша сторона не дає воєнної допомоги агресору. В угоді ведеться також про тісну взаємодію в міжнародних організацій, на багатосторонніх конференціях і форумах стимулювання міжнародної співпраці у всіх сферах. Важливим в угоді є можливість проведення консультацій, у тому числі і політичних, між главами і урядами України, Грузії для обговорення актуальних проблем та подій в сфері міжнародних та двосторонніх відносин для обміну досвідом та інформацією між представниками урядів, міністерств, неурядових організацій. Фактично даний пункт договіру сприяв на подальший розвиток та особливість україно-грузинських відносин, тому в ході ми бачимо співпрацю держав не тільки в політичній, але й в економічній, військовій, культурній, та інших сферах на державному рівні, регулярному проведенні форумів, конференцій, зустрічей між представниками України та Грузії, в ході яких проходе узгодження та прийняття важливих, взаємовигідних рішень та договорів для обох країн в зазначених сферах.

Вже 13 квітня 1993 року було підписано «Протокол про співробітництво між Міністерством закордонних справ України і Міністерством закордонних справ Республіки Грузія» [13] з якого українська та грузинська сторони мають регулярно проводити переговори, консультації з участю міністрів закордонних справ, на інших рівнях з приводу глобальних, регіональних проблем, з питань двосторонніх відносин і співробітництва з іншими державами випадку спільних інтересів, обмінюватися делегаціями для обміну досвідом, консультацій.

Також 13 квітня 1993 року було укладено «Угоду про співробітництво між Верховною Радою України і Парламентом Республіки Грузія» [17] з якої у Верховній Раді України, Парламенті Грузії створили парламентськи групи для зв'язку з одним одним. Міжпарламентські зв'язки повинні бути систематичними для проведення парламентськими групами переговорів, консультації з питань двосторонніх відносин, глобальних, регіональних проблем згідно зі спільним інтересом. ВР та Парламент Грузії повинні співпрацювати з іншими органами парламентського представництва. Необхідно також обмінюватися важливою для обох сторін інформацією, сприяти співпраці між політичними партіями України, Грузії. Дані договори свідчуть про досить тісну співпрацю України та Грузії на рівні законодавства, міжнародних справ. Слід відзначити, що Україна активно оказувала керівництву Грузії гуманітарну допомогу в 1993 році, під час грузино-абхазького конфлікту, уряд України оказав також підтримку в евакуації грузинських біженців з Абхазіїї. Щодо подальшого розвитку україно-грузинських відносин, то 5 квітня 1994 року було відкрито Посольство України в Грузії на чолі з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Грузії А.Касьяненко (1994-1997 рр.). Щодо Посольства Грузії в Україні, то воно було відкрито 19 серпня 1994 року, на чолі з Надзвичайним і Повноважним Послом Грузії в Україні В.Чечелашвілі [9; 289]. Однією з найперших україно-грузинських консультацій слід вважати візит делегація МЗС України 3-4 серпня 1994 року до Тбілісі [1; 432]. Були обговорені питання двостороннього та багатостороннього співробітництва, а також актуальні на той час міжнародні питання. Також обговорювалися плани навколо укладання більш конкретного документу регламентуючого україно-грузинську співпрацю в сфері міжнародних відносин.

Тобто можна побачити, що протягом «романтичного» періоду в зовнішній політиці України, відбувся процес зародження дипломатичних відносин з Грузією, відносин в інших сферах сучасного двостороннього співробітництва. Можна відмітити, що саме проаналізовані документи заклали перспективи оформлення, подальшого масштабного розвитку україно-грузинських дипломатичних відносин.

Тому під час другого, багатовекторного періоду зовнішньополітичної діяльності України (1994-2004 рр.) відбулося остаточне оформлення відносин суттєве збільшення їх обсягів. Початком оформлення україно-грузинських дипломатичних відносин був візит Президента України Л.Кучми до Грузії 9-10 січня 1995 року [2; 310]. Хоча в ході візиту було підписано 9 документів з різних сфер, особливу увагу слід приділити «Декларації про перспективи розвитку співробітництва між Україною і Республікою Грузія і спільних підходів щодо питань міжнародних відносин» [2; 312-316] від 9 січня 1995 року. Дана декларація була прийнята для сприйняття розвитку двосторонніх відносин, співпраці завдяки спільним підходам щодо проблем міжнародних відносин. В декларації ведеться про розширювання Україною, Грузією правової бази для сприяння розвитку контактів в економічних, культурних, науково-технічних сферах. Сторони визнають небезпеку сепаратизму не тільки на власній території але й прилеглих регіонах. Безумовно прийняття даного пункту характеризує наявність проблеми сепаратизму на територіях як Грузії (проросійськи сепаратисти Абхазії, Південної Осетії), так і України (акції кримських русофілів на чолі з Ю. Мєшковим у 1993році, проблема навколо статусу Севастополя) і тому співпраця у розробці ефективних мер, методів по недопущенню та ліквідації сепаратистських тенденцій є важливими і в наш час особливо після російсько-грузинської війни в Південній Осетії в серпні 2008 року. Сторони визнають право націй на забезпечення політичної, економічної, територіальної цілісності власних держав (згідно Статуту ООН), визнають ефективність вирішення конфліктів завдяки пошуку мирних переговорних засобів їх врегулювання. Також Україна та Грузія визнають що врегулювання грузино-абхазького, грузино-осетинського конфліктів є внутрішньою справою Грузії.

На наш погляд це є також визнання сторонами декларації неможливості втручання в справи Грузії третьої сторони, тобто РФ. Також сторони договору засудили дії армії РФ під час І Чеченської війни, призвали до дотримання прав людини, признали конфлікт внутрішньою справою РФ. Сторони також закликали ЄС, ООН, ОБСЄ, країни СНД сприяти врегулюванню конфліктних ситуацій на Кавказі. Україна, Грузія підкреслюють необхідність більшої координації, взаємодії в міжнародних організаціях, структурах, органах СНД. Необхідним є активізація, регулярність двосторонніх консультацій з актуальних питань міжнародних відносин. Підкреслюється необхідність відкритості органів СНД для держав-учасниць. Ми бачимо, що декларація відображає спільність інтересів України та Грузії, а також спільність їх відстоювання (стосовно методів вирішення проблем сепаратизму). Також ми бачимо активну реалізацію пунктів, щодо консультацій, співпраці з питань міжнародних відносин, україно-грузинських відносин. Доказом є черговий візит 20-22 грудня 1995 року до Тбілісі делегації МЗС України, в ході якого обговорювалися міжнародні питання та проблеми двостороннього й багатостороннього співробітництва [9; 229]. Також під впливом даної декларації, а також угоди «Про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія» є створення Спільної міжвідомчої українсько-грузинської комісії у середині 1996 року [7; 357].14 лютого 1997 року під час офіційного візиту в Україну Президента Грузії Е.Шеварднадзе, було проведене перше засідання даної комісії. Дана комісія сприяла покращенню співпраці, консультацій між представниками українських та грузинських держустанов. Також під час візиту 13-14 лютого 1997 року в Україні Президента Грузії Е.Шеварднадзе, були проведені переговори та консультації з Президентом України Л.Кучмою, Головою Верховної Ради О.Морозом, Прем'єр-міністром П.Лазаренком, Міністром закордонних справ України Г.Удовенком.

Також була підписана «Декларація про поглиблення відносин партнерства між двома державами»[4], згідно якої розширювалися та конкретизувалися сфери співпраці вказані в угоди «Про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія», «Декларації про перспективи розвитку співробітництва між Україною і Республікою Грузія і спільних підходів щодо питань міжнародних відносин». Була також підписана «Консульська конвенція» 14 лютого 1997 року [7; 600], згідно якої визначаються особливості відкриття консульств, призначення і допущення глави консульської установи до реалізації компетенцій, регламентуються функції щодо паспортів та віз, легалізація та нотаріальні дії, вказуються особливості консульського імунітету та привілеїв. 28-29 жовтня 1997 року Президент України Л.Кучма відвідав Грузію, в ході візиту було підписано Декларацію між Президентами України та Грузії, котра підкреслювала союзницькі відносини України та Грузії [9; 230]. Також у рамках цього візиту було укладено угоду «Про попередження виникнення випадків подвійного громадянства та усунення вже існуючого подвійного громадянства» [5], згідно якої громадяни України та Грузії не мають право бути біпатридами, отримувати громадянство іншої держави. На наш погляд будівне рішення в якомусь ступеню пов'язано з загрозами сепаратизму в обох країнах. Відомо, що спецслужби РФ активно практикували нелегальну роздачу російських паспортів мешканцям проросійських регіонів Грузії (Абхазія, Південна Осетія), а також російськомовному населенню Криму у 90-х рр. [11], після цього втручання до внутрішніх справ обох країн може трактуватися як захист громадян. Аналогійна ситуація спостерігалася і в українських регіонах прикордонних з Румунією [11].

Тому прийняття даної угоди сприятиме спільному запобіганню виникнення загроз сепаратизму. Більш того, українська сторона підтвердила готовність узяти участь у мирному врегулюванні конфлікту в Абхазії шляхом направлення під егідою ООН свого військового контингенту для участі у миротворчих операціях. На наш погляд зацікавленість українського керівництва в урегулюванні сепаратистських конфліктів в Абхазії, Південній Осетії на користь Грузії також обумовлена загрозою до виникнення нового прецеденту для активізації сепаратистського руху в Криму, якщо все ж таки абхазьким, осетинським сепаратистам при підтримці РФ вдасться добитися признання незалежності. Щодо розвитку міжпарламентської співпраці України та Грузії, то 12-13 лютого 1998 року відбувся візит спікер Парламенту Грузії З.Жванія, який прийняв участь в консультаціях з Головою ВР України О.Морозом, обговорили питання двостороннього співробітництва на парламентському рівні. 31 березня 1999 року було підписано угоду «Про безвізові поїздки громадян» в ході візиту Міністра закордонних справ Грузії І. Менагарішвілі до України [7; 601]. Згідно угоді українські, грузинські громадяни незалежно від місця ПМЖ, можуть в'їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території України, Грузії. Наявність віз є непотрібним, необхідним є дотримання правил перебування і реєстрації України, Грузії. Дана угода направлена на більш активну міграцію та зв'язки населення обох країн. 2-3 жовтня 1999 року відбувся візит Президент Грузії Е.Шеварднадзе, в ході якого була підписана Міжурядова декларація про розвиток відносин особливого партнерства між Україною і Грузією [9; 232], котра була новою більш детальною версією угоди «Про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між Україною та Республікою Грузія» [12]. 15-16 березня 2000 року в ході візиту у Грузію Президента України Л.Кучми [7; 606] відбулися переговори в ході котрих українська та грузинська сторони прийняли рішення оказувати дипломатичну підтримку один одної для реалізації спільного курсу який полягає у євроінтеграції.

Ми бачимо, що ідеї необхідності європейської, а також євроатлантичної інтеграції України, Грузії, та її реалізації спільними діями з'явилися у українського, грузинського керівництва ще до його затвердження президентами В.Ющенко, М. Саакашвілі, хоча в 2000 році даний курс не був найголовнішим напрямком зовнішньополітичної діяльності України та Грузії. В ході візиту Прем'єр-міністра України В.Ющенка до Грузії 4 серпня 2000 року було підписано угоди про співпрацю в різних сферах у тому числі і політичній [9; 236]. Насамперед важливість має Протокол до Угоди між Урядом України і Урядом Грузії про співробітництво в галузі урядового зв'язку, згідно з яким уряди України та Грузії проводять консультації, обмінюються досвідом роботи для забезпечення захисту інформації в міждержавній системі урядового зв'язку, організувати заходи аналізу та обміну інформацією щодо стану досягнень у галузі захисту інформації, необхідне вживання заходів для забезпечення захисту інформації, одержаної одна від одної, важливим є обмін нормативно-правовою, технічною, методичною та методологічною інформацією й документацією з питань захисту інформації, здійснення аналізу, шифрування інформації. 18-19 серпня 2000 року в ході Ялтинського саміту глав держав-учасниць СНД, відбулася двостороння зустріч Президентів України та Грузії - Л. Кучми та Е. Шеварднадзе [8; 268]. Обговорювались питання співробітництва України й Грузії на двосторонньому рівні, а також в рамках міжнародних і регіональних організаціях. Відомо, що 15-16 березня 2001 року в Ялті була проведена зустріч сторін грузино-абхазького конфлікту. Також було проведено спеціальне засідання РБ ООН щодо врегулювання грузино-абхазького конфлікту. Міністр закордонних справ України А. Зленко висловив позицію України, котра полягає у сприянні переговорного процесу між грузинською та абхазькою сторонами, ліквідації даного конфлікту.

Слід відзначити, що проведення даної зустрічі на території України свідчіть про її роль міжнародного посередника у вирішенні даного конфлікту, а також є одним з доказів співпраці України та Грузії у питаннях вирішення проблем сепаратизму, які характерні для обох країн. В ході візиту Міністра закордонних справ України А. Зленка в Грузію17-18 жовтня 2001 року був укладений Протокол про співробітництво між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ Грузії, який підтверджував умови «Протоколу про співробітництво між Міністерством закордонних справ України і Міністерством закордонних справ Республіки Грузія» від 13 квітня 1993 року. Це свідчіть про ефективність співпраці та консультацій на рівні МЗС України та Грузії. 15-17 липня 2002 року в ході візиту у Грузію Прем'єр-міністра України А.Кінаха було укладено ряд угод економічної та культурної співпраці, але з політичної точки зору досить цікавим була угода на рівні кабмінів «Про взаємну охорону секретної інформації» від 17 липня 2002 року. Згідно угоді Україна та Грузія повинні охороняти секретну інформацію про спільну діяльність стосовно ступеню секретності своєї держави, доступ до секретної інформації надається компетентним особам для виконання службових обов'язків, також необхідне забезпечення проведення на території держав інспекційних перевірок, виконання правил охорони секретної інформації. Секретна інформація повинна передаватися по дипломатичних каналах з попереднім попередженням органів СБУ та МДБ Грузії, також акцент, як і в інших політичних угодах між Україною та Грузією, робиться на забезпечення тісного співробітництва при виконанні даної угоди, для чого вказується необхідність здійснення консультацій, допускається спільне обговорення методів охорони секретної інформації. Даний договір свідчить про досить тісні відносини України та Грузії, в які розповсюджуються на сферу національної безпеки обох держав, у зв'язку з чим виникає необхідність охорони документів даної сфери, приховування від третьої сторони. Також в ході візиту 22-23 квітня 2003 року в ході візиту Президента Грузії Е. Шеварднадзе в Україну було укладено «Угоду між Кабінетом Міністрів України і Виконавчою владою Грузії про співробітництво у галузі інформації» [20], що також сприяло вдосконаленню обміну інформації між українськими та грузинськими міністерствами. Таким чином ми бачимо, що в ході другого етапу зовнішньополітичної діяльності України відносини з Грузією стали більш розвинутими на рівні консультацій, співпраці міністерств обох країн, спільних консультацій, щодо вирішення проблем територіальної цілісності Грузії.

Тобто можна побачити остаточне оформлення україно-грузинських дипломатичних відносин в ході другого багатовекторного етапу. Також в ході даного етапу відбулася активізація динаміки збільшення обсягу двосторонніх дипломатичних контактів, свідченням чого є розповсюдження відносин на рівень уряду, парламенту, окремих міністерств. Не менш важливим є те, що в даний період дипломатичні відносини характеризувалися потужною інтегрованістю на різних політичних рівнях для вирішення спільних проблем, про що свідчить проведення двосторонніх консультацій на рівні урядів, парламенту, МЗС. Слід відзначити, що ще одним проявом збільшення обсягу дипломатичних відносин між Україною та Грузією в ході другого етапу 1994-2004 рр. є те, що двосторонні відносини вийшли на рівень двостороннього стратегічного партнерства доказом чого слугує укладання «Декларації про перспективи розвитку співробітництва між Україною і Республікою Грузія і спільних підходів щодо питань міжнародних відносин» в 1997 році.

Таким чином проаналізував перший етап дипломатичних відносин між Україною та Грузією 1991-2004 рр., можна побачити, що протягом відносно невеликого періоду україно-грузинські відносини оформилися в активний динамічний дипломатичний діалог. Про це свідчать наведені документи, що декларують співпрацю державних інституцій обох країн, активну співпрацю в зовнішньополітичній сфері на основі вирішення спільних проблем реалізації спільних національних інтересів, проведення консультацій на рівні МЗС, інших галузевих міністерств та відомств.

Розділ ІІ. Особливості україно-грузинських дипломатичних відносин в 2004-2011 рр.

Проводячи аналіз другого етапу україно-грузинських дипломатичних відносин, що триває з 2004 по наш час, то як і перший етап, його можна поділити на два періоди, згідно змінам які відбулися в сфері зовнішньополітичних курсів Грузії та України - третій євроінтеграційний (2004-2010 рр.) та четвертий сучасний (2010-наш час) періоди. Взагалі в дані періоди зберігається активне інтегроване стратегічне дипломатичне співробітництво України та Грузії. Але характерним для даного етапу відносин є те, що окрім спільного національного інтересу щодо територіальної цілісності обох держав, з'являються нові фактори подальшого поглиблення та розширення масштабу україно-грузинських дипломатичних відносин. Так новим фактором поглиблення дипломатичних відносин є внутрішні події, а саме наслідки «кольорових революцій», що вплинули на зміни політичних еліт в Україні та Грузії, встановленні в даних державах схожих режимів. Важливим фактором відносин, особливо під час третього євроінтеграційного періоду, що був актуальним до 2010 року (зміна політичної еліти в Україні) стала європейська та євроатлантична інтеграція, в спільній реалізації якої Україна та Грузія використовували дипломатичну активну співпрацю.

Для більш детального відображення та аналізу поглиблення двосторонніх дипломатичних відносин в ході другого етапу з 2004 року, слід окремо проаналізувати євроінтеграційний та сучасний періоди україно-грузинських дипломатичних відносин.

З початку проаналізуємо двосторонні дипломатичні відносини між Україною та Грузією в ході третього євроінтеграційного періоду (2004-2010 рр.). Для даного періоду характерним є подальший розвиток україно-грузинської співпраці представниками нової влади в Грузії (після «Революції роз» 23 листопаду 2003 року, президент М. Саакашвілі (з 4 січня 2004 року) [11] та України ( після «Померанчевої революції» 22 листопада 2004 року - 23 січня 2005 року (з 23 січня 2005 року)) [11], котра затвердила курс до європейської, євроатлантичної інтеграції. 24 - 26 березня 2005 року під час візиту в Україну Президента Грузії М.Саакашвілі, відбулися переговори з Президентом України В.А.Ющенком, Прем'єр-міністром України Ю.В.Тимошенко, Головою Верховної Ради В.М.Литвиним.

За результатами переговорів сторони окреслені пріоритетні напрями взаємодії у 2005 році, погодилися на спільну концентрацію зусиль на політичному, економічному двосторонньому співробітництві, також вирішили спільними зусиллями впроваджувати інтеграцію України та Грузії в ЄС та НАТО. Також була укладена «Декларація про розвиток відносин стратегічного характеру» [11], яка підтвердила подальшу співпрацю України та Грузії в політичній та інших сферах, проголосила дотримання курсу європейської та євроатлантичної інтеграції урядами обох країн. Прикладом подальшої співпраці в політичній сфері у рамках міжнародних заходів є Міжпарламентська Рада СНД 8 лютого 2006 року, під час якої Голова Парламенту Грузії провела консультації та переговори з Президентом України В.Ющенком, Прем'єр-міністром Ю.Єхануровим, Головою Верховної Ради В.Литвином з питань міжпарламентського, міжурядового зв'язку. В ході візиту 3-5 квітня 2006 року Міністра закордонних справ Грузії Г.Бежуашвілі було укладено «Угоду між Міністерством закордонних справ України і Міністерством закордонних справ Грузії про підготовку дипломатичних працівників» [21] 4 квітня 2006 року. Згідно угоді, сторони проводитимуть обмін слухачами, які проходитимуть дипломатичну підготовку в навчальних закладах України та Грузії рідною мовою. На наш погляд, подібні стажування можуть надати Україні та Грузії кваліфікованих дипломатичних представників, котрі зможуть відстоювати спільні україно-грузинські інтереси на міжнародних конференціях, або під час самітів міжнародних організацій, членами котрих є Україна та Грузія. Під час візиту Президента України В. Ющенко в Грузію 1-2 березня 2007 року були проведені переговори з Президентом Грузії М. Саакашвілі, Прем'єр-міністром З. Ногаіделі, Головою Парламенту Н. Бурджанадзе. Слід відзначити, що було укладено «Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Грузії про співробітництво у сфері стандартизації, метрології і оцінки відповідності» [19], для сприяння міжурядового зв'язку між Україною та Грузією.

Це доводить ефективність консультацій на урядовому рівні між Україною та Грузією. 1 липня 2008 року на ІІІ саміті ГУАМ В.Ющенко на рівні з іншими членами організації, у тому числі і Грузією підписав Батумську Декларацію «ГУАМ - інтегруючи Схід Європи», згідно якої підтверджується прихильність держав демократичним цінностям, повазі прав і свобод людини, права. Вказується готовність членів організації боротися з тривалими конфліктами, агресивним сепаратизмом, екстремізмом, міжнародним тероризмом [22]. Слід відзначити, що боротьба з сепаратизмом є важливим спільним інтересом України та Грузії, і тому прийняття даної декларації, підтверджує це на міжнародному, а не на двосторонньому рівні. Важливо відмітити, що під час російсько-грузинської війни в серпні 2008 року в Південній Осетії, Україна засудила вихід ЧФ РФ[11]. У подальшому, протягом кінця 2008-2009 року одним з ключових подій в україно-грузинських відносин було розслідування легальності експорту української зброї до Грузії, причиною якого стали провокаційні звинувачення російської сторони у нелегальності продажу зброї Грузії [11]. Також під час бойових дій В.Ющенко здійснив візит до Тбілісі, продемонстрував таким чином дипломатичну підтримку України для Грузії [22]. Досить важливим був візит Президента Грузії М.Саакашвілі 19-20 листопада 2009 року під час якого відбулося відкриття нової будівлі грузинського посольства в Україні [10]. Проте під час візиту, відбулася прес-конференція В.Ющенко та Саакашвілі, на якої Президент України підтвердив позицію України, щодо територіальної цілісності Грузії.

Він заявив, що основним Україна і надалі буде підтримувати суверенітет та територіальну цілісність Грузії. В.Ющенко також заявив, що Україна не буде визнавати незалежність Абхазії, Південної Осетії [22]. Безумовно, це ще раз доводить неможливість визнання сепаратистських режимів Україною, тому що це може стати прецедентом до активізації сепаратистського руху в Криму. Тобто це є прикладом впливу фактору територіальної цілісності як спільного національного інтересу України та Грузії. Також українській та грузинській президенти підтвердили наміри продовжувати активну європейську та євроатлантичну інтеграцію України та Грузії. Це свідчить про досить потужний вплив фактору євроінтеграції на україно-грузинські дипломатичні відносини.

Тобто помітним є те, що під впливом нового фактору євроінтеграції як спільної зовнішньополітичної мети, характерним для третього євроінтеграційного періоду, відбувалося активне проведення спільної стратегічної інтеграційної політики для одночасного вступу України, Грузії в ЄС, НАТО. Окрім активної дипломатичної співпраці в рамках національних державних органів, постійних консультацій на всіх рівнях влади, в ході даного періоду відбувалася активна дипломатична співпраця в рамках наднаціональних об'єднань. Також новим проявом україно-грузинських дипломатичних відносин в ході даного періоду було надання спільної дипломатичної підтримки для вирішення спільних проблем в рамках міжнародних конференцій, а також проведення обговорення актуальних питань міжнародних відносин в рамках багатосторонніх зустріч.

Щодо четвертого сучасного періоду україно-грузинських дипломатичних відносин (2010-наш час), то початком даного періоду необхідно вважати зміну зовнішньополітичного курсу в України з приходом до влади В. Ф. Януковича. Раніш актуальні та першорядні фактори двосторонніх відносин такі як фактори «кольорових революцій», «євроінтеграції» втратили вплив на двосторонні дипломатичні відносини, оскільки зовнішньополітичний курс європейської, євроатлантичної інтеграції було замінено на багатовекторність з фактичною пріоритетною роллю стратегічного партнерства з РФ, хоча зовнішньополітичною метою Грузії по сей день є вступ до ЄС, НАТО. Але незважаючи на зміну зовнішньополітичних пріоритетів України, на досить високому рівні залишається україно-грузинські дипломатичні відносини на всіх рівнях. Свідченням цього є те, що в ході зустрічі 8 лютого 2010 року Посла України в Грузії В. Цибенка із заступником Міністра закордонних справ Грузії Д. Джалаганія було обговорено перспективи подальшого розвитку співробітництва між двома державами, у тому числі в дипломатичній сфері [11]. Було обговорено підготовку до проведення чергового засідання спільної міжурядової комісії з питань економічного співробітництва, були визначені терміни підписання Протоколу щодо імплементації «Угоди між Грузією і Україною про отримання та припинення громадянства за спрощеним порядком громадянами Грузії, які постійно проживають на території України, та громадянами України, які постійно проживають на території Грузії, попередження подвійного громадянства та відсутності громадянства». Також від імені нової української влади В. Цибенко заявив, що українсько-грузинські дипломатичні відносини і надалі будуть розвиватися на засадах, визначених базовими угодами про стратегічне співробітництво в усіх сферах. Також важливим залишаються україно-грузинські дипломатичні відносини як на рівні національних органів державної влади, так і на міжнародному, наднаціональному рівні. Про це свідчить зустріч Посла України в Грузії В. Цибенко з головою депутатської групи «Друзів України» Парламенту Грузії Д. Дарчіашвілі 17 лютого 2010 року, в ході якої були обговорені перспективи розвитку міжпарламентських зв'язків та співпраці двох країн у культурно-гуманітарній сфері [11]. Також обговорювалася необхідність активізації міжпарламентського співробітництва в рамках Парламентської Асамблеї «ЄС - країни Східного партнерства», а також ГУАМ. В ході наступної зустрічі Посла України в Грузії В. Цибенко із заступником Міністра закордонних справ Грузії Д. Джалаганія 4 березня 2010 року, було обговорено виконання Україною зобов'язань, передбачених міжурядовою «Угодою про вільну торгівлю між Україною та Грузією» від 9 січня 1995 року, а проблеми будуть вирішуватися в рамках даної угоди.

Тобто це є свідченням важливості ефективної практики україно-грузинських двосторонніх відносин як фактору поглиблення україно-грузинського співробітництва в ході сучасного етапу. Важливим залишається традиційний фактор спільної підтримки національної цілісності, боротьби з сепаратизмом в україно-грузинських дипломатичних відносинах. Так в 2 квітня 2010 року Посол України в Грузії В. Цибенко провів зустріч із міністром внутрішніх справ Грузії В. Мерабішвілі, в ході якої сторони обговорили низку питань, пов'язаних із поїздками та перебуванням громадян України в Грузії і навпаки. Насамперед було вирішено вжити заходів проти 11 громадян України, які порушили вимоги Закону «Про окуповані території» і без дозволу перебували в Абхазії та Південній Осетії згідно

«Угоди між Кабінетом Міністрів України та Виконавчою владою Грузії про приймання і передачу осіб (реадмісію), які перебувають на територіях держав незаконно» [11]. Сторони визнали за необхідне провести найближчим часом консультації між прикордонними службами двох країн із метою пошуку шляхів розв'язання існуючих проблем, які ще виникають при перетині кордону, пов'язані з діяльністю сепаратистських режимів. Активними залишаються відносини між Україною та Грузії на рівні МЗС. 3 червня 2010 року Посол України в Грузії В. Цибенко провів зустріч із міністром закордонних справ Грузії Г. Вашадзе з метою обговорення стану та перспектив двостороннього співробітництва в контексті майбутнього візиту грузинського міністра в Україну, а також були обговорені торгівельно-економічні стосунки між двома країнами, зокрема, питання, пов'язані зі змістовною підготовкою до проведення чергового засідання Спільної міжурядової комісії з економічного співробітництва «Україна-Грузія» та Саміту глав держав з енергетичної проблематики [11]. Сторони обмінялися думками щодо активізації взаємодії між Україною та Грузією в культурно-гуманітарній сфері. Вже 9-11 червня 2010 року Україну відвідав Міністр закордонних справ Грузії Г. Вашадзе. В рамках візиту відбулися переговори з Міністром закордонних справ України К.І.Грищенком [11]. Глава зовнішньополітичного відомства Грузії також був прийнятий Президентом України В. Януковичем, Прем'єр-міністром України М. Азаровим, Першим заступником Голови Верховної Ради України А. Мартинюком. Також відбулась зустріч Г.Вашадзе із Секретарем Ради національної безпеки та оборони України Р. Богатирьовою. В. Янукович зазначив, що Україна проводитиме дружню, відкриту та передбачувану зовнішню політику, у тому числі, і по відношенню до сусідів у регіоні, чітко відстоюючи при цьому свої національні інтереси.

Він заявив, що необхідно розробити план інтенсифікації співпраці у торговельно-економічній сфері та забезпечити його чітке виконання. Щодо перспектив ГУАМ, українська сторона пропонує відійти від зайвої політизації цієї організації, повернувшись до завдань, заради яких вона свого часу створювалася. Прем'єр-міністр України М. Азаров висловив зацікавленість України в реалізації масштабних інфраструктурних проектів в транспортній та енергетичній сферах на території Грузії. Перший заступник Голови Верховної Ради України А. Мартинюк поінформував Г. Вашадзе про сучасну політичну ситуацію в Україні, а також про підготовку законопроекту щодо основних засад внутрішньої та зовнішньої політики України, який має зафіксувати позаблоковий статус України. Під час зустрічі Секретаря Ради національної безпеки та оборони України Р. Богатирьової з Міністром закордонних справ Грузії було відзначено, що двосторонні відносини будуть і надалі розвиватися на принципах, закладених «Договором про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу» від 1993 року. Була висловлена обопільна зацікавленість у розвитку контактів між апаратами РНБО України та РНБ Грузії. Міністри закордонних справ України К. Грищенко та Г. Вашадзе обговорили широкий спектр питань двостороннього співробітництва, взаємодії в рамках міжнародних організацій, відносин з ЄС, а також обмінялися думками з актуальних міжнародних та регіональних проблем, підписали міжурядову «Угоду про повітряне сполучення». Новою формою україно-грузинських дипломатичних відносин є офіційна програма уряду України щодо вивчення грузинського досвіду у проведенні соціально-економічних реформ, впровадженні оптимальних механізмів державної регуляторної політики, створенні сприятливого середовища для розвитку підприємництва та залученні іноземних інвестицій. Тому з цього приводу 16-17 липня 2010 року Грузії відвідала делегація України на чолі з віце-прем'єр-міністром С. Тігіпком [11]. В ході зустрічі віце-прем'єр-міністра С.Тігіпка з Міністром фінансів Грузії К. Баіндурашвілі, Прем'єр-міністром Грузії Н. Гілаурі та Головою Парламенту Грузії Д. Бакрадзе, було обговорено широке коло питань двостороннього співробітництва. 17 липня делегація України ознайомилася з вільною економічною зоною в місті Поті [11].

Слід відзначити, що продовжують проводитися консультації між Україною та Грузією. 12-13 серпня 2010 року в приміщенні Міністерства закордонних справ Грузії розпочались консультації з питань консульського-правового співробітництва між Україною та Грузією, в ході яких сторони обговорили важливі питання, які виникають під час перебування громадян Грузії в Україні та навпаки, зокрема, у зв`язку з дією Закону Грузії «Про окуповані території», розглянуті питання двостороннього співробітництва в галузі освіти, особливості імплементації Протоколу про виконання «Угоди між Україною та Грузією про спрощений порядок набуття або припинення громадянства громадянами Грузії, які постійно проживають на території України, та громадянами України, які постійно проживають на території Грузії, та попередження випадків безгромадянства та подвійного громадянства» [11]. Також 29 вересня 2010 року відбулася зустріч Посла України в Грузії В. Цибенка із заступником Міністра закордонних справ Грузії Д. Джалаганія, під час якої сторони розглянули проект Плану політичних консультацій між міністерствами закордонних справ України і Грузії на 2011-2012 роки та висловлені пропозиції до нього [11].

Важливою перспективою двосторонніх відносин залишається подальший розвиток договірно-правової бази україно-грузинських відносин. 31 серпня 2010 року відбулась зустріч Посла України В. Цибенка з Директором міжнародного правового департаменту Міністерства закордонних справ Грузії І. Гівіашвілі, під час якої було обговорено стан існуючої договірно-правової бази між Україною та Грузією та подальшу співпрацю у цій сфері, в тому числі у частині необхідність проведення її інвентаризації, а також перспективи укладення нових двосторонніх документів [11]. Було досягнуто домовленості продовжити співпрацю та підготувати перелік проектів міжнародних документів, які планується підписати під час офіційного візиту до Грузії Міністра закордонних справ України К.Грищенка. Новим прикладом вивчення грузинського досвіду є візит делегації України на чолі із Заступником Керівника Головного управління Адміністрації Президента України В.Н.Кладієвим, яка вивчає досвід Грузії у здійсненні ліберальних економічних реформ 26-29 жовтня 2010 року [11]. Вже 3-4 листопада 2010 року військова делегація України на чолі з Міністром оборони України М. Єжелєм відвідала з офіційним візитом Грузію в ході якого з керівниками оборонних відомств України і

Грузії було обговорено великий спектр питань подальшого розвитку двостороннього співробітництва в оборонній сфері, підписали підписали План співробітництва між міністерствами оборони України і Грузії на 2011 рік [11]. 29-30 листопаду 2010 року в ході міжнародної конференція, присвячена питанням регулювання бізнесу у Східній Європі та Центральній Азії, організована спільно Урядом Грузії, Світовим Банком та Міжнародною фінансовою корпорацією в Тбілісі, делегація на чолі з віце-прем'єр-міністром С.Л.Тігіпко представляла Україну [11]. В ході конференції було обговорено досвід здійснення реформ в різних країнах світу, відвідання регуляторних та реєстраційних органів Грузії, таких як Центр Реєстрації майна, Сервіс-центри Міністерства фінансів та Міністерства внутрішніх справ Грузії. С.Тігіпко зазначив, що в Україні вперше за її новітню історію вдалося створити єдину консолідовану владу, що дозволяє ефективно і швидко здійснити реформи, використовуючи досвід інших держав, зокрема Грузії. Щодо перспектив україно-грузинських відносин, то 7 грудня 2010 року відбулася зустріч Посла України В. Цибенка з помічником Прем`єр-Міністра Грузії В. Лежава, в ході якої було обговорено низку актуальних питань, пов`язаних із подальшим розвитком українсько-грузинського співробітництва в сфері активізації торгівельно-економічної взаємодії шляхом розширення участі українських компаній у реалізації важливих національних проектів у енергетиці та транспортній галузі Грузії [11]. Учасники розмови також відмітили, що подальшому розширенню та поглибленню співробітництва між Україною та Грузією буде сприяти проведення чергового засідання Спільної міжурядової комісії, яке має відбутися найближчим часом у Тбілісі. Було досягнуто домовленості прискорити вирішення всіх питань, пов'язаних із проведенням цього важливого заходу.

Саме тому можна побачити, що феноменом україно-грузинських відносин, що відобразився в ході четвертого сучасного періоду в рамках другого етапу є продовження активних дипломатичних відносин на рівні консультацій, співпраці на рівні державних органів, міжнародних конференцій незважаючи на зміну політичної еліти в Україні, незважаючи на зникнення європейської, євроатлантичної інтеграції як фактору україно-грузинських дипломатичних відносин, оскільки нова влада України змінила зовнішньополітичний курс на користь багатовекторності з пріоритетністю стратегічного партнерства з РФ, що є зовнішньополітичним супротивником Грузії. Це є доказом того, що протягом другого етапу україно-грузинських дипломатичних відносин, вони вийшли на якісно новий рівень, коли незважаючи на різні зовнішньополітичні курси (євроінтеграційний в Грузії, «багатовекторно-проросійський» в Україні), двосторонні дипломатичні відносини зберігають стратегічний, активний характер на основі прагматизму. Тому можна свідчити про те, що новим фактором україно-грузинських дипломатичних відносин можна вважати досвід ефективної попередньої співпраці, яка є основою особливого партнерства України та Грузії, у тому числі в дипломатичній сфері.

Таким чином можна помітити, що другий етап україно-грузинських дипломатичних відносин (2004-наш час) характеризувався ще більшою активізацією україно-грузинського співробітництва незважаючи на внутрішньополітичні зміни, а також зміни зовнішньополітичних курсів. Також на прикладі другого етапу україно-грузинські відносини не змінювалися у зв'язку зі зникненням старих, появою нових факторів даних відносин. А це в свою чергу є свідченням приємності україно-грузинських відносин, їх ефективності та універсальності, що свідченням про традиційність, пріоритетність дипломатичних відносин України та Грузії в будь-який час, при будь-якому політичному режимі на території даних держав, при будь-яких зовнішньополітичних пріоритетах.

Висновки

Проведений нами аналіз дозволяє зробити наступні висновки. Проаналізувавши усі етапи дипломатичних відносин України та Грузії та періоди зовнішньополітичної діяльності України в рамках етапів можна зробити висновок, що україно-грузинські дипломатичні відносини завжди відрізнялися активністю, залишаються стратегічними і в наш час. Це обумовлено спільністю національних інтересів, а також наявністю факторів, які вказували безпосередній вплив на дані відносини.

Була вивчена література, котру ми поділили на групу в якої автори розглядували грузино-українські відносини в основних сферах, викладена інформація має загальний характер та на групу до якої ми віднесли статті особливістю яких є спрямованість на конкретні події україно-грузинських відносин.

Вдалося проаналізувати україно-грузинські дипломатичні відносини першого етапу 1991-2004 рр., який взагалі вдалося розділити на перший «романтичний» 1991-1994 рр., на другий багатовекторний періоди. Було доведено, що в ході першого етапу відбулося зародження а також оформлення дипломатичних відносин між Україною та Грузією на основі фактору підтримки територіальної цілісності як спільного національного інтересу, а також сформувалися перспективи до подальшого динамічного розвитку. В даний період було сформовано договірно-правову базу україно-грузинських дипломатичних відносин, стала практикуватися співпраця державних інституцій обох держав, в зовнішньополітичній сфері на основі вирішення спільних проблем реалізації спільних національних інтересів, проведення консультацій на рівні МЗС, інших галузевих міністерств та відомств.

Вдалося проаналізувати україно-грузинські дипломатичні відносини другого етапу 2004-2011 рр., які характеризувалися поглибленням на основі нових факторів «кольорових революцій», євроінтеграції. Але вдалося також довести, що в даний період грузино-українські відносини вийшли на якісно новий рівень з 2010 року, який характеризується незмінністю стратегічного дипломатичного співробітництва обох держав незважаючи на зникнення старих, появою нових факторів даних відносин, незважаючи на зміни, що відбуваються у внутрішній, зовнішній сфері. Вдалося довести, що новим й найбільш важливим фактором двосторонніх відносин є досвід ефективної попередньої співпраці, на основі якого розвиваються сучасні україно-грузинські відносини, незважаючи на різність політичних режимів, зовнішньополітичних пріоритетів.

Таким чином в ході даного дослідження нам вдалося реалізувати поставлену мету, а саме проаналізувати україно-грузинські дипломатичні відносини протягом 1991-2011 рр., довести їх постійну активність, незмінність завдяки впливу на них постійних та змінних факторів, що мають відношення з спільними національними інтересами України та Грузії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Вазиленко П. И. Внешняя политика Украины 1945-1996 гг. / П. И. Вазиленко. - К.: Лебедь, 2004. - 468 с.

2. Гайдуков М. С. Украина в международных отношениях до 2000 года / М. С. Гайдуков - К.: Лебедь, 1992. - 456 с.

3. Гайдукова М. С. Украина в международных отношениях в 20 веке / М. С. Гайдукова - К.: Лебедь, 1992. - 528 с.

4. Декларація про поглиблення відносин партнерства між двома державами [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uazakon.com/index.htm

5. Декларація про розвиток відносин стратегічного характеру [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uazakon.com/index.htm

6. Дещинский Г. П. Развитие международных отношений с 1991-2004 гг. / Г. П. Дещинский. - К.: Днепр, 1998. - 568 с.

7. Литвин В. М. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр.) / В. М. Литвин. - К.: Лібідь, 2000. - 680 с.

8. Малик Я. Й.Україна в міжнародних відносинах 20 століття / Я. Й. Малик - Львів: Світ, 1992. - 468 с.

9. Марущак М. Й. Історія дипломатії 20 ст. / М. Й. Марущак. - Львів: Факел, 2000. - 550 с.

10. Оровецький К. Саакашвілі у Києві: візит з іншого виміру / К. Оровецький [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/news/4b1a992abc271/

11. Новини [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukr.net/