3.3 Розрахунок реального ефективного обмінного курсу і його вплив на зовнішню торгівлю України і ЄС

Зовнішня торгівля країни і її структурні характеристики - індикатори стану економіки і процесів, що в ній відбуваються. Для України важливим є ріст високотехнологічного імпорту, а також постійне розширення експорту інвестиційних і споживчих товарів. З іншого боку, відносно низькі внутрішні ціни і торішнє балансування основних світових валют на тлі стабільності гривні стосовно долара США вплинули на структуру внутрішнього попиту в 2008 р. і викликали зміни в зовнішній торгівлі. Аналіз структурних змін у географії торгівлі і її структурних характеристик у розрізі складових відповідно до розширеної економічної класифікації дає можливість з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки структурних змін.

За 2008р. експорт товарів склав 66954,4 млн. дол. США, імпорт - 85535,3 млн. дол. США. Від'ємне сальдо становило 18580,9 млн. дол. США. Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,78.

Зовнішньоторговельні операції проводилися з партнерами 203 країн світу.

Найбільші обсяги експортних постачань здійснювались у країни СНД - 35,5% від загального обсягу експорту, ЄС - 27%, Азії - 22,7%, Африки - 5,8%, Америки - 6,2%, інші країни - 2,8%.

Найбільші імпортні надходження здійснювались з країн СНД - 39,3%, ЄС - 33,7%, Азії - 18%, Африки - 1,8%, Америки - 4,9%, з інших країн - 2,3%

У порівнянні з 2007р. збільшились обсяги експорту товарів до країн Азії (на 1,7%), Африки (на 0,2%), Америки (на 0,8%).

Зменшились обсяги постачань товарів до країн СНД (на 2,2%), ЄС ( на 1,2%).

Обсяги імпортних надходжень в Україну за цей період збільшились з країн Азії (на 3%), Африки (на 0,7%), Америки (на 1,2%).

Зменшились обсяги імпортних находжень в Україну за цей період з країн СНД (на 2,7%), ЄС (на 3%).

Одним з найважливіших показників динаміки зовнішньої торгівлі є реальний ефективний обмінний курс - РЕОК - індекс валютного курсу, розрахований як номінальний ефективний валютний курс із виправленням на зміну рівня цін або інших показників витрат виробництва, що показує динаміку реального валютного курсу даної країни до валют - країн - основних торговельних партнерів. Формула розрахунку РЕОК наступна:

E_r^e = ?i(P_r^E-W_i),(1)

де E_r^e - реальний еффективний обмінний курс;

?i - знак суми по i країнам;

i - країна - торговельний партнер;

Р_r^Е=Е_r/Е_o - індекс реального валютного курсу поточного року в порівнянні з базовим роком кожної країни- торгівельного партнера;

W_i - (X_i + IM_i) / (X_total+IM_total)

- питома вага кожної країни в торговельному обороті даної країни з тими країнами, що є головними торгівельними партнерами.

У приведеній таблиці розраховано реальний ефективний курс гривні стосовно валют країн основних стратегічних партнерів - США, ЄС, Росії (Таблиця 3.1.). У колонках 1 і 2 приведені дані про номінальний курс валюти кожної з цих країн до української гривні в середньому в 2007 і 2008р. у непрямому котируванні гривні (наприклад, 5,0301 грн. = 1євро). Стовпчик 3 містить індекс зміни номінального валютного курсу за 2007 - 2008р. Стовпчик 4 містить дані про питому вагу кожної країни в зовнішній торгівлі України цією групою країн.

Таблиця 3.1

Розрахунок реального ефективного обмінного курсу гривні

Номінальний ефективний валютний курс (Е_п^е) розрахований у колонці 5 як сума добутку індексу номінального валютного курсу для кожної країни на її питому вагу в торгівлі України.

Реальний валютний курс у колонці 8 (Е_г) може бути розрахований шляхом множення номінального валютного курсу (стовпчик 2) на частку індексу цін у 2007 - 2008 р. у кожній із країн (стовпчик 7) і індексу цін в Україні (122,3) за той же період. Якщо ріст цін у країні за цей період був вище, ніж в Україні, то реальний курс буде вище номінального.

У колонці 9 розрахований індекс реального валютного курсу шляхом ділення реального курсу в 2008р. на відповідний номінальний курс базового 2007р. Динаміка індексу реального валютного курсу відмінна від динаміки індексу номінального курсу. Наприклад, гривня подешевіла стосовно долара США в номінальному вираженні, але подорожчала в реальному.

Реальний ефективний валютний курс (Е_г^е) у колонці 10 розрахован як сума добутків індексу реального валютного курсу для кожної країни на її питому вагу в торгівлі України. Те, що індекс реального ефективного валютного курсу більше одиниці, означає, що з урахуванням інфляції курс гривні трохи знизився.

Важливо відзначити, що індекс реального ефективного валютного курсу є основним показником, що характеризує узагальнену динаміку і напрямок руху курсу основних валют і може слугувати підставою для ґрунтовних висновків про тенденції їхнього розвитку. Крім того, він є основним показником, що характеризує конкурентоздатність країни на світовому ринку.

Фактори, що спостерігалися протягом 2008р. - посилення інвестиційного попиту, динаміка реального ефективного валютного курсу і поглиблення розриву внутрішніх і зовнішніх цін, а також девальвація долара США у відношенні євро, - уплинули на обсяги і структурні зміни географії зовнішньої торгівлі і її складових. Цінові переваги українських експортерів не можуть цілком проявитися через захисні обмеження, що використовують країни Євросоюзу.

ВИСНОВКИ

Україна після проголошення незалежності веде пошук власного місця в європейських інтеграційних процесах. Історичний досвід української державності свідчить, що за всіх часів її доля тісно перепліталася з європейською цивілізацією.

Ключовим напрямком зовнішньої політики України і її стратегічним курсом визнаний вступ у Європейський Союз. Головним зовнішньополітичним пріоритетом України в середньостроковому вимірі визначено одержання статусу асоційованого члена ЄС. Ідея європейського вибору позитивно сприймається населенням України, євроінтеграційні прагнення України збігаються з необхідністю її модернізації і радикального реформування. Досягнення відповідності держави й українського суспільства копенгагенським критеріям членства в Євросоюзі є головним довгостроковим завданням євроінтеграційного курсу.

Важливим досягненням на шляху європейської інтеграції України є формування договірно-правових і політичних основ співробітництва з ЄС. Базовим документом, що визначив правовий механізм двостороннього економічного, фінансового, соціального і культурного співробітництва, розвитку політичного діалогу стала Угода про партнерство і співробітництво України і ЄС. Після вступу в дію УПС був сформований інституціональний механізм двостороннього співробітництва на різних рівнях - від найвищого до експертного.

Разом з тим зберігається асиметричність у підходах сторін до кінцевої цілі розвитку співробітництва між Україною і Євросоюзом. На відміну від України, що проголосила вступ у ЄС стратегічною метою державної політики, в офіційних документах Європейського Союзу не висловлювалася точка зору щодо членства України в цій організації. Загальна позиція країн Євросоюзу у відношенні України зводилася до підтримки розвитку демократії й економічного реформування, поглиблення економічної взаємодії.

В другій половині 90-х років в Україні були здійснені кроки в напрямку внутрішнього забезпечення євроінтеграційного процесу: визначені головні напрямки діяльності органів виконавчої влади, що повинні забезпечити її входження в європейський економічний, політичний і правовий простір; розроблена поетапна стратегія просування України до членства в ЄС; визначені механізми організаційного, фінансового, правового, інформаційного забезпечення євроінтеграційної стратегії, зокрема, розпочата робота з гармонізації законодавства України відповідно до норм і стандартам ЄС.

Протягом 90-х років розвивалося економічне співробітництво України і країн-членів ЄС. Україна одержала з боку Євросоюзу істотну технічну допомогу. У той же час фінансова допомога ЄС по багатьох відносних і абсолютних показниках не відповідала потребам реформування економіки України, а по обсягах іноземних інвестицій наша країна займала одні з останніх місць серед країн Центральної і Східної Європи. У цілому залишалася недостатньою для забезпечення прискореного входження в економічний простір Євросоюзу динаміка зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС.

Важливою подією у відносини України з ЄС стало прийняте на саміті "Украіна-ЄС", що відбувся 1 грудня 2005р рішення надати Україні статус країни з ринковою економікою.

Зараз відбувається процес осмислення тактичних і концептуальних прорахунків, допущених нашою державою на євроінтеграційному шляху. Невідповідність розвитку демократичних інститутів і стану цивільного суспільства європейським стандартам, низький рівень економічного розвитку, ВВП і доходів на душу населення; повільні темпи реформ, що до того ж були недостатньо скоординовані з завданнями європейської інтеграції істотно віддалили перспективу не тільки повного, але й асоційованого членства України в Євросоюзі. Послідовне будівництво ефективної ринкової економіки з подальшим поступовим досягненням відповідності копенгагенським критеріям вимагає нарощування зусиль на таких ділянках, як:

· забезпечення макроекономічної стабільності на основі реалізації стратегії стійкого росту;

· проведення глибоких структурних реформ з акцентом на становленні ефективного приватного власника, якісних змін у сфері корпоративного управління, модернізації виробництва в напрямку забезпечення його міжнародної конкурентоздатності;

· завершення адміністративної реформи з метою створення адекватної принципам ринкового господарства системи державного регулювання з істотним зменшенням рівня бюрократичного втручання в економіку;

· формування фінансових ринкових інститутів - надання пріоритетності в створенні сучасної системи банків і небанківських фінансових установ; істотний розвиток ринку цінних паперів, поширення новітніх інформаційних технологій організації їхньої діяльності;

· правове забезпечення ринкових перетворень - насамперед послідовна кодификація законодавства з забезпеченням його стабільності, прозорості і гарантій виконання законів;

· подальша лібералізація торгівельного режиму з мінімізацією довільних бюрократичних обмежень торгівлі через нетарифні міри і введення цивілізованих норм регулювання торгівлі, погоджених у рамках СОТ;

· створення сприятливої для підприємницької діяльності середовища, поліпшення інвестиційного клімату, мінімізація адміністративних бар'єрів для початку нового бізнесу, зменшення податкового тиску на підприємців і забезпечення для них прозорих "правил гри", введення надійних механізмів забезпечення виконання контрактних зобов'язань, впровадження ефективних процедур банкрутства, декриміналізація економічної діяльності.

Закінчення в 2008 році терміну дії Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) між Україною і ЄС і його заміна на нову угоду незабаром стануть актуальним питанням відносин України з ЄС. Заключення нової угоди дасть можливість конкретизувати ідеї, закладені в Європейській політиці сусідства (ЄПС), у свій час розповсюдженої на Україну. Як відомо, на момент обнародування ЄПС розглядалась як альтернатива членству в ЄС.

Україна бачить у припиненні дії УПС великий шанс переглянути принципи співробітництва з ЄС і зробити перший серйозний крок назустріч членству. Нашою головною задачею в переговорному процесі буде залишатися питання асоційованого статусу і договірне закріплення перспективи членства в ЄС. В економічній сфері центральним блоком нової угоди могли б стати положення, якими б регламентувалося введення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС. Питання про створення зони вільної торгівлі може зайняти головне місце в діалозі з ЄС у найближчі роки після вступу України у СОТ.

З огляду на це, можна думати, що при укладанні нової угоди важливо не стільки одержати від ЄС визнання європейської перспективи України, скільки забезпечити створення таких механізмів співробітництва, що максимально відповідають потребам економічного розвитку країни. Поява таких механізмів, по-перше, дасть можливість виявити перспективи подальшої інтеграції України в ЄС і, по-друге, допоможе більш ефективно продовжувати курс на європейську інтеграцію.

На нашу думку, самим слушним моментом для подачі Україною офіційної заявки на членство в Євросоюзу буде 2009 рік, з огляду на цілу сукупність факторів: розвиток відносин нашої держави з ЄС, еволюцію ЄС і самої України.

До 2009 року Україна зможе виконати дві юридично необов'язкові, але політично важливі передумови для інституційної інтеграції в ЄС.

По-перше, наша держава повинна успішно реалізувати План дій, підписаний з ЄС у березні 2005 р. у рамках європейської політики сусідства. Річні звіти Єврокомісії по виконанню Україною Плану дій повинні підтвердити реальні досягнення української влади в наближенні до європейських норм і стандартів: вступ у СОТ; консолідація демократії і правової держави; адаптація українського законодавства до пріоритетних сфер ЄС і т.д..

По-друге, Україна могла б на той час підписати повноцінну Угоду про асоціацію з ЄС. Незалежно від його назви (Сусідська, Європейська, Посилена угода) і проголошених цілей (з визнанням або невизнанням перспективи членства) така угода закріпить поступовий перехід у зону вільної торгівлі, посилений політичний діалог і заглиблене співробітництво у всіх сферах взаємного інтересу.

Стратегія інтеграції України в Євросоюз повинна ґрунтуватися на прихильності української влади загальним європейським цінностям, економічному прагматизмі й урахуванню усіх факторів, що впливають на політику розширення Євросоюзу. На нашу думку, елементами такої стратегії повинні бути:

1. Максимальне використання можливостей зближення з ЄС, наданих Україні європейською політикою сусідства.

2. Відстрочка подачі заявки на членство в ЄС до 2009 р.

3. Здійснення цілісної сукупності мір (формальні і неформальні дипломатичні контакти, інтенсифікація діалогу на рівні цивільного суспільства України і держав-членів ЄС, ознайомлення європейської громадськості з Україною і т.д. ), що переслідують ціль домогтися надання Україні перспективи членства в ЄС з боку Ради ЄС до 2009 року.

4. Розробка й обнародування поетапної стратегії приєднання України до ЄС на 2009-2019 р.

Таким чином, досягнення цілей відповідності української держави копенгагенським і мадридським критеріям членства в ЄС є головною довгостроковою задачею євроінтеграційного курсу України. Серед конкретних напрямків співробітництва першочергове значення приділяється створенню зони вільної торгівлі з Євросоюзом.

Об'єктивним результатом ефективної реалізації геополітичного, економічного й інтелектуального потенціалу України повинен стати вихід країни на позиції лідерства в Південно-Східній Європі по цілому ряді напрямків високотехнологічного виробництва: машинобудуванню, матеріалознавству, космосу, біотехнологіям, електрозварюванню, харчовій промисловості й аграрному секторові. Формуються необхідні і достатні передумови для створення в Україні могутнього транспортного вузла європейського і євразійського значення. Вимальовуються контури формування в Україні міжнародного рекреаційно-туристичного комплексу. У процесі поглиблення ринкових реформ будівництва сучасної інфраструктури збільшуються можливості України у відношенні надання міжнародних фінансових, банківських послуг і закріплення за країною позицій регіонального центра в цій важливій сфері економічної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність". - Відомости Верховної Ради України, 1991, №29, ст. 377.

2. Послання Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України в 2000 році"

3. Стратегія економічної та соціальної політики на 2005 - 2008 pp. Послання Президента України до Верховної Ради України. Урядовий кур'єр. - 2005. - 28 січня. - С. 7.

4. Угода про партнерство і співробітництво: підписання між Європейським Союзом та Україною в Люксембурзі 16 червня 1994 р. К.: Делегація Європейської Комісії в Україні, 1994. - 89 с.

5. Указ Президента України від 11 червня 1998 р. "Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу".

6. Указ Президента України від 14 вересня 2000 р. " Про програму інтеграції України до Європейського Союзу".

7. Указ Президента України від 24 лютого 1998 р. "Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС і вдосконалення механізму співробітництва з ЄС".

8. Білорус О. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку. Економічний часопис - XXІ. - 2006.-№10.-З 3- 7.

9. Близнюк В.В. Соціальна політика України в контексті інтеграції до Європейського Союзу. Економіка і прогнозування. - 2005. - №8. - С. 58-69.

10. Будкін В. Проблеми і перспективи співробітництва між Україною і Європейським Союзом. Економіка України. - 2006. -№1.-С. 82-89. И.

11. Бураковський І., Мовчан В. Економічне зростання: чинники і перспективи. Економічний часопис - XXІ. - 2007. - №10. - С. 35-37

12. Бураковський І., Немиря Г., Павлюк О. Дорога в майбутнє - дорога в Європу. Європейська інтеграція України. - К.: "Либідь", 2008.

13. Вегера С. Європейські соціальні стратегії й Україна // Україна: аспекти праці. - 2005. - №6. - С. 29-36.

14. Геєць В.М. Економічне зростання в 2005-2006 pp. та складові політики розвитку в довгостроковому відношенні // Економіка і прогнозування. - 2007. - №9. - С. 11-23.

15. Гладій І., Християнівський В. Україна - Європа: реалії та перспективи // Схід. - 2006. - №2(39). - С. 5-11.

16. Гнатовський М. Деякі проблеми імплементації Угод про партнерство і співробітництво між Європейським Союзом та новими незалежними державами // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин, 1999.-Вип. 15.

17. Голованенко М., Шигаева Т. Тенденції та перспективи зростання промислового виробництва в Україні // Економічний часопис - XXІ. - 2007.-№3.-29-34.

18. Гончар М., Москалець О. Українсько-російський контекст відносин Україна - РФ - ЄС // Економічний часопис - XXІ. - 2008. -№2.-С. 3-7.

19. Гриневич А., Жалило Я. Щоб дійти до Європи, Україна повинна побувати в Азії? // Фондовий ринок. - 2005. - №36. - С. 12-13.

20. Гинченко Ю. Роль Європейської Комісії у формуванні нового економічного простору на порозі нового тисячоліття // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин, 1999.-Вип. 14.

21. Губерський Л. Україна - ЄС: формування нової стратегії взаємовідносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин, 1999. - Вип. 13.

22. Денисюк В. Виклики регіональної інтеграції України в контексті європейського вибору. // Економічний часопис - XXІ. - 2007.-№9.-С. 30-35.

23. Дзьобко А. Україна та ЄС: сучасний стан та перспективи взаємовідносин // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин, 2008. - Вип. 23.

24. Жук Н. Територіальні фактори інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності // Економіка України. -2005.-№4. -С. 79-83.

25. Запара М. Проект Тасіs на підтримку підприємств підбиває підсумки // Євробюлетень. - 2006. - №12. - С. 8-9.

26. Іноземцев В. Повернення Європи в авангарді прогресу: соціальна політика в ЄС // Світова економіка і міжнародні відносини. - 2005. - №2. - С. 3-14.

27. Іноземцев В., Кузнєцова Е. Об'єднана Європа на шляху до лідерства у світовій політиці // Світова економіка і міжнародні відносини. - 2007. - №4. - С. 3-14.

28. Іщук І.В. Україна в міжнародних рейтингах // Актуальні проблеми економіки. - 2005. -№11.- С.95-98.

29. Кваша С., Патика Н. Напрямок і проблеми інтеграції України у світовий економічний простір // Економіка України. - 2008. - №2. - С. 77-81.

30. Кізима Т.О. Іноземне інвестування в умовах інтеграції України у світову економіку // Фінанси України. - 2005. - №10. - С. 118-125.

31. Копійка В. Європейський Союз: проблеми розширення. // Вісник "Міжнародні відносини". - К.: "Київський університет", 2009. - Вип. 9.

32. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування й етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий дім - "Ін Юрі", 2007. - 448 с.

33. Кораблін С.О. Валютно-курсова стратегія України // Економіка і прогнозування. - 2005. - №7. - С. 30-36.

34. Крючкова І.В. Фактори економічного зросту 2004 року в Україні і подальші перспективи розвитку // Економіка і прогнозування. - 2005. - №4. - С. 24-30.

35. Крючкова І.В. Економіка України в 2004 році: тенденції та очікувані підсумки // Економіка і прогнозування. - 2005. - №3. - С. 9-25.

36. Лазебник Л.Л. Методологічні аспекти майбутнього розвитку економіки України // Економіка. Фінанси. Право. - 2007. -№11.- С. 7-Ю.

37. Лановий В. "Потенціал економічного росту України вичерпується" // Фондовий ринок. - 2005. - №48. - С. 8-10.

38. Лисицін Е. Багатовимірність зовнішньої політики України: доцільність, стан, перспективи // Економічний часопис - XXІ. - 2008.-№3.-С. 16-18.

39. Литаніс Я. Основні проблеми правового регулювання здійснення інвестицій між Україною і ЄС у контексті угоди про партнерство і співробітництво: пряме інвестування // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин, 2006. - Вип. 18.

40. Литвин В.М. Економічні аспекти ролі України у формуванні Європи сьогодення і Європи майбутнього // Стратегічна панорама. - 2005.-№1-2.-С. 11-28.

41. Майорова І.М. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності України за 1999 - 2001 pp. // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №10. - С. 83-86.

42. Макуха С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. - Харків: Легас, 2006. - 352 с.

43. Мрінська О.В. Розвиток регіональної політики в Європейському союзі в контексті її становлення в Україні. // Український географічний журнал. - 2008. - №1. - С. 22-25.

44. Мусієнко Т. Деякі аспекти інтеграції України в регіональні економічні структури. // Вісник НБУ. - 2009. - №1. - С. 26-31.

45. Олефір В.К. Вплив розширення Європейського Союзу на іноземні інвестиції та зовнішню торгівлю послугами в Україні // Економіка і прогнозування. - 2005. - №11. - С. 102-115.

46. Пузанів І. Проблеми інтеграції України в сучасних світогосподарських відносинах // Економічний часопис - XXІ. - 2006. -№2.-С. 9-12.

47. Разумнова Л., Балтенкова О. Розширення Європейського Союзу: "північний вимір" // Світова економіка і міжнародні відносини.-2004.-№12.-С. 84-90.

48. Рачанский В. Особливості економіки країн Єврозони // Фондовий ринок. - 2005. - №7. - С. 21-23.

49. Резнік В. Європейський вибір України // Економіка, фінанси, право. -2001. - №8. - С. 31-36.

50. Резнік В. Розширення ЄС: східноєвропейський вектор // Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - №10. - С. 3-8.

51. Роговий В. Основні засади соціально-економічного розвитку України та шляхи активізації зовнішньоекономічної діяльності // Академічний огляд. - 2006- №2. - С. 11-19.

52. Сікора Б. Російська економічна експансія в Україні // Економічний часопис - XXІ. - 2008. - №3. - С.26-28.

53. Соскін О. Глобалізація та економічні проблеми, які вона породжує: український вимір // Економічний часопис - XXІ. - 2008. -№10.-С. 8-Ю.

54. Соскін О. Неоколоніальна залежність України від Росії: вияви та небезпеки // Економічний часопис - XXІ. - 2000. - №10. - С. 29- 31.

55. Уайт С., Лайт М., Лоуэнхардт Дж. Білорусія, Молдавія, Україна: до Сходу або до Заходу? // Світова економіка і міжнародні відносини. - 2005. - №7. - С. 59-67.

56. Фомичева Н. Сучасні проблеми формування і проведення зовнішньоекономічної політики в Україні // Економічний часопис - XXІ. - 2000. - №4. - С. 35-37.

57. Фомін І.С. Механізми тарифного регулювання та податкових пільг як фактор міжнародної інтеграції України // Економіка і прогнозування. - 2006. - №3. - С. 26-38.

58. Хофф М. ЄС - Східна Європа // Світова економіка і міжнародні відносини. - 2005. - №12. - С. 91-92.

59. Циба Т.Є. Зовнішні та внутрішні фактори впливу на економічний розвиток України // Регіональні перспективи. - 2005. - № 5(24). - С. 13-14.

60. Циганов С. Проблеми і перспективи інтеграції України в ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин, 1999.-Вип. 13.

61. Черкаський И. Україна і Центральноєвропейська ініціатива // Економіка України. - 2007. - №10. - С. 87-90.

62. Черкаський І. Європейський ринковий простір як вектор українскої геополітики // Економічний часопис - XXІ. - 2007. - №3.-С. 23-25.

63. Чорноморець І. Особливості кредитування Європейським банком економіки України та галузі залучення кредитів ЄБРР в Україні (кредитна лінія малим та середнім підприємствам) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин, 2007.-Вип. 14.

64. Шнипко О.С. Міжнародна конкурентоспроможність країни: поняття, основні складові та джерела // Економіка і прогнозування. - 2008. - №5. - С. 110-116.

65. Юрий Чернецкий. «Заметки сурового реалиста». - Г. «2000» от 14 октября 2006г., стр. В1-В2.

66. Юрий Чернецкий. «Украина в СНГ: осень патриарха. Что дальше». - Г. «2000» от 18 - 24 ноября 2006, стр.В1-В2.

67. Яценко Б.П. Світове господарство: тенденції розвитку структури на межі тисячоліть // Український географічний журнал. - 2008. - №1.-С. 16-21.

68. Agenda 2008 - http://www.europa.eu.іn/agenda.

69. Eurostatіstіcs - http://www.europa.eu.іn/eurostatіstіcs.

70. http://www.ukrstat. gov.ua - Державний комітет статистики України

71. Feldman R.A., Watson C.M. Central Europe: From Transіtіon to EU Membershіp // Fіnance and Development, September 2008, p. 24-27. - http://www.іmf.org/fandd.

72. The World Bank. World Development іndіcators 2008. Washіngton, 2000.

73. http://www.bank.gov.ua

Додаток

Таблиця 1

Прямі іноземні інвестиції в Україну за країнами ЄС за 2005-2009 гг., млн. дол. США

Таблиця складена автором за матеріалами: [69].

Размещено на Allbest.ru