Пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції харчової промисловості на зовнішньому ринку

Роботи третьої категорії важкості зумовлюють формування початкової стадії межового функціонального стану, для якого ефект Сєченова позитивний, але у деяких працівників виявляється негативний ефект, розгальмовування диференціювання подразників та парадоксальних реакцій немає і відновлення фізіологічних показників організму відбувається до початку наступного робочого дня.

До четвертої категорії важкості належать роботи, під час виконання яких чітко виявляється глибокий межовий функціональний стан (ефект Сєченова негативний у переважній більшості, виявляється розгальмовування диференціювання подразників, парадоксальних реакцій немає), відновлення фізіологічних показників організму відбувається до початку наступного робочого дня.

Роботи, за яких починає формуватися патологічний функціональний стан, під час якого ефект Сєченова спотворений, виникають суттєві порушення розгальмовування диференціювання подразників і виявляються парадоксальні реакції, та відновлення фізіологічних показників організму у більшості працівників відбувається після вихідного дня, належать до п'ятої категорії важкості. [2]

На роботах шостої категорії важкості ознаки патологічного функціонального стану чітко виявляються (ефект Сєченова і розгальмовування диференціювання подразників дають раптові важкі реакції, а парадоксальні реакції яскраво виявляються) і відновлення фізіологічних показників організму в окремих працівників після вихідного дня не досягаються.

Виходячи із важкості праці та її впливу на фізіологічний стан людини, обґрунтовано режими праці і відпочинку, які передбачають щоденний відпочинок (позмінна робота), щотижневий відпочинок (вихідні дні) і щорічний відпочинок (щорічна відпустка).

Нормальна тривалість робочого часу працівників у нашій країні не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) повинен тривати не менше 42 годин, а щорічна відпустка надається працівникам не менш як на 24 календарні дні за відпрацьований календарний рік, який відлічується від дня укладення трудового договору. Для створення сприятливих умов збереження здоров'я окремих категорій працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу, зокрема, для працівників, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого часу має бути не більше як 36 годин на тиждень. [2]

У нашій країні гігієна праці спрямована на вивчення впливу на організм людини виробничих чинників з метою наукового обґрунтування гігієнічних нормативів і засобів профілактики професійних захворювань та інших несприятливих наслідків впливу трудового процесу та умов праці на працівників. Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних, санітарно-технічних заходів та засобів, яка спрямована на запобігання виробничій небезпеці, зумовленій шкідливими чинниками. [2] Міжнародна організація праці розглядає професійну гігієну як діяльність, спрямовану на запобігання виробничому травматизму та професійним захворюванням, а також на поліпшення умов праці та виробничого середовища. Так, гігієна праці та виробнича санітарія в системі охорони праці нашої країни забезпечують головну мету професійної гігієни, яка визначена спільним комітетом Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони здоров'я як сприяння та підтримка найвищого рівня фізичного, психічного і соціального благополуччя працівників в усіх видах трудової діяльності, захист працівників у їхній професійній діяльності від ризиків, пов'язаних із несприятливими для здоров'я чинниками.

Вирішення питань виробничої санітарії та професійної гігієни в нашій країні забезпечує закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який регулює суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

Під час експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, технологій їхній власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають санітарним вимогам, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

Атестацію робочих місць за умовами праці проводять на підприємствах, в організаціях, установах (надалі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали з потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих чинників можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх спадкоємців.

Головна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником чи уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестацію робочих місць проводять відповідно до Положення про гігієнічну класифікацію праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (№ 529 від 27.12.2001 МОЗ). За гігієнічною класифікацією умови праці поділяють на чотири класи: [2]

Перший клас - оптимальні умови праці - такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих чинників визначені лише для мікроклімату і чинників трудового процесу. Для інших чинників оптимальними вважають такі умови праці, за яких несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих як безпечні для населення. [2]

Другий клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників та їхніх спадкоємців у найближчому і віддаленішому періодах.

Третій клас - шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих чинників, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працівників та їхніх спадкоємців. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираження шкідливих змін в організмі працівників поділяють на чотири ступені: [2]

Перший ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища та трудового процесу, які, зазвичай, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються у разі тривалішої, ніж початок наступної зміни, перерви у контакті зі шкідливими чинниками) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

Другий ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які здатні спричинити стійкі функціональні порушення, призводять, зазвичай, до зростання виробничо-зумовленої захворюваності, вияву окремих ознак або легких форм професійної патології (зазвичай, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

Третій ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-зумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, зазвичай, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

Четвертий ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності).

Четвертий клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Результати атестації робочих місць призначені для встановлення пріоритетності у проведенні оздоровчих заходів, прогнозування професійної захворюваності, створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, країни в цілому, встановлення диференційованих внесків у фонд соціального страхування, визначення економічних санкцій в зв'язку з несприятливими умовами праці.

З метою забезпечення належного рівня електробезпеки один раз на три роки роботодавець забезпечує проведення підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки електроустановок.

Підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки електроустановок передбачає: [2]

- перевірку наявності експлуатаційної та технічної документації в обсягах, які передбачені вимогами нормативних актів під час експлуатації електроустановок споживачів, паспортно-технічної документації, інструкцій з експлуатації устаткування;

- визначення достатності і працездатності захисно-блокувальних пристроїв;

- оцінення стану безпеки електроустаткування, а також будівельних споруд енергетичних об'єктів;

- перевірку періодичності і якості виконання регламентних робіт щодо обслуговування електроустаткування;

- оцінення рівня фахової підготовки працівників з питань електробезпеки, відповідності їхньої кваліфікації роботам, які вони виконують.

Підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки електроустановок безпеки електроустановок проводить комісія у складі керівника (головного інженера) - голова комісії, начальника енергетичної служби (особи відповідальної за електрогосподарство), керівника відділу охороною праці. Якщо на підприємстві немає кваліфікованих спеціалістів, то до огляду стану електроустановок можна залучати спеціалістів з інших підприємств. Результати підтвердження відповідності обладнання нормативним та експлуатаційним вимогам стану безпеки електроустановок оформляють відповідним актом, який затверджує власник підприємства.

Забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, організацій та підприємців, що повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Вирішення питань підвищення рівня пожежної безпеки регулює закон України «Про пожежну безпеку» та відповідні правила пожежної безпеки в Україні. Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладена на їхніх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачене відповідним договором.

Без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється початок роботи новоствореного підприємства, експлуатація нових, реконструйованих виробничих об'єктів, впровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції та оренда будь-яких приміщень.

Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб (в тому числі своїх заступників) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування. Обов'язки працівників щодо забезпечення пожежної безпеки мають бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях).

На кожному підприємстві має бути розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки, з якою повинні бути ознайомлені усі працівники. Працівники зобов'язані дотримуватись встановленого протипожежного режиму, виконувати вимоги правил пожежної безпеки, чинних на підприємстві, і в разі виникнення пожежі:

- негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, вказавши при цьому адресу об'єкта, кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, наявність людей та своє прізвище;

- вжити (за можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження майна;

- якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну посадову особу та (або) чергового на об'єкті;

- у разі необхідності викликати інші рятувально-аварійні служби.

Посадова особа, що прибула на місце пожежі, зобов'язана: перевірити, чи викликана пожежна охорона, повідомити власника; у разі загрози життю людей негайно організувати евакуацію; видалити за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов'язаних із ліквідацією пожежі; припинити роботи у будівлі; у разі необхідності відключити електроенергію, зупинити технологічне обладнання та виконати інші заходи, що гальмують розвиток пожежі; перевірити увімкнення оповіщення людей про пожежу, установок пожежогасіння, протидимового захисту; організувати зустріч підрозділів пожежної охорони і надати їм необхідну допомогу; організувати евакуацію і захист майна; забезпечити дотримання вимог безпеки працівників, які гасять пожежу.

Пожежну безпеку забезпечують проведенням організаційно-технічних та інших заходів, які спрямовані на запобігання пожежам, забезпечення безпеки працівників, зниження майнових втрат та створення умов для швидкого гасіння пожеж.

Отже, зробимо висновок до другого розділу. Харчова промисловість України включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва. У 2013 р. харчова промисловість займала друге місце за обсягами реалізованої продукції (перше місце традиційно посідає металургійне виробництво). Її частка становила 16%, включаючи напої і тютюнові вироби. У 2013 р. індекс виробництва харчової продукції був меншим, ніж у 2009 р., та склав 92,9%. Негативною є стійка тенденція до зниження темпів їх виробництва, якими характеризуються останні 6 років функціонування галузі, починаючи з 2008 р.

На відміну від результатів зовнішньої торгівлі в Україні загалом результати зовнішньої торгівлі харчової промисловості і продукції сільського господарства протягом всього досліджуваного періоду мають позитивне сальдо. Експортується більше всього продукції рослинного походження та жиро-олійних товарів, а імпортується - олії та готових харчових продуктів.

Аналізуючи конкурентоспроможність продовольчих товарів на міжнародному ринку можна відмітити наступне, найменші конкурентні переваги мають готові харчові продукти та деяка продукція тваринного походження. Значні конкурентні переваги на зовнішньому ринку має продукція рослинного походження, а особливо зернові культури.

ВИСНОВКИ

1. Конкурентоспроможність - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

2. Основними факторами, що впливають на конкурентоспроможність: факторні умови: людські та природні ресурси, науково-інформаційний потенціал, капітал, інфраструктура; умови внутрішнього попиту: структура попиту, відповідність тенденціям розвитку попиту на світовому ринку, тенденції обсягу попиту; суміжні та обслуговуючі галузі: наявність чи відсутність національних постачальників та пов'язаних галузей, які конкурентоспроможні в міжнародному масштабі; стратегія та структура фірм, внутрішньогалузева конкуренція: мета, стратегії, способи організації, менеджмент фірм, внутрішньогалузева конкуренція.

3. Глобалізація має значний вплив на конкурентоспроможність харчової промисловості, оскільки країни, що розвиваються, інтегруючись у світову агропродовольчу систему, отримують можливість розширити свої ринки завдяки зниженню тарифів і субсидій та підвищити попит на найрізноманітніші харчові продукти.

4. Основним методом визначення конкурентоспроможності на міжнародному ринку є індексний метод. Серед показників, які найчастіше використовуються, варто виділити індекс відносних порівняльних переваг RCA, індекс відносної експортної конкурентоспроможності RXA, індекс відносної залежності від імпорту RMP, індекс відносних торговельних переваг RTA та RSCA. З цією метою використовуються емпіричні методи оцінювання індексів порівняльних переваг RCA, RTA, RXA та RMP, що базуються на класичному індексі В. Balassa, а також індексі RSCA, що є симетричною трансформацією RCA.

5. Харчова промисловість України включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва. У 2013 р. харчова промисловість займала друге місце за обсягами реалізованої продукції (перше місце традиційно посідає металургійне виробництво). Її частка становила 16%, включаючи напої і тютюнові вироби. У 2013 р. індекс виробництва харчової продукції був меншим, ніж у 2009 р., та склав 92,9%. Негативною є стійка тенденція до зниження темпів їх виробництва, якими характеризуються останні 6 років функціонування галузі, починаючи з 2008 р. У структурі експорту переважає сільськогосподарська сировина (зернові, насіння соняшника), а не продукція переробних підприємств.

6. Аналізуючи значення індексів, можна дійти висновку, що незважаючи на провідне місце України на світовому ринку серед виробників окремих видів сільськогосподарської продукції, не всі товарні групи конкурентоспроможні. Вкрай низька конкурентоспроможність цукрового буряка та молочної продукції. Було відзначено високі показники конкурентних переваг на зовнішньому ринку зернової продукції, так значення індексів RCA та RTA більше 1, проте було встановлено, що конкурентні переваги Україна отримує в ціновому сегменті, а не якісному.

7. Основні проблеми конкурентоспроможності продукції харчової промисловості: висока питома ресурсних витрат, що збільшує собівартість продукції; слабкий рівень впровадження інновацій у розробку та виробництво, а також великий відсоток застарілого оснащення; низький рівень інвестування галузі; невідповідність норм сертифікації і стандартизації світовим; відсутність державної підтримки та стимулювання галузі і т.д.

Було визначено ряд заходів, котрі допоможуть створити сприятливі умови для підвищення рівня конкурентоспроможності української продовольчої продукції, зокрема: створення нових та розширення існуючих потужностей підприємств, що виробляють продукти харчування на експорт; стимулювання наукових розробок, що мають на меті створення нових технологій і продуктів для підприємств харчової промисловості; розробка нормативно-правової бази для підтримки структурно-інноваційних зрушень у процесі модернізаційного оновлення галузі; розробка оцінки конкурентоспроможності товарів, яка б враховувала товарознавчо-технологічні знання, інформацію про аналоги, принцип введення інновацій; фінансування інноваційних проектів на прийнятних для підприємств харчової промисловості умовах; залучення іноземних інвестицій; впровадження ринкових механізмів регулювання цін на аграрних ринках; розроблення систем економічного стимулювання вітчизняного виробництва продовольчої сировини та харчових продуктів з використанням прогресивних механізмів кредитування, ціноутворення, тарифного регулювання, удосконалення податкового законодавства; удосконалення системи сертифікації та стандартизації харчової продукції та гармонізація українського законодавства до європейського і т.д.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про захист економічної конкуренції» № 2210-III від 11.01.2001 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2210-14.

2. Закон України «Про охорону праці» № 2694-XII від 18.11.2012 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2694-12.

3. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації / Л.Л. Антонюк. - К.: КНЕУ, 2004. - 275 с.

4. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: монографія / Я.Б. Базилюк. - К.: НІСД, 2007. - 132 с.

5. Беззубченко О.А. Оцінка конкурентоспроможності галузей національної економіки в умовах глобалізації / О.А. Беззубченко // Економічний простір. - 2011. - № 21. - С. 85 - 93.

6. Білик Ю. Оцінка порівняльних переваг в умовах міжнародної економічної інтеграції (на прикладі сільського господарства України) / Ю. Білик, О. Файчук // Економіка України. - 2011. - № 6(547). - С. 69 - 76.

7. Білорус О.Г. Стратегічні імперативи розвитку України в умовах глобалізації / О.Г. Білорус // Економічний Часопис - ХХІ. - 2011. - № 10. - С. 3 - 8.

8. Борисова Т.М. Конкурентоспроможність галузі: детермінанти формування та сучасні методи оцінювання / Т.М. Борисова // Вісник ХНУ. - 2011. - №6. - С. 54 - 60.

9. Борисова Т. Феномен міжнародної конкуренції в сучасній економіці / Т. Борисова // Галицький економічний вісник. - 2010. - 2(27). - С. 34 - 40

10. Борщевський П. Харчова промисловість України: сучасні тенденції та перспективи розвитку / П. Борщевський // Фінанси України. - 2013. - №8. - С. 45 - 49.

11. Бурковський І.Д. Основні напрямки підвищення ефективності експортно-імпортної діяльності в аграрній сфері економіки / І.Д. Бурковський, А.В. Бурковська // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2012. - Вип. 3, т. 1. - С. 103 - 110.

12. Валінкевич Н. Вплив глобалізації світової економіки на функціонування підприємств харчової промисловості [Електроннийресурс] - Режим доступу:http://conftiapv.at.ua/publ/konf_9_10_grudnja_2010_r/vpliv_globalizaciji_svitovoji_ekonomiki_na_funkcionuvannja_pidpriemstv_kharchovoji_promislovosti/4-1-0-350. 4.

13. Волошин Р.В. Оцінювання конкурентних переваг українського зерна на світовому ринку / Р.В. Волошин // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип.22.13. - С. 158 - 163.

14. Голомша Н.Є. Конкурентоспроможність зернових на аграрному ринку / Н.Є. Голомша // Економіка АПК : міжнар. наук.-виробн. журнал. - 2013. - № 12. - С. 83 - 88.

15. Гохберг О.Ю. Конкурентоспроможність бізнесу: теоретико-методологічні основи аналізу / О.Ю. Гохберг // Вісник Львівської державної фінансової академії. - 2010. - № 18. - С. 50 - 56.

16. Губенко В.І. Конкурентоспроможність продукції АПК: стан та можливості в умовах глобалізації / В.І. Губенко // Вісник Сумського національного аграрного університету : наук.журнал. - Сер.: Економіка та менеджмент. - 2010. - Вип. 5.2. - С. 3 - 7.

17. Должанський І. Конкурентоспроможність підприємства : навчальний посібник / І.З. Должанський. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 384 с.

18. Єрохін С.А. Структурна трансформація національної економіки: теорет. - методол. аспект: монографія / С.А. Єрохін. - К.: Світ Знань, 2008. - 525 с.

19. Зернюк О.В., Заїка О.С. Оцінка інвестиційно-інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості України / О.В. Зернюк, О.С. Заїка // Економіка і управління. - 2012. - №3. - С.101 - 107.

20. Кваша С. М., Лука О. Ф. Конкурентоспроможність вітчизняної аграрної продукції після вступу України до СОТ / С. М. Кваша, О. Ф. Лука // Економіка України. - 2013. - №10. - С. 79 - 85.

21. Ковалець Б.М. Теоретико-методологічні підходи до трактування сутності конкурентоспроможності галузі / Б.М. Ковалець // Наукові записки. Серія «Економіка». - 2010. - Вип.13. - С. 335- 341.

22. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації /Я.А. Жаліло, Я. . Базилюк, Я.В. Белінська, С.В. Давиденко, В. А. Комаров; За ред. Я.А. Жаліла. - К.: Знання України, НІСД, 2010. - 388с.

23. Кравченко Т.А. Концептуальні засади механізмів державного регулювання розвитку підприємств харчової промисловості / Т.А. Кравченко // Теорія та практика державного управління: Збірник наукових праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. - №2 (14). - С. 127 - 131.

24. Кузьмін О.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (організації): навч. посібник / О.Є. Кузьмін, Н.І. Горбаль. - Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2004. - 188 с.

25. Кулешова Г.М. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції АПК / Г.М. Кулешова // Вісник ЖДТУ. - 2010. - №1(47). - С. 176 - 179.

26. Лука О.Ф. Порівняльні переваги АПК України у зовнішньоекономічній діяльності та перспективи їх реалізації // Економіка АПК. - 2012. - №8. - С. 81 - 86.

27. Лука О.Ф. Теоретичні основи визначення порівняльних переваг економіки України // Науковий вісник: Сучасна економічна теорія та проблеми її застосування / Збірник науково-технічних праць. - Львів: УкрДЛТУ. - 2012. - Вип. 12.6. - С. 61 - 65.

28. Майстро С.В. Національний аграрний ринок в умовах глобалізації: механізм державного регулювання: монографія / С.В. Майстро. - Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - 240 с.

29. Мельник Я.В. Суть міжнародної конкурентоспроможності підприємств / Я.В. Мельник // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - Вип.23.12. - С. 146 - 149.

30. Напрями посилення конкурентоспроможності АПК України на європейському продовольчому ринку в умовах розширення зони вільної торгівлі [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/august08/02.htm???history=0&sample=5&ref=0.

31. Павлова В. А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: монографія / В. А. Павлова. - Д. : Вид-во ДУЕП, 2010. - 276 с.

32. Портер М. Международная конкуренция / М. Портер; [пер. с англ.; под. ред. В.Д. Щетинина]. - М.: Международные отношения, 2003. - 463 с.

33. Саблук П.Т. Фінансові проблеми розвитку ринку зерна в Україні / П.Т. Саблук, О.Г. Шпикуляк // Економіка АПК : міжнар. наук.-виробн. журнал. - 2008. - № 12. - С. 69 - 75.

34. Сичевський М.П. Організаційно-економічний механізм розвитку харчової промисловості України (теорія, методологія, практика) Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.07.01 / М.П. Сичевський; НАН України. Рада по вивч. продукт. сил України. - К., 2005. - 34 с.

35. Скороход І.С. Напрями підвищення конкурентоспроможності України на світових ринках / І.С. Скороход // Вісник ВНУ ім. Л. Українки. - 2011. - №4. - С. 78 - 82.

36. Статистичні дані Державного комітету статистики України [Електронний ресурс] -- Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua/.

37. Статистичні дані FAOSTAT [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://faostat.fao.org/.

38. Статистичні дані International Grains Counsil [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.igc.int/en/.

39. Статистичні данні The Statistics Portal [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://www.statista.com/.

40. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / Р.А. Фатхутдинов. - М.: ИНФРА, 2000. - 312 с.

41. Хареба В. Наукове забезпечення розвитку харчової і переробної промисловості України / В. Хареба // Харчова і переробна промисловість. - 2009. - № 2-3(354). - С. 4 - 7.

42. Червиць І. В. Особливості конкурентного середовища в Україні / І.В. Червиць // Теоретичні та практичні питання економіки. - 2011. - № 26. - С. 313 - 332.

43. Шадура-Никипорець Н.Т. Сучасний стан харчової промисловості України в контексті вирішення проблем ефективного господарювання / Н.Т. Шадура-Никипорець [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Tmm/2010_35/15.pdf.

44. Швиданенко О.А. Глобальна конкурентоспроможність: теоретичні та прикладні аспекти: монографія / О.А. Швиданенко. -- К.: КНЕУ, 2010. -- 312 с.

45. Швиданенко О.А. Передумови забезпечення конкурентоспроможності країни в контексті прогресивних глобалізаційних тенденцій / О.А. Швиданенко // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. - 2010. - Вип. 3 (70). - С. 43 - 51.

46. Шкарпетіна М.Ю. Теоретико-методологічні основи визначення та аналізу конкурентоспроможності України / М.Ю. Шкарпетіна // Актуальні проблеми міжнародних відносин.-Випуск 53( Частина ІІ). - 2011. - С. 234 - 238.

47. Шевченко М.М. Методи оцінки конкурентоспроможності галузей промисловості в умовах інтернаціоналізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.07.01 «Економіка промисловості» / М.М. Шевченко. - Харків, 2006. - 16 с.

48. Шнипко О.С. Конкурентоспроможність України в умовах глобалізації / О. С. Шнипко. - К.: Експерс, 2009. - 456с.

49. Юданов А. Конкуренция: теория и практика / А. Юданов. - М.: Гном и Д, 2001. - 502 с.

50. Ярошенко С.П. Актуальні проблеми фінансового забезпечення конкурентоспроможності агропромислового комплексу України / С. П. Ярошенко // Вісник Української академії банківської справи : наук. журнал. - 2012. - № 1 (8). - С. 20 - 23.

51. Яценко О. Глобалізаційні детермінанти розвитку сировинних ринків / О. Яценко // Міжнародна економічна політика. - 2013. - №2(19). - С. 66 - 100.

ДОДАТОК А

Класифікація типів, об'єктів та рівнів конкуренції в харчовій промисловості

ДОДАТОК Б

Рушійні сили харчової промисловості

ДОДАТОК В

Динаміка структурних зрушень у харчовій промисловості в розрізі регіонів (за 2008-2013 рр.)

ДОДАТОК Г

Товарна структура експорту продукції харчової промисловості за період 2009-2013 рр., тис.дол.США

ДОДАТОК Д

Товарна структура імпорту продукції харчової промисловості за період 2009-2013 рр., тис.дол.США

ДОДАТОК Ж

Пoказники зовнішньої торгівлі oсновними зeрновими кyльтурами (пшeницею, ячмeнeм, кукyрyдзою) Укрaїни, ЄС, Рoсії і Казаxстану, за період 2010-2012 рр.

Размещено на Allbest.ru