Економіка Франції глибоко інтегрована у світове господарство. У 90-их роках французьким компаніям вдалося трохи збільшити свого частку у світовому експорті (6,5%) і скоротити в імпорті. Сьогодні зовнішня торгівля виступає серйозним фактором економічного зростання. На експорт іде близько 1/5 її кінцевого продукту (1970 р. - 19,4%). По обсягу експорту Франція поступається у Західній Європі тільки ФРН. Структура французькою експорту має деякі особливості. В експорті більш високу питому вагу мають сільськогосподарські товари і сировина - 20%. Нині у зовнішній торгівлі країни лідируюче положення займає експорт машини та устаткування. Найбільша питома вага в цій групі світової торгівлі займає цивільна авіатехніка, електротехнічне устаткування, комплект не устаткування для будівництва великих промислових об'єктів, різні види озброєння. У 90-і роки позиції Франції в торгівлі багатьма видами машинобудівної продукції помітно ослабнули. Зокрема знизилася частка у світовому експорті легкових автомобілів, конторського устаткування та обчислювальної техніки, спеціального промислового устаткування, верстатів, електроприладів. Це значною мірою визначається особливостями галузевої структури господарства і характером її спеціалізації в міжнародному розподілі праці, а також зниженням конкурентоздатності промисловості. В той же час по експорту авіаційної техніки, локомотивів, вагонів Франція займає друге місце: автомобілів, хімічних товарів - третє, а по експорту військової техніки і озброєння Франція утримує друге місце у світі після США. Трьома головними статтями експорту озброєння є військові кораблі, літаки та армійське озброєння [24, 82].

За обсягами сільськогосподарського експорту Франція поступається тільки США. На зовнішніх ринках реалізується понад 1/3 виробленої продукції. В аграрному експорті переважають "масові" продукти - пшениця, ячмінь, кукурудза, молочні продукти. Частка продуктів високого ступеня обробки - кондитерських, м'ясних виробів, шоколаду; консервів - нижча, ніж в інших провідних країнах.

Експортна спеціалізація Франції значно поступається іншим великим країнам. Так, загалом, у машинобудуванні тільки одне виробництво відноситься до високого рівня спеціалізації (реактивні двигуни), а переважна частина - до помірного (насоси, парові машини, ядерні реактори, роторні електроенергетичні установки, холодильники, опалювальне устаткування, сільгоспмашини).

В останнє десятиліття в економіці країни значно зростає імпортний компонент (21% ВВП, що зв'язано з посиленням міжнародного розподілу праці і зміною конкурентоздатності французьких товарів. Найбільш високу частку імпорту у виробництві продукції зберігають машинобудування і хімічна промисловість (40-60%). Це значною мірою пов'язане з особливостями розвитку науково - технічного потенціалу країни і впровадженням наукових досягнень у виробництво. Франція відстає від своїх конкурентів по частці НДДКР у ВВП (3,3% у 1991 р., тоді як у ФРН - 3,6%). Характерною рисою науково-дослідницької діяльності виступає її військова спрямованість. Частка інвестицій, що направляється на військові дослідження, складає 19% усіх витрат на НДДКР, тоді як у ФРН - близько 5%.

Франція проводить дослідження за широким колом. За деякими з них вона займає провідні позиції - атомна енергетика, авіаційна техніка, устаткування зв'язку, деякі види електронно-промислового призначення. По іншим навпаки сильно поступається - інформаційна електроніка, біотехнологія. Нині на частку електронно-авіакосмічної, автомобілебудівної промисловості, хімічної і фармацевтичної припадає більш 60% асигнувань на НДДКР. У той же час у таких галузях, як машинобудування, металообробка, харчова промисловість та інші ці витрати незначні. У машинобудуванні частка витрат на НДДКР значно нижча, ніж в інших базових галузях.

Багато французьких компаній відносяться до рийку ЄС як до свого внутрішнього. Понад 60% експорту направляється в країни ЄС. Це сама велика частка серед чотирьох провідних країн Західної Європи. Головним торговим партнером Франції у цьому регіоні виступає ФРН, на котру припадає 16% експорту і 20% імпорту. На другому місці знаходиться Італія (12%). Серед інших країн важливим торговим партнером виступають США (6% експорту). Частка країн, що розвиваються, у торгівлі Франції скоротилася. Недоліками географічної структури зовнішньої торгівлі є значна орієнтація експорту в країни з повільно зростаючими ринками.

Французькі компанії докладають великих зусиль для розширення зовнішньоекономічної експансії. Важливим засобом її виступає експорт капіталу. На долю Франції припадає 5% загального обсягу прямих закордонних інвестицій. При цьому в 80-их роках відбулося скорочення її частки.

Експорт капіталу помітно переорієнтувався на промислово розвинуті країни. У 1960 році на країни Західної Європи припадало 86,4% прямих французьких інвестицій, у 1986 році їхня частка знизилася до 57%. За цей же період різко зросла питома вага США - з 5,4% до 36,5%. У 80-их роках французькі компанії вийшли на шосте місце серед іноземних інвесторів у США. В основному їхні інвестиції зосереджені у старих галузях (металургії, вугільної, хімічної, нафтової промисловості виробництві автомобільних шин). У Західній Європі основні обсяги французького капіталу інвестовані у ФРН і Великобританії.

У країнах, що розвиваються, зосереджено приблизно 30% загального обсягу прямих інвестицій, що вище частки інших країн. Африканський континент займав раніше і продовжує займати сьогодні особливе місце. На йото частку припадає понад 50% французьких інвестицій у "третьому світі". Крім сировинних галузей, інвестування здійснюється шляхом налагодження складальних або автономних підприємств з орієнтацією на місцевий ринок.

Висновки