Особливості франчайзингу як форми бізнесу в Україні та за кордоном

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості франчайзингу як форми бізнесу в Україні та за кордоном

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Сутність та особливості франчайзингу в міжнародному бізнесі

Розділ 2. Аналіз світового досвіду розвитку франчайзингу у міжнародному бізнесі

Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку франчайзингу в Україні

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додаток

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, що формування цивілізованого ринку в Україні та за кордоном неможливе без збільшення частки малого бізнесу, оскільки саме цей сектор найбільш динамічно реагує на ринкову ситуацію. Це в свою чергу, створює необхідний імпульс для структурної реорганізації різних галузей і створення додаткових робочих місць.

Сучасний розвиток малого підприємництва потребує вирішення цілого ряду проблем, які істотно знижують його економічну ефективність. Наприклад, необхідність розширення реалізації продукції, виробленої однією фірмою на широкому, часто регіональному ринку; потреба залучення фахівців в дилерську мережу великих фірм; складність взаємодії підприємств малого і великого бізнесу; зниження ефективності і скорочення терміну роботи підприємств малого бізнесу та багато інших.

Для вирішення перерахованих проблем потрібні нові економічні механізми. Одним з таких механізмів, що дозволяє підвищити ефективність підприємництва, є франчайзинг. Він дає можливість об'єднати переваги малого та великого підприємництва. Малі підприємства, отримуючи передові технології і підтримку на основі франчайзингу, стають більш конкурентоспроможними.

Теоретичні основи франчайзингу були досліджені такими дослідниками, як Кузьмін О. Є., Лопушанський Т. В., а особливості застосування франчайзингу у сучасній практиці міжнародного бізнесу знаходилися у центрі досліджень таких науковців, як Данніков О. В., Крилов Н. В. та ін.

Дослідженням механізму використання франчайзингу займалися багато вчених-економістів, проте єдиного й чіткого визначення франчайзингу та його компонентів досі немає. Усе це й зумовлює актуальність даної теми. Об'єктом даної курсової роботи є відносини, які виникають між підприємницями у міжнародних економічних відносинах з приводу ведення франчайзингового бізнесу.

Предмет дослідження - особливості франчайзингу у міжнародних відносинах.

Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, економіко-статистичний.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей франчайзингу як форми бізнесу в Україні та за кордоном.

Для досягнення поставленої мети в роботі були вирішені наступні завдання:

· досліджено теоретичні основи франчайзингу;

· здійснено аналіз світового досвіду у франчайзинговому бізнесі;

· охарактеризовано проблеми і перспективи розвитку франчайзингу в Україні.

Інформаційною базою курсової роботи є статті провідних вітчизняних та зарубіжних науковців у спеціальних виданнях, статистичні довідники, аналітичні звіти та дослідження, підручники та посібники, джерела мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЧАЙЗИНГУ В МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Слово franchise - французького походження, і означає "привілеї (концесії) при продажі товарів". Спочатку привілеї надавалися згідно із законом (державою) і вони стосувалися збору місцевих податків, організації ярмарків, видання книг, виробництва алкоголю, тобто привілеї були пов'язані з монополією держави на певні види діяльності. Проте, починаючи з 1840 року, слово "франчайзинг" стало використовуватися і в сьогоднішньому його значенні (привілеї, що надаються приватними фірмами). У той час виробники пива з Німеччини надавали франшизи певним магазинам бакалійних товарів, які одержували, таким чином, ексклюзивні права на продаж відповідних товарів. Але надалі франчайзинг, як концепція і бізнес-практика, одержав розвиток у США, тоді як в Європі більшого поширення набуло поняття "концесія". Воно виражало відносини між особою, що одержує від держави права надання суспільних послуг або використання державних благ в обмін на певні вигоди (платежі) для держави. У XX столітті, після того, як він затвердився за океаном як успішна техніка підприємництва, франчайзинг знову повертається до Європи [8].

Втім, франчайзинг - явище об'єктивне, яке склалося історично в США ще в 1860 роках і міцно закріпилося в розвинених країнах світу в 1970 роках під впливом об'єктивний потреб економічного розвитку [12].

Франчайзинг нині охоплює 35-50% обороту розрібної торгівлі. В даний час в США (що мають більш ніж 150-річну історію франчайзингу) більше 2500 франшизодавців і більше 800 тис. франшизоодержувачів.

Франчайзинг - це спосіб організації бізнесу, за якого юридична особа (франчайзор) передає незалежній фізичній або юридичній особі (франчайзі) право на продаж продукту та послуг цієї юридичної особи з раніше визначеним законам та правилам бізнесу, що встановлює франчайзер, за певну винагороду у вигляді першопочаткового внеску і періодичних відрахувань (роялті або сервісної плати).

В процесі своєї еволюції сучасний франчайзинг пройшов два основні етапи [2]:

I. Етап традиційного франчайзингу характеризується використанням франчайзингу в наступних трьох галузях:

· Продаж автомобілів і побутової техніки. Німецька фірма "Singer" узяла на озброєння схему франчайзингу ще з 1860 року, а американська компанія General Motors - з 1911 року. Остання сьогодні продає по франчайзингу 95% своєї продукції.

· Розлив і продаж прохолодних напоїв. Першою компанією в даній області є Coca-Cola, яка практикує франчайзинг з 1886 року.

· Реалізація нафтопродуктів. Нафтові компанії надавали заправним станціям свою продукцію на умовах франчайзингу, звільняючи таким чином себе від функції роздрібної торгівлі .

II. Етап франчайзингу бізнес формату - Business format franchising - характеризується тим, що операції франчайзингу починають регламентуватися асоціаціями франчайзингу різних країн. Цей період починається в 50-ті роки в США і в 60-ті - в Європі. Одночасно франчайзинг набув широкого поширення у сфері послуг, особливо таких, як ресторани швидкого обслуговування, послуги з підтримки і ремонту будинків, автомобілів та ін.

За даними Всесвітнього франчайзингового форуму у Вашингтоні, розвиток франчайзингу успішний в більш ніж у 80 видах бізнесу в розвинених країнах світу та країнах, що розвиваються.

Сфера діяльності франчайзингових фірм - ресторанний бізнес, продаж автомобілів, бензоколонки, розлив безалкогольних напоїв, продукти харчування та ін. [21].

Найвищими темпами франчайзинг розвивається у сферах професійних послуг, швидкого харчування, оренди автомобілів, обслуговування офісів.

Франшиза - це повна бізнес-система (франчайзинговий пакет), котру франчайзер продає франчайзі і що включає посібники з ведення робіт та інші важливі матеріали, які належать франчайзеру [6].

Під договором франчайзингу ж слід розуміти контракт на передачу товарної марки, технології надання послуг або продажу товарів.

Франчайзингову угоду укладають на 3-5 років, що дає можливість у подальшому поновлювати або не поновлювати угоду.

Як правило, франчайзингову угоду укладають дві сторони:

· франчайзер (продавець) - компанія, що володіє певною товарною маркою, технологією надання послуг або продажу товарів, технологією організації торгівлі або дистрибуції товарів, які є предметом франчайзингових угод;

· франчайзі (покупець) - місцева компанія, яка використовує надані франчайзером за угодою торгові марки, технології тощо. Він сам сплачує витрати на створення власного бізнесу.

Продавець не тільки передає покупцю право на використання товарної марки, а й надає йому допомогу у вигляді надання технічних послуг, реклами, підготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації, поставок та ін. Франчайзі за ці послуги вносить одноразову плату при організації бізнесу і здійснює періодично платежі, а також зобов'язується вкласти в цю компанію частину свого капіталу та надавати послуги в сфері маркетингу і менеджменту. Франчайзер бере участь в управлінні та контролі за послугами, що надаються франчайзі [7].

Франчайзі не володіє компанією, бо отримує її лише на умовах лізингу. Він також одержує фіксовану плату незалежно від прибутку компанії, всю іншу частину отримує франчайзер.

Основними обов'язками франчайзера є:

· установлення всіх виплат пов'язаних з франчайзинговою системою;

· передача ділової і технічної інформації;

· документація всіх правил і положень;

· контроль якості;

· уточнення графіку розвитку;

· визначення умов розриву і продовження контракту.

Що стосується франчайзі, то його основними обов'язками є:

· сплата первинного внеску;

· сплата сервісного внеску;

· інші сплати (в загальний фонд реклами, придбання обладнання тощо);

· використання торгової марки (знака, бренднейму);

· відстежування програми франчайзера.

Обов'язок обох сторін: сторони зобов'язуються чесно і сумлінно здійснювати бізнес. Франчайзер в письмовому вигляді повідомляє своїх Франчайзі про будь-які порушення умов договору і за можливості надає їм час на виправлення цих порушень [11].

Є два поширені способи стати франчайзі:

· прямий франчайзинг, як найкращий, що забезпечує добрий взаємозв'язок між франчайзером і франчайзі;

· мастер франшиза - міжнародний франчайзер продає виключні права на розвиток всієї системи на території всієї країни одному франчайзі - володарю материнської ліцензії, який на території своєї країни стає франчайзером.

Також використовується такий спосіб проникнення франчайзера в іншу країну: як основного франчайзі вибирають місцеву фірму, якій передають права на використання товарної марки і яка може передавати це право іншим місцевим фірмам. У ряді випадків за кордоном відкривається кілька торгових точок, які виконують рекламні функції, приваблюючи місцевих потенційних покупців [2].

Світова практика здійснення франчайзингових відносин засвідчує існування різних видів франчайзингу. На рис. 1.1. наведено класифікацію франчайзингу за низкою суттєвих та незалежних ознак.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Класифікація видів франчайзингу [7]

Отже, найбільша кількість видів франчайзингу відповідно виду діяльності. Для того, щоб більш детально проаналізувати всі вили франчайзингу, доцільно охарактеризувати кожен його вид.

При торговельному франчайзингу, франчайзі має право реалізовувати товар франчайзера і використовувати його методику продажів. Це супроводжується тим, що франчайзі позначає свій магазин брендом франчайзера і найчастіше користується підтримкою в оформленні торговельної точки, виборі асортименту, навчанні персоналу, обслуговуванні клієнта, мерчандайзингу та маркетингу [20].

Розвиток торговельного франчайзингу наступив раніше ніж сервісного. Стандартизація діяльності торговельного пункту значно простіша, порівнюючи з сервісним, де потрібно відпрацювати широкий набір операцій з надання послуг.

Прикладами підприємств, які використовують торговельний франчайзинг є такі зарубіжні компанії, як "Дженерал Моторс", "Лукойл", а також низка вітчизняних виробників: "Сенсус", "Грегорі Арбер", "Меркс" та ін. [11].

При сервісному франчайзингу, франчайзер передає франчайзі своє ноу-хау у вигляді рецептів та процедур для надання певного виду послуг. Франчайзі надається право на здійснення певного виду діяльності під торговою маркою франчайзера. Також сервісний франчайзинг передбачає доступ франчайзі до бази даних і спеціального програмного забезпечення. Основна мета сервісного франчайзингу - високий рівень обслуговування споживачів. [18].

Розвиток сервісного франчайзингу залежить від змін суспільних настроїв та вподобань, від моди на певний тип послуги. Сервісний франчайзинг використовується такими підприємствами, як «Хірш», «Кодак», «Сабвей», «Ростикс», «Баскін Роббінс».

Українські споживачі, на відміну від представників західних країн, рідше користуються такими послугами, як, наприклад, перукарня для домашніх улюбленців чи догляд за газонами. Тому різниця в розвитку сервісного франчайзингу між Україною та країнами заходу зумовлюється різницею в потребах та можливостях нашого та західного клієнта.

При виробничому франчайзингу передається ноу-хау у вигляді технології виробництва продукції та технічного досвіду франчайзера. Франчайзі у своєму виробничому закладі може виготовляти вироби такої ж якості та параметрів, що і франчайзер. Договір дозволяє франчайзі позначати виготовлені вироби торговельним знаком, що належить франчайзеру, а також реалізовувати цю продукцію.

Найбільшого поширення виробничий франчайзинг набув у галузі виробництва безалкогольних напоїв, оскільки їх централізоване виробництво та доставка до кінцевого споживача невигідні через високий вміст води у складі напою. Такі компанії, як "Кока-кола", "Пепсі", "Севен-ап" та ін. забезпечують своїх франчайзі концентратами напоїв, з яких останні в подальшому, дотримуючись визначеної технології, виготовляють готовий напій, розливають його, маркують торговим знаком компанії-франчайзера та реалізовують через систему місцевих розповсюджувачів. Виробничий франчайзинг широко використовують також підприємства, що виробляють продукти харчування ("Марс", "Нестле", "Данон") [4].

Змішаний франчайзинг базується на комбінації основних видів франчайзингу: торговельному, сервісному та виробничому. Найчастіше використовується змішана форма франчайзингу, за якої франчайзер є виробником а франчайзі займається реалізацією його товару через свою франчайзингову точку та одночасно надає послуги, пов'язані з використанням цієї продукції.

Для прикладу: фірма - виробник косметичних засобів - організовує мережу косметичних кабінетів, що одночасно є пунктами продажу його товарів. Отже франчайзі буде займатися паралельно безпосередньо торгівлею та наданням послуг в косметичному кабінеті.

При франчайзингу дистрибуції продукту франчайзі має право на продаж асортименту товарів чи надання послуг під торговельною маркою франчайзера.

Часто на перших етапах розвитку системи франчайзер робить ставку на інтенсивний кількісний розвиток франчайзингової мережі, тобто збільшення території збуту свого продукту. Такий різновид називається франчайзингом дистрибуції продукту. На наступному етапі розвитку своєї франчайзингової системи франчайзер вже робить ставку на якісному вдосконаленні системи і опрацьовує додаткові елементи ноу-хау. Прикладами підприємств, що успішно використовують франчайзинг дистрибуції є "Coca-Cola", "Good year Tires", "Ford Motor Company".

При франчайзингу бізнес-формату франчайзі отримує не лише право на реалізацію товару чи послуги та методологію продажу чи надання послуги (як це передбачає франчайзинг дистрибуції продукту), але й концепцію ведення бізнесу (від оформлення пункту, уніформи персоналу, способів надання послуг, обслуговування клієнта, навчання персоналу до рекомендацій з просування та маркетингу). Саме тоді, коли франчайзинговий пакет містить всі елементи, необхідні для початку бізнесу новим партнером, цю систему можна назвати франчайзингом бізнес-формату [18].

Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Прикладами підприємств, що використовують франчайзинг бізнес-формату для розширення своєї діяльності, є такі заклади громадського харчування, як: "Макдональдс", "Баскін Робіне", готелі "Холідей Інн", "Хілтон" та ін. На рис.1.2. наведена схема відносин при франчайзингу бізнес-формату на прикладі АЗС.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2. Схема відносин при франчайзингу бізнес-формату на прикладі АЗС [6]

Дані рисунку свідчать про те, що у випадку франчайзингу на АЗС можна розвивати багато інших видів підприємницької діяльності.

Прямий франчайзинг є найпростішим і найпоширенішим способом розвитку мережі. Договір укладається безпосередньо між франчайзером та франчайзі на відкриття однієї франчайзингової точки.

Франчайзер самостійно надає франчайзі послуги, вказані в договорі, а також самостійно здійснює контроль та підтримку франчайзі (надання консультацій, навчання працівників, маркетингову та рекламну підтримку).

Якщо ж франчайзер створює мережу на значній відстані (наприклад за кордоном), в такому випадку не уникнути труднощів у безпосередній підтримці та контролі за діяльністю франчайзі. Тому франчайзер повинен переказати частину своїх функцій посередникові, наприклад користуючись моделлю багаторазового франчайзингу, розвитку території або мастер-франчайзингу [20].

При франчайзингу розвитку території розробник території (area developer) отримує право на відкриття франчайзингових точок в межах визначеної території із залученням суб-франчайзі (генеральний франчайзі, функція якого полягає виконанні ролі франчайзера на визначеній території). Відповідно до умови розробник території зазвичай зобов'язується створити певну кількість франчайзингових точок за певний період часу на визначеній території.

На підставі договору розробник території зазвичай не має права на використання товарного знаку і ноу-хау франчайзера. Його він отримує лише після підписання кожного окремого франчайзингового договору з окремим суб-франчайзі, якого він сам повинен знайти, а пізніше виконувати умови договору.

Така модель розвитку найчастіше використовується франчайзерами, які хочуть зберегти певний контроль, що характерний для прямого франчайзингу, але й одночасно хочуть уникнути необхідності підбору та навчання великої кількості франчайзі.

Від франчайзингу розвитку території, мастер-франчайзинг відрізняється тим, що мастер-франчайзі отримує велику кількість (часом всі) права та обов'язки франчайзера. На підставі договору мастер-франчайзі має право самостійно продавати франшизи (субфраншизи) на визначеній території. Зазвичай договори мастер-франчайзингу укладаються на цілу країну, або навіть кілька країн; основною метою мастер-франчайзингу є експансія франчайзера в інші країни і таким чином зростання вартості марки компанії [18].

Мастер-франчайзинг зазвичай використовується для експансії франчайзера в інші країни, де умови ведення господарської діяльності дуже відрізняються від країни походження франшизи . Прикладами підприємств, які використовують мастер франчайзинг є "EMPIK", "Дельта Спорт", "Ліга Інвест", "Helen Marlene".

Як і будь-який інший спосіб ведення бізнесу, франчайзинг має свої переваги та недоліки.

До основних переваг франчайзингу для франчайзі відносяться [19]:

* Використання випробуваних методів ведення бізнесу;

* Постійне консультування франчайзера;

* Проведення аналізу продажів і надання необхідних рекомендацій для подолання труднощів;

* Отримання різного роду послуг від франчайзера або інших осіб, пов'язаних і довіряючих йому;

* Проведення широкомасштабної рекламної кампанії при невеликих фінансових витратах.

До основних недоліків франчайзингу для франчайзі відносяться:

* Франчайзі не має права вести бізнес на свій розсуд;

* Зобов'язання використовувати найменування і систему франчайзера під його постійним контролем;

* Недолік або відсутність фінансування початкового капіталу і підтримки франчайзера.

До основних переваг франчайзингу для франчайзера відносяться [21]:

* Можливість значного розширення збуту своєї продукції або послуг без залучення додаткових фінансових ресурсів;

* Можливість здобуття основного доходу від внесків франчайзі і від надання ним додаткових послуг;

* Контроль якості результатів діяльності .

До основних недоліків франчайзингу для франчайзера відносяться:

* Реальна небезпека розголошування свого ноу-хау недобросовісним франчайзі або його службовцями;

* Реальна можливість франчайзі стати конкурентом франчайзера після закінчення терміну франчайзінгового договору;

* Несумірність витрат на сприяння і контроль діяльності франчайзі.

Франчайзинг відкриває можливості швидкого розширення на новому ринку і зміцнення своєї репутації на існуючому ринку. Збільшення кількості виплачуваних внесків дозволяє франчайзеру швидко й ефективно розвиватися на ринку. Саме франчайзі приносять на новий ринок ім'я франшизи. Кожен окремий франчайзер одержує величезні переваги на всьому ринку тому, що франчайзі, створюють широку мережу бізнесу, на розвиток якої у франчайзера ніколи не вистачило б грошей [23].

Франчайзинг відкриває для споживача можливість більше довідатися про продукт і послуги. З відкриттям нових підприємств споживачі більше довідаються про продукт і послуги. Це дуже важливо, тому що нова франшиза стає пізнаваною на ринку в міру надання своїх послуг. Численні франчайзингові підприємства на ринку відкривають економний доступ до реклами в засобах масової інформації, що робить франчайзинг відомим серед більшого числа споживачів. Використання реклами приводить до збільшення продажів і прибутку в кожнім підприємстві франчайзингової системи.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СВІТОВОГО ДОСВІДУ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Франчайзинг виник у США, коли 1851 році власник компанії з виробництва швейних машин Ісаак Зінгер почав укладати договори з дистриб'юторами продукції на передачу франшизи. Франчайзинговий контракт передбачав право на реалізацію товару в певній частині Сполучених Штатів Америки. Пізніше система трохи змінилася і компанія «Зінгер» стала співпрацювати з незалежними організаціями, які отримали більше прав, в тому числі і на використання торгової марки [19].

Основою створення франчайзингу стали процеси ускладнення й удосконалення форм і методів збуту внаслідок загострення конкуренції, насамперед - у сфері збуту товарів і послуг. Спочатку найбільше поширення франчайзинг, як особливий метод збуту товарів, отримав у трьох галузях промисловості США: автомобілебудуванні, виробництві прохолодних напоїв і аптечному бізнесі. Пізніше - у ресторанах їжі швидкого приготування [15].

На сьогоднішній день в світі налічується 18 500 франчайзерів і більше 2 млн. франчайзі. В даний час франчайзинг використовується практично у всіх сферах бізнесу [17].

За даними експертів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) у США товарообіг на умовах франчайзингу становить понад третину всієї роздрібної торгівлі. Існують офіційні повідомлення про те, що франшиза використовується вже більш як у 80 країнах. Популярність франчайзингу пояснюється ефективністю і високою стійкістю бізнесу нових утворених підприємств. Так, за даними фірми ”Mr.Doors Home Inc.” у США після п'яти років діяльності на ринку виживають 23% приватних підприємств, а після десяти років їх залишається лише 18%, водночас як серед підприємств, що працюють за системою франчайзингу, через п'ять років розпалається лише 8 підприємств із 100, а через десять років - 10 Із 100.

Варто розглянути роль франчайзингу в економіці окремих країн.

У США франчайзинг вважається домінуючою формою підприємництва. Причинами тривалого зростання франчайзингу в цій країні за припущеннями фахівців є зростання особистого доходу, стабільність цін, високий рівень оптимізму споживачів і вища конкуренція за частину ринку. Особливо активно з'являлися на ринку США канадські, європейські та японські франчайзери зі своїми системами, що вже досягли успіху в цих країнах [1].

Французька фірма "Пронуптиа" (Pronuptia), що спеціалізується на весільних вбраннях, англійські фірми "Уимпиз" (Wimpys) і "Бейк енд Тейк" (Bake & Take), німецька "Вінер-вальд" (Wienerwald) були у США серед перших і найуспішніших у цій галузі .

Американські франчайзери досягли такого самого успіху в іноземних країнах. "Бургер Кінг" (Burger King ), "Хардиз" (Hardees), "Холідей Инн" (Holiday Inn), "Хоуард Джонсоне" (Howard Johnsons), "Баскін-Роббинс" (Baskin-Robbins), "Мейнеке Дискаунт Ма-флерс" (Meineke Discount Mufflers), "Грейт Америкен Куки" (Great American Cookie) - це американські франшизи, куплені неамериканськими фірмами [19].

Франчайзинг в США використовується в самих різних видах бізнесу. Зокрема, він інтенсивно розвивається в таких галузях промисловості і сфери послуг, як:

автомобільна промисловість і послуги автосервісу;

будівництво, послуги, пов'язані з ремонтом і обслуговуванням будинків;

послуги, пов'язані з освітою;

відпочинок і розваги;

ресторани швидкого обслуговування, ресторани, закусочні і т. д.;

продуктові намети; медичні і косметичні послуги;

послуги у сфері домашнього господарства;

роздрібна торгівля;

багато інших видів діяльності.

За системою франчайзингу в США працюють [1]:

· 56,3% від загального числа ресторанів швидкого обслуговування

· 14,2% підприємств з продажу продуктів харчування

· 13,1% ресторанів повного сервісу

· 18,2% підприємств готельного бізнесу

· 4,9% підприємств, що пропонують авто-послуги

· 3,3% підприємств, що пропонують бізнес-послуги

· 1,5% послуги на ринку нерухомості

· 0,9% - персональні послуги.

При цьому, 81,1% франчайзингових підприємств США відносяться до франчайзингу бізнес-формату, 18,9% - до торговельного франчайзингу. У підприємствах першого типу задіяно 79,5% працівників, другого - 20,5% працівників від їх загальної кількості в сфері франчайзингу.

Слід зазначити, що 2011 рік, як і два попередніх, на американському ринку не був занадто сприятливим для франчайзингу. За даними Міжнародної асоціації франчайзингу (IFA), число мережевих компаній в США знизилося в третій раз поспіль, цього разу на 0,6%. Однак до кінця 2012 р. число франчайзингових підприємств, наприклад в сегменті швидкого ресторанного обслуговування, буде рости більш ніж на одну п'яту.

Також за даними цієї організації (IFA) кожні вісім хвилин робочого дня в США створюється нова франшизна точка [19].

На сьогоднішній день, франчайзингові мережі в США забезпечують роботою понад 21 млн чоловік в більш ніж 909 253 тисяч точок. При цьому, періодичні платежі, так звані роялті, що становлять основу доходу франчайзорів, в середньому становлять від 3% до 6% від обсягу продажів.

Річний обсяг продажів в рамках системи франчайзингу в цій країні перевищує $ 5 трильйонів, при цьому близько 40% підприємств роздрібної торгівлі є франчайзинговими. Франчайзинг у сфері роздрібної торгівлі забезпечує приблизно 15% ВВП США. Приблизно 60% ВНП країни виробляється підприємствами малого і середнього бізнесу, більше 50% яких працює за системою франчайзингу [18].

За даними адміністрації малого бізнесу США, за останні п'ять років в країні більше 85% малих підприємств з тих чи інших причин припинили своє існування. За той же період тільки 14% підприємств-франчайзі були закриті. Таким чином, в середньому з восьми створених франшизних підприємств протягом перших п'яти років лише одне припиняє своє існування.

У Канаді франчайзинговий ринок багато у чому віддзеркалює еволюцію франчайзингу в США. Близько половини франшиз бізнес-формагу в Канаді є власністю іноземних компаній, переважна більшість яких із США. Можливо завдяки географічній близькості та культурним подібностям Канада за зовнішніми ознаками є ринком для експансії американських франшиз. Наприклад, перший Макдоналдс за межами штатів був відкритий саме в Канаді. [13].

В 1967 році в Канаді була створена Канадська Франчайзингова Асоціація (CFA), яка представляє спільні інтереси франчайзерів цієї країни.

Згідно з даними цієї асоціації (CFA) на кінець 2011 року [11]:

· оборот франчайзингової галузі склав 100 млрд. доларів на рік (10% ВВП);

· кожен п'ятий долар жителі Канади витрачають на товари або послуги, що надаються за франшизою;

· в франчайзингових системах працюють більше 1 мільйона осіб, тобто кожен чотирнадцятий канадець;

· кожні 2 години 365 днів на рік відкривається готовий бізнес в Канаді по франчайзингу;

· середня ціна франшизи - $ 23 000;

· середні інвестиції франчайзі - $ 160 000;

· 65% франчайзингових точок і 56% штаб-квартир працюють в Онтаріо;

· у всіх канадських банках створені національні відділи франшизи;

· франшизи присутні в 40 різних секторах ринку: від флористики до хімчисток.

На сьогоднішній день, у цій країні працюють 1200 франчайзерів і 300000 франчайзі.

Канадським національним символом стала мережа кав'ярень Tim Hortons. Цей гігант фаст-фуду відкрив вже 2902 заклади по всьому світу. Вартість франшизи $ 50 000.

Найбільш відомими канадськими брендами одягу, які відомі на міжнародному ринку є: Mackage, Soia & Kyo, Trimera Group, Rudsak, Gildan, Alison Sheri та ін.

У Канадських брендів є національна особливість. На відміну від Америки, вони не нав'язують в чужій країні свою культуру, а пристосовуються до місцевої. Тому багато європейців вважають канадські торгові марки «своїми». Згідно з опитуваннями, мало хто знає, що, наприклад, BlackBerry і Cirque du Soleil мають канадське походження [14].

Слід зазначити, що франчайзинг став дуже популярною системою ведення бізнесу в Європі (табл. 1), де в даний час діє більше 4,500 франчайзингових систем і приблизно 180,000 франчайзі, які досягають загальний об'єм продажів у розмірі більш ніж 150 млрд. Проте ступінь розвитку франчайзингового бізнесу в Європі набагато нижчий, ніж у США, де об'єм подібного роду операцій перевищив 800 млрд. доларів [19].

франчайзинг міжнародний бізнес

Таблиця 1

Ситуація франчайзингу в Європі, 2005 р.

Країна	Число франчайзерів	Число франчайзі	Товарообіг, млрд. євро	Число працівників
Франція	485	27,360	27	320,000
Німеччина	530	22,000	12,5	30,000
Великобританія	474	25,700	8,2	220,000
Голландія	350	11,825	8,4	85,300
Швеція	230	9,150	5,72	71,000
Бельгія	170	3,500	3,6	28,000
Іспанія	288	13,161	-	69,000
Італія	436	21,390	2,8	49,660
Норвегія	125	3,500	3	-
Португалія	220	2,000	-	-
Угорщина	170	2,500	-	35,000
Чехія	79	260	-	-

Примітка. За даними Сайту асоціації франчайзингу [14]

Дані таблиці свідчать про те, що найбільша кількість франчайзерів та франчайзі знаходиться у Німеччині, Франції, Великобританії та Італії, так як у цих країнах франчайзинг динамічно розвивається. При цьому, найбільша кількість працівників знаходиться у Франції та Великобританії, а найменша - в Німеччині.

Франція є одним з лідерів з розвитку франчайзингу серед європейських країн. Цьому сприяє сприятливий правовий режим та доступ до інноваційних технологій. Французи охоплюють близько 40% усього європейського франчайзингового ринку, ємність якого оцінюється у $ 32 - 35 млрд. За даними французьких економістів, сьогодні в ЄС більше 6% роздрібної торгівлі виконується через франшизи [17].

На відміну від багатьох країн, Франції характерне домінування національних франчайзингових операторів. Лише 5% торгових точок представлені іноземними франчайзерами.

Ринок франчайзингу у Франції розвивається стабільно і динамічно. На сьогоднішній день у Франції існує 720 франчайзерів і 33300 франчайзі. При цьому, обсяг продажів франшиз у 2011 р. склав 51,6 млрд. дол. США. Ринок франчайзингу Франції продовжує збільшуватися в середньому на 10% на рік, з 2000 року. Крім того, популярність французьких франшиз зростає і за межами своєї країни і на сьогоднішній день налічує більше 230 брендів на міжнародному ринку (Yves Rocher, Accor, Трок де Лилль, Мидас, Laforкt Immobilier, Brioche Dorйe, Carrefour, Casino та ін).

Представник Французької Федерації франчайзингу, повідомляє, що найбільші обороти з франчайзингу сьогодні спостерігаються у сфері нерухомості. Друге місце належить обслуговуванню приватних осіб (наприклад, заняття з дітьми після школи) і підприємств (підтримка малих і середніх фірм, а також управління бухгалтерським обліком, персоналом, секретарська справа). Значна частка у франчайзингу належить продуктам харчування та готового одягу (у кожного сектора по 5000 пунктів продажів) [19].

У Великобританії розвиток франчайзингу прискорився після заснування у 1977 р. Британської франчайзингової асоціації (BFA). Ринок франшиз Великобританії має стабільну основу та позитивно оцінюється урядом та громадськістю в цілому.

Великобританія також займає провідне місце у сфері розвитку франчайзингу серед європейських країн. В даний час в ній налічується 670 франчайзерів. Щорічний дохід у сфері франчайзингу становить понад 10 мільярдів фунтів стерлінгів [14].

Згідно з дослідженням Британської асоціації франчайзингу (БАФ) в 2010 році:

· франшизи Англії принесли за рік Ј 11 800 млн.;

· у Великобританії діють 842 франчайзингові мережі;

· в сфері франчайзингу працюють 465 000 людей;

· середній оборот однієї мережі - Ј 353 000;

· середня ціна франшизи - Ј 46600;

· найбільший сектор - нерухомість, на другому місці - франчайзинг сфери послуг;

· власники 77% франшиз - британці;

· кожен п'ятий франчайзі має декілька точок;

· 84% франчайзі задоволені співпрацею з франчайзером.

Міжнародний франчайзинг у Великобританії представлений майже на 90% брендами із США і Канади. У свою чергу, вітчизняні торгові марки активно продають франшизи зарубіжним партнерам. У 2009 році 278 англійських мереж працювали за кордоном. У 2011 р. кожна третя франшиза Англії практикує зарубіжну експансію [17].

В Росії, більше половини франчайзингових систем в країні працюють вже більше 5 років, 43,5% - це більш нові франшизи. 62% ринку займають вітчизняні бренди. Найбільшого розвитку набули системи з мінімальними вкладеннями на відкриття точки (від 1 до 5 мільйонів рублів) [19].

В даний час в Росії діє 800 франчайзингових систем і 15 000 франчайзі. Більше половини систем можна віднести до невеликих (за класифікацією журналу «Економіст» до таких належать системи з менш ніж 30 точками). 28% франшиз належать великим підприємствам, що налічують більше 100 операторів. В цілому існує тенденція до укрупнення франчайзингових систем.

Сукупний річний оборот Росії в секторі франчайзингу оцінюється в 6 мільярдів, а кількість зайнятих становить приблизно 2 млн. осіб.

На сьогоднішній день серед компаній, які активно використовують франчайзингову систему ведення бізнесу на регіональних ринках, найбільш успішними є мережі російських фірм: "Модний трикотаж", "Золоте курча", "Ростикс", "Синій кристал", "Русская трапеза" , "Хлебное дело", "1 С", бензозаправки "Лукойл" і "ТНК", взуттєві магазини "Еконіка" [13].

Лібералізація економіки Центральних і Південно-східних країн, їх прагнення стати частиною організованої комерційної системи, заснованої на особистих інвестиціях, спонукають їх зробити вибір на користь франчайзингу і незалежного бізнесу. Абсолютними лідерами у впровадженні франчайзингових систем є Чехія і Угорщина.

Таким чином, маючи в своєму розпорядженні 79 франчайзингових систем і 260 кооперованих партнерів, Чеська Республіка перебуває на початку багатообіцяючого розвитку франчайзингу. Харчова і швейна промисловості є найпривабливішими для франчайзингу. Із-за високих доходів і відносно швидкої окупності інвестиційних витрат, найбільш переважними для франчайзингу є зони, де населення володіє високою купівельною спроможністю.

За короткий час відомі компанії високорозвинених країн зуміли проникнути на чеський ринок. Йдеться про такі фірми, як:

· США - McDonald's, Kentucky Fried Chicken, Pizza Hut, TGI Friday's, Dunkin Donuts, Future Kids (навчання), Holiday Inn, Choice Hotel International (готелі), Rentex - Hertz (оренда автомобілів);

· Італія - Stefannel, Versace, Ungaro, Versus, Sergio Rossi (магазини моди);

· Франція - Yves Rocher (косметика ), Kookai, Lacoste (одяг );

З іншого боку, з'явилися внутрішні франчайзери подібно до ETA (електричні прилади), Boty Roman Petr (взуття), Dobra Ajovna (виробництво чаю), Body Basics (косметика), Rapid Service (послуги чистки) [19].

Франчайзинг на ринках країн Центральної і Південно-східної Європи розвивається в роздрібній торгівлі. Перспективи розвитку за такими сферами діяльності, як: чистка одягу, готельна індустрія, оренда автомобілів, освіта .

В інших країнах світу практика контрактних відносин з приводу франчайзингу була широко апробованою в багатьох галузях економіки. Так, у США через угоди франчайзингу опосередковується понад 1/3 роздрібного товарообігу та близько 20% послуг на виробництві та в побуті.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ

Перший франчайзинговий договір в Україні був підписаний у 1994 р. Водночас, за оцінками експертів, франчайзингова форма організування підприємницької діяльності останніми роками набуває швидкого поширення серед вітчизняних суб'єктів господарювання. Це засвідчують, зокрема, дані Асоціації франчайзингу України [5].

В Україні для законодавчого регулювання франчайзингу, використовується термінологія "комерційна концесія". Правовідносини сторін у договорі комерційної концесії регулюються Цивільним кодексом України (статті 1115-1129) [22].

Відповідно до ст. 1115 Цивільного кодексу України за договором комерційної концесії одна сторона зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог, комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються Цивільним кодексом та іншим законом.

У 2001 р. Кабінетом Міністрів України було внесено до Верховної Ради України проект Закону України "Про франчайзинг". Метою проекту було законодавче регулювання відносин між суб'єктами господарюнання щодо передачі прав на використання в господарській діяльності комплексу виключних прав власника на фірмове найменування, комерційну інформацію, ноу-хау і та ін. Основними недоліками цього Закону є [10]:

· відсутність визначення ключових понять, що використовуються у франчайзингу: ноу-хау, франшиза, територіальна франшиза, генеральна франшиза, субфранчайзинг, комерційна інформація, об'єкти виключних прав і т.д.;

· законопроект не узгоджений із законодавством у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

· проект дублює розділи Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, не вносячи ніяких доповнень у регулювання франчайзингу;

· відсутність норми про регулювання переддоговірних франчайзингових відносин (з урахуванням проекту Типового закону про інформацію);

· відсутність норми щодо розкриття інформації про запропоновану франшизу;

· відсутність формулювання таких важливих понять франчайзингу: корисні моделі, формули, процеси, ноу-хау, процеси, що усуне можливості їхнього неоднозначного трактування податковими службами і зніме проблеми, пов'язані із застосуванням окремих податків, зокрема, ПДВ, податку на репатріацію, відобразити існуюче оподатковування франчайзингового бізнесу;

· відсутність норми щодо регулювання міжнародного франчайзингу.

У цілому законопроект заслуговував підтримки, оскільки спрямований на поглиблення і розвиток підприємництва, а також посилення захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Однак, внаслідок очікування прийняття ЦК України роботу над проектом Закону України "Про франчайзинг" було призупинено [15].

За оцінками Міністерства економіки України, на сьогодні в Україні підписано більше вісімдесяти франчайзингових контрактів, третина яких стосується ринку нафтопродуктів, ще чверть системи fast food.

Представники міжнародних франчайзингових систем починають працювати в Україні за так званою пілотною стратегією, коли спочатку відкриваються власні філіали або спільні підприємства і таким чином поступово пристосовуються до особливостей місцевого ринку.
Перша спроба запровадити франчайзинг в Україні була більше десяти років тому, коли до великого, успішно працюючого підприємства прикріплювали для патронажу 1-2 відстаючих підприємства. Або так звана система «два на два», яка поширювалася насамперед у сільському господарстві при організації і підведенні підсумків соціалістичного змагання. За цієї системи переможець визначався за середніми даними по двох підприємствах (кращого і гіршого), що за задумом авторів цієї системи повинно спонукати кращі господарства надавати всіляку допомогу відстаючим і на цій основі досягати більш високих показників господарювання [14].

Ринок франчайзингу в Україні представлений вітчизняними та зарубіжними брендами. Причому 50% останніх - це російські торговельні марки. Деякі місцеві фірми розвиваються на міжнародному ринку, в їх числі франчайзингові магазини одягу - Arber, VD one і Джинси Суперціна. Найпопулярніші франшизи в Україні: SELA, Євротоп, Форнетті, DiaWest, Піца Челентано, Наш Край, Аптека Доброго Дня, ТНК [10].

Франчайзинг дедалі ширше використовується при створенні технічних станцій обслуговування автомобілів (наприклад, ЗАЗ-Деу), автозаправних станцій ("ТНК-Україна", "Лукойл-Україна"), магазинів автомобільних товарів та аксесуарів (мережа магазинів АТЛ), салонів краси, які іноді працюють не лише під торговою маркою, що створена для салонів краси, а й під торговою маркою, відомою споживачу. Як приклад можна навести торговельну марку "Тіко", що використовується для автозаправок, супермаркетів та салонів краси, продажу товарів за каталогами. На сьогодні цей вид підприємницької діяльності використовується при розповсюдженні товарів з відомих каталогів "Отто", "Квеллі" та ін. [8].

Першим українським фаст-фудом, який веде бізнес за системою франчайзингу, став бренд «Піца Челентано» (заснований в 1997 році). Сьогодні він є безумовним лідером місцевого ринку фаст-фуду. Також в громадському харчуванні успішно розвиваються: «Вареники ТУТ», «Планета Суші», «Наминайко», «Блінок», «Суп Хауз» та ін.

Статистика показує, що українські підприємці більше співпрацюють з іноземними франчайзинговими компаніями і відкривають франчайзингові магазини, готелі під їх брендами. Міжнародні франшизи в Україні - це:

· відомий бренд;

· сформований імідж;

· міжнародний досвід.

На сьогоднішній день, в Україні представлені всі види франчайзингу. Ключові позиції в розвитку франчайзингових систем займають компанії, які є Майстер Франчайзі, які на території України контролюють 30% грошового обороту. До таких компаній відносяться наступні: "EMPIK", "Дельта Спорт", "Ліга Інвест", "Helen Marlene".

Також є приклади успішного ведення ділового франчайзингу в Україні. Це франчайзинговий магазин одягу під іспанським брендом «Маngo».

Основна мета сервісного франчайзингу в Україні - підвищення рівня обслуговування клієнтів. Прикладами сервісного франчайзингу є «Американська хімчистка», «Золотий ломбард», туристичне агентство «Соната», лабораторії ІНВІТРО, фітнес-клуби Gold's Gym, офіси доставки води IDS Aqua Service та ін.

За даними Асоціації Франчайзингу України за 2011 рік [14]:

· кількість зареєстрованих брендів - 1533;

· діючих франчайзингових точок - 18 007;

· у мережах працевлаштовано 361 171 чоловік;

· франчайзингових мереж, що вийшли на міжнародний ринок - 22;

· всього франчайзерів - 657, з них: діючих - 247.

Франчайзинг в Україні не набув широкого поширення, хоча потенційні можливості його впровадження досить широкі. До основних проблем, що перешкоджають широкому використанню франчайзингових систем в Україні, на відміну від інших країн світу з більш розвинутою ринковою економікою, можна віднести наступні [18]:

· нестабільність розвитку економіки України. Франчайзингові схеми вимагають стабільності та передбачуваності економіки;

· відсутність у більшості підприємців - потенційних франчайзі - необхідного стартового капіталу для входження до франчайзингової системи;

· складність отримання кредитів для створення стартового капіталу;

· недосконалість нормативно-правової бази;

· відсутність правового забезпечення франчайзингу в Україні;

· відносно висока вартість франшизи поряд з низькою купівельною спроможністю покупців;

· відсутність детальної інформації про франчайзинг;

· відсутність кваліфікованих кадрів;

· складні умови для організації бізнесу;

· слабка підготовка представників малого бізнесу в сфері франчайзингу;

· відсутність вітчизняного досвіду та високий ризик ведення ділової активності суб'єктів франчайзингової системи - франчайзера і франчайзі;

· відсутність належної поваги до інтелектуальної власності.

Найважливішою економічною проблемою українського франчайзингу стає відсутність стабільності. Якщо повернутися до визначення франчайзингу, то це, в першу чергу, система відносин, закріплена знову ж таки системою договорів. Природно, що подібна система, до того ж яка об'єднує економічно незалежних підприємців, стає інерційною [12].

Для останнього десятиріччя, протягом якого почався прискорений розвиток франчайзингу в Україні, характерні відсутність стабільності економіки країни, постійні стрибки в її розвитку, що призводить до відповідних різких коливань попиту на всі види товарів.

Підвищення ефективності та розвиток франчайзингу в Україні вимагає внесення змін до українського законодавства, які допоможуть досягти наступних цілей [3]:

· створення умов для реальної конкуренції франчайзингових систем, що традиційно склались, механізмами реалізації товарів;

· забезпечення зручності застосування законодавчих актів для учасників франчайзингової системи;

· створення прозорості франчайзингової системи та її елементів для контролюючих органів.

Ці зміни, які тісно пов'язані між собою, мають наблизити як законодавство, так і термінологію франчайзингу до світової практики, що особливо важливо для створення франчайзингових систем з участю іноземного капіталу. В нормативних актах, що регулюють право інтелектуальної власності та відповідальність за її порушення, обов'язково повинні враховуватися франчайзингові схеми, які в даний час просто відсутні.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Дослідивши місце франчайзингового бізнесу у міжнародних відносинах, можна зробити наступні висновки.

1. Особливістю франчайзингу в міжнародному бізнесі є те, що франчайзинг є угодою, згідно з якою одна із сторін, звана франчайзером, передає іншій стороні, званій франчайзі, право практикувати певний бізнес згідно формату франчайзера і за встановлену плату.

2. В процесі своєї еволюції сучасний франчайзинг пройшов через два основні етапи: етап традиційного франчайзингу та етап франчайзингу бізнес-формату.

3. Франчайзинг поєднує в собі переваги, характерні малим підприємствам з одного боку, і крупним компаніям, з іншого. І франчайзі, і франчайзер одержують один від одного те, що у них окремо відсутнє, швидше ніж це можна досягти в звичайній практиці підприємництва.

4. За кордоном франчайзинг набув найбільшого поширення в таких областях діяльності, як роздрібна торгівля і сфера послуг. Це пояснюється тим, що інвестиції в цих галузях невеликі і організація бізнесу "з нуля" вимагає менше часу. Що стосується виробничих підприємств, то там ситуація зовсім інша, що і зумовило передачу не всього бізнесу, а певних виробництв, технологій, патентів та ін. Відповідно, більшого поширення в даній сфері набули спрощені форми франчайзингу: ліцензійне виробництво, міжнародна виробнича кооперація і виробництво на давальницькій сировині.

5. Франчайзинг може стати альтернативою традиційним сферам вкладення капіталу, тому що із загостренням конкуренції прибутковість останніх зменшується. Крім того, практика показала, що франчайзингові угоди знижують ризик на початку комерційної діяльності і в подальшому є стабільним видом бізнесу.

6. Так, у США протягом декількох років зазнають невдачі менше 2% франчайзі, тоді як у сфері підприємництва загалом франчайзинговою асоціацією, виявило, що серед її членів кількість банкрутств не перевищує 1%.

7. В Україні франчайзинг розвивається повільними темпами, оскільки існуюча правова база не врегульовує цих відносин. Підприємці та споживачі не звикли платити за такі нематеріальні цінності, як товарна марка або передача досвіду. Не сприяє розвитку франчайзингу і недовіра до іноземних компаній, якщо вони пропонують щось більше, ніж проста операція купівлі-продажу. Також, слід відзначити, що економічна криза кінця 2008 р. стала однією з причин стрімкого розвитку франчайзингу в Україні в 2009 р. Адже за умови, коли більшість бізнес-проектів почали бути збитковими, франчайзинг залишається прибутковим бізнесом, як для франчайзера так і для франчайзі.

8. На сьогоднішній день, в Україні представлені всі види франчайзингу. Ключові позиції в розвитку франчайзингових систем займають компанії, які є Майстер Франчайзі, які на території України контролюють 30% грошового обороту.

Підсумовуючи проблеми франчайзингу, слід зазначити, що франчайзинг має широкі перспективи для розвитку в Україні. Проте для їх реалізації необхідно створити певні умови, а саме:

· Сформувати стійку законодавчу базу та удосконалити законодавчі норми, що регламентують франчайзинг.

· Включити системи розвитку франчайзингу в урядову програму підтримки малого підприємництва.

· Створити систему податкових пільг для франчайзі, особливо на початковому етапі розвитку франчайзингової системи.

· Надати можливість застосування франчайзі спрощену систему бухгалтерського обліку.

· Створити мережу навчально-консультаційних центрів з франчайзингу, не тільки в найбільших містах, але й по всій країні.

· Створити орган контролю діяльності ринку франчайзингу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Американская статистика франчайзинга [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.fransh.ru

2. В. Колесников. Построение франчайзингового бизнеса. Курс для правообладателей и пользователей франшиз. - Спб.: Питер, 2008 - 288 с.

3. Данніков О.В Проблеми побудови та функціонування франчайзингових систем в Україні // Маркетинг в Україні. - 2008. - №5(51). - С.62-69.

4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для ВНЗ / І. В. Багрова, Н. І. Редіна, В. Є. Власюк та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. І. В. Багрової. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 580 с.

5. Каталог франшиз. - К.: UCMGroup LLC, - 2010. - 112 с.

6. Крилова Н.В. Міжнародна торгівля: Навч. пос. - К.: Знання, 2009. - 365 с. - (Вища освіта ХХI століття).

7. Крилова Н. В. Управління міжнародними торговельними операціями: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2008.-232 с.: іл. - Бібліогр.: с. 225-226.

8. Лопушанський Т. В. Правовий та економічний аспект розвитку франчайзингу в країнах ЄС та Україні // Зовнішня торгівля: Право та Економіка. - 2007. - №4(33). - С.56-61.

9. Ляшенко В.И. Развитие франчайзингового режима в Украине // Вісник економічної думки України. - 2011. - № 1. - с. 79-85.

10. Львова І. Франчайзинг в Україні // Все для бухгалтера в торгівлі. - 2007.- №9. - С.6-8.

11. Національний каталог франшиз [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uafranchise.com/?page_id=418

12. Патентознавство та авторське право: Підручник.- К: Кондор, 2010.- 428 с.

13. Российская ассоциация франчайзинга [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rarf.ru

14. Сайт асоціації франчайзингу [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.franchising.org.ua/index.php?pageid=11

15. Сайт асоціації франчайзингу України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.franchising.org.ua/index.php?pageid=63

16. Суховатий О.В. Особливості реалізації франчайзингу в Україні // Проблеми науки. - 2007. - № 2. - С. 62-64.

17. Франчайзинг в Европе [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.fransh.ru.

18. Франчайзинг в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.franchising.ua/

19. Франчайзинг: мировой опыт торговли [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bitrixsoft.ru