Особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки

План

1. Суть та наслідки глобалізації і транснаціоналізації світової економіки

2. Глобальні інвестиційні цикли

3. Особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки

4. Транснаціональні альянси та співробітництво ТНК як особливості транснаціоналізації світової економіки

1. Суть та наслідки глобалізації і транснаціоналізації світової економіки

Друга половина 20ст.( а особливо 80-90-ті роки) характеризується значним посиленням процесу транснаціоналізації світової економіки. ТНК стали головним суб'єктом економічної діяльності у світовому економічному просторі, що модернізується. Відзначаючи цю тенденцію, багато дослідників пишуть про "настання ери транснаціональної економіки" чи нової „цивілізації транснаціонального бізнесу".

ТНК, будучи однією з найефективніших організаційних форм інтернаціоналізації господарського життя, перебувають у центрі історичного процесу глобалізації світової економіки.

Транснаціоналізація являє собою процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК. Цей процес, зумовлений МПП, породжує транснаціональні форми кооперації.

Транснаціоналізація - це якісно новий етап інтернаціоналізації світового господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу.

Транснаціоналізація (як і глобалізація) світової економіки зумовлює дуже високий рівень взаємозалежності між країнами, в яких ТНК виступають центрами координації і рушіями світового виробництва і обміну, формуючи мережу відносин усередині своїх комплексів, що виходить за межі національних держав.

ТНК беруть участь у МПП на двох рівнях - внутрішньо фірмовому і між фірмовому.

Внутрішньокорпораційний поділ праці, який визначає характер і способи взаємодії окремих структурних ланок ТНК у процесі міжнародного виробництва, складається під впливом стратегії ТНК.

На між фірмовому рівні такий поділ праці починає дедалі більше складатися не між країнами, а між діючими в них ТНК.

В умовах глобальної конкуренції, боротьби за контроль над ринком, перетворення національних фірм у транснаціональні стає однією з найважливіших умов зростання фірми.

ТНК сьогодні є найдинамічнішим структурним елементом світової економіки. За мобільністю, здатністю до трансформації зв'язків та організаційних структур, швидкістю реакції на НТП вони набагато перевищують національні або регіональні форми господарських утворень.

Організаційна та управлінська здатність ТНК інтегрувати фактори та умови виробництва у всесвітньому масштабі і реалізовувати переваги власності, інтернаціоналізації та розміщення роблять їх високоефективним агентом економічної діяльності. З огляду на ефективність поєднання факторів виробництва, сучасні ТНК не мають альтернативи у світовій економіці.

Тобто в кін.20-поч.21ст. ТНК визначають не лише конкурентоспроможність окремих галузей, але й країн і загальну структуру світової економіки. Сьогодні практично не залишилось жодної країни у світі, не охопленої виробничо-торгівельними та інвестиційними операціями ТНК. Саме тісні коопераційні взаємозв'язки між підконтрольними підприємствами ТНК формують основу цілісної та взаємозалежної глобальної (транснаціональної) економіки.

2. Глобальні інвестиційні цикли

Особливістю операцій ТНК у другій половині (80-х рр.) 20ст. став глобальний інвестиційний бум - різке збільшення вивозу прямих інвестицій.

Протягом останніх 20-ти років спостерігалися три цикли інвестиційного буму:

1) 1978-1981рр. - пік -1980р., ПІІ ?50 млрд. $. Основна частина ПІІ спрямовувалась до нафтодобувного сектора; частка країн, що розвиваються 15-20 %

2) 1980-1990рр. - пік - 1990р., ПІІ ? 230 млрд. $. Основна частина інвестицій спрямовувалась у промислово-розвинені країни. Якщо темпи зростання ПІІ в 1981-1985рр., були приблизно 2% , то в 1986-1990 - 26% (середньорічні) транснаціоналізація економіка інвестиційний альянс

3) 1993-2000рр. - найбільш масштабний (загальна сума ПІІ ?1,6 трлн. $.). Пік - 1997р. - 424 млрд. $. Характерна особливість - значна участь країн, що розвиваються (понад 1/3 усіх ПІІ).

Як уже відзначалося іноземні інвестиції почали відігравати вагому роль у світовій економіці з другої половини 19 ст., однак вагома частка їх направлялась на купівлю акцій, облігацій та банківські кредити.

До другої світової війни частка ПІІ була дуже незначною і спрямовувалась як правило на пошук та розробку корисних копалин, а виробництво в основному зосереджувалося на переробці цих корисних копалин.

Період після 2-ої світової війни до 1960р. характеризується:

домінуванням американських прямих інвестицій;

спрямуванням потоків ПІІ між розвиненими країнами (США - Європа - країни ОЕСР), що зумовлене потребою цих країн у великих капіталовкладеннях для відбудови економік.

Період 1960 - 1973рр (поч. нафтової кризи) характеризується:

основна частка ПІІ спрямовувалась між країнами ОЕСР;

двосторонніми потоками капіталів;

переважанням обсягів американських ПІІ.

Період 1973 - кін.80-х рр. характеризується:

розширенням географії і обсягів ПІІ в країни, що розвиваються (Азія, Латинська Америка);

збалансуванням обсягів ПІІ між основними економічними центрами: США - ЄС - Японія (Так в 1985 р. сума ПІІ ЄС = 120,9млрд.$, сума ПІІ США в ЄС = 106,8млрд.$)

В 90-х рр. ці тенденції продовжувались.

Аналіз ПІІ у 2-ій половині 20ст. дає підстави зробити висновок, що основними експортерами та імпортерами ПІІ були розвинені країни світу (члени ОЕСР).

ПІІ є пріоритетною формою діяльності (розвитку) ТНК, оскільки дають можливість контролювати активи зарубіжних компаній. Кожний 1$ ПІІ зумовлював збільшення вартості активів філіалів на 3,5$.

Трансграничні злиття і поглинання в кін.90-х рр. досягли 3/5 світового припливу інвестицій.

Причини зростання ПІІ (фактори):

циклічні фактори - коливання економічної активності, пов'язані з економічним циклом у країнах, що вивозять капітал, і в країнах, які приймають іноземні інвестиції, суттєво впливають на інвестиційну стратегію ТНК (так високі стабільні темпи економічного зростання в розвинених країнах у 2-ій половині 80-х рр.зумовили збільшення ПІІ, а економічний спад у США, Великій Британії, Канаді та ін. розвинених країн на поч.90-х рр. спричинили зменшення зарубіжних інвестицій);

фактори економічної політики різних країн - у багатьох країнах світу з середини 80-х рр. розпочалася значна лібералізація зовнішньоекономічного курсу, були переглянуті закони, які регулювали ПІІ, значно поліпшився інвестиційний клімат для ТНК. Також сприяло - посилення міжнародного і регіонального співробітництва між країнами; зміна (стабілізація) валютних курсів;

структурні фактори світової економіки - в другій половині 90-х рр. сформувалися глобальні виробничі мережі ТНК, які вимагають значних капіталовкладень на розвиток, підтримку та вдосконалення системи міжнародного виробництва ТНК.

Стрімке зростання ПІІ в 2-ій половині 90-х рр. зумовило створення в межах світового господарства інвестиційних кластерів.

Кластеризація - це групування країн, що характеризується їх диференціацією залежно від переважаючої орієнтації на тих чи інших членів "тріади" щодо притоку ПІІ, технології, потоків торгівлі.

Центр ООН з транснаціонального співробітництва (на основі досліджень глобальних потоків ПІІ) виділив три інвестиційних кластери (кластери ПІІ), які очолюються одним із членів "тріади" (полюсів економічного росту) - ЄС - США - Японія.

Тобто виділяють:

Американський кластер: Аргентина, Мексика, Болівія, Панама, Чилі, Колумбія, Венесуела, Філіппіни, Ізраїль, Саудівська Аравія - країни Латинської Америки, деякі країни Азії, Східної Європи.

Європейський кластер: Чехія, Росія, Угорщина, Бразилія, Польща - країни Східної Європи.

Японський кластер: Південна Корея, Малайзія, Таїланд, Сінгапур, Індонезія - країни Азії, деякі країни Східної Європи, Латинської Америки.

Тобто кластеризація корелює з процесами географічного співробітництва та взаємозалежності, регіоналізації стосунків.

На жаль, низькі обсяги ПІІ, зумовлені повільними темпами реформ, корумпованістю республіканської та регіональної влади, несприятливим інвестиційним кліматом, залишають Україну осторонь глобальних потоків ПІІ, за межами головних інвестиційних кластерів.

3. Особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки

Сучасні ТНК відрізняються від своїх попередників 50-60-х рр. масштабами, формою та структурою організації діяльності, стратегією трансграничних операцій.

Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки є величезний масштаб операцій ТНК. Це виявляється у збільшенні кількості (МК 60 тис., ДК 450 тис.). Нині за даними ООН (2009) близько 82000 ТНК та 810000 зарубіжних філій.

Проте у середині 80-х рр. виявилися нові риси ТНК, що зумовлюють певні особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки, а саме такі як:

- транснаціоналізація середніх та малих фірм;

- трансформація організаційної стратегії ТНК;

- децентралізація управління;

- стратегічні альянси.

- співробітництво ТНК.

Транснаціоналізація середніх та малих фірм

Переваги дрібного виробництва: гнучкість, швидка реакція на зміни ринкового попиту, диференціація продукту для конкретного споживача.

Деякі дрібні та середні підприємства, спеціалізуючись на окремих видах наукомісткого виробництва та НДДКР і здійснивши прорив в сфері високих технологій, можуть набути переваг власності, пов'язаних з володінням "невидимими активами" (науковими знаннями, секретами виробництва). Це змушує їх брати участь у міжнародній виробничо-господарській діяльності, щоб посилити свої позиції на ринку. Технічний прогрес розширює можливості трансграничних операцій для таких фірм. Скорочення транспортних витрат та витрат, пов'язаних з передавання інформації, дає змогу невеликим фірмам користуватися перевагами інтернаціоналізації за допомогою координації діяльності в різних країнах світу.

Швидка транснаціоналізація малих та середніх фірм зумовлена також специфікою взаємовідносин таких фірм із приймаючими країнами: гнучкість, готовність йти на менш часткове володіння.

Характерна особливість трансформації малих та середніх фірм - їх розміщення в країнах, що розвиваються.

Трансформацію організаційної стратегії ТНК можна представити такими етапами:

1) створення самостійних філій - взаємовідносини між материнською і дочірніми компаніями здійснюються у формі контролю (володіння) і можуть доповнюватися зв'язками у формі передачі технологій і (або) надання довгострокових кредитів. Дочірня компанія має оперативну самостійність, несе відповідальність за виробничий процес. Ця модель характерна для імпортозаміщуючих філій, коли існують великі тарифні обмеження на імпорт материнської компанії.

2) проста інтеграція - винесення за кордон окремих технологічних стадій виробництва продукції. В межах внутрішньо фірмового поділу праці на зарубіжних ринках організовується видобуток сировини, виготовлення проміжної продукції, напівфабрикатів, складання готових виробів. Головна особливість стратегії - неможливість самостійного функціонування дочірньої компанії, її інтегрованість у виробничий ланцюг ТНК. Головний стимул для реалізації даної стратегії - використання переваг розміщення (доступ до сировини, дешева робоча сила, низькі ставки податків).

3) стратегія комплексної інтеграції - перебудова організаційних структур ТНК у напрямі посилення горизонтальних і вертикальних зв'язків між усіма елементами їх комплексів, тобто створення інтегрованих систем міжнародного виробництва. Така стратегія дає змогу максимально ефективно використати переваги розміщення., власності, інтернаціоналізації.

На практиці використовуються усі три організаційні стратегії ТНК, але остання набуває все більшого поширення, викликаючи модифікацію управлінських систем ТНК і посилюючи децентралізацію.

Відбувається еволюція корпоративної орієнтації ТНК: етноцентризм поліцентризм геоцентризм.

Тобто характерною особливістю організації управління сучасних ТНК є децентралізація (кількість рішень нижчестоящої ланки, важливість рішень, наслідки рішень, кількість контролю).

4. Транснаціональні альянси та співробітництво ТНК як особливості транснаціоналізації світової економіки

Найхарактернішою рисою сучасних ТНК є широка участь у стратегічних альянсах.

Розвиток ТНК кін. 20 ст. супроводжувався як інтенсивним розвитком між фірмових зв'язків (у формі традиційних контрактних угод), так і у формі довгострокових стратегічних альянсів.

Стратегічний альянс - це координація на довгостроковій основі виробничої та ринкової діяльності двох і більше компаній.

Транснаціональні стратегічні альянси - це глобальні форми здійснення партнерства, спільної або пайової діяльності на основі багатосторонніх контрактів (угод) компаній різних країн через здійснення спільної маркетингової, фінансової, інноваційної, інвестиційної та операційної діяльності.

Стратегічні альянси можуть бути:

- горизонтальними (з іншими фірмами галузі);

- вертикальними (з постачальниками, споживачами);

- діагональними (з партнерами в інших галузях).

Мета стратегічних альянсів:

1) проникнення на нові ринки;

2) зниження ризику за рахунок його розподілу;

3) одержання економії на масштабах виробництва;

4) зменшення питомих витрат;

5) подолання торговельних та інвестиційних бар'єрів;

6) обмін технологіями й розробка загальних технологічних стандартів;

7) розширення асортименту продукції та ін.

Стратегічні альянси ТНК створені для об'єднання виробничих та дистриб'юторських (збутових) можливостей партнерів отримали назву масштабні альянси (84% європейських альянсів).(General Mills (США), Nestle (Швейцарія))

Стратегічні альянси утворені з метою швидкої глобальної участі у поділі світових ринків за рахунок доповнення партнерських можливостей, здібностей і ресурсів називаються доповнювальні альянси. (Daimler-Chrysler, GM-Daewoo).

Професор Гарвардської школи бізнесу Р.Картер виділяє 5 основних етапів і форм інтеграції, що зустрічаються в транснаціональних стратегічних альянсах:

1) "стратегічна інтеграція" з постійними контактами вищого керівництва для вирішення стратегічних завдань;

2) "практична інтеграція", що грунтується на взаємодії середньої ланки менеджерів з проблем сумісної діяльності;

"оперативна інтеграція" забезпечує взаємний доступ рядових співробітників до загальних інформаційних ресурсів;

"міжособиста інтеграція";

"культурна інтеграція", що передбачає взаємне прагнення знаходити шляхи для подолання відмінностей у традиціях, мові.

Виділяють такі напрями співпраці між партнерами транснаціональних стратегічних альянсів:

- інвестиційні - засновані на використанні матеріальних і фінансових активів у вигляді прямих і портфельних інвестицій;

- неінвестиційні - засновані на спільному використанні "невидимих активів", досвіду;

- комбіновані - поєднання інвестиційних і неінвестиційних.

Основними функціональними формами транснаціональних стратегічних альянсів є:

ліцензування, франчайзинг, контракти під ключ, контракти на управління, транснаціональні консори.

Характерною особливістю сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки є співробітництво ТНК, причому нерідко до співробітництва долучаються навіть конкуренти.

Зазвичай, на сучасному етапі, основною сферою співробітництва є високотехнологічні, наукомісткі галузі.

Основними формами співробітництва у цій галузі є:

1) угоди про проведення фундаментальних досліджень;

2) проведення сумісно НДДКР;

3) створення дослідних зв'язків;

4) випробовування серійного виробництва та зразків.

Співробітництво ТНК може зосереджуватися на одному чи на всіх етапах вказаного циклу. Тобто сьогодні ТНК все більше об'єднують свої науково-дослідні ресурси, створюють науково-дослідні центри в інших країнах, співпрацюють з їх науково-дослідними організаціями чи вузами.

Причини (спонукальні мотиви):

1) підвищення конкурентної боротьби;

2) можливість збільшення частки ринку;

3) ріст витрат на розробку і впровадження нових продуктів (питомі витрати на НДДКР менші);

4) зростання невизначеності та ризику в сфері впровадження науково-технічних розробок;

5) необхідність великих ресурсів для реалізації ряду проектів, які самостійно ТНК не в змозі акумулювати.

Наприклад: Співробітництво і конкуренція в сфері телео-радіо індустрії.

Два альянси "Соні-Філіпс" і "Тошиба-Тайм Вонер" - конкуренція не лише за ринок, але й за новітні технології і за те щоб їх технології використовувалися іншими фірмами. В 1995 році ці два альянси запропонували два варіанти нового цифрового відео диску "T&TW" - кращі технічні характеристики, "S-F" - менша ціна і сумісність з існуючими стандартами. До "TTW" приєдналися провідні виробники, "S-F" - приєдналися також, але понесли великі збитки.

Якщо технічні і фінансові можливості окремих ТНК не дають змоги реалізувати проекти, об'єднуються навіть конкуренти.

Стратегічні угоди ТНК дають можливість партнерам:

- розширити мережу збуту,

- отримати доступ на важкодоступні чи закриті ринки ( де виробництво пов'язане з великими капіталовкладеннями, тарифними бар'єрами).

Кількість стратегічних угод (альянсів) між ТНК:

ЄС-ЄС - 30,8%, ЄС-США - 25,8%, ЄС-Японія - 10,1%, США-Японія - 8,4%, ЄС-інші - 7,0%, США-інші - 4,2%.

74% стратегічних угод відбувається за участю ТНК ЄС, 81% - між двома ТНК, 9% -трьома, 5% - чотирма, 14,7% - між постачальниками і споживачами (вертикальна інтеграція), 71% - між двома фірмами, що конкурують в одному сегменті ринку (горизонтальна інтеграція).

Сфери: після 2-ої світової війни - добувні галузі, переробка сировини; кінець 90-х рр. - основна сфера НДДКР, наукомісткі виробництва.

Галузі: 85% стратегічних угод ТНК, що працюють у галузях - автомобільна, аерокосмічна, телекомунікаційна, електротехнічна, виробництва ЕВМ (капіталомісткі, наукомісткі галузі).

Размещено на Allbest.ru