Главная
База знаний "Allbest"
Международные отношения и мировая экономика
Культурна та політична позиція Ірану в міжнародному співтоваристві
Культурна та політична позиція Ірану в міжнародному співтоваристві
Культурна та політична позиція Ірану в умовах глобалізації. Культурно-релігійне розмаїття історії Ірану. Обмеження консервативної політико-правової системи, соціально-економічне становище країни. Головні події в сучасних міжнародних відносинах Ірану.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.12.2011 |
| Размер файла | 477,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
34
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний авіаційний університет
Інститут міжнародних відносин
Кафедра країнознавства і туризму
Курсова робота на тему:
"Культурна та політична позиція Ірану в міжнародному співтоваристві"
Виконала студентка ІІ курсу
групи МІ - 209
Шахнозаі Раджабійон
Науковий керівник
Балабанов Г.В.
Київ 2011
Зміст
- Вступ
- Розділ І. Культурна та політична позиція Ірану в умовах глобалізації
- 1.1 Самобутність перської мови та літератури
- 1.2 Культурно-релігійне розмаїття історії Ірану
- 1.3 Обмеження консервативної політико-правової системи
- 1.4 Соціально-економічне становище Ірану
- Розділ ІІ. Головні події в сучасних міжнародних відносинах Ірану
- 2.1 Взаємовідносини ІРІ з США, Ізраїлем, Іраком
- 2.2 Зв'язок Ірану з країнами Центральної Азії та Росією
- Підсумки роботи
- Список джерел інформації
Вступ
Актуальність теми дослідження.
1. Моя робота є спробою наблизитися до визначення позиції Ісламської Республіки Іран як актора міжнародних відносин, оскільки у сучасному світі країна володіє певними чинниками впливу, які надають їй могутність та посилюють світове значення.
2. На теперішньому етапі завдяки розмаїттю стратегічних ресурсів, Іран може становити як світову загрозу так і перспективу, а також в регіоні активно відбувається процес глобалізації.
3. Доречним є розглянути цю тему, оскільки сучасна культура та діяльність Ірану привертає велику увагу туристів, а представники іранської нації активно емігрують, посилюючи свої позиції в міжнародному співтоваристві.
Об'єкт дослідження.
1. Самобутність іранської культури та мови, історико-релігійна спадщина.
2. Розвиток політики, економіки та туризму мусульманської держави.
3. Позиційна характеристика Ірану в системі міжнародних відносин.
Предмет дослідження.
1. Характерні риси самобутності древньої культури та перської мови Ісламської Республіки Іран в міжнародному просторі в умовах сучасних глобалізаційних процесів.
2. Розкриття сучасних тенденцій розвитку політики, основних проблем в сфері туризму та перспектив економічної галузі. Визначення основних "козирів" економіки, як чинників впливовості.
3. Дослідження та розгляд позиції країни Іран як могутнього актора міжнародної співпраці.
Мета дослідження.
Слід зазначити, що сучасний Іран привертає увагу світового товариства своїми культурними, релігійними, політичними та економічними факторами, відповідно постає питання про дослідження та розкриття цієї категорії питань, що є змістовною складовою роботи. В роботі відзначено чинники, що впливають на формування культури країни від часів Давньої Персії до наших днів: природно-кліматичні, соціально-економічні, національно-побутові, культурно-релігійні, етнічно-демографічні, політичні та історичні чинники.
Методологія і методика дослідження.
1. У роботі використовується метод порівняльно-історичного аналізу, який лежить в основі пошуку схожих положень, незалежних один від одного, де релігійно-культурні та економіко-політичні тенденції розглядаються в тісному зв'язку з історичним контекстом.
2. Також використано метод структурно-функціонального аналізу мистецтва і релігії. Останній полягає в розгляді релігії Ісламу як складової органічної системи культури Ірану.
Розділ І. Культурна та політична позиція Ірану в умовах глобалізації
В першому розділі розглядатимуться загальні відомості, що охоплюють всі сфери діяльності країни, зокрема, історико-культурну спадщину, політико-економічне становище та сучасну міжнародну діяльність. Також розглянуті питання про самобутність мовної, релігійної традиції та особливості туризму. В даному розділі всі питання розглянуті через призму інтеграційних процесів в кожній зі сфер.
Культурний Іран - це зона впливу іранської культури, яка сформувалася протягом світової історії і яку не можна обмежити рамками сучасної політики. Іранська культура завдяки таким елементам, як перська мова, література, релігія, твори мистецтва та культурна спадщина, продовжує здійснювати свій вплив на навколишній світ.
Відносно питання глобалізації, через призму якої буде розглянуто всі сфери життя Ірану, слід зазначити, що для Ірану глобалізація - є складним процесом, що розвивається прискореними темпами і отримав в останні десятиліття нові культурні, соціальні та політичні аспекти. Процес глобалізація здійснює свій вплив на всі регіони світу, і тому вплив на культурний Іран не є виключенням.
Ісламська Республіка Іран (перс. МгежС? ЗУбЗг? З?СЗд - Джомхурі-йе Есломі-йе Ірон) - держава на південному заході Азії, сучасною столицею якої є місто Тегеран. Свої кордони країна розділяє з Іраком на заході, з Азербайджаном, Вірменією, Туреччиною на північному заході, з Туркменістаном на півночі, з Афганістаном і Пакистаном. на сході. На півночі омивається Каспійським морем, на півдні і південному - сході - Перською затокою.
Історія Ірану за письмовими джерелами охоплює майже п'ять тисяч років. Перша держава на його території - Елам - виникла в Хузестані в III тисячолітті до н.е.
іран політична позиція міжнародний
Перська імперія при Дарії I Ахеменіде простягалася вже від Греції і Кіренаїки до річки Інд.
Мал.1. Перська Імперія Ахеменідів (550 до н.е. - 330 до н.е. ). еОЗгдФ?Зд
Протягом багатьох століть панівною релігією був зороастризм. Близько XVI століття релігією Ірану стає Іслам, але в контексті шиїтського толку. У 1979 році в Ірані відбулася Ісламська революція під проводом аятоли Хомейні, в ході якої була повалена монархія і проголошена ісламська республіка.
Іран володіє другою за розміром у Західній Азії та ісламському світі економікою після Туреччини і є однією з найбільш технологічно розвинених держав регіону. Іран розташовується у стратегічно важливому регіоні Євразії і має в своєму розпорядженні великі запаси нафти і природного газу.
До загальних відомостей про Іран також слід віднести площу території, яка складає - 1 млн.650 тис. кв.км., та чисельність населення, яка на 2011 рік складає близько 75,3 млн. осіб. За адміністративним поділом Іран складають 32 остани (провінція), які поділяються на шахристани (місцевість), бахші (повіт) і дихестани (волость). Окрім столиці країни - Тегерану з населенням близько 8 млн. осіб, до інших великих міст Ірану відносять такі - Мешхед (понад 2 млн. чол.), Ісфахан (майже 1,5 млн. чол.), також Тебріз, Шираз, Кередж з населенням понад 1 мільйон чоловік.
Офіційною мовою ісламської держави є перська мова, тобто мова фарсі, але представники національних меншин не залишають самобутність власних мов. Основу релігійних вірувань складає Іслам шиїтського толку, що сповідують 90% населення, але Іслам сунітського спрямування займає другу лідируючу позицію, підпорядковуючи 9% нації, тим не менш незначна частина віруючих сповідує зороастризм, іудаїзм і християнство.
Можна відмітити, що Іран - багатонаціональна держава. Перси та іранські народи складають 61 % населення, азербайджанці - 24 %, курди - 7 %, араби - 3 %, белуджі і туркмени - по 2 %. Проте мультинаціональний склад не заважає самобутності розвитку Ірану.
1.1 Самобутність перської мови та літератури
Протягом усієї історії свого існування і до теперішнього часу основними показниками самобутності і важливими елементами індивідуальності Ірану вважається наявність перської мови, літератури, іранської культури і цивілізації. Мова народів Персії вважається гілкою індоєвропейських мов і продовженням давньоперської і середньоперської мов, що зафіксовані у клинописних написах. Тоді користувалися пехлевійською писемністю.
Мовознавство в Ірані має багату лексикографічну традицію. Появу перших рукописних тлумачних словників відносять до ХІ століття. Російський академік Залеман зазначає, що кількість персидських тлумачних словників перевищує 161 назву. Першим словником мови фарсі - дарі, що була спільною літературною мовою персів, таджиків, афганців в 9-15 ст., вважається словник Абу Хавса Согді, але основоположником перської нормативної граматики є книга "Фарханге Джехангирі" Хусейна Інджу.
Професор перської мови та літератури доктор Мир - Джалаладдін Каззазі називає перську мову "одним з головних козирів іранської культури".
Він каже: "Фарсі не мечем і не пануванням, а завдяки своїм культурним цінностям перетворився у всесвітню мову. Деякі історики стверджують, що іранські гнобителі насильно запроваджували перську мову в Індії та Пакистані, але згодом фарсі самовільно прижився й в межах інших країнах. Навіть османські султани - вороги Ірану, відчували потяг до іранської культури та літератури. Деякі з них навіть свої поеми писали мовою фарсі".
Ознаки перської мови і літератури можна побачити в історичних творах Азійського культурного регіону, про це свідчать палаци і фортеці Індії, Середньої Азії і Кавказу, навіть в рукописах мусульман Східної Європи є ознаки фарсі. Нинішня перська писемність створена на основі арабської. Арабські слова займають значну роль в мові фарсі, але іранці прагнуть витіснити їх, щоб посилити свою самобутність.
Навіть чимало слів, що відносяться до культури Ісламу в країнах Азії і Східної Європи вживаються перською. Наприклад, такі слова як кетаб-хане (бібліотека), намаз (молитва), рузе (піст) тощо, утворені замість арабських термінів. Це демонструє роль перської мови в поширенні культури і духовності в інших важливих ісламських регіонах.
Стародавня і особливо середньовічна іранська література є загальним надбанням народів, що говорять на мовах іранської групи (перси, таджики, афганці, курди і ін.), багатьох тюркомовних народів (узбеки, туркмени, азербайджанці, турки) та деяких народів Індостану. Всі вони неодноразово входили до складу загальних державних утворень, а мова фарсі (фарси-дари) в певні періоди історії була їх основною літературною мовою. Тому в в розвитку літератури такий же істотний внесок, як і перси, внесли таджики, а також азербайджанці, індійці, турки і ін. Іранську літературу класичного періоду часто називають персидсько-таджицькою літературою.
Культура і цивілізація Ірану з давніх часів і до наших днів вважається однією з найяскравіших у світі. Література, поширена перською мовою, а також культура і мистецтво, мають дивовижну витонченість і силу, що й досі привертає увагу людей зі всього світу.
Так твори відомих літераторів Фердоусі, Хайяма, Хафеза, Сааді та Моулаві перекладені майже на всі мови світу. Основною тематикою творів у літературі є відображення питань людської духовності й моралі, зв'язку людини з Богом, оточуючим світом і самим собою, описи особистих почуттів і емоцій, ніжного і живого, дивної краси, що оспівана в рамках літератури. За відгуком одного з сучасних дослідників, у вигляді загального правила можна встановити, що в Персії вся лірична поезія проникнута містицизмом, вся епічна - націоналізмом і вся драматична - шиїтським спрямуванням.
Омар Хайям "Шкода" ("Афсус")
Як шкода, що між рук пішла скарбниця моя.
Кривавим роком страчена страждальців тьма.
Немає звідти ні вісників ні звісток.
Дізнатися б, як прийняла їх інша сторона.
Відносно вивчення та розповсюдження перської мови на сучасному етапі, слід зазначити що і сьогодні Іран може похвалитися темпами її розвитку. Фарсі або перська мова будучи державною мовою Ісламської Республіки Іран вже понад чверть століття розвивається в умовах теократичного режиму. Велике значення іранське керівництво приділяє відносинам з країнами фарсі мовного ареалу - Таджикистаном і Афганістаном, тому стає ініціатором тісної співпраці з метою розвитку мови.
Підготовка мовознавчих кадрів ведеться на літературних факультетах Тегеранського, Тебрізького, Мешхедського і інших університетів. Наукові журнали літературних факультетів друкують статті мовознавчого характеру. Лінгвістична тематика представлена також в суспільно-політичному і літературному журналі "Сохан" (з 1943) і деяких інших виданнях.
Культурні представництва Ірану за кордоном влаштовують в останні роки міжнародні студентські олімпіади на знання фарсі і перської літератури. В Росії такі олімпіади проводяться на базі Інституту країн Азії та Африки Московського університету і збирають до ста учасників з багатьох університетів Росії. Такі олімпіади організовують в багатьох інших країнах.
Таким чином, нині ставлення до фарсі та літератури в Ірані характеризується як активною регулюючою діяльністю державних структур, так і спробами використовувати літературне і мовне надбання нації як інструмент експорту ідеологічних концепцій ісламської революції, його динамічним просуванням в зарубіжні країни, в першу чергу в регіони традиційного і потенційного розповсюдження ісламської культури.
1.2 Культурно-релігійне розмаїття історії Ірану
Культура Ірану - це поєднання традицій Персії з культурою Ісламу, які створили неповторне розмаїття духовних цінностей та історичних здобутків, це наслідок інтеграції мови, мистецтва та багатовікової спадщини народу.
Початок перської історії було покладено за часів ери Ахеменідів, але визначальним історичним етапом розвитку культури Ірану була ера Сасанідів (III-VII ст.), оскільки тоді перська самобутність здійснила вагомий внесок в культуру таких держав, як Китай, Індія і Римська цивілізація. Перси того часу сформували власну картину бачення таких вчень як філологія, література, юриспруденція, філософія, медицина, архітектура та точні науки, особливості яких перейняв мусульманський світ. Після ісламізації Ірану до її культури проникли мусульманські ритуали.
Розкриваючи релігійні аспекти формування культури Ірану слід зазначити, що всі знахідки Середньої Азії мають відношення до національної релігії персів - зороастризму. Зороастризм, або "Добра Віра В Шанування Мудрості" - стародавнє вірування, в основі якого знаходиться вчення давньоіранського пророка Заратуштри, яке дійшло до нас у складі Авести - священного зороастрійського канону. Пророцтво полягає у тому, що існує два споконвічних вибори: благий і злий, які з'явилися Заратуштрі у видінні. Ці ідеї перейняло іудейство, культ Мітри, християнство, маніхейство, іслам. У Китаї будувалися зороастрійські храми, куди тікали представники Сасанідської династії, але пропаганди зороастризму не було.
Згодом зороастризм обернувся в мертву обрядовість і повторення затверджених формул, що зробило його язичницьким культом.
В епоху найбільшої могутності Персії, за часів Сасанідів (III-VII ст.), зороастризм не мав особливої цінності, але після перемоги ісламу, у колі не вірних послідовників культ "очистився до ступеня чистого монотеїзму".
Одна із традицій, яку залишив по собі зороастризм - свято Нового Року. Навруз (перс. дж - новий, СжТ - день) - традиція святкування початку нового року в народів, що були колись під владою Перської імперії.
Свято відзначається 21 березня, тобто в день весняного рівнодення. В 2004 році ЮНЕСКО відзначило зороастрійський Новий рік як Шедевр недоторканного культурного спадку людства.
Але на сучасному етапі суто іранська історія вже 14 століть перебуває під Шаріатом ісламу, причиною якого є Ісламська революція в Ірані 1979 р., що призвела до проголошення країни ісламською республікою. Проте і тут не все так просто, оскільки в Ірані, на відміну від більшості ісламських держав, сповідують Іслам не сунітського, а шиїтського толку. Відрізняється він тим, що суніти після смерті Пророка Мухаммеда у 632 році виступили за передання верховної влади Абу Бакру - вірному послідовнику Ісламу, а шиїти вважали присягу Абу Бакру незаконною, оскільки були прихильниками передачі верховної влади Алі ібн Абу Талібові, як найближчому родичеві (двоюрідному братові і зятеві) і духовному наступникові пророка.
Це непорозуміння призвело до багатьох конфліктів та міжконфесійних сутичок. Наслідком цього непорозуміння стало створення у другій половині VII століття релігійно-політичної течії "шіа", але ця розчленованість не змінює аспектів віри в іслам.
Тож, як в сунітів, так і в шиїтів мусульман є головні шість обов'язків перед собою та Богом: підтвердження віри (шахада), молитва (Салах або Намаз), пост (Саум в місяць Рамадан), милостиня (закят), паломництво (в Хадж) і священна боротьба (Джихад).
Так, Ісламська Республіка Іран має неповторну тенденцію формування віри, але не менш захоплюючим є історичний спадок країни. Пам'ятками культури на території Ірану від часів неоліту є залишки землеробських поселень з глинобитними будинками, настінні розписи, кістяні фігурки людей і тварин, розписна кераміка, зооморфні судини та інші пам'ятки.
Традиційними залишаються такі іранські ремесла як художня мініатюра, гончарне виробництво, килимарство і виготовлення срібних виробів - найширше представлені в Ісфахані, Ширазі, Тебрізі. Розвиваються скульптура, живопис і графіка європейського типу, поширюються жанри портрету і пейзажу, політична і побутова тематика. Відомі митці: Мохсен Мокаддам, Кемаль оль-Мольк, Хасан Алі Вазірі. Галузі народного мистецтва: інкрустація деревом, перламутром і кісткою, чеканка по металу.
Іранські архітектори поєднують в спорудах сучасні архітектурні принципи і національні традиції, зокрема Х. Сейхун - автор мавзолеїв Ібн Сіни в Хамадані, Надір-шаха в Мешхеді, та павільйону-ротонди над могилою Омара Хайяма в Нішапурі. Сучасне будівництво набуває розвитку, зводяться урядові і меморіальні будівлі, готелі, лікарні, школи. Пам'ятками сучасної архітектури є готель Хілтон у Тегерану та шпиталь Реза-шаха в Мешхеді. В ісламській архітектурі відома яскрава споруда у вигляді стрілчастої арки - склепінчастий айван, розповсюджений в мечетях.
Іранське кіно процвітає, а іранські кінофільми за період незалежності отримали понад триста винагород. Найкращий режисер - Абба Кіаростамі. Цікаво, що книги і кінофільми повинні бути схвалені Міністерством культури та Ісламським Керівництвом перш, ніж "вийти в люди". Інтернет є надзвичайно популярним серед іранської молоді. Іран - четверта найбільша країна за кількістю користувачів в мережі Bloggers.
До найвідоміших газет належать Кейхан і Еттелаат, а телерадіомовлення може пишатися національним інформаційним агентством "IRNA", Іранським телевізійним каналом - "PressTV", та урядовим телебаченням і радіо - "Голос Ісламської Республіки Іран", щодо новин, то ними переймаються Національні інформаційні агентства "ISNA" та "FARS".
Не дивлячись на вражаючу самобутність дивує те, що культура Ірану і сьогодні набуває стрімкого розвитку. І з метою більшого вивчення цих питань нещодавно в Тегерані відбувся міжнародний форум під егідою "Іранська культура і глобалізація: Перспективи майбутнього".
Метою форуму було виявлення культурно-цивілізованого потенціалу, розповсюджуваного в зоні впливу іранської культури. Зона культурного впливу охоплює набагато більшу територію, ніж державні кордони країн.
Професор Тегеранського університету доктор Ібрахім Дінані на церемонії відкриття форуму сказав: "Безсумнівно, що однією з найбільших цивілізацій, що існувала на земній планеті, була цивілізація стародавнього Ірану. Безумовно, для нас важливі географічні кордони Ірану, проте межі іранської культури набагато ширше державних".
На думку вже згаданого в роботі доктора Мир-Джалаладіна Каззазі: "Глобалізація - це не шкідливе явище, якщо до нього правильно підійти. Якщо надто захопитися цим явищем, то можна забути своє коріння, а якщо ж злякатися глобалізації і спробувати сховатися від її впливу, то це нам не вдасться, оскільки знадобиться цілковита ізоляція. "
Слід зазначити, що в міжнародному форумі "Іранська культура і глобалізація: Перспективи майбутнього" взяли участь мислителі і дослідники з Ірану, Йорданії, Індії, Пакистану та інших держав.
Сучасна культура Ірану є взірцем збереження історичної самобутності, релігійної самосвідомості, дотримання культурних традицій, захисту моральних цінностей громадян та контролю невпинного всебічного вдосконалення культури народу та держави.
1.3 Обмеження консервативної політико-правової системи
Перш за все розкриваючи ці питання, слід визначити основні положення цих категорій. Тож, розгляд цього питання я почну загального огляду особливостей політичного устрою Ісламської Республіки Іран, головних критеріїв формування політичної картини життя Ірану.
За конституцією, Іран є ісламською республікою. Главою держави є Вищий керівник - Рахбар, сьогодні аятола Алі Хаменеї, що визначає загальну політику країни. Він Верховний головнокомандувач збройними силами ІРІ, керівник військової розвідки. За правом призначає людей на ключові пости в державі, а також шестеро із дванадцяти членів Ради вартових Ісламської Революції. Вищий керівник обирається Асамблеєю експертів і підзвітний їй.
Наступним за посадою є президент Махмуд Ахмадінеджад. Президент - гарант конституції і глава виконавчої влади. Рішення президента приймаються тільки після схвалення Рахбаром. Президент призначає членів Ради міністрів, координує роботу уряду і обирається всенародним голосуванням на 4-річний термін.
Законодавчу владу складає однопалатний парламент - Меджліс. До обов'язків парламенту входить розробка законопроектів, ратифікація міжнародних договорів та складання бюджету.
Рада вартових Ісламської Революції складається з 12 членів і стверджує кандидатів на пости президента, членів уряду і парламенту. Основний обов'язок Ради - перевірка законопроектів на відповідність ісламському праву. Рада має право накласти вето на будь-яке рішення Меджлісу.
Рада доцільності вирішує спірні питання, що виникають між Меджлісом і Радою вартових і це дорадчий орган при Рахбарі.
Рада експертів - 86 представників ісламського духовенства, що обирає Вищого керівника. Засідання Ради носять закритий характер. Члени Ради обираються всенародним голосуванням на восьмирічний термін.
Органи місцевого самоврядування присутні в усіх містах і селах Ірану. Вони обирають мера, стежать за роботою чиновницького апарату, відповідають за розвиток освіти, медицини, житлово-комунального господарства та інші побутові питання.
Судова система складається з Народного суду, займається цивільними і кримінальними справами, і Революційного суду, в компетенцію якого входять особливі злочини, рішення яких не підлягає апеляції. Існує Особливий духовний суд, що діє окремо від загальної судової системи і рішення якого не підлягають оскарженню. Вищою інстанцією Духовного суду є рахбар. Він призначає голів Народного та Революційного судів. Як ми бачимо, внутрішня політика відображає ісламський спосіб життя населення. В Ірані 20% населення - це особи від 15 до 25 років. Громадяни мають право брати участь у виборах з 16 років, і ця молода активна частина електорату є вже можна сказати основою суспільно-політичного життя. Ця молодь виросла в умовах ісламської системи. Мільйонна армія студентів утворює організації, більша частина яких дотримується реформаторських поглядів і ініціює заворушення і страйки. Наймасовіша студентська організація є практично партією - "Дафтарі Тахкіме Вахдат". В принципі вимоги демократичних свобод студентськими організаціями збігаються з поглядами всього суспільства в Ірані.
Ахмадінежад об'єднав іранців, пропагандуючи антикризову і ядерну програми. Іранське суспільство ставиться до Ірану вкрай негативно і саме риторика проти Ізраїлю багато в чому згуртувала народ. На сьогоднішній день суспільство в Ірані в більшій мірі переконане, що проголосувало за справедливість, проти злиднів і гноблення і схвалює політику Ірану, спрямовану на зростання геополітичного впливу в регіоні.
Проте закони країни, державний апарат тісно переплетені з ісламським духівництвом. Тому немусульмани не можуть займати вищі державні посади, а члени парламенту - складати законопроекти, що суперечать шаріату.
Згідно з Конституцією, крім ісламу визнаються тільки три релігії: християнство, іудаїзм і зороастризм, представники інших релігій є "незахищеними невірними", вони не можуть складати парламент і не мають практично жодних юридичних прав.
Жінки в Ірані, навіть приїжджі, зобов'язані носити хіджаб, плащ або спідницю не вище колін, або загрожує адміністративна або дисциплінарна відповідальність. Сексуальні меншини піддаються переслідуванню. Гомосексуалізм передбачає смертну кару, навіть страту неповнолітніх.
Один з лідерів опозиції, Мехді Карубі, звинуватив іранську владу у використанні тортур по відношенню до політичних ув'язнених. Іран посідає друге місце в світі (після Китаю) за кількістю смертних страт. У 2006 році в країні були страчені більше 215 осіб, у тому числі семеро неповнолітніх, що є порушенням міжнародної конвенції про права дітей. Присутні деякі обмеження свободи преси: після приходу до влади консервативного крила було закрито більшість прореформістських газет.
Заборонена трансляція західної музики. Обмеження стосуються не лише друкованих засобів масової інформації та телебачення. Інтернет також піддається цензурі. Діяльність комерційних і некомерційних провайдерів контролюється міністерством інформації. Перевірці підлягають всі нові зареєстровані веб-сайти в домені ".ir", існує автоматична фільтрація електронної пошти. Заборонені порнографічні та анти ісламські сайти. Сайти опозиційних організацій в основному розташовані на зарубіжних серверах.
Переслідуванням піддаються і правозахисні організації. Наприклад, широкий міжнародний резонанс отримав випадок вилучення владою Ірану Нобелівської премії миру і Ордена Почесного Легіону у відомої іранської правозахисниці Ширін Ебаді і закриття її Центру захисту прав людини.
Внутрішня політика, зокрема державний апарат та обмеженість прав і свобод людини в Ірані свідчить про жорстку консерваторську позицію Іранського уряду на чолі з Аятола Хомейні та президентом Махмудом Ахмедінеджадом, які здійснюють категоричний вплив на життя населення.
1.4 Соціально-економічне становище Ірану
Іран - аграрно-індустріальна країна з розвинутою нафтовою промисловістю. Іран володіє однією з найбільших економік у Західній Азії та ісламському світі і є однією з найбільш технологічно розвинених держав регіону. Іран розташовується у стратегічно важливому регіоні Євразії і має в своєму розпорядженні великі запаси нафти і природного газу.
Іранський державний статистичний центр звітує, що населення Ірану на 2011 рік складає 75,3 млн. чоловік. Центральне статистичне управління США свідчить, що індекс купівельної спроможності Ірану на 2010 рік займав вісімнадцяту позицію в списку найбільших економік світу з ВВП у розмірі 863 млрд. доларів. За даними Індексу економічної свободи США: Темп зростання ВВП - 1,7%. ВВП на душу населення - $ 1275. Прямі закордонні інвестиції - $ 14,5 млн. Імпорт - $ 13 млрд. (Німеччина - 11,8%, Італія - 7,8%, Японія - 7,5%, Китай - 5,6%, Франція - 5,4%). Експорт - $ 20,2 млрд. (Японія - 16,6%, Італія - 8,6%, Греція - 7,5%, Франція - 4,9%). Частина бюджетних коштів (45 %) поступає від експорту сирої нафти. Іран володіє другим за обсягом після Саудівської Аравії запасом нафти (18 млрд. тонн) і займає 5,5 % на світовому ринку торгівлі нафтопродуктами. З 2008 року Іран торгує нафтою на власній біржі в євро і ріалах. Останні роки особлива увага приділяється диверсифікації економіки завдяки розвитку таких галузей як точне машинобудування, автомобільне машинобудування, ракетно-космічна промисловість, а також індустрія інформаційних технологій. Проте до основних галузей відносяться нафтова, текстильна, цементна, конструкційних матеріалів, харчова, металообробна, чорна і кольорова металургія, вугілля, газу, мідних, марганцевих і свинцево-цинкових руд.
Розвинене кустарне виробництво килимів. Експорт килимів скоротився через припинення їх збуту в США і конкуренції виробників інших країн.
Найважливіші сільськогосподарські культури: пшениця, ячмінь, рис, бобові, бавовник, цукрові буряки, цукровий очерет, тютюн, чай, горіхи, фісташки. Тваринництво базується на розведенні овець, кіз, верблюдів, великої рогатої худоби. Зрошується 7,5 млн. га земель. У структурі промисловості Ірану провідне місце займає гірничо-видобувна промисловість, яка забезпечує високий рівень прибутків від експорту нафти.
Ісламська конституція декларує необхідність планової економіки. Держава регулює майже всі сфери економічної діяльності за допомогою річних бюджетів, участю у виробництві товарів і послуг, через цінову політику, нормування, виділення сировини і контроль за зовнішньою торгівлею. Протягом 90-х років уряд зосередив зусилля на розвитку видобувної промисловості, створивши нові робочі місця і збільшивши частку в експорті не пов'язаних з нафтою галузей. Ісламський режим сприяв зниженню фінансової залежності Ірану від продажу нафти.
Майже 40% підприємств обробних галузей зосереджені в Тегерані. Важливими промисловими центрами є Ісфахан (текстильна промисловість і чорна металургія), Тебріз (машинобудування, в тому числі важке), Казвін і Саве (різні галузі легкої індустрії), Решт (електротехнічна і електронна промисловість), Ерак (виплавка алюмінію і машинобудування), Ахваз (машинобудування і металообробка), Шираз (нафтохімічна і електронна промисловість), Абадан і Бендер-Хомейні (нафтохімія і нафтопереробка).
Іран володіє 18% світових запасів природного газу. Основні родовища на шельфі Перської затоки і на північному сході країни. Для розширення експорту газу потрібно відновити мережу газопроводів IGAT, щоб постачати газ через Україну в ЄС.
За даними Інтернет - видання "Нафта Росії" (09.03.2011) газові резерви Ірану оцінюються в 29 трлн. куб. м., з яких 85% припадає на традиційний природний газ, а 15% - на попутний нафтовий газ. Видобуток газу в Ірані зріс за останні роки на 26,5% - до 587 млн. куб. м. /добу на 09.2010 року.
Планується, в 2015 році видобуток природного газу в Ірані збільшити до 1,53 млрд. кубометрів на добу при тому, що внутрішнє споживання газу в 2015 році має скласти 725 млн. кубометрів на добу. Це дозволить великі обсяги газу направляти на експорт.
Згідно п'ятирічному плану (2011 - 2016 рр.), Іран збирається щорічно розвідувати до 500 млн. барелів нових запасів нафти і 142 млрд. куб. м. природного газу. За підсумками попереднього п'ятирічного плану Іраном було відкрито 19 нафтових та 8 газових родовищ, і планується освоїти ще 18 нафтових і газових родовищ в іранських водах Перської затоки.
Згідно з іранською конституцією, забороняється продаж іноземним компаніям акцій національних нафтовидобувних підприємств або надання їм концесій на видобуток нафти. Розробку нафтових родовищ веде державна Іранська національна нафтова компанія (ІННК). З кінця 1990-х, однак, у нафтову галузь прийшли іноземні інвестори (французькі Total і Elf Aquitaine, малайзійська Petronas, італійська Eni, Китайська національна нафтова компанія, а також білоруський "Белнефтехим"), які за компенсаційними контрактами отримують частину видобутої нафти, а після закінчення терміну контракту передають родовища під контроль ІННК.
Незважаючи на колосальні запаси вуглеводнів Іран відчуває дефіцит електроенергії. Імпорт електрики на 500 млн. кіловат-годин перевищує експорт. Розроблена в зв'язку з цим національна програма має на увазі досягнення рівня в 53 тисячі мегават встановлених потужностей. Програма передбачає розвиток гідро електроенергетики та ядерної енергетики. Перша іранська атомна електростанція побудована в Бушері за сприяння Росії.
Туристична індустрія Ірану серйозно постраждала в результаті багатьох міжнародних та внутрішніх сутичок, проте вже відроджується. Так, до найвідоміших туристичних центрів можна віднести такі міста: Тегеран, Ісфаган, Шираз, Мешхед і Язда, які найяскравіше поєднують в собі самобутність древньої Персії та сучасну культурну традицію Ірану.
Місця проживання та захоронення відомих митців, вражаючі архітектурні пам'ятки, відвідування релігійних центрів, залишки історичної спадщини, спостереження за релігійними обрядами, різноманітність кухні, національний одяг та спосіб життя населення - все це привертає увагу сучасних туристів. Близько мільйона гостей прибувають з метою відвідання святого міста Машхед. Так, у березні 2010 року туристичний потік до Ірану становив 2,3 млн. осіб, повідомив Комітет культурної спадщини, туризму та ремесел Ірану. "Кількість туристів зросла на 7% відносно 2009 року", зазначає інформаційне агентство IRNA. Основний потік туристів насуває з Туреччини (70 тис. осіб), Німеччини (5 тис. чол.) і Китаю (5 тис. чол.). За доходами бюджету від туризму Іран розташовується на 68 місці. В туристичному бізнесі зайнято 2% населення. За прогнозами цей сектор економіки є одним з найбільш перспективних, тож в найближчі роки очікується збільшення туристичного потоку на 10%. Розвитку туризму сильно перешкоджає недосконалість інфраструктури.
Іран має розвинену транспортну інфраструктуру. На дорогах країни ведеться правосторонній рух, тобто кермо ліворуч. Загальна протяжність автомобільних доріг складає 178 тис. км. На 1000 осіб припадає 30 особистих автомобілів. Протяжність залізниць - 8400 км. Залізничне сполучення з Вірменією, Азербайджаном, Пакистаном, Туреччиною і Туркменістаном. Найбільший порт - Бендер-Аббас на березі Перської затоки, на березі Каспійського моря - Бандар-Анзалі. У Ірані діє 321 аеропорт. У шести найбільших містах ведеться будівництво метро.
На початку 2011 (1390) року духовний лідер ІРІ аятола Хаменеї проголосив обов'язок досягнення економічного джихаду в Ірані. Крокуючи до цієї мети керівники країни виявляють готовність до руху шляхом економічного розвитку і мають повну підтримку з боку іранського народу, який є головним багатством країни. Як ми бачимо сьогодні, економіка Ірану і дійсного набуває розвитку невпинно покращуючи економічні показники.
Розділ ІІ. Головні події в сучасних міжнародних відносинах Ірану
На сучасному етапі Іран веде активну міжнародну політику, що правда не всі її учасники є чинниками позитивного впливу. Також Іран належить до таких член Організації Об'єднаних Націй (з 1945 року), Організації "Ісламська Конференція", Організації країн-експортерів нафти, Південно-Азійської організації регіонального співробітництва, а також є наглядачем при Шанхайській організації співробітництва.
На сучасному етапі міжнародна політика Ірану налаштована на отримання лідируючої позиції як серед мусульманських країн, так і серед інших світових держав.
Аналітики стверджують, що Іран може стати одним з найбільших представників регіональної і глобальної безпеки і виділяють наступні головні чинники геополітичних амбіцій Ірану:
· орієнтація більшості еліти і суспільства на придбання ядерної зброї;
· небажання повною мірою співпрацювати з МАГАТЕ;
· дезінформування спільноти світу про наявність власної ядерної програми;
· підтримка ряду організацій, визнаних терористичними, відкрита антиізраїльська політика;
· активна підтримка шиїтських груп у сусідніх країнах з метою привернути прихильників шиїтського ісламу;
· збереження фундаменталістських елементів у внутрішньому устрої;
· прагнення до регіонального лідерства і обмеження присутності в регіоні глобальних гравців;
· загальна ситуація в регіоні, коли Іран фактично оточений країнами, які перебувають на грані внутрішнього колапсу;
Вирішення цих питань може призвести до неочікуваних наслідків. Міжнародна політика Ахмадінеджада вбачає перетворення Ірану на "зразкову, передову і могутню ісламську країну".
Більшість проблем Ірану виникають через неузгодженість питань ядерної політики. Президент переконаний прихильник продовження збагачення урану власними силами. Іран продовжить розвиток національної ядерної програми, оскільки ядерні технології потрібні країні для енергетичних, медичних, сільськогосподарських цілей, наукового прогресу.
Влада Ірану "за переговори" про ядерну програму з європейською "трійкою" (ФРН, Франція, Великобританія), але за умови визнання за Іраном права використання атомної енергії.
Загалом, розглядатимемо основні чинники позитивних та негативних аспектів розвитку міжнародних відносин з країнами, що ведуть найактивнішу політику співробітництва та навпаки - "недругами" Ісламської Республіки.
2.1 Взаємовідносини ІРІ з США, Ізраїлем, Іраком
На даному етапі у взаємовідносинах США, Ізраїлю, Іраку до ІРІ спостерігається кризовий стан. Це є негативним аспектом для світової системи міжнародних відносин, оскільки актори знаходяться на межі нищівної боротьби, яка може призвести до катастрофічних наслідків.
Зокрема, причини, що заважають в даний момент встановленню відносин між США і Іраном: підтримка іранською державою терористичних організацій за межами Ірану, анти-ізраїльська позиція в питанні врегулювання близькосхідних відносин і розвиток Іраном потенціалу для виробництва ядерних озброєнь. З приходом М. Ахмадинежада відносини ІРІ з США погіршились через іранські програми з розвитку мирного атома. США категорично засуджує Іран і намагається заморозити розробку програми створення зброї масового знищення, наявність якої ще не доведена.
На недружні відносини вплинуло звинувачення Ірану в підтримці мусульманських організацій, визнаних Ізраїлем і США як терористичні, і іранські програми створення атомної енергетики за допомогою Росії, які США та Ізраїль не підтримують.
На сьогоднішній день криза американсько-ізраїльських відносин з Іраном досягла апогею, тому останнім кроком у вирішенні питань є війна. Рішення про напад США та Ізраїлю на Іран спровокує ядерну війну, тому що "іранський народ не залишиться байдужим" перед можливою агресією.
Іранці не відступають від оголошених позицій - захисту своїх справедливих прав на мир і розвиток. У позиції Тегерана "з'явився новий елемент" - Іран "досягнув виробництва 20 кілограм збагаченого на 20% урану, достатнього для того, щоб створити ядерний об'єкт". Це, на думку Фіделя Кастро, "ще більш зводить з розуму тих, хто вже давно ухвалив рішення атакувати" Іран. "Неминуча небезпека війни, яка стане останньою" в сучасній історії, "є проблемою, яка загострюється з кожним днем". Проте 99,9 % населення сподівається на перемогу "елементарного здорового глузду". Однак, на думку Фіделя Кастро, цьому не бути.
Щодо відносин Ірану з Ізраїлем, з попередньої інформації зрозуміло, вони теж не є дружніми. Щоб пояснити деякі аспекти непорозумінь, слід розкрити зміст таких понять як сіонізм та іудаїзм. Іудаїзм - ідеологія євреїв, сіонізм - неправильне розуміння та підхід до іудаїзму. Тепер зазначимо причини, що викликають розбіжність Ірану з Ізраїлем. Ізраїльський режим є расистським режимом. Те, що сіонізм є формою расизму і расової дискримінації, Іран проти расистського режиму в Ізраїлі. І це не має відношення до релігії, оскільки відповідно з 13 принципом Конституції ІРІ іудаїзм є однією з 4 офіційних релігій Ірану. Проте, Захід бачить в Ірані серйозну перешкоду для свого панування над світовими запасами. Тому вони створили на Близькому Сході "ракову пухлину" і впровадили туди зрадницькі і прозахідні елементи. При підтримці США і Європи цї функцій було покладено на Ізраїль. І в даний час Ізраїль в односторонньому порядку постійно загрожує Ірану нападом і знищенням. Тож 10.11.2011 року МАГАТЕ опублікувало доклад, де вказано, що, ймовірно, в Ірані є ядерна зброя. З урахуванням сучасних настроїв, можливо, що Іран може чекати доля Іраку.
Між іншим, не останню роль в анти іранській політиці відіграє й сам Ірак. Відносини між Іраном та Іраком ускладнилися незабаром після передачі американцями влади в Іраку тимчасовому уряду в середині 2004. Тегеран відмовився визнати нові власті, а міністр оборони Іраку звинуватив Іран в прямому втручанні у внутрішні справи Іраку, захопленні декількох іракських прикордонних постів, засиланні до Іраку численних шпигунів, та зажадав негайного повернення бойових літаків, переданих Ірану ще Саддамом Хусейном. Тегеран відмовився, заявивши, що переговори із цього приводу вестиме лише з демократично вибраними властями Іраку. Духовний лідер Ірану Алі Хаменеї звинуватив тимчасовий уряд Іраку в "прислуговуванні" американцям. Пізніше в іракському місті Ен-наджафі спалахнуло шиїтське повстання, після чого Іран стає "ворогом номер один". Тегеран, у свою чергу, призвав своїх громадян відмовитися від поїздок до Іраку, зокрема від паломництва в священні для шиїтів міста Ен-наджаф і Кербелу.
7 серпня посольство Ірану в Багдаді піддалося мінометному обстрілу іракськими бойовиками. Угрупування "Ісламська армія Іраку" викрала іранського консула в Кербелі, звинувативши його в розпалюванні міжконфесійного конфлікту між общинами шиїзму і сунізму. За даними 15.11.2011р. США протидіятимуть спробам Ірану дестабілізувати обстановку в Іраку і регіоні, заявив американський міністр оборони Леон Панетта. "Для утвердження своїх регіональних амбіцій режим в Ірані прагне послабити Ірак, намагаючись підірвати політичні процеси в країні і заохочуючи насильство проти мирних громадян, а також присутності США".
2.2 Зв'язок Ірану з країнами Центральної Азії та Росією
Після розпаду СРСР Іран дістав можливість вільно розвивати відношення з країнами Центральної Азії, що було неможливе раніше, коли всі зв'язки контролювалися центральним керівництвом СРСР і його зовнішньополітичним відомством.
Центрально-азійський регіон є не тільки джерелом високих прибутків і впливу, але і джерелом можливих погроз для регіональної і світової безпеки. Особливістю Центру Азії є поліетнічність і багатоконфесійність. Тому даний регіон може перетворитися на вогнище етнічних конфліктів. Іран заохочує ісламізацію республік, але жодне з урядів Центральної Азії не схильне до встановлення у себе ісламського порядку, всі підтримують близькі відносини з Туреччиною, Сполученими Штатами, багато з Ізраїлем. Другою проблемою є екологічний стан Каспійського моря, здатний вплинути не тільки на прибережні райони, але і на світову екологію в цілому.
Іран встановлює з центрально-азійськими країнами міцні політичні, економічні і культурні зв'язки. Оскільки внутрішні проблеми становлять загрозу, Центральна Азія стала об'єктом пильної уваги Ірану, перетворилася на основний напрям його зовнішньої політики, що відкрито визнає Іран.
Щодо Росії, то серед усіх вище зазначених регіонів це, начебто, найнадійніший політичний і економічний партнер. Проте в останні роки стосунки Росії з Іраном у політичній сфері погіршилися. Під впливом США Росія затягувала запуск електростанції „Бушер“ (відкрито у серпні 2010 року) і не виконала угоди про постачання найновіших оборонних систем (S-300). Росія не виключає американської чи ізраїльської інтервенції (бомбардувань) до Ірану, проте навряд Росія наважиться захистити Іран в разі відкритого конфлікту, але напевно Москва спробує відтягнути подібну ситуацію. Водночас, Російська Федерація розвинула дуже добрі економічні взаємини з Іраном. Ізоляція Ірану з боку Заходу, недостатнє втручання Китаю та інших держав створюють зручну ситуацію для Москви. Це дає їй величезні політичні та економічні вигоди та забезпечує основні зовнішні інтереси, особливо в регіоні Близького Сходу та Центральної Азії. Однак позиція Москви не є цілком безпечною, і все частіше Іран схиляється до інших кооператорів, які можуть забезпечити йому значно ширший супровід. Підсумовуючи, треба ствердити, що політика Російської Федерації щодо Ісламської Республіки Іран нецілісна.
З одного боку, Іран - її головний політичний та військовий союзник на Близькому Сході та добрий партнер у Центральній Азії. З іншого боку, стосунки з Іраном трактуються предметно, як аргумент у торгах по формуванню відносин зі Сполученими Штатами, європейськими країнами, а навіть з деякими країнами Близького Сходу. Росія відноситься до шести країн, які проводять переговори з Іраном. Але ці переговори, в яких беруть участь ще Великобританія, Китай, Франція, Німеччина і США, зайшли в глухий кут. Крім того, Москва, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН, загрожує накласти вето на будь-які жорсткі резолюції щодо Ірану. Основною проблемою є той факт, що Росія хотіла би контролювати дії Ірану, але Іран веде власну міжнародну політику, метою якої є досягнення статусу регіонального лідера. Не факт, що Москва погодиться з можливістю отримання Іраном статусу ядерної держави, або вплине на військові дії США проти Тегерану.
Тим не менш на даному етапі Росія і Іран підтримують економічні зв'язки. У березні 2011 року МЗС Росії скасувало обмеження перетину російських сухопутних кордонів з Азербайджаном і Грузією громадянами Ірану та іранським автотранспортом. На думку Ірану, це розширить товарообіг, знизить витрати на експорт та транзит товарів, і збільшить обсяги прямих перевезень по міжнародному транспортному коридору "Північ - Південь" між Іраном і Росією і сусідами. Про не найкраще ставлення США до стосунків між Росією і Іраном свідчить те, що в березні 2010 року російський ЛУКОЙЛ через наявність активів в США прибрали з іранської ділянки родовищ нафти блоку "Анаран", проте "Газпром нафта" в кінці 2010 замістив компанію. Також Іран з урахуванням її геоположення може стати хорошим транзитним шляхом для продажу російського зерна південним країнам-споживачам, що знизить собівартість поставок. Росія і Іран можуть створити спільні структури для поставок зерна в інші країни через Іран.
Загалом, Іран знаходиться в небезпечній ситуації, де він підпадає під необґрунтовані підозри, тож наслідки цих проблем залежать від Ірану.
Підсумки роботи
Моя робота спрямована на дослідження та розкриття змісту культурних, релігійних, політичних та економічних аспектів життя країни, як чинників позиціонування Ірану в світі. В процесі вивчення поставлених перед роботою задач та розгляду матеріалу для розкриття суті всіх питань, використано метод порівняльного аналізу, за допомогою одержані власне такі висновки.
Самобутність Ірану полягає в наявності перської мови, літератури і культури, які в процесі інтеграції сформували сучасну картину Ірану. Перська мова поширена далеко за межами Ірану, а література пишається такими митцями слова як Фірдоусі, Хайяма, Хафеза, Саади та Моулаві. Іран дбає про культурний розвиток нації, проводить міжнародні конференції з питань культури та змагання з мови і літератури серед іноземних студентів.
Після ісламської революції 1979 року політико - правова система відносин, всі сфери діяльності та особистого життя населення базуються на Шаріаті, бо шиїзм не змінює віри в іслам. Проте збереглися деякі традиції древньої перської релігії - зороастризму, одна з них - свято Нового Року, яке ЮНЕСКО вважає Шедевром недоторканного культурного спадку людства.
Внутрішня політика та обмеженість прав і свобод людини свідчить про жорстку консерваторську позицію на чолі з духовним керівником - аятола Алі Хомейні і президентом - Махмудом Ахмадінеджадом. За Конституцією, крім ісламу визнається: християнство, іудаїзм і зороастризм, інші релігії є "незахищеними невірними". Сувора дисципліна забороняє сексуальні меншини, відкритий одяг, західну музику, контролює Інтернет, пресу, ТБ.
Іран - аграрно-індустріальна країна з розвинутою нафтовою промисловістю, оскільки 45 % бюджету країни поступає від експорту нафти. Іран є однією з найбільших економік у Західній Азії та ісламському світі і 18-тою економікою світу з ВВП у розмірі 863 млрд. дол. володіє 18% світових запасів природного газу. Ісламська конституція декларує необхідність планової економіки, оскільки держава регулює всі сфери економіки Ірану.
Не дивлячись на багату культурну та архітектурну спадщину Ірану туристична галузь не досить розвинена, що є результатом багатьох міжнародних та внутрішніх сутичок. Проте туристичний сектор економіки є перспективним, а його центрами є міста: Тегеран, Ісфаган, Шираз, Мешхед.
На сучасному етапі міжнародна політика Ірану налаштована на отримання лідируючої позиції в регіоні. Міжнародна політика Махмуда Ахмадінеджада вбачає перетворення Ірану на "зразкову, передову і могутню ісламську країну". Проте більшість проблем виникають у внутрішній політику, а через міжнародну неузгодженість питань ядерної політики.
Сьогоднішні відносини ІРІ з США, Ізраїлем і Іраком досягли кризового стану, через що країни знаходяться на межі війни з Іраном, яка стане катастрофою. Причиною суперечок є ядерна політика, безпідставне звинувачення у виготовленні ядерної бомби чи зброї, яке спіткало Ірак, коли після введення американських військ, встановлення тимчасово уряду, американці не знайшли бомб і зброї. Для Ізраїлю і Іраку Іран - ворог №1.
Подобные документы
Формування зовнішньої політики США щодо Ірану та Близького Сходу. Антитерористична операція в Афганістані 2001-2002 рр. Перша та друга іракська війна та їх причини. Зовнішньополітичні пріоритети нової демократичної адміністрації на чолі з Б. Обамою.
курсовая работа [85,8 K], добавлен 24.01.2011Визначення факторів, які сприяють розповсюдженню ядерної зброї в регіоні Близького та Середнього Сходу, а також встановленню їхнього впливу на регіональну систему безпеки. Можливі сценарії розвитку міжнародної кризи, викликаної ядерною програмою Ірану.
курсовая работа [51,0 K], добавлен 17.10.2012Взаємовідношення Ісламської Республіки Ірану і країн Центральної Азії, суть та розвиток ірано-ізраїльського конфлікту. Особливість стосунків Тегерану з Іраком. Сучасні міжнародно-економічні відносини Росії з Іраном. Криза взаємин між Іраном і США.
реферат [21,8 K], добавлен 27.01.2011Дослідження зовнішньополітичних підходів та засобів налагодження двосторонніх відносин Вашингтону та Тегерану і фактичного запровадження політики "стримування" США щодо Ірану. Вплив ірано-іракської війни на відносини США з Ісламською Республікою Іран.
статья [50,3 K], добавлен 11.09.2017Рівень економічного розвитку України, її місце в світовій економіці та міжнародних економічних відносинах. Участь країни в процесах міжнародної міграції капіталу та торгівлі. Удосконалення системи міжнародних економічних відносин та співробітництва.
курсовая работа [206,2 K], добавлен 10.12.2009Загальна характеристики Великої двадцятки, причини та передумови її створення. Діяльність та роль Великої двадцятки в сучасних міжнародних відносинах. Роль даної організації в подоланні проблем економічної кризи, її місце в архітектурі світової політики.
контрольная работа [27,1 K], добавлен 15.12.2012Особливості міжнародної банківської справи, кредитні і не кредитні послуги банків. Роль та місце банківської системи України на міжнародному ринку банківських послуг. Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 12.04.2009Поява інституту держави як якісний рубіж становлення явища міжнародних відносин. Фактори, які спричинили формування першої системи у міжнародних відносинах. Головні результати розвитку капіталізму. Принцип національного (державного) суверенітету.
доклад [14,6 K], добавлен 21.10.2011Сутність і інфраструктура міжнародних економічних відносин. Процеси інтеграції та глобалізації як головні напрямки розвитку міжнародних економічних відносин на сучасному етапі. Негативні зовнішньоекономічні чинники, що впливають на національну економіку.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 03.08.2011Стратегія економічного розвитку як невід’ємна складова системи політичного, економічного й соціального регулювання країни. Особливості стратегії глобалізації та середовище формування їх розвитку. Економічні стратегії держави в умовах глобалізації.
реферат [30,8 K], добавлен 12.04.2019
