Транснаціональні корпорації в світовому господарстві

Рис. 2.10. Динаміка притоки ПІІ до розвинених країн

За три роки ПІІ в розвинені країни збільшилися у 2,5 рази, тобто на 50% щороку. В першу чергу це збільшення пояснювалося транскордонними ЗіП, проте певну роль грало і реінвестування доходів завдяки високим прибуткам іноземних філій. Також розвинені країни виступали і найкрупнішим джерелом експорту ПІІ.

Взагалі оскільки основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу в формі ПІІ, то ми бачимо, що ТНК рухають величезні капітали. Суми ПІІ часто набагато перевищують бюджети деяких країн. Це показує наскільки мощними і впливовими виявляються міжнародні корпорації. За три роки майже по всіх регіонах світу відбувалося зростання потоків ПІІ, що свідчить про подальший розвиток інтернаціоналізації міжнародних економічних відносин і посилення ролі ТНК.

РОЗДІЛ 3

Перспективи розвитку ТНК

3.1 Напрямки подальшого розвитку ТНК

На нашу думку, джерелом ефективного функціонування ТНК як феномена в сучасному економічному житті, є використання ефективного (инвестиційного з опорою на іновації) шляху економічного розвитку. Важливо і те, що керівництво материнської компанії ТНК гнучко адаптується до світових экономічних процесів, володіє економічною владою і фінансовими можливостями, іспользує ноу-хау і передові методи управління виробничими процесами.

Як було показано в попередньому розділі, ТНК йдуть по шляху використання інвестицій, які за 3 останні роки постійно збільшувалися. Об'єм ПІІ в світі в 2007 році склав 1,9 трлн. дол. Безумовно транснаціоналізація світової економіки-це крок уперед. Але взаємодія ТНК з національними економіками може бути як на користь, так і навпаки.

ПІІ роблять різний вплив на економіки розвинених країн та країн що розвиваються. Розвинені країни безумовно виграють від активізації потоків ПІІ. Притока ПІІ в розвинені країни стає додатковим стимулом подальшого розвитку і без того вже високоефективної економіки.

Що стосується країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою, то тут ситуація складніше. Проаналізувавши рух і наслідки ПІІ по регіонах світу, ми вважаємо, що ПІІ роблять позитивний вплив на економіку приймаючої країни тільки за наявності чіткої урядової програми взаємодії з іноземними інвесторами і грамотної політики по залученню і використанню іноземних інвестицій. Необхідною умовою позитивного впливу ПІІ, що приходять в країну, є високий ступінь конкуренції в тих галузях, в які приходять іноземні інвестиції. Таким чином, дії приймаючої сторони із стимулювання або гальмування конкуренції є найважливішим чинником, що визначає чи буде ефект від присутності в економіці країни глобальних фірм позитивним або негативним. Іншою найважливішою умовою позитивного впливу ПІІ на економіку приймаючої країни є, на нашу думку, налагодження зв'язків глобальних компаній з місцевими виробниками, оскільки саме ці зв'язки є найбільш могутнім каналом для перетікання навиків, знань і технологій від іноземних філій в місцеву економіку. Такого роду зв'язки вигідні і для іноземних філій і для вітчизняних постачальників, а також в цілому для економіки країни, де вони формуються. Для іноземних філій зв'язки з місцевими постачальниками забезпечують зниження виробничих витрат в приймаючих країнах, дозволяють підвищити рівень спеціалізації і гнучкості при чіткішій адаптації технології і продукції до місцевих умов. Наявність розвинених в технологічному відношенні постачальників може відкрити іноземним філіям доступ до зовнішніх технологічних і кадрових ресурсів і тим самим забезпечити підживлення їх власних іноваційних зусиль. Прямим результатом впливу таких зв'язків на вітчизняних постачальників, як правило, є зростання виробництва і зайнятості. Ці зв'язки здатні також послужити каналом для обміну знаннями і навиками між фірмами, що співпрацюють. Така мережа зв'язків може зробити внесок до підвищення ефективності виробничої діяльності, зростання виробництва, нарощування технологічного і управлінського потенціалу, а також в диверсифікацію ринків. І нарешті, для приймаючої країни в цілому такі зв'язки служать стимулятором економічної активності, а там, де місцеві ресурси заміщають ті, що імпортуються, покращують стан платіжного балансу. Зміцнення позицій місцевих постачальників може привести до перетікання відчутних і невідчутних активів в решту частини економіки приймаючої країни і сприяти динамічному розвитку підприємницького сектора.

3.2 ТНК і глобалізація

Відносно того, які сили в майбутньому будуть визначати світовий політичний і економічний процес, думки експертів розходяться. Одні, як, наприклад, директор Інституту проблем глобалізації М. Делягин[20], вважають, що “світова економіка скоро перестане існувати на рівні окремих держав, перемістившись, з одного боку, на наднаціональний рівень глобальних груп капіталів і технологій, а з іншої на внутрішній рівень політичного життя однієї країни, контролюючої основну частину цих капіталів і технологій”. У захист своєї точки зору автор наводить результати аналізу діяльності ТНК на території США, де концентрація різних ТНК максимальна. США використовують ТНК для ефективної реалізації своїх національних інтересів за межами своєї території. Але, з іншого боку, самі ці інтереси виробляються державою під сильною дією ТНК і виражають в першу чергу їх власні інтереси. Таким чином, найважливіша частина функцій держави, така як вироблення національних цілей і пріоритетів в міжнародній економічній і політичній діяльності, знаходиться під сильним впливом транснаціонального капіталу.

Але існує і інша точка зору. Наприклад, Мартін Волф,[28] заступник головного редактора і керівник економічного відділу “Financial Times”, бачить майбутнє економік держав не в такому сумному світлі. На його переконання, глобалізація - це не доля, а свідомий вибір; уряд кожної держави приймає рішення про ступінь його міжнародної економічної інтеграції, використовуючи різні законодавчі, митні і податкові інструменти тиску. Це рішення з одного боку накладає деякі обмеження на здатність уряду збирати податки, перерозподіляти доходи, а також робити вплив на макроекономічні умови. Проте ці обмеження не слід перебільшувати. Надалі, як вважає М. Волф, національні держави не втратять своєї ролі і впливу, зберігши своє значення на світі, що змінюється.

Свою точку зору має Дж. Перкінс[20], який був аналітиком в „Main” одній з крупних ТНК США. У своїй книзі „Сповідь економічного килера” він розкриває хижацьку сутність ТНК, які, на його думку, нав'язують свої інтереси та витягують ресурси з єкономічно і політично слабких країн, які таким чином перетворюються на ресурсних донорів заможних країн.

Цікавою є точка зору В.І.Леніна[4, с.136], який в своїй роботі „Імперіалізм як вища стадія капіталізму” описав становлення міжнародних монополій, їх розвиток та подальші перспективи. Ось що він пише: „Тісні зв'язки між окремими банками природно ведуть також до зближення між синдикатами промисловців, яким протегують ці банки. Одного дня ми прокинемося, і перед нашими здивованими очима виявляться одні тільки трести. Іншими словами: старий капіталізм, капіталізм вільної конкуренції з безумовно необхідним для нього регулятором, біржею, відходить в минуле. Капіталізм давно створив усесвітній ринок. І по мірі того, як ріс вивіз капіталу і розширювалися всіляко закордонні і колоніальні зв'язки і "сфери впливу" найбільших монополістичних союзів, справа "природно" підходила до усесвітньої угоди між ними, до утворення міжнародних картелів. Фінансовий капітал і трести не ослабляють, а підсилюють відмінності між швидкістю зростання різних частин усесвітнього господарства. Типові для епохи міжнародних трестів не тільки дві основні групи країн: що володіють колоніями і колонії, але і різноманітні форми залежних країн політично, формально самостійних, на ділі ж обплутаних мережами фінансової і дипломатичній залежності».

Ось які перспективи на його думку чекають на крупні міжнародні монополії: «Всяка монополія породжує неминуче прагнення до застою. Оскільки встановлюються, хоч би на якийсь час, монопольні ціни, остільки зникають до певної міри спонукальні причини до технічного, а отже, і до всякого іншого прогресу, руху вперед; остільки є далі економічна можливість штучно затримувати технічний прогрес. Зразок: у Америці якийсь Оуенс винайшов машину для виготовлення пляшок, що призводить революцію у виробленні пляшок. Німецький картель пляшечних фабрикантів скуповує патенти Оуенса і кладе їх під сукно, затримує їх застосування”.

Як ми бачимо на думку Леніна крупні міжнародні монополії мають тенденцію до злиття друг з другом перетворюючись таким чином на гигантськи всесвітні монополії. Здається, що він має рацію. Зараз мибачимо, наприклад, що світовий ринок літаків поділяють усього дві ТНК- Боинг та Ейрбас, не так давно злились дві найкрупніші ТНК в галузі металургії- Арселор та Міттал стіл. І ця тенденція продовжується. В Україні, наприклад, дві монополії контролюють більш 90% видобування залізорудної сировини та виробництва коксу. Це призводить до постійної боротьби металургів з підвищенням цін монополістом. 5-6 компаній володіють майже усіма металургійними підприємствами та трубними заводами[29].

Відомий історик та дослідник проблем глобалізації С. Кара-Мурза[30] торкається ще однієї сторони діяльності ТНК. На його думку створюючи на периферії анклави сучасного виробництва, ТНК обов'язково проводять "демодернізацію" і навіть архаїзацію решти частин виробничої системи.

В сучасному світі усе частіше говорять про те, що крупним ТНК не завжди вигідно допускати на ринок нові розробки, яки зробили не вони. Їм не потрібна ситуація коли вони вкладають величезні гроші в просування на ринок якогось товару, а потім з'являється нова, революційна розробка, яка набагато краща за товар прозводимий ТНК. Тоді вони просто купляють патент на цей товар і не дають йому ходу.

В цілому ТНК -- це достатньо складне явище, що постійно розвивається, в системі світогосподарських зв'язків, що вимагає пильної уваги, вивчення і міжнародного контролю.

ВИСНОВКИ

В курсовій роботі було розглянуто світові процеси транснаціоналізації і роль ТНК в міжнародному економічному житті. За результатами дослідження з'ясовується, що процеси транснаціоналізації в світі продовжують прискорюватися і роль ТНК посилилася за останні роки і продовжує посилюватися. Транснаціональні корпорації стали найважливішими дійовими особами в сучасному світовому господарстві, граючи роль, яку важко переоцінити в системі міжнародних економічних відносин. Для ведучих промислово розвинених країн саме закордонна діяльність їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. ТНК володіють великими можливостями дії на економіку країн перебування. Операції між підрозділами ТНК, розташованими в різних країнах, є істотною частиною зовнішньоторговельних оборотів і розрахунків навіть крупних західних країн. Глобалізація діяльності корпорацій дозволяє їм переводити з країни в країну у своїх інтересах величезні ресурси.

Суми прямих іноземних інвестицій, що є показником активності ТНК, за останні три роки продовжували збільшуватися по всіх регіонах. З 2005 по 2007 роки притока ПІІ по всіх країнах світу збільшилася вдвічі досягнувши 1,9 трлн. дол. Основним джерелом і отримувачем інвестицій залишилися заможні країни (США, Західна Звропа, Японія).

Основою росту ПІІ були транскордонні злиття і поглинання. Вони забеспечили левову частку загальносвітових ПІІ.

Більшість ТНК (майже 60%) зайняті в сфері виробництва, 37% - в сфері послуг і тільки 3% в сфері видобувної промисловості та сільського господарства.

При розгляді еволюції міжнародних транснаціональних корпорацій в світовому господарстві, а також їх подальших перспектив розвитку можна констатувати, що сьогодні ТНК реально є могутньою силою і локомотивом світової економіки, вони грають величезну роль в міжнародній торгівлі й розповсюдженні передових технологій. Без них сьогодні практично неможливе закріплення на найважливіших світових ринках, особливо продукції з високою доданою вартістю. Досвід показує, що ТНК нерідко є істотними, а деколи і єдиним провідником національних компаній на світові ринки. Уряди багатьох країн здійснюють програми підтримки співпраці ТНК і місцевих фірм.

Говорячи про загальносвітові і регіональні аспекти розвитку ТНК і їх взаємодії з національними державами можна сказати, що процеси інтернаціоналізації і глобалізації навряд чи можуть призвести до ліквідації ділення світового господарства на центральні і периферійні зони. Вони виникатимуть і функціонуватимуть на новому рівні в результаті процесу міжнародного розподілу праці, що розвивається. Саме під впливом цього процесу в осяжному майбутньому збережуться окремі частини світового господарства, що знаходяться на різних рівнях розвитку і виконують різні функції на глобальному, континентальному, локальному рівнях.

В цілому динаміка і тенденції розвитку ТНК в світі свідчать про те, що йде процес подальшої транснаціоналізації економік окремих країн та світу вцілому. ТНК дуже швидко набувають все більшої сили. Це є об'єктивний процес який вже не можна зупинити.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андріанов В.Д. Росія в світовій економіці: Підручник для вузів. М.: Вид-во Владос, 1998 р.

2. Булатова А.С. Світова економіка і міжнародні економічні відносини: підручник під ред. проф. А. С. Булатова, проф. Н.Н. Лівенцева. - М.: Магістр, 2008.

3. Градобітова Л.Д., Ісаченко Т.М. Транснаціональні корпорації в сучасних міжнародних економічних відносинах. М.: «Анкил», 2002.

4. Ленін В.І. Повне зібрання творів.- Т. 26. - М. - 1976.

5. Николаєва І.П. Світова економіка. Навчань. допомога для вузів. 2-е видання, перероблене і доповнене. М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

6. Мельянцев В.А., Схід і Захід в другому тисячолітті: економіка, історія і сучасність. М.: Видавництво “Справа і сервіс”, 1996.

7. Владимірова І.Г. Дослідження рівня транснаціоналізації компаній//Менеджмент в Росії і за кордоном. - № 6. - 2001.

8. Губайдулліна Ф. Прямиє іноземні інвестиції, діяльність ТНК і глобализация//Світова економіка і міжнародні відносини. - № 2. - 2003.

9. Корольова І.С. Світова економіка: глобальні тенденції за 100 років: підручник для вузів / І.С. Корольов. М.: Економіст, 2003.

10. Сейфуллаєва М.Е., Сейфуллаєва З.Б. Інтернаціоналізація економіки Росії як передумова реалізації міжнародного маркетинга// Маркетинг в Росії і за кордоном. - № 2. - 2000.

11. Стрибав Е., Попов А., Рябов С., Чеховський Н. «Маркс возвращается»// РБК, - №5, - 2008.

12. Чеховський Н. Назад до минулого»// РБК. - №5. - 2008.

13. Сайт «vedomosti.ru»

14. Сайт «unctad.org»

15. Сайт «erudition.ru»

16. Сайт «globalist.ru»

17. Сайт «antіglobalist.ru»

18. Сайт «ostro.ru»

19. Сайт «zaistinu.ru»

20. Сайт «contr-tv.ru»

21. Сайт «toyota.com»

22. Сайт «ge.com»

23. Сайт «ford.com»

24. Сайт «vodafon.com»

25. Сайт «total.fr»

26. Сайт «lenta.ru»

27. Сайт «rbc.ru»

28. Сайт «meta.ua»

29. Сайт «ukrrudprom.ua»

30. Сайт «obozrevatel.ua»

31. Сайт «pravda.com.ua»