Стратегія регіональної торговельно-економічної інтеграції України та ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРАТЕГІЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток регіональних інтеграційних угруповань в сучасному світовому господарстві, з одного боку, набув глобального характеру за ступенем свого поширення (кількість угод, охоплених країн, регіонів, сфер регулювання), з іншого, - еволюціонував від простих схем до більш розвинутих форм інтеграції. Водночас зони вільної торгівлі, які виконують функцію гнучкого та селективного інструменту доступу до стратегічних ринків зі збереженням незалежності проведення торгової політики щодо третіх країн та дозволяють реалізовувати інтеграційні стратегії країн з різними рівнями соціально-економічного розвитку, домінують у структурі відповідних угруповань країн світу. При цьому проголошена Україною стратегічна мета вступу до ЄС, знайшла відображення переважно у зовнішньополітичному вимірі, що зумовило неефективність попередніх інтеграційних стратегій. Передумови переходу від співпраці до інтеграції є закономірними з огляду на вихід реальної взаємодії за межі традиційного співробітництва, що підтверджується початком переговорів щодо угоди про асоціацію, яка має вивести Україну на якісно новий рівень економічних відносин з ЄС і може стати однією із найбільш амбітних торговельних угод, укладених Європейським Союзом.

Проблематика міжнародної економічної інтеграції як специфічного економічного явища світового економічного розвитку досліджувалась у працях Б. Баласса, Дж. Вайнера, Ч. Кіндлебергера, М. Кордена, Р. Ліпсі, Дж. Міда, Г. Мюрдаля, Я. Тінбергена, Ю. Шишкова та ін. Значний науковий доробок з даної проблематики, особливо в контексті суперечливих процесів глобалізації світової економіки, становлять праці вітчизняних вчених: О. Білоруса, А. Кредісова, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, В. Новицького, Ю. Пахомова, А. Поручника, В. Сіденка, А. Філіпенка, Т. Циганкової, В. Чужикова, І. Школи, О. Шниркова. Серед досліджень, присвячених специфіці функціонування і розвитку регіональних торговельних угруповань, необхідно виокремити праці таких зарубіжних фахівців, як: Р. Болдвін, Дж. Бхагваті, П. Кругман, Р. Лоуренс, А. Панагарія, О. Солано, Л.А. Уінтерс, К. Фінк, Б. Хоукман, М. Шифф. Розвиток механізмів, структури та еволюції європейських інтеграційних процесів є сферою досліджень П. Брентона, І. Бураковського, М. Валя, А. Гончарука, М. Емерсона, Б. Камінські, А. Мейхью, Д. Мюллер-Джентша, Л. Поліщук, Х. Тіммерманна, О. Шумило.

Разом з тим, недостатньо дослідженими залишаються сучасні тенденції розвитку форм міжнародної інтеграційної взаємодії країн, особливості формування пріоритетів політики торговельно-економічної інтеграції Європейського Союзу з третіми країнами, характер та особливості впливу груп інтересів на інтеграційні процеси за участі ЄС; потребують удосконалення принципи та заходи щодо реалізації євроінтеграційної стратегії України в умовах створення зони вільної торгівлі. Таким чином, зазначене вище зумовлює важливість і своєчасність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно із планом науково-дослідних робіт кафедри міжнародної торгівлі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми факультету міжнародної економіки і менеджменту «Ресурси і моделі глобального економічного розвитку» (номер державної реєстрації 0106U004357). Результати досліджень автора використано при написанні підрозділу «Потенціал та моделі розвитку регіональних та двосторонніх торговельно-економічних відносин» і розділу «Розвиток глобальної торгової системи». Крім того, автор брав участь у реалізації проекту «Підтримка проведення громадських консультацій щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом», що здійснювався Міжнародним центром перспективних досліджень (МЦПД) та особисто підготував документ для обговорення «Поглиблена вільна торгівля між Україною та Європейським Союзом: машинобудування, хімічна, легка промисловість» (2006 р.) і однойменний розділ фінального звіту «Оцінка наслідків угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС» (2007 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування ключових напрямів і параметрів стратегії регіональної торговельно-економічної інтеграції України та ЄС на основі комплексного аналізу сучасних тенденцій модифікації форм інтеграційної взаємодії та моделей регіональної інтеграції ЄС з третіми країнами.

Реалізація визначеної мети зумовила розв'язання таких дослідницьких завдань:

- систематизувати теоретичні підходи до визначення поняття міжнародної економічної інтеграції, виявити характерні особливості розвитку форм сучасної інтеграційної взаємодії країн;

- виявити тенденції та ключові економічні ефекти функціонування регіональних інтеграційних угруповань;

- визначити причини, ідентифікувати прояви та охарактеризувати наслідки модифікації форм міжнародної інтеграційної взаємодії;

- обґрунтувати типові, практично апробовані моделі системної конвергенції ЄС з третіми країнами;

- виявити умови та механізми процесу коінтеграції країн Центральної та Східної Європи до ЄС;

- розкрити технології та характер впливу груп інтересів на політику торговельно-економічної інтеграції Європейського Союзу;

- дати системну оцінку існуючим передумовам та механізмам переходу від співпраці до торговельно-економічної інтеграції України та ЄС;

- обґрунтувати формат національної моделі євроінтеграції та розробити комплекс заходів у розрізі стратегічних напрямів інтеграційної взаємодії України і ЄС.

Об'єктом дослідження є сучасні процеси регіональної торговельно-економічної інтеграції.

Предметом дослідження є передумови, принципи, механізми та напрями інтеграційної взаємодії України з ЄС.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дисертаційної роботи були використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. У дослідженні теоретичних засад міжнародної торговельно-економічної інтеграції використано історико-логічний метод (під час виокремлення вітчизняного та західного підходів до визначення поняття «міжнародна економічна інтеграція» та надання його авторського уточнення у п. 1.1); системно-структурний аналіз економічних процесів та явищ (дослідження співвідношення регіоналізму та білатералізму в п. 1.2); метод системного узагальнення (для концептуалізації ідеї поглибленої інтеграції у п. 1.3); аналіз і синтез (при оцінюванні функціонування моделей взаємодії за участі ЄС, переговорних позицій ЄС та країн Центральної і Східної Європи в процесі їх коінтеграції до Спільноти: п. 2.1, п. 2.2); методи кількісного та якісного порівняння (при дослідженні результатів трансформацій в розрізі регіональних порівнянь, а також для вироблення аналітичної оцінки динаміки та структури зовнішньої торгівлі України з ЄС: п. 2.2, п. 3.1); фактологічного аналізу (для унаочнення передумов переходу від співпраці до інтеграції з ЄС, в процесі системного вивчення фінансових інструментів забезпечення інтеграційних заходів: п. 3.1); аналітичний метод прогнозування (для обґрунтування принципів національної євроінтеграційної моделі та розробки комплексу заходів щодо нової угоди про асоціацію з ЄС: п. 3.2, п. 3.3).

Використано широке коло вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, законодавство України та ЄС, матеріали і аналітичні звіти Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики, а також міжнародних організацій (СОТ, ЮНКТАД, Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації, ЄБРР, ОЕСР), результати наукових досліджень Центру економічних досліджень та політичних консультацій, Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, Центру європейських політичних досліджень (м. Брюссель), Європейського інституту Суссексу, неурядових організацій (Міжнародного центру перспективних досліджень, Європейської бізнес-асоціації, Українсько-європейського дорадчого центру з питань законодавства, Бізнес Ради ЄС - Україна), консалтингових компаній (ECORYS, Case Ukraine, CTA Economic & Export Analysts Ltd), матеріали міжнародних науково-практичних конференцій та практичних семінарів, круглих столів, тематичних презентацій.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження здобуто результати, які розкривають особистий внесок автора в розроблення досліджуваної проблеми та характеризують наукову новизну роботи:

вперше:

- здійснено концептуалізацію ідеї «поглибленої інтеграції»: розкрито її сутність, що полягає у цілеспрямованій реалізації заходів лібералізації політик та сфер регулювання щодо міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили з поступовою конвергенцією механізмів бізнес-середовища, включаючи процес виконання прийнятих зобов'язань; виокремлено основні структурні елементи концепції (технічне регулювання, лібералізація сектору послуг, гармонізація митних процедур, інвестиційна та конкурентна політики, захист прав інтелектуальної власності, імплементація договірних положень і врегулювання суперечок), які варіюються залежно від конкретних інтеграційних стратегій; доведено пріоритетність застосування вказаної концепції як ключового елементу інтеграційної стратегії ЄС по відношенню як до третіх країн, так і до його нових членів;

- виявлено та охарактеризовано напрями впливу груп інтересів в ЄС на інтеграційне співробітництво (переговорні позиції, зміст торговельних угод, формування спільних політик); запропоновано авторську систематизацію суб'єктів лобіювання: класичні групи інтересів (європейські асоціації, ТНК, неурядові організації), посередники (юридичні, консалтингові фірми, рекламні та комунікаційні компанії), коаліції (галузеві, міжгалузеві, ситуаційні - ad hoc), дослідницькі установи (приватні, корпоративні, державні науково-аналітичні заклади); фінансовий статус (прибуткові, неприбуткові), характер інтересів (публічні та приватні), інституційна форма (асоціації, федерації, корпорації тощо) можуть істотно різнитися;

- обґрунтовано модель торговельно-економічної інтеграції України та ЄС з виділенням її функціональних елементів: зони поглибленої вільної торгівлі як найбільш ефективної на цей час форми інтеграції; секторальне співробітництво - інструмент включення окремих галузей та політик до сфер узгодження та координації в межах домовленостей наднаціональних євроструктур із обов'язковістю імплементації Україною спільного доробку ЄС; інституційне забезпечення впровадження нормативної бази ЄС як необхідної передумови адаптації національного законодавства, що є механізмом створення і функціонування як зони вільної торгівлі, так і секторальної співпраці; участь у регіональних багатосторонніх ініціативах, програмах та агенціях ЄС як інструмент поглиблення та диверсифікації сфер інтеграційної взаємодії;

удосконалено:

- систему заходів з реалізації стратегії торговельно-економічної інтеграції з ЄС на засадах її поглиблення в контексті формату переговорного процесу: а) тарифна лібералізація з чіткою ієрархією пріоритетів та механізмів проведення (системи критеріїв відбору чутливих галузей, вимоги перехідних періодів); б) приєднання до пан-євро-середземноморської зони кумуляції в довготерміновій перспективі; в) реформа системи технічного регулювання на основі перенесення ключових положень Нового підходу, закріплення статусу добровільності стандартів, оптимізація функцій регуляторних органів, пришвидшення процесу гармонізації стандартів шляхом дотримання комбінованої стратегії; г) збалансування захисних механізмів на внутрішньому ринку державних закупівель та умов допуску українських постачальників до ринку ЄС; д) виключення положень конкурентної політики, що мають винятково наднаціональний характер регулювання, з переліку норм до імплементації в національне українське законодавство з метою запобігання негативному впливу на внутрішній ринок; е) економічно обґрунтований перехідний період реформування системи державних закупівель з огляду на неможливість доступу українських постачальників до ринку державних закупівель ЄС в короткотерміновій та, ймовірно, середньотерміновій перспективі; ж) розробка механізму мінімізації негативного впливу на окремі галузі вітчизняної промисловості внаслідок досягнення відповідності нормам ЄС у сфері захисту прав інтелектуальної власності; з) селективне застосування екологічних норм ЄС та постійний моніторинг їх динамічності.

- систематизацію джерел фінансування євроінтеграційних заходів в Україні, зокрема в частині уточнення суб'єктів та інститутів допомоги ЄС (окремі країни і міжнародні організації, Програма технічної допомоги Tacis, Європейський інструмент сусідства й партнерства) з виявленням диспропорції між потребами української економіки для впровадження норм і стандартів ЄС та наявними обсягами зовнішнього фінансування в умовах пріоритетної ролі бізнесу в межах внутрішніх джерел фінансування євроінтеграційних заходів;

дістало подальшого розвитку:

- розкриття сучасної сутності міжнародної економічної інтеграції шляхом виділення двох підходів до її розуміння (процесуального і цільового) та формулювання авторського визначення, яке ідентифікує особливості розвитку і цільову орієнтацію інтеграційного процесу: системна конвергенція та подальше взаємопереплетіння національних економік, окремих галузей та ринків шляхом розробки та реалізації поступової, цілеспрямованої політики щодо збільшення відкритості та усунення торговельних бар'єрів з метою формування єдиного ринкового простору, який забезпечує реалізацію торговельно-економічних інтересів країн-інтегрантів;

- дослідження процесів регіоналізму та білатералізму у світових інтеграційних процесах, зокрема встановлено, що: по-перше, ефект забезпечення реформ в угодах типу «Північ - Південь» полягає в закріпленні певного державного курсу та мінімізації ризиків зміни економічної політики на основі поступок і зобов'язань та сприяє стабільності та довірі до уряду країни «Півдня»; по-друге, у випадку географічної близькості інтегрантів двосторонні торговельні угоди є механізмом коінтеграції, тоді як у випадку міжрегіональної співпраці - інструментом доступу на іноземні ринки; по-третє, в стратегіях країн, що розвиваються, домінуючими є економічні очікування, а для розвинутих країн - геополітичні інтереси;

- визначення пріоритетів у переговорних позиціях ЄС з країнами-аплікантами: технічне регулювання - жорстка позиція з можливими поступками лише задля забезпечення процесу конвергенції відповідних норм; регулювання ринкової економіки - обмежена гнучкість позицій щодо конкурентної політики, державної допомоги, законодавства про компанії, інтелектуальної власності, захисту прав споживачів тощо з обмеженими перехідними періодами за умови непорушення механізмів функціонування внутрішнього ринку Спільноти; регулювання процесу виробництва - гнучка позиція Євросоюзу із можливістю значних поступок і компромісів щодо соціального та екологічного законодавства, що не має прямого впливу на його внутрішній ринок;

- обґрунтування пріоритетності реформування системи технічного регулювання як елементу євроінтеграційної стратегії України з огляду на, по-перше, необхідність забезпечення реального доступу вітчизняного експорту до внутрішнього ринку ЄС, по-друге, наявність причинно-наслідкового зв'язку між неефективним впровадженням інвестиційно-інноваційної моделі економічного розвитку в Україні та існуючими внутрішніми регуляторними процедурами, які де-факто уповільнюють та здорожчують імпорт інвестиційних товарів, тим самим гальмуючи модернізацію галузей і підприємств вітчизняної економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані висновки та розроблені автором практичні рекомендації мають важливе значення для наукового обґрунтування і впровадження стратегії регіональної торговельно-економічної інтеграції з ЄС.

Наукові висновки і пропозиції, викладені в дисертації, були використані Департаментом співробітництва з Європейським Союзом Міністерства економіки України при підготовці довідкових матеріалів для членів делегації України, які беруть участь у переговорах щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (довідка про впровадження №4701-25/204 від 26.10.2009). Окремі авторські пропозиції, що стосувалися структурування права ЄС при укладанні торговельних угод, сучасних підходів до регулювання конкурентної політики, захисту прав інтелектуальної власності, інвестиційної політики та торгівлі послугами в межах міжнародних торговельних угод, а також характеристики поняття «асоціація» в угодах про торговельно-економічну асоціацію між ЄС та третіми країнами, зокрема і Україною, використані в поточній роботі Асоціації правників України (довідка про впровадження №2041 від 27.10.2009). Практичні результати дисертаційної роботи щодо аналізу наслідків майбутньої угоди про вільну торгівлю з ЄС для галузей обробної промисловості України використано у проекті «Підтримка проведення громадських консультацій щодо запровадження зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом», що здійснювався Міжнародним центром перспективних досліджень (довідка про впровадження №18/009 від 16.10.2009). Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі, зокрема при проведенні міжпредметного тренінгу «Стратегії та тактики міжнародних торговельно-економічних переговорів» Центром розвитку міжнародної торгівлі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження від 27.10.2009) та при викладанні дисципліни «Торговельна політика та комерційна дипломатія» на магістерській програмі «Міжнародна торгівля» факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка про впровадження від 23.10.2009).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі та винесені на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію на 9 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (м. Алушта, 11-13 травня 2006 р.), V міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 28-30 вересня 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції «На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського простору» (м. Київ, 5-7 жовтня 2006 р.), конкурсі молодих науковців (м. Київ, 15 травня 2007 р.), V ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (м. Алушта, 5-7 травня 2008 р.), VІІ міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 26-28 вересня 2008 р.), VІ міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (м. Алушта, 4-6 травня 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Функціонування єврорегіонів в умовах трансформаційної економіки» (м. Чернівці, 7-8 травня 2009 р.), VIІІ міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Алушта, 1-3 жовтня 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та у співавторстві у 15 наукових працях загальним обсягом 7,69 др. арк., з них 6 статей у наукових фахових виданнях та 9 публікацій у інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих матеріалів, що належить особисто дисертантові, становить 7,6 др. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 199 сторінок комп'ютерного тексту. У тексті дисертації розміщено 12 рисунків на 7 сторінках і 13 таблиць на 8 сторінках. Робота містить 23 додатки. Список використаних джерел налічує 280 найменувань на 33 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт, окреслено методологічну базу дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади міжнародної торговельно-економічної інтеграції» автор дослідив існуючі погляди на концептуальні основи міжнародної економічної інтеграції та розрізнив вітчизняний і зарубіжний підходи до визначення цього поняття. Це дозволило виявити їх теоретичні відмінності: акцент на результаті інтеграційного процесу, описаного в класичній теорії, а саме - на формуванні цілісного господарського комплексу в науковому доробку вітчизняних дослідників (цільовий підхід) і на процесі зменшення відмінностей між господарюючими суб'єктами різної національної приналежності та поширення економічного лібералізму в зовнішньоторговельних політиках країн світу в західних джерелах (процесуальний підхід). З огляду на зазначене вище запропоновано авторську дефініцію поняття «міжнародна економічна інтеграція», що являє собою процес зближення та подальшого взаємопереплетіння національних економік, окремих галузей та ринків шляхом поетапної реалізації цілеспрямованої політики щодо збільшення відкритості та усунення торговельних бар'єрів з метою формування єдиного ринкового простору, що забезпечує реалізацію торговельно-економічних інтересів країн-інтегрантів.

Констатовано, що за сучасних умов більшість інтеграційних об'єднань функціонують в площині торговельної інтеграції, а саме на стадіях зон вільної торгівлі (84% з-поміж діючих нотифікованих угод у Секретаріаті СОТ). Водночас виявлено, що превалювання торговельної інтеграції супроводжується процесами її поглиблення та диверсифікації, запозиченням окремих елементів виробничої інтеграції, що дозволило дійти висновку про модифікацію існуючих форм та розширення усталеної класичної схеми інтеграційного процесу.

Аналіз факторних передумов утворення торговельно-економічних груп та сучасних детермінант інтеграційних стратегій країн світу спонукав автора дослідити інтеграційні процеси крізь призму розмежування на регіональні й двосторонні. У цьому зв'язку було встановлено, що за умови географічної близькості країн двосторонні інтеграційні угоди є механізмами коінтеграції приєднання до інтеграційного союзу, тоді як у випадку міжрегіональної інтеграції - інструментами доступу на іноземні ринки. На основі такого підходу обґрунтовано домінування економічних очікувань при реалізації інтеграційних стратегій країнами «Півдня» (поступки в переговорах із розвинутими країнами, «імпорт» елементів законодавств та економічних політик партнерів) і геополітичних пріоритетів у зовнішньоторговельних стратегіях країн «Півночі», що виразно демонструють такі центри інтеграційного тяжіння як США та ЄС.

Автором доведено, що інтеграція з розвинутими країнами та цілими інтеграційними утвореннями стає центральним елементом економічної політики країн, що розвиваються, внаслідок дії ефекту забезпечення реформ, який кваліфікується як невідворотність курсу останніх, скерованих на проведення системи заходів щодо забезпечення мінімізації ризиків зміни економічної політики, сприяння стабільності та довірі до уряду країни «Півдня» у результаті покладання на нього міжнародних зобов'язань.

У роботі доведено, що сучасна торговельно-економічна інтеграція країн світу виходить за межі класичної теорії завдяки сприянню руху інших факторів виробництва та появі нових сфер регулювання, що зумовлено різним ступенем зацікавленості в глибині та секторальному охопленні інтеграційної взаємодії. Виходячи з цього обґрунтовано, що змістовне навантаження інтеграційних стратегій країн світу змінюється від усунення класичних тарифних бар'єрів, що акумулює в собі поняття «традиційна інтеграція», до зменшення нетарифних бар'єрів та зближення національних економічних політик, відповідно поглибленої інтеграції, вже на початкових формах інтеграційного процесу.

У роботі показано, що концепція поглибленої інтеграції запозичена із західної економічної думки та залишається малодослідженою вітчизняною науковою школою. Проаналізувавши доробок зарубіжних фахівців, зокрема Я. Тінбергена, Р. Лоуренса, М. Шиффа, Л.А. Уінтерса, Б. Хоукмана, Р. Болдвіна, та інтегрувавши із прикладними роботами А. Мейхью, М. Емерсона, П. Брентона, О. Шумило, І. Бураковського, присвяченими європейській інтеграції, автор пропонує власне визначення поглибленої інтеграції, що виявляється у цілеспрямованій реалізації заходів лібералізації політик та сфер регулювання щодо міжнародного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили з поступовою конвергенцією механізмів регулювання бізнес-середовища, включаючи виконання прийнятих зобов'язань.

Спроектувавши результати емпіричних досліджень і фактів на теоретичну площину та застосувавши метод системного узагальнення, в роботі виокремлено елементи концепції поглибленої інтеграції, якими виступають нові складові регулювання сучасних інтеграційних угод: технічне регулювання, лібералізація сектору послуг, гармонізація митних процедур, інвестиційна політика, конкурентна політика, захист прав інтелектуальної власності, впровадження домовленостей та врегулювання суперечок. При цьому доведено, що всі вони перебувають у взаємозв'язку та можуть варіюватися залежно від особливостей і пріоритетів країн-інтегрантів, конкретних цілей їх інтеграційних стратегій.

У розділі 2 «Особливості процесів економічної інтеграції на європейському континенті» виокремлено та проаналізовано практично апробовані моделі регіональної економічної інтеграції з ЄС, досліджено особливості коінтеграції країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), розглянуто групи інтересів в ЄС та розкрито характер їх впливу на інтеграційні процеси.

Автором виявлено, що навіть найпростіші інтеграційні моделі за участі ЄС - зони вільної торгівлі з країнами Середземномор'я - містять окремі елементи поглибленої інтеграції, охоплюючи такий спектр торговельних питань, як регуляторні механізми торгівлі, захист прав власності, окремі торговельні аспекти захисту прав інтелектуальної власності, рух капіталу, регулювання конкуренції, механізм врегулювання торгових суперечок тощо, результатом чого є вибіркова конвергенція із нормами і стандартами ЄС. Констатовано, що на сучасному етапі євро-середземноморське партнерство не забезпечило зростання торгівлі чи прямих іноземних інвестицій, диверсифікацію експортних потоків партнерів, а також реалізацію регуляторних реформ, незважаючи на те, що географічна близькість до внутрішнього ринку ЄС та існуючі режими вільної торгівлі потенційно дозволяють розвивати експортні стратегії шляхом аутсорсингу виробництв. У цьому контексті діагностовано наступні причини неспроможності відповідних країн інтегруватися до регіональних виробничих мереж: низький для більшості партнерів рівень залучення прямих іноземних інвестицій; невисокі показники якості людського капіталу порівняно з новими членами ЄС та східними сусідами із колишнього СРСР за умов наявності очевидних конкурентних переваг у вартості робочої сили регіону; відсутність у середземноморській моделі сфери послуг, сектори якої мали б ефективно поєднувати географічно фрагментовані виробничі фази.

Автором доведено, що митний союз з Туреччиною поширюється на окремі аспекти поглибленої інтеграції (конкурентне законодавство, правила надання державної допомоги промисловим підприємствам, запровадження правил захисту інтелектуальної, промислової та комерційної власності) і щорічно забезпечує додаткове економічне зростання у розмірі 1-1,5% ВВП. Водночас аналіз практики функціонування союзу засвідчив низку концептуальних упущень турецької сторони. По-перше, прийняття торговельної політики ЄС щодо третіх країн на певному етапі означало автоматичне приєднання Туреччини до торговельних угод, які укладав ЄС, без можливості безпосереднього впливу на їх зміст. По-друге, має місце недостатня регуляторна конвергенція (асиметрія реформи технічного регулювання, незбалансоване прийняття норм конкурентної політики ЄС, поверхневий характер домовленостей щодо захисту прав інтелектуальної власності), а також фактичне виключення зі сфери інтеграційної взаємодії державної допомоги, де-юре передбаченої умовами митного союзу. По-третє, спостерігається недостатня внутрішня інституційна спроможність запровадження інтеграційних зобов'язань. Крім того, дослідження останніх років засвідчують, що Туреччина втрачає суттєві вигоди внаслідок виключення сфери послуг, на яку припадає 60% її національного доходу.

На основі аналізу практики функціонування швейцарської та норвезької інтеграційних моделей автором виявлено селективний характер прийняття спільного доробку ЄС у першій та фактично повну його імплементацію в Європейській економічній зоні. Запропонований дисертантом порівняльний аналіз двох зазначених моделей дозволив ідентифікувати їх спільні характеристики: динамічний характер, обмеження фактичного рівня автономності національних політик, участь у програмах і агенціях ЄС як з метою розширення та поглиблення сфер інтеграції, так і для здійснення неформального впливу на розробку коммунітарних політик.

Завдання імплементації європейських норм з метою реформування регуляторного середовища України спонукало дисертанта до аналізу переговорного процесу коінтеграції нових членів ЄС. З'ясовано, що політична стратегія ЄС щодо країн-кандидатів була уніфікованою, натомість останні продемонстрували принципову згоду практично з усіма його вимогами виходячи головним чином із геополітичних пріоритетів своїх урядів. Незважаючи на висновок про обмежену гнучкість ЄС у переговорах, наведено аргументи на користь можливості досягнення певних поступок за умови, що вони не порушують цілісні механізми функціонування внутрішнього ринку ЄС.

Поєднання регіональної інтеграції зі вступом до СОТ сприяло налагодженню системного характеру внутрішніх реформ в країнах-кандидатах та досягненню ефекту їх забезпечення, результатом чого стало зростання прямого іноземного інвестування, яке виступило механізмом їх включення до процесу регіональної фрагментації виробництв та обумовило реструктуризацію економік (підтверджується неухильним зменшенням частки доданої вартості сільського господарства та зростанням питомої ваги сектору послуг у ВВП), модернізацію виробничих потужностей та основних фондів підприємств (частка прямих іноземних інвестицій у валовому нагромадженні основного капіталу протягом трансформаційного періоду 90-х рр. неухильно зростала: середнє значення цього показника з 1991 р. і до вступу в ЄС у 2004 р. для Польщі становило приблизно 14%, Угорщини - 27% та для Чехії (1993-2004 рр.) - близько 20%), зниження витрат на прийняття необхідних стандартів ЄС внаслідок значного експортного потенціалу країн регіону.

Порівняльний аналіз показників трансформацій нових членів ЄС та інших країн з перехідною економікою, зокрема України (табл. 1), став аргументом на користь більшої ефективності реформ, заснованих на імплементації спільного доробку ЄС.

Таблиця 1 Динаміка показників трансформації за індексом ЄБРР та економічного розвитку країн із перехідними економіками

Складено автором за даними ЄБРР

На основі порівняння динаміки показників трансформації із зростанням ВВП на душу населення виявлено, що приріст останнього мав місце після істотних внутрішніх регуляторних реформ із лагом у 3-5 років. Виходячи з цього автором висунуто тезу про причинно-наслідковий зв'язок між відтермінуванням реформ і гальмуванням економічного зростання в перехідних економіках.

Виявлено напрями впливу груп інтересів у Євросоюзі на його переговорні позиції щодо укладання торговельних угод, їх змісту та формування спільних політик. Розглянуто основні суб'єкти лобіювання на наднаціональному рівні та здійснено їх авторську систематизацію із поділом на чотири групи: класичні групи інтересів, посередницькі структури, коаліційні об'єднання, дослідницькі установи.

На основі аналізу позиції найпотужнішої конфедерації європейського бізнесу BUSINESSEUROPE щодо переговорів по укладанню угоди про вільну торгівлю з Україною та зважаючи на досвід східного розширення Союзу аргументовано необхідність посиленої уваги української влади до позицій зацікавлених сторін у ЄС та опанування світового досвіду комерційної дипломатії.

У розділі 3 «Стратегічні напрями розвитку регіональної торговельно-економічної інтеграції України та ЄС» представлено аналіз сучасних передумов та механізмів переходу від міжнародної співпраці до якісно нового етапу міжнародних економічних відносин - початкової стадії регіональної торговельно-економічної інтеграції з ЄС; виокремлено принципи та елементи національної інтеграційної моделі; розроблено систему заходів у розрізі стратегічних напрямів переговорного процесу.

Проведена в роботі комплексна оцінка передумов укладання нової угоди з ЄС та результатів двосторонньої взаємодії на засадах співпраці вказує на необхідність формулювання середньотермінової стратегії євроінтеграційної політики України поза межами Спільноти з вимогою компліментарності відповідних заходів зовнішньої та внутрішньоекономічної політики.

На основі проведеного зіставлення потреб України щодо впровадження норм і стандартів ЄС (автор бере за основу розрахунки Світового банку, згідно з якими витрати на прийняття спільного доробку у ключових галузях протягом 2006-2015 рр. можуть становити близько 100 млрд. дол. США) із існуючою системою фінансування відповідних заходів, виявлено невідповідність між фінансовими потребами української економіки та наявними обсягами фінансування. Підтверджено, що зовнішні фінансові ресурси істотно обмежуються статусом некандидата та акумулюють наявні відносно невеликі за обсягами інструменти допомоги ЄС (окремих країн-членів та міжнародних організацій, програми Tacis, Європейського інструменту сусідства і партнерства) та позичковий капітал міжнародних фінансових інститутів (Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського інвестиційного банку). Окремо підкреслено, що поточна рецесія істотно зменшила інвестиційну спроможність підприємницького сектору - як українського, так і іноземного, що разом із наявним розбалансуванням державних фінансів може спричинити відтермінування реалізації великих транскордонних інфраструктурних проектів.

З огляду на особливості економічних підходів ЄС та України до укладання угоди про асоціацію обґрунтовано основні елементи національної євроінтеграційної моделі, якими виступають поглиблена вільна торгівля (ЗВТ+), секторальне співробітництво, інституційне забезпечення впровадження спільного доробку ЄС, участь у регіональних багатосторонніх ініціативах, програмах і агенціях ЄС. Автором зазначено, що формула ЗВТ+, яка буде невід'ємною частиною майбутньої угоди про асоціацію, передбачає певну гнучкість з точки зору покриття та глибини впровадження норм і стандартів ЄС до національного законодавства, а із поглибленням інтеграційної взаємодії відповідно зростатимуть обсяги фінансування її реалізації. При цьому окремо акцентовано на статусі асоційованих відносин, що не мають прямого правового зв'язку із відкриттям перспективи членства в ЄС. Крім того, увагу було сконцентровано на ключовій відмінності українського проекту угоди, яка в експертному середовищі дедалі частіше називається її «доданою вартістю», а саме - включенням до розділів про секторальне співробітництво, що охоплюють екологічну політику, транспорт, оподаткування, сільське господарство та розвиток, додатків із графіками обов'язкового прийняття специфічних галузевих директив ЄС.

Участь України в регіональних багатосторонніх ініціативах зумовлена геополітичними кон'юнктурними чинниками, зокрема прийняттям Східного партнерства, що разом із приєднанням до окремих програм і агенцій ЄС (для України повністю чи частково відкриті 22 агентства та близько 20 програм) розглядаються як інструменти поглиблення та диверсифікації сфер інтеграційної взаємодії. Критерії доцільності участі країни в останніх зводяться до тих, що надають допомогу в адаптації та впровадженні законодавства в різних сферах і сприяють розбудові необхідних інституційних спроможностей, а також тих, які мають чітко визначений галузевий характер, що співпадає з пріоритетними для України секторами інтеграції.

Автором доведено, що розробка системи реалістичних інтеграційних зобов'язань та вимог має проводитися за умови дотримання шести принципів: концептуальна домінанта поглибленої інтеграції, гнучкість та вибірковість прийняття норм ЄС, зв'язування тарифів, застосування асиметричності, покладання економічно доцільних зобов'язань на ЄС, визначення часових меж перехідних періодів; а також узгодження відповідних заходів з програмами їх фінансування, адміністративною спроможністю виконання та позицією груп інтересів. Акцентовано, що селективна імплементація спільного доробку повинна реалізовуватись шляхом співставлення сфер адаптації на предмет чутливості до зовнішньої конкуренції та відповідних витрат.

За допомогою аналітичного методу прогнозування дисертантом проведено аналіз стратегічних напрямів інтеграційної взаємодії в контексті формату переговорного процесу та розроблено науково-обґрунтовані пропозиції щодо заходів проведення тарифної лібералізації, регулювання правил походження товарів та участі в існуючих зонах кумуляції, реформування системи технічного регулювання, темпів лібералізації державних закупівель, визначення сфер узгодження конкурентного законодавства, захисту прав інтелектуальної власності, прийняття екологічних стандартів ЄС.

Доведено, що пріоритетним серед окреслених заходів має бути реформа системи технічного регулювання. Показано, що імпорт інвестиційних товарів з метою модернізації українських підприємств стає дедалі більш організаційно-ускладненим та забюрократизованим, оскільки нові технології залишаються нелегальними до їх офіційного затвердження державними регуляторними органами. Підкреслено, що на сучасному етапі розвитку українські виробники не можуть повністю використати переваги міжнародної інтеграції: з одного боку, експортери мають виконувати як сучасні міжнародні, так і застарілі українські стандарти, з іншого - деякі положення технічного регулювання суперечать зобов'язанням, які взяла на себе Україна перед СОТ. Таке регуляторне середовище негативно впливає на товарну структуру українського експорту до ЄС (у 2008 році на сировинні товари припадало 38,3%, а на промислові - 52,4%, де переважає низькотехнологічний експорт з низькою часткою доданої вартості).

З огляду на євроінтеграційні устремління очікувана реформа технічного регулювання має враховувати принципи єдиного внутрішнього ринку ЄС (перенесення ключових положень Нового підходу, закріплення статусу добровільності стандартів, оптимізацію функцій регуляторних органів), а гармонізація стандартів має відбуватися шляхом дотримання комбінованої стратегії (передбачає поділ галузей на стратегічні, до яких застосовуватиметься повний переклад стандартів та адаптації до умов України, та нестратегічні, які можуть прийматися методом «обкладинки», коли здійснюється переклад назви, а текст самого стандарту залишається на мові оригіналу).

Висновки

У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано розв'язання наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні ключових напрямів та параметрів євроінтеграційної стратегії України на основі комплексного аналізу сучасних тенденцій модифікації форм інтеграційної взаємодії та моделей регіональної інтеграції ЄС з третіми країнами. Проведене дослідження дає змогу сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування:

1. Сучасний теоретичний доробок з проблематики міжнародної економічної інтеграції характеризується відмінністю підходів до визначення даного поняття. Вітчизняна наукова школа акцентує увагу на результаті процесу, описаного в класичній теорії, а саме - формуванні цілісного господарського комплексу, тоді як західна школа в центр уваги ставить процес стирання відмінностей між господарюючими суб'єктами різної національної приналежності та поширення економічного лібералізму в зовнішньоторговельних політиках країн світу. Зіставлення класичної парадигми стадійності інтеграційних процесів із їх фактичним перебігом засвідчує, що більшість об'єднань функціонують в площині торговельної інтеграції, яка характеризується процесами поглиблення та диверсифікації, запозичення окремих елементів виробничої інтеграції, що не лише істотно розширює усталену схему інтеграційного процесу, а й зумовлює необхідність модифікації сучасних форм інтеграційної взаємодії.

2. На сучасному глобальному етапі розвитку міжнародних економічних відносин інтеграційні процеси характеризуються зростанням кількості укладених двосторонніх торговельних угод, тенденцією започаткування нового міжрегіонального етапу інтеграції, трансформацією угруповань типу «Південь - Південь» у «Північ - Південь», розширенням та поглибленням сфер конвергенції.

3. Класична тарифна лібералізація є лише одним із багатьох елементів сучасних інтеграційних угод, положення яких дедалі більше акумулюють окремі умови не тільки вільного руху товарів, а й послуг, капіталу, робочої сили, включають параторговельні сфери регулювання (конкурента політика, торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, врегулювання суперечок), що проявилося через ускладнення об'єднань торговельного типу і отримало назву «поглиблена інтеграція».

4. Глибина торговельно-економічної інтеграції з ЄС зумовлюється системним процесом гармонізації законодавства третіх країн із правом ЄС. Окремі елементи поглибленої інтеграції використовуються в межах різних за формою середземноморській та турецькій інтеграційних моделях. Селективний характер прийняття норм ЄС має місце в альтернативній швейцарській моделі, а всеохоплююча конвергенція покладена в основу Європейської економічної зони.

5. В умовах домінування політичних міркувань, відсутності досвіду і кваліфікованих спеціалістів у сфері торговельної політики та комерційної дипломатії уряди країн-кандидатів Центральної та Східної Європи не змогли ретельно проаналізувати потреби перехідного періоду та сформулювати систему обґрунтованих зобов'язань щодо коінтеграції до ЄС, що зумовило їх принципову згоду практично з усіма вимогами Союзу. Механізмом реалізації втіленої в положеннях Європейських угод концепції поглибленої інтеграції стало прийняття спільного доробку, що сприяло налагодженню системних внутрішніх реформ та дозволило створити сприятливе бізнес-середовище, залучити великі обсяги прямого іноземного інвестування та інтегруватися до регіональних виробничих мереж, наростити інституційну і адміністративну спроможність у країнах-кандидатах.

6. Залучення європейських груп інтересів до процесу розробки спільних політик є формалізованим через процедуру консультацій із зацікавленими сторонами у процесі імплементації наднаціонального регулювання і набуває дедалі більшого значення в контексті торговельної політики ЄС, тоді як характер впливу на переговорні позиції та зміст торговельних угод може варіюватися залежно від інтересів суб'єктів лобіювання. Аналіз позицій найпотужнішої конфедерації європейського бізнесу щодо переговорів про створення зони вільної торгівлі з Україною дозволяє спрогнозувати окремі вимоги ЄС до нашої держави та зумовлює необхідність опанування досвіду представництва і захисту приватних інтересів вітчизняних підприємств шляхом участі (де є така можливість) в діяльності існуючих представництв європейського бізнесу.

7. Аналіз передумов переходу від співпраці до торговельно-економічної інтеграції України та ЄС свідчить про домінування геополітичної складової, а необхідність формування курсу на реалізацію євроінтеграційної політики поза межами Спільноти зумовлюється відсутністю перспективи членства в Союзі. При цьому задекларовані механізми інтеграції шляхом укладання угоди про асоціацію, яка передбачатиме значно глибший зміст двосторонніх відносин, ніж Угода про партнерство та співробітництво, а з низки питань дозволить досягти глибшого рівня наближення до ЄС, ніж той, що передбачався в Європейських угодах, потребують розробки національної конвергентної моделі та формулювання стратегії реалізації відповідних заходів, узгоджених із джерелами їх фінансування та інституційною спроможністю реалізації.

8. Формат національної моделі торговельно-економічної інтеграції з ЄС включає створення зони поглибленої вільної торгівлі та розвиток секторального співробітництва, домовленості в межах яких реалізуються шляхом імплементації спільного доробку та відповідного інституціонального забезпечення його впровадження. При цьому особливості геополітичної кон'юнктури сприяють появі двох додаткових компонентів інтеграційного процесу - участі в регіональних багатосторонніх ініціативах та програмах і агенціях ЄС.

9. Оскільки структурні особливості зовнішньої торгівлі України є несприятливими для прискореного входження України до економічного простору ЄС і потребують істотних змін, пріоритетом серед євроінтеграційних заходів має стати реформа технічного регулювання, яка уможливить зниження головних перешкод для українського експорту на міжнародних ринках - нетарифних бар'єрів - та створить сприятливі передумови для реалізації інвестиційно-інноваційної моделі економічного розвитку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

економічний інтеграція регіональний торговельний

1. Усенко О.О. Моделі інтеграційної взаємодії Європейського Союзу з третіми країнами / О.О. Усенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2006. - №6 (29). - С. 63-68 (0,6 д.а.)

2. Усенко О. Оцінка результатів Угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС для галузей обробної промисловості (машинобудування, хімічної та легкої промисловості) / О. Усенко // Міжнародна економічна політика. - 2007. - №7. - С. 69-106 (1,86 д.а.)

3. Усенко О.О. Дослідження системи бізнес-лобіювання в Європейському Союзі / О.О. Усенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №3 (38). - С. 77-83 (0,51 д.а.)

4. Усенко О.О. Концепція «поглибленої інтеграції» в процесі модифікації форм міжнародної інтеграційної взаємодії / О.О. Усенко // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №6 (41). - С. 128-136 (0,81 д.а.)

5. Усенко О. Лібералізація торгівлі послугами в рамках преференційних торговельних угод / О. Усенко // Збірник наукових праць молодих вчених Тернопільського національного економічного університету «Наука молода». - 2008. - Випуск 10. - С. 86-90 (0,44 д.а.)

6. Усенко О. Реформа технічного регулювання як запорука інтеграції України до світового господарства / О. Усенко // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №10 (166). - С. 226-229 (0,48 д.а.)

7. Оцінка наслідків угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС / [Керівник проекту та редактор публікації: О. Шумило]. - К.: Міжнародний центр перспективних досліджень, 2007. - 320 c. (14,7 д.а.) (особисто автору належить 1,72 д. а.: розділ «Машинобудування, хімічна та легка промисловість»)

8. Усенко О.О. Закономірності інтеграції країн Центральної та Східної Європи до ЄС / О.О. Усенко // На Схід та Південь від ЄС: проблеми формування спільного європейського простору: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції 5-7 жовтня 2006 р. - К.: КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 2006. - С. 232-234 (0,18 д.а.)

9. Усенко О.О. Інтеграційна модель Європейської економічної зони / О.О. Усенко // Теорія і практика економіки і підприємництва: Матеріали VІ міжнародної науково-практичної конференції м. Алушта, 4-6 травня 2009 р. - Сімферополь, 2009. - С. 44-45 (0,11 д.а.)

10. Усенко О.О. Лібералізація торгівлі послугами в рамках регіональних торговельних угод / О.О. Усенко // Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України: Матеріали VІІ міжнародної науково-практичної конференції м. Алушта, 26-28 вересня 2008 р. - Сімферополь, 2008. - C. 16-18 (0,19 д.а.)

11. Усенко О.О. Лібералізація торговельно-економічних відносин України та ЄС / О.О. Усенко // Теорія і практика економіки і підприємництва: Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції м. Алушта, 11-13 травня 2006 р. - Сімферополь, 2006. - C. 49-50 (0,1 д.а.)