Україна у часи свiтової кризи та шляхи її подолання

Країни ОЕСР (на відміну від України) співпрацюють з більшістю країн, які входять до українського переліку офшорних зон, із питань обміну інформацією щодо платників податків. У вересні й жовтні 2008 року країнами ОЕСР укладено 16 двосторонніх угод ще із трьома країнами, що входять до цього переліку.

З метою запобігання процесам ухилення від сплати податків Україна має якнайшвидше укласти міжнародні угоди про обмін податковою інформацією із країнами, які сьогодні ще належать до офшорних зон.

- удосконаленню механізмів зниження податкового навантаження на фінансові ресурси підприємств.

Зменшення обсягів виробництва або навіть зупинення підприємств і зростання рівня безробіття в умовах економічної й фінансової кризи матиме негативний вплив на доходи бюджету від головних податків, зокрема податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб і ПДВ,

Як відомо, підприємства України сплачують податок на прибуток на основі суми прибутку, що розраховується згідно з нормами спеціального податкового обліку. При цьому реальна здатність підприємств сплачувати цей податок залежить від їх платоспроможності, яка визначається результатами реальної господарської діяльності та відображається у формах фінансової звітності підприємства.

Показники балансового прибутку, за даними фінансової звітності і прибутку за даними податкового обліку (бази розрахунку податку на прибуток) залежать від багатьох факторів, а тому можуть мати різноспрямовану динаміку.

Аналіз показників бази оподаткування податком на прибуток за даними фінансового та податкового обліку у промисловості і будівництві України (табл. 1 ) та щодо окремих акціонерних товариств за період 2000-2007 років (табл. 2) засвідчив, що оподатковуваний прибуток (за даними податкового обліку) найчастіше перевищував фінансовий результат (показник умовної бази оподаткування) за даними фінансової звітності.

Таблиця 1.

Порівняння бази оподаткування прибутку за даними податкового обліку й фінансової звітності у промисловості й будівництві України

Таблиця 2.

Порівняння бази оподаткування прибутку за даними податкового обліку та фінансової звітності

Так, у цілому по промисловості України у 2002-2007 роках це перевищення становило від 10 % до 25 % (табл. 1), а в будівництві фінансовий результат лише у 2006-2007 роках дещо перевищував оподатковуваний прибуток за даними податкового обліку (на 4,7 % і 8,4 %). А наприклад, у відкритих акціонерних товариствах "Азот" і "Баглійкокс" у окремі роки прибуток, що підлягає оподаткуванню, у 2-3 рази перевищував фінансовий результат від звичайної діяльності (табл. 2). Усе це призводить до додаткового вилучення фінансових ресурсів підприємств (зокрема внаслідок оподаткування приросту їхніх обігових коштів), а отже створює істотні перешкоди для їх економічної діяльності, особливо в умовах фінансової кризи, коли отримати кредити або неможливо, або це потребує сплати надвисоких процентів.

Отже, забезпечення реальної державної підтримки економічної діяльності підприємств України в умовах фінансової кризи потребує наближення фінансового і бухгалтерського обліку, переходу до оподаткування реального фінансового результату діяльності підприємств, що одержали прибуток.

Конкретні заходи щодо наближення бухгалтерського й податкового обліку вже були передбачені у проекті Податкового кодексу України та потребують найшвидшої реалізації в теперішніх умовах. Проведений аналіз також дає змогу зробити висновок про те, що фактичний стан платоспроможності підприємств і фактори, що її визначають, мають бути предметом обов'язкового моніторингу з боку фіскальних органів, котрий можна здійснити лише на підставі даних бухгалтерського обліку й фінансової звітності.

- формуванню надійної інформаційної бази прогнозування податкових надходжень на основі створення системи моніторингу показників фінансової стійкості і платоспроможності підприємств.

Для вироблення дієвих рішень треба зосередити в одному місці як функціональну роботу безпосередню з платниками податків, так і моніторинг їх фінансової стійкості. При цьому базою для проведення оперативного аналізу формування виробничих затрат, фінансового стану підприємств, визначення податку на прибуток та його перерахування до бюджету має бути фінансова звітність.

Необхідно на державному рівні вирішити питання щодо подання фінансової звітності до податкових органів у повному обсязі, який має бути затверджено Міністерством фінансів України та введено в облікову діяльність суб'єктів господарювання. Водночас необхідно забезпечити жорсткіший контроль витрат суб'єктів господарювання в частині виробничих витрат і особистого споживання власників підприємств (зокрема витрат на придбання легкових автомобілів, будівництво і придбання житла, фінансування витрат, пов'язаних із наданням службового житла тощо). Тут можна виділити ключові завдання бюджетної політики у сфері видатків.

У 2009 році має проводитися політика жорсткої економії бюджетних коштів, починаючи з використання літаків і службових автомобілів та закінчуючи придбанням канцелярських товарів. Видатки бюджету повинні визначатися можливостями держави акумулювати доходи, а їх структура - відповідати чітко визначеним пріоритетам соціально-економічного розвитку країни. До першочергових видатків держави в наступному році слід включити фінансування заходів із підтримки найуразливіших верств населення, а саме забезпечення своєчасних виплат пенсіонерам, надання допомоги безробітним, адресної допомоги незахищеним верствам населення та сім'ям із дітьми, в тому числі у зв'язку з підвищенням тарифів на комунальні послуги.

Потребує розв'язання і проблема оплати імпортованого газу, а також фінансування витрат на комунальні послуги, що надаються населенню. У 2008 році майже чверть видатків державного бюджету на економічну діяльність припадала на покриття різниці між фактичною вартістю й тарифами на теплову енергію, послуги населенню з водопостачання й водовідведення (у формі надання відповідних субвенцій місцевим бюджетам), а також на компенсацію різниці між цінами закупівлі імпортованого газу та його реалізації на виробництво теплової енергії, що споживається населенням (у формі бюджетного фінансування діяльності НАК «Нафтогаз України»). В умовах економічної кризи збереження таких видатків є неприпустимим. Тарифи мають відповідати економічно обґрунтованим витратам на надання відповідних послуг, однак при їх встановленні йдеться про оплату послуг монополістів, отож потрібен жорсткий контроль їх обґрунтування із боку Антимонопольного комітету.

Разом із переглядом тарифів необхідно передбачити заходи з надання адресної допомоги незахищеним верствам населення. Органи виконавчої влади, вповноважені здійснювати такі заходи, мають бути готові до їх виконання починаючи з наступного дня після набрання новими тарифами чинності та заздалегідь проводити роботу щодо широкого інформування населення про такі заходи.

Державі необхідно виштовхувати гравців фінансового ринку зі сфери спекулятивних операцій у сектор реальної економіки як засобами фіскальної політики, так і більш жорсткими заходами. Це можна зробити з допомогою наведеного нижче комплексу заходів.

1. Запровадити податок на доходи від реалізації цінних паперів.

Пропонується звільнити від оподаткування доходи від реалізації цінних паперів, що знаходяться в портфелі платника податків більше року. Це стимулюватиме інвесторів вкладати кошти на тривалий час. Проте даний захід не працюватиме без істотного збільшення ставки податку на доходи від реалізації цінних паперів, термін володіння якими був менше року. Відповідно пропонується запровадити спеціальний податок на доходи від реалізації цінних паперів. Ставка податку має дестимулювати спекулятивні операції і може становити 70-90 % для першого року (як для фізичних, так і для юридичних осіб, незалежно від податкової юрисдикції). Кожна трансакція повинна оподатковуватися за методом ФІФО. Для цього потрібно провести зміни в інфраструктурі ринку цінних паперів: створити єдину біржу, центральний депозитарій і реєстратора, централізований кліринг. Оскільки існуючу інфраструктуру ринку побудовано в розрахунку на короткострокові спекулятивні, а не на інвестиційні операції, даний захід поліпшить прозорість компаній і підвищить якість корпоративного управління, адже інвестори будуть мотивовані вкладати кошти на тривалий час. Певною альтернативою цьому може бути прогресивне оподаткування фізичних осіб.

Заборонити непокриті короткі продажі.

Заборонити кредитування цінними паперами, оскільки такі операції спрямовані на створення оптимізаційних фінансових схем і спекуляції та не мають іншого сенсу.

Створити податкові механізми, які б дестимулювали спекулятивну діяльність на ринку похідних цінних паперів.

Посилити нормативи банків щодо вкладень в акції і проведення

термінових операцій.

Заборонити банкам видавати кредити професіональним учасникам ринку цінних паперів та їх дочірнім структурам, а також будь-яких кредитів на купівлю цінних паперів.

Заборонити учасникам фондового ринку проводити будь-які трансакції резидентами офшорних зон, що обмежить активність на нашій території хеджфондів, які ніким не регулюються, а також скоротить можливості податкових оптимізацій для вітчизняних учасників ринку.

Заборонити офшорну систему володіння підприємствами, основна діяльність яких проводиться на території України і кінцевими бенефіціарами яких є українські громадяни. Нині права власності кінцевих бенефіціарів іноді виведено в юрисдикцію іноземних держав. Як наслідок, набуває поширення структуризація бізнесу у вигляді іноземних холдингів, що володіють активами, з метою вивести їх уже під іноземною юрисдикцією на закордонні ринки капіталу.

Заборонити українським компаніями проводити ІРО закордоном. Однією з основних проблем української економіки є брак довгострокових фінансових ресурсів. З цієї причини українські компанії та банки змушені залучати кошти на зовнішніх ринках.

10. Посилити пруденційний контроль за професійними учасниками
фондового ринку.

11. У рекламних оголошеннях, проспектах і договорах, що стосуються операцій з цінними паперами, паями інвестиційних фондів і термінових операцій, слід великим шрифтом зазначити, що інвестиції в дані інструменти можуть спричинити втрату всієї інвестованої суми.

Немає сумніву, що дані заходи, принаймні частина з них, зустрінуть опір з боку професійних учасників фондового ринку, які переконливо доводитимуть, що ринок втратить ліквідність, стане непривабливим для інвесторів. Немає сумнівів, що світова спільнота подолає глобальну фінансову кризу, результатом якої стане повна зміна співвідношення сил. Враховуючи сучасний стан, а також економічні та політичні потрясіння, спрогнозувати результати цих змін дуже складно. Для України важливо не лише мінімізувати негативні впливи світової фінансової кризи, а й знайти відповідне місце в новій розстановці сил. Лише реалізація послідовної макроекономічної політики всіма гілками влади допоможе пом'якшити наслідки світової фінансової кризи та забезпечити поступовий вихід із неї.

3.2 Рекомендації консалтингової фірми McKinsey & Company по виходу України зі світової кризи

В консалтинговій фірмі McKinsey & Company вважають, що однією з першочергових завдань для України є підвищення продуктивності праці, яка для середнього українського робочого складає лише 16% продуктивності праці робочого в США. Навіть від Росії ми відстаємо по цьому показнику майже вдвічі. Тут експерти пропонують бізнесу і державі об'єднати зусилля по поліпшенню професійних навиків кадрів, зайнятих на виробництві. В принципі, рецепти модернізації нашої економіки від McKinsey & Company не можна назвати оригінальними - це вже багато разів озвучений курс на розвиток інноваційних технологій і модернізацію вже існуючих виробництв. При цьому експерти відзначають, що крайні низький рівень продуктивності праці в Україні і неефективність застарілих технологій дозволяють нам зробити різкий стрибок в цьому напрямі буквально за лічені роки. На їх думку, чим нижче продуктивність праці, тим легше і з меншими витратами її можна збільшити в 2-3 рази, а подальше зростання вже зажадає значних зусиль.

Експерти McKinsey & Company вважають, що нашій економіці вкрай необхідно знайти нові точки зростання, які б дозволили країні продовжити економічне відродження. До таких вони відносять розвиток інфраструктури країни з метою повнішої реалізації її транзитного потенціалу. При цьому наголошується, що в Україні на 1 тис. чоловік доводиться лише 4 км. автомобільних доріг, тоді як в Росії - 7 км., в Білорусії - 10 км., а в Польщі - 11км. Таке положення справ приводить до того, що Україна втрачає доходи від транзиту вантажів через свою територію, поступаючись по цьому показнику своїм сусідам. Не менш перспективним, чим розвиток інфраструктури, в Україні може стати туристичний бізнес, який безпосередньо залежить від кількості і якості дорогий.

З промислових напрямів McKinsey & Company рекомендує розвивати машинобудівну галузь, відзначаючи при цьому, що зарубіжні інвестори зацікавлені в розгортанні в Україні власних виробництв, з урахуванням невисокої вартості української робочої сили. Що стосується традиційних для України галузей, як гірничо-металургійний комплекс або хімпром, то в них слід зосередити зусилля по підвищенню доданої вартості вироблюваної продукції. Іншими словами, відмовитися від виробництва напівфабрикатів і перейти до продукту вищого ступеня переділу.

Ну і, звичайно, в McKinsey & Company не обійшли увагою так би мовити інституційні проблеми. Аналітики вважають серйозною перешкодою для модернізації економіки бюрократичні бар'єри і недосконалість законодавства. За інформацією консалтингової компанії, в Україні для отримання дозволу на будівництво буде потрібно в середньому до 476 днів, тоді як в США всі необхідні процедури будуть завершені через 40 днів, а в Казахстані - за 211 днів.

3.3 Вирішення проблеми кредитної системи України як один з етапів подолання фінансової кризи

Найбільші проблеми на сьогодні виникли в банківській сфері - в українських банків безліч боржників, які не можуть повернути кредити, і таку ж безліч кредиторів, яким банки не можуть повернути депозити.

У банкірів зараз є два шляхи:

1. Продовжувати наполягати на поверненні доларових кредитів,
повертати які в даній ситуації не може ніхто.

Наслідком подібною упертості банків буде (без щонайменшого перебільшення) крах малого підприємництва як такого. У загальнодержавному масштабі це потягне за собою неможливість наповнювати бюджет, подальше зростання безробіття, занепад купівельної активності.

Що стосується безпосередніх інтересів банків, то їх сьогоднішнє бажання отримати сьогохвилинну вигоду приведе до повного зникнення клієнтів в майбутньому. Якщо малий і середній бізнес зникне, брати кредити буде просто нікому. Також якщо в країні зникнуть працедавці для багатьох тисяч українців, у цих українців не буде заробітків і їх купівельна спроможність наблизиться до нуля. У банків же зникне ще один вид заробітку - споживче кредитування.

Вилучення у неплатоспроможних позичальників їх заставного майна -машин і квартир, банкам теж невигідно - в той, що склався ситуації його практично неможливо вдало продати: пропозиція значно перевищує попит, до того ж ціни на нерухомість сьогодні відчутно впали.

Важливо зрозуміти: приватний бізнес для банків - це дійна корова, яку можна доїти постійно, а можна відправити на забій. Що в кінці кінців для банків вигідніше - вирішувати, звичайно, банкірам.

2. Надати боржникам кредитні канікули, причому тривалі - до напівроку, з одночасним мораторієм на зняття депозитів на такий же термін.

Вимагати кредитних канікул від банків за ситуації, коли щодня у них вилучають мільйони гривень з депозитів, нереально, тоді українська банківська система дійсно звалиться. Але якщо з'єднати ці два заходи - дуже популярну і дуже непопулярну, в результаті всі, як мінімум, вийдуть на нуль, а це в ситуації фінансової кризи вже дуже добре.

Важливий момент: кредитні канікули повинні бути тривалими - це обов'язкова умова. Короткочасне відстрочення не дасть ніякого позитивного ефекту, а тільки підвищить спекулятивні настрої.

Пропонована схема:

1. На півроку в Україні оголошуються кредитні канікули і мораторій на зняття всіх депозитів - і термінових, і дострокових.

При цьому повинні бути прописані виключення: гроші, які потрібні для лікування, оплати навчання і для інших термінових потреб повинні видаватися, "панікерські" депозити - ні. Грубо кажучи, якщо у людини є поважна причина для зняття депозиту, гроші видаються, якщо причини немає - людині пропонують або почекати, або скористатися можливістю сплатити чийсь кредит.

2. Перекупка боргів, "взаємозаліки".

Власникові депозиту пропонують погасити чийсь кредит на таку ж суму. У свою чергу колишній позичальник банку повертає гроші вже не банку, а власникові депозиту, що виручив його.

Це вигідно всім: банк виходить на нуль. Позичальник звільняється від гніту банківських відсотків і штрафів за невчасні платежі - відповідно сума його кредиту зменшується. Власник депозиту повертає свої гроші, а можливо, погоджується на інші матеріальні цінності. Грубо кажучи: підприємець, торгуючий побутовою технікою, має кредит в банці в сумі 5 тисяч доларів. Власник депозиту на 5 тисяч доларів погашає кредит підприємцеві, а той розраховується з ним або грошима, або побутовою технікою на цю ж суму.

В Україні з'явився сайт (deposit.tender.ua - Біржа депозитів, де подібна схема вже реально працює: колишні боржники банків компенсують депозити таким, що виручив їх і грошима, і товарами, і навіть туристичними путівками.

Якщо подібний механізм "взаєморозрахунків" буде зведений в ранг державної програми, за півроку кредитних канікул і мораторію на зняття депозитів, значна частина проблемних кредитів буде повернена, а люди, що копили про чорний день, зможуть отримати свої гроші назад або, як варіант, - у вигляді тих, що влаштовують їх матеріальних цінностей, причому без участі банків.

Позитивні наслідки ухвалення подібної програми:

В день оголошення кредитних канікул вся країна полегшено зітхне. Підприємці вже не носитимуться як очманілі, намагаючись назбирати на черговий платіж банку, а займуться своїм бізнесом - за півроку реально якщо не зробити економічний прорив, то хоч би повернути всі позиції на докризовий рівень.

Якщо підприємці почнуть займатися своєю безпосередньою діяльністю, поступово повернуться на робочі місця звільнені з них, у людей знову з'являться заробітки, купівельна спроможність зросте, а це, у свою чергу, приведе до подальшого підйому і бізнесу, і країни.

Нормалізується курс долара - грубо кажучи, він вже нікому не буде потрібний, що приведе його курс на нормальний ринковий рівень.

Якщо з вулиць підуть тисячі протестуючих позичальників, а перед дверима банків не шикуватимуться кілометрові черги з охочих (але що не мають можливості) забрати депозити, довіра до банків поступово повернеться.

Країна відійде від прірви, люди отримують надію на майбутнє.

Література

1. Андрийчук В. «Стратегічні засади та напрями формування ефективної ЗЕП України» // «Політика і наш час» - 1999 - №1.

2. Белов А.П. Международные договоры и иные документы по вопросам внешнеэкономической деятельности // Право и экономика. - 2007.

3. Будкин Н. «Украина и ЕС. Либерализация сотрудничества» // Политдумка - 1995 - № 2-3.

4. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Экономистъ, 2007. - 480 с.

5. Зубарев И.В., Ключников И.К. Механизм экономического роста транснациональных корпораций. - М.: Высшая школа, 2005. - 204 с.

6. Манекин Р.В. «Экономическое положение на Украине (внешнеэкономический аспект)».

7. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. _ М.: Дело, 2006.

8. Журнал «Таможенный брокер» // ПКП «Ст-друк» - Киев - декабрь 2006.

9. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. - М.: МО, 2003. - 216 с.

10. Таможенный Кодекс Украины.