Кон’юнктура ринку соняшникової олії в Україні

Вступ

Розділ1. Теоретичні засади розвитку ринків соняшникової олії в умовах глобалізації світової економіки

1.1 Поняття кон'юнктури та кон'юнктуроутворюючі фактори

1.2 Послідовність дослідження кон'юнктури ринку та основні її показники

1.3 Державне регулювання ринку соняшникової олії в Україні

Розділ 2. Оцінка кон'юнктури ринків соняшникової олії

2.1 Моніторинг та прогноз кон'юнктури ринку соняшникової олії

2.2 Поточний стан внутрішнього ринку соняшникової олії

2.3 Оцінка експортних можливостей ринку соняшникової олії в Україні

Розділ 3. Перспективи посилення позицій України на світовому ринку соняшникової олії

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. В умовах глобалізації світової економіки і торгівлі кожна країна тією чи іншою мірою бере участь у міжнародному поділі праці в процесі обміну товарами. Ефективне проникнення на світові ринки та інтеграція у світову економіку може відбуватися за умови інформаційного обслуговування маркетингу шляхом використання сучасних інтернет-технологій, забезпечення якості товару відповідно до вимог міжнародних стандартів, моніторингу кон'юнктури та прогнозування її динаміки, а також регулювання внутрішнього ринку з використанням як адміністративних, так і ринкових інструментів. Структура експорту вітчизняних агропродовольчих товарів, де переважає сировина, свідчить про необхідність диверсифікації зовнішньої торгівлі в напрямі збільшення обсягів продажу товарів більш глибокої переробки, особливо тих, частка яких на світовому ринку є визначальною. Таким товаром протягом останніх років є олія соняшникова, за обсягами експорту якої Україна зараз посідає перше місце і яка характеризується найвищим рівнем конкурентоспроможнос-ті на світовому ринку. Тому дослідження мікро- та макромаркетингового середовища, взаємозалежностей і взаємозв'язків кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків олії необхідно поглиблювати з урахуванням сутності соціально-економічних процесів, які відбуваються в аграрному секторі в сучасний період.

Великий досвід накопичено сучасною економічною наукою з проблем міжнародного економічного співробітництва. Основні фундаментальні положення сучасної теорії міжнародної торгівлі відображені в працях Б. Баласси,Ч. Гіла, Дж. Еванса, С. Маджаро, К. Макконела, Б. Карлофа, Ф. Котлера, Ж. Лаблена, Ш. Ліндера, В. Леонтьєва, Б. Оліна, М. Портера, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта, Г. Хаберлера, Елі Хекшера та інших вчених.

Вагомих результатів у дослідженні зовнішньоекономічної діяльності підприємств агропромислового комплексу, ринкових реформ у цій сфері домоглися Ю. Білик, В. Галушко, В.І. Губенко, Б.В. Губський, О.Д. Гудзинський, А.М. Кандиба,С.М. Кваша,Є.С. Коваленко, П.А. Лайко, М.Й. Малік, Б. Пасхавер, П.Т. Саблук, В.К. Савчук, Л.М. Худолій, О. Шпичак та багато інших науковців.

Однак, питання моніторингу і прогнозування кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків соняшникової олії, проблеми пов'язані з формуванням конкурентної стратегії виходу на зовнішні ринки українських товаровиробників є недостатньо вивченими. Потребують додаткових досліджень і питання методичного характеру щодо впровадження міжнародного маркетингу в експортну політику підприємств в умовах висококонкурентних світових товарних ринків та використання інтернет-технологій для забезпечення необхідною інформацією вітчизняних учасників ринку. Тому, усе вищезазначене і послужило основою для вибору теми дослідження, визначення його мети та практичних задач.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо державного регулювання ринку олійних товарів та організаційно-методичних підходів щодо стратегії входження українських товаровиробників у зовнішні ринки в умовах їх глобалізації відповідно до параметрів кон'юнктурного прогнозу ринку соняшникової. Для досягнення мети наукового дослідження в роботі були поставлені і вирішені такі задачі:

- окреслено та узагальнено напрями еволюції розвитку наукових теорій формування сучасної глобалізованої системи світогосподарських взаємовідносин;

- оцінено вплив державного регулювання ринку олійних на розвиток експортного потенціалу галузі;

- виявлено і проаналізовано фактори маркетингового середовища стану і функціонування внутрішнього та зовнішнього ринків соняшникової олії;

- оцінено поточний стан внутрішнього ринку соняшникової олії, розроблено його кон'юнктурний прогноз на найближчу перспективу;

- визначено пріоритетні напрями експорту соняшникової олії на зовнішні ринки;

- виявлено фактори та можливості гармонізації параметрів якості продукції олійножирового комплексу з міжнародними стандартами;

- розглянуто методику використання інтернет-технологій у моніторингу світових агропродовольчих ринків

Об'єктом дослідження є сучасний зовнішній та внутрішній ринок соняшникової олії.

Предметом дослідження є методи впливу та регулювання ринків соняшникової олії в умовах глобалізації світової економіки

Розділ 1. Теоретичні засади розвитку ринків соняшникової олії в умовах глобалізації світової економіки

1.1 Поняття кон'юнктури та кон'юнктуроутворюючі фактори

Кон'юнктура (лат. conjungo - звязую, з'єдную; conjunctura - “з'єднання, поєднання, збіг обставин, які в цілому утворюють тимчасову ситуацію”) - це поняття, яке використовується в різних сферах дослідження. Розрізняють політичну, соціальну, економічну та ін. кон'юнктуру [1].Згідно з найбільш широким визначенням, кон'юнктура - це сукупність факторів та

обставин, які формують стан якого-небудь середовища і впливають на здійснення і результати процесів, що в цьому середовищі відбуваються[1].

Розрізняють загальногосподарську кон'юнктуру і ринкову кон'юнктуру

Загальногосподарська кон'юнктура характеризує стан всього світового господарства в цілому або економіки окремої країни в певний період. Вона виступає зовнішнім середовищем для ринкової кон'юнктури і в широкому плані формує розвиток останньої через складний комплекс процесів і явищ, що відбуваються в окремих регіонах, господарських системах і світі в цілому (інтеграційні процеси, реформування економік, політичні кризи, локальні війні, зміни в світовому господарстві і т.д.). Ринкова кон'юнктура - це конкретна економічна ситуація, яка склалась на ринку в даний момент або в обмежений відрізок часу. Кон'юнктура товарного ринку (ринкова кон'юнктура) - характеризує ситуацію на світовому ринку в цілому, на ринку окремих товарів або на внутрішніх ринках країн. Вона виступає як результат взаємодії різних (економічних) факторів, які визначають в кожен даний момент стан на конкретних ринках і обумовлюють напрямок, хід і результат комерційної діяльності на цих ринках. Загальногосподарська і ринкова кон'юнктура тісно взаємопов'язані. Ринкова кон'юнктура з одного боку залежить від розвитку і стану загальногосподарської, а з іншої - сама впливає на її формування.

Предметом дослідження кон'юнктури ринку є масові процеси і явища, які визначають конкретну ринкову ситуацію, і які піддаються кількісній і якісній оцінці. Дослідження ринкової кон'юнктури не може бути неоперативним, характеризується широким використаннями якісних, атрибутивних і альтернативних оцінок, оглядів описового характеру, застосування орієнтовних характеристик і непрямих розрахунків, логічних висновків, використанням попередньої і прогнозної інформації, експертних оцінок, сценаріїв розвитку. Вирішальний вплив на формування цих різновидів ринкової кон'юнктури справляють два найважливіших ринкових фактори - співвідношення попиту і пропозиції на ринку та рівень ринкових цін. Формування і розвиток ринкової кон'юнктури здійснюється в рамках певного періоду (місяць, квартал, рік і т.д.). З точки зору часових рамок розрізняють поточну, минулу і майбутню кон'юнктуру. Т.ч., ринкова кон'юнктура розглядається в статиці і в динаміці. Ринкова кон'юнктура в статиці - це її стан в певний момент. Ринкова кон'юнктура в динаміці - дає можливість прослідкувати, як вона формується і розвивається, виявити закономірності, тенденції і перспективи. [6]

Кон'юнктуроутворюючі фактори та їх класифікація.

Чинники і фактори, які здійснюють вплив на економічну кон'юнктуру, називають кон'юнктуроутворюючими.Різноманітність різних поєднань факторів є об'єктивною причиною багатоманітності і оригінальності ринків. Стан кон'юнктури ринків оцінюють за показниками економічної кон'юнктури, які відображають ситуацію, що склалася на ринку в результаті дії кон'юнктуроутворюючих факторів. Однак, кількість таких факторів, складність їхнього нелінійного взаємозв'язку і впливу, багатоманітність показників кон'юнктури і нелінійність їх зміни під впливом кон'юнктуроутворюючих факторів створюють труднощі у встановленні функціональної залежності між ними. Складність кон'юнктурних досліджень полягає в тому, що показники однієї кон'юнктури є одночасно факторами, що формують іншу кон'юнктуру, яка в свою чергу своїми показниками впливає на першу. Більше того, одні і ті ж показники економічної кон'юнктури є і власне показниками кон'юнктури і кон'юнктуроутворюючими факторами. Таким чином, економічна кон'юнктура є складною системою, що характеризує ситуацію на ринку, стан якої в кожен момент часу визначається дією сукупності кон'юнктуроутворюючих факторів і відображається станом показників економічної кон'юнктури. Характер дії на кон'юнктуру кожного з факторів суттєво відрізняється за силою і масштабом впливу, часі і напрямку дії і за самою його природою. Вся сукупність кон'юнктуроутворюючих факторів складається із постійнодіючих і тимчасових, випадкових і стихійних факторів; факторів, що стимулюють і стримують розвиток економіки та її окремих галузей; факторів, що складають основу формування кон'юнктури циклу і факторів, що за своєю природою є нециклічними.

Класифікація кон'юнктуроутворюючих факторів на постійнодіючі і тимчасові є корисною з методологічної точки зору. При дослідженні загальногосподарської кон'юнктури основна увага концентрується на постійнодіючих факторах, а тимчасові фактори мають другорядне значення. Фактори довгострокового впливу лежать в основі дослідження і ринкової кон'юнктури, однак ці факти визначають кон'юнктуру ринку в цілому. Кон'юнктура ринку окремих товарів в своєму розвитку відрізняється від загальногосподарської кон'юнктури. При аналізі ринкової кон'юнктури основну увагу звертають на дію факторів короткострокового значення (тимчасових, стихійних, випадкових), особливо коли мова йде про сільськогосподарські товари і деякі види мінеральної сировини. Меншою мірою це стосується ринків машин та обладнання, де основу формування кон'юнктури складають, як правило, постійнодіючі фактори. [2]

Разом з тим, поділ на постійні і тимчасові фактори не слід абсолютизувати, оскільки часто один або кілька факторів постійної дії можуть визначити формування кон'юнктури певного ринку, а іноді і тимчасові фактори можуть стати визначальними у формуванні кон'юнктури всієї економіки. За ознакою зв'язку з циклом відтворення, фактори поділяють на циклічні і нециклічні.

Група циклічних факторів включає всі процеси і причини, які складають основу механізму формування розвитку економіки, формують сам економічний цикл. Механізм дії циклічних факторів на розвиток і формування циклу в економіці в своїй основі не змінився. Динаміка капіталовкладень і споживчого попиту продовжує бути циклічною. Зростання капіталовкладень є ознакою високої кон'юнктури і відповідає фазам пожвавлення і підйому. Скорочення капіталовкладень призводить до погіршення кон'юнктури і є передвісником кризи. Як правило, більшість інвестицій спрямовується в машини і обладнання, менша - в будівництво. Також приватні капіталовкладення швидко реагують на зміни кон'юнктури і дещо випереджають її зміни. Показник капіталовкладень використовується для визначення зрілості підйому (початок, середина чи кінець). Державні капіталовкладення зазвичай слабко реагують на погіршення кон'юнктури. Характер розвитку економіки, темпи росту промислового виробництва, об'єм внутрішнього товарообігу і міжнародної торгівлі визначаються темпами і об'ємом капіталовкладень у будівництво споруд, об'ємом закупівель машин і обладнання, рівнем замовлень, що надходять на інвестиційне обладнання і об'ємом його виробництва. В найбільш прогресивних галузях (машинобудівна, хімічна і т.д.) цей термін став помітно коротшим, ніж “старих” галузях (текстильна, харчова, вугільна). Це скорочення термінів, скорочення циклу оновлення капіталу в окремих галузях і в економіці в цілому створює специфіку розвитку економіки в цілому та окремих галузей. Тому найважливішим елементом методології аналізу і прогнозу кон'юнктури є встановлення активності і характеру дії циклічних факторів, визначення на основі наявних даних фазі циклу, в якому знаходиться економіка в даний момент, і визначення строків переходу циклу в наступну фазу динаміки циклу в перспективі. Наявність довгострокового прогнозу розвитку економіки або її галузі є обов'язковим елементом дослідження кон'юнктури. Група нециклічних факторів включає всі процеси і причини, розвиток яких за своєю природою не має циклічного характеру. Однак більшість цих факторів, так само як і циклічні фактори, впливають на господарський розвиток постійно (змінюється лише сила впливу), а також здійснюють певний вплив на хід розвитку конкретного циклу, формують його обличчя, створюють індивідуальні риси і вносять модифікації в механізм розвитку циклу. [3]

1.2 Послідовність дослідження кон'юнктури ринку та основні її показники

Дослідження кон'юнктури ринку виконується в такій послідовності:

1. Дослідження основних рис і особливостей ринку

Для цілей кон'юнктурних досліджень ринки поділяють за такими ознаками:

* за ступенем організації ринкової інфраструктури: організовані, неорганізовані;

* за функціональним призначенням товару: товарні (машин і обладнання, сировини, товарів широкого попиту, у тому числі довгострокового і короткострокового користування та товарів повсякденного попиту), факторів виробництва: землі, нерухомості, праці, машин і обладнання, капіталу, кредитно-грошових, інвестицій, послуг: транспортних, населенню, науково-технічні, інші;

* за територіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний, міжнародний;

* за обсягами продажу товарів і ступенем конкуренції: ринок чистої конкуренції, конкурентний ринок, ринок монополістичної конкуренції, олігополія, чиста монополія.

Чисельність різних типів ринку обумовлює і різноманіття оцінних показників і методів їх дослідження.

2. Вибір (розроблення) методів вивчення кон'юнктури

Методи кон'юнктурних досліджень поділяють на такі групи:

* методи економічного загальносистемного аналізу: порівняння, візуально-графічні, балансовий, формально-логічний (експертних оцінок, якісні і кількісні рейтинги тощо);

* економіко-математичні методи: загально-математичні методи розрахунку економічних показників, методи математичного моделювання;

* економіко-статистичні і методи математичної статистики:

аналіз динаміки кон'юнктури (метод відносних величин, метод середніх величин, індексний метод, аналіз рядів динаміки, аналіз часових коливань, зведення і групування, вибіркове спостереження), регресійно-кореляційний аналіз, експертні методи.

3. Збір і накопичення кон'юнктурної інформації

Збір і накопичення інформації проводиться методами ринкових маркетингових досліджень.

4. Аналіз кон'юнктури виконується за такими напрямками:

* аналіз динаміки і циклічності економічних процесів;

* аналіз загальногосподарської кон'юнктури;

* аналіз рівня і динаміки цін, а також цінових показників кон'юнктури;

* дослідження попиту і пропозиції;

* дослідження особливостей поведінки суб'єктів ринку;

* оцінка потенціалу та основних пропорцій ринку;

* оцінка підприємницького ризику.

5. Прогноз кон'юнктури

Прогнозування кон'юнктури здійснюється за допомогою загальноприйнятих методів маркетингового прогнозування

Основна складність дослідження кон'юнктури полягає не в тому, щоб чітко визначити коло факторів і елементів її формування. Найважливішим завданням будь-якого дослідження кон'юнктури, від успіху розв'язання якого залежить не тільки глибина охоплення і ґрунтовність аналізу, але й точність та правильність прогнозу її розвитку, є:

визначення значення, сили впливу окремих факторів на формування кон'юнктури;

виявлення провідних факторів, які визначають кон'юнктуру в

кожний окремий момент і на найближчу перспективу.[4]

А для розв'язання цих завдань необхідно знати та вміти оперувати показниками розвитку кон'юнктури.

Показники - це кількісні характеристики, які дозволяють оцінити зміни, які відбуваються на ринку, і визначити тенденції у розвитку кон'юнктури, тобто скласти прогноз. Показники, що виступають у ролі індикаторів кон'юнктури, залежно від поставлених цілей аналізу й особливостей розвитку ринку, можуть бути як абсолютними, так і відносними величинами.

Кон'юнктура ринку характеризується визначеними у часі та просторі певними співвідношеннями попиту і пропозиції, що формуються як сукупність товарно-грошових пропозицій під впливом конкретної комбінації діючих факторів. Визначальними показниками ринкової кон'юнктури є ціни, за якими продавці реалізують, а покупці купують товари чи послуги. Їхні конкретні величини зазнають коливань відповідно до пануючих тенденцій в русі попиту і пропозиції.[4]

Основні показники кон'юнктури ринку

1. Сталості, циклічності, коливання і динаміки розвитку ринку: середні показники, показники варіації, форми кон'юнктурної хвилі, темпи і вектори зростання (спаду), параметри і функції тренду.

2. Ринкової пропозиції: обсяги, структура і динаміка пропозиції, ціни, еластичність, функціональні можливості пропозиції (максимально можливі обсяги).

3. Ринкового попиту: обсяги, структура, диференціація і динаміка попиту, ціни, еластичність, функціональні можливості попиту (місткість ринку).

4. Пропорційності ринку: співвідношення попиту і пропозиції; структура ринку (види продукції, основні товаровиробники, споживання, товарообіг, обіг капіталів тощо), у т. ч. частки ринку основних товаровиробників, посередників, споживачів, постачальників; територіальна структура ринку; масштаби ринку, рівень монополізації і конкуренції.

5. Ділової активності і комерційного ризику: обсяг, кількість, частота і динаміка угод; індекси ділової активності, макроекономічні показники, виробничі (торгові) можливості пропозиції, збутові можливості пропозиції (портфель замовлень, його склад і динаміка), рівень комерційного ризику (за видами ризику).[5]

Варто зазначити,що на практиці виробник, перш ніж прийняти остаточне рішення про розмір коштів, що виділяються для кожного ринку, хотів би знати й інші відомості про ринки (ступінь їх насиченості, кількість конкурентів, їхні позиції, тип ринку, зокрема вертикальний чи горизонтальний).

Методи оцінювання перспективної місткості ринку. Перспективну місткість ринку визначають методом екстраполяції або методом експертних оцінок. Метод екстраполяції передбачає аналіз минулих фактичних даних.

Метод експертних оцінок потребує залучення експертів (вчених, фахівців з маркетингу, досвідчених торгових агентів). Зазначений метод доцільно використовувати тоді, коли потрібно оцінити перспективи розвитку галузі чи ймовірність настання будь-якої події. Експертні оцінки одержують різними способами. Експерти можуть дати групову оцінку - це так званий метод групового обговорення (метод Дельфі). На початковому етапі (у першому турі) кільком випадково відібраним експертам пропонують назвати по п'ять, на їхній погляд, найавторитетніших експертів у досліджуваній галузі. Кожен з п'яти названих експертів, у свою чергу, повинен назвати п'ять прізвищ. З отриманого списку (30-50 осіб) відбирають тих, чиї прізвища називалися найчастіше (8-15 осіб).

У другому турі відібраним експертам пропонують автономно відповісти на запитання анкети. Одночасно збирають пропозиції щодо вдосконалення анкети. Отримані результати групують й усереднюють.

У третьому турі експертам повідомляють усереднені показники і пропонують знову висловити свою думку (у разі потреби анкету коригують з урахуванням зауважень експертів) або скоригувати початкову оцінку чи обґрунтувати її відхилення від середньої. Водночас експертам називають прізвища їхніх колег, які беруть участь у дослідженні, і пропонують проранжирувати їх за ступенем авторитетності в галузі. У такий спосіб отримують внутрішній рейтинг експертів. Кожному експерту за результатами рейтингу присвоюється певна "вага", як правило, в інтервалі 0-5 або 1-9. Відповіді експертів коригують з урахуванням "ваги" експерта, потім дані знову усереднюють. На завершальному етапі експерти знову одержують опосередковані результати і висловлюють остаточну думку. Експерти можуть бути опитані індивідуально.[6]

З одного боку, використання методу експертних оцінок має низку переваг: прогноз можна скласти досить швидко з незначними витратами; у процесі спілкування експертів висловлюються й узгоджуються різні точки зору. Проте, з іншого боку, думки, як правило, менш достовірні, ніж реальні факти. Цей метод доцільно використовувати для агрегованого прогнозування.

1.3 Державне регулювання ринку соняшникової олії в Україні

Основними важелями впливу на економіку є механізм ринкової конкуренції та механізм державного регулювання. Причому вплив державного регулювання, крім ситуації з кризовими явищами, має прямий вплив на законодавчу базу підприємницької діяльності, тобто на правила гри на ринку, і вже через ці правила опосередковано впливає на конкретні підприємства, виконуючи роль стимулятора розвитку бізнесу [2]. Таким чином,разом з іншими факторами впливу на бізнесове середовище, роль держави в розвиненій ринковій економіці має велике значення. Особливо важливого значення набуває державне регулювання економічних процесів у зв'язку зі вступом України до СОТ та наступного повноправного членства в Європейському Союзі. [7]

Питання стабілізації роботи олійно-жирового комплексу було предметом розгляду двох засідань Кабінету Міністрів України у 1998 році. Результатом цих засідань стали Укази Президента та Закони України. Зокрема, Законом України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09. 1999 року № 1033-XIV встановлено 23 % вивізне (експортне)на насіння деяких видів олійних культур (насіння льону, соняшнику, рижію). Потім Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України» від 21. 06. 2001 року №2555-III знижено ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур з 23 % до 17 % та заборонено переробку соняшнику за кордоном на давальницьких умовах. [13]

У ході переговорного процесу щодо вступу України до СОТ питання зменшення вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику було врегульовано українською стороною шляхом прийняття Закону України від 07. 07. 2005 року № 2773-IV «Про внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», який набрав чинності після набуття Україною з 16. 05. 2008 року повноправного членства у СОТ. Закон передбачає щорічне зменшення діючої 17 % ставки мита на 1 % (до 10 % у кінцевому періоді) після вступу України до СОТ, а Закон України «Про внесення змін до ст. 2 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 31. 06. 2007 року передбачає скасування з моменту вступу до СОТ індикативних цін. У зв'язку із значним подорожчанням олійної сировини у 2007/2008 МР і, відповідно, подорожчанням продуктів харчування, що виробляються на основі рослинної олії, одною із основних

проблем було вирішення на урядовому рівні питань щодо збереження економічних взаємовідносин, які склалися на внутрішньому ринку між товаровиробниками олійної сировини, виробниками олії та споживачами, стабілізації цінової ситуації на внутрішньому олійно-жировому. Урядові зусилля були направлені в напрямку виробників та продавців олійно-жирової продукції для споживання всередині країни, а також для експорту. Між Кабінетом Міністрів України та олійно-жировими підприємствами 24 вересня 2007 року було підписано Меморандум про узгоджені дії, яким передбачалось здійснення спільних дій щодо стабілізації олійного ринку.[19]

Варто зазначити,що обмеження експорту олії призведе до зупинки підприємств та зменшення обсягів виробництва продукції, зменшення надходжень до бюджету, до вимушеного вивільнення більше 10 тис. працівників та неотримання заробітної плати. Наявні ресурси олії соняшникової та розрахункові обсяги її виробництва до кінця маркетингового року перевищують потреби внутрішнього ринку у 5 разів, що підтверджує висновок щодо недоцільності застосування квотування експорту олії. Представники асоціації «Укроліяпром», Української зернової асоціації та Аграрної Конфедерації ініціювали зустріч з Президентом України 14 травня 2008 року. За підсумками зустрічі Президент звернувся з листом до Прем'єр-міністра, де звернув увагу на те,що під загрозою зриву стабільна промислова переробка урожаю соняшнику через зупинку 13 заводів олійно-жирової галузі, що за оцінками науковців від запровадження квотування експорту вітчизняні сільгоспвиробники вже втратили від 1,1 до $1,4 млрд. Зогляду на викладене, Президент запропонував Уряду: провести зустріч із сільськогосподарськими товаровиробниками та представниками аграрного бізнесу щодо ситуації в галузі та прийняти рішення щодо скасування обмежень на експорт зерна та олії; забезпечити діалог з сільськогосподарськими товаровиробниками та представниками аграрного бізнесу з метою розробки виваженої, узгодженої та ефективної політики регулювання аграрних ринків у 2008/2009 МР; передбачити зобов'язання виробників та експортерів щодо недопущення в поточному маркетинговому році зростання оптових цін на зерно та соняшникову олію, недопущення скорочення обсягів поставки зерна на хлібопекарські та борошномельні підприємства, а також соняшнику та соняшникової олії на олійноекстракційні, олійно-жирові заводи та в роздрібну мережу. Враховуючи бездіяльність Уряду з вище приведених питань Президент України своїм Указом № 478/2008 від 26. 05. 2008 року зупинив дію постанов Кабінету Міністрів України № 189 і № 229.

Державне управління було розповсюджено не тільки на виробників та експортерів олійно-жирової продукції, а й на продавців продовольчих товарів. Між Кабінетом Міністрів України, виробниками продовольчих товарів та суб'єктами мережевої роздрібної торгівлі 3 квітня 2008 року підписано Меморандум порозуміння з метою необхідності стабілізації цінової ситуації на споживчому ринку країни та забезпечення населення соціально значущими товарами за доступними цінами.

Термін дії Меморандуму встановлено з 7 квітня до 1 вересня 2008 року. Його дія розповсюджується на 33 позиції харчових продуктів, у тому числі і на олію соняшникову.

Суб'єкти мережевої роздрібної торгівлі взяли на себе такі зобов'язання:

встановлювати на соціально значущі продовольчі товари, що реалізуються в мереженій роздрібній торгівлі, торговельну націнку не вище 10 % від оптових цін виробника;

гарантувати недопущення скорочення обсягів реалізації соціально значущих продовольчих товарів у роздрібній мережі;

укладати прямі договори з виробниками щодо поставки вроздрібну мережу соціально значущих продовольчих товарів;

не застосовувати для виробників соціально значущих продовольчих товарів системи платежів, різних бонусів та інших;

надбавок за присутність таких товарів у мережевій роздрібній торгівлі;

в повному обсязі виконувати вимоги актів законодавства щодо термінів перерахування інкасової виручки від реалізації соціально значущих продовольчих товарів їх виробникам;

забезпечувати співпрацю з Держцінінспекцією в проведенні моніторингу цін та торговельних націнок на соціально значущі;

продовольчі товари, що реалізуються в мережевій роздрібній торгівлі;

надавати Мінекономіки України 1 раз на тиждень інформацію щодо виконання Меморандуму.

У свою чергу Кабінет Міністрів України взяв на себе такі зобов'язання: залучати виробників та суб'єктів мережевої роздрібної торгівлі до підготовки урядових рішень щодо регулювання ринків продовольства та торговельних відносин шляхом проведення нарад, консультацій, круглих столів тощо; створювати рівні умови доступу виробників до державної фінансової підтримки,яка надається через механізм здешевлення кредитів; сприяти укладанню прямих договорів між виробниками та продавцями щодо поставки соціально значущих продовольчих товарів; здійснювати заходи по наповненню споживчого ринку товарними ресурсами для виробництва соціально значущих продовольчих товарів, насамперед тих, попит на які не задовольняються за рахунок вітчизняного виробництва повною мірою; забезпечити контроль за дотриманням дисципліни цін на продовольчі товари; забезпечити законодавче впровадження контролю діяльності підприємців - фізичних осіб, зайнятих виробництвом продовольчих товарів та торговельною діяльністю.[23]

Враховуючи стратегічне значення олійно-жирового комплексу для продовольчої безпеки України державний контроль та регулювання його діяльності має бути обов'язковим. Ступінь впливу держави на ринок олійно-жирової продукції повинен бути прозорим і виваженим.

Державне регулювання може відродити підгалузь, а може і загальмувати її розвиток.

Важливою умовою ефективного державного регулювання олійно-жирового комплексу України повинно стати повне нівелювання політичного аспекту у прийнятті рішень.[21]

Розділ 2. Оцінка кон'юнктури ринків соняшникової олії

2.1 Моніторинг та прогноз кон'юнктури ринку соняшникової олії

За січневими оцінками Мінсільгоспу США загальний обсяг виробництва олійного насіння у світі в 2010/2011 маркетинговому році становить 395,17 млн. тонн. При цьому очікується, що залишки олієнасіння на кінець 2010/2011 маркетингового року становитимуть 55,61 млн. тонн, що менше на 9,8 % проти попередніх років.

Згідно прогнозу агентства OilWorld, світове виробництво соняшникової олії у 2010/2011 МР складе 12,1 млн.тонн, що на 0,6 млн.тонн нижче ніж у поточному сезоні.[24]

Прогнозується зміна цінової ситуації на європейському ринку олії соняшникової в зв'язку із зменшенням об'єму олієсировини. Скорочення об'ємів виробництва олійних очікують в Аргентині, Іспанії, Росії і Румунії. Аналітики стверджують, що в зв'язку зі зниженням виробництва соняшнику в найближчі місяці можна очікувати ріст цін. При цьому найвищий ріст світових цін на соняшник і соняшникову олію припадає на період з січня по серпень2010року. Порівняльний аналіз рівнів роздрібних цін на олію соняшникову, які склалися в Україні та інших країнах світу у грудні 2009 - січні 2010 років свідчить, що в основному, вітчизняна ціна є нижчою, ніж в досліджуваних країнах СНД, Євросоюзу, Америки та Азії:

Рис. 2.1 - Порівняльний аналіз роздрібних цін на соняшникову олію в Україні та інших країнах світу 2009-2010 рр.

Україна стала світовим лідером з експорту соняшникової олії, забезпечивши близько 60% потреби світового ринку.[27]

В маркетинговому році, що завершився 1 вересня 2009/2010, Україна поставила на світовий ринок 2,5 млн. тонн соняшникової олії, що становить 60% усього світового експорту і понад 80% обсягу соняшникової олії, виробленого українськими заводами (2,9 млн. тонн). Українська олія експортувалася в 64 країни світу. Уперше в цьому сезоні відкрився дуже перспективний китайський ринок (поки в незначних обсягах - 34 тис. тонн), - зазначає гендиректор асоціації Укроліяпром Степан Капшук. Основними покупцями ж української олії в сезоні, що завершився стали Індія, Єгипет, Алжир і країни ЄС. Разом з тим, експортовано 2,5 млн. тонн, Україна з великим відривом випередила своїх головних конкурентів - Аргентину і Росію, які забезпечили 19% і 11% потреби ринку відповідно. "Згідно FAPRI, ринок соняшникової олії в 2009/2010 маркетинговому році оцінюється в 3,4 млн. тонн. Така оцінка трохи консервативна. Ми вважаємо, що світовий ринок соняшникової олії можна оцінювати в районі 3,9 млн. тонн. Україна в поточному маркетинговому році забезпечила його на 56%, що є безперечним лідерством - каже Іван Панін, аналітик Інвестиційної групи Сократ. Показники виробництва компаній та митні дані про експорт досить прозорі і відповідають дійсності. Водночас, задекларованої кількості соняшнику не вистачило б навіть на те, щоб виробити ті обсяги масла, які були вивезені. Фактична наявність соняшнику і дані Держкомстату розходяться як мінімум на 1 млн. тонн .Водночас небажання виробників декларувати площі посівів і заниження врожаю можуть бути пов'язані з посиленням контролю уряду над сівозмінами. МінАПК стурбоване щорічним приростом питомої ваги технічних культур у посівному клині на шкоду продовольчим, у першу чергу ячменю. Але аграріїв можна зрозуміти, адже за підсумками минулого сезону соняшник став найприбутковішою культурою в агросекторі- його рентабельність досягла 41%. На думку експертів, соняшникову олію й продукти, що містять олію, до весни наступного року можуть сильно подорожчати.

Рис. 2.2 - Порівняння рівнів споживчих роздрібних цін на олію в Україні та окремих країнах світу 2009-2010рр.[9]

2.2 Поточний стан внутрішнього ринку соняшникової олії

Україна є великим світовим виробником та експортером насіння соняшнику і продуктів його переробки. За прогнозами нинішній урожай цієї олійної культури перевищить минулорічний, а тому Україна може зміцнити свої позиції на світовому ринку. Соняшник є основною олійною культурою в Україні, яка порівняно з іншими дає найбільше олії з одиниці площі. Насіння районованих сортів і гібридів містять понад 48-50% жиру, 16-19% білку, а вихід олії при заводській переробці становить майже 47%. Олія широко використовується для виготовлення маргарину, консервів, хлібних і кондитерських виробів, а також застосовується у миловарній, лакофарбовій та інших галузях промисловості. При переробці насіння, крім олії, одержують макуху або шрот, які є цінним кормом у тваринництві. Товарний соняшник має відповідати умовам ДСТУ 4694-2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови». Вирощена продукція залежно від критеріїв якості розподіляється на вищий, перший або другий класи. У середньому за останні 5 років в Україні під вирощуванням соняшнику було зайнято близько 15% усіх посівних площ. Частка соняшнику у виробництві олійних культур за цей період становила понад 70%. Проте наразі ситуація змінюється. Торік питома вага соняшнику у структурі площі посіву технічних культур не перевищувала 63% та має тенденцію до зменшення. Незважаючи на структурні зміни минулорічний урожай соняшнику перевищив урожай попереднього року на 408 тис. т. Це відбулося через розширення площі порівняно з 2009 роком на 8%. Збільшенню врожаю не завадило навіть зниження урожайності. Так, у 2010 році зібрали з гектару 15 ц/га, що на 2 ц/га менше попереднього року.

За підсумками 2010 року, вирощування соняшнику виявилося найбільш прибутковою діяльністю у сільському господарстві України. За даними Держкомстату, доходи сільськогосподарських підприємств від реалізації цієї олійної культури досягли майже 15 млрд грн, що дало можливість покрити понесені виробничі витрати та отримати 5,9 млрд грн прибутку. При цьому рівень рентабельності становив 64,5%. Переважна більшість вирощеного насіння перероблялася на вітчизняних олійно-жирових комбінатах із подальшою реалізацією на зовнішніх ринках. Торік було вироблено 3,1 млн т олії, з яких соняшникової - 3 млн т. Експорт її становив 2,7 млн т, або 90% від загального виробництва. Проте незважаючи на розвинену промислову інфраструктуру щорічно до 10% врожаю соняшнику експортується без попередньої переробки. Тому світовий ринок має великий вплив на вітчизняну галузь. На відміну від України у світовому сільському господарстві насіння соняшнику не належить до основних олійних культур, хоча й посідає вагоме місце в олійному балансі. Обсяги виробництва соняшнику поступаються таким олійним культурам, як соєві боби та ріпак. Світове виробництво олійних культур у 2010-2011 маркетингового року (МР) становило 452,1 млн т. При цьому із загального врожаю частка соєвих бобів сягала 57%, ріпаку - 13%, соняшнику - 8%.[26]

За прогнозами Міністерства сільського господарства США (USDA), у 2011-2012 МР очікується виробництво 34,8 млн т насіння соняшнику, що більше попереднього сезону на 12%. Зростання виробництва буде наслідком підвищення урожайності та розширення посівних площ. Так, урожайність очікується близько 1,4 т/га, що на 2% більше попередньої. Посівна площа цієї культури становитиме 24,6 млн га, що на 2,2 млн га, або 10% більше попереднього показника. До того ж вона перевищить площі соняшнику за всі періоди його вирощування у світі, що свідчить про високий рівень її привабливості у провідних країнах-виробниках. У новому сезоні всі провідні світові виробники соняшнику, окрім Аргентини та Туреччини, підвищать власний урожай. Найбільшим виробником цієї олійної культури залишиться Російська Федерація. У новому сезоні у Росії прогнозується валове виробництво понад 8,3 млн т насіння, що на 3 млн т, або 55% перевищить попередній рівень. Передбачається також збільшення обсягів виробництва соняшнику у країнах Європейського Союзу. Якщо в минулому МР ними було вироблено 6,8 млн т насіння, то в нинішньому очікується на 0,7 млн т більше.

За прогнозами USDA, у 2011-2012 МР Україна разом із ЄС-27 ділитиме другу сходинку світового рейтингу виробників соняшнику. Так, у світі очікують, що Україна виростить 7,5 млн т соняшнику. Крім цього, Китай збільшить виробництво на 5% до 2 млн т, Індія на 30% до 0,7 млн т. Загалом прогнозних обсягів виробництва та перехідних залишків минулого року буде достатньо для покриття існуючого попиту.

Рис. 2.3 - Динаміка виробництва насіння соняшнику в Україні та світі.17]

USDA прогнозує, що світове споживання соняшнику збільшиться та знаходитиметься на високому рівні. Очікується, що в новому сезоні попит на цю олійну культуру досягне 34,3 млн т, що більше в порівнянні з минулим сезоном на 11%. Це буде рекордним показником за увесь час споживання соняшнику та перевищить середньорічний рівень за останні 10 років на 23%. Проте, на відміну від 2009-2010 МР, обсяги споживання соняшнику будуть меншими за його виробництво. Це вплине на зростання світових кінцевих запасів. На кінець нового сезону вони очікуються у межах 1,85 млн т, що на 23% перевищить попередній рівень. Зростання виробництва сприятиме активності світової торгівлі. Обсяги експорту прогнозується на рівні понад 2 млн т, що на 33% більше в порівнянні з минулим роком. Структура світового експорту насіння соняшнику розподілятиметься наступним чином: ЄС-27 - 22%, Україна - 42%, Росія - 1%, Аргентина - 3%. На інші країни припадає 32% світового продажу. Загалом частка експорту соняшнику щодо обсягів його споживання становитиме лише 6%, що пояснюється задоволенням потреб світових споживачів не сировиною, а продуктами переробки, якими здебільшого є харчова олія та шрот. Світова торгівля такими товарами здійснюється більш жваво. Україна є одним із лідерів світового експорту продуктів переробки соняшнику. За даними USDA, світовий ринок сподівається отримати від України в новому МР 2,8 млн т соняшникової олії, що на 3% більше попереднього. Частка України у світовій торгівлі соняшниковою олією оцінюється на рівні 22%. При цьому експорт олії з Росії становитиме 2,9 млн т, або 23% світового експорту, ЄС-27 - 2,8 млн т (22%), Аргентини - 1,3 млн т (10%). Соняшниковий шрот, який переважно використовується на корм худобі, теж активно експортується українськими трейдерами. У новому сезоні такий експорт оцінюється у 2,8 млн т, що майже на рівні з минулим роком, та поступається продажу лише країнам ЄС. При обсязі світового експорту соняшникового шроту 13,6 млн т частка України становить 21%.Упродовж 2010-2011 МР на світових товарних біржах спостерігалася тенденція до зростання вартості соняшнику. Якщо у листопаді 2011 року ціни на таке насіння у США на умовах франко-склад виробника становили $421 за 1 т, то до липня 2011 року підвищилася на 63%, досягнувши $686/т. Проте на початку нового сезону можливе падіння цін.

Рис. 2.4 - Прогноз структури світового виробництва та експорту соняшнику в 2011-2012рр.[4]

Україна може втратити 1,5 млрд грн при скасуванні експортного мита на насіння соняшнику. Так вважають відомі експерти агроринку - керівник групи «Німецько-український аграрний діалог» доктор Хайнц-Вільгельм Штрубенхофф, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Алекс Ліссітса та генеральний директор Асоціації Володимир Лапа, посилаючись на результати дослідження «Оцінка впливу скасування експортного мита на насіння соняшнику на економіку України», проведеного спільно УКАБ і компанією Kiev Economics. На спеціальній прес-конференції ці експерти представили свої висновки і висловили надію на те, що українська делегація в ході переговорів про створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом, де зокрема обговорюється питання скасування експортних мит на насіння соняшнику, буде послідовно відстоювати інтереси національної економіки.[28]

Сьогодні Україна є найбільшим постачальником соняшникової олії у світі. У минулому році її частка у світовому експорті соняшникової олії перевищила 50%. Зростаючі переробні потужності (за останні п'ять років вони зросли більш ніж на 85%) дають Україні можливість домінування на світовому ринку соняшникової олії і шроту. Наша країна продає за кордон більше 80% виробленого масла. Сьогодні масложирова галузь - це один з провідних секторів харчової промисловості України. Вирощуванням соняшнику займаються більше 40% агропідприємств країни.

Для стимулювання зростання виробництва соняшникової олії в 1999 році в Україні було введене експортне мито на насіння соняшника в розмірі 23% з подальшим зниженням до 17% у 2001 році. У ході переговорів про приєднання до СОТ Україна взяла на себе зобов'язання скорочувати ставку мита щорічно на 1%, поки вона не досягне 10%. У процесі переговорів між Україною та ЄС про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) питання експортних мит на насіння соняшнику приділяється велика увага. ЄС, який є великим імпортером олії і насіння олійних культур, наполягає на повному скасуванні мита. Цей захід у разі створення ЗВТ буде застосовуватися тільки до торговельних операцій між Україною і країнами ЄС. Третіх країн, які не є учасниками ЗВТ, цей режим не торкнеться.Експортне мито на насіння соняшнику за останні роки зробило істотний вплив на масложировий сектор українського агрокомплексу. Воно викликало скорочення експорту насіння соняшнику, що сприяло збільшенню пропозиції цієї продукції на внутрішньому ринку, зростанню завантаженості потужностей переробних підприємств, збільшенню інвестицій у виробництво олії, зростанню виробництва насіння соняшнику та соняшникової олії в Україні, збільшенню частки експорту Україною на світовому ринку олії. Експортне мито веде до зниження рівня внутрішніх цін на цей жир. Виникає питання: чи викличе ліквідація 12%-ного експортного мита підвищення закупівельної ціни на ці ж 12%? Адже зростання експорту насіння соняшнику неминуче призведе до зниження обсягів їх внутрішньої переробки. Фахівці УКАБ і компанії Kiev Economics у спільному дослідження «Оцінка впливу скасування експортного мита на насіння соняшнику на економіку України» проаналізували втрати і вигоди скасування цього мита для окремих груп і економіки в цілому. У разі підвищення ціни на насіння соняшнику їх виробники отримають за свою продукцію приблизно на 773 млн грн більше. Переробними ж втратять близько 422 млн грн прибутку. Оскільки внаслідок дії спеціального режиму оподаткування у секторі зростання доходів агропідприємств не викликає такого ж росту зобов'язань зі сплати податків на прибуток і ПДВ, надходження до держбюджету від цих підприємств скоротяться на 275 млн грн. Споживачі соняшникової олії внаслідок зростання цін втратять 664 млн грн. Виробники продукції тваринництва також в збитку. Зростання цін на соняшниковий шрот призведе до втрати ними 114 млн грн. У таблиці 2 наведено орієнтовні втрати різних груп при різних обсягах зростання експорту (скорочення внутрішньої переробки) насіння соняшнику. Виходячи з цих даних, можна стверджувати, що загальний рівень добробуту учасників українського масложирового сектору в будь-якому випадку знизиться

2.3 Оцінка експортних можливостей ринку соняшникової олії в Україні