Водночас зростання обсягу і значення міжнародної торгівлі, тенденція до уні-фікації і стандартизації зовнішньоторговельної документації, необхідність обміну статистичними даними поставили питання щодо розробки єдиного міжнародного документа, який установлював би чіткі і деталізовані правила класифікації товарів.

Такий документ був розроблений і прийнятий у Брюсселі 14 червня 1983 р., діставши назву Гармонізована система опису та кодування товарів. Це багатоцільова товарна номенклатура (класифікатор), що відповідає потребам статистичних служб, митних органів та комерційної діяльності. Названа система включає товарні позиції, ггідпозиції і цифрові коди, які їм належать; примітки до розділів, груп та підпози-цій, а також Основні правила інтерпретації (класифікації) Гармонізованої системи.

Мито - це податок, що стягається у зв'язку із ввозом іноземного товару до кра-їни і при випуску товарів митницями на внутрішній ринок. Економічна дія мита по-лягає в тому, що воно збільшує ціну іноземного товару, ввезеного до країни, і ство-рює різницю в ціні того самого товару на світовому ринку та у межах даної країни.

Мито в тарифі встановлюються двома методами. Один із них - це визначення розміру (ставки) мита у вигляді відсотка до ціни товару. Мито, виражене у такий спосіб, називається митом від ціни, або адвалерним. Інший метод - це установлення розміру мита безпосередньо в грошовому виразі у вигляді певної суми, що стягу-ється з маси, обсягу або штуки товару. Мито, виражене у такий спосіб, називається специфічним митом.

У сучасних митних тарифах застосовуються обидва види мита. Проте адва-лерні і специфічні мита по-різному реагують на зміни рівня цін на світовому ринку. У разі підвищення цін на зовнішньому ринку ефективнішим є адвалерне мито, у разі зниження - специфічне. У сучасній митній політиці розвинених країн спостеріга-ється тенденція до збільшення ролі адвалерного мита у тарифах.

Існує практика уніфікації методів визначення митної вартості товарів (згідно з Брюссельською конвенцією 1950 р. про створення Ради митного співтовариства та першого її установчого засідання у 1953 р.). Відповідно до цієї конвенції адвалерне мито стягується з так званої "нормальної" ціни товару. Це ціна, що існує в момент подання митної декларації, і включає всі витрати на доставляння товару до кордону. За походженням мито може бути автономним або конвенційним (конвенціональне). Автономне мито стягується за рішенням дер-жавної влади певної країни незалежно від будь-яких угод з іншими країнами. Кон-венційне мито встановлюється в процесі укладання угоди або договору з іншою кра-їною і фіксується в цьому договорі. Воно не може змінюватися протягом терміну його дії. Конвенційне мито зникає з митного тарифу, коли договори, за якими вони були надані, припиняють свою дію.

Особливими видами мита вважаються: 1) спеціальні мита; 2) антидемпінгове і 3) компенсаційне. Спеціальні мита - застосовуються у випадках недобросовісної конкуренції та загрози національним товаровиробникам подібної продукції; як від-повідна міра на дискримінаційні дії іноземних держав. Антидемпінгове - застосовується при імпорті товару за демпінговими цінами. Компенсаційне - застосовується при імпорті товару, при виробництві якого прямо або непрямо використовувались субсидії. Класифікація видів мита наведена в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Класифікація видів мита [25]

Нетарифне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності - це ком-плекс заходів обмежувально-заборонного характеру, що перешкоджають проник-ненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни. Нетарифні обмеження є захо-дами прихованого протекціонізму. Нетарифні методи регулювання за характером дії поділяються на [24]:

- кількісні (квотування, ліцензування, добровільні обмеження, ембарго);

- приховані (державні закупівлі, вимоги до вмісту компонентів, технічні бар'є-ри, податкові збори, імпортний депозит);

- фінансові (субсидії, кредитування, демпінг);

- неекономічні (торговельні угоди, правові режими).

За рівнем юридичного забезпечення нетарифні методи поділяють на: формаль-ні і неформальні. Формальні нетарифні методи зафіксовані у законодавчих актах і нормативно-розпорядчих документах і включають кількісні та подібні специфічні обмеження, пов'язані з ними політику, державну участь у торгівлі, обмежувальну ділову практику, митні процедури і практику їх застосування, інші технічні бар'єри.

Неформальні нетарифні методи вводяться як результати дії уряду чи похідні від політики і практики органів державного управління і включають бар'єри, які виникли через адміністративні процедури та неопубліковані нормативно-розпорядчі документи, ринкову структуру, політику і практику органів державного регулюван-ня, соціальних і культурних установ.

Торговельні договори та угоди належать до найважливіших засобів сучасної торговельної політики країн світу. Вони визначають правові умови, на яких буду-ються економічні взаємовідносини урядів, а також фізичних і юридичних осіб дер-жав, що підписали договір. Торговельні договори та угоди застосовуються давно. Сучасні торговельні договори й угоди розвинених країн і країн, що розвиваються, мають різні найменування й охоплюють широке коло регульованих процесів.

За змістом, характером і значенням такі договори можуть бути поділені на дві великі групи: торговельні договори (договори про торгівлю і мореплавання), що визначають найважливіші принципи і створюють правову базу для всього комплек-су економічних взаємовідносин між країнами, і торговельні угоди (угоди про това-рообіг, угоди про товарообіг і платежі), що регулюють окремі сторони економічних взаємовідносин. Договори про торгівлю і мореплавання (торговельні договори за-гального типу) установлюють той правовий режим, який сторони надають один од-ному щодо митного обтяження, торговельного мореплавання, транспорту, транзиту, діяльності фізичних і юридичних осіб, сторін, що договорюються тощо.

Законодавство передбачає певні повноваження і функції державних органів, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням антидемпінгових правил. Поста-чальники, обвинувачені в демпінгу, як правило, піддаються суворим санкціям аж до прийняття рішень відповідними судовими інстанціями, уповноваженими розглядати претензії державних органів щодо нагляду за дотриманням антидемпінгового зако-нодавства. Антидемпінгові правила діють також і у відносинах між національними виробниками.

1.3 Трансформація митних тарифів України в контексті вступу до СОТ

«Концепція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відпо-відно до системи ГАТТ/СОТ» (Указ Президента України № 255/96 від 6 квітня 1996 року) визначала основні засади та загальні напрямки трансформації ставок ввізного мита митного тарифу України для їх реалізації Українською Стороною у перего-ворному процесі щодо забезпечення гарантованого взаємного доступу до товар-них ринків у рамках приєднання України до «Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ)» [4] та вступу до Світової організації торгівлі (СОТ).

Згідно “Концепції” трансформація митного тарифу України мала на меті реалізацію таких завдань:

- інтеграція економіки України у світову ринкову систему;

- забезпечення доступу товарів, що експортуються з України, до зовнішніх ринків;

- забезпечення стабільного та передбачуваного розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій;

- приведення товарної номенклатури, а також рівня ставок ввізного мита мит-ного тарифу України у відповідність з вимогами Гармонізованої системи опису та кодування товарів 1996 року Світової Ради митного співробітництва (далі - ГС 1996 СРМС [18]) та рішень Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ;

- запровадження режиму найбільшого сприяння у сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ.

Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягнення після закінчення перехідного періоду рівня середньозваженої ставки ввізного мита* не більш як 14 відсотків (* Середньозважена ставка ввізного мита - це відношення ставки на певний вид товару, помноженої на обсяг його імпорту, до загального обсягу імпорту всіх товарів).

Трансформація митного тарифу України включає заходи щодо поступового запровадження в установленому порядку ставок ввізного мита, які відповідають вимогам ГС 1996 РМС та рішень Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників та забезпечення необхідних надходжень до державного бюджету і здійснювалась за Схемою трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки.

При цьому мають встановлюватися:

- ставки ввізного мита на промислові товари, граничний рівень яких не перевищує 30 відсотків, а на сільськогосподарську продукцію - 70 відсотків від їхньої митної вартості;

- низькі ставки ввізного мита на сировину, середні - на напівфабрикати та високі - на готову продукцію;

- високі ставки ввізного мита на хімічні товари, які включено до гар-монізованого тарифу ГАТТ/СОТ, якщо аналогічні товари виробляються або можуть вироблятися в Україні, з поступовим зниженням таких ставок протягом перехідного періоду до рівня, визначеного гармонізованим тарифом ГАТТ/СОТ на відповідні товари.

- високі ставки не повинні встановлюватися на напівфабрикати, що
використовуються для виробництва в Україні хімічних товарів;

- високі ставки ввізного мита на товари, виготовлені з чорних металів, якщо аналогічні товари виробляються або можуть вироблятися в Україні;

- високі ставки ввізного мита на літаки цивільної авіації та запчастини до них з дальшим зменшенням протягом перехідного періоду до рівня, передбаче-ного рішенням Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ;

- високі ставки ввізного мита на сільськогосподарські машини та обладнання, якщо аналогічні машини та обладнання виробляються в Україні, з одночасним встановленням низьких ставок мита на ті види машин, обладнання, що не виробляються в Україні й потрібні для розвитку агропромислового комплексу;

- високі ставки ввізного мита на предмети розкоші й автомобілі.

При цьому передбачається, що ставки ввізного мита на підакцизні товари не можуть перевищувати 70 відсотків від їхньої митної вартості;

- середні ставки ввізного мита на текстиль, одяг та іншу продукцію легкої промисловості з поступовим переходом протягом перехідного періоду до низьких ставок мита.

- Концепція трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки відповідно до системи ГАТТ/СОТ, затверджена Указом Президента України від 6 квітня 1996 року №255/96;

- Чинний Митний тариф, прийнятий Законом України “Про Митний тариф України”, від 05.04.2001 №2371-111;

- Висновки галузевих міністерств та центральних органів виконавчої влади про можливість відхилення ставок ввізного мита на окремі види продукції від встановлених вищезазначеними документами.

Протягом 2005 року Верховною Радою України прийнято низку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність з нормами СОТ.

Крім того, приєднались до секторальної гармонізації з хімічних товарів (5,5 - 6,5 %), текстилю та одягу (0-17,5 %). Переважна більшість секторальних домовленостей охоплює комплектуючі та сировину для виробництва технологічної продукції, а не товари споживчого вжитку (кінцева продукція).

Продукція, яка належить до секторів наукового, медичного обладнання та інформаційних технологій здебільшого не виробляється вітчизняними підприємствами, або виробляється на рівні застарілих на декілька поколінь технологічних схем, що не відповідає сучасному попиту. Зниження тарифного захисту цієї продукції призведе до позитивних наслідків у зв'язку із збільшенням надходження на внутрішній ринок так званого “інвестиційного імпорту” у ці галузі та сприятиме розвитку внутрішнього ринку в цих сферах.

Відповідно до Угоди про торгівлю текстилем та одягом між Україною та ЄС тарифні ставки України на ці товари вже кілька років як приведені до рівня, що відповідає взятим зобов'язанням в СОТ.

На окремі види сільськогосподарської продукції домовлено про перехідні періоди на лібералізацію доступу до ринку, терміни яких закінчуються до 2010 року: м'ясо, риба, готові харчові продукти.

Країни, що приєднуються до СОТ, відповідно до Угоди СОТ про сільське господарство беруть на себе певні зобов'язання щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Згідно домовленостей Україна не має зобов'язань перед СОТ по скороченню внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Є лише зобов'язання не перевищувати річний рівень підтримки, вираженого у показнику СВП. Щорічний Сукупний вимір державної підтримки (СВП) сільського господарства України, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки, не повинен перевищувати - 3 млрд. 43 млн. грн. Крім того, додатково Україна може кожен рік витрачати на жовті програми до 5% від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства.

До базового періоду 2004-2006 рр., крім СВП, включено непродуктову підтримку “жовтої скриньки” у розмірі 3 млрд. 51 млн. грн., яка менша, ніж 5% від вартості валової продукції сільського господарства та 2 млрд. 424 млн. грн. у вигляді “зелених програм” підтримки сільськогосподарських виробників.

Як і всі країни-члени СОТ, Україна не матиме обмежень на «зелені» програми внутрішньої підтримки сільського господарства, вплив яких на торгівлю відсутній або мінімальний, за умови, що ці програми відповідають умовам, визначеним в Угоді СОТ про сільське господарство. Бюджетне фінансування програм «зеленої скриньки» може бути збільшено Україною, тому що воно не обмежується з боку СОТ, - на видатки на створення інфраструктури, консалтинг, маркетингові послуги, охорону навколишнього середовища, навчання, інспектування продукції, розбудову сучасної системи технічних стандартів, прискорення роботи по їх гармонізації з міжнародними та європейськими.

Україна погодилася не здійснювати субсидування експорту.

Україна застосовуватиме тарифну квоту на тростинний цукор-сирець (260 000 тон на рік згідно із Законом України № 404-V від 30.11.2006 з 1 січня року наступного, за роком вступу до СОТ, зі збільшенням до 267 000 тон у 2010 році). Квота розподілятиметься у порядку надходження заявок через 3 роки після вступу країни до СОТ.

4. Торговельні права (право на імпорт і експорт), а також збори та платежі за надання послуг:

7. Кількісні обмеження на імпорт, ліцензування імпорту:

З дати вступу до СОТ Україна скасує і не буде впроваджувати, повторно впроваджувати або застосовувати кількісні обмеження на імпорт або інші нетарифні заходи, такі як ліцензування, квотування, заборони, дозволи, вимоги попереднього санкціонування, вимоги ліцензування та інші обмеження з подібним ефектом, які не можуть бути обґрунтовано згідно з положеннями відповідної Угоди СОТ.

Україна не вводитиме заборону на імпорт яловичого фаршу, який не можна обґрунтувати згідно з нормами СОТ, і підтримуватиме прозорі і науково обґрунтовані стандарти торгівлі цим продуктом.

Україна скасує заборону на ввезення автобусів, вантажних і легкових автомобілів, які на момент ввезення були виготовлені більш як 8 років тому.

Україна здійснюватиме свої процедури ліцензування імпорту згідно з відповідною Угодою СОТ. Для цілей захисту навколишнього середовища при експлуатації на території України транспортних засобів старше 8 років можна досягти не шляхом заборони імпорту, а застосуванням технічних вимог до автомобілів.

8. Митна оцінка:

Повне виконання Угоди про митну оцінку з дати вступу України до СОТ.

Правила митної оцінки, які передбачаються статтями 259-273 чинного Митного кодексу України № 92-IV від 11 липня 2002 року, вимагають застосування як основного методу оцінки за ціною договору (вартість операції) та дотримуватися послідовності методів оцінки відповідно до норм Угоди про митну оцінку СОТ. Окремі положення Кодексу (абзац 13 ст. 71) набувають чинності після вступу до СОТ.

9. Правила визначення походження:

Повне виконання Угоди про правила визначення походження з дати вступу України до СОТ. Непреференційні правила походження визначаються статтями 276-285 чинного Митного кодексу України №. 92-IV від 11 липня 2002 року та відповідають правилам СОТ.

10. Інші митні формальності:

Експертний висновок Торгово-промислової палати України щодо класифікації товару більше не вимагатиметься як обов'язковий для отримання ліцензій на імпорт і експорт.

11. Антидемпінговий режим, режим компенсаційного мита та захисних заходів:

12. Експортні мита: Україна знизить свої експортні митні тарифи на насіння соняшнику, живу худобу, шкури тварин, брухт чорних і кольорових металів. З дати вступу до СОТ Україна не застосовуватиме обов'язкових мінімальних експортних цін.

Експортне мито на насіння олійних культур (соняшника, рижию, льону) буде зменшуватися щороку на 1% до значення 10% протягом 6 років, відповідно до Закону України № 2773-IV від 07.07.2005.

· на товари за кодами згідно з УКТЗЕД 0102 90 05 00, 0102 90 21 00, 0102 90 29 00, 0102 90 41 00, 0102 90 49 00, 0102 90 51 00, 0102 90 59 00, 0102 90 61 00, 0102 90 69 00, 0102 90 71 00, 0102 90 79 00, 0102 90 90 00, 0104 10 10 00, 0104 10 30 00, 0104 10 80 00 щороку зменшується на 5 відсоткових пунктів до значення 10%;

· на товари за кодами згідно з УКТЗЕД 4101, 4102, 4103 90 00 00 щороку зменшується на 1 відсотковий пункт до значення 20%.

Експортне мито на брухт та відходи чорних металів буде зменшуватися відповідно до Законів України № 400-V від 30.11.2006 та № 1105-V від 31.05.2007.

13. Обмеження експорту:

Такі заходи, в тому числі вимоги щодо ліцензування експорту, застосовуватимуться у повній відповідності з нормами СОТ. З дати вступу до СОТ буде скасовано заборону на експорт брухту кольорових металів. Крім того, буде знято обмеження на експорт зерна, а також дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, крім золота, срібла та діамантів. Заборона на експорт брухту кольорових металів скасовується після вступу до СОТ Законом України № 441-V від 13.12.2006.

14. Промислова політика, субсидії:

З дати вступу до СОТ Україна скасує всі експортні субсидії та субсидії на заміщення імпорту. Нормами угод СОТ визначаються як заборонені адресні субсидії, обумовлені показниками експорту чи використанням вітчизняних товарів на перевагу від імпортованих. Прикладами можуть бути надання прямих субсидій підприємствам/галузям залежно від показників експорту, більш вигідні розцінки на транспортування чи фрахт при експортних відвантаженнях порівняно з відвантаженнями всередині країни, звільнення або відстрочка сплати прямих податків тощо.

Україна надавала субсидії автомобілебудівній, суднобудівній, літакобудівній, вуглевидобувній галузям, космічній діяльності. Однак, Україна не вважає, що нею застосовуються заборонені субсидії. Після вступу до СОТ промислові субсидії повинні надаватися відповідно до правил Угоди СОТ про субсидії та компенсаційні заходи.

15. Технічні бар'єри в торгівлі:

Україна виконуватиме Угоду про технічні бар'єри в торгівлі з дати вступу до СОТ. Україна надаватиме пріоритет використанню міжнародних (над регіональними та національними стандартами інших країн) стандартів, вказівок та рекомендацій, як основи для власних стандартів, технічних регламентів та відповідних процедур оцінки відповідності.

Усі національні та регіональні стандарти будуть добровільними, за винятком тих, на які є посилання або про які йдеться у технічних регламентах, розроблених, inter alia, для захисту інтересів національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту здоров'я та життя людей, тварин або рослин та захисту навколишнього середовища. До 30 грудня 2011 року всі технічні регламенти України використовуватимуть як основу відповідні міжнародні стандарти згідно зі Статтею 2.4 Угоди про технічні бар'єри в торгівлі.

Технічні регламенти України щодо терміну зберігання рибних продуктів буде приведено у відповідність з рекомендаціями «Кодексу Аліментаріус».

16. Санітарні та фітосанітарні заходи:

З дати вступу до СОТ Україна виконуватиме вимоги Угоди про санітарні та фітосанітарні заходи та раціоналізує повноваження своїх наглядових та контролюючих органів у цій галузі.

Україна дозволятиме імпорт м'яса та м'ясопродуктів, що були вироблені з використанням гормонів росту.

Пояснення - Згідно з Угодою про застосування санітарних та фітосанітарних заходів країни СОТ мають право застосовувати такі заходи для захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин, ґрунтувати їх на наукових принципах і не створювати невиправданої дискримінації чи прихованого обмеження торгівлі.

Відповідно до Закону України № 2498-XII від 25.06.1992 «Про ветеринарну медицину» (ст.67) дозволяється застосування ветеринарних препаратів, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну, гестагенну дію, а також антибіотиків та гормонів для лікувальних та інших цілей з урахуванням того, що максимальні рівні залишків таких препаратів у сировині тваринного походження не можуть перевищувати встановлених максимальних рівнів.

17. Інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею:

Управління такими зонами відбуватиметься у відповідності із положеннями СОТ. Це означає, що в СЕЗ не повинні застосовуватися заборонені промислові субсидії (експортні чи імпортозаміщуючі), заборонені інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею. А також, що товари, які ввезені чи вироблені в СЕЗ із митними чи податковими пільгами, підлягатимуть звичайному митному оформленню при ввезенні на решту території України, у тому числі із застосуванням звичайних мит та податків. В Україні є 11 СЕЗ, більшість з яких мали режим спеціальної митної зони, який потім був скасований Законом України № 2505 від 25.03.2005 «Про зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України».

19. Державні закупівлі:

Угода, до якої Україна приєднається у 2010 році, охоплює 355 товарних позицій, з яких лише дві є готовими літальними апаратами (діюча ставка ввізного мита в Україні складає: на поз. 8801 - аеростати, дирижаблі та планери складає - 10%, а на поз. 8802 - вертольоти, літаки, ракети та космічні апарати - 0% (ця ставка не змінювалася з 1994 року). Інші позиції є сировиною та комплектуючими для виробництва та складання літальних апаратів.

21. Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС):

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ НА РИНКУ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР У 2005 -2011 РР.

2.1 Динаміка впливу експортно-імпортних митних тарифів України по пшениці на конкурентоспроможність на зовнішньому ринку

Згідно із Законом «Про зерно та ринок зерна в Україні» вiд 09.01.2007 р. № 547-V (далі - Закон про ринок зерна) метою держави є забезпечення продовольчої безпеки держави. Відповідно, держава, використовуючи різні методи, намагається реалізувати державну політику у сфері ринку зерна. З цією метою в жовтні 2010 р. і було запроваджено квотування зерна. Наприкінці грудня 2010 р. квотування було продовжено до 31 березня 2011 р. А вже постановою Кабінету міністрів України від 30.03.2011 р. дію квот було продовжено до 30 червня 2011 р.

Питанню введення квот присвячено ст. 16 Закону України «Про зовнішньо-економічну діяльність» [6] - «Ліцензування зовнішньоекономічних операцій», у якій прописано порядок і підстави введення квот. Згідно із Законом рішення про застосування режиму ліцензування експорту товарів, у тому числі встановлення квот, приймається Кабінетом міністрів України з визначенням переліку конкретних товарів, експорт яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару, що і було здійснено урядом. У ч. VI ст. 12 Угоди про сільське господарство СОТ визначені правила введення заборон та обмежень на експорт. Зокрема, зазначено, що перед введенням будь-якої заборони або обмеження на експорт член СОТ повинен настільки завчасно, наскільки це мож-ливо, надати Комітету із сільського господарства письмове повідомлення, яке має містити інформацію про характер та тривалість такого заходу, а також на вимогу будь-якого іншого члена СОТ, що має суттєвий інтерес як імпортер, провести кон-сультації з ним із приводу будь-якого питання, що стосується зазначеного заходу.

3 червня 2011 Кабінет міністрів України офіційно оприлюднив на своєму веб-сайті прийняту 25 травня ухвалу, якою скасовуються квоти на експорт зерна (поста-нова №566).

Водночас, наприкінці травня Верховна Рада прийняла закон, яким встановила 9-14% мита на експорт зерна.  Верховна рада України 19 травня 2011 прийняла у другому читанні і в цілому урядовий законопроект № 8321, яким з 1 липня 2011 р. по 31.12.2011 р. Встановлю-ються мита на експорт зернових у розмірі:

- пшениця 9 %, але не менше 17 євро/1 т.;

- 12%-ве -- кукурудзи;

- 14% - на експорт ячменю.

При цьому, згідно з документом, уряд пропонує встановити мито на пшеницю не менше 17 євро/т, на кукурудзу -- 20 євро за тонну, ячмінь -- 23 євро за тонну.

Запровадження експортного мита на зерно сприяло збільшенню доходів держ-бюджету на суму понад 0,7 млрд грн. Такі дані містяться у висновку Рахункової палати щодо виконання держбюджету України за дев'ять місяців 2011 року.

Разом з тим, раніше в Міністерстві фінансів підраховували, що при прогнозі виробництва зерна у 50 млн тонн і експорті 24 млн тонн надходження до бюджету у 2011/12 маркетинговому році можуть скласти більше 4 млрд грн.

Мита були введені замість квот. Держава побоювалася, що через занадто ви-сокі ціни у світі, з країни буде вивезено значну частину зерна.

Проте 12 жовтня Верховна Рада ухвалила закон про відміну вивізних мит, і вже з 22 жовтня 2011 (коли закон набув сили) кукурудза та пшениця експортують-ся з України безмитно.

Таблиця 2.1

Виробництво та внутрішнє споживання пшениці в Україні та світі для оцінки експортних можливостей світового ринку пшениці по маркетинговим рокам [58]

Рис.2.1. Динаміка обсягів валового збору зернових та експорту пшениці (код 1001) з України у 2005 - 2011 рр. за даними Держкомстату та Держмитслужби України[ ]

Рис.2.2. Динаміка середніх фактичних експортних цін на контракти експорту пшениці за даними Держмитслужби України за 2005 - 2012 рр.[52]

Таблиця 2.2

Закупівельні ціни на зерно станом на 19.03.2012, грн/т [58]

Таблиця 2.3

Закупівельні ціни на зерно станом на 04.01.2012, грн/т [58]

Закупівельні ціни на зерно станом на 28.11.2012, грн/т [58]

Таблиця 2.5

Закупівельні ціни на зерно станом на 11.10.2012, грн/т [58]

Таблиця 2.6

Закупівельні ціни на зерно станом на 28.08.2012, грн/т [58]

Як показує аналіз внутрішніх закупівельних цін на пшеницю 2011-2012 маркетингового року основними зернотрейдерами України (табл.2.2 -2.6), введення з 1.07.2011 9% експортного мита на пшеницю та впровадження механізму неповер-нення зернотрейдерам експортного ПДВ привело до падіння внутрішніх закупівель-них цін у липні -жовтні 2011 р. на 300 - 400 грн./1 т., тобто до 30% (9% мито + 20% ПДВ). Таким чином, за регулюючі дії Кабінету Міністрів України суттєвими збит-ками закінчився 3 квартал 2011 року для виробників пшениці, які розплатились за санкції, накладені на зернотрейдерів

2.2. Динаміка впливу експортно-імпортних митних тарифів України по насінню соняшника на конкурентоспроможність на зовнішньому ринку

Ситуація на ринку експорта насіння соняшнику в Україні до введення експортного мита (1996-1999 рр.) характеризувалась [61]:

- 45% виробництва насіння соняшнику експортувалося, в т.ч. 31% в ЄС;

- Внутрішня ціна на насіння соняшнику дорівнювала його світовій ціні;

- Переробники насіння соняшнику купували його за світовою ціною;

Позитивні наслідки введення експортного мита 23% (1999 рік):

- Збільшення виробництва олії в Україні на 50%;

- Скорочення обсягів виробництва насіння соняшнику у довгостроковій перспективі;

- Скорочення експорту насіння соняшнику на 50%;

- Збільшення надходжень до державного бюджету;

- Збільшення інвестицій у виробництво олії та покращення доступу до кредитних ресурсів;

Негативні наслідки введення експортного мита в 1999 році:

- Зниження внутрішніх цін на насіння соняшнику;

- Перерозподіл прибутку від виробників насіння до виробників олії;

- Виникнення схем з давальницькою сировиною для уникнення сплати мита.

Україна займає перше місце у світі з продажу насіння соняшнику, освоївши ринки країн ЄС, Близького Сходу та Північної Африки. Друга половина 90-х років характеризувалася докорінною зміною державної агропродовольчої політики. Дефіцит бюджету, роздержавлення і приватизація в переробній сфері АПК призвело до повного припинення державної підтримки цін і субсидування сільськогосподар-ського виробництва. У зв'язку з цим держава втратила контроль за експортом насіня соняшнику.

Саме тому уряд був вимушений обмежити експорт сировини шляхом квотування та ліцензування. Мито - це непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача. Вста-новлення експортного та імпортного мита - це політика протекціонізму, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі.

Експортне мито на насіння соняшнику було запроваджено 11 січня 1993 року за ставкою 30%. За положеннями Декрету КМУ № 3-93 від 11.01.93 р., від сплати експортного мита звільнялися товари, які вивозилися в межах отриманих суб'єктами підприємницької діяльності експортних квот, а також товари, вироблені повністю з давальницької сировини, що була попередньо імпортована. 26 грудня 1993 року експортне мито на насіння соняшнику було скасоване. Надалі експортне мито не застосовувалось.

Імпортне мито на насіння соняшнику було запроваджене Декретом КМУ № 4-93 від 11 січня 1993 року. У період із 1993 по 1999 рік пільгова ставка імпортного мита на насіння соняшнику збільшилася з 2% до 50%. Введення в вересні 1999 р. експортного мита за ставкою 23 % дозволило переробним підприємствам України активно вступити в конкуренцію з експортерами сировини. За період вересень 1999 - липень 2000 р. виробництво соняшникової олії підприємствами харчової промис-ловості всіх форм власності збільшилось порівняно із аналогічним періодом попереднього сезону на 63 %. За цей період експорт насіння соняшнику зменшився в 2,2 рази і склав 420,4 тис. т. Одночасно експорт соняшникової олії збільшився на 73 %. Таким чином, внаслідок дії мита відбулася певна переорієнтація трейдерів з експорту насіння соняшнику на експорт олії. І нарешті головне, внаслідок дії експортного мита відбулося зниження роздрібних цін на соняшникову олію, і відповідно збільшилося її споживання населенням України. Для країни із значною часткою населення з низькими доходами цей факт є надзвичайно важливим.

З 11 липня 2001 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до дея-ких законів України", згідно з яким ставки вивізного (експортного) мита на насіння соняшнику встановлені в розмірі 17 % до митної вартості товару. Водночас забороняється вивезення з митної території України насіння соняшнику, яке використовується в операціях з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах. Таким чином, вивізне мито на насіння соняшнику вивело із кризи і сприяє стабілізації стану всього олійно-жирового комплексу України, і тому не повинно бути відмінене.