Рис 2.6 Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну(2005 - січень 2011р.р, млн. дол. США)



Крім того, додатковим бар'єром для залучення іноземних інвестицій у першому півріччі 2010 року стало прийняття змін до Закону України "Про режим іноземного інвестування" згідно з положеннями Закону України № 1533 від 24.11.2009 "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи". Зазначені зміни не узгоджувались із чинним порядком реєстрації іноземних інвестицій, крім того, потребували прийняття Національним банком України окремого порядку державної реєстрації іноземних інвестицій у вигляді валютних цінностей [58; 99]. Відсутність у першому кварталі 2010 року порядку державної реєстрації іноземних інвестицій у вигляді валютних цінностей взагалі унеможливлювала внесення прямих іноземних інвестицій в економіку України у грошовій формі. Актуальним на сьогодні постає питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Ряд позитивних кроків у цьому напрямі вже здійснено:

1. Створено належне правове поле для інвестування. Законодавство України передбачає визначені гарантії діяльності для інвесторів (див. Додаток Б).

2. На території України до іноземних інвесторів застосовується національний режим інвестиційної діяльності, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами, іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

3. У випадку припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів від інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків і інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

4. Утворено Державне агентство України з управління національними проектами. Основними його завданнями є реалізація стратегічно важливих проектів, що забезпечують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектора економіки України.

5. Усунуто адміністративний бар'єр для входження іноземного капіталу в Україну щодо обов'язковості реєстрації іноземних інвестицій, який був запроваджений наприкінці минулого року[40, 12].

На перспективу також заплановані заходи Уряду та Президента України відповідно до програмних документів. Так, питання сприяння інвестиціям знайшли своє відображення у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава". Зокрема передбачається:

1. Удосконалення та підвищення ефективності системи державних видатків;

2. Створення на окремих територіях спеціальних режимів залучення інвестицій;

3. Розвиток гарантії а страхування експортних операцій;

4. Забезпечення ефективності та прозорості механізмів функціонування механізмів державно-приватного підприємства

5. Створення умов для розвитку саморегульованих організацій і поступове передання їм частини функцій державного регулювання й контролю

Крім того, у рамках програми реформ здійснюватимуться конкретні заходи з покращання бізнесклімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур.



2.3 Порівняльна характеристика України як інвестиційно привабливого об'єкта за аналізом американської компанії "Heritage Foundation"

За оцінками як внутрішніх, так і іноземних економічних експертів, інвестиційний клімат в Україні все ще залишається несприятливим. Американська бізнес-організаціїя "Heritage Foundation" визначила для оцінки економічної свободи та інвестування Індекс економічної свободи (далі - ІЕС), який досліджується у співробітництві з інформаційною агенцією "Wall Street Journal". Індекс відображає ступінь розвитку ринкового середовища в країні, захисту майнових прав та інтересів інвестора, регуляторного впливу і фіскального навантаження з боку державних інститутів на підприємницький сектор. Обчислюється ІЕС за 100-бальною шкалою. У доповіді ІЕС за 2010 рік аналізом охоплено 179 країн, що на 22 країни більше, ніж у попередньому році. Україна в рейтингу 2010 перемістилася з 133 місця на 152. З 22 нових країн, що включені до рейтингу, перед Україною опинилися 8: Макао (21 місце), Домініка (70), Самоа (86), Вануату (92), Тонга (126), Мікронезія (139), Мальдіви (143), Тімор (149). Загальна оцінка ІЕС України погіршилася, у порівнянні з 2009 роком, на 2,2 бали (табл. 2.2). Серед складових субіндексів лише у сфері зовнішньої торгівлі Україна покращила свій показник, що пов'язано з процесами лібералізації в рамках вступу до СОТ. Показники інвестиційної свободи і прав власності залишилися без змін на рівні попереднього року. Решта показників погіршила, хоч і не в значній мірі, своє значення. Найбільше падіння відбулося в оцінці фінансового сектора України (з 50 до 40 балів), що стало основним чинником зменшення середньозваженого показника ІЕС нижче 50 балів (рис. 2.7). Відповідно до класифікації агенції "Херітейдж", Україна, у порівнянні з колишніми кранами Радянського Союзу, перемістилася з умовної зони країн "частково обмеженої економіки" до країн з "обмеженою економічною свободою".



Таблиця 2. 2 Оцінка Індексу економічної свободи України у 2008-2009

Рис. 2.7 Структурні зміни ІЕС України у 2008-2009 рр.

Таблиця 2.3 Позиціювання в умовній класифікації економічної свободи

Бали	Класифікація	Країни	Місце
0 - 49,9	Обмежена економіка	Україна	152
50,0 - 59,9	Частково обмежена економіка	Росія	146
60,0 - 69,9	Помірно вільна економіка	Польща	82
		Вірменія	31
70,0 - 79,9	Наближена до вільної економіка	Литва	30
		Естонія	13
80,0 - 100	Вільна економіка	Гонконг	1

У рейтингах 2003-2008 рр. Україна перебувала ще в сегменті "частково обмеженої економіки" (рис. 2.8), причому піковим (найкращим) був рейтинг 2005 р.



Рис. 2.8 Оцінка індексу економічної свободи країн

До 2008 р. Україна випереджала Росію, у рейтингу 2009 р. тенденції руху їх економічної свободи змінилися на протилежні. На всьому часовому діапазоні дослідження ІЕС оцінка України відстає від середньоарифметичної оцінки країн світу, що коливається близько 60 балів. Цей бар'єр подолали всі східноєвропейські країни, які є членами ЄС-27: Польща (60,3 бали), Словенія (62,9), Румунія (63,2), Болгарія (64,6), Латвія (66,6), Угорщина (66,8), Чехія (69,4), Словаччина (69,4), Литва (70,0) та Естонія (76,4). До середньосвітового рівня Україна змогла максимально наблизитися лише в рейтингу 2005 р. (складеному за даними 2003 р.) [65]. Вартим уваги є порівняння оцінок ІЕС Казахстану (60,1), Киргизії (61,8), Грузії (69,8) та Вірменії (69,9) з їх макроекономічними показниками (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Окремі макропоказники країн СНД та місце у рейтингу ІЕС 2009

	Місце	Бали	ВВП (ПКС) дол. США на особу	Індекс приросту ВВП, %	Індекс інфляції,%	Сальдо платіжного балансу, % від ВВП
Вірменія	31	69,9	4945,9	13,8	6,6	-6,4
Грузія	32	69,8	4694,0	12,4	11,0	-20,0
Киргизія	74	61,8	2000,2	8,2	20,1	-0,2
Казахстан	83	60,1	10837,2	8,9	18,8	-6,9
Азербайджан	99	58,0	7618,1	23,4	19,5	28,9
Молдова	120	54,9	2897,4	4,0	13,1	-17,0
Таджикистан	122	54,6	1842,6	7,8	19,8	-11,2
Росія	146	50,8	14705,0	8,1	11,9	5,9
Узбекистан	148	50,5	2389,5	9,5	11,9	19,1
Україна	152	48,8	6968,2	7,6	16,6	-3,7
Білорусь	167	45,0	10948,6	8,2	12,1	-6,8
Туркменістан	169	44,2	5171,9	11,6	8,6	15,4

На цьому прикладі можна зробити висновок, що Індекс не обов'язково ототожнюється з економічним розвитком країни, а відображає лише необхідні передумови для цього з точки зору ринкових свобод. Якщо Україну порівняти з Вірменією, лідером серед країн СНД, та Росією за складовими Індексу то спільними проблемними питаннями для трьох країн залишаються боротьба з корупцією та захист прав власності (рис. 2.9).

Рис 2.9 Порівняльна структура IEC України, Росії та Вірменії

Найгірший показник у цій сфері має Росія. Найслабшими місцями України виступають також регуляторна діяльність держави у підприємницькому і фінансовому секторах, висока частка перерозподілу ВВП через державний сектор, слабкість державної політики у сфері залучення прямих іноземних інвестицій

Свобода зовнішньої торгівлі (84,0 бали) У той час, коли Україна робить прогрес з лібералізації торгового режиму, окремі обмеження експорту, доступ до ринку послуг, імпортне мито і збори, окремі вимоги щодо ліцензування імпорту, обмежувальне санітарне і фітосанітарне регулювання, комплексне регулювання стандартів і сертифікації, нетранспарентне державне забезпечення та слабкий захист прав інтелектуальної власності зумовлюють додаткові витрати у сфері торгівлі. Тому, через значне нетарифне регулювання, сумарну оцінку свободи зовнішньої торгівлі України у 2009 році експертами було скориговано шляхом зменшення на 10 пунктів (рис. 2.10).

Не зважаючи на корегування, оцінка цього показника залишилася найбільшою в структурі ІЕС України, а також однією з найбільших серед країн СНД, що свідчить про певний прогрес у сфері лібералізації її зовнішньоекономічних відносин. Зі вступом до СОТ Україна взяла на себе зобов'язання поступового зменшення тарифного навантаження, що вступає в дію для окремих товарів - з дня вступу, для більшості товарів - з 01.01.2009р.

Рис 2.10 Порівняльні показники свободи зовнішньої торгівлі

За статистичними даними, частка надходження митних і акцизних зборів до державного бюджету України у співвідношенні до імпорту товарів і послуг у 2007 р. дорівнювала 3,1%, за оперативними даними 9 місяців 2008 р. вона зменшилася до 2,9%. Поетапне зменшення ставок триватиме до 2013 р. Крім тарифного регулювання, відповідно до діючих вимог СОТ, відбудуться зміни і в нетарифній політиці, що стосується санітарних та фітосанітарних норм, інших технічних бар'єрів, антидемпінгового законодавства, процедури здійснення митної оцінки тощо.

Фіскальна свобода (77,0 балів).Україна має відносно невеликі ставки основних податків: її податок на

доходи фізичних осіб дорівнює 15%, а прибутковий з підприємств - 25%. Страхові компанії є суб'єктами спеціалізованих ставок оподаткування. Іншими податками є ПДВ, земельний збір та податок на спадщину. В останні роки частка податкових надходжень від ВВП дорівнювала 38,1%.

За даними Мінфіну, частка податкових надходжень до зведеного бюджету у 2006 р. дорівнювала 23,1% від ВВП, у 2007 р. її розмір зменшився до 22,6%. З врахуванням обсягів соціальних зборів, що спрямовуються до Пенсійного фонду, Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, розмір загального податкового навантаження дорівнював 35,1% від ВВП у 2006 р. і 34,9% від ВВП у 2007 р (рис. 2.11).

Рис 2.11 Порівняльні показники індексу фіскальної свободи



Зменшенню фіскального навантаження у подальшому сприятиме прийняття Податкового кодексу України, що ставить за мету не лише зменшення окремих ставок податків, але й значне спрощення процедури податкової звітності.

Цінова свобода (68,1 балів). Інфляція в період 2005-2007 рр. була високою, у середньому на рівні 12%. Виконавча влада може формувати мінімальні ціни на товари та послуги, а також впливати на ціни шляхом регулювання та через державні підприємства і організації. Ураховуючи можливість спотворення цін, оцінка субіндексу скоригована на 10%. Піком зростання субіндексу були 2004-2005 рр., що з урахуванням часового відставання рейтингу від актуальних статистичних даних відповідає показникам 2002-2004 рр. Оскільки в моделі розрахунку субіндексу використовується середньозважений розмір ІСЦ за поточний і два попередніх роки, з огляду на динаміку показника у 2006-2008 рр., ймовірним вбачається збереження негативної оцінки субіндексу і в наступному рейтингу ІЕС (рис. 2.12).

Рис 2.12 Порівняльні показники цінової свободи

Свобода ведення бізнесу (40,5 балів). Свобода у заснуванні бізнесу, операційній діяльності підприємства та припиненні його існування значно обмежена регуляторним середовищем. Заснування бізнесу в Україні потребує 27 днів, що менше, ніж в середньому у світі (38 днів). Водночас на отримання дозволу на будівництво необхідно більше процедур і часу, ніж у середньому у світі (18 процедур і 225 днів). Витрати, пов'язані з цим, надвисокі. Процедура банкрутства є витратною і значно розтягнутою в часі. Pозрахунок субіндексу базується на даних звіту "Doing Business 2009". За показником "заснування бізнесу" Україна посіла у зазначеному рейтингу 113 місце (Німеччина - 75, Литва - 59, Росія - 52, Вірменія - 49, Естонія - 21). Серед негативних факторів Україну виділяє надвисока, порівняно з іншими країнами, частка мінімального статутного фонду товариства у співвідношенні до валового національного доходу на душу населення (174,2% - 2006 р., 151,9% - 2007 р.). У Німеччині, наприклад, цей показник дорівнює лише 42%, Естонії - 23%, Росії - 2,2% (рис. 2.13).

Рис 2.13 Порівняльні показники свободи ведення бізнесу

Фінансова система України залишається слабкою. Реструктуризація банківського сектора відбувається повільно, і близько 150 малих банків відчувають нестачу капіталу. Два банки належать державі, а десять найбільших банків володіють половиною фінансових активів ринку. Завдяки поправці парламенту у 2006 р. і вступу до СОТ у травні 2008 р. іноземні банки і страхові компанії отримали можливість відкривати свої офіси в Україні. Нерозвинутий ринок капіталу слабко регулюється. Непрозоре корпоративне управління послаблює ринок цінних паперів. Дана оцінка ґрунтується на експертному опитуванні і відображає не стільки ступінь відкритості сектора, скільки його стабільність. Оцінка за субіндексом, залишаючись незмінною у період 2003-2008 рр., в останньому рейтингу погіршилася, не заважаючи на певний прогрес у банківській сфері. Основні причини - недосконалість банківського сектора і нерозвиненість фондового ринку. Їх слабкість гостро проявилася під час поглиблення світової фінансової кризи у другій половині 2008 р. Ймовірно, що наслідки кризи можуть позначитися у подальшому на оцінці наступного рейтингу (рис. 2.14).

Рис 2.14 Порівняльні показники фінансової свободи

Чинне законодавство забезпечує рівні умови для внутрішніх і зовнішніх інвесторів з певними обмеженнями в окремих сегментах. Однак, складне регулювання та корупція стримують інвесторів. Крім того, іноземні контракти не завжди визнаються внутрішнім законодавством. Відкриття валютних рахунків резидентів і нерезидентів є об'єктом державного регулювання і вимагають отримання дозволу. Зовнішні платежі і трансферти підлягають регулюванню та кількісному лімітуванню. Окремі трансакції з капіталом перебувають під контролем та потребують ліцензування. Іноземні інвестори не мають права власності на землі сільськогосподарського призначення. Оцінка за субіндексом, починаючи з 2003 р., залишалася без змін, складаючи лише 30% (рис. 2.15). Оскільки іноземні інвестори не мають преференцій порівняно з вітчизняними, покращанню інвестиційного клімату в Україні сприятиме лише вирішення загальних проблемних питань з формування сприятливого ділового середовища.

Рис 2.15 Порівняльні показники інвестиційної свободи

Поширенням корупції відзначилися всі ланки суспільства, економіки та виконавчої влади. Відповідно до Глобального індексу корупції 2008, що відстежується асоціацією "Транспаренсі Інтернешнл", Україна посіла 134 місце серед 180 країн (рис. 2.16). Невеликий рівень заробітної плати спричинив розвиток корупції на місцевому адміністративному рівні, а також у податковій та освітній сферах [66].

Рис 2.16 Порівняльні показники свободи корупції

Проведений нами в даному розділі аналіз сучасного стану інвестиційного клімату та потенціалу України показав наявність усіх умов для того, щоб наша країна стала одним із провідних європейських реципієнтів інвестицій. Він також виявив, що відсутність політичної стабільності, складне та суперечливе податкове законодавство, недостатньо розвинута фінансова інфраструктура та фондовий ринок залишаються основними перешкодами на шляху надходження інвестицій в українську економіку. При цьому, недостатність внутрішніх джерел інвестування, потреба в досвіді економічно і технологічно розвинутих країн, необхідність розширення виробництва та підвищення рівня зайнятості зумовлюють гостру потребу залучення іноземних фінансових ресурсів.



Розділ ііі. перспективи інвестиційного співробітництва україни з країнами близького сходу

3.1 Розвиток торговельного співробітництва України та регіону

Інтеграція України в систему світового господарства ставить перед нею важливе завдання відносно розширення та зміцнення її зовнішньо-торговельних зв'язків, особливо з тими країнами, які є найменш вивченими українськими виробниками, але в той же час могли б відіграти значну роль у реалізації експортного потенціалу України. Мова йде насамперед про країни Близького Сходу. Слід також зазначити, що торговельно-економічні відносини між Україною та країнами Близького Сходу характеризуються незначними обсягами товарообігу, про що свідчить позитивне сальдо торгівельного балансу між Україною та країнами регіону (див Додаток В).

Особливої уваги потребує торговельне співробітництво з країнами Перської затоки (Бахрейн, Держава Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Катар), які можуть стати досить вагомими економічними партнерами України. Основними статтями українського експорту до країн Перської затоки залишаються продукція машинобудівного, сільськогосподарського та металургійного виробництва (таб.3.1). Основними торговельними партнерами України в регіоні Перської затоки виступають Саудівська Аравія та ОАЕ, а найменш розвинутим є торговельно-економічне співробітництво між Україною та Бахрейном [59].

Динаміка товарообігу України з нафтодобувними країнами Аравійського півострова виглядає досить нерівно. Для аналізу були використані дані розвитку торговельно-економічного співробітництва України з Королівством Саудівська Аравія, Державою Кувейт та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Стан торговельно-економічних відносин України з Королівством Саудівська Аравія (KCA) протягом 2002-2010 рр. свідчить про зростання двостороннього товарообігу. Винятком став 2009 рік через зменшення експортних поставок до КСА зернових культур та

Таблиця 3. 1 Структура експорту товарів між Україною та КСА у 2009-2010 роках (тис. дол. США)

Код і найменування позиції товару за УКТЗЕД	2009 рік	2010 рік	Зростання/падіння
	Обсяг	%	Обсяг	%	Обсяг	%
402	Молоко та вершки	2055,00	0,21	1115,00	0,22	- 940,00	-45,74
08	Яйця птиці	933,00	0,10	4897,00	0,98	3964,00	424,87
001	Пшениця	15899,00	1,66	1180,00	0,24	-14719,00	-92,58
003	Ячмінь	599552,00	62,68	397160,00	79,72	-02392,00	-33,76
512	Олія соняшникова	39482,0	4,13	25144,0	5,05	-14338,00	-36,32
508	Інші глини	1345,00	0,14	0,00	0,00	-1345,00	-100,00
707	Масла	6566,00	0,69	5784,00	1,16	-782,00	-11,91
827	Хлориди	2452,00	0,26	0,0	0,0	-2452,0	-100,0
902	Вуглеводні циклічні	1277,0	0,13	176,0	0,04	-1101,0	-86,22
202	Феросплави	0,0	0,0	2862,0	0,57	2862,0
207	Напівфабрикати з вуглецевої сталі	183237,0	19,16	0,0	0,0	-183237,0	-100,0
208	Прокат плоский	61229,00	6,40	27681,00	5,56	-33548,00	-54,79
Усього	914027	95,56	465999	93,54	-248028	-236,45

У 2009 році товарообіг склав 506,4 млн. дол. США, що на 47,7% (462 млн.) менше ніж за 2008 рік. Експорт зменшився на 47,9% (458,2 млн.) і склав 498,1 млн. дол. США, імпорт зменшився на 32,1% (3,9 млн.) і склав 8,3 млн. дол. США. Сальдо позитивне - 489,8 млн. дол. США. Основу імпорту складають три товарні позиції: полімери етилену - 76,6% всього імпорту з КСА, конструкції будівельні збірні - 8,1%, полімери пропілену - 1,1% (таб. 3.2). Указом Короля Саудівської Аравії Абдали навесні 2010 року знято мито на імпорт цементу та арматури, тому українські виробники будівельних матеріалів мають можливість значно збільшити свій експорт до КСА [74].



Таблиця 3.2 Структура імпорту товарів між Україною та КСА у 2007-2008 роках (тис. дол. США)

Код і найменування позиції товару за УКТЗЕД	2008 рік	2009 рік	Зростання/падіння
	Обсяг	%	Обсяг	%	Обсяг	%
901	Полімери етилену	2997,00	24,47	6351,00	76,56	3354,00	111,91
902	Полімери пропілену	1351,00	11,03	90,00	1,08	-1261,00	-93,34
921	Інші плити з пластмаси	502,00	4,10	166,00	2,00	-336,00	-66,93
418	Холодильники	561,00	4,58	0,00	0,00	-561,00	-100,00
406	Конструкції будівельні збірні	5783,00	47,22	674,00	8,13	-5109,00	-88,35
Усього	12246,00	100,00	8295,00	100,00	-3951,00	-32,26

Аналізуючи поточний стан економічного співробітництва, можна зробити висновок, що збільшення експорту до КСА українських товарів та послуг можливе за умови напрацювання та розширення договірно-правової бази економічного характеру, розширення номенклатури українського експорту за рахунок, перш за все, наукомісткої продукції, залучення українських технологій у різноманітні галузі саудівської економіки, створення спільних підприємств та відкриття представництв українських компаній, участі українських організацій та підприємств у міжнародних тендерах у нафтогазовій галузі КСА, участі в міжнародних ярмарково-виставкових заходах на території Саудівської Аравії, надання транспортно-будівельних послуг.Так, Саудівська компанія принца Султана Аль-Кабіра „Sultan Bin Mohammed Bin Saud Al-Kabeer Projects" висловила свою зацікавленість у налагодженні співробітництва з Україною у сфері сільського господарства. Зокрема основними напрямками співробітництва саудівська компанія розглядає довгострокову оренду землі, вирощування зернових культур та їх подальший експорт до КСА та інших країн регіону. На початковому етапі діяльності саудівська компанія пропонує орендувати земельну ділянку розміром до 1 тис. гектарів. У разі успішності роботи, земельний фонд компанії планується збільшити до 50 тис. га [55, 21].

Досить перспективним вважається співробітництво в паливно-енергетичній галузі. Позитивних результатів у даній сфері можна досягти тільки при здійсненні значних капіталовкладень з української сторони (проведення рекламних кампаній, у тому числі участь у профільних виставках; заснування представництв провідних українських виробників і експортерів у Саудівській Аравії; підбір місцевих партнерів; проведення попередніх атестацій і реєстрація в місцевих адміністративних органах, а також у потужних нафтових компаніях, таких, як „Saudi Aramco"). Співробітництво з КСА в нафтогазовій сфері може бути сконцентроване в наступних проектах:

- участь у геологорозвідувальних роботах, у тому числі з використанням супутникових технологій;

- участь у тендерах або субпідрядних роботах з постачання і монтажу нафтосховищ, будівництва, обслуговування і ремонту нафто- і газопроводів, будівництва нафтопереробних заводів;

- постачання устаткування для нафтогазового сектора (труби, бурове устаткування, компресорні станції і т.п.). Слід зазначити, що обов'язковою умовою при постачаннях устаткування в нафтогазовий сектор країн регіону є атестація цього устаткування за міжнародними стандартами насамперед стандартами Американського інституту нафти (American Petroleum Institute);

- залучення інвестицій країн регіону в розробку сучасних технологій видобутку і транспортування нафти і газу;

- залучення інвестицій у розробку заходів для природоохоронних технологій, проведенню наукових екологічних досліджень у Перській затоці, Червоному і Аравійському морях;

- залучення портфельних інвесторів країни до створення консорціуму з керування нафтопроводом "Одеса-Броди" і постачанням технологічної нафти в Західну Європу [61].

Торговельно-економічне співробітництво між Україною та Державою Кувейт за останні роки (за винятком 2009 року) характеризувалося постійним збільшенням обсягів та позитивним сальдо балансу. Однак, у 2009 році, унаслідок світової фінансово-економічної кризи обсяги двосторонньої торгівлі знизилися майже вдвічі (таб. 3.3)

Таблиця 3.3 Динаміка торгівлі товарами між Україною та Кувейтом (тис. дол. США):

	2005	2006	2007	2008	2009
Товарообіг	17213	28920	25594	40761,91	23346,7
Експорт	16620	28400	25387	39643,17	22210,2
Імпорт	593	520	206	1118,74	1136,5
Сальдо	16027	27880	25180	38524,43	21073,7

За 2008 рік товарообіг склав 40,76 млн. доларів США, що на 60 % більше ніж за аналогічний період попереднього року. Таке зростання відбулося за рахунок українського експорту, обсяг якого збільшився на 56,2% за рахунок поставок зернових культур (на 86,8 %), чорних металів (на 50,4 %) та виробів з них (на 33,8 %). Падіння обсягів товарообігу у 2009 році, основу якого складав саме український експорт, пов'язано, перш за все, зі скороченням поставок на ринок Кувейту металопродукції у зв'язку з кризою будівельної галузі. Водночас намітилася тенденція до зростання обсягів українського експорту за рахунок конкурентоспроможної машинобудівної, будівельної, хімічної, харчової та сільськогосподарської продукції.

У структурі українського експорту до Кувейту у 2010 році, в основному, були представлені:

- зернові культури, обсяг яких склав 20,2 млн. дол. США;

- живі тварини - 1,1 млн. дол. США;

- недорогоцінні метали та вироби з них - 1,0 млн. дол. США.

Також імпортувалися мінеральні продукти, продукція хімічної та

пов'язаної з нею галузей промисловості, полімерні матеріали, деревина і вироби з неї, взуття тощо [75].

Останніми роками у двосторонніх відносинах уживалися заходи з диверсифікації структури торгівлі товарами між країнами зокрема за рахунок поставок на кувейтський ринок продукції українського машинобудування, харчових продуктів, високотехнологічного обладнання. Здійснювалася робота щодо поширення імпорту в Кувейт українських будматеріалів, мінеральних добрив, текстильних виробів, медпрепаратів, іншої продукції, участі українських будівельних об'єднань у виконанні проектів в Еміратах та сусідніх країнах. З огляду на порівняно незначний споживчий ринок Кувейту, особливого значення набуває просування українських компаній на ринок послуг (будівництво, високі технології, медицина), оскільки кувейтський уряд планує реалізувати амбіційні плани з розвитку інфраструктури країни. Для подальшого розвитку торговельних відносин України та Кувейту треба впроваджувати наступні заходи:

1. Диверсифікація українського експорту до Кувейту за рахунок конкурентоспроможної машинобудівної, авіаційної, будівельної, хімічної, харчової та сільськогосподарської продукції, відновлення поставок сталевої продукції на ринок регіону на докризовому рівні.

2. Просування інтересів українських компаній та підприємств на ринок Кувейту та, використовуючи його як своєрідні ворота, на ринок послуг регіону Перської затоки (Іраку, Саудівської Аравії тощо), участь в масштабних інфраструктурних проектах на території Кувейту та регіону (будівництво залізниць, метрополітену, доріг, мостів, портів, міст, торгових терміналів тощо).

3. Розвиток співробітництва на рівні регіонів, у тому числі - через розвиток співпраці між ТПП Кувейту та ТПП регіонів України.

4. Розвиток військово-технічного співробітництва.

Потребують подальшого опрацювання такі перспективні напрями співробітництва :

1. Проведення в Кувейті в рамках міжнародного виставкового заходу спеціалізованої виставки українських товарів.

2. Налагодження співробітництва в космічній галузі.

3. Участь українських підприємств нафтогазової галузі у проектах будівництва та модернізації виробництва в Кувейті.

4. Інвестиції в сільське господарство України з подальшим експортом вирощеної продукції до Кувейту [69].

Між Україною та ОАЕ укладені три міжурядові угоди (про економічне, торговельне та технічне співробітництво; про уникнення подвійного оподаткування; про сприяння і взаємний захист інвестицій). Усі згадані ключові угоди є чинними. Аналіз стану торговельно-економічних відносин України з ОАЕ до 2009 року свідчить про зростання товарообігу, формування стійких тенденцій до активізації інвестиційного співробітництва, розширення товарної номенклатури тощо. За результатами 2008 р. ОАЕ стали найбільшим українським партнером за рівнем експорту в регіоні Перської Затоки. Протягом останніх шести років Україна входила у число головних торговельних партнерів ОАЕ серед країн СНД. Разом з тим, слід констатувати, що на даний період рівень товарообігу та економічного співробітництва між Україною та ОАЕ значно відстає від показників інших країн, а саме, Японії, Китаю, Індії, США, ФРН, Франції та навіть Саудівської Аравії [51, 132]. У 2008 році загальний товарообіг (товари та послуги) між Україною та ОАЕ збільшився на 55,22% і склав 1 130,907 млн. дол. США, що на 402,3 млн. дол. США більше ніж у 2007 році. При цьому експорт збільшився на 49% (на 322,98 млн. дол. США), а імпорт - на 114% (на 79,341 млн. дол. США) (таб. 3.4).



Таблиця 3.4 Динаміка зовнішньої торгівлі України з ОАЕ за 2005-2009 роки (тис. дол. США)

	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Зміни 2009/2008, тис. дол. США	Зміни 2009/2008, %
Товаро-обіг	392732,00	486731,00	728583,00	1130907,03	470122,48	-660784,55	-58,43
в т.ч.:
товарів	356024,80	413396,00	644511,80	992695,40	354274,52	-638420,88	-64,31
послуг	36707,20	73335,40	84071,60	138211,63	115847,96	-22363,67	-16,18
Експорт	371667,00	436540,00	658726,00	981707,28	376488,52	-605218,76	-61,65
в т.ч.:
товарів	345667,70	392607,10	612241,20	914292,30	318628,07	-595664,23	-65,15
послуг	25999,30	43932,50	46484,30	67414,98	57860,45	9554,53	-14,17
Імпорт	21065,10	50191,80	69858,00	149199,75	93633,96	-55565,79	-37,24
в т.ч.:
товарів	10357,20	20788,90	32270,70	78403,10	35646,45	-42756,65	-54,53
послуг	10708,00	29402,90	37587,30	70796,65	57987,51	-12809,14	-18,09
Сальдо	350602,00	386348,00	588868,00	832507,53	282854,56	-549653	-33

Розвиток двосторонніх відносин між Україною та ОАЕ протягом 2009 року обумовлювався такими факторами, як нестабільна політична ситуація в Україні та вплив світової фінансової кризи на економіки обох країн. Як наслідок - значне скорочення обсягів двосторонньої торгівлі товарами та послугами, уповільнення темпів взаємодії в економічній сфері, між діловими колами. Так, у 2009 році загальний товарообіг між Україною та ОАЕ зменшився на 58,43 % і склав 470,12 млн. дол. США, що на 660,78 млн. дол. США менше ніж у 2008 році. При цьому експорт зменшився на 61,65% (на 605,22млн. дол. США), а імпорт - на 37,24% (на -55,57 млн. дол). Сальдо залишилося позитивним і склало 282, 85 млн. дол. США. Характерною особливістю 2009 року було те, що падіння експорту за більшістю товарних позицій відбулось, в основному, через різке зменшення експортних цін, у той час як зменшення фізичних показників експорту було порівняно незначним. За окремими товарами мала місце навіть протилежна тенденція: зменшення вартісних показників експорту на фоні збільшення натуральних показників. Окрім падіння ціни на металопродукцію, що є основною статтею торгівлі між двома державами, спостерігається і скорочення попиту на неї у зв'язку зі зменшенням темпів зростання будівельного сектора Еміратів та припиненням реалізації деяких інфраструктурних проектів. У структурі товарного експорту лідируючу частку (майже 70%) від загального обсягу складають чорні метали та вироби з них, такі як прокат плоский із заліза або нелегованої сталі, напівфабрикати із заліза або нелегованої сталі, прутки та бруски гарячекатані, а також кутки, фасонні та спеціальні профілі із заліза або нелегованої сталі. Близько 20 % українського експорту складає продукція сільськогосподарської групи (зернові, соняшникове насіння, борошно, сухе молоко, жири та олії тощо). Незначну частину складає високотехнологічна продукція української промисловості: котли, машини, апарати і механічні пристрої, аеронавігаційні або космічні апарати. Основний вплив на скорочення обсягів експорту мало зменшення поставок чорних металів (на 72,3 %) та вироби з чорних металів (на 87,48 %).

Таблиця 3.5 Товарна структура експорту окремих підгруп товарів за 2008-2009 роки (тис. дол. США)

Код та найменування товару	2008 рік	2009 рік	Зростання/падіння
	Обсяг	%	Обсяг	%	Обсяг	%
12 насiння і плоди олійних рослин	6762,60	0,74	43991,12	13,81	37228,52	6,5
15 жири та олії тваринного або рослинного походження	20213,51	2,21	12894,11	4,05	-7319,39	-36,21
72 чорнi метали	780824,52	85,40	214788,87	67,41	-566035,65	-72,49
73 вироби з чорних металiв	53457,76	5,85	6692,58	2,10	-46765,19	-87,48
84 котли, машини, апарати і механічні пристрої	7663,29	0,84	10310,94	3,24	2647,66	34,55
88 аеронавігаційні або космiчнi апарати	1060,01	0,12	14965,70	4,70	13905,69	14,12
Усього	914292,34	100,00	318628,07	100,00	-595664,27	-65,15



Мали місце також і певні позитивні тенденції у структурі експорту. Відбулось зростання поставок насіння і плодів олійних рослин (у 6,5 разів, питома вага цієї продукції зросла з 0,74% до 13,81%), аеронавігаційних або космічних апаратів (збільшення у 14,12 разів).

Імпорт з ОАЕ скоротився на 54,53% і склав 35 646,45 тис. дол. США. Найбільше скоротився імпорт наземних транспортних засобів (на 39,287 млн. дол. США або на 97,2%, питома вага цієї продукції скоротилася з 51,55 % у 2008 році до 3,18 % за результатами 2009 року), керамічних виробів (на 3,067 млн. дол. США, або на 84 %), ефірних олій та косметичних препаратів (на 2,5 млн. дол. США, або на 73 %). Одночасно відбулось зростання поставок полімерних матеріалів (на 10,025 млн. дол. США, або у 3,4 рази), деревини і виробів з неї (на 1,7 млн. дол. США, або у 5,4 рази) (таб. 3.6).

Таблиця 3.6 Товарна структура імпорту окремих підгруп товарів за 2008-2009 роки (тис. дол. США)

Код та найменування товару	2008 рік	2009 рік	Зростання/падіння
	Обсяг	%	Обсяг	%	Обсяг	%
09 кава, чай, прянощi	3 305,10	4,22	2 239,57	6,28	-1 065,53	-32,24
33 ефiрнi олії, косметичні препарати	3 436,95	4,38	930,09	2,61	-2 506,86	-72,94
39 полімерні матеріали, пластмаси	4 146,08	5,29	14 171,27	39,76	10 025,19	3,41
40 каучук, гума	424,54	0,54	930,96	2,61	506,42	2,19
44 деревина і вироби з деревини	387,44	0,49	2 094,29	5,88	1 706,86	5,4
69 керамiчнi вироби	3 653,90	4,66	586,48	1,65	-3 067,42	-83,95
73 вироби з чорних металiв	2 168,92	2,77	3 010,68	8,45	841,76	38,81
84 котли, машини, апарати і механічні пристрої	4 557,05	5,81	1 765,16	4,95	-2 791,89	-61,27
85 електричнi машини і устаткування	2 570,41	3,28	931,35	2,61	-1 639,07	-63,77
87 Наземні транспортні засоби, крім залізничних	4419,94	51,55	1 132,34	3,18	-39 287,60	-97,20
94 меблі	1 413,57	1,80	2 220,06	6,23	806,49	57,05
98 товари, придбані в портах	6 095,75	7,77	3 285,65	9,22	-2 810,10	-46,10
Усього	7803,10	100,	35 646,45	100,00	-42 756,65	-54,53



Можливість збільшення обсягів торгівлі між Україною та ОАЕ визначається рядом об'єктивних факторів, перш за все високою імпортозалежністю країн Перської Затоки, а також масштабними проектами, що реалізуються в регіоні в галузі промисловості, транспорту, сфері туризму та інших галузях економіки та значною мірою забезпечуються місцевими фінансовими ресурсами [65].

Таким чином, з усього вищесказаного можна побачити, що відносини партнерства і співробітництва між Україною та країнами Перської затоки у галузі товарообміну мають тенденцію до поступового, але стабільного розвитку. Сальдо торговельного балансу з усіма країнами регіону -- позитивне, а експорт та імпорт поступово зростає, порівняно з кожним попереднім роком. Для поліпшення двосторонніх відносин з країнами Перської затоки Україна може продовжити узгоджувати принципи та механізми економічного співробітництва, що у подальшому позитивно відобразиться на міждержавних економічних стосунках. Ураховуючи реальні потенціальні можливості України відносно близькосхідного регіону, необхідно також визначитися з пріоритетами й зосередити зусилля на традиційних для радянської продукції ринках, де українська продукція ще не повністю витіснена. Перспективними сферами українсько-близькосхідного торговельно-економічного співробітництва залишаються такі сфери: сільське господарство, енергетика, промисловість, будівництво, транспорт, іригація та водне господарство. Розширенню торговельно-економічного співробітництва між державами в 2011 році може сприяти:

- продовження роботи Міжурядових комісій з торговельно-економічного співробітництва;

- започаткування міжрегіональної співпраці (між окремими областями та містами, Торгово-промисловими палатами, підприємствами та ін.);

- активізація в Україні інформаційної кампанії стосовно можливостей близькосхідного ринку збуту для української продукції;

- участь України у тендерах, що проводитимуться на території близькосхідних держав (енергетична, будівна та транспортна галузь);

3.2 Значення ісламських банків у механізмах економічного співробітництва з країнами Близького Сходу

Для того, щоб Україна змогла ефективно розвивати торговельно-економічне співробітництво з арабськими країнами, потрібно враховувати особливості ісламської економічної моделі, що традиційна в більшості країн регіону. Розглянемо основні її риси на прикладі діяльності інституту ісламського банкінгу у світовому масштабі.

Державна релігія більшості країн Близького Сходу - іслам безпосередньо впливає на різноманітні галузі суспільного життя, регламентуючи не тільки питання культу і поведінки в побуті, але також економічні, політичні, та інші відношення в суспільстві. Ісламська економічна модель була створена на основі економічних положень Корану та суни ісламськими вченими-економістами. Що ж являє собою сама ісламська економіка, або ісламська економічна модель? Ісламська економіка - це перш за все система поглядів мусульман на принципи та механізми організації господарського життя суспільства. Співтовариство ісламських банків - це сегмент фінансового ринку Близького Сходу і деяких інших регіонів світу, який найбільш стрімко розвивається. За даними Міжнародної асоціації ісламських банків, у 2009 році в 35 країнах (включаючи Росію, США, Швейцарію, Австралію та інші) функціонувало 166 таких кредитних закладів. Загальна сума активів, що управляються на засадах принципів шаріату, складає, за різними оцінками, від 2300 до 8000 млн. дол. (таб.3.7). Тим не менш, динаміка розвитку багатьох ісламських банків, особливо в останні роки, свідчить про те, що в них велике майбутнє: щорічні темпи зростання в цьому секторі складають 10-15%. Характерно, що послугами ісламських банків користуються не тільки мусульмани (основна клієнтура), але й такі великі західні фірми, як "IBM", "General Motors", "Alcatel", "Daewoo". З іншого боку, провідні західні банки відкривають у себе ісламські підрозділи ("Sosiete Gеneral", "Chase Manhetten", "Goldman Sachs", "Namura Securities", "JP Morgan" і цілий ряд інших). А "Citibank" у червні 2009 р. заснував у Бахрейні дочірній "Citi Islamic Investment Bank" з капіталом в 20 млн. дол. [42, 44].

На тлі, безперечно, позитивної динаміки, що охоплює ісламські банки, тим не менш, важко говорити про їх конкурентоспроможність.

Таблиця 3.7 Ісламські банки: основні характеристики

Найменування показника	2006	2007	2008	2009	2010
Число банків	100	133	144	166	176
Капітал (млн. дол.)	2390	4954	6308	1200	7333
Активи (млн. дол.)	53815	154657	166053	137132	147685
Кошти клієнтів (млн. дол.)	41585	70044	77516	101163	112590
Чистий прибуток (млн. дол.)	-	809	1245	1684	1238
Рентабельність капіталу (%)	-	16,3	19,7	23,2	16,9
Рентабельність активів (%)	-	0,5	0,8	1,2	0,8

Місце, що займає будь-який тип банків в економіці, також як і його роль у господарському житті визначається його функціями. По-перше, функцією ісламських банків є мобілізація фінансових ресурсів. Це схоже з аналогічною функцією західних банків, однак необхідно враховувати особливі умови, в яких функціонують ці банки. Ісламські банки, на відміну від західних, ведуть свою діяльність, як правило, у країнах з низьким рівнем особистого доходу, основна частка якого йде на поглинання, а на збереження залишається незначна сума грошей. Тому при роботі з клієнтами ісламські банки користуються не тільки економічними стимулами, але й соціально-виховними, призиваючи людину до розумної господарської поведінки, стимулюючи його на заощадження та інвестиції [48, 10]. Особливу увагу ісламські банки, на відміну від західних банків, приділяють у своїй діяльності роботі з дрібними клієнтами, а не з великими приватними власниками капіталу, оскільки саме цей тип найбільш широко розповсюджений у мусульманських країнах.

По-друге, ісламські банки активно займаються інвестиційною діяльністю, але на відміну від західних комерційних банків, значно меншу частку активів розміщують у цінних паперах. Це велика різниця, оскільки західні банки (особливо в умовах високої інфляції та загальної нестабільності) є активними учасниками фондового ринку. У результаті цього часто наноситься збиток реальному сектору економіки, що особливо яскраво простежується в діяльності українських комерційних банків. Інвестиційна логіка ісламського банку повинна витікати не з безпосередньої вигоди банку, а зі збільшення суспільної, а не особистої вигоди. При цьому серед усіх проектів особливу увагу, на думку теоретиків ісламських банків, необхідно приділяти довгостроковим проектам, в яких особливо потребують країни, що розвиваються. Для більшості комерційних банків Заходу характерні короткострокові кредити, оскільки вони менш ризиковані і більш надійні. Крім того, ісламські банки активно фінансують дрібні проекти, у той час як у західних країнах банки займаються фінансуванням великих, високоприбуткових проектів. Багато хто з економістів указують на те, що у дольовому фінансуванні (equity finance) криються значні переваги. У західній економіці розмір позичкового відсотка, який, в основному, залежить від облікової ставки центрального банку, диктує умови для розвитку реального сектора. В ісламській фінансовій системі дохід за вкладами залежить від результатів діяльності компаній, в які банк вклав свої кошти. Тому динаміка розвитку реального сектора в даному випадку сприяє встановленню сприятливого інвестиційного середовища і ефективного розподілу фінансових ресурсів на користь найбільш прибуткових галузей економіки [57, 35]. Фінансування за ісламською моделлю дозволяє покінчити із залежністю реального сектора від інтересів банківського капіталу, яка характерна для системи, що основана на позичковому відсотку. Грошові активи створюються як відповідь на інвестиційні можливості у реальному секторі, тому саме реальний сектор визначає ставку доходу у фінансовому секторі, а не навпаки.

Третьою функцією ісламських банків є надання детальної інформації про своїх клієнтів, якщо вона не стосується комерційної таємниці. При кредитуванні своїх клієнтів ці банки беруть частку ризику на себе, відповідно вони мають особливо ретельно, навіть більш ретельніше, ніж західні банки, вивчати діяльність дебітора.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що основні функції ісламських банків і комерційних банків західних країн однакові. Обидва типи банків виконують роль фінансових посередників, здійснюючи перерозподіл капіталу. Ця діяльність приносить реальну користь усім зацікавленим сторонам, а, у результаті, і всьому суспільству. Більш складним є питання про місце ісламських банків у майбутній світової банківської системі. Існує ряд об'єктивних причин, що не дозволяють ісламським банкам функціонувати та розвиватися більш успішно. Діяльність ісламських банків припускає наявність відповідного середовища, що побудоване також на принципах ісламу. У не мусульманських країнах не існує спеціального законодавства, що регулювало б їх діяльність. На сьогодні тільки в трьох країнах світу (в Ірані, Пакистані і Судані) вся банківська система функціонує на засадах ісламу. У результаті цього виникає ряд проблем [71]. Наприклад, існує серйозне протиріччя зі звичними за останні п'ятсот років уявами про те, що банк не може займатися торгівлею і виробничою діяльністю та приймати вклади і видавати позики, отримуючи відсоток. Оскільки це положення відображено в законодавстві більшості країн, залишається керувати ситуацією в рамках можливостей, що передбачаються чинним законодавством - через створення дочірніх організацій. Це дозволяє вдовольняти попит збоку клієнтів та вимоги акціонерів, але обтяжує структуру бізнесу. Для більш успішної діяльності ісламським банкам треба також розробити власну методику бухгалтерського обліку, оскільки сучасна західна методика не зовсім коректно відображає результати функціонування за ісламськими канонами. Частіше здійснення операцій згідно з принципами ісламy може бути вкрай неефективним, якщо при цьому використовувати західний метод бухгалтерського обліку.

Більш серйозна та глибока проблема полягає у подоланні стереотипів, що склалися в суспільній психології багатьох країн світу, у відношенні до форм роботи клієнта зі своїм банком. Серед вкладників ісламських банків, навіть які відкрили рахунки, перш за все за релігійно-етичними уявами, достатньо велика частка тих, хто очікує в першу чергу приросту внесеної суми, не говорячи вже про її безумовне збереження. З іншого боку, опитування, які проводилися серед ділових людей Пакистану та Саудівської Аравії, показали негативне ставлення підприємців до тих послуг, що припускають участь банку в прибутку фінансованого їм проекту або пов'язані із розкриттям перед ним своєї реальної бухгалтерії. Самообмеження, що накладають на себе ісламські банки, разом із недостатньою розробленістю продуктового ряду породжує проблему альтернативних витрат - через неможливість, наприклад, вкладень у державні боргові зобов'язання та надлишкової ліквідності [72]. З іншого боку існують труднощі з ефективним управлінням даним параметром (сьогодні для цього в основному використовуються операції на товарних біржах). З іншого - важковаговики з міжнародної ліги, озброєні багатим досвідом фінансового інжинірингу, усе активніше включаються в конкурентну боротьбу за пасиви цих банків, розмиваючи їх клієнтську базу. Утім, останній приклад свідчить швидше про перспективність ісламської банківської справи за умови грамотного менеджменту, професіоналізму і здатності до новаторства. Незважаючи на те, що ісламські банки мають цілу низку переваг перед західними банками, у конкурентній боротьбі з останніми вони навряд чи можуть здобути перемогу. Для цього вони мають у своєму розпорядженні дуже маленькі активи, незначний досвід, до того ж традиційні банки Заходу солідарно підтримують один одного у боротьбі з ісламськими конкурентами. У той же час західні банки, розуміючи, що безпроцентна модель являє собою гарну альтернативу, переводять частину своєї діяльності на ісламські принципи. При цьому вони не обов'язково називають цей вид діяльності ісламським. З цього можна зробити висновок, що більш розвинута фінансова система буде надавати економічним агентам обидва альтернативних варіанти банківських послуг, і підприємець сам визначатиме, який шлях залучення необхідних йому коштів переважніше. Такий вибір багато в чому залежить від властивостей проекту, що фінансується [47]. Ісламський спосіб фінансування більш підходить для кредитування таких проектів, коли не потрібна особлива оперативність, при цьому ризик є досить високим, а початкових коштів замало або взагалі немає. Послуги комерційного банку переважніше тоді, коли час реалізації проекту обмежений, ризик не дуже великий, і значна частина капіталу вже є. Таким чином, ісламський банк, що лежить в основі ісламської економічної моделі, має ряд переваг, які можна використовувати при реалізації довгострокових проектів, для розвитку реального сектора економіки, для підтримки малого і середнього бізнесу. Очевидно, що розвиток економічного співробітництва України з країнами Близького Сходу передбачає також облік цих переваг та впровадження елементів ісламської банківської системи в процесі залучення інвестицій. Фахівці говорять, що в недалекому майбутньому ісламські банки потіснять позиції західних банків в арабських країнах. І це створить об'єктивні умови для більш інтенсивного перенесення основ ісламського банкінгу на інші регіони ісламського світу, а потім за його межі. У нинішніх умовах, коли тільки й чуєш про мільярдні збитки американських та європейських банків, кризу ліквідності в багатьох розвинених країнах, варто очікувати істотного підвищення ролі банківських установ, що працюють за ісламською моделлю.