1. Новий ринок збуту товарів і послуг, який нараховує понад 45млн. жителів;

2. Природні ресурси становлять близько 6 відсотків від світового обсягу;

3. Дешеву робочу силу;

4. Ослаблення конкурента в особі ЄврАзЕС;

5. В умовах наступаючого світової економічної кризи капітал який реалізує глобалізм набуває запас міцності можливістю пожертвувати понад 100 млрд. дол. для свого виживання за рахунок капіталів еліти України. Церемонитися ніхто не буде.

Важливо усвідомити, і це має стати точкою відліку: сучасна цивілізація перебуває в стані кризи. Це певною мірою стосується й України. І чим раніше це буде усвідомлено, тим успішнішими будуть спроби виробити нову, адекватну реальності картину держави та світу. Ця криза має глобальний, планетарний характер.

Україна як національна держава в процесі глобалізації може ізолювати себе зсередини. Але з таким самим успіхом вона може проявити активність у зовнішній сфері і заново визначати і формувати свою політику в глобальних масштабах переплетень, діалогів і конфліктів. Це ж стосується і акторів дій на всіх рівнях і проміжних ступенях соціального життя - від профсоюзів, церков і споживацьких асоціацій до конкретних осіб.

Суб'єктами цього процесу сьогодні є ТНК і глобальна еліта, яка їх очолює, всі інші об'єкти глобалізації, з тією різницею, що держави "золотого мільярда" самі є водночас і суб'єктом, і об'єктом глобалізаційного процесу.

Аналізуючи вектори сучасних міжнародних процесів, розвиток економіки, можна передбачити, що ТНК і глобальна еліта спершу за допомогою міжнародних організацій, держав-глобалізаторів підпорядкують собі нації-держави (зокрема, через скуповування їх економік), а потім і найбільші держави світу - США, Японію, Китай, Францію, Великобританію.

Отже, втрачається безпека розвитку націй-держав, вони "розмиваються", світ перетворюється в корпоративну імперію. Національні економіки в такій системі, як і національні кордони, руйнуються, нації-держави перетворюються в сегменти глобального ринку, де без обмежень панують ТНК.

До позитивів глобалізму в Україні можна зарахувати можливість глобального регулювання екологічної ситуації в державі, забезпечення суспільства від глобальних загроз різного характеру, які непереборні для кожної окремої держави і навіть наддержави (скажімо, планетарні катастрофи), можливість "підтягнути" в економічному плані країну до рівня високо розвинених, світова координація боротьби зі СНІДом, наркоманією, тероризмом тощо.

Щоправда, вирівнювання економічного розвитку - це тільки задекларований "позитив", на практиці відбувається збільшення економічної прірви між країнами внаслідок глобалізації.

Які ж для України негативи глобалізму, його загрози?

По-перше, це вже згадане збільшення розриву в рівнях економічного і соціального розвитку між Україною та країнами "золотого мільярда" - за оцінками ООН, різниця між ВВП багатих і бідних країн становила у 1960 р. - 1: 30, у 1990 р. - 1: 60, у 1999 р. - 1: 90. Отже, цей процес прискорюється.

По-друге, зростання безробіття, бідності, безпритульності, а також техногенне перевантаження і деградація довкілля.

По-третє, економічне і політичне послаблення України, пригнічення внутрішнього національного ринку, національної економіки, що призведе до практичного усунення України з конкурентного середовища.

По-четверте, зростання рівня тіньової економіки, її розростання до рівня глобально-світової і вихід з-під контролю України як нації-держави. Загальна криміналізація економічної діяльності, зростання корупції.

По-п'яте, конфлікт між вимогами глобалізації та соціально-культурними і економічними традиціями нашої держави (наприклад, глобальна еліта вимагає від України вільного продажу землі іноземцям, що протиприродно для господаря-українця).

Слід зазначити, що глобалізм не є суб'єктивним процесом, витвором "світового уряду" чи ТНК. Це об'єктивний процес всесвітньої інтеграції, новий етап розвитку людства. Все ж, сучасний глобалізм має насильницький характер щодо України, для нього характерний неоімперіалізм та неоколоніалізм.

Глобалізація в принципі не може перемогти - світ не може позбутися зворотного вектора розвитку - диференціації. Остання є силою, яка генерує конкуренцію націй, народів, релігій, культур, економік, технологій тощо, тобто створює рушій розвитку - конкурентне поле цивілізації.

Світ - це "велика гойдалка", за глобалізаційним "відхиленням" настає фаза диференціації, яка може відбуватися і одночасно з глобалізацією, збалансовуючи її.

Особистість, яка перебуває в полі глобалізаційних процесів, поступово змінює свої значущі риси, якості, стає більш мобільною, інтегрованою у мультикультурний світовий, зокрема інформаційний простір, релігійно, культурно, політично більш толерантною.

Водночас, із зміною ціннісних орієнтацій особистості відбувається збільшення контрастності в напрямі маргіналізації-елітизації суспільства, посилення космополітичних тенденцій. Агресивний глобалізм спричиняє появу нових особистостей, які повністю сприйняли технократичні, меркантильні цінності, - далекі від гуманістичних, - що створює небезпеку для цивілізації загалом.

Для України основною вимогою сьогодення є спрямування глобалізму не лише на осмислення світових проблем і процесів, а, передусім, на наукове забезпечення управління сучасним світовим розвитком. Суперечливість і турбулентність цього розвитку вимагає активного пошуку стабілізуючих, врівноважуючих механізмів управління надскладними глобальними відносинами і процесами в інтересах виживання людства.

Вже зрозуміло, що розвиток українського суспільства підпорядкований загальним закономірностям розвитку сучасної світової системи, головною серед яких є тенденція глобалізації. Саме тому в умовах надзвичайного зростання зовнішніх впливів на економічне, соціальне, культурне і політичне життя українського суспільства проблема впливу на розвиток глобальних процесів стає центральним питанням виживання. Вплив нової реальності, що виникає під тиском глобалізації, має потужний, навіть шокуючий політичний ефект, оскільки вимагає визначити ставлення до засад і динаміки глобалізації та виробити стратегію поведінки відповідно до її парадоксів і викликів.

Отже, маємо надзвичайно складну ситуацію, коли разом з інтенсивними процесами світової інтеграції, формуванням глобальних економічних, політичних, екологічних та культурних асоціацій, відбувається не менш активний процес фрагментизації світу, зростання національної самосвідомості, посилення культурної диференціації, відродження етнічно-національних цінностей України.

Бурхливий розвиток цивілізації (освоєння космосу, інформаційна революція, виникнення мікропроцесорної технології тощо) і, разом з тим, передчуття екологічної, а то й антропологічної кризи стимулюють усвідомлення єдності людства як планетарної спільноти.

Україна не повинна стояти осторонь від загальносвітових процесів. У цьому аспекті явище глобалізації набуває очевидного сенсу як об'єктивний процес реорганізації соціуму в планетарному масштабі.

Головною гальмівним чинником формування інформаційного суспільства є недостатність фінансування, яка стала ще більш істотною з урахуванням ускладнення фінансово-економічного становища України у 2011-2012 рр.

Вже ближчим часом країни, які з об'єктивних або суб'єктивних причин утримують економіку на суто індустріальному рівні, перешкоджаючи процесам інтеграції передової в інноваційному сенсі ланки промисловості до ноосфери - не лише не матимуть можливості випускати адекватну інтелектуальну продукцію (як нині Україна), і втратять інструменти оцінки і розуміння тих економічних, соціальних і юридичних механізмів, які таке виробництво в принципі забезпечують. Забезпечити можливість безперешкодної трансформації національної економіки до нових, постіндустріальних форм, таким чином, є одне з найбільш актуальних завдань. Останнім часом починає даватися взнаки вплив інших, окрім програмного забезпечення, об'єктів вільної/відкритої інтелектуальної власності. Якщо Україна і далі розвиватиме IT та й усю інноваційну сферу, незважаючи на ці світові тренди та на стан інформаційної інфраструктури найближчих геостратегічних партнерів, країна вже в середньостроковій перспективі постане перед суттєвою несумісністю IT-комплексів, що призведе до глобальних економічних втрат. Щоб запобігти цьому, необхідне негайне введення нормативно-правової бази, що відповідає вільній/відкритій інтелектуальній власності, до законодавчого поля України, і врахування специфіки постіндустріальних типів інтелектуальної власності в українській економіці.

Формуючи національну стратегію розвитку, потрібно усвідомити ті перешкоди й загрози, які підстерігають Україну як транзитивну країну на шляху її неминучого входження в глобальний світовий простір та європейські структури. Потрібно дати власну оцінку сучасних напрямів і моделей глобалізації, які здатні призвести до зіткнення цивілізацій. До того ж варто об'єктивно проаналізувати, чи дійсно нинішня західна модель глобалізації є єдино можливою та неминучою для всього людства, чи можуть існувати й інші моделі - антиглобалізації, деглобалізації або постглобалізації [11].

Висновки